| dbo:abstract
|
- El contrapunt és la disciplina musical que regula la combinació de línies musicals simultànies. Com que aquest factor es pot trobar en gairebé tota la música, es pot dir que, en major o menor mesura, gairebé tota la música és contrapuntística. Durant la història de la música occidental, aquesta tècnica s'ha desenvolupat tant de forma oral com en composicions escrites, com per exemple en les obres de Josquin Des Pres, Giovanni Pierluigi da Palestrina i Johann Sebastian Bach. El mot contrapunt (del llatí contrapunctus) és una abreviatura de punctus contra punctum, que vol dir nota contra nota. Aquest terme va ésser utilitzat per primer cop en tractats musicals el segle xiv, en referència a la correspondència vertical entre les veus. Entre els molts teòrics musicals que han escrit sobre la música contrapuntística destaca Johann Fux. Les 5 espècies de contrapunt que va proposar al tractat Gradus ad parnassum (1725) encara perduren avui dia com a mètode d'ensenyament. El contrapunt és un dels trets més característics de la música culta occidental. Això no obstant, també es troba contrapunt en música africana o tradicions de caràcter oral, per exemple. En aquests casos, però, s'empra preferiblement la paraula polifonia. Encara que el concepte actual de contrapunt se centra principalment en la seua vessant escrita, al llarg dels segles el contrapunt s'ha practicat també de forma oral. Al segle xvi fins i tot es considerava que el contrapunt era oral per definició, i que precisament això el diferenciava de la composició, que era escrita. (ca)
- الطِّباق أو الكونترابنط بالإنجليزية Counterpoint: في الموسيقى، هو العلاقة بين الأصوات التي تعتمد على بعضها هارموني مع ذلك تستقل في الإيقاع والمعالم. ويعد نوع من البوليفونية حيث يستمر خطان لحنيان أو أكثر مستقلين وميلوديين أساسا (غالبا يطلق عليها "أصوات") في تزامن، مما يبتكر نسيج هارموني ومعقد إيقاعيا خلال تفاعلها. الطِّباق المقامي الحديث ظهر في البوليفونية الصوتية الواضحة للقرن السادس عشر، الملخص في أعمال جوسكان دو بري وبالسترينا . كعنصر للتأليف الآلي، وصل لدرجة عليا من التطور في أواخر الباروك، مما حقق ثراء ملحوظا، والحماس والعقيد في موسيقى يوهان سباستيان باخ. مثير للاهتمام فكر باخ في الموسيقى كعلم وفن، وفي الجانب العلمي كرس الكثير من الطاقة في العقد الأخير من حياته إلى دراستين تتميزان بالطِّباق التأملي واسع المجال؛ "تقدمة موسيقية" 1747 و"فن الفوجة" 1749. نظرا لصعوبة مهمة إنتاج طباق حيوي ومؤثر وصوته طبيعي، استمرت كتابة الطِّباق اختبار لمهارة المؤلف (وجزء أساسي من التدريب المناسب)، حتى مع ميل تطور الأسلوب الموسيقى من العصر الكلاسيكي حتى القرن العشرين إلى استخدام النسيج الطِّباقي. مع ذلك، ثمة مظاهر عظيمة للفن الطِّباقي، مثلا في موسيقى موتسارت (خاتمة سيمفونية جوبتير)، بيتهوفن وفاجنر (الفصل الأول مقدمة سادة الشعراء)، سيزار فرانك (الخاتمة للسوناتا في مقام لا للكمان والبيانو)، بروكنر وبرامز ومالر وريتشارد شتراوس وماكس ريجر “أربعة قديسين في ثلاثة فصول". (ar)
- Kontrapunkt (z lat. punctum contra punctum = „nota proti notě“) je skladebná technika používaná při vytváření polyfonní hudby (technikou používanou při vytváření hudby homofonní je harmonie). Nejvíce se používala v době renesance a baroka, vrcholu dosáhla za Johanna Sebastiana Bacha. Nejjednodušší formou kontrapunktu v hudební teorii je „protihlas“ k dané melodii. Např. fuga obsahuje hlavní melodii, která se nazývá téma resp. (tj. it. subjekt, téma), kontrapunkt pak rozvíjí a doprovází téma jako samostatný . Tomu také odpovídá výraz „kontrapunkt“ ve smyslu umění resp. techniky jednotlivých protihlasů k dané řadě tónů, jejichž souzvuk sám o sobě dává smysl jak vertikálně (harmonicky), tak i v rovině horizontálně-lineární (melodicky). Kontrapunkt: hlasy jsou vedeny tak, že „dávají smysl“ nejen vertikálně (současně), ale i horizontálně (lineárně, postupně). Kontrapunkt jako skladebná technika podléhala v hudebních dějinách měnícím se pravidlům, jež závisela na měnícím se vnímání konsonancí a disonancí. Jelikož je ovládnutí pravidel kontrapunktu pro kompozici polyfonní hudby velmi důležité, užívá se výrazu kontrapunkt i jako synonymum pro polyfonii. (cs)
