| dbo:abstract
|
- Diàdocs, del grec antic: διάδοχοι, "successors", foren aquells generals d'Alexandre el Gran que, després de la seva inesperada mort el 323 aC, es van repartir l'imperi. Els diàdocs es van disputar entre ells el poder i l'hegemonia, i els conflictes es prolongaren durant la següent generació (els fills dels diàdocs serien anomenats epígons, ἐπίγονοι). Aquest període successori, que va durar uns trenta anys, fou anomenat dels "diàdocs", i va comportar nombroses guerres anomenades Guerres dels Diàdocs. (ca)
- Diadochové jsou nástupci Alexandra Velikého, kteří si mezi sebou v letech 322–301 př. n. l., během tzv. válek diadochů rozdělili Alexandrovu velikou říši. Byli to převážně Alexandrovi společníci a generálové, kteří po jeho smrti nejprve dostali na starost jednotlivé provincie. Původně jen jako správci území, které měl zdědit Alexandrův syn Alexandr IV. Aigos, ale protože byl jen dítětem a spoluvládce Filip III. Arrhidaios nebyl dostatečně silnou osobností, aby říši udržel pohromadě, diadochové se změnili v suverénní vladaře, kteří mezi sebou začali bojovat o moc. Ti, kteří dokázali uhájit svá území, neřkuli je rozšířit, přijali titul krále a založili nástupnická království a vlastní dynastie. Seleukos I. Níkátorzakladatel Seleukovské dynastie.Ptolemaios I. Sótérzakladatel Ptolemaiovské dynastie vládnoucí v Egyptě.Antigonos Monofthalmosnejstarší a dlouhou dobu nejmocnější ze všech diadochů, zakladatel Antigonovské dynastie.Lýsimachosvládl v Thrákii a Malé Asii, po jeho smrti si království rozdělili Seleukovci a Ptolemaiovci.Kassandrossyn Antipatra, vládl v Makedonii.Démétrios I. Poliorkétéssyn Antigona, nevládl samostatně žádnému většímu území. (cs)
- ملوك طوائف الإسكندر أو خلفاء طوائف الإسكندر (الجمع اللاتيني: Diadochī من اللفظة اليونانية: Διάδοχοι والتي تعني «الخلفاء») هم الخصوم المصارعين، من قادة عسكريين وأقارب وأصدقاء الإسكندر الأكبر، الذين سعوا لأن يحكموا امبراطوريته بعد موته في عام 323 ق.م. في الحروب المعروفة بحروب ملوك الطوائف وقد كانت بداية ملؤها الاضطرابات للحقبة الهلنستية. (ar)
- Διάδοχοι ονομάστηκαν οι στρατηγοί του Μεγάλου Αλεξάνδρου οι οποίοι μετά τον θάνατό του διαμοιράστηκαν το κράτος του. Στην έννοια των Διαδόχων περιλαμβάνονται καταχρηστικά και οι Επίγονοι, δηλαδή οι γιοι και οι εγγονοί τους που τους διαδέχτηκαν και των οποίων η δράση εξετάζεται από τους συγγραφείς μαζί με αυτήν των Διαδόχων. Οι όρoι «Διάδοχοι» και «Επίγονοι» απαντούν ήδη στον Διόδωρο τον Σικελιώτη. Η αυθεντικότερη (αν και μη σωζόμενη) πηγή, η ιστορία του Ιερώνυμου του Καρδιάνου, έφτανε ως τον θάνατο του Πύρρου τουλάχιστον. Η Geschichte des Hellenismus του Ντρόυζεν (Droysen) (μεταφρασμένη από τον Ρένο Αποστολίδη ως Ιστορία των Διαδόχων του Μεγάλου Αλεξάνδρου) φτάνει ως την επιδρομή των Γαλατών το 280, ενώ το πρώτο κεφάλαιο του εβδόμου βιβλίου της Ιστορίας του Ελληνικού Έθνους του Παπαρρηγόπουλου (Οι μεταξύ των διαδόχων πόλεμοι μέχρι της οριστικής του κράτους διαιρέσεως) φτάνει ως τον Αντίγονο Β΄ Γονατά, γιό του Δημήτριου Πολιορκητή και εγγονό του Διαδόχου Αντίγονου Α΄ του Μονόφθαλμου. Ο αγώνας για την επικράτηση άρχισε αμέσως μετά τον θάνατο του Αλέξανδρου και στην αρχή εκδηλώθηκε με την αντίθεση της φάλαγγας των πεζών