| dbo:abstract
|
- Introversió i extraversió són els dos pols d'un continu que defineix la personalitat d'un individu en funció del seu grau d'obertura cap als altres. Les persones introvertides es mostren més reservades, mentre que les extravertides es caracteritzen per ser més gregàries, assertives i entusiastes. Aquest tret es considera un dels essencials per caracteritzar la manera de ser, per això forma part dels anomenats "5 grans", aquells factors que més defineixen la personalitat individual (els altres són l'apertura al canvi, l'autoconsciència, la calidesa i el neuroticisme). El parell introversió - extraversió va ser introduït per primer cop per Carl Gustav Jung, que els associava a la concentració en objectes interns o externs al subjecte, i des de llavors ha estat àmpliament usat en psicologia. Segons Hans Eysenck és el tret de la personalitat més destacable, per la quantitat de trets associats que implica. (ca)
- الانطواء والانفتاح سمتان من الأبعاد المحورية لنظرية الشخصية. في سياق الشخصية، عندما يستعمل الناس كلمة «المنفتح» (أو المنبسط) فإنهم يعنون الشخصية الاجتماعية الأنيسة الجازمة التي تسعى وراء الأشياء الظاهرة المثيرة، بينما تستعمل كلمة «المنطوي» لتعني الشخصية الاستبطانية الهادئة غير الاجتماعية، ليست بالضرورة منعزلة ولكن لها عددا قليلا من الأصدقاء، ولا ينتج هذا من صعوبات اجتماعية لدى الشخص المقصود بل من تفضيله الاجتماعي؛ فقد لا يكون خجولا ولكنه يفضل نشاطا اجتماعيا أقل. ولكن يرى في علم النفس أن المعنيان المدرجان أعلاه ليسا بصحيحين، ويرى أيضا أن الانطواء والانفتاح ليسا بمتناقضين ولكن لهم درجات على مقياس، حيث أن معظم الناس (حوالي 68% منهم) يقعون حول الدرجات المجاورة لمنتصف هذا المقياس فيظهرون درجات مختلفة من الانطواء أو الانبساط، وبالإمكان أن تقع شخصية في الدرجة المنتصفة فلا تكون منطوية ولا منفتحة بل مزيج من الإثنين، فيكونون متوازنو المزاج (بالإنجليزية: ambivert). ويمكن أن تقع شخصيات الناس على أقصى درجتي المقياس فيكون هنالك 16% من الناس على كل من هاتين الدرجتين. وقد تم تدريج المصطلحان من قبل عالم النفس السويسري كارل يونغ(بالإنجليزية: Carl Jung)، وتحتوي تقريبا كل نظريات علم النفس على مفهومهما في أشكال مختلفة، ومثال ذلك علم النفس التحليلي لكارل يونغ، للشخصية (بالإنجليزية: Hans Eysenck)، ، وعناصر الشخصية الخمسة، (بالإنجليزية: The Four Temperaments)، ومؤشر أنماط مايرز-بريجز، والسوسيونيك.. ولأنه ينظر إلى الانطواء والانفتاح على أنهما طرفي مقياس، يكون هذا النموذج علاقة متناسبة عكسيا بينهما، أي أنه إذا زاد انطواء الشخص قل انفتاحه، والعكس صحيح. وقد ابتكر كارل يونغ ومؤلفا مؤشر أنماط مايرز-بريجز منظورا مختلفا؛ وهو أن كل شخص لديه جانب انطوائي وانبساطي، ويكون جانب منهما أقوى من الثاني فيغلب عليه. وعوضا عن التركيز على جانب التواصل والعلاقات بين الأشخاص عرف يونغ الانطواء بأنه «نوع من السلوك يتميز بالتوجية في الحياة من خلال محتويات نفسية شخصانية» (أي أن الشخص يكون مركزا على نشاطه النفسي الداخلي)، بينما عرف الانبساط بأنه «نوع من السلوك يتسم بتركيز الاهتمام على الأشياء الخارجية» (أي أن الشخص يصب تركيزه على العالم من حوله). على أية حال، يتقلب مزاج الناس وتصرفاتهم مع مرور الزمن، وحتى المنفتحين والانطوائيين الشديدين لا يتصرفون على سجيتهم طوال الوقت. (ar)
- Extraverze a introverze jsou dva protichůdné rysy lidské povahy a osobnosti, podle toho, zda se obrací převážně navenek, do svého okolí, anebo do vlastního nitra. Podle Pavla Říčana znamená extraverze "obrácení navenek, vlastnost projevující se zálibou ve společnosti, vyhledáváním silných podnětů atd. Jejím opakem je introverze." Existuje i ambiverze, jež má rysy extraverze a introverze zároveň (např. člověk je extravertní v blízkém okolí a introvertní vůči ostatním). Tyto charakteristiky patří k základním rysům osobnosti a pracuje s nimi řada psychologických teorií. Vypovídá o směru, odkud jedinec čerpá životní energii a kam ji nejčastěji vydává. (cs)
- Τα χαρακτηριστικά της εξωστρέφειας και της εσωστρέφειας αποτελούν κεντρική διάσταση σε ορισμένες θεωρίες της ανθρώπινης προσωπικότητας. Οι όροι εσωστρέφεια και εξωστρέφεια εισήχθησαν στην ψυχολογία από τον Καρλ Γκούσταβ Γιουνγκ. Η εξωστρέφεια τείνει να εκδηλώνεται με ομιλητική και ενεργητική συμπεριφορά, ενώ η εσωστρέφεια εκδηλώνεται με πιο συγκρατημένη συμπεριφορά. Ο Γιουνγκ όρισε την εσωστρέφεια ως έναν «τύπο στάσης που χαρακτηρίζεται από προσανατολισμό στη ζωή μέσω υποκειμενικών ψυχικών περιεχομένων» και την εξωστρέφεια ως «έναν τύπο στάσης που χαρακτηρίζεται από συγκέντρωση ενδιαφέροντος στο εξωτερικό αντικείμενο». Ο Γιουνγκ παρέχει μια διαφορετική οπτική και προτείνει ότι ο καθένας έχει και μια εξωστρεφή πλευρά και μια εσωστρεφή πλευρά, με τη μία να είναι πιο κυρίαρχη από την άλλη. Το ενδιάμεσο ονομάζεται αμφιστρέφεια. (el)
- Introvertiteco estas rezervita, singarda kaj silenta konduto, dum la malo, nome ekstravertiteco estas socia, aventura kaj parolema konduto. La koncepto de introvertiteco estis origine uzita de Sigmund Freud en sia teorio pri libido. Poste, Carl Jung igis la du terminojn "introvertiteco" kaj "ekstravertiteco" la kernon de siaj tipoj de personecoj. (eo)
- Los términos introversión y extroversión fueron difundidos por Carl Gustav Jung en su obra Tipos psicológicos y definen tipos psicológicos básicos en el marco de su teoría de la personalidad: 1.
