| dbo:abstract
|
- Aquesta és una llista dels emperadors romans, amb indicació del període durant el qual van governar l'Imperi. Fixeu-vos que en la següent llista no hi apareix Juli Cèsar perquè tradicionalment mai ha estat considerat com a tal. Per saber més sobre el culte a l'emperador romà, al qual hom considerava un déu, vegeu culte imperial. Les paraules en cursiva: indiquen que no es considera que l'emperador hagués tingut prou poder com per governar. La cursiva negreta: indica el sobrenom o malnom amb el qual es coneix l'emperador en qüestió. (ca)
- Οι Ρωμαίοι αυτοκράτορες ήταν άνδρες που κυβερνούσαν τη Ρωμαϊκή αυτοκρατορία και ασκούσαν εξουσία πάνω στους πολίτες της και το στρατό. Ο παρών κατάλογος Ρωμαίων Αυτοκρατόρων περιλαμβάνει τους αυτοκράτορες από το 27 π.Χ. (τον Καίσαρα Αύγουστο) μέχρι και τον Ρωμύλο Αυγουστύλο, το 476 μ.Χ. Η φυσική συνέχειά του, σε χωριστό άρθρο, είναι ο κατάλογος των αυτοκρατόρων της Ανατολικής Ρωμαϊκής (Βυζαντινής) αυτοκρατορίας. Μερικοί ιστορικοί θεωρούν τον Ιούλιο Νέπωτα, ο οποίος κυβέρνησε στη Δαλματία μέχρι που δολοφονήθηκε το 480 μ.Χ., ως τον τελευταίο νόμιμο αυτοκράτορα της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. (el)
- كان الإمبراطور الروماني هو حاكم الإمبراطورية الرومانية، والذي كان يملك السلطة المطلقة على المواطنين والجيش. ظهرت الإمبراطورية عندما غزت واحتلت الجمهورية الرومانية معظم أوروبا وأجزاء من شمال أفريقيا وغرب آسيا. في ظل الجمهورية، كانت مناطق الإمبراطورية يحكمها حكام الأقاليم الذين يخضعون للمساءلة من قبل شعب ومجلس شيوخ روما. حُكمت روما ومجلسها من قِبل مجموعة متنوعة من القضاة - منهم القناصل الذين كانوا الأقوي. انتهت الجمهورية، وتم إنشاء الإمبراطورية، عندها أصبح هؤلاء القضاة يخضعون بشكل قانوني وعملي لمواطن واحد ويتمتعون بالسلطة على جميع القضاة الآخرين. كان أغسطس، أول إمبراطور، حريصًا على الحفاظ على واجهة الحكم الجمهوري، ولم يأخذ عنوانًا محددًا لمنصبه ودعا إلي تركيز السلطة القضائية في ما يُدعي برينسيبيس سيناتوس (أول رجل في مجلس الشيوخ). استمر هذا النمط من الحكومة لمدة 300 سنة، ولذلك سُمي بالمؤسسة. تُستمد الكلمة الحديثة «الإمبراطور» من اللقب «إمبراتور»، والذي يمنحه الجيش إلى جنرال ناجح. خلال المرحلة الأولى من الإمبراطورية، كان لا بد من الحصول عليها من البرينسيبيس والتي تعني الرجل الأول أو الرئيس. مصطلح الإمبراطور عبارة عن كلمة حديثة، تستخدم عند وصف حكام الإمبراطورية الرومانية لأنه يؤكد على الروابط القوية بين الحاكم والجيش (الذي يعتمد على قوة الحاكم)، ولا يميز المصطلح بين الأنماط الشخصية للحكم والألقاب في مراحل مختلفة من الإمبراطورية. في أواخر القرن الثالث، بعد أزمة القرن الثالث، قام ديوكلتيانوس بإضفاء الطابع الرسمي على الطريقة الحديثة للحكم الإمبراطوري، وإقام ما يسمى فترة السيادة في الإمبراطورية الرومانية. وقد اتسم هذا بالزيادة الواضحة للسلطة في شخص الإمبراطور، واستخدام الأسلوب "Dominus Noster" ("الرب السيد"). أدى ظهور القبائل البربرية القوية على طول حدود الإمبراطورية والتحدي الذي يشكلونه في الدفاع عن الحدود البعيدة والخلافة الإمبراطورية غير المستقرة إلى قيام ديوكلتيانوس بتجربب مشاركة الألقاب ومسؤوليات الإمبراطورية بين عدة أفراد - والتي تُعد عودة جزئية إلى التقاليد الرومانية قبل أغسطس قيصر. على مدار ما يقرب من قرنين من الزمان، كان هناك في كثير من الأحيان أكثر من إمبراطور واحد في كل فترة، وكثيراً ما كانت تقسم إدارة المناطق الشاسعة فيما بينهما. وكما حذر هنري موس في اقتباسه: "لكن من المهم أن نتذكر أنه في نظر المعاصرين كانت الإمبراطورية لا تزال واحدة وغير قابلة للتجزئة. إنه لأمر خاطئ بالنسبة لأفكار هذا الوقت الحديث عن" الإمبراطورية الشرقية والغربية "، كان يُنظر إلى الإمبراطورية على أنها "الأجزاء الشرقية، أو الغربية". ولكن بعد وفاة ثيودوسيوس الأول في عام 395، أصبح الانشقاق مترسخًا بقوة (انظر: الإمبراطورية الرومانية الغربية والإمبراطورية الرومانية الشرقية). انتهى التظاهر الأخير لهذا الانقسام رسميًا من قبل الإمبراطور زينون بعد وفاة يوليوس نيبوس عام 480. وللألف سنة الباقية من الإمبراطورية الرومانية الشرقية، لن يكون هناك سوى إمبراطور شرعي واحد، يحكم من القسطنطينية ويحافظ على المطالبة بالأراضي الغير مستقرة في الغرب. بعد 480، كانت هناك عدة ادعاءات بلقب الإمبراطورية أغسطس(أو باسيليوس للمتحدثين اليونانيين) والتي كانت تفضي بالضرورة إلي الحرب الأهلية، على الرغم من أن تجربة تحديد الأباطرة الصغار (المعروفين بالقايصرة)، عادةً للإشارة إلى الخلف المقصود، ظهرت من وقت لآخر. استمرت الإمبراطورية وسلسلة الأباطرة حتى وفاة قسطنطين الحادي عشر باليولوج واحتلال الإمبراطورية العثمانية للقسطنطينية عام 1453. منذ القرن الثامن عشر، كان استخدام مصطلحات «بيزنطة» و«الإمبراطورية البيزنطية» و«الإمبراطور البيزنطي» للإشارة إلى فترة العصور الوسطى للإمبراطورية الرومانية شائعًا، ولكن ليس عالميًا بين العلماء الغربيين، وما زال موضوع مناقشة متخصصة اليوم. (ar)
- Die Liste der römischen Kaiser der Antike enthält alle Kaiser des Römischen Reiches von Augustus, der 27 v. Chr. den Prinzipat begründete, bis Herakleios, dessen Herrschaftszeit 610–641 (ab 613 gemeinsam mit Konstantin III.) die späteste für das Ende der Antike in Betracht kommende Epochengrenze ist. Manche Forscher setzen frühere Endpunkte für die antike Kaiserzeit, etwa nach Theodosius I. (395), Romulus Augustulus (476), Justinian I. (565) oder Maurikios (602). Die römische Kaiserzeit wird traditionell in zwei Perioden gegliedert: in die Zeit des Prinzipats, einschließlich der Reichskrise des 3. Jahrhunderts, und in die Spätantike ab etwa 284, die früher auch als Dominat bezeichnet wurde. Die Liste überschneidet sich seit der Alleinherrschaft Konstantins I. 324–337 für etwa drei Jahrhunderte mit der Liste der byzantinischen Kaiser. Staatsrechtlich besteht kein Unterschied zwischen dem Römischen und dem Byzantinischen Reich, denn als byzantinisch bezeichnet erst die neuzeitliche Forschung die griechisch geprägte Großmacht, die im Lauf der Spätantike und des beginnenden Frühmittelalters aus dem Oströmischen Reich hervorging. Das deutsche Wort Kaiser und das russische Zar leiten sich von Gaius Iulius Caesar her, der in der Endphase der Römischen Republik zum Diktator aufstieg und dessen Cognomen Caesar von seinem Erben Augustus und dessen Nachfolgern übernommen wurde. (de)
- Jen listo de Romiaj imperiestroj: (eo)
- The Roman emperors were the rulers of the Roman Empire from the granting of the name and title Augustus to Octavian by the Roman Senate in 27 BC onward. Augustus maintained a facade of Republican rule, rejecting monarchical titles but calling himself princeps senatus (first man of the Senate) and princeps civitatis (first citizen of the state). The title of Augustus was conferred on his successors to the imperial position, and emperors gradually grew more monarchical and authoritarian. The style of government instituted by Augustus is called the Principate and continued until the late third or early fourth century. The modern word "emperor" derives from the title imperator, that was granted by an army to a successful general; during the initial phase of the empire, the title was generally used only by the princeps. For example, Augustus's official name was Imperator Caesar Divi Filius Augustus. The territory under command of the emperor had developed under the period of the Roman Republic as it invaded and occupied much of Europe and portions of North Africa and the Middle East. Under the republic, the Senate and People of Rome authorized provincial governors, who answered only to them, to rule regions of the empire. The chief magistrates of the republic were two consuls elected each year; consuls continued to be elected in the imperial period, but their authority was subservient to that of the emperor, who also controlled and determined their election. Often, the emperors themselves, or close family, were selected as consul. After the Crisis of the Third Century, Diocletian increased the authority of the emperor and adopted the title "dominus noster" (our lord). The rise of powerful barbarian tribes along the borders of the empire, the challenge they posed to the defense of far-flung borders as well as an unstable imperial succession led Diocletian to divide the administration of the Empire geographically with a co-augustus in 286. In 330, Constantine the Great, the emperor who accepted Christianity, established a second capital in Byzantium, which he renamed Constantinople. Historians