κατά του ιππικού των Εταίρων και των στρατηγών, συνεχίστηκε δε με την προσπάθεια του Περδίκκα για επικράτηση. Μετά την αποτυχία και το βίαιο τέλος του, ο σπουδαιότερος σύμμαχός του Ευμένης ο Καρδιανός, συνέχισε τον αγώνα υπέρ της βασιλικής οικογένειας με κυριότερο αντίπαλό του τον Αντίγονο Α΄ τον Μονόφθαλμο. Ο Ευμένης τελικά εξοντώθηκε και ο Αντίγονος, έχοντας συμπαραστάτη τον γιο του Δημήτριο τον Πολιορκητή, προσπάθησε να καταστεί ο μόνος κληρονόμος του κράτους του Αλέξανδρου. Η μάχη της Ιψού ήταν το τέλος για τα όνειρα και τη ζωή του Αντίγονου, ενώ στα πλαίσια της διαμάχης των Διαδόχων εξοντώθηκε ολόκληρη η βασιλική οικογένεια. Αυτός που πλησίασε περισσότερο από κάθε άλλον το όραμα της μονοκρατορίας ήταν ο Σέλευκος Α΄ που, όντας ο κύριος συντελεστής της νίκης της Ιψού, κατέλυσε το κράτος του Λυσίμαχου της Θράκης και αναμενόταν να επικρατήσει επί της πτολεμαϊκής Αιγύπτου, της Μακεδονίας και της υπόλοιπης Ελλάδος. Δολοφονήθηκε όμως και από το σημείο εκείνο η κατάσταση σταθεροποιήθηκε. Τα τέσσερα ελληνιστικά βασίλεια που δημιουργήθηκαν κυριάρχησαν στη Μακεδονία, τη Μικρά Ασία, την Αίγυπτο και τη Συρία-Μεσοποταμία-Ιράν, μέχρι τη βαθμιαία υποταγή τους στους Ρωμαίους. (el)
- Die Diadochen (altgriechisch διάδοχοι diádochoi, Plural von diádochos Nachfolgender, Übernehmender) waren Feldherren Alexanders des Großen und deren Söhne (auch als Epigonen bezeichnet), die nach dessen unerwartetem Tod 323 v. Chr. das Alexanderreich unter sich aufteilten und sich mit wechselnden Bündnissen in insgesamt sechs Diadochenkriegen bekämpften. Danach hatte sich ein Staatensystem etabliert, das bis zum Auftreten des Römischen Reiches im östlichen Mittelmeerraum im 2. Jahrhundert v. Chr. Bestand haben sollte und den Rahmen für die kulturelle Entfaltung des Hellenismus bot. Die Begriffe Diadochen und Epigonen wurden in der Geschichtswissenschaft von Johann Gustav Droysen geprägt. Er bezeichnete als Diadochen nur diejenigen Heerführer, die unmittelbar nach Alexanders Tod um die Macht stritten, als Epigonen hingegen die nachfolgenden Generationen der hellenistischen Könige. Dies entspricht auch der unterschiedlichen griechischen Wortbedeutung als „Nachfolger“ bzw. „Nachgeborene“. (de)
- Diadoĥoj estas sekvantoj de Aleksandro la Granda, kiuj dividis inter si en la jaroj 322 a. K. - 301 a. K., dum la t.n. militoj de diadoĥoj, la grandan imperion de Aleksandro. Tio estis plejparte la kompaniuloj kaj generaloj de Aleksandro, kiuj post lia morto unue ricevis por zorgi la unuopajn provincojn kaj baldaŭ ili komencis inter si batali. Tiuj, kiuj eltenis, akceptis titolon de reĝo kaj fondis sekvantulajn reĝlandojn. Seleŭko la 1-a Nikatorofondinto de Seleŭkida dinastio.Ptolemeo la 1-a Soterfondinto de Ptolemeida dinastio reganta en antikva Egiptio.Antigono Monoftalmola plej maljuna kaj longan tempon la plej potenca el ĉiuj diadoĥoj, fondinto de Antigonida dinastio.Lisimaĥoli regis en Trakio kaj Malgranda Azio, post lia morto lian reĝlandon dividiĝis seleŭkidoj kaj ptolemeidoj.Kasandrofilo de Antipatro, li regis en antikva Makedonio.Demetrio la 1-a Poliorketesfilo de Antigono, li regis memstare al neniu pli granda teritorio. (eo)
