| dbo:abstract
|
- مرسوم نانت (بالفرنسية: Édit de Nantes) هو مرسوم يحث على التسامح، سنه هنري الرابع ملك فرنسا عام 1598. أتاح هذا المرسوم للبروتستانت في مملكة فرنسا حرية العقيدة والعبادة وعُدّ من أبرز الوثائق التي تؤشر بدء عصر النهضة الأوروبية واحترام حقوق الإنسان وجعل الإنسان محور الفكر الأوروبي. سمي هذا المرسوم هكذا نسبة إلى المدينة الفرنسية نانت. (ar)
- L‘edicte de Nantes, firmat el 30 d'abril de 1598 pel rei Enric IV de França, va ser un decret que va autoritzar la llibertat de culte, amb certs límits, als protestants calvinistes, també coneguts com hugonots. La promulgació d'aquest edicte va posar fi a les Guerres de religió que van convulsar la França durant el segle xvi i el punt culminant de les quals va ser la massacre del dia de Sant Bartomeu de 1572. Enric IV, també protestant, es va convertir al catolicisme per poder accedir al tron. El primer article és un article d'amnistia que posava fi a la guerra civil: (ca)
- Edikt nantský je označení ediktu, vydaného 13. dubna 1598, v němž francouzský král Jindřich IV. zaručoval francouzským protestantům (hugenotům) do jisté míry stejná práva, jakých požívali katolíci. (cs)
- Το Έδικτο της Νάντης (γαλ.: Édit de Nantes) εκδόθηκε στις 30 Απριλίου 1598 από τον Ερρίκο Δ΄ της Γαλλίας παραχωρώντας στους Καλβινιστές Προτεστάντες της Γαλλίας (επίσης γνωστούς ως Ουγενότους) ουσιώδη δικαιώματα σε ένα έθνος σχεδόν αμιγώς Καθολικό. Η κυριότερη ανησυχία ήταν η πολιτική ενότητα, και το διαχώρισε την πολιτική από την ενότητα, μεταχειρίσθηκε κάποιους Προτεστάντες για πρώτη φορά σαν κάτι παραπάνω από απλούς και αιρετικούς, και άνοιξε τον δρόμο για την εκκοσμίκευση του κράτους και τη θρησκευτική ανεκτικότητα. Όσον αφορά στην προσφορά γενικής ατομικά, το έδικτο προσέφερε πολλές συγκεκριμένες εκχωρήσεις στους Προτεστάντες, όπως η αμνηστία και η αποκατάσταση των τους, συμπεριλαμβανομένου του δικαιώματος στην εργασία σε κάθε τομέα ή για το Κράτος και να αναφέρουν παράπονα απευθείας στο βασιλιά. Σηματοδοτεί το τέλος των θρησκευτικών πολέμων που διαίρεσε τον πληθυσμό της Γαλλίας κατά το δεύτερο μισό του 16ου αιώνα (1562-1598). Το έδικτο παραχωρούσε στους Ουγενότους τα εξής δικαιώματα:
* Ιδιωτική λατρεία και ελευθερία συνείδησης σε ολόκληρη τη Γαλλία.
* Δημόσια λατρεία μπορούσε να λάβει χώρα σε 200 πόλεις/ κωμοπόλεις και πάνω από 3.000 κάστρα.
* Ένα ποσό προσφερόταν από το κράτος για προτεσταντικά σχολεία
* Επιτρεπόταν η έκδοση καλβινιστικών βιβλίων.
* Πλήρη πολιτικά δικαιώματα.
* Πρόσβαση σε όλες τις δημόσιες υπηρεσίες.
* Πολιτικό έλεγχο για οκτώ χρόνια σε διακόσιες πόλεις/ κωμοπόλεις, όπου η φρουρά θα συντηρούνταν από το στέμμα.
* Ορισμένα δικαστικά προνόμια.
