| dbo:abstract
|
- Field Marshal William Edmund Ironside, 1. Baron Ironside GCB, CMG, CBE, DSO (* 6. Mai 1880 in Edinburgh; † 22. September 1959 in London) war ein britischer Offizier und Chef des Imperialen Generalstabes von 1939 bis 1940. (de)
- Field Marshal William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside, GCB, CMG, DSO (6 May 1880 – 22 September 1959) was a senior officer of the British Army who served as Chief of the Imperial General Staff during the first year of the Second World War. Ironside joined the Royal Artillery in 1899, and served throughout the Second Boer War. This was followed by a brief period spying on the German colonial forces in South-West Africa. Returning to regular duty, he served on the staff of the 6th Infantry Division during the first two years of the First World War, before being appointed to a position on the staff of the newly raised 4th Canadian Division in 1916. In 1918, he was given command of a brigade on the Western Front. In 1919, he was promoted to command the Allied intervention force in northern Russia. Ironside was then assigned to an Allied force occupying Turkey, and then to the British forces based in Persia in 1921. He was offered the post of the commander of British forces in Iraq, but was unable to take up the role due to injuries in a flying accident. He returned to the Army as Commandant of the Staff College, Camberley, where he advocated the ideas of J. F. C. Fuller, a proponent of mechanisation. He later commanded a division, and military districts in both Britain and India, but his youth and his blunt approach limited his career prospects, and after being passed over for the role of Chief of the Imperial General Staff (CIGS) in 1937 he became Governor of Gibraltar, a traditional staging post to retirement. He was recalled from "exile" in mid-1939, being appointed as Inspector-General of Overseas Forces, a role which led most observers to expect he would be given the command of the British Expeditionary Force (BEF) on the outbreak of war. However, after some political manoeuvring, General Gort was given this command and Ironside was appointed as the new Chief of the Imperial General Staff. Ironside himself believed that he was temperamentally unsuited to the job, but felt obliged to accept it. In early 1940 he argued heavily for Allied intervention in Scandinavia, but this plan was shelved at the last minute when the Finnish-Soviet Winter War ended. During the invasion of Norway and the Battle of France he played little part; his involvement in the latter was limited by a breakdown in relations between him and Gort. He was replaced as CIGS at the end of May, and given a role to which he was more suited: Commander-in-Chief Home Forces, responsible for anti-invasion defences and for commanding the Army in the event of German landings. However, he served less than two months in this role before being replaced. After this, Ironside was promoted to Field Marshal and raised to the peerage as Baron Ironside. Lord Ironside retired to Morley Old Hall in Norfolk to write, and never again saw active service or held any official position. (en)
- William Edmund Ironside (6 mai 1880 - 22 septembre 1959) est un officier de l'armée de terre britannique qui a servi comme chef d'état-major général impérial durant la première année de la Seconde Guerre mondiale. Ironside a rejoint l'Artillerie royale en 1899 et a servi pendant la guerre des Boers, suivie d'une brève période d'espionnage des forces coloniales allemandes dans le Sud-Ouest africain. Il a servi au sein d'une division de l'armée régulière au cours des deux premières années de la Première Guerre mondiale avant d'être nommé chef d'état major de la toute nouvelle 4e division canadienne, formée en 1916. En 1918, il a reçu le commandement d'une brigade sur le front occidental, mais a rapidement été promu commandant de la force