- The Diadochi (/daɪˈædəkaɪ/; singular: Diadochus; from Greek: Διάδοχοι Diadochoi, "successors") were the rival generals, families, and friends of Alexander the Great who fought for control over his empire after his death in 323 BC. The Wars of the Diadochi mark the beginning of the Hellenistic period from the Mediterranean Sea to the Indus River Valley. The most notable Diadochi include Ptolemy, Antigonus, Cassander, and Seleucus as the last remaining at the end of the Wars of the Successors, ruling in Egypt, Asia-Minor, Macedon and Persia respectively, all forging dynasties lasting several centuries. (en)
- Diadokoak (latinez: Diadochi, singularra: Diadochus; antzinako grezieratik: Διάδοχοι, Diádokhoi, «ondorengoak») Alexandro Handiaren jeneralak izan ziren, hura hil ondoren (K.a. 323) elkarren kontra borrokatu zirenak inperioaren kontrola lortzeko. (eu)
- Se llama diádocos (del griego antiguo διάδοχοι, ‘sucesores’, de διά diá, ‘por’ y δέχομαι dékhomai, ‘recibir’) a los antiguos generales de Alejandro Magno y los hijos de los generales (llamados epígonos, ἐπίγονοι) que a su inesperada muerte en el año 323 a. C. se repartieron su imperio, disputándose el poder y la hegemonía sobre sus colegas con diversos pactos y seis guerras que duraron veinte años. A continuación se estableció un sistema político que hasta el inicio del Imperio romano en el Mediterráneo oriental a principios del siglo II a. C. proporcionó el marco del desarrollo cultural helenístico. En los tiempos modernos, desde 1832 hasta 1974, el término «diádocos» también ha designado el heredero al trono de Grecia, que también ostentaba el título de duque de Esparta. Los términos «diádoco» y «epígono» fueron acuñados por el historiador Johann Gustav Droysen, quien llamó a los generales que se disputaron el poder justo tras la muerte de Alejandro «diádocos», siendo los «epígonos» las siguientes generaciones de reyes helenísticos. (es)
- Diadoque (du grec ancien : διάδοχος / diádokhos, « successeur ») est le nom donné aux personnages qui, dans la Grèce antique, succédent à un roi. Les Diadoques sont, plus spécifiquement, les généraux et compagnons d'Alexandre le Grand qui luttent les uns contre les autres pour contrôler son immense empire après sa mort en 323 av. J.-C. Se disputant le titre royal et les territoires conquis, ils donnent naissance aux principales dynasties grecques de l'époque hellénistique : celle des Lagides, fondée par Ptolémée, des Séleucides fondée par Séleucos, et des Antigonides fondée par Antigone le Borgne. Les guerres des Diadoques (321 à 281 av. J.-C.) marquent traditionnellement le début de l'époque hellénistique. (fr)
- The Diadokhoi (/daɪˈædəkaɪ/; tunggal: Diadokhus; dari Yunani: Διάδοχοι Diadochoi, "para penerus") adalah para jendral rival, anggota keluarga, dan teman-teman dari Aleksander Agung yang bertarung satu sama lain demi mengambil alih kontrol atas Kekaisaran-nya Aleksander setelah kematiannya di tahun 323 SM. Perang-perang Diadokhoi menandai awal dari periode Hellenistik dari Laut Mediterania sampai Lembah Sungai Indus. Sejumlah Diadokhoi yang ternama termasuk Ptolemaeus, Antigonus, Kassandros dan Seleucus sebagai yang terakhir tersisa pada akhir dari Perang-perang para penerus, masing-masing berkuasa di Mesir, Anatolia, Makedonia dan Persia. (in)