* Το δικαίωμα ίδρυσης θρησκευτικών και πολιτικών οργανώσεων. (el)
- Das Edikt von Nantes (franz. Édit de Nantes) von 1598 gewährte den calvinistischen Protestanten (Hugenotten) im katholischen Frankreich religiöse Toleranz und volle Bürgerrechte, fixierte andererseits aber den Katholizismus als Staatsreligion. Damit setzte es vorübergehend einen Schlusspunkt hinter das Zeitalter der Religionskriege zwischen Hugenotten, Katholiken und dem Königtum (Hugenottenkriege). Heinrich IV. (Heinrich von Navarra), der selbst nach seiner Thronbesteigung vom Protestantismus zum Katholizismus konvertiert war und nach seinem Sieg über die ihn bekämpfende Katholische Liga das Land zu befrieden versuchte, unterzeichnete das Edikt am 13. April 1598 in Nantes. Es gewährte den Calvinisten Gewissensfreiheit und die freie Religionsausübung in der Öffentlichkeit, ausgenommen in Paris und Umgebung sowie in Städten mit Bischofssitz oder königlichen Schlössern. Adligen Hugenotten wurden nichtöffentliche Gottesdienste in ihren Häusern gestattet. Die Protestanten durften Kirchen (temples genannt) errichten, ihre Pastoren sollten vom Staat bezahlt werden und von bestimmten Verpflichtungen freigestellt sein. Das Edikt sicherte den Protestanten zugleich volle Bürgerrechte zu, z. B. das Recht, öffentliche Ämter zu bekleiden, und es etablierte am Parlement von Paris eine eigene Kammer, die Chambre de l’Édit, die Meinungsverschiedenheiten schlichten sollte, die sich aus unterschiedlichen Interpretationen seiner Bestimmungen ergeben könnten. Außerdem sollten die Protestanten diejenigen befestigten Städte, die sie im August 1597 in ihrer Macht gehabt hatten (rund 100), für weitere acht Jahre als places de sûreté behalten dürfen; die Stationierungskosten der Besatzungen sollten vom König gezahlt werden. Das Edikt bestätigte zugleich den Katholizismus als Staatsreligion und stellte die Möglichkeit zur Ausübung der katholischen Religion überall dort wieder her, wo sie während der vorangegangenen Kriege unterbunden worden war. Faktisch machte es jede weitere Ausbreitung des Protestantismus in Frankreich unmöglich. Gleichwohl stemmten sich der Papst (Clemens VIII.), die katholische Priesterschaft und die Parlements in Frankreich gegen das Edikt; man suchte es so einengend wie möglich zu interpretieren. Kardinal Richelieu seinerseits betrachtete die politischen Bestimmungen des Edikts als Gefahr für den absolutistischen Staat und annullierte sie 1629 stellenweise im Frieden von Alès. Am 18. Oktober 1685 widerrief König Ludwig XIV. das Edikt insgesamt im Edikt von Fontainebleau, Édit de Fontainebleau. Damit wurden die französischen Protestanten aller religiösen und bürgerlichen Rechte beraubt. Innerhalb weniger Monate flohen Hunderttausende, vor allem in die calvinistischen Gebiete der Niederlande, die calvinistischen Kantone der Schweiz und nach Preußen (Edikt von Potsdam). Der Akt der Unterzeichnung des Edikts von Nantes ist auf einem Relief am Genfer Reformationsdenkmal dargestellt. (de)
- La Nanta edikto (aŭ Edikto de Nantes) certigis por la protestantaj hugenotoj toleron en la katolika Francio. Antaŭe dum 36 jaroj, ili suferis daŭran persekuton en la tuta lando, kio kondukis en 1572 al amasmurdo de hugenotoj en la Bartolomea nokto. 500.000 sekvantoj de protestantismo estis forpelitaj. La edikto estis subskribita je la 30-a de aprilo 1598 de franca reĝo Henriko la 4-a en Nanto (Nantes). En la dekreto la katolika konfesio estis firmigita kiel ŝtatreligio, sed certigis por la francaj kalvinistoj liberan religiopraktikadon kaj politikan apartan pozicion. La edikton retiris la 18-an de oktobro 1685 reĝo Ludvigo la 14-a en Edikto de Fontainebleau. La subskribo de la Nanta edikto estas eternigita sur reliefo ĉe la . Vidu ankaŭ , Johano Kalvino, Reformacio. (eo)