consider the Dominate period of the empire to have begun with either Diocletian or Constantine, depending on the author. For most of the period from 286 to 480, there was more than one recognized senior emperor, with the division usually based on geographic regions. This division was consistently in place after the death of Theodosius I in 395, which historians have dated as the division between the Western Roman Empire and the Eastern Roman Empire. However, formally the Empire remained a single polity, with separate co-emperors in the separate courts. The fall of the Western Roman Empire is dated either from the de facto date of 476, when Romulus Augustulus was deposed by the Germanic Herulians led by Odoacer, or the de jure date of 480, on the death of Julius Nepos, when Eastern emperor Zeno ended recognition of a separate Western court. Historians typically refer to the empire in the centuries that followed as the "Byzantine Empire", orientated toward Hellenic culture and governed by the Byzantine emperors. Given that "Byzantine" is a later historiographical designation and the inhabitants and emperors of the empire continually maintained Roman identity, this designation is not used universally and continues to be a subject of specialist debate. Under Justinian I, in the sixth century, a large portion of the western empire was retaken, including Italy, Africa, and part of Spain. Over the course of the centuries thereafter, most of the imperial territories were lost, which eventually restricted the empire to Anatolia and the Balkans. The line of emperors continued until the death of Constantine XI Palaiologos at the fall of Constantinople in 1453, when the remaining territories were conquered by the Ottoman Turks led by Sultan Mehmed II. In the aftermath of the conquest, Mehmed II proclaimed himself kayser-i Rûm ("Caesar of Rome"), thus claiming to be the new emperor, a claim maintained by succeeding sultans. Competing claims of succession to the Roman Empire have also been forwarded by various other states and empires, and by numerous later pretenders. (en)
- Cet article présente la liste des empereurs romains depuis Auguste en 27 av. J.-C. jusqu'à la déposition de Romulus Augustule en 476. Le titre d'empereur romain, résultant d'un concept moderne, indique la position tenue par les individus détenteurs du pouvoir dans l'Empire romain. L'Empire, développé à partir de la République romaine, est caractérisé par la concentration des pouvoirs entre les mains d'un seul individu. Auguste (Augustus) est reconnu comme étant le premier empereur. Jules César (Caius Julius Caesar) ne fait pas partie de la liste. Officiellement, au moment de sa mort en 44 av. J.-C., il porte le titre de dictateur à vie. C'est Auguste qui met fin à la République en 27 av. J.-C. ; il sait trouver un équilibre entre un pouvoir assez fort pour être durable et le maintien apparent des institutions républicaines. Auguste évite la restauration d'une monarchie honnie des Romains en ménageant les institutions en place, notamment le Sénat, et il mène une vie privée simple et sans luxe ostentatoire (il veut ainsi apparaître comme un primus inter pares, « premier entre ses pairs »), tout en accumulant une immense concentration de pouvoirs, certes d'origine républicaine, mais détachée de leur magistrature (imperium, puissance tribunicienne, etc.). Il prend soin de ne pas utiliser de titre spécifique pour qualifier ses pouvoirs qu'il se fait conférer par le Sénat. Son règne débute en 27 av. J.-C.. C'est lui qui met en application les réformes promulguées par César. Le mot latin imperator, duquel dérive « empereur », ne désignait, à l'origine, qu'une qualité militaire (celle de général en chef victorieux). il est présent parmi tous les titres et pouvoirs accumulés par Auguste. Pour désigner l'empereur, les Romains utilisaient plutôt les termes de « César » et d’« Auguste », car ils considéraient tous les empereurs comme rattachés sinon par le sang, du moins par une sorte de lien d'adoption, à la famille de César (les premiers empereurs étaient effectivement de sa famille). Il convient de distinguer la période du Principat où les empereurs se comportent plus ou moins comme Auguste, c'est-à-dire comme des magistrats (à quelques exceptions notables) et la période du Dominat où les institutions de Dioclétien et de Constantin transforment profondément le rôle d'empereur, le faisant passer de primus inter pares à dominus et deus, « maître et dieu », entérinant ainsi l'évolution de fait liée à la crise du troisième siècle. (fr)
