| dbo:abstract
|
- La política energètica de la UE pot definir-se com el conjunt d'actuacions que emanen de la Comissió, el Consell i el Parlament, recollides en els tractats i ratificades pels estats membres per actuar sobre la quantitat, el cost i la disponibilitat de les diferents fonts d'energia, amb una especial consideració a la preservació del medi ambient i la seguretat en l'abastament. És fàcil advertir que, tot i estar a l'origen de la Unió, ha experimentat un cert retard en comparació amb altres àrees, en gran part a causa de la superposició d'interessos nacionals particularistes. Tanmateix en els últims anys, a partir de l'entrada en vigor del Tractat de Lisboa (2007), s'estan accelerant els plantejaments unitaris, potser impulsats per la constatació d'un fet físic: l'escassetat de fonts pròpies, que obligà a importar el 2010 més del 40% dels recursos utilitzats, amb una clara tendència a superar el 60% el 2030. (ca)
- على الرغم من إصدار الاتحاد الأوروبي تشريعات في مجال سياسة الطاقة لسنوات عديدة، إلا أنه لم يتم الموافقة على مفهوم وضع سياسة طاقة إلزامية وشاملة للاتحاد إلا في اجتماع المجلس الأوروبي غير الرسمي في 27 أكتوبر 2005 في قصر هامبتون كورت. تتضمن معاهدة لشبونة للاتحاد الأوروبي لعام 2007 بشكل قانوني التضامن في قضايا إمدادات الطاقة والتغيرات التي طرأت على سياساتها داخل الاتحاد. قبل معاهدة لشبونة، كانت تشريعات الطاقة في الاتحاد الأوروبي تستند إلى سلطته في مجال السوق والبيئة المشتركة. مع ذلك، ومن الناحية العملية، فإن كفاءة السياسات المتعلقة بالطاقة تظل على مستوى الدول الأعضاء، ويتطلب إحراز تقدم في صياغة سياسة على المستوى الأوروبي تعاونًا طوعيًا من دوله. في عام 2007، استورد الاتحاد الأوروبي –بكل دوله- ما نسبته 82٪ من نفطه و 57٪ من غازه، ما جعله المستورد الأول في العالم لهذه الأنواع من الوقود. استُخرِج 3٪ فقط من اليورانيوم المستخدم في المفاعلات النووية الأوروبية في أوروبا، وكانت روسيا، وكندا، وأستراليا، والنيجر، وكازاخستان أكبر خمس دول موردة للمواد النووية إلى الاتحاد، إذ وفرت له أكثر من 75٪ من إجمالي احتياجاته عام 2009. في عام 2015، استورد الاتحاد الأوروبي 53٪ من الطاقة التي يستهلكها. في يناير 2014، وافق الاتحاد الأوروبي على خفض الانبعاثات بنسبة 40٪ بحلول عام 2030، وذلك مقارنة بمستويات عام 1990، وعلى وضع هدف لاستخدام الطاقة المتجددة بنسبة 27٪، والذي من المتوقع أن يوفر 70 ألف وظيفة بدوام كامل ويخفض من واردات الوقود الأحفوري بنحو 33 مليار يورو. يعد هدف الاتحاد طموحًا وعاليًا مقارنة بالاقتصادات المتقدمة الأخرى، ولكنه غير كاف للحد من الاحتباس الحراري إلى ما دون 2 درجة مئوية، بل وحتى 1.5 درجة، ويتماشى مع اتفاق باريس للمناخ. في عام 2015، جرى إطلاق الاستراتيجية الإطارية لاتحاد الطاقة باعتبارها إحدى الأولويات العشر للمفوضية الأوروبية. (ar)
- Die Europäische Union (1993) bildete sich ursprünglich aus der Europäischen Gemeinschaft für Kohle und Stahl (EGKS, 1951), der Europäischen Wirtschaftsgemeinschaft (EWG, 1957) und der Europäischen Atomgemeinschaft (EAG, 1957). Trotz der Vergemeinschaftung von Teilbereichen der Energieerzeugung und -verteilung (Kohle und Kernkraft) mangelte es ihr über Jahrzehnte hinweg an einem kohärenten energiepolitischen Ansatz. Dies beginnt sich erst seit 1996 allmählich zu ändern und verstärkt sich ab dem Jahr 2006. Den Auftakt im neuen Jahrtausend bildete ein von der EU-Kommission vorgelegtes Grünbuch über eine „nachhaltige, wettbewerbsfähige und sichere Energieversorgung“, das eine breite Debatte über eine eigenständige Energiepolitik der Europäischen Union eröffnete. Nach Stellungnahmen diverser EU-Institutionen hat die Kommission im Januar 2007 eine überarbeitete Energiestrategie vorgelegt, die wesentliche Ziele definiert (vor allem beim Klimaschutz und Erneuerbaren Energien) und zu deren Erreichung konkrete Maßnahmenbündel vorschlägt. Beim Frühjahrsgipfel des Europäischen Rats im März 2007 billigten die Staats- und Regierungschefs die Kommissionsvorschläge weitgehend und verabschiedeten einen energiepolitischen Aktionsplan. Im September 2007 hat die EU-Kommission erste konkrete Gesetzesvorschläge vorgelegt, weitere folgten seither in kurzen Abständen. (de)