* La introversión es una actitud típica que se caracteriza por la concentración del interés en los procesos internos del sujeto. Los introvertidos se interesan principalmente por sus pensamientos y sentimientos, por su mundo interior. Tienden a ser profundamente introspectivos. 2.
* La extroversión, por el contrario, es una actitud típica que se caracteriza por la concentración del interés en un objeto externo. Los extrovertidos se interesan por el mundo exterior de la gente y de las cosas, tratan de ser más sociables y de estar más al tanto de lo que pasa en su entorno. Nadie es completamente introvertido, ni absolutamente extrovertido. Sin embargo, cada individuo trata de favorecer una u otra actitud. En ocasiones es más apropiada la introversión, otras veces lo es la extroversión. Las dos son mutuamente excluyentes. No se puede mantener en forma concurrente una actitud introvertida y otra extrovertida. (es)
- Introversion (introvertiert) und Extraversion oder Extravertiertheit (extravertiert) sind zwei entgegengesetzte Pole einer Persönlichkeitseigenschaft, die durch eine unterschiedliche Interaktion mit der sozialen Umwelt charakterisiert wird. Den Begriffen nach bezeichnet Introversion eine nach innen gewandte Haltung, während Extraversion eine nach außen gewandte Haltung beschreibt, jeweils mit entsprechendem Verhalten verbunden. Carl Gustav Jung hat dieses Merkmal zuerst im Rahmen seiner Typologie beschrieben; das Merkmal fand dann auch Eingang in andere Persönlichkeitstheorien, z. B. die von Eysenck oder das Fünf-Faktoren-Modell der Persönlichkeit. Statt extravertiert wird (in Analogie zu introvertiert) oft der Ausdruck extrovertiert verwendet. Im Rechtschreibduden ist beides verzeichnet. (de)
- The traits of extraversion (also spelled extroversion) and introversion are a central dimension in some human personality theories. The terms introversion and extraversion were introduced into psychology by Carl Jung, although both the popular understanding and current psychological usage vary. Extraversion tends to be manifested in outgoing, talkative, energetic behavior, whereas introversion is manifested in more reflective and reserved behavior. Jung defined introversion as an "attitude-type characterised by orientation in life through subjective psychic contents", and extraversion as "an attitude-type characterised by concentration of interest on the external object". Extraversion and introversion are typically viewed as a single continuum, so to be higher in one necessitates being lower in the other. Jung provides a different perspective and suggests that everyone has both an extraverted side and an introverted side, with one being more dominant than the other. Virtually all comprehensive models of personality include these concepts in various forms. Examples include the Big Five model, Jung's analytical psychology, Hans Eysenck's three-factor model, Raymond Cattell's 16 personality factors, the Minnesota Multiphasic Personality Inventory, and the Myers–Briggs Type Indicator. (en)
- Barnerakoitasun eta kanporakoitasun izendapenak Carl Gustav Jung suitzar piskologoak bere liburuaren bidez hedatu zituen eta bere izaeraren teoriaren barnean oinarrizko tipo psikologikoak definitzen ditu: 1.
* Barnerakoitasuna norberaren interesaren kontzentrazioa pertsonaren barne prozesuetan ezartzeko joera da. Pertsona barnerakoiak nagusiki euren gogoeta eta sentimenduetan interesaturik daude, bere barne munduan. Sakonki introspektiboak izateko joera dute, batzutan baita bakardaderakoa ere. 2.