- 다음 목록의 내용은 로마 제국의 황제들의 연대표이다. 로마 제국의 첫 번째 황제는 아우구스투스이다. (ko)
- Quello che segue è l'elenco degli imperatori romani che governarono dal 27 a.C. al 476 d.C. Per ciascuno sono riportati: il nome con cui è più comunemente conosciuto; il nome ufficioso; la data di nascita; il periodo temporale del suo regno (durante il quale fu ricevuto il titolo di augusto); la causa della morte (con la data se diversa da quella della fine del regno). Sono citati gli usurpatori (a volte la distinzione è dubbia, e in generale si segue la tradizione storica consolidata), gli imperatori che regnarono insieme, le date di eventuali associazioni al trono con il titolo di cesare. Giulio Cesare non ebbe mai il titolo di "princeps" o di "augusto" come Ottaviano: tuttavia fu dittatore dal 49 a.C. al 44 a.C., cosa mai successa in precedenza (con l'eccezione di Silla nel periodo 82 a.C.-79 a.C., il dictator poteva rimanere in carica al massimo sei mesi e così era sempre accaduto), ma soprattutto il titolo di "imperatore", nel suo significato moderno, corrisponde al titolo di cesare nella storia di Roma, almeno fino all'inizio della Tetrarchia. Svetonio infatti, nella sua opera dedicata alle Vite dei dodici Cesari, parte proprio da Giulio Cesare. Gli imperatori di Roma non furono tali nel senso moderno del termine. Ufficialmente il senato non perse mai i suoi poteri, e Augusto stesso si definiva "primus inter pares" ("il primo tra gli eguali"), rivolgendosi ai senatori. Gli imperatori romani godettero di un potere enorme, ma spesso precario, perché esposto a congiure e intrighi che interessavano spesso i familiari. L'incidenza di morti violente tra di essi aumentò notevolmente dalla Crisi del terzo secolo in poi (235-476), parallelamente alla diminuzione media degli anni di regno. (it)
- Met de stichting van het principaat door Augustus in 27 v.Chr. en de consolidatie ervan door zijn opvolger Tiberius in het jaar 14 begon het Romeinse Keizerrijk. Toen het rijk verdeeld werd in een westelijk en een oostelijk deel, bleef het eerste tot 476 en het laatste tot 1453 een keizerrijk. (nl)
- ローマ皇帝一覧（ローマこうていいちらん）では、現代において一般的に正当と見なされている古代ローマ帝国のローマ皇帝を年代順に列挙する。 (ja)
- Chronologiczna lista władców Rzymu okresu cesarstwa. (pl)
- Первым императором (в современном смысле) Рима стал Октавиан Август: после победы над Марком Антонием и возвращения из Египта он устроил триумф и 13 января 27 года до н. э. сложил с себя чрезвычайные полномочия перед сенатом и объявил о реставрации Республики, но оставил за собой командование 5 легионами и титул императора (как постоянный преномен). После убийства императора Коммода Римская империя вступила в Кризис III века, когда начали появляться многочисленные узурпаторы. В 395 году империя была окончательно поделена на Западную Римскую империю и Восточную Римскую империю. В 476 году был свергнут последний западноримский император Ромул Август (хотя формально императором считал себя до 480 года Юлий Непот). Западная Римская империя пала, а Восточная Римская империя, называемая историками с этого времени Византией, продолжала существовать ещё почти тысячу лет, до 1453 года, когда Константинополь был захвачен турками-османами, с перерывом с 1204 по 1261 год, когда Константинополь был захвачен крестоносцами. Список римских императоров в хронологическом порядке, курсивом выделены узурпаторы. Не обозначены полководцы, поднявшие восстания против центральной власти, но формально не провозглашённые императорами (за исключением традиционно включаемых, например, Макриана Старшего). В качестве соправителей указаны наследники власти (начиная с середины I века статус наследника почти всегда совпадал с титулом цезаря), официальные соправители, иногда — регенты при неактивности императора. Курсивом указаны имена самозванцев; относящиеся к ним строки выделены более тёмным оттенком фона. (ru)