- Although the European Union has legislated, set targets, and negotiated internationally in the area of energy policy for many years, and evolved out of the European Coal and Steel Community, the concept of introducing a mandatory common European Union energy policy was only approved at the meeting of the European Council on October 27, 2005 in London. Following this the first policy proposals, Energy for a Changing World, were published by the European Commission, on January 10, 2007. The most well known energy policy objectives in the EU are 20/20/20 objectives, binding for all EU Member States. The EU is planning to increase the share of renewable energy in its final energy use to 20%, reduce greenhouse gases by 20% and increase energy efficiency by 20%. The EU Treaty of Lisbon of 2007 legally includes solidarity in matters of energy supply and changes to the energy policy within the EU. Prior to the Treaty of Lisbon, EU energy legislation has been based on the EU authority in the area of the common market and environment. However, in practice many policy competencies in relation to energy remain at national member state level, and progress in policy at European level requires voluntary cooperation by members states. In 2007, the EU was importing 82% of its oil and 57% of its gas, which then made it the world's leading importer of these fuels. Only 3% of the uranium used in European nuclear reactors was mined in Europe. Russia, Canada, Australia, Niger and Kazakhstan were the five largest suppliers of nuclear materials to the EU, supplying more than 75% of the total needs in 2009. In 2015, the EU imports 53% of the energy it consumes.In January 2014, the EU agreed to a 40% emissions reduction by 2030, compared to 1990 levels, and a 27% renewable energy target, which is expected to provide 70,000 full-time jobs and cut €33bn in fossil fuel imports. The target is ambitious compared to other advanced economies but insufficient to limit warming to well below 2 °C, let alone 1.5 °C, and align with the Paris Agreement. In 2015, the Framework Strategy for Energy Union is launched as one of the European Commission's 10 Priorities. (en)
- La estrategia energética de la Unión Europea podría definirse como el conjunto de actuaciones emanadas desde la Comisión, el Consejo y el Parlamento, recogidas en los tratados y ratificadas por los Estados miembros para actuar sobre la cantidad, coste y disponibilidad de las distintas fuentes de energía, con una especial consideración a la preservación del medioambiente y a la seguridad en el abastecimiento. La UE ha tenido el poder legislativo en el ámbito de la política energética a lo largo de su existencia, teniendo sus raíces en la originaria Comunidad Europea del Carbón y del Acero. La introducción de una política obligatoria e integral de la energía fue aprobada en la reunión del Consejo Europeo en octubre de 2005, y el borrador de la política fue publicado en enero de 2007. La Comisión tiene cinco puntos clave en su política energética: aumentar la competencia en el mercado interior, fomentar la inversión y aumentar las interconexiones entre las redes de electricidad, diversificar las fuentes de energía con mejores sistemas para responder a una crisis, establecer un nuevo marco para la cooperación energética con Rusia, al tiempo que pretende mejorar las relaciones con los estados ricos en