* Kanporakoitasuna, aldiz, norberaren interesaren kontzentrazioa kanpo objektu batean ezartzeko joera da. Pertsona kanporakoiak jendearen eta gauzen kanpo munduan interesaturik daude, lagunartekoagoak izaten saiatzen dira, bai eta inguruan jazotzen denaz jakinaren gainean egoten ere. (eu)
- Les termes introversion et extraversion furent proposés par C. G. Jung dans son ouvrage Types Psychologiques (1921) pour distinguer les deux types d’attitudes observables chez les individus selon leur tendance à s’intéresser aux objets externes (les autres, le monde) ou à leur propre univers intérieur ou subjectivité. À ce propos, compte tenu de la tendance à considérer le ‘subjectif’ comme ayant moins de validité que ce qui est « objectif », Jung tient à clarifier ce qu’il signifie par subjectivité dans ce contexte : « Par le facteur subjectif j’entends l’action ou réaction psychologique qui fusionne avec l’effet produit par l’objet donnant lieu à une nouvelle donnée psychique. ». Dans les mots du psychologue suisse : « … deux personnes voient un même objet mais jamais elles ne le voient de façon que les images qu’elles reçoivent soient identiques. Au-delà de l’acuité variable des organes sensoriels et de l’équation personnelle [tendance à voir seulement ce que l’on ‘peut’ voir, manque d’impartialité], il existe souvent une différence radicale, de genre et de degré, dans l’assimilation psychique de l’image perçue. Tandis que l’extraverti fait constamment appel à ce qui lui parvient à partir de l’objet, l’introverti s’appuie principalement sur ce que l’impression sensorielle constelle à l’intérieur du sujet. » À partir de cette première distinction, Jung approfondit son étude en déclinant à l'intérieur de ces deux catégories une typologie basée sur les fonctions psychologiques suivantes : pensée, sentiment, sensation et intuition (voir article Typologie Jungienne). Les notions d'extraversion et introversion deviennent les traits de personnalité qui ressortent le plus dans l'approche empirique du modèle des Big Five, de l'outil Myers-Briggs Type Indicator (MBTI) développé dans les années 60 et inspiré par le modèle des Types Psychologiques de Jung, ainsi que plus récemment, dans le modèle HEXACO. L'axe Introversion/Extraversion est un aspect du MBTI qui aurait une valeur scientifique (bien que l'outil lui-même ne soit pas utilisé dans le milieu scientifique). Il a été reconnu comme scientifique en 1991 par l'Académie nationale des sciences, aux États-Unis. Le psychologue nord-Américain Jerome Kagan s'est intéressé à l'introversion, et à son éventuel caractère génétique. En 1989, son équipe mène une expérience où 500 bébés de quatre mois sont exposés à du bruit, des mouvements brusques et au toucher de l'alcool. 40 % d'entre eux réagissent tranquillement (Kagan les a nommés « faiblement réactifs » et a fait l'hypothèse qu'ils deviendraient extravertis) , 20 % ne supportent pas ces expositions (les potentiels introvertis, «hautement réactifs») et 40 % ont une réaction intermédiaire. Les potentiels extravertis et introvertis ont eu un suivi en grandissant et beaucoup (pas tous cependant) sont devenus ce que Kagan avait prédit. (fr)
- Téarmaí síceolaíocha a bhíodh in úsáid tráth mar dhá rang scoite daoine. Meastar anois go bhfuil cuid mhaith gráduithe idir an dá fhoirceann. Duine atá go láidir eisdíritheach, bíonn sé caidriúil aerach, tugtha don scleondar, agus uaireanta ionsaitheach neamh-mhuiníneach teasaí. Duine atá go láidir indíritheach, bíonn sé ciúin dúnárasach, gan an oiread sin cairde, ní maith leis an scleondar, agus bíonn sé muiníneach stuama, claonta don bheatha dhea-eagraithe. Táthar ann a mheasann go bhfuil bunús bitheolaíoch leis na difríochtaí iompair seo i gcórais spreagtha sa choirtéis is an fho-choirtéis. (ga)
- Dalam psikologi, terdapat pengelompokkan kepribadian manusia bedasarkan bagaimana manusia memperoleh gairahnya. Pengelompokkan ini pertama kali dicetuskan oleh Carl Gustav Jung (1920), dalam bukunya berjudul . Secara umum, pribadi yang ekstrover mendapatkan gairah dari interaksi sosial. Ekstrover biasanya memiliki kepribadian yang terbuka dan senang berbaur, serta memiliki kepedulian yang tinggi terhadap apa yang terjadi di sekitar mereka. Sementara introver, di sisi lain, dianggap mendapatkan gairah lewat menyendiri. Introver biasanya cenderung pendiam, suka merenung, dan lebih peduli tentang pemikiran mereka dalam dunia mereka sendiri. Di antara kecenderungan ekstrem introversi dan ekstroversi, terdapat ambiversi yang merupakan kepribadian penengah antara ekstrover dan introver. Meskipun terdapat perbedaan yang kontras antara introver dan ekstrover, Carl menganggap bahwa jarang terdapat manusia yang sepenuhnya ekstrover atau introver. Ketiga kepribadian tersebut memliki pandangan berbeda dalam hal pengambilan keputusan, interaksi sosial, respon terhadap masalah, komunikasi verbal dan non verbal, serta berbagai respon sosial lainnya. (in)