- De romerska kejsarna innehade makten i romarriket under den period som kallas det Romerska kejsardömet och som avlöste den Romerska republiken. Övergången mellan republik och kejsardöme innebar att makten samlades hos en enda person, snarare än hos "Senaten och folket i Rom". Detta skedde gradvis, och historiker ser olika tidpunkter som brytpunkter mellan republik och kejsardöme: Mordet på Julius Caesar (44 f.Kr.), slaget vid Actium (31 f.Kr.) eller då Gaius Octavianus fick hederstiteln Augustus (27 f.Kr.). (sv)
- Os imperadores romanos foram os governantes do Império Romano depois que Caio Júlio César Otaviano recebeu o título de augusto do Senado Romano em 27 a.C.. Isto ocorreu depois de ações realizadas pelo ditador e líder militar Júlio César. Augusto manteve a fachada de um governo republicano, rejeitando títulos monárquicos mas se chamando de príncipe do senado e príncipe do estado. O título de augusto foi concedido a seus sucessores, com a posição imperial ficando cada vez mais monárquica e autoritária. O estilo de governo instituído por Augusto é chamado de Principado e continuou em vigor até o fim do século III ou início do século IV. A palavra moderna "imperador" é derivada do título imperator, que era concedido por um exército a um general bem sucedido; esse título era geralmente usado apenas pelo príncipe durante a fase inicial do império. Por exemplo, o nome oficial de Augusto era "Imperador César, Filho do Divino, Augusto". A maior parte do território sob o comando do imperador tinha se desenvolvido durante o período da República Romana enquanto esta invadia e ocupava boa parte da Europa e pedaços do Norte da África e Oriente Médio. O Senado e Povo de Roma autorizavam, durante a república, governadores provinciais para governarem regiões do império e que respondiam apenas a eles. Os magistrados chefe da república eram dois cônsules eleitos anualmente; estes continuaram a existir sob o período imperial, porém sua autoridade ficou subserviente a aquela do imperador, que também controlava e determinava suas eleições. Os próprios imperadores, ou até mesmo suas famílias, frequentemente eram selecionados para atuarem como cônsules. Diocleciano, depois da Crise do Terceiro Século, formalizou e embelezou a maneira do domínio imperial ainda no final do século III. O período que se seguiu é chamado de Dominato e foi caracterizado pelo aumento explícito de autoridade na pessoa do imperador e pelo uso do estilo nosso senhor. A ascensão de poderosas tribos bárbaras ao longo das fronteiras do império, o desafio que elas representavam na defesa dessas fronteiras distantes e uma sucessão imperial instável fizeram Diocleciano dividir a administração do império geograficamente em 286 com um co-augusto. Constantino I estabeleceu uma segunda capital em Bizâncio, que ele renomeou para Constantinopla. Historiadores consideram que o período do Dominato começou com Diocleciano ou Constantino I, dependendo do autor. Houve mais de um imperador sênior reconhecido pela maior parte do período entre 286 e 480, com a divisão sendo geralmente baseada em regiões geográficas. Esta divisão tornou-se permanente depois da morte de Teodósio I em 395, que os historiadores usam para datar a divisão entre Império Romano do Ocidente e Império Romano do Oriente. Entretanto, formalmente o império permaneceu como um único regime, com coimperadores separados nas cortes separadas. A queda do Império Romano do Ocidente pode ser datada de facto em 476, quando Rômulo Augústulo foi deposto pelos hérulos germânicos liderados por Odoacro, ou de jure em 480 após a morte de