d'intervention alliée dans le nord de la Russie en 1919, puis d'une force d'occupation alliée en Turquie et, enfin, d'une force britannique en Perse en 1921. On lui a offert le poste de commandant des forces britanniques en Irak, mais il n'a pas été en mesure de prendre le poste à cause de blessures subies dans un accident d'avion. Il est ensuite retourné à l'armée de terre comme commandant du (en), à Camberley, où il est devenu un défenseur des idées de J. F. C. Fuller, promoteur de la mécanisation. Il a ensuite commandé une division, ainsi que des districts militaires en Grande-Bretagne et en Inde, mais sa jeunesse et son approche brutale ont limité ses perspectives de carrière et, après n'avoir pas été retenu pour devenir le chef de l'état-major général impérial en 1937, il est devenu gouverneur de Gibraltar, poste traditionnel avant la retraite. Il a été rappelé de son « exil » au milieu de 1939 et nommé inspecteur général des forces d'outre-mer, rôle qui a conduit la plupart des observateurs à s'attendre qu'on lui confierait le commandement de la Force expéditionnaire britannique dès le déclenchement de la guerre. Cependant, après des manœuvres politiques, Lord Gort a reçu ce commandement, et Ironside a été nommé chef de l'état-major général impérial. Il pensait avoir un tempérament inadapté à cette tâche, mais s'est senti obligé de l'accepter. Au début de 1940, il a fortement soutenu une intervention des Alliés en Scandinavie, mais ce plan a été abandonné à la dernière minute lorsque la guerre d'Hiver finno-soviétique a pris fin. Lors de l'invasion de la Norvège et de la bataille de France, il est peu intervenu ; sa participation dans la dernière a été limitée par une rupture des relations entre lui et Gort. Il a été remplacé comme chef de l'état-major général impérial à la fin de mai et a pris le poste pour lequel il était plus adapté : commandant en chef des Home Forces, qui était responsable de la défense contre l'invasion et allait commander l'armée de terre en cas de débarquement allemand. Toutefois, il a servi moins de deux mois à ce poste avant d'être remplacé. Après cela, Ironside a été promu au rang de feld-maréchal et élevé à la pairie en recevant le titre de baron ; il s'est retiré à Norfolk pour écrire, n'a plus pris part au service actif et n'a plus occupé de poste officiel. (fr)
- 제1대 아이언사이드 남작 에드먼드 아이언사이드(William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside, GCB, CMG, DSO)는 영국 육군의 장교이다. 제2차 세계 대전 당시에는 제국총참모장이었다. (ko)
- William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside (Edinburgh, 6 mei 1880 – Londen, 22 september 1959) was een Britse legerofficier die als chief of the Imperial General Staff diende aan het begin van de Tweede Wereldoorlog. (nl)
- 初代アイアンサイド男爵ウィリアム・エドムンド・アイアンサイド（英: William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside GCB CMG DSO、1880年5月6日 - 1959年9月22日）は、イギリスの陸軍軍人、政治家、貴族。 1938年から1939年までジブラルタル総督、1939年から1940年にかけてを務めた。第二次世界大戦の西方電撃戦の際にはフランスで指揮を執ったが、惨敗した。最終階級は陸軍元帥。 名前はミドルネームのエドムンドを主に使用した。 (ja)
- William Edmund Ironside, 1. baron Ironside (ur. 6 maja 1880 w Edynburgu, zm. 22 września 1959 w Londynie) – brytyjski marszałek polny, dowódca Brytyjskich Sił Zbrojnych w Persji (1920–1921), szef Imperialnego Sztabu Generalnego (1939–1940). (pl)
- William Edmund Ironside, 1:e baron Ironside, född 6 maj 1880 i Edinburgh, död 22 september 1959 i London, var en brittisk fältmarskalk, som var det brittiska imperiets stabschef 1939-1940. (sv)
- Э́дмунд Уи́льям Айронсайд (англ. William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside; 6 мая 1880, Эдинбург — 22 сентября 1959, Лондон) — британский военачальник, фельдмаршал, барон. (ru)