- Στη μουσική, αντίστιξη (αγγλικά: counterpoint) καλείται η ταυτόχρονη συνήχηση πολλών διαφορετικών μελωδιών, οι οποίες συνδυάζονται με βάση ένα αυστηρό συνήθως πρόγραμμα κανόνων διαφορετικό από εποχή σε εποχή. Στην πολυφωνική - αντιστικτική γραφή κάθε μία από τις συνηχούσες μελωδίες διατηρεί τη μελωδική ή ρυθμική αυτοτέλειά της χωρίς να κυριαρχεί αλλά ούτε και να υποβιβάζεται από τις υπόλοιπες.Η αντίστιξη άρχισε να αναπτύσσεται στο Μεσαίωνα στην εκκλησιαστική μουσική, γνώρισε μεγάλη άνθηση στα χρόνια της Αναγέννησης (με τον Τζιοβάννι Πιερλουίτζι ντα Παλεστρίνα) και κορυφώθηκε το 17ο αιώνα στην εποχή του μπαρόκ (με τον Γιόχαν Σεμπάστιαν Μπαχ). Ο όρος προέρχεται από το λατινικό punctus contra punctum σημαίνοντας στίξη αντί στίξης, δηλαδή «φθόγγος αντί φθόγγου» (el)
- Der Kontrapunkt (lateinisch Contrapunctus, von punctus contra punctum, „Note gegen Note“), bei dem zu einer Melodie (genannt Cantus firmus, „fester Gesang“) oder einem Thema eine neue Stimme (Gegenstimme) hinzuerfunden wird, bezeichnet ursprünglich
* eine Lehre, mehrstimmige Musik zu organisieren, die ab dem 14. Jahrhundert ausgehend von Frankreich und Italien überliefert und weiterentwickelt worden ist;
* die Anwendung dieser Lehre als Kompositionstechnik in Improvisation und Komposition und
* deren Ergebnis (also eine Stimme oder einen mehrstimmigen Satz, die im Sinne der Lehre gemacht worden sind). Das Wort entstammt dem lateinischen Ausdruck „punctum contra punctum ponere“: “Contrapunctus non est nisi punctum contra punctum ponere vel notam contra notam ponere vel facere, et est fundamentum discantus.” „Kontrapunkt ist nichts anderes, als einen Punkt [sprich: eine Note] gegen einen Punkt zu setzen oder zu machen, und er ist das Fundament des Discantus.“ – Anon.: Cum notum sit, um 1350. Ab der zweiten Hälfte des 17. Jahrhunderts wird der Begriff auch in einem weiteren Sinne als Stilbegriff verwendet. Dies hat u. a. dazu geführt, dass ‚Kontrapunkt‘ häufig mit ‚Polyphonie‘ gleichgesetzt wird. (de)
- Kontrapunkto estas tre ĝenerala trajto de muziko(aparte videbla en multo de okcidenta muziko)per kiu du aŭ pli multaj melodiaj eroj okazas samtempe— en apartaj "voĉoj", aŭ laŭvorte aŭ metafore(se la muziko estas instrumenta). La termino devenas de la latinapunctus contra punctum (noto kontraŭ noto).Per sia difino,akordoj okazaskiam pluraj notoj sonas samtempe;tamen, akordaj, harmoniaj, "vertikalaj" trajtojestas konsiderataj flankaj kaj preskaŭ bagatelajse temas pri kontrapunkto.Kontrapunkto atentas melodian interagonprefere de harmoniaj efikoj kreatajkiam melodiaj eroj kunsonas.Oni ĝin ellaboris amplekse enla renesanca periodo;sed komponistoj de la baroka periodoportis kontrapunkton al iaspeca kulmino;kaj, ĝenerale kaj kun multaj esceptoj,oni povas diri, ke harmonio post tiam ekregiskiel la plej grava organiza principo en muzika komponado.La malfrubaroka komponisto Johann Sebastian Bachverkis la plejmulton de sia muzikoprofitante kontrapunkton,kaj malkaŝe kaj sisteme esplorisla tutan amplekson de kontrapunktaj eblecojen verkoj kiel La arto de la fugo. Pro la evoluo de terminologio en muzikhistorio,tia muziko, se kreita ekde la baroka periodo,estas priskribata kiel kontrapunkta,sed muziko kreita antaŭ la baroko estas nomata polifonio.Tial, la pli frua komponisto Josquin Des Prezverkadis polifonian muzikon. Homofonio, kontraste al polifonio, prezentas muzikon,en kiu akordoj aŭ vertikalaj intervalojestas ludataj apud sola melodio sen multa konsideradode la melodia karaktero de la aldonitaj "akompanaj" elementoj,aŭ de ties interagoj kun la melodio, kiun ili akompanas.Kiel sugestite ĉi-supre, la plimulto de populara muzikonuntempe verkata estas precipe homofonia —regata de konsideroj de akordoj kaj harmonio.Sed tio estas nur fortaj ĝeneralaj emoj,kaj oni povus aldoni multajn kvalifikojn. La formo aŭ komponada ĝenro konata kiel fugoestas eble la plej kompleksa kontrapunkta tekniko.Aliaj ekzemploj inkludas la (konatan en folkloraj tradicioj)kaj la kanonon. Kontrapunkto estas unuel la plej gravaj rimedojen muzika komponadopor la generado de muzikaj ironioj;melodia fragmento aŭdate sola povas liveri certan impreson,sed aŭdate samtempe kun aliaj melodiaj ideoj,aŭ kombinite en neatenditaj manieroj kun si mem,kiel en kanono aŭ fugo,ĝi povas malkaŝi surprizantajn novajn sencoflankojn.Tio ĉi estas rimedo por okazigide muzika ideo,ĝin montrante al la aŭskultantokiel koncepte pli profundaol nura agrabla melodio. (eo)
- In music, counterpoint is the relationship between two or more musical lines (or voices) which are harmonically interdependent yet independent in rhythm and melodic contour. It has been most commonly identified in the European classical tradition, strongly developing during the Renaissance and in much of the common practice period, especially in the Baroque period. The term originates from the Latin punctus contra punctum meaning "point against point", i.e. "note against note". In Western pedagogy, counterpoint is taught through a system of species (see below). There are several different forms of counterpoint, including imitative counterpoint and free counterpoint. Imitative counterpoint involves the repetition of a main melodic idea across different vocal parts, with or without variation. Compositions written in free counterpoint often incorporate non-traditional harmonies and chords, chromaticism and dissonance. (en)
- Kontrapuntua (latinetik punctus contra punctum, «nota notaren aurka») musika ontzeko teknika da, zenbait doinu-lerro independente (polifonia) koherentziaz eta harmoniaz konbinatzean datzana, nolabaiteko oreka lortzeko asmoz. Mendebaldeko musikan ia osotasunean erabili izan du prozesu kontrapuntistikoren bat. XV.mendean azaldutako praktika da, Pizkundean garapen itzela jasan zuena, Josquin Des Prez eta Giovanni Pierluigi da Palestrinarekin, eta bereziki Barrokoan ikus daiteke honen erabilpen errepikakorra, Johann Sebastian Bach musikagilea eredu gisa. Gaur egun arte mantendu izan da teknika hau. Teknika kontrapuntistikoari buruz idatzi zuten teorialari garrantzitsuen artean nabarmendu zen Johann Fux. Honek 1725ean Gradus ad parnassum liburuan aurkeztutako 5 espezieak gaur egun arte luzaroan iraun dute, eta irakasbide gisa erabiltzen garraitzen da. Mendebaldeko musikaren barne sartzen ez diren beste lanetan kontrapuntua erabiltzen bada ere, hauetan polifonia hitza erabiltzea hobesten da. (eu)
- El contrapunto (del latín punctus contra punctum, «nota contra nota») es una técnica de improvisación y composición musical que evalúa la relación existente entre dos o más voces independientes (polifonía) con la finalidad de obtener cierto equilibrio armónico. Casi la totalidad de la música compuesta en Occidente es resultado de algún proceso contrapuntístico.Esta práctica, que surgió en el siglo XIV, alcanzó un alto grado de desarrollo en el Renacimiento y el periodo de la práctica común, especialmente en la música del Barroco, y se ha mantenido hasta nuestros días. (es)
- Sa cheol, cuingriú comhaimseartha dhá dhual shéiseacha nó níos mó. Éagsúil ó armóin, a chiallaíonn go ginearálta comhdhéanamh cordach ag tionlacan líne séisí amháin nó níos mó. I gcuntraphointe do-inbhéartaithe, is féidir go ndéanfaidh aon cheann de na duail shéiseacha dordlíne shásúil do na duail eile. (ga)