- ディアドコイ（Διάδοχοι）は、日本語で「後継者」を意味するギリシア語の言葉である。ディアドコイは複数形であり、単数形はディアドコス（Διάδοχος）である。歴史用語としては、マケドニア王アレクサンドロス3世（大王）の死後、その後継者となった部下たちのことを指す。ディオドコイと発音する場合もある。 アレクサンドロス3世が紀元前323年に急逝した後、残された帝国の版図を巡って彼らはディアドコイ戦争を起こした。紀元前301年にイプソスの戦いでその時最有力だったマケドニア王アンティゴノス1世が戦死し、その所領が他のディアドコイによって分割されると、大王の帝国の分裂は決定的となった。その後も彼らは戦いを繰り広げ、最終的にアレクサンドロスの帝国はプトレマイオス朝エジプト、セレウコス朝シリア、アンティゴノス朝マケドニアのヘレニズム三国に分裂した。 (ja)
- I diadochi (in greco antico: διάδοχοι, diádochoi, "successori", dal verbo διαδέχομαι, "ereditare, essere successore") furono i generali macedoni che alla morte di Alessandro Magno (323 a.C.) si contesero il controllo del suo impero nelle sei guerre dei diadochi. Al termine dei conflitti era nato attorno al Mediterraneo un sistema politico che durò fino all'arrivo dei Romani. I "diadochi" propriamente detti, sono i generali di Alessandro, mentre i loro figli e discendenti prendono più propriamente il nome di epigoni (in greco antico: Ἐπίγονοι, Epìgonoi, "discendenti"). Nel Regno Macedone, il titolo di "diadoco" era riservato al principe ereditario e successore presuntivo alla corona. (it)
- 디아도코이(그리스어: Διάδοχοι, 라틴어: Diadochi)라고 하며 ‘계승자’ 또는 ‘후계자’ 라는 뜻의 일반 명사이지만 흔히 알렉산드로스 대왕의 사후 알렉산드로스 제국의 계승자들을 가리킨다. 다른 말로 에피고노이(그리스어: Επίγονοι, "후손들"이란 뜻)이라고도 한다. 기원전 323년 알렉산드로스 대왕은 대 제국을 건설하자마자 바로 죽었기 때문에 제국의 계승권을 놓고 후계자들 간에 내전이 일어났는데 이를 디아도코이 전쟁으로 부른다. 이들의 경쟁 시기가 그리스 외의 민족과 나라들에게 헬레니즘이 전파되는 시기이다. 즉, 디아도코이 전쟁은 헬레니즘 시대의 시작이라고 할 수 있다. 기원전 323년 6월 10일 알렉산드로스 대왕은 후계자를 분명하게 지정하지 않고 갑자기 죽었다. 당시 알렉산드로스의 제국은 마케도니아 왕국 그 자체와 여러 그리스 도시국가들, 동쪽으로는 박트리아와 인도의 서부까지를 포함하고 아나톨리아, 레반트, 이집트, 바빌로니아 그리고 페르시아 제국을 병합한 대제국이었다. 알렉산드로스의 남겨진 장군들은 각자 자기가 대왕의 후계자라고 자칭하여 서로 싸우기 바빴는데, 이 장군들을 가리켜서 디아도코이(계승자)라고 부른다. 그들은 다음과 같다.
* 안티고노스 1세
* 안티파트로스
* 카산드로스
* 리시마코스
* 프톨레마이오스 1세
* 셀레우코스 1세 (ko)
- De diadochen (enkelvoud: diadoch of diadooch; Grieks: διάδοχοι/diádochi (enkelvoud διάδοχος/ diádochos), "opvolgers") waren de Macedonische generaals van het leger van Alexander de Grote, die na zijn dood streden om de macht in zijn gigantische rijk dat uiteindelijk uiteenviel in een aantal zogenaamde diadochenrijken. (nl)
- Diadochowie (od stgr. διάδοχος diadochos „następca”) – termin określający dowódców armii Aleksandra Macedońskiego, którzy przejęli władzę w imperium po jego śmierci w 323 roku p.n.e. Wkrótce potem wybuchły między nimi wojny (zobacz: wojny diadochów) o kontrolę nad ziemiami podbitymi przez Aleksandra. Do diadochów zaliczani są:
* Antygonos (zapoczątkował dynastię Antygonidów);
* Antypater i jego syn Kassander (zapoczątkowali dynastię Antypatrydów);
* Lizymach;
* Ptolemeusz (zapoczątkował dynastię Ptolemeuszów);
* Seleukos (zapoczątkował dynastię Seleucydów);
* Eumenes z Kardii;
* Leonnatos;
* Perdikkas;
* Krateros. Pewną rolę, choć krótkotrwałą, odegrał również Poliperchon, nominowany przez Antypatra na swego następcę z pominięciem syna Kassandra. Spośród wszystkich wymienionych tylko trzej założyli własne dynastie i zapoczątkowali dzieje trzech wielkich królestw hellenistycznych. Następcy diadochów nazywani byli epigonami. (pl)