- The Edict of Nantes (French: édit de Nantes) was signed in April 1598 by King Henry IV and granted the Calvinist Protestants of France, also known as Huguenots, substantial rights in the nation, which was in essence completely Catholic. In the edict, Henry aimed primarily to promote civil unity. The edict separated civil from religious unity, treated some Protestants for the first time as more than mere schismatics and heretics and opened a path for secularism and tolerance. In offering a general freedom of conscience to individuals, the edict offered many specific concessions to the Protestants, such as amnesty and the reinstatement of their civil rights, including the right to work in any field, even for the state, and to bring grievances directly to the king. It marked the end of the French Wars of Religion, which had afflicted France during the second half of the 16th century. The Edict of St. Germain, promulgated 36 years earlier by Catherine de Médici, had granted limited tolerance to Huguenots but was overtaken by events, as it was not formally registered until after the Massacre of Vassy on 1 March 1562, which triggered the first of the French Wars of Religion. The Edict of Fontainebleau, which revoked the Edict of Nantes in October 1685, was promulgated by Louis XIV, the grandson of Henry IV. This act drove an exodus of Protestants and increased the hostility of Protestant nations bordering France. (en)
- Nantesko Ediktua (frantsesez: Édit de Nantes), 1598ko apirilaren 13an Henrike III.a Nafarroakoa eta IV.a Frantziakoak sinatu zuena, protestante kalbinistei, mugaren batzuekin, gurtza askatasuna baimentzen zien dekretu bat izan zen. Ediktu honen onarpenak Frantziako Erlijio Gerrei amaiera eman zien, XVI. mendean Frantzia astindu zutenak eta gerra horietako une gailena San Bartolomeko sarraskia izan zelarik, 1572an. Henrike IV.a berau ere protestantea, katolizismora bihurtu zen tronuratu ahal izateko. Lehen artikulua gerra zibilari amaiera ematen zion amnistia artikulu bat da. (eu)
- El edicto de Nantes, firmado en abril de 1598 en Nantes (Francia) por el rey Enrique IV de Francia, fue un decreto que autorizaba la libertad de conciencia y una libertad de culto limitada a los protestantes calvinistas. La promulgación de este edicto puso fin a las Guerras de Religión que convulsionaron a Francia durante el siglo XVI y cuyo punto culminante fue la Matanza de San Bartolomé de 1572. Enrique IV, también protestante, se había convertido al catolicismo para poder acceder al trono. El primer artículo es un artículo de amnistía que ponía fin a la guerra civil: Que la memoria de todos los acontecimientos ocurridos entre unos y otros tras el comienzo del mes de marzo de 1585 y durante los convulsos precedentes de los mismos, hasta nuestro advenimiento a la corona, queden disipados y asumidos como cosa no sucedida. No será posible ni estará permitido a nuestros procuradores generales, ni a ninguna otra persona pública o privada, en ningún tiempo, ni lugar, ni ocasión, sea esta la que sea, el hacer mención de ello, ni procesar o perseguir en ninguna corte o jurisdicción a nadie. En los siglos XVI y XVII el edicto se conocía como edicto de pacificación. (es)