- 외향성과 내향성은 카를 구스타프 융에 의해 정의된 마음의 에너지 방향을 말한다. 외향성(Extraversion)은 학문적보다 일반적으로 흔히 '사교적'으로 알려진 것으로 관심과 에너지가 외부로 향하는 것이며, 내향성(introversion)은 주로 '내성적'으로 알려진 것으로 관심과 에너지가 내부로 향하는 것을 말한다. 편견과 달리 소심성은 관련성이 적다. 이들도 분류가 다른 사람들이 있고 지성이 있어서 꼭 그렇지는 않으나 외향성은 고위험·고수익을 추구하는 성향을 가진 사람들이 상대적으로 더 많으며, 내향성은 일단 저위험을 추구하는 성향이 있다. 자신을 소중히 여기는 일에 있어서도 내향성자가 자신을 더 소중하게 생각하는 경향이 있다고 한다. 외향성자들은 객관성이 강해서 자신이 가진 목숨의 가치가 별로 대단한 것 같지 않으면 생각보다 아무렇지 않게 목숨을 거는 사람들이 많다. 칼 융 계통에 의하면 심리학적 분류는 다음과 같다. (ko)
- Il tratto introversione-estroversione è una dimensione centrale della personalità umana. I due termini furono introdotti nella psicologia da Carl Gustav Jung nel 1921, e da allora sono stati studiati e descritti da molti autori. Quasi tutte le teorizzazioni moderne della personalità prevedono questo tratto, come ad esempio il modello Big Five di McCrae e Costa, il modello trifattoriale di Hans Eysenck, il 16PF di Raymond Cattell, l'Indicatore Myers-Briggs o l'MMPI. (it)
- 外向性と内向性（がいこうせいとないこうせい）は、性格の理論（人格心理学）における主要な特性の軸である。外向性 (extraversion) と内向性 (introversion) という用語は心理学者のカール・グスタフ・ユングによって大衆化され、それらに対するより世間一般的な理解と心理学的な用法は、彼独自の意図によって異なってくる。外向性は、社交的、話好きであり、活発な振る舞いをする傾向がある一方、内向性は、孤独な振る舞いをし、外向性と比較してもっと控えめな傾向がある。外向性と内向性は、比較的一つの連続体とみなされるが故に、一方が高くなるためには、もう片方を低くせねばならない。事実上、人格を表す総合的なモデルは、後述する様々な形を含んでいる。例としては、特性五因子論（ビッグファイブ）、ユングの分析心理学、ハンス・アイゼンクの、レイモンド・キャッテルの、ミネソタ多面人格目録、そしてMBTIなどがある。 カール・ユングとMBTIの開発者らは、それぞれ異なった視野を展開しており、全ての人間は外向的な面と内向的な面のいずれも持っていて、かつ、どちらか一方はもう一つに対して支配的な傾向がある。しかし、ユングは対人的な振る舞いに視点を置かず、内向性は「精神的な内観的事象に興味を引いているのが特徴の態度・姿勢」(内面的な精神的活動に、視点を置いている)、また一方で外向性は、「外部のオブジェクトに対し興味の焦点が存在するという特徴を持つ態度・姿勢」(外部の世界に視点を置いている)と定義している。 (ja)
- Introversie is gerichtheid op de binnenwereld, energie krijgen van op jezelf zijn, rustig en bedachtzaam zijn, extraversie is gerichtheid op de buitenwereld, energie krijgen van gezelschap, spraakzaam en open zijn. Introvert werd oorspronkelijk door Sigmund Freud in zijn theorie over het libido gebruikt. Daarna heeft Carl Jung de beide termen introvert en extravert (Duits: introvertiert en extravertiert) tot de kern van zijn persoonlijkheidstypen gemaakt. De begrippen worden ook gebruikt bij persoonlijkheidstrekken, zoals de big five. De meeste mensen hebben zowel extraverte als introverte trekken, afhankelijk van de situatie en het gezelschap waarin zij verkeren, hun gezondheid, hun algemeen energieniveau en hun leeftijd. Daarom wordt in de meestal van een glijdende schaal of dimensie uitgegaan met twee polen, introvert en extravert. Mensen kunnen dan ingedeeld worden naar hun positie op die schaal, in bepaalde situaties, op bepaalde leeftijden. De Engelse psycholoog Hans Eysenck zag in zijn persoonlijkheidstheorie slechts drie hoofddimensies: introversie-extraversie, (de mate van) neuroticisme en psychoticisme. In de moderne persoonlijkheidstheorie van de big five is introversie-extraversie een van de vijf hoofddimensies. (nl)
- Introwersja i ekstrawersja (łac. introversus – zwrócony do środka, łac. extraversus – zwrócony na zewnątrz) – przeciwstawiane sobie cechy osobowości związane z kontaktami międzyludzkimi, różnie definiowane u różnych autorów. Pojęcia te zostały wprowadzone przez Carla Gustava Junga (na podstawie teorii temperamentów fizjologicznych Kretschmera) w pracy Psychologische Typen (Typy psychologiczne, 1921), a zmodyfikowane przez Eysencka w teorii temperamentu PEN oraz Costę i McCrae w modelu Wielkiej Piątki. Liczbę introwertyków w społeczeństwie określa się na 25%–46%. Według innych danych liczba introwertyków i ekstrawertyków w populacji określa, podobnie jak innych właściwości psychicznych, rozkład normalny, tzn. najwięcej jest osób o przeciętnym nasileniu cech, a osób skrajnie introwertycznych jest najmniej, i tyle samo co skrajnie ekstrawertycznych. (pl)