- Kontrapung (bahasa Inggris: counterpoint, bahasa Belanda: kontrapunt) adalah salah satu teori musik yang mengajarkan seni susunan melodi banyak (polifoni) lahir sebelum dan pada Era Barok (1600-1750), yang berpuncak dengan karya Johann Sebastian Bach (1685-1750). (in)
- En musique, le contrepoint (sous-entendu rigoureux) est une forme d'écriture musicale, qui trouve ses origines avec la polyphonie, née au Moyen Âge, et qui consiste en la superposition organisée de lignes mélodiques distinctes. Le contrepoint est particulièrement utilisé pendant la Renaissance jusqu'à l'époque baroque. Des compositeurs comme Palestrina, William Byrd, ou encore Georg Friedrich Haendel, mais surtout Jean-Sébastien Bach ont fait connaître ses heures de gloire à l'art du contrepoint. (fr)
- 対位法（たいいほう、英: counterpoint, 独: Kontrapunkt ）とは、音楽理論のひとつであり、複数の旋律を、それぞれの独立性を保ちつつ、互いによく調和させて重ね合わせる技法である。 対位法と並び、西洋音楽の音楽理論の根幹をなすものとして和声法がある。和声法が主に楽曲に使われている個々の和音の類別や、和音をいかに経時的に連結するか（声部の配置を含む和音進行）を問題にするのに対し、対位法は主に「いかに同時的に複数の旋律を重ねるか」という観点から論じられる。もっとも、和声法においても和音を連結する際に各声部の旋律の流れは論じられるし、対位法においても旋律間の調和を問題とする以上、音の積み重ねとして生ずる和音を無視するわけではないので、これら二つの理論は単に観点の違いであって、全く相反するような性質のものではないと言える。 また対位法とは、狭義にはフックスの理論書を淵源とする厳格対位法（類的対位法）の理論、並びにその実習のことであり、作曲の理論・実習のひとつである。 (ja)
- 대위법(對位法)은 두 개 이상의 독립적인 선율을 조화롭게 배치하는 작곡 기술이다. 흔히 서양음악사에서 바로크 시대 이후에 한해 쓰이며 그 전 시대 음악을 논할 때는 다성음악(polyphony)이라 부른다. 작곡가 요한 제바스티안 바흐는 대위법의 대가였다. 대위법을 사용하는 작곡 방식으로 가장 고난도 기법은 푸가이며 이외에도 카논, 돌림노래 등이 대위법을 사용한다. 대위법은 교회음악을 중심으로 발달하였으며 적당한 악기가 없던 시대에 만 낼 수 있는 사람의 목소리를 독립적으로 배치하기 위해서 발달하였다. 음악적 특성상 노래를 부르는 사람이 지루하지 않게 하기 위해서 각각의 성부는 독립적인 선율을 노래하게 되었으며, 독립적인 선율을 배치하는 과정에서 화음의 발전에 기여했다. (ko)
- Onder contrapunt wordt in de muziektheorie het verband tussen twee of meer (onafhankelijke) stemmen verstaan. De term komt uit het Latijn, van punctus contra punctum, noot tegen noot. Contrapunt is de eerste grote schrijfwijze van de westerse muziek en verschilt met de latere harmonie in het beschouwen van de muziek:
* Harmonie bekijkt de muziek vanuit de verticale samenklank in akkoorden of akkoordprogressies.
* Contrapunt bekijkt de muziek horizontaal, in de tijd, in gelijkwaardige stemmen, waarbij het verticale aspect, de samenklank, ook belangrijk is naargelang de school. Veel muziekstijlen maken gebruik van contrapunt, men kent o.a. modaal contrapunt, tonaal contrapunt en atonaal contrapunt. In modaal contrapunt worden de samenklanken bekeken vanuit een modaal functioneel systeem, in atonaal contrapunt daarentegen, dat men tegenkomt in werken van de Tweede Weense School en het serialisme, is samenklank ondergeschikt aan de toepassing van compositorische technieken die zowel horizontaal als verticaal worden aangewend (inversie, kreeft,...)Chronologisch in de muziekgeschiedenis werd modaal contrapunt in modale muziek veeleer gebruikt vóór ca. 1750, met als overgangsfiguur J.S. Bach. Vervolgens van ca. 1750 tot ca. 1900 maakt men gebruik van tonale muziek, met tonaal functioneel contrapunt. In de 20ste eeuw tot nu vindt men ook atonaal contrapunt terug evenals een mixage van alle andere vormen waarbij tonaliteit niet weg te denken is. In veruit de meeste klassieke muziekopleidingen in Vlaanderen is het tonaal functionele systeem van toepassing. Hierbij is van belang dat subdominant, dominant en tonica samenklanken elkaar opvolgen.In een strenge academische leer, ontstaan in de 19de eeuw, worden veel regels uitgedacht en toegepast, waarbij de muzikaliteit van een contrapuntoefening veeleer ondergeschikt is aan de regels.In de praktijk houden componisten in alle tijden, met name J.S. Bach, zich niet aan die regels en gebruiken ze bijvoorbeeld modaal en tonaal contrapunt door elkaar. In de strenge academische leer bestaan twee soorten contrapunt: het strenge en het vrije contrapunt. (nl)
- Contrappunto, nella terminologia musicale, sta a indicare: 1.