- L’édit de Nantes est un édit de tolérance promulgué en avril 1598 par le roi de France Henri IV, pour mettre fin aux guerres de Religion qui ravageaient le royaume de France depuis 1562, et particulièrement à la huitième guerre, commencée en 1585. Cet édit accorde aux protestants des droits religieux, civils et politiques dans certaines parties du royaume et, dans des annexes appelées « brevets », leur concédait un certain nombre de lieux de refuge, dont une soixantaine de places de sûreté, et leur garantissait le versement par le trésor royal d'un subside annuel. La première version de l'édit, effectivement signée et scellée à Nantes, est perdue et n'est plus connue que par une copie conservée à la Bibliothèque de Genève. C'est donc la seconde version, probablement rédigée plus tard, mais toujours datée d'avril 1598, qui constitue le texte authentique adressé aux parlements pour enregistrement. L'édit de Nantes a été révoqué par Louis XIV en octobre 1685 (édit de Fontainebleau), mais son application avait déjà subi des restrictions, notamment sous Louis XIII, à la suite de la crise de 1627-1629 marquée par le siège de La Rochelle et conclue par la paix d'Alès ; et sous Louis XIV, en raison de la politique de conversion des protestants menée à partir de 1661. (fr)
- Maklumat Nantes (bahasa Inggris: The Edict of Nantes) adalah sebuah maklumat atau perjanjian yang dibuat pada 30 April 1598 pada masa pemerintahan raja Henry IV di Prancis. Isi dari Maklumat tersebut adalah pemberian hak hidup bagi kaum Protestan, terutama golongan Calvinis di Prancis sambil tetap mengakui Prancis sebagai sebuah negara Katolik. Tujuan dikeluarkannya maklumat tersebut adalah kesatuan rakyat Prancis. Maklumat ini memisahkan urusan sipil dari kesatuan keagamaan, untuk pertama kalinya memperlakukan orang-orang Protestan lebih dari sekadar mereka yang memisahkan diri dari gereja resmi saat itu (Gereja Katolik Roma) ataupun yang digolongkan heretik. Dengan demikian ini membuka jalan untuk sekularisme dan toleransi. Dalam menawarkan kebebasan hati nurani (kebebasan berpikir) secara umum kepada setiap orang, Maklumat ini juga memberi banyak kemudahan spesifik kepada orang Protestan, misalnya amnesti dan pemulihan hak-hak sipil mereka, termasuk hak untuk bekerja dalam bidang apapun serta bekerja untuk negara dan untuk menyampaikan keluhan secara langsung kepada raja. Keluarnya Maklumat ini menandai berakhirnya Perang Agama di Prancis yang membawa penderitaan di pertengahan akhir abad ke-16. (in)
- 낭트 칙령(Edict of Nantes)은 앙리 4세가 1598년 4월 13일 선포한 칙령으로, 프랑스 내에서 가톨릭 이외에도 칼뱅주의 개신교 교파인 위그노의 종교적 자유를 인정하였다. 이로써 앙리 4세는 위그노 전쟁을 끝내고, 개신교와 가톨릭교도 사이에서 화합을 도모하였다. 낭트 칙령은 위그노에게 광범위한 종교적 자유를 주었으며 개인의 종교적 믿음에 대하여 사상의 자유를 인정한 첫 사례로 꼽힌다. 그러나 이 칙령은 1685년 10월 퐁텐블로 칙령으로 폐지되고 개신교는 다시 가톨릭교회의 탄압을 받게 된다. (ko)
- L'editto di Nantes fu un decreto proclamato a Nantes dal re Enrico IV nell'aprile 1598, che pose termine alla serie di guerre di religione che avevano devastato la Francia dal 1562 al 1598, regolando la posizione degli ugonotti (calvinisti francesi). Stabiliva che ci doveva essere un diritto di libertà, di culto e parità di diritti tra ugonotti e cattolici. Esso fu revocato nel 1685 da Luigi XIV con l'editto di Fontainebleau e ripristinato di fatto solo dall'editto di Versailles emesso da Luigi XVI nel 1787, alla vigilia della rivoluzione francese. (it)
- ナントの勅令（ナントのちょくれい、仏: Édit de Nantes）は、1598年4月13日にフランス王アンリ4世がナントで発布した勅令。 ユグノーなどのプロテスタント信徒に対してカトリック信徒とほぼ同じ権利を与え、近世のヨーロッパでは初めて個人の信仰の自由を認めた。 (ja)
- Het Edict van Nantes was een op 13 april 1598 door koning Hendrik IV van Frankrijk uitgevaardigd edict. De hugenoten (protestanten) kregen rechten op uitoefening van hun geloof en behielden garnizoensrecht in een paar Zuid-Franse steden. Dit maakte deel uit van de politiek van Hendrik IV om de godsdienstige twisten in het koninkrijk Frankrijk te beëindigen. (nl)