- Extraversion och introversion är grundläggande egenskaper för personligheten inom psykologi. Begreppen lanserades av Carl Gustav Jung i boken Psykologiska typer (1921). Enligt Jung är alla psykologiska sidor — tänkandet, kännandet, förnimmelsen och intuitionen — indragna i den psykiska energins flöde som antingen rör sig inåt mot det inre tanke-, känslo- och fantasilivet (introversion) eller utåt mot omvärlden med dess ting, situationer och människor (extraversion). (sv)
- Интрове́рсия — экстраве́рсия — критерий категоризации черт личности или показатель их измерения, распространённый в психологии. Наиболее известны два несколько отличающихся понятия интроверсии — экстраверсии, принадлежащих Карлу Юнгу и Гансу Айзенку. В психиатрии СССР и ГДР была также известна интерпретация К. Леонгарда. Термины интроверсия и экстраверсия впервые были введены Юнгом, однако их понимание и употребление в психологии отличаются от первоначального значения. Скорее фокусируясь на межличностном поведении, Юнг, однако, определял интроверсию как «поведенческий тип, характеризуемый направленностью жизни на субъективное психическое содержание» (фокус на внутреннюю психическую активность); и экстраверсию как «поведенческий тип, характеризуемый концентрацией интересов на внешних объектах» (внешний мир). Однако, есть и другая трактовка этих понятий, которая больше относится к соционике. Экстраверсией считается восприятие информации об объектах, а интроверсией — информации о соотношениях и взаимосвязях между объектами, в том числе субъективное отношение к объектам. Экстраверсия проявляется в дружелюбном, разговорчивом, энергичном поведении, в то время как интроверсия проявляется в более замкнутом и уединённом поведении. Вместе с тем следует помнить, что общительность или замкнутость — лишь косвенный признак определения экстраверсии и интроверсии. Человек, будучи соционическим экстравертом, может не испытывать большой потребности в общении с людьми, быть очень спокойным, любить одиночество, но при этом он продолжает активно взаимодействовать с внешним миром, получать от него сигналы, расширять картину мира засчет новых объектов, например, отправляясь куда-то в одиночные путешествия. Точно так же и соционический интроверт может быть наоборот очень общительным, оживленным и веселым человеком, но при этом все равно он будет дорожить теми объектами, с которыми у него сформирована взаимосвязь. А уединение такой человек использует, чтобы подзарядиться, при этом сигналы из внешнего мира он стремится максимально ограничить, чтобы они не мешали отдыхать. Экстраверсия и интроверсия обычно рассматриваются как единое пространство измерений, поэтому высокие показатели одной характеристики подразумевают низкие показатели другой. Фактически все комплексные психологические типологии и многие психологические тесты содержат эти характеристики в разной форме. Примерами могут служить модель «Большая пятёрка», аналитическая психология Юнга, трёхфакторная теория личности Ганса Айзенка, 16 факторов личности Рэймонда Кэттелла, Миннесотский многоаспектный личностный опросник, типология Майерс-Бриггс. (ru)
- A teoria do traço da extraversão (português europeu) ou extroversão (português brasileiro)-introversão é uma dimensão central das teorias humanas da personalidade. Os termos "introversão" e "extraversão" foram popularizados por Carl Jung, embora em ambos o entendimento popular e o uso psicológico difiram de sua intenção original. A extraversão tende a manifestar-se em comportamento extrovertido, falante e energético, enquanto que a introversão se manifesta em comportamentos mais reservados e solitários. A extraversão e a introversão são tipicamente vistos como um único continuum. Assim, ser mais de um modo necessita ser menos no outro. Carl Jung e os desenvolvedores do Indicador do Tipo Myers-Briggs fornecem uma perspectiva diferente e sugerem que todos têm um lado extrovertido e um lado introvertido, sendo um mais dominante do que o outro. Em vez de se concentrar no comportamento interpessoal, Jung definiu a introversão como uma "atitude-tipo caracterizada pela orientação na vida através de conteúdos psíquicos subjetivos" (foco na atividade psíquica interna) e a extraversão como "um tipo de atitude caracterizada pela concentração de interesse no objeto externo "(o mundo exterior). (pt)