* la presenza, in una composizione o in una sua parte, di linee melodiche indipendenti che si combinano secondo regole tramandate dalla tradizione musicale occidentale; 2.
* la parte della teoria musicale che studia queste regole. L'espressione si riferisce alla pratica di contrapporre a un cantus firmus, cioè a una voce avente una melodia tratta dal canto gregoriano ed esposta lentamente, una nuova melodia, secondo regole che si andarono sviluppando nel corso della storia della musica e che giunsero a maturazione nel XVIII secolo. La nuova melodia era creata con un'idea imitativa, ovvero doveva avere caratteristiche che ricordassero il cantus firmus. Nella scrittura contrappuntistica lo scopo principale che si vuole ottenere è l'indipendenza melodica delle varie parti della composizione che, ad esempio, possono essere in relazione tra loro anche attraverso procedimenti imitativi. Nel contrappunto l'effetto di accordo dato dal sovrapporsi delle diverse voci è in un certo senso incidentale. In primo luogo, infatti, il contrappunto si concentra sull'aspetto melodico piuttosto che sull'effetto armonico. Il termine deriva dal latino punctus contra punctum, ovvero nota contro nota (punctum è il termine del latino medievale equivalente al nostro termine "nota"). (it)
- O contraponto, na música, é uma técnica usada na composição onde duas ou mais vozes melódicas são compostas levando-se em conta, simultaneamente: 1.
* o perfil melódico de cada uma delas; e 2.
* a qualidade intervalar e harmônica gerada pela sobreposição das duas ou mais melodias. Identifica-se mais com a música europeia ocidental, tendo sido fortemente trabalhado na renascença e também foi uma técnica dominante a partir desse período até o romantismo, passando pelo barroco e o classicismo. O termo origina-se do latim punctos contra puntum (nota contra nota) e surge na época em que o cantochão começou a ser substituído nas igrejas pelo canto com mais do que uma linha melódica (voz). Foi criado como o propósito de traduzir em música a fé religiosa, refletindo a eterna busca de Deus através da música. A arte do contraponto atingiu o seu apogeu em Johann Sebastian Bach. (pt)
- Kontrapunkt (från latinets punctus contra punctum 'not mot not') är en teknik för polyfon musikalisk komposition, en uppsättning verktyg för att fläta ihop olika stämmor som är självständiga (var och en mer eller mindre sin egen melodi), men ändå lätt få dem att hänga samman både lodrätt (i stämväven) och vågrätt (över den tid stycket tar). (Termen stämmor används ofta något olika i konstmusik och populärmusik. I många populärmusikaliska genrer är stämmorna normalt osjälvständiga ackordtoner, bestämda av ackordens följd och lägen och av melodin, såvida inte den också är sekundär till ackorden.) (sv)
- Kontrapunkt (z łac. punctus contra punctum, dosł. „nuta przeciw nucie”) – technika kompozytorska, która polega na prowadzeniu kilku niezależnych linii melodycznych (polifonia) zgodnie z określonymi zasadami harmonicznymi i rytmicznymi. Kontrapunkt można podzielić na kontrapunkt ścisły (kanon) i swobodny (m.in. fuga). W drugim, węższym znaczeniu jest określeniem dla głosu współdziałającego z tematem. (pl)
- Контрапу́нкт (від лат. punctum contra punctum — крапка проти крапки, тобто нота проти ноти) — одночасне поєднання декількох мелодійних ліній. В історії музики термін «контрапункт» додається в спеціальному сенсі до стилю, що виник в XIV столітті й прийшов на зміну т. зв. дисканту XIII століття. У ширшому і загальноприйнятому значенні термін контрапункт уживається в характеристиці музики всіх подальших епох. Термін «поліфонія