- Вільям Едмунд Айронсайд, 1-й барон Айронсайд (англ. William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside; 6 травня 1880, Единбург — 22 вересня 1959, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал (1940). Учасник Другої англо-бурської, Першої й Другої світових війн та Громадянської війни в Росії. У роки Першої світової війни бився на Західному фронті, змагався в битві біля Пашендейла. З листопада 1918 до листопада 1919 року — очолював війська Антанти в Північній Росії, які підтримували Білу армію в протистоянні з більшовиками. У міжвоєнний час служив у Румунії, Угорщині, Туреччині та Персії, як очільник британських місій. Був комендантом Штабного коледжу в Камберлі, активний прибічник швидкої модернізації та переозброєння британської армії. З початком Другої світової війни став начальником Імперського Генерального штабу, на цій посаді перебував до 26 травня 1940 року, доки не був знятий з посади та призначений головнокомандувачем Домашніх військ, після чого незабаром пішов у відставку. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Field Marshal William Edmund Ironside, 1. Baron Ironside GCB, CMG, CBE, DSO (* 6. Mai 1880 in Edinburgh; † 22. September 1959 in London) war ein britischer Offizier und Chef des Imperialen Generalstabes von 1939 bis 1940. (de)
- 제1대 아이언사이드 남작 에드먼드 아이언사이드(William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside, GCB, CMG, DSO)는 영국 육군의 장교이다. 제2차 세계 대전 당시에는 제국총참모장이었다. (ko)
- William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside (Edinburgh, 6 mei 1880 – Londen, 22 september 1959) was een Britse legerofficier die als chief of the Imperial General Staff diende aan het begin van de Tweede Wereldoorlog. (nl)
- 初代アイアンサイド男爵ウィリアム・エドムンド・アイアンサイド（英: William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside GCB CMG DSO、1880年5月6日 - 1959年9月22日）は、イギリスの陸軍軍人、政治家、貴族。 1938年から1939年までジブラルタル総督、1939年から1940年にかけてを務めた。第二次世界大戦の西方電撃戦の際にはフランスで指揮を執ったが、惨敗した。最終階級は陸軍元帥。 名前はミドルネームのエドムンドを主に使用した。 (ja)
- William Edmund Ironside, 1. baron Ironside (ur. 6 maja 1880 w Edynburgu, zm. 22 września 1959 w Londynie) – brytyjski marszałek polny, dowódca Brytyjskich Sił Zbrojnych w Persji (1920–1921), szef Imperialnego Sztabu Generalnego (1939–1940). (pl)
- William Edmund Ironside, 1:e baron Ironside, född 6 maj 1880 i Edinburgh, död 22 september 1959 i London, var en brittisk fältmarskalk, som var det brittiska imperiets stabschef 1939-1940. (sv)
- Э́дмунд Уи́льям Айронсайд (англ. William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside; 6 мая 1880, Эдинбург — 22 сентября 1959, Лондон) — британский военачальник, фельдмаршал, барон. (ru)
- Field Marshal William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside, GCB, CMG, DSO (6 May 1880 – 22 September 1959) was a senior officer of the British Army who served as Chief of the Imperial General Staff during the first year of the Second World War. Lord Ironside retired to Morley Old Hall in Norfolk to write, and never again saw active service or held any official position. (en)
- William Edmund Ironside (6 mai 1880 - 22 septembre 1959) est un officier de l'armée de terre britannique qui a servi comme chef d'état-major général impérial durant la première année de la Seconde Guerre mondiale. (fr)
- Вільям Едмунд Айронсайд, 1-й барон Айронсайд (англ. William Edmund Ironside, 1st Baron Ironside; 6 травня 1880, Единбург — 22 вересня 1959, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал (1940). Учасник Другої англо-бурської, Першої й Другої світових війн та Громадянської війни в Росії. У роки Першої світової війни бився на Західному фронті, змагався в битві біля Пашендейла. З листопада 1918 до листопада 1919 року — очолював війська Антанти в Північній Росії, які підтримували Білу армію в протистоянні з більшовиками. У міжвоєнний час служив у Румунії, Угорщині, Туреччині та Персії, як очільник британських місій. Був комендантом Штабного коледжу в Камберлі, активний прибічник швидкої модернізації та переозброєння британської армії. З початком Другої світової війни став начальником Імперськ (uk)
|
_ribbon_-vector.svg){kind=link}
.png){kind=link}
_ribbon_-vector.svg){kind=link}
.png){kind=link}