- Edykt nantejski – akt prawny wydany 30 kwietnia 1598 w Nantes przez króla Francji Henryka IV Burbona. Edykt nantejski przyczynił się do zakończenia krwawych trwających we Francji przez 30 lat wojen religijnych oraz uregulował sytuację hugenotów. Wprowadzał wolność wyznania i równouprawnienie protestantów wobec katolików. Mogli odtąd budować swe kościoły oraz szkoły, zamki, urzędy, szpitale czy uniwersytety. Hugenoci mieli swobodę kultu z wyłączeniem Paryża. Jako gwarancję bezpieczeństwa otrzymali ok. 100 twierdz we Francji. Edykt ten dawał hugenotom prawa do wolności politycznej oraz szereg twierdz, w tym La Rochelle, którą to odebrał (jako ostatnią) w 1628 Ludwik XIII i kardynał Armand Jean Richelieu po 14-miesięcznym oblężeniu. W październiku 1685 Ludwik XIV, wnuk Henryka IV edyktem z Fontainebleau odwołał edykt nantejski. Organizacja kościelna protestantów i ich siła polityczna została złamana. Wydany przez Ludwika edykt stał się przyczyną masowej emigracji francuskich protestantów do Prus, Szwajcarii, Holandii i Anglii. Pomimo wydanego przez króla zakazu opuszczania Francji wyemigrowało wtedy od 200 tys. do 400 tys. osób (ta pierwsza liczba jest zapewne bliższa prawdy). (pl)
- Нантский эдикт (фр. Édit de Nantes) — закон, даровавший французским протестантам-гугенотам вероисповедные права. Издание эдикта завершило тридцатилетний период Религиозных войн во Франции и положило начало столетию относительного межконфессионального мира, известного как «Великий век». Эдикт был составлен по приказанию французского короля Генриха IV Бурбона и утверждён в Нанте (13 апреля 1598 года). Отменён Людовиком XIV в 1685 году. (ru)
- Ediktet i Nantes var en efter långa förhandlingar med de franska protestanterna utfärdad kungörelse av den franske kungen Henrik IV den 13 april 1598 som föreskrev att katolicismen skulle vara statsreligion i Frankrike och som förhindrade protestantismens vidare utbredning. Hugenotterna medgavs samvetsfrihet och rätt att förrätta gudstjänst där de gjort det 1597, och på vissa andra platser, dock inte i Paris, biskoparnas residensstäder, vid hovet eller inom armén. De fick också rätt att hålla synoder. Vidare öppnades statens ämbeten för dem, och särskilt domstolar med ett antal protestantiska bisittare inrättades. Däremot gällde även för protestanterna katolsk äktenskapslag och tiondeplikt. Som garanti för ediktets uppfyllande fick de tills vidare behålla omkring 200 befästa städer och slott. Dessa "säkerhetsplatser" fråntogs dem av Richelieu 1629. Ediktet återkallades av Ludvig XIV 1685. (sv)
- O Edito de Nantes foi um documento histórico assinado em Nantes a 13 de abril de 1598 pelo rei da França Henrique IV. O edito concedia aos huguenotes a garantia de tolerância religiosa após 36 anos de perseguição e massacres por todo o país, com destaque para o Massacre da noite de São Bartolomeu de 1572. Com este edito ficava estipulado que a confissão católica permanecia a religião oficial do Estado mas era agora oferecida aos calvinistas franceses a liberdade de praticarem o seu próprio culto. Nos séculos XVI e XVII o edito ficou conhecido como "edito de pacificação". (pt)
- 南特敕令（法語：Édit de Nantes），又稱為南特詔令、南特诏书、南特詔諭，法國國王亨利四世在1598年4月13日簽署頒布的一條敕令。這條敕令承認了法國國內胡格諾派的信仰自由，並在法律上享有和公民同等的權利。而這條敕令也是世界近代史上第一份有關宗教寬容的敕令。不過，亨利四世之孫路易十四卻在1685年頒布《楓丹白露敕令》，宣佈基督新教為非法，南特敕令因此而被廢除，造成約4至5萬胡格諾派信徒移民不列顛群島。 (zh)
- Нантський едикт (фр. Édit de Nantes) — указ короля Франції Генріха IV від 13 квітня 1598, який дарував французьким гугенотам певні громадянські права, відкривши таким чином шлях до релігійної терпимості. За указом протестанти отримували право на свободу совісті, поновлювалися їхні громадянські права, включно з правом обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю. Едикт поклав кінець релігійній війні у Франції. Виконання едикту гарантувалося шляхом передачі в самоуправління протестантів 150 фортець, а також фінансуванням із королівських скарбниць. Генріх IV, перший король династії Бурбонів, протестант, вирішив перейти в католицьку віру після смерті свого двоюрідного брата Генріха III, і, таким чином, зійти на французький престол. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- مرسوم نانت (بالفرنسية: Édit de Nantes) هو مرسوم يحث على التسامح، سنه هنري الرابع ملك فرنسا عام 1598. أتاح هذا المرسوم للبروتستانت في مملكة فرنسا حرية العقيدة والعبادة وعُدّ من أبرز الوثائق التي تؤشر بدء عصر النهضة الأوروبية واحترام حقوق الإنسان وجعل الإنسان محور الفكر الأوروبي. سمي هذا المرسوم هكذا نسبة إلى المدينة الفرنسية نانت. (ar)