- Інтроверсія — екстраверсія — дихотомічні поняття в теорії особистості, які запропонував психіатр і психотерапевт Карл Густав Юнг у 1921 році у своїй праці «Психологічні типи», щоб описати ставлення людей відповідно до їх тенденцій звертати увагу на зовнішні об'єкти або їх власний внутрішній світ. Ці типи режиму є компенсаторними стосовно несвідомої психіки. Тобто, людина, яка має свідому орієнтацію екстраверт, в його несвідомому буде інтроверт, і навпаки. Юнг всіляко підкреслював протилежність людських нахилів. На нього справила таке враження активність особистісних суперечок, що він постулював як незмінний закон: наявність якої-небудь однієї тенденції зазвичай вказує на присутність їй протилежної. За словами швейцарського психіатра: «Дві особи бачать один і той же об'єкт, але вони бачать його не так, щоб обидві, отримані від цього картини, були абсолютно ідентичні. Крім різної гостроти органів почуттів і особистого порівняння часто бувають глибокі відмінності в роді і розмірі психічної асиміляції перцепційованого образу» Пізніше американки Ізабель Маєрс і Кетрін Бріггс копіювали ці концепції, розроблені Юнгом, в тест MBTI особистості. Це дві основоположні риси особистості в психології. (uk)
- 心理學認為，外向性與內向性是人類性格上的兩種特質。性格外向者的精力來源為外在世界──如各式各樣的社交活動、形形色色的人們、不同的場合和事物。他們是精力的揮霍者。長時間置身事外、沉思、獨處，或是只與另一個人待在一起，難以使他們感覺興奮。性格內向者最顯著的特徵是他們精力的來源：他們從自己的內在世界，如思想、情緒和觀念中獲得精力，並善於保存精力，但也容易受到外在世界的刺激影響，並產生「刺激太多」的不適感──這種感覺好比是，抑或遲鈍麻木。 內向與外向並不是截然二分的，而是一個連續體，多數人都介於非常外向與非常內向之間，兼具兩邊的一些特質，不是完全外向或完全內向的。簡單地將一個人歸類於「外向」或「內向」，往往忽略了多數人的身上同時各自具備一些外/內向特質的事實。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Extraverze a introverze jsou dva protichůdné rysy lidské povahy a osobnosti, podle toho, zda se obrací převážně navenek, do svého okolí, anebo do vlastního nitra. Podle Pavla Říčana znamená extraverze "obrácení navenek, vlastnost projevující se zálibou ve společnosti, vyhledáváním silných podnětů atd. Jejím opakem je introverze." Existuje i ambiverze, jež má rysy extraverze a introverze zároveň (např. člověk je extravertní v blízkém okolí a introvertní vůči ostatním). Tyto charakteristiky patří k základním rysům osobnosti a pracuje s nimi řada psychologických teorií. Vypovídá o směru, odkud jedinec čerpá životní energii a kam ji nejčastěji vydává. (cs)
- Introvertiteco estas rezervita, singarda kaj silenta konduto, dum la malo, nome ekstravertiteco estas socia, aventura kaj parolema konduto. La koncepto de introvertiteco estis origine uzita de Sigmund Freud en sia teorio pri libido. Poste, Carl Jung igis la du terminojn "introvertiteco" kaj "ekstravertiteco" la kernon de siaj tipoj de personecoj. (eo)
- Téarmaí síceolaíocha a bhíodh in úsáid tráth mar dhá rang scoite daoine. Meastar anois go bhfuil cuid mhaith gráduithe idir an dá fhoirceann. Duine atá go láidir eisdíritheach, bíonn sé caidriúil aerach, tugtha don scleondar, agus uaireanta ionsaitheach neamh-mhuiníneach teasaí. Duine atá go láidir indíritheach, bíonn sé ciúin dúnárasach, gan an oiread sin cairde, ní maith leis an scleondar, agus bíonn sé muiníneach stuama, claonta don bheatha dhea-eagraithe. Táthar ann a mheasann go bhfuil bunús bitheolaíoch leis na difríochtaí iompair seo i gcórais spreagtha sa choirtéis is an fho-choirtéis. (ga)
- 외향성과 내향성은 카를 구스타프 융에 의해 정의된 마음의 에너지 방향을 말한다. 외향성(Extraversion)은 학문적보다 일반적으로 흔히 '사교적'으로 알려진 것으로 관심과 에너지가 외부로 향하는 것이며, 내향성(introversion)은 주로 '내성적'으로 알려진 것으로 관심과 에너지가 내부로 향하는 것을 말한다. 편견과 달리 소심성은 관련성이 적다. 이들도 분류가 다른 사람들이 있고 지성이 있어서 꼭 그렇지는 않으나 외향성은 고위험·고수익을 추구하는 성향을 가진 사람들이 상대적으로 더 많으며, 내향성은 일단 저위험을 추구하는 성향이 있다. 자신을 소중히 여기는 일에 있어서도 내향성자가 자신을 더 소중하게 생각하는 경향이 있다고 한다. 외향성자들은 객관성이 강해서 자신이 가진 목숨의 가치가 별로 대단한 것 같지 않으면 생각보다 아무렇지 않게 목숨을 거는 사람들이 많다. 칼 융 계통에 의하면 심리학적 분류는 다음과 같다. (ko)
- Il tratto introversione-estroversione è una dimensione centrale della personalità umana. I due termini furono introdotti nella psicologia da Carl Gustav Jung nel 1921, e da allora sono stati studiati e descritti da molti autori. Quasi tutte le teorizzazioni moderne della personalità prevedono questo tratto, come ad esempio il modello Big Five di McCrae e Costa, il modello trifattoriale di Hans Eysenck, il 16PF di Raymond Cattell, l'Indicatore Myers-Briggs o l'MMPI. (it)
- Extraversion och introversion är grundläggande egenskaper för personligheten inom psykologi. Begreppen lanserades av Carl Gustav Jung i boken Psykologiska typer (1921). Enligt Jung är alla psykologiska sidor — tänkandet, kännandet, förnimmelsen och intuitionen — indragna i den psykiska energins flöde som antingen rör sig inåt mot det inre tanke-, känslo- och fantasilivet (introversion) eller utåt mot omvärlden med dess ting, situationer och människor (extraversion). (sv)