Júlio Nepos, quando o imperador oriental Zenão deixou de reconhecer a existência de uma corte ocidental separada. Os historiadores geralmente se referem ao império nos séculos que se seguiram como o "Império Bizantino", orientado para uma cultura helênica e governado pelos imperadores bizantinos. Como o termo "bizantino" é uma designação historiográfica posterior e os habitantes e imperadores continuaram a manter uma identidade romana, essa designação não é usada universalmente e continua a ser assunto de debates. Uma grande parte do império ocidental foi reconquistada por Justiniano I no século VI, incluindo a Itália, África e Hispânia. A maioria desses territórios foi rapidamente perdida de novo, incluindo a Hispânia em 625 e a África em 698. Boa parte da Itália foi conquistada pelos lombardos já durante o reinado de Justino II, o sucessor de Justiniano I. A cidade de Roma e seus arredores permaneceram sob controle imperial até 756, quando se tornaram os Estados Papais, porém os últimos domínios imperiais italianos só foram perdidos em 1071 com a queda de Bari. Boa parte dos territórios orientais e meridionais foram perdidos permanentemente no século VII nas conquistas árabes muçulmanas. O império reduzido ficou centrado nas áreas da Anatólia e Bálcãs, porém a linha de imperadores continuou até a morte de Constantino XI Paleólogo e a Queda de Constantinopla em 1453, quando os territórios restantes foram conquistados pelo Império Otomano liderado pelo sultão Maomé II. Maomé se proclamou "César de Roma" depois da conquista, dessa forma afirmando ser o novo imperador, uma reinvindicação mantida por sultões posteriores. Reivindicações concorrentes à sucessão do Império Romano também surgiram por vários outros estados e impérios, além de muitos pretendentes. (pt)
- Першим імператором (в сучасному розумінні) Риму став Октавіан Август: після перемоги над Марком Антонієм і поверненням з Єгипту він влаштував тріумф та 13 січня 27 року до н. е. склав із себе надзвичайні повноваження перед сенатом і оголосив про реставрацію Республіки, але залишив за собою командування 75 легіонами і титул імператора. Після вбивства імператора Коммода Римська імперія вступила в Кризу третього століття, коли почали з'являтися численні . В 395 імперія була остаточно поділена на Західну Римську імперію та Східну Римську імперію. В 476 був повалений останній Західно-римський імператор Ромул Август (хоча формально імператором вважав себе до 480 року Юлій Непот). Західна Римська імперія впала, а Східна Римська імперія, яка називається істориками з цього часу Візантією, продовжувала існувати ще практично тисячу років, до 1453 , коли Константинополь був захоплений турками-османами, з перервою з 1204 по 1261, коли Константинополь був захоплений хрестоносцями. Список римських імператорів в хронологічному порядку, курсивом виділені . Не позначені полководці, які підняли повстання проти центральної влади, але формально не проголошені імператорами (за винятком тих, які традиційно включаються, наприклад, Макріан Старший). Як співправителі вказані спадкоємці влади (починаючи з середини I століття статус спадкоємця практично завжди збігався з титулом цезаря), офіційні співправителі, іноді — регенти при неактивності імператора. (uk)
- 這是羅馬帝國歷代皇帝一覽表。奥古斯都于前27年创元首制，开始了罗马帝国时期。罗马皇位的承继方式一般为养子承继制，但也有亲子承继的。罗马多次出现两帝共治，甚至四帝共治。戴克里先创君主制，将皇帝进一步神化。 下表中粗体为合法君主，斜体为未受广泛承认的皇帝。 (zh)
|
| dbp:1loc
|
- Vol. I, p. 293 (en)
- Vol. I, p. 401 (en)
- Vol. I, p. 442 (en)
- Vol. I, p. 532 (en)
- Vol. I, p. 588 (en)
- Vol. I, p. 99 (en)
- Vol. I, pp. 624 (en)
- Vol. I, pp. 742–743 (en)
- Vol. I, pp. 904–905 (en)
- Vol. I, pp. 930–931 (en)
- Vol. I, pp. 933–934 (en)
- Vol. I, pp. 934–935 (en)
- Vol. II, p. 1100 (en)
- Vol. II, pp. 1004–1005 (en)
- Vol. II, pp. 1138–1139 (en)
- Vol. II, pp. 1200–1202 (en)
- Vol. II, pp. 180–181 (en)
- Vol. II, pp. 196–198 (en)
- Vol. II, pp. 212–214 (en)
- Vol. II, pp. 308–309 (en)
- Vol. II, pp. 316–317 (en)
- Vol. II, pp. 321–325 (en)
- Vol. II, pp. 514, 777 (en)