- L‘edicte de Nantes, firmat el 30 d'abril de 1598 pel rei Enric IV de França, va ser un decret que va autoritzar la llibertat de culte, amb certs límits, als protestants calvinistes, també coneguts com hugonots. La promulgació d'aquest edicte va posar fi a les Guerres de religió que van convulsar la França durant el segle xvi i el punt culminant de les quals va ser la massacre del dia de Sant Bartomeu de 1572. Enric IV, també protestant, es va convertir al catolicisme per poder accedir al tron. El primer article és un article d'amnistia que posava fi a la guerra civil: (ca)
- Edikt nantský je označení ediktu, vydaného 13. dubna 1598, v němž francouzský král Jindřich IV. zaručoval francouzským protestantům (hugenotům) do jisté míry stejná práva, jakých požívali katolíci. (cs)
- Nantesko Ediktua (frantsesez: Édit de Nantes), 1598ko apirilaren 13an Henrike III.a Nafarroakoa eta IV.a Frantziakoak sinatu zuena, protestante kalbinistei, mugaren batzuekin, gurtza askatasuna baimentzen zien dekretu bat izan zen. Ediktu honen onarpenak Frantziako Erlijio Gerrei amaiera eman zien, XVI. mendean Frantzia astindu zutenak eta gerra horietako une gailena San Bartolomeko sarraskia izan zelarik, 1572an. Henrike IV.a berau ere protestantea, katolizismora bihurtu zen tronuratu ahal izateko. Lehen artikulua gerra zibilari amaiera ematen zion amnistia artikulu bat da. (eu)
- 낭트 칙령(Edict of Nantes)은 앙리 4세가 1598년 4월 13일 선포한 칙령으로, 프랑스 내에서 가톨릭 이외에도 칼뱅주의 개신교 교파인 위그노의 종교적 자유를 인정하였다. 이로써 앙리 4세는 위그노 전쟁을 끝내고, 개신교와 가톨릭교도 사이에서 화합을 도모하였다. 낭트 칙령은 위그노에게 광범위한 종교적 자유를 주었으며 개인의 종교적 믿음에 대하여 사상의 자유를 인정한 첫 사례로 꼽힌다. 그러나 이 칙령은 1685년 10월 퐁텐블로 칙령으로 폐지되고 개신교는 다시 가톨릭교회의 탄압을 받게 된다. (ko)
- L'editto di Nantes fu un decreto proclamato a Nantes dal re Enrico IV nell'aprile 1598, che pose termine alla serie di guerre di religione che avevano devastato la Francia dal 1562 al 1598, regolando la posizione degli ugonotti (calvinisti francesi). Stabiliva che ci doveva essere un diritto di libertà, di culto e parità di diritti tra ugonotti e cattolici. Esso fu revocato nel 1685 da Luigi XIV con l'editto di Fontainebleau e ripristinato di fatto solo dall'editto di Versailles emesso da Luigi XVI nel 1787, alla vigilia della rivoluzione francese. (it)
- ナントの勅令（ナントのちょくれい、仏: Édit de Nantes）は、1598年4月13日にフランス王アンリ4世がナントで発布した勅令。 ユグノーなどのプロテスタント信徒に対してカトリック信徒とほぼ同じ権利を与え、近世のヨーロッパでは初めて個人の信仰の自由を認めた。 (ja)
- Het Edict van Nantes was een op 13 april 1598 door koning Hendrik IV van Frankrijk uitgevaardigd edict. De hugenoten (protestanten) kregen rechten op uitoefening van hun geloof en behielden garnizoensrecht in een paar Zuid-Franse steden. Dit maakte deel uit van de politiek van Hendrik IV om de godsdienstige twisten in het koninkrijk Frankrijk te beëindigen. (nl)
- Нантский эдикт (фр. Édit de Nantes) — закон, даровавший французским протестантам-гугенотам вероисповедные права. Издание эдикта завершило тридцатилетний период Религиозных войн во Франции и положило начало столетию относительного межконфессионального мира, известного как «Великий век». Эдикт был составлен по приказанию французского короля Генриха IV Бурбона и утверждён в Нанте (13 апреля 1598 года). Отменён Людовиком XIV в 1685 году. (ru)