energía de Asia Central y del Norte de África, el uso de las fuentes de energía existentes de manera más eficiente y el aumento del uso de las energías renovables y, finalmente, aumentar la financiación de nuevas tecnologías energéticas. Es fácil advertir que, pese a estar en el origen de la Unión, ha experimentado un cierto retraso en comparación con otras áreas, en gran parte debido a la superposición de intereses nacionales particularistas. No obstante en los últimos años, a partir de la entrada en vigor del tratado de Lisboa, se están acelerando los planteamientos unitarios, quizá impulsados por la constatación de un hecho físico: la escasez de fuentes propias, que obligó a importar en 2010 más del 40 % de los recursos utilizados, con clara tendencia a superar el 60 % en 2030. (es)
- La politique énergétique de l'Union européenne n'existe pas à proprement parler sous forme commune à l'échelle européenne. Cette lacune pose d'autant plus d'interrogations que le secteur énergétique a joué un rôle fondateur dans les premiers pas de la construction européenne (CECA et CEEA respectivement en 1951 et 1957). Cependant, l'article 194 du traité sur le fonctionnement de l'Union européenne pose le fondement d'une politique européenne de l'énergie reposant sur le fonctionnement du marché de l'énergie, sur la sécurité de l'approvisionnement énergétique, sur l'efficacité énergétique, les économies d'énergie et les énergies nouvelles et renouvelables, et enfin sur l'interconnexion des réseaux. Dans le même temps il rappelle que les États membres sont libres dans la détermination de leur bouquet de formes et de vecteurs, de leurs sources d'approvisionnement ainsi que dans l'exploitation de leurs ressources. D'autre part, la parution du Livre vert sur l'énergie, en mars 2006, apporte quelques éléments de réflexion. Enfin, cette question est intégrée dans la « stratégie européenne de sécurité » décidée, en décembre 2003, par le Conseil de l'Union européenne, dans le cadre de la PESC (politique étrangère et de sécurité commune). En 2008, un rapport à propos de celle-ci estimait que « la diminution de la production en Europe signifie qu'en 2030 jusqu'à 75 % du pétrole et du gaz devront être importés ». (fr)
- Kebijakan energi Uni Eropa merupakan kumpulan kebijakan terkait penggunaan energi yang dikeluarkan oleh Uni Eropa berbentuk undang-undang, perjanjian, dan keputusan yang diratifikasi oleh Komisi, Dewan, dan Parlemen Uni Eropa secara umum, serta diratifikasi oleh masing-masing negara anggota Uni Eropa. (in)
- Per realizzare l’obiettivo di tutela ambientale, tra la fine del XX secolo e il nuovo millennio, si sono susseguiti, a livello europeo (ma anche a livello internazionale e nazionale), diversi interventi legislativi e accordi in materia. Tra questi, fondamentale importanza rivestono:
* La direttiva 2001/77/CE del 27 settembre 2001, sulla promozione dell'energia elettrica prodotta da fonti di energia rinnovabili nel mercato interno dell'elettricità, che enuncia gli obiettivi in percentuale che i Paesi europei avrebbero dovuto raggiungere entro l’anno 2011 sul consumo totale previsto. In particolare, l’Italia nel 2010 avrebbe dovuto produrre il 25% di elettricità derivante da fonti rinnovabili rispetto al consumo finale lordo di energia, tuttavia la quota raggiunta fu invece del 20,1%.
* La decisione 2002/358/CE con la quale l'UE e i suoi Stati membri, si sono dati un obiettivo ancora più ambizioso rispetto al protocollo di Kyoto, impegnandosi a ottenere una riduzione dell'8% complessiva per l'UE, ripartita in obiettivi nazionali. Una "ripartizione degli oneri" commisurati alla ricchezza relativa di ciascun paese all'epoca.
