| dbo:abstract
|
- تحمُّل القَحْط هو القدرة التي يحافظ بها النبات على كتلته الحيوية في ظروف القحولة أو القحط. بعض النباتات قادرة بطبعها على التأقلم مع ظروف الجفاف، فتعيش على آليات حماية، منها: التأقلم مع الجفاف، أو إزالة السُّمِّية، أو علاج انسداد النسيج الوعائي الخشبي. ازدادت قدرة بعض النباتات -ولا سيما الذرة والقمح والأرز- على تحمل القحط، بعد تعديلها وإنتاج أنواع جديدة منها بالهندسة الوراثية. آليات تحمل القحط معقدة، ولها سبل عديدة تتيح للنباتات التفاعل مع ظروف معيَّنة في أي وقت. من التفاعلات: التوصيلية الثغرية، وتحليل الكاروتينات، وتخزين الأنثوسيانين، ووساطة الحاميات الأسموزية (التي من قبيل السكروز والجلايسين والبرولين)، وإنزيمات انتقاء أنواع الأكسجين التفاعلية (روس اختصارًا). التحكم الجزيئي أثناء تحمل القحط معقد أيضًا، ويتأثر بعوامل أخرى من البيئة ومرحلة النمو. أساس هذا التحكم عوامل نسخ، مثل: البروتين الرابط للعناصر المتجاوب مع الجفاف، والعامل الرابط للعناصر المجاوب لحمض التسقيط، والبارض اللاقِمِّي. (ar)
- Drought tolerance is the ability to which a plant maintains its biomass production during arid or drought conditions. Some plants are naturally adapted to dry conditions, surviving with protection mechanisms such as desiccation tolerance, detoxification, or repair of xylem embolism. Other plants, specifically crops like corn, wheat, and rice, have become increasingly tolerant to drought with new varieties created via genetic engineering. The plants behind drought tolerance are complex and involve many pathways which allows plants to respond to specific sets of conditions at any given time. Some of these interactions include stomatal conductance, carotenoid degradation and anthocyanin accumulation, the intervention of osmoprotectants (such as sucrose, glycine, and proline), ROS-scavenging enzymes. The molecular control of drought tolerance is also very complex and is influenced other factors such as environment and the developmental stage of the plant. This control consists mainly of transcriptional factors, such as dehydration-responsive element-binding protein (DREB), abscisic acid (ABA)-responsive element-binding factor (AREB), and NAM (no apical meristem). (en)
- La tolerancia a la sequía es la capacidad con la que una planta mantiene su producción de biomasa durante condiciones áridas o de sequía. Algunas plantas se adaptan naturalmente a las condiciones secas y sobreviven con mecanismos de protección como la tolerancia a la desecación, la desintoxicación o la reparación de la embolia xilemática. Otras plantas, específicamente cultivos como maíz, trigo y arroz, se han vuelto cada vez más tolerantes a la sequía con nuevas variedades creadas mediante ingeniería genética. Los mecanismos detrás de la tolerancia a la sequía son complejos e involucran muchas vías que permiten a las plantas responder a un conjunto específico de condiciones en un momento dado. Algunas de estas interacciones incluyen , degradación de carotenoides y acumulación de antocianinas, la intervención de osmoprotectores (como sacarosa, glicina y prolina), enzimas eliminadoras de ROS. El control molecular de la tolerancia a la sequía también es muy complejo y está influenciado por otros factores como el medio ambiente y la etapa de desarrollo de la planta. Este control consta principalmente de factores transcripcionales, como la proteína de unión a elementos que responde a la deshidratación (DREB), el factor de unión a elementos que responde al ácido abscísico (ABA) (AREB) y NAM (sin meristemo apical). (es)
- Odporność roślin na suszę, odporność roślin na deficyt wody – zdolność roślin do przetrwania w środowisku, które nie zapewnia odpowiedniej ilości wody dla organizmu. Mechanizmy zapewniające przetrwanie mogą mieć charakter morfologiczny, fizjologiczny i biochemiczny. Część mechanizmów odpornościowych ma charakter adaptacji, cechy dziedziczone, a część charakter aklimatyzacji, cech pojawiających się w warunkach stresu nie przekazywanych na kolejne pokolenia. Wyróżniane są dwie strategie odporności na suszę. Pierwsza z nich polega na przeciwdziałaniu odwodnieniu, rośliny stosujące taką strategię nazywane są roślinami homeohydrycznymi. Druga strategia polega na tolerowaniu odwodnienia, rośliny stosujące taką strategię nazywane są roślinami poikilohydrycznymi. Susza może mieć charakter , czyli niskiej względnej wilgotności powietrza, , czyli niskiej zawartości wody w glebie albo suszy fizjologicznej, związanej z zasoleniem gleby lub zamarznięciem wody w glebie. (pl)