- O Edito de Nantes foi um documento histórico assinado em Nantes a 13 de abril de 1598 pelo rei da França Henrique IV. O edito concedia aos huguenotes a garantia de tolerância religiosa após 36 anos de perseguição e massacres por todo o país, com destaque para o Massacre da noite de São Bartolomeu de 1572. Com este edito ficava estipulado que a confissão católica permanecia a religião oficial do Estado mas era agora oferecida aos calvinistas franceses a liberdade de praticarem o seu próprio culto. Nos séculos XVI e XVII o edito ficou conhecido como "edito de pacificação". (pt)
- 南特敕令（法語：Édit de Nantes），又稱為南特詔令、南特诏书、南特詔諭，法國國王亨利四世在1598年4月13日簽署頒布的一條敕令。這條敕令承認了法國國內胡格諾派的信仰自由，並在法律上享有和公民同等的權利。而這條敕令也是世界近代史上第一份有關宗教寬容的敕令。不過，亨利四世之孫路易十四卻在1685年頒布《楓丹白露敕令》，宣佈基督新教為非法，南特敕令因此而被廢除，造成約4至5萬胡格諾派信徒移民不列顛群島。 (zh)
- Нантський едикт (фр. Édit de Nantes) — указ короля Франції Генріха IV від 13 квітня 1598, який дарував французьким гугенотам певні громадянські права, відкривши таким чином шлях до релігійної терпимості. За указом протестанти отримували право на свободу совісті, поновлювалися їхні громадянські права, включно з правом обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю. Едикт поклав кінець релігійній війні у Франції. Виконання едикту гарантувалося шляхом передачі в самоуправління протестантів 150 фортець, а також фінансуванням із королівських скарбниць. Генріх IV, перший король династії Бурбонів, протестант, вирішив перейти в католицьку віру після смерті свого двоюрідного брата Генріха III, і, таким чином, зійти на французький престол. (uk)
- Το Έδικτο της Νάντης (γαλ.: Édit de Nantes) εκδόθηκε στις 30 Απριλίου 1598 από τον Ερρίκο Δ΄ της Γαλλίας παραχωρώντας στους Καλβινιστές Προτεστάντες της Γαλλίας (επίσης γνωστούς ως Ουγενότους) ουσιώδη δικαιώματα σε ένα έθνος σχεδόν αμιγώς Καθολικό. Η κυριότερη ανησυχία ήταν η πολιτική ενότητα, και το διαχώρισε την πολιτική από την ενότητα, μεταχειρίσθηκε κάποιους Προτεστάντες για πρώτη φορά σαν κάτι παραπάνω από απλούς και αιρετικούς, και άνοιξε τον δρόμο για την εκκοσμίκευση του κράτους και τη θρησκευτική ανεκτικότητα. Όσον αφορά στην προσφορά γενικής ατομικά, το έδικτο προσέφερε πολλές συγκεκριμένες εκχωρήσεις στους Προτεστάντες, όπως η αμνηστία και η αποκατάσταση των τους, συμπεριλαμβανομένου του δικαιώματος στην εργασία σε κάθε τομέα ή για το Κράτος και να αναφέρουν παράπονα απευθ (el)
- La Nanta edikto (aŭ Edikto de Nantes) certigis por la protestantaj hugenotoj toleron en la katolika Francio. Antaŭe dum 36 jaroj, ili suferis daŭran persekuton en la tuta lando, kio kondukis en 1572 al amasmurdo de hugenotoj en la Bartolomea nokto. 500.000 sekvantoj de protestantismo estis forpelitaj. La edikto estis subskribita je la 30-a de aprilo 1598 de franca reĝo Henriko la 4-a en Nanto (Nantes). En la dekreto la katolika konfesio estis firmigita kiel ŝtatreligio, sed certigis por la francaj kalvinistoj liberan religiopraktikadon kaj politikan apartan pozicion. Vidu ankaŭ (eo)
- Das Edikt von Nantes (franz. Édit de Nantes) von 1598 gewährte den calvinistischen Protestanten (Hugenotten) im katholischen Frankreich religiöse Toleranz und volle Bürgerrechte, fixierte andererseits aber den Katholizismus als Staatsreligion. Damit setzte es vorübergehend einen Schlusspunkt hinter das Zeitalter der Religionskriege zwischen Hugenotten, Katholiken und dem Königtum (Hugenottenkriege). Kardinal Richelieu seinerseits betrachtete die politischen Bestimmungen des Edikts als Gefahr für den absolutistischen Staat und annullierte sie 1629 stellenweise im Frieden von Alès. (de)