- 心理學認為，外向性與內向性是人類性格上的兩種特質。性格外向者的精力來源為外在世界──如各式各樣的社交活動、形形色色的人們、不同的場合和事物。他們是精力的揮霍者。長時間置身事外、沉思、獨處，或是只與另一個人待在一起，難以使他們感覺興奮。性格內向者最顯著的特徵是他們精力的來源：他們從自己的內在世界，如思想、情緒和觀念中獲得精力，並善於保存精力，但也容易受到外在世界的刺激影響，並產生「刺激太多」的不適感──這種感覺好比是，抑或遲鈍麻木。 內向與外向並不是截然二分的，而是一個連續體，多數人都介於非常外向與非常內向之間，兼具兩邊的一些特質，不是完全外向或完全內向的。簡單地將一個人歸類於「外向」或「內向」，往往忽略了多數人的身上同時各自具備一些外/內向特質的事實。 (zh)
- الانطواء والانفتاح سمتان من الأبعاد المحورية لنظرية الشخصية. في سياق الشخصية، عندما يستعمل الناس كلمة «المنفتح» (أو المنبسط) فإنهم يعنون الشخصية الاجتماعية الأنيسة الجازمة التي تسعى وراء الأشياء الظاهرة المثيرة، بينما تستعمل كلمة «المنطوي» لتعني الشخصية الاستبطانية الهادئة غير الاجتماعية، ليست بالضرورة منعزلة ولكن لها عددا قليلا من الأصدقاء، ولا ينتج هذا من صعوبات اجتماعية لدى الشخص المقصود بل من تفضيله الاجتماعي؛ فقد لا يكون خجولا ولكنه يفضل نشاطا اجتماعيا أقل. على أية حال، يتقلب مزاج الناس وتصرفاتهم مع مرور الزمن، وحتى المنفتحين والانطوائيين الشديدين لا يتصرفون على سجيتهم طوال الوقت. (ar)
- Introversió i extraversió són els dos pols d'un continu que defineix la personalitat d'un individu en funció del seu grau d'obertura cap als altres. Les persones introvertides es mostren més reservades, mentre que les extravertides es caracteritzen per ser més gregàries, assertives i entusiastes. Aquest tret es considera un dels essencials per caracteritzar la manera de ser, per això forma part dels anomenats "5 grans", aquells factors que més defineixen la personalitat individual (els altres són l'apertura al canvi, l'autoconsciència, la calidesa i el neuroticisme). El parell introversió - extraversió va ser introduït per primer cop per Carl Gustav Jung, que els associava a la concentració en objectes interns o externs al subjecte, i des de llavors ha estat àmpliament usat en psicologia. (ca)
- Τα χαρακτηριστικά της εξωστρέφειας και της εσωστρέφειας αποτελούν κεντρική διάσταση σε ορισμένες θεωρίες της ανθρώπινης προσωπικότητας. Οι όροι εσωστρέφεια και εξωστρέφεια εισήχθησαν στην ψυχολογία από τον Καρλ Γκούσταβ Γιουνγκ. Η εξωστρέφεια τείνει να εκδηλώνεται με ομιλητική και ενεργητική συμπεριφορά, ενώ η εσωστρέφεια εκδηλώνεται με πιο συγκρατημένη συμπεριφορά. Ο Γιουνγκ όρισε την εσωστρέφεια ως έναν «τύπο στάσης που χαρακτηρίζεται από προσανατολισμό στη ζωή μέσω υποκειμενικών ψυχικών περιεχομένων» και την εξωστρέφεια ως «έναν τύπο στάσης που χαρακτηρίζεται από συγκέντρωση ενδιαφέροντος στο εξωτερικό αντικείμενο». Ο Γιουνγκ παρέχει μια διαφορετική οπτική και προτείνει ότι ο καθένας έχει και μια εξωστρεφή πλευρά και μια εσωστρεφή πλευρά, με τη μία να είναι πιο κυρίαρχη από την άλλη. Το (el)
- Introversion (introvertiert) und Extraversion oder Extravertiertheit (extravertiert) sind zwei entgegengesetzte Pole einer Persönlichkeitseigenschaft, die durch eine unterschiedliche Interaktion mit der sozialen Umwelt charakterisiert wird. Den Begriffen nach bezeichnet Introversion eine nach innen gewandte Haltung, während Extraversion eine nach außen gewandte Haltung beschreibt, jeweils mit entsprechendem Verhalten verbunden. Statt extravertiert wird (in Analogie zu introvertiert) oft der Ausdruck extrovertiert verwendet. Im Rechtschreibduden ist beides verzeichnet. (de)
- The traits of extraversion (also spelled extroversion) and introversion are a central dimension in some human personality theories. The terms introversion and extraversion were introduced into psychology by Carl Jung, although both the popular understanding and current psychological usage vary. Extraversion tends to be manifested in outgoing, talkative, energetic behavior, whereas introversion is manifested in more reflective and reserved behavior. Jung defined introversion as an "attitude-type characterised by orientation in life through subjective psychic contents", and extraversion as "an attitude-type characterised by concentration of interest on the external object". (en)
- Barnerakoitasun eta kanporakoitasun izendapenak Carl Gustav Jung suitzar piskologoak bere liburuaren bidez hedatu zituen eta bere izaeraren teoriaren barnean oinarrizko tipo psikologikoak definitzen ditu: (eu)
- Los términos introversión y extroversión fueron difundidos por Carl Gustav Jung en su obra Tipos psicológicos y definen tipos psicológicos básicos en el marco de su teoría de la personalidad: 1.
* La introversión es una actitud típica que se caracteriza por la concentración del interés en los procesos internos del sujeto. Los introvertidos se interesan principalmente por sus pensamientos y sentimientos, por su mundo interior. Tienden a ser profundamente introspectivos. 2.