- Vol. II, pp. 594–595 (en)
- Vol. II, pp. 645–648 (en)
- Vol. II, pp. 648–651 (en)
- Vol. II, pp. 663–664 (en)
- Vol. II, pp. 664–665 (en)
- Vol. II, pp. 702–703 (en)
- Vol. II, pp. 714–715 (en)
- Vol. II, pp. 777–778 (en)
- Vol. II, pp. 78–80 (en)
- Vol. II, pp. 796–798 (en)
- Vol. II, pp. 949–950 (en)
- Vol. II, pp. 96–98 (en)
- Vol. IIIA, p. 587 (en)
- Vol. IIIA, p. 588 (en)
- Vol. IIIA, pp. 754–756 (en)
- Vol. IIIB, pp. 1030–1032 (en)
- Vol. IIIB, pp. 1323–1326 (en)
- Vol. IIIB, pp. 855–860 (en)
|
| rdfs:comment
|
- Aquesta és una llista dels emperadors romans, amb indicació del període durant el qual van governar l'Imperi. Fixeu-vos que en la següent llista no hi apareix Juli Cèsar perquè tradicionalment mai ha estat considerat com a tal. Per saber més sobre el culte a l'emperador romà, al qual hom considerava un déu, vegeu culte imperial. Les paraules en cursiva: indiquen que no es considera que l'emperador hagués tingut prou poder com per governar. La cursiva negreta: indica el sobrenom o malnom amb el qual es coneix l'emperador en qüestió. (ca)
- Οι Ρωμαίοι αυτοκράτορες ήταν άνδρες που κυβερνούσαν τη Ρωμαϊκή αυτοκρατορία και ασκούσαν εξουσία πάνω στους πολίτες της και το στρατό. Ο παρών κατάλογος Ρωμαίων Αυτοκρατόρων περιλαμβάνει τους αυτοκράτορες από το 27 π.Χ. (τον Καίσαρα Αύγουστο) μέχρι και τον Ρωμύλο Αυγουστύλο, το 476 μ.Χ. Η φυσική συνέχειά του, σε χωριστό άρθρο, είναι ο κατάλογος των αυτοκρατόρων της Ανατολικής Ρωμαϊκής (Βυζαντινής) αυτοκρατορίας. Μερικοί ιστορικοί θεωρούν τον Ιούλιο Νέπωτα, ο οποίος κυβέρνησε στη Δαλματία μέχρι που δολοφονήθηκε το 480 μ.Χ., ως τον τελευταίο νόμιμο αυτοκράτορα της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. (el)
- Jen listo de Romiaj imperiestroj: (eo)
- 다음 목록의 내용은 로마 제국의 황제들의 연대표이다. 로마 제국의 첫 번째 황제는 아우구스투스이다. (ko)
- Met de stichting van het principaat door Augustus in 27 v.Chr. en de consolidatie ervan door zijn opvolger Tiberius in het jaar 14 begon het Romeinse Keizerrijk. Toen het rijk verdeeld werd in een westelijk en een oostelijk deel, bleef het eerste tot 476 en het laatste tot 1453 een keizerrijk. (nl)
- ローマ皇帝一覧（ローマこうていいちらん）では、現代において一般的に正当と見なされている古代ローマ帝国のローマ皇帝を年代順に列挙する。 (ja)
- Chronologiczna lista władców Rzymu okresu cesarstwa. (pl)
- De romerska kejsarna innehade makten i romarriket under den period som kallas det Romerska kejsardömet och som avlöste den Romerska republiken. Övergången mellan republik och kejsardöme innebar att makten samlades hos en enda person, snarare än hos "Senaten och folket i Rom". Detta skedde gradvis, och historiker ser olika tidpunkter som brytpunkter mellan republik och kejsardöme: Mordet på Julius Caesar (44 f.Kr.), slaget vid Actium (31 f.Kr.) eller då Gaius Octavianus fick hederstiteln Augustus (27 f.Kr.). (sv)
- 這是羅馬帝國歷代皇帝一覽表。奥古斯都于前27年创元首制，开始了罗马帝国时期。罗马皇位的承继方式一般为养子承继制，但也有亲子承继的。罗马多次出现两帝共治，甚至四帝共治。戴克里先创君主制，将皇帝进一步神化。 下表中粗体为合法君主，斜体为未受广泛承认的皇帝。 (zh)
- كان الإمبراطور الروماني هو حاكم الإمبراطورية الرومانية، والذي كان يملك السلطة المطلقة على المواطنين والجيش. ظهرت الإمبراطورية عندما غزت واحتلت الجمهورية الرومانية معظم أوروبا وأجزاء من شمال أفريقيا وغرب آسيا. في ظل الجمهورية، كانت مناطق الإمبراطورية يحكمها حكام الأقاليم الذين يخضعون للمساءلة من قبل شعب ومجلس شيوخ روما. حُكمت روما ومجلسها من قِبل مجموعة متنوعة من القضاة - منهم القناصل الذين كانوا الأقوي. انتهت الجمهورية، وتم إنشاء الإمبراطورية، عندها أصبح هؤلاء القضاة يخضعون بشكل قانوني وعملي لمواطن واحد ويتمتعون بالسلطة على جميع القضاة الآخرين. كان أغسطس، أول إمبراطور، حريصًا على الحفاظ على واجهة الحكم الجمهوري، ولم يأخذ عنوانًا محددًا لمنصبه ودعا إلي تركيز السلطة القضائية في ما يُدعي برينسيبيس سيناتوس (أول رجل في مجلس الشيوخ). استمر هذا النمط من الحكومة لمدة 300 سنة، ولذلك سُمي بالمؤسسة. (ar)
- Die Liste der römischen Kaiser der Antike enthält alle Kaiser des Römischen Reiches von Augustus, der 27 v. Chr. den Prinzipat begründete, bis Herakleios, dessen Herrschaftszeit 610–641 (ab 613 gemeinsam mit Konstantin III.) die späteste für das Ende der Antike in Betracht kommende Epochengrenze ist. Manche Forscher setzen frühere Endpunkte für die antike Kaiserzeit, etwa nach Theodosius I. (395), Romulus Augustulus (476), Justinian I. (565) oder Maurikios (602). (de)