- The Edict of Nantes (French: édit de Nantes) was signed in April 1598 by King Henry IV and granted the Calvinist Protestants of France, also known as Huguenots, substantial rights in the nation, which was in essence completely Catholic. In the edict, Henry aimed primarily to promote civil unity. The edict separated civil from religious unity, treated some Protestants for the first time as more than mere schismatics and heretics and opened a path for secularism and tolerance. In offering a general freedom of conscience to individuals, the edict offered many specific concessions to the Protestants, such as amnesty and the reinstatement of their civil rights, including the right to work in any field, even for the state, and to bring grievances directly to the king. It marked the end of the Fr (en)
- L’édit de Nantes est un édit de tolérance promulgué en avril 1598 par le roi de France Henri IV, pour mettre fin aux guerres de Religion qui ravageaient le royaume de France depuis 1562, et particulièrement à la huitième guerre, commencée en 1585. Cet édit accorde aux protestants des droits religieux, civils et politiques dans certaines parties du royaume et, dans des annexes appelées « brevets », leur concédait un certain nombre de lieux de refuge, dont une soixantaine de places de sûreté, et leur garantissait le versement par le trésor royal d'un subside annuel. (fr)
- El edicto de Nantes, firmado en abril de 1598 en Nantes (Francia) por el rey Enrique IV de Francia, fue un decreto que autorizaba la libertad de conciencia y una libertad de culto limitada a los protestantes calvinistas. La promulgación de este edicto puso fin a las Guerras de Religión que convulsionaron a Francia durante el siglo XVI y cuyo punto culminante fue la Matanza de San Bartolomé de 1572. Enrique IV, también protestante, se había convertido al catolicismo para poder acceder al trono. El primer artículo es un artículo de amnistía que ponía fin a la guerra civil: (es)
- Maklumat Nantes (bahasa Inggris: The Edict of Nantes) adalah sebuah maklumat atau perjanjian yang dibuat pada 30 April 1598 pada masa pemerintahan raja Henry IV di Prancis. Isi dari Maklumat tersebut adalah pemberian hak hidup bagi kaum Protestan, terutama golongan Calvinis di Prancis sambil tetap mengakui Prancis sebagai sebuah negara Katolik. Tujuan dikeluarkannya maklumat tersebut adalah kesatuan rakyat Prancis. Maklumat ini memisahkan urusan sipil dari kesatuan keagamaan, untuk pertama kalinya memperlakukan orang-orang Protestan lebih dari sekadar mereka yang memisahkan diri dari gereja resmi saat itu (Gereja Katolik Roma) ataupun yang digolongkan heretik. Dengan demikian ini membuka jalan untuk sekularisme dan toleransi. Dalam menawarkan kebebasan hati nurani (kebebasan berpikir) seca (in)
- Edykt nantejski – akt prawny wydany 30 kwietnia 1598 w Nantes przez króla Francji Henryka IV Burbona. Edykt nantejski przyczynił się do zakończenia krwawych trwających we Francji przez 30 lat wojen religijnych oraz uregulował sytuację hugenotów. Wprowadzał wolność wyznania i równouprawnienie protestantów wobec katolików. Mogli odtąd budować swe kościoły oraz szkoły, zamki, urzędy, szpitale czy uniwersytety. Hugenoci mieli swobodę kultu z wyłączeniem Paryża. Jako gwarancję bezpieczeństwa otrzymali ok. 100 twierdz we Francji. (pl)
- Ediktet i Nantes var en efter långa förhandlingar med de franska protestanterna utfärdad kungörelse av den franske kungen Henrik IV den 13 april 1598 som föreskrev att katolicismen skulle vara statsreligion i Frankrike och som förhindrade protestantismens vidare utbredning. Hugenotterna medgavs samvetsfrihet och rätt att förrätta gudstjänst där de gjort det 1597, och på vissa andra platser, dock inte i Paris, biskoparnas residensstäder, vid hovet eller inom armén. De fick också rätt att hålla synoder. (sv)
|