- Diadochi-regimerna (grekiska: Διάδοχοι, Diadochoi) brukar man benämna de hellenistiska stater som blev följden av att Alexander den stores rike splittrades efter dennes död på grund av stridigheter mellan de mäktigaste av Alexanders generaler (ingen efterträdare fanns vid frånfallet). (sv)
- Diádocos (em grego clássico: Διάδοχοι; romaniz.: Diádochoi , lit. "sucessores"), na história do Helenismo, foram os generais de Alexandre, o Grande que guerrearam entre si pelo Império Macedônico. O termo, porém, ainda servia para designar o fundador de uma escola filosófica, razão pela qual era sinônimo de escolarca. No Reino da Grécia, era o título que designava o príncipe herdeiro. (pt)
- 繼業者（希臘語：διάδοχοι），泛指繼承人。在泛希臘歷史中，專指亞歷山大大帝死後，他的繼業者和繼業者的兒子（ἐπίγονοι）們為爭奪亞歷山大所留下的廣大領土而陷入一連串紛爭的時期，而從前323年亞歷山大逝世開始，到皮洛士前272年逝世為止又稱為繼業者時代。另外，這段時期也是古希臘歷史中希臘化時期的開始。 (zh)
- Диадо́хи (др.-греч. διάδοχος — преемник) — полководцы Александра Македонского, после его смерти разделившие его империю в ходе серии войн, длившихся с 323 по 301 год до н. э. Борьба между диадохами завершилась битвой при Ипсе и привела к образованию государства Селевкидов (Сирии), эллинистического Египта, Вифинии, Пергама и Македонии, составлявших эллинистический мир. Потомков полководцев Александра, которые управляли появившимися государствами после смерти родителей, называют эпигонами в честь детей героев из древнегреческой мифологии (хотя некоторые из них могут иногда называться и диадохами). Термины диадох и эпигон, а также термин эллинизм были введены немецким историком Иоганном Дройзеном в монументальном труде «История эллинизма». Наиболее известны из диадохов Антигон I Одноглазый и его сын Деметрий Полиоркет, Антипатр со своим сыном Кассандром, Птолемей, Селевк, Лисимах и Эвмен. (ru)
- Діадохи (грец. διάδοχος — наступник) — полководці Олександра Македонського, які після його смерті розділили його імперію в ході серії війн, що тривали з 323 по 301 рік до н. е. Боротьба між діадохами завершилася битвою при Іпсі і призвела до утворення держави Селевкідів (Сирії), елліністичного Єгипту, Віфінії, Пергаму і Македонії, що становили елліністичний світ. Нащадків полководців Олександра, які керували державами, що з'явилися після смерті батьків, називають епігонами на честь дітей героїв із давньогрецької міфології (хоча деякі з них можуть іноді називатися і ). Терміни діадох та епігон, а також термін еллінізм були введені німецьким істориком Йоганном Дройзеном у монументальній праці «Історія еллінізму». Найбільш відомі з діадохів Антигон I Одноокий та його син Деметрій I Поліоркет, Антипатр зі своїм сином Кассандром, Птолемей, Селевк I Ніканор, Лісімах та Евмен. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Diàdocs, del grec antic: διάδοχοι, "successors", foren aquells generals d'Alexandre el Gran que, després de la seva inesperada mort el 323 aC, es van repartir l'imperi. Els diàdocs es van disputar entre ells el poder i l'hegemonia, i els conflictes es prolongaren durant la següent generació (els fills dels diàdocs serien anomenats epígons, ἐπίγονοι). Aquest període successori, que va durar uns trenta anys, fou anomenat dels "diàdocs", i va comportar nombroses guerres anomenades Guerres dels Diàdocs. (ca)