* Il Pacchetto Clima-Energia “Piano 20-20-20”, entrato in vigore nel giugno 2009 e pensato per il periodo successivo alla scadenza del Protocollo di Kyoto (ovvero dal 2013). Con tale pacchetto, entro il 2020, l’Europa intendeva raggiungere tre obiettivi: ridurre le emissioni di gas serra del 20% rispetto al 1990, alzare al 20% la quota di energia prodotta da fonti rinnovabili e portare al 20% il risparmio energetico. Tra i principali strumenti legislativi europei per l'attuazione del pacchetto Clima-Energia ricordiamo la direttiva 2009/28/CE e la direttiva 2009/29/CE, entrambe del 23 aprile 2009. La prima promuove l’uso dell’energia da fonti rinnovabili (ed ha abrogato la direttiva 2001/77/CE) prevedendo misure necessarie a ridurre le emissioni di gas serra tenendo così fede al protocollo di Kyoto e agli ulteriori impegni assunti a livello comunitario e internazionale per la riduzione di tali emissioni oltre il 2012. Secondo tale direttiva inoltre, ogni Stato membro avrebbe dovuto preparare entro il 30 giugno 2010 un primo Piano di Azione Nazionale (PAN) contenente gli obiettivi nazionali per la quota di energia da fonti rinnovabili consumata nel settore dell’elettricità, del riscaldamento e raffreddamento nonché dei trasporti, in linea con gli obiettivi della Comunità al 2020 e le misure volte a conseguire tali obiettivi. La seconda direttiva invece prevede la riduzione delle emissioni di gas ad effetto serra e regola in forma armonizzata le emissioni dei settori energivori, stabilendo un obiettivo di riduzione complessivo per tutti gli impianti vincolati dalla normativa del -21% al 2020 e -43% al 2030 sui livelli del 2005.
* Il pacchetto “Clean energy for all europeans”, adottato il 30 novembre 2016 e avente l’obiettivo per il 2030 di mantenere l’UE quale leader globale nelle fonti energetiche rinnovabili, con una quota di almeno il 32%, e di ridurre le emissioni di gas serra del 40% rispetto alle soglie del 1990. Le proposte legislative del pacchetto "Energia pulita per tutti gli europei" riguardano cinque dimensioni fondamentali: 1. la sicurezza energetica; 2. l'assetto del mercato dell'energia elettrica; 3. l'efficienza energetica; 4. il processo di decarbonizzazione e le energie rinnovabili; 5. le azioni di governance per l'Unione dell'energia, volte ad accelerare l'innovazione dell'energia pulita, a favorire le ristrutturazioni edilizie in Europa e a incoraggiare gli investimenti pubblici e privati (ricerca, innovazione e competitività). Tra i provvedimenti attuativi del pacchetto, comunemente noto come “Energy Winter Package”, ricordiamo: - La direttiva (UE) 2018/844 del 30 maggio 2018 sul rendimento energetico degli edifici che modifica la Direttiva 2010/31/UE e la Direttiva 2012/27/UE; - La direttiva (UE) 2018/2001 del 11 dicembre 2018 sulla promozione delle fonti energetiche rinnovabili. Ai sensi dell'articolo 194, paragrafo 1, del trattato sul funzionamento dell'Unione europea (TFUE), la promozione delle forme di energia da fonti rinnovabili rappresenta uno degli obiettivi della politica energetica dell'Unione. Il maggiore ricorso all'energia rinnovabile costituisce una parte importante del pacchetto di misure necessarie per ridurre le emissioni di gas a effetto serra e per rispettare, da una parte, gli impegni dell'Unione nel quadro dell'accordo di Parigi del 2015 sui cambiamenti climatici e, dall’altra, l'obiettivo vincolante dell'Unione di ridurre le emissioni di almeno il 40% rispetto ai livelli del 1990 entro il 2030 e di impiegare energie rinnovabili per almeno il 32% dei consumi energetici finali; - Il Regolamento (UE) 2018/842 adottato il 30 maggio 2018, che stabilisce gli obblighi degli Stati membri relativi ai rispettivi contributi minimi per il periodo 2021-2030 ai fini del raggiungimento dell’obiettivo dell’Unione di ridurre al 2030 le proprie emissioni di gas a effetto serra del 30% rispetto al 2005. Il Regolamento si applica alle emissioni di gas a effetto serra delle categorie di