* La extroversión, por el contrario, es una actitud típica que se caracteriza por la concentración del interés en un objeto externo. Los extrovertidos se interesan por el mundo exterior de la gente y de las cosas, tratan de ser más sociables y de estar más al tanto de lo que pasa en su entorno. (es)
- Dalam psikologi, terdapat pengelompokkan kepribadian manusia bedasarkan bagaimana manusia memperoleh gairahnya. Pengelompokkan ini pertama kali dicetuskan oleh Carl Gustav Jung (1920), dalam bukunya berjudul . Secara umum, pribadi yang ekstrover mendapatkan gairah dari interaksi sosial. Ekstrover biasanya memiliki kepribadian yang terbuka dan senang berbaur, serta memiliki kepedulian yang tinggi terhadap apa yang terjadi di sekitar mereka. Sementara introver, di sisi lain, dianggap mendapatkan gairah lewat menyendiri. Introver biasanya cenderung pendiam, suka merenung, dan lebih peduli tentang pemikiran mereka dalam dunia mereka sendiri. Di antara kecenderungan ekstrem introversi dan ekstroversi, terdapat ambiversi yang merupakan kepribadian penengah antara ekstrover dan introver. Meskipun (in)
- Les termes introversion et extraversion furent proposés par C. G. Jung dans son ouvrage Types Psychologiques (1921) pour distinguer les deux types d’attitudes observables chez les individus selon leur tendance à s’intéresser aux objets externes (les autres, le monde) ou à leur propre univers intérieur ou subjectivité. À ce propos, compte tenu de la tendance à considérer le ‘subjectif’ comme ayant moins de validité que ce qui est « objectif », Jung tient à clarifier ce qu’il signifie par subjectivité dans ce contexte : « Par le facteur subjectif j’entends l’action ou réaction psychologique qui fusionne avec l’effet produit par l’objet donnant lieu à une nouvelle donnée psychique. ». (fr)
- 外向性と内向性（がいこうせいとないこうせい）は、性格の理論（人格心理学）における主要な特性の軸である。外向性 (extraversion) と内向性 (introversion) という用語は心理学者のカール・グスタフ・ユングによって大衆化され、それらに対するより世間一般的な理解と心理学的な用法は、彼独自の意図によって異なってくる。外向性は、社交的、話好きであり、活発な振る舞いをする傾向がある一方、内向性は、孤独な振る舞いをし、外向性と比較してもっと控えめな傾向がある。外向性と内向性は、比較的一つの連続体とみなされるが故に、一方が高くなるためには、もう片方を低くせねばならない。事実上、人格を表す総合的なモデルは、後述する様々な形を含んでいる。例としては、特性五因子論（ビッグファイブ）、ユングの分析心理学、ハンス・アイゼンクの、レイモンド・キャッテルの、ミネソタ多面人格目録、そしてMBTIなどがある。 (ja)
- Introversie is gerichtheid op de binnenwereld, energie krijgen van op jezelf zijn, rustig en bedachtzaam zijn, extraversie is gerichtheid op de buitenwereld, energie krijgen van gezelschap, spraakzaam en open zijn. Introvert werd oorspronkelijk door Sigmund Freud in zijn theorie over het libido gebruikt. Daarna heeft Carl Jung de beide termen introvert en extravert (Duits: introvertiert en extravertiert) tot de kern van zijn persoonlijkheidstypen gemaakt. De begrippen worden ook gebruikt bij persoonlijkheidstrekken, zoals de big five. (nl)
- Introwersja i ekstrawersja (łac. introversus – zwrócony do środka, łac. extraversus – zwrócony na zewnątrz) – przeciwstawiane sobie cechy osobowości związane z kontaktami międzyludzkimi, różnie definiowane u różnych autorów. Pojęcia te zostały wprowadzone przez Carla Gustava Junga (na podstawie teorii temperamentów fizjologicznych Kretschmera) w pracy Psychologische Typen (Typy psychologiczne, 1921), a zmodyfikowane przez Eysencka w teorii temperamentu PEN oraz Costę i McCrae w modelu Wielkiej Piątki. (pl)
- A teoria do traço da extraversão (português europeu) ou extroversão (português brasileiro)-introversão é uma dimensão central das teorias humanas da personalidade. Os termos "introversão" e "extraversão" foram popularizados por Carl Jung, embora em ambos o entendimento popular e o uso psicológico difiram de sua intenção original. A extraversão tende a manifestar-se em comportamento extrovertido, falante e energético, enquanto que a introversão se manifesta em comportamentos mais reservados e solitários. (pt)
- Интрове́рсия — экстраве́рсия — критерий категоризации черт личности или показатель их измерения, распространённый в психологии. Наиболее известны два несколько отличающихся понятия интроверсии — экстраверсии, принадлежащих Карлу Юнгу и Гансу Айзенку. В психиатрии СССР и ГДР была также известна интерпретация К. Леонгарда. (ru)
- Інтроверсія — екстраверсія — дихотомічні поняття в теорії особистості, які запропонував психіатр і психотерапевт Карл Густав Юнг у 1921 році у своїй праці «Психологічні типи», щоб описати ставлення людей відповідно до їх тенденцій звертати увагу на зовнішні об'єкти або їх власний внутрішній світ. Ці типи режиму є компенсаторними стосовно несвідомої психіки. Тобто, людина, яка має свідому орієнтацію екстраверт, в його несвідомому буде інтроверт, і навпаки. Юнг всіляко підкреслював протилежність людських нахилів. На нього справила таке враження активність особистісних суперечок, що він постулював як незмінний закон: наявність якої-небудь однієї тенденції зазвичай вказує на присутність їй протилежної. (uk)
|
_-_comparison_chart.svg?width=300)
_-_comparison_chart.svg){kind=link}
_-_comparison_chart.svg){kind=link}