- ملوك طوائف الإسكندر أو خلفاء طوائف الإسكندر (الجمع اللاتيني: Diadochī من اللفظة اليونانية: Διάδοχοι والتي تعني «الخلفاء») هم الخصوم المصارعين، من قادة عسكريين وأقارب وأصدقاء الإسكندر الأكبر، الذين سعوا لأن يحكموا امبراطوريته بعد موته في عام 323 ق.م. في الحروب المعروفة بحروب ملوك الطوائف وقد كانت بداية ملؤها الاضطرابات للحقبة الهلنستية. (ar)
- Diadokoak (latinez: Diadochi, singularra: Diadochus; antzinako grezieratik: Διάδοχοι, Diádokhoi, «ondorengoak») Alexandro Handiaren jeneralak izan ziren, hura hil ondoren (K.a. 323) elkarren kontra borrokatu zirenak inperioaren kontrola lortzeko. (eu)
- ディアドコイ（Διάδοχοι）は、日本語で「後継者」を意味するギリシア語の言葉である。ディアドコイは複数形であり、単数形はディアドコス（Διάδοχος）である。歴史用語としては、マケドニア王アレクサンドロス3世（大王）の死後、その後継者となった部下たちのことを指す。ディオドコイと発音する場合もある。 アレクサンドロス3世が紀元前323年に急逝した後、残された帝国の版図を巡って彼らはディアドコイ戦争を起こした。紀元前301年にイプソスの戦いでその時最有力だったマケドニア王アンティゴノス1世が戦死し、その所領が他のディアドコイによって分割されると、大王の帝国の分裂は決定的となった。その後も彼らは戦いを繰り広げ、最終的にアレクサンドロスの帝国はプトレマイオス朝エジプト、セレウコス朝シリア、アンティゴノス朝マケドニアのヘレニズム三国に分裂した。 (ja)
- De diadochen (enkelvoud: diadoch of diadooch; Grieks: διάδοχοι/diádochi (enkelvoud διάδοχος/ diádochos), "opvolgers") waren de Macedonische generaals van het leger van Alexander de Grote, die na zijn dood streden om de macht in zijn gigantische rijk dat uiteindelijk uiteenviel in een aantal zogenaamde diadochenrijken. (nl)
- Diadochi-regimerna (grekiska: Διάδοχοι, Diadochoi) brukar man benämna de hellenistiska stater som blev följden av att Alexander den stores rike splittrades efter dennes död på grund av stridigheter mellan de mäktigaste av Alexanders generaler (ingen efterträdare fanns vid frånfallet). (sv)
- Diádocos (em grego clássico: Διάδοχοι; romaniz.: Diádochoi , lit. "sucessores"), na história do Helenismo, foram os generais de Alexandre, o Grande que guerrearam entre si pelo Império Macedônico. O termo, porém, ainda servia para designar o fundador de uma escola filosófica, razão pela qual era sinônimo de escolarca. No Reino da Grécia, era o título que designava o príncipe herdeiro. (pt)
- 繼業者（希臘語：διάδοχοι），泛指繼承人。在泛希臘歷史中，專指亞歷山大大帝死後，他的繼業者和繼業者的兒子（ἐπίγονοι）們為爭奪亞歷山大所留下的廣大領土而陷入一連串紛爭的時期，而從前323年亞歷山大逝世開始，到皮洛士前272年逝世為止又稱為繼業者時代。另外，這段時期也是古希臘歷史中希臘化時期的開始。 (zh)
- Diadochové jsou nástupci Alexandra Velikého, kteří si mezi sebou v letech 322–301 př. n. l., během tzv. válek diadochů rozdělili Alexandrovu velikou říši. Byli to převážně Alexandrovi společníci a generálové, kteří po jeho smrti nejprve dostali na starost jednotlivé provincie. Původně jen jako správci území, které měl zdědit Alexandrův syn Alexandr IV. Aigos, ale protože byl jen dítětem a spoluvládce Filip III. Arrhidaios nebyl dostatečně silnou osobností, aby říši udržel pohromadě, diadochové se změnili v suverénní vladaře, kteří mezi sebou začali bojovat o moc. Ti, kteří dokázali uhájit svá území, neřkuli je rozšířit, přijali titul krále a založili nástupnická království a vlastní dynastie. (cs)