fonti IPCC «energia», «processi industriali e uso dei prodotti», «agricoltura» e «rifiuti» determinate ai sensi del regolamento (UE) n. 525/2013, fatta eccezione per le emissioni di gas a effetto serra risultanti dalle attività di cui all’allegato I della direttiva 2003/87/CE e non si applica alle emissioni e agli assorbimenti di gas a effetto serra disciplinati dal regolamento (UE) 2018/841e risultanti dall’uso del suolo, dal cambiamento di uso del suolo e dalla silvicoltura; - Il Regolamento (UE) 2018/1999 dell’11 dicembre 2018 sulla governance dell’Unione dell’energia e dell’azione per il clima. Tale Regolamento ha previsto il Piano nazionale integrato per l’energia e per il clima c.d. PNIEC, per il decennio 2021-2030, attraverso cui i 27 Stati membri, al fine di contribuire al raggiungimento degli obiettivi comuni e dare attuazione all’Accordo di Parigi, traducono l’obiettivo complessivo comunitario del 20% in obiettivi e politiche nazionali coerenti. Il piano nazionale per l'energia e il clima in cui sono rappresentati gli obiettivi dell’Italia da raggiungere entro il 2030, è stato adottato a gennaio 2020 dal Ministero dello sviluppo economico, dal Ministero dell’Ambiente e dal Ministero delle Infrastrutture e dei Trasporti e contiene misure di sostegno per il settore elettrico, per il settore termico e per il settore dei trasporti. - Il Green Deal Europeo, comunicato dalla Commissione europea (COM(2019) 640) l’11 dicembre 2019, al Parlamento Europeo, al Consiglio Europeo, al Comitato economico e sociale europeo e al Comitato europeo delle Regioni, ha riformulato su nuove basi l'impegno ad affrontare i problemi legati al clima e all'ambiente e permetterà di accelerare e sostenere la transizione energetica necessaria in tutti i settori e di promuovere un’economia circolare e pulita. Le prime iniziative del Green Deal Europeo comprendono:
* la legge europea sul clima COM(2020) 80, con l'obiettivo della neutralità climatica entro il 2050, presentata a marzo 2020 dalla Commissione ed andando in tal modo al di là degli impegni assunti con l’accordo di Parigi;
* il patto europeo per il clima per coinvolgere i cittadini e tutte le parti della società nell'azione per il clima;
* il piano degli obiettivi climatici 2030: primo passo della legge sul clima è il target al 2030 ovvero ridurre le emissioni nette di gas a effetto serra di almeno il 55% entro il 2030 rispetto ai livelli del 1990, che richiederebbe una quota di rinnovabili del 38-40% nell'UE entro il 2030. (it)
- Europeiska unionens energipolitik är Europeiska unionens politik gällande energifrågor. Målet för politiken är att ”garantera att energimarknaden fungerar, garantera energiförsörjningen inom unionen, främja energieffektivitet och energibesparingar samt utveckling av nya och förnybara energikällor och främja sammankopplade energinät”. Energipolitik är ett delat befogenhetsområde för unionen. Det innebär att både unionen och medlemsstaterna kan anta rättsligt bindande akter. Medlemsstaterna får dock göra detta endast den mån unionen inte redan har utövat motsvarande befogenhet. (sv)
- Енергетична стратегія Європейського Союзу — стратегія, розроблена Європейською Комісією, щодо основних напрямів розвитку енергетики Країн-Членів. Девізом енергетичної стратегії Європейського Союзу є: Безпечна, конкурентна та стала енергія. Цілі енергетичної стратегії ЄС:
* безпечне постачання енергоресурсів у будь-який час у будь-якому місці;
* створення конкурентного середовища для усіх постачальників енергоресурсів, що гарантує доступність цін для домогосподарств, бізнесу, індустріальних виробників;
* забезпечення сталого споживання енергоресурсів у поєднанні зі зниженням обсягів викидів парникових газів, забруднюючих речовин та зменшенням використання викопних ресурсів. Зазначені цілі допоможуть ЄС впоратися зі своїми найбільш амбітними викликами. Окрім цього, наша залежність від імпорту енергоресурсів є особливо гнітючою, особливо враховуючи той факт, що ЄС імпортує більше половини енергоносіїв вартістю понад €350 млрд на рік. Інший важливий виклик включає в себе зростаючий світовий попит та обмеженість паливних ресурсів таких, як нафта, що призводить до вищих цін. Врешті, продовження використання викопних ресурсів спричиняє глобальне потепління.Основні питання енергетичної політики включають:
* Європейський Енергетичний Союз, що стане запевненням безпечної, доступної та привітної до довкілля енергії для громадян ЄС та бізнесу дозволяючи вільний рух енергоресурсів через національні кордони всередині ЄС приносячи нові технології та оновлену інфраструктуру задля зменшення витрат домогосподарств, створення робочих місць та прискорення економічного зростання;
* Стратегія Енергетичної Безпеки Європейського Союзу, що представляє собою ряд коротко та довгострокових заходів щодо підтримки безпеки постачання ЄС;
* Створення Ємного та об'єднаного енергетичного ринку всередині ЄС — Внутрішній Енергетичний Ринок. На додачу, прокладання нових газопроводів та силових ліній задля розвитку внутрішньоєвропейської газової та електроенергетичної мережі. Прийняття єдиних правил гри задля підвищення конкуренції між постачальниками та задля покращення споживчого різноманіття;
* Стимулювання власного виробництва енергії, включаючи розвиток відновнювальних джерел енергії;
* Стимулювання зростання енергоефективності;
* Загострення уваги на Безпеці всередині Європейського енергетичного сектору у поєднанні з регуляторним тиском, таким як регламентація зберігання атомних відходів та контроль над діяльністю морських нафто- та газодобувних платформ. Для впровадження вищевказаних цілей у загальнозрозумілій довгостроковій стратегії, ЄС сформулював цілі для 2020-го, 2030-го та 2050-го рр. (uk)
- Электроэнергетический комплекс Европейского союза — третий в мире и уступает по установленной мощности генерирующих источников электроэнергетическим комплексам КНР и США. Доказанные извлекаемые запасы природных энергоносителей Европейского союза (в формате 28 стран) в соответствии с данными , рассчитанными на основе информации Управления энергетической информации Министерства энергетики США по состоянию на декабрь 2015 года — 24,839 млрд тут или 1,98 % от общемировых запасов (179 стран мира). 85,3 % запасов приходится на уголь, 9,5 % — на природный газ и 5,2 % — на сырую нефть. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Kebijakan energi Uni Eropa merupakan kumpulan kebijakan terkait penggunaan energi yang dikeluarkan oleh Uni Eropa berbentuk undang-undang, perjanjian, dan keputusan yang diratifikasi oleh Komisi, Dewan, dan Parlemen Uni Eropa secara umum, serta diratifikasi oleh masing-masing negara anggota Uni Eropa. (in)
- Europeiska unionens energipolitik är Europeiska unionens politik gällande energifrågor. Målet för politiken är att ”garantera att energimarknaden fungerar, garantera energiförsörjningen inom unionen, främja energieffektivitet och energibesparingar samt utveckling av nya och förnybara energikällor och främja sammankopplade energinät”. Energipolitik är ett delat befogenhetsområde för unionen. Det innebär att både unionen och medlemsstaterna kan anta rättsligt bindande akter. Medlemsstaterna får dock göra detta endast den mån unionen inte redan har utövat motsvarande befogenhet. (sv)
- Электроэнергетический комплекс Европейского союза — третий в мире и уступает по установленной мощности генерирующих источников электроэнергетическим комплексам КНР и США. Доказанные извлекаемые запасы природных энергоносителей Европейского союза (в формате 28 стран) в соответствии с данными , рассчитанными на основе информации Управления энергетической информации Министерства энергетики США по состоянию на декабрь 2015 года — 24,839 млрд тут или 1,98 % от общемировых запасов (179 стран мира). 85,3 % запасов приходится на уголь, 9,5 % — на природный газ и 5,2 % — на сырую нефть. (ru)