- The Roman emperors were the rulers of the Roman Empire from the granting of the name and title Augustus to Octavian by the Roman Senate in 27 BC onward. Augustus maintained a facade of Republican rule, rejecting monarchical titles but calling himself princeps senatus (first man of the Senate) and princeps civitatis (first citizen of the state). The title of Augustus was conferred on his successors to the imperial position, and emperors gradually grew more monarchical and authoritarian. (en)
- Cet article présente la liste des empereurs romains depuis Auguste en 27 av. J.-C. jusqu'à la déposition de Romulus Augustule en 476. Le titre d'empereur romain, résultant d'un concept moderne, indique la position tenue par les individus détenteurs du pouvoir dans l'Empire romain. L'Empire, développé à partir de la République romaine, est caractérisé par la concentration des pouvoirs entre les mains d'un seul individu. (fr)
- Quello che segue è l'elenco degli imperatori romani che governarono dal 27 a.C. al 476 d.C. Per ciascuno sono riportati: il nome con cui è più comunemente conosciuto; il nome ufficioso; la data di nascita; il periodo temporale del suo regno (durante il quale fu ricevuto il titolo di augusto); la causa della morte (con la data se diversa da quella della fine del regno). Sono citati gli usurpatori (a volte la distinzione è dubbia, e in generale si segue la tradizione storica consolidata), gli imperatori che regnarono insieme, le date di eventuali associazioni al trono con il titolo di cesare. (it)
- Os imperadores romanos foram os governantes do Império Romano depois que Caio Júlio César Otaviano recebeu o título de augusto do Senado Romano em 27 a.C.. Isto ocorreu depois de ações realizadas pelo ditador e líder militar Júlio César. Augusto manteve a fachada de um governo republicano, rejeitando títulos monárquicos mas se chamando de príncipe do senado e príncipe do estado. O título de augusto foi concedido a seus sucessores, com a posição imperial ficando cada vez mais monárquica e autoritária. (pt)
- Первым императором (в современном смысле) Рима стал Октавиан Август: после победы над Марком Антонием и возвращения из Египта он устроил триумф и 13 января 27 года до н. э. сложил с себя чрезвычайные полномочия перед сенатом и объявил о реставрации Республики, но оставил за собой командование 5 легионами и титул императора (как постоянный преномен). После убийства императора Коммода Римская империя вступила в Кризис III века, когда начали появляться многочисленные узурпаторы. В 395 году империя была окончательно поделена на Западную Римскую империю и Восточную Римскую империю. (ru)
- Першим імператором (в сучасному розумінні) Риму став Октавіан Август: після перемоги над Марком Антонієм і поверненням з Єгипту він влаштував тріумф та 13 січня 27 року до н. е. склав із себе надзвичайні повноваження перед сенатом і оголосив про реставрацію Республіки, але залишив за собою командування 75 легіонами і титул імператора. Після вбивства імператора Коммода Римська імперія вступила в Кризу третього століття, коли почали з'являтися численні . В 395 імперія була остаточно поділена на Західну Римську імперію та Східну Римську імперію. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(2).png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
_Tibère_-_Musée_Saint-Raymond_Ra_342_b_(cropped).jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(cropped).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_enhanced_(cropped).jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpeg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_cropped.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(cropped).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
_(35867773310)_edited_(cropped).jpg){kind=link}
_(cropped).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