- Διάδοχοι ονομάστηκαν οι στρατηγοί του Μεγάλου Αλεξάνδρου οι οποίοι μετά τον θάνατό του διαμοιράστηκαν το κράτος του. Στην έννοια των Διαδόχων περιλαμβάνονται καταχρηστικά και οι Επίγονοι, δηλαδή οι γιοι και οι εγγονοί τους που τους διαδέχτηκαν και των οποίων η δράση εξετάζεται από τους συγγραφείς μαζί με αυτήν των Διαδόχων. Οι όρoι «Διάδοχοι» και «Επίγονοι» απαντούν ήδη στον Διόδωρο τον Σικελιώτη. Η αυθεντικότερη (αν και μη σωζόμενη) πηγή, η ιστορία του Ιερώνυμου του Καρδιάνου, έφτανε ως τον θάνατο του Πύρρου τουλάχιστον. Η Geschichte des Hellenismus του Ντρόυζεν (Droysen) (μεταφρασμένη από τον Ρένο Αποστολίδη ως Ιστορία των Διαδόχων του Μεγάλου Αλεξάνδρου) φτάνει ως την επιδρομή των Γαλατών το 280, ενώ το πρώτο κεφάλαιο του εβδόμου βιβλίου της Ιστορίας του Ελληνικού Έθνους του Παπαρρηγόπο (el)
- Diadoĥoj estas sekvantoj de Aleksandro la Granda, kiuj dividis inter si en la jaroj 322 a. K. - 301 a. K., dum la t.n. militoj de diadoĥoj, la grandan imperion de Aleksandro. Tio estis plejparte la kompaniuloj kaj generaloj de Aleksandro, kiuj post lia morto unue ricevis por zorgi la unuopajn provincojn kaj baldaŭ ili komencis inter si batali. Tiuj, kiuj eltenis, akceptis titolon de reĝo kaj fondis sekvantulajn reĝlandojn. (eo)
- The Diadochi (/daɪˈædəkaɪ/; singular: Diadochus; from Greek: Διάδοχοι Diadochoi, "successors") were the rival generals, families, and friends of Alexander the Great who fought for control over his empire after his death in 323 BC. The Wars of the Diadochi mark the beginning of the Hellenistic period from the Mediterranean Sea to the Indus River Valley. (en)
- Se llama diádocos (del griego antiguo διάδοχοι, ‘sucesores’, de διά diá, ‘por’ y δέχομαι dékhomai, ‘recibir’) a los antiguos generales de Alejandro Magno y los hijos de los generales (llamados epígonos, ἐπίγονοι) que a su inesperada muerte en el año 323 a. C. se repartieron su imperio, disputándose el poder y la hegemonía sobre sus colegas con diversos pactos y seis guerras que duraron veinte años. A continuación se estableció un sistema político que hasta el inicio del Imperio romano en el Mediterráneo oriental a principios del siglo II a. C. proporcionó el marco del desarrollo cultural helenístico. (es)
- Die Diadochen (altgriechisch διάδοχοι diádochoi, Plural von diádochos Nachfolgender, Übernehmender) waren Feldherren Alexanders des Großen und deren Söhne (auch als Epigonen bezeichnet), die nach dessen unerwartetem Tod 323 v. Chr. das Alexanderreich unter sich aufteilten und sich mit wechselnden Bündnissen in insgesamt sechs Diadochenkriegen bekämpften. Danach hatte sich ein Staatensystem etabliert, das bis zum Auftreten des Römischen Reiches im östlichen Mittelmeerraum im 2. Jahrhundert v. Chr. Bestand haben sollte und den Rahmen für die kulturelle Entfaltung des Hellenismus bot. (de)
- The Diadokhoi (/daɪˈædəkaɪ/; tunggal: Diadokhus; dari Yunani: Διάδοχοι Diadochoi, "para penerus") adalah para jendral rival, anggota keluarga, dan teman-teman dari Aleksander Agung yang bertarung satu sama lain demi mengambil alih kontrol atas Kekaisaran-nya Aleksander setelah kematiannya di tahun 323 SM. Perang-perang Diadokhoi menandai awal dari periode Hellenistik dari Laut Mediterania sampai Lembah Sungai Indus. (in)
- I diadochi (in greco antico: διάδοχοι, diádochoi, "successori", dal verbo διαδέχομαι, "ereditare, essere successore") furono i generali macedoni che alla morte di Alessandro Magno (323 a.C.) si contesero il controllo del suo impero nelle sei guerre dei diadochi. Al termine dei conflitti era nato attorno al Mediterraneo un sistema politico che durò fino all'arrivo dei Romani. I "diadochi" propriamente detti, sono i generali di Alessandro, mentre i loro figli e discendenti prendono più propriamente il nome di epigoni (in greco antico: Ἐπίγονοι, Epìgonoi, "discendenti"). (it)