- على الرغم من إصدار الاتحاد الأوروبي تشريعات في مجال سياسة الطاقة لسنوات عديدة، إلا أنه لم يتم الموافقة على مفهوم وضع سياسة طاقة إلزامية وشاملة للاتحاد إلا في اجتماع المجلس الأوروبي غير الرسمي في 27 أكتوبر 2005 في قصر هامبتون كورت. تتضمن معاهدة لشبونة للاتحاد الأوروبي لعام 2007 بشكل قانوني التضامن في قضايا إمدادات الطاقة والتغيرات التي طرأت على سياساتها داخل الاتحاد. قبل معاهدة لشبونة، كانت تشريعات الطاقة في الاتحاد الأوروبي تستند إلى سلطته في مجال السوق والبيئة المشتركة. مع ذلك، ومن الناحية العملية، فإن كفاءة السياسات المتعلقة بالطاقة تظل على مستوى الدول الأعضاء، ويتطلب إحراز تقدم في صياغة سياسة على المستوى الأوروبي تعاونًا طوعيًا من دوله. (ar)
- La política energètica de la UE pot definir-se com el conjunt d'actuacions que emanen de la Comissió, el Consell i el Parlament, recollides en els tractats i ratificades pels estats membres per actuar sobre la quantitat, el cost i la disponibilitat de les diferents fonts d'energia, amb una especial consideració a la preservació del medi ambient i la seguretat en l'abastament. (ca)
- Die Europäische Union (1993) bildete sich ursprünglich aus der Europäischen Gemeinschaft für Kohle und Stahl (EGKS, 1951), der Europäischen Wirtschaftsgemeinschaft (EWG, 1957) und der Europäischen Atomgemeinschaft (EAG, 1957). Trotz der Vergemeinschaftung von Teilbereichen der Energieerzeugung und -verteilung (Kohle und Kernkraft) mangelte es ihr über Jahrzehnte hinweg an einem kohärenten energiepolitischen Ansatz. Dies beginnt sich erst seit 1996 allmählich zu ändern und verstärkt sich ab dem Jahr 2006. (de)
- Although the European Union has legislated, set targets, and negotiated internationally in the area of energy policy for many years, and evolved out of the European Coal and Steel Community, the concept of introducing a mandatory common European Union energy policy was only approved at the meeting of the European Council on October 27, 2005 in London. Following this the first policy proposals, Energy for a Changing World, were published by the European Commission, on January 10, 2007. The most well known energy policy objectives in the EU are 20/20/20 objectives, binding for all EU Member States. The EU is planning to increase the share of renewable energy in its final energy use to 20%, reduce greenhouse gases by 20% and increase energy efficiency by 20%. (en)
- La estrategia energética de la Unión Europea podría definirse como el conjunto de actuaciones emanadas desde la Comisión, el Consejo y el Parlamento, recogidas en los tratados y ratificadas por los Estados miembros para actuar sobre la cantidad, coste y disponibilidad de las distintas fuentes de energía, con una especial consideración a la preservación del medioambiente y a la seguridad en el abastecimiento. (es)
- La politique énergétique de l'Union européenne n'existe pas à proprement parler sous forme commune à l'échelle européenne. Cette lacune pose d'autant plus d'interrogations que le secteur énergétique a joué un rôle fondateur dans les premiers pas de la construction européenne (CECA et CEEA respectivement en 1951 et 1957). (fr)
- Per realizzare l’obiettivo di tutela ambientale, tra la fine del XX secolo e il nuovo millennio, si sono susseguiti, a livello europeo (ma anche a livello internazionale e nazionale), diversi interventi legislativi e accordi in materia. Tra questi, fondamentale importanza rivestono:
* La direttiva 2001/77/CE del 27 settembre 2001, sulla promozione dell'energia elettrica prodotta da fonti di energia rinnovabili nel mercato interno dell'elettricità, che enuncia gli obiettivi in percentuale che i Paesi europei avrebbero dovuto raggiungere entro l’anno 2011 sul consumo totale previsto. (it)
- Енергетична стратегія Європейського Союзу — стратегія, розроблена Європейською Комісією, щодо основних напрямів розвитку енергетики Країн-Членів. Девізом енергетичної стратегії Європейського Союзу є: Безпечна, конкурентна та стала енергія. Цілі енергетичної стратегії ЄС: Для впровадження вищевказаних цілей у загальнозрозумілій довгостроковій стратегії, ЄС сформулював цілі для 2020-го, 2030-го та 2050-го рр. (uk)
|