- Посухостійкість — здатність рослин витримувати значне зневоднення та , зберігаючи при цьому нормальний ріст, розвиток та здатність до відтворення. Визначається в основному спадковими властивостями рослин, що виникли в процесі філогенезу, проте може формуватися і в процесі онтогенезу під впливом умов існування. Посухостійкість в одних випадках зумовлена пристосуванням до нестачі води в атмосфері (атмосферна посуха), в інших — до нестачі води в ґрунті (ґрунтова посуха). Під час посухи внаслідок різкого зниження відносної вологості повітря та підвищення його температури непосухостійкі рослини перегріваються, втрачають воду. У них виникає водний дефіцит, що викликає в'янення. Зневоднення та перегрівання призводять до порушень субмікроскопічної структури протоплазми — змінюються її колоїдно-хімічні властивості, ступінь дисперсності тощо, та обміну речовин — відбувається глибокий гідроліз білків, полісахаридів, порушується фосфорилювання цукрів, а отже, і енергетичний обмін. В результаті припиняється ріст, знижується продуктивність, іноді рослина гине. У посухостійких рослин під час посухи обмінні процеси порушуються значно менше, ніж у непосухостійких; спостерігається підвищення стабільності ферментних систем дихання та синтезу білка. Колоїди протоплазми посухостійких рослин характеризуються підвищеною в'язкістю та еластичністю, а має вищий осмотичний тиск. Таким рослинам властива своєрідна ксероморфна структура, що перешкоджає надмірному випаровуванню води та перегріванню рослин. Найбільш посухостійкими рослинами є ксерофіти, які в силу своїх анатомо-морфологічних та структурних особливостей пристосовані до витримування посухи. Посухостійкість рослин звичайно підвищується в міру їхнього розвитку, але з початком створення генеративних органів різко знижується. Підвищенню посухостійкості сприяють передпосівне загартовування насіння, раціональне застосування добрив, правильне проведення агротехнічних заходів. Велике практичне значення має створення шляхом селекції посухостійких сортів культурних рослин. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- تحمُّل القَحْط هو القدرة التي يحافظ بها النبات على كتلته الحيوية في ظروف القحولة أو القحط. بعض النباتات قادرة بطبعها على التأقلم مع ظروف الجفاف، فتعيش على آليات حماية، منها: التأقلم مع الجفاف، أو إزالة السُّمِّية، أو علاج انسداد النسيج الوعائي الخشبي. ازدادت قدرة بعض النباتات -ولا سيما الذرة والقمح والأرز- على تحمل القحط، بعد تعديلها وإنتاج أنواع جديدة منها بالهندسة الوراثية. (ar)
- La tolerancia a la sequía es la capacidad con la que una planta mantiene su producción de biomasa durante condiciones áridas o de sequía. Algunas plantas se adaptan naturalmente a las condiciones secas y sobreviven con mecanismos de protección como la tolerancia a la desecación, la desintoxicación o la reparación de la embolia xilemática. Otras plantas, específicamente cultivos como maíz, trigo y arroz, se han vuelto cada vez más tolerantes a la sequía con nuevas variedades creadas mediante ingeniería genética. (es)
- Drought tolerance is the ability to which a plant maintains its biomass production during arid or drought conditions. Some plants are naturally adapted to dry conditions, surviving with protection mechanisms such as desiccation tolerance, detoxification, or repair of xylem embolism. Other plants, specifically crops like corn, wheat, and rice, have become increasingly tolerant to drought with new varieties created via genetic engineering. (en)
- Odporność roślin na suszę, odporność roślin na deficyt wody – zdolność roślin do przetrwania w środowisku, które nie zapewnia odpowiedniej ilości wody dla organizmu. Mechanizmy zapewniające przetrwanie mogą mieć charakter morfologiczny, fizjologiczny i biochemiczny. Część mechanizmów odpornościowych ma charakter adaptacji, cechy dziedziczone, a część charakter aklimatyzacji, cech pojawiających się w warunkach stresu nie przekazywanych na kolejne pokolenia. Wyróżniane są dwie strategie odporności na suszę. Pierwsza z nich polega na przeciwdziałaniu odwodnieniu, rośliny stosujące taką strategię nazywane są roślinami homeohydrycznymi. Druga strategia polega na tolerowaniu odwodnienia, rośliny stosujące taką strategię nazywane są roślinami poikilohydrycznymi. Susza może mieć charakter , czyli (pl)
- Посухостійкість — здатність рослин витримувати значне зневоднення та , зберігаючи при цьому нормальний ріст, розвиток та здатність до відтворення. Визначається в основному спадковими властивостями рослин, що виникли в процесі філогенезу, проте може формуватися і в процесі онтогенезу під впливом умов існування. Найбільш посухостійкими рослинами є ксерофіти, які в силу своїх анатомо-морфологічних та структурних особливостей пристосовані до витримування посухи. (uk)
|
_on_Seedskadee_National_Wildlife_Refuge_02_(14368786066).jpg){kind=link}
_on_Seedskadee_National_Wildlife_Refuge_02_(14368786066).jpg){kind=link}