- Diadoque (du grec ancien : διάδοχος / diádokhos, « successeur ») est le nom donné aux personnages qui, dans la Grèce antique, succédent à un roi. Les Diadoques sont, plus spécifiquement, les généraux et compagnons d'Alexandre le Grand qui luttent les uns contre les autres pour contrôler son immense empire après sa mort en 323 av. J.-C. Se disputant le titre royal et les territoires conquis, ils donnent naissance aux principales dynasties grecques de l'époque hellénistique : celle des Lagides, fondée par Ptolémée, des Séleucides fondée par Séleucos, et des Antigonides fondée par Antigone le Borgne. (fr)
- 디아도코이(그리스어: Διάδοχοι, 라틴어: Diadochi)라고 하며 ‘계승자’ 또는 ‘후계자’ 라는 뜻의 일반 명사이지만 흔히 알렉산드로스 대왕의 사후 알렉산드로스 제국의 계승자들을 가리킨다. 다른 말로 에피고노이(그리스어: Επίγονοι, "후손들"이란 뜻)이라고도 한다. 기원전 323년 알렉산드로스 대왕은 대 제국을 건설하자마자 바로 죽었기 때문에 제국의 계승권을 놓고 후계자들 간에 내전이 일어났는데 이를 디아도코이 전쟁으로 부른다. 이들의 경쟁 시기가 그리스 외의 민족과 나라들에게 헬레니즘이 전파되는 시기이다. 즉, 디아도코이 전쟁은 헬레니즘 시대의 시작이라고 할 수 있다. 기원전 323년 6월 10일 알렉산드로스 대왕은 후계자를 분명하게 지정하지 않고 갑자기 죽었다. 당시 알렉산드로스의 제국은 마케도니아 왕국 그 자체와 여러 그리스 도시국가들, 동쪽으로는 박트리아와 인도의 서부까지를 포함하고 아나톨리아, 레반트, 이집트, 바빌로니아 그리고 페르시아 제국을 병합한 대제국이었다. 알렉산드로스의 남겨진 장군들은 각자 자기가 대왕의 후계자라고 자칭하여 서로 싸우기 바빴는데, 이 장군들을 가리켜서 디아도코이(계승자)라고 부른다. 그들은 다음과 같다. (ko)
- Diadochowie (od stgr. διάδοχος diadochos „następca”) – termin określający dowódców armii Aleksandra Macedońskiego, którzy przejęli władzę w imperium po jego śmierci w 323 roku p.n.e. Wkrótce potem wybuchły między nimi wojny (zobacz: wojny diadochów) o kontrolę nad ziemiami podbitymi przez Aleksandra. Do diadochów zaliczani są: Pewną rolę, choć krótkotrwałą, odegrał również Poliperchon, nominowany przez Antypatra na swego następcę z pominięciem syna Kassandra. Spośród wszystkich wymienionych tylko trzej założyli własne dynastie i zapoczątkowali dzieje trzech wielkich królestw hellenistycznych. (pl)
- Диадо́хи (др.-греч. διάδοχος — преемник) — полководцы Александра Македонского, после его смерти разделившие его империю в ходе серии войн, длившихся с 323 по 301 год до н. э. Борьба между диадохами завершилась битвой при Ипсе и привела к образованию государства Селевкидов (Сирии), эллинистического Египта, Вифинии, Пергама и Македонии, составлявших эллинистический мир. Наиболее известны из диадохов Антигон I Одноглазый и его сын Деметрий Полиоркет, Антипатр со своим сыном Кассандром, Птолемей, Селевк, Лисимах и Эвмен. (ru)
- Діадохи (грец. διάδοχος — наступник) — полководці Олександра Македонського, які після його смерті розділили його імперію в ході серії війн, що тривали з 323 по 301 рік до н. е. Боротьба між діадохами завершилася битвою при Іпсі і призвела до утворення держави Селевкідів (Сирії), елліністичного Єгипту, Віфінії, Пергаму і Македонії, що становили елліністичний світ. Найбільш відомі з діадохів Антигон I Одноокий та його син Деметрій I Поліоркет, Антипатр зі своїм сином Кассандром, Птолемей, Селевк I Ніканор, Лісімах та Евмен. (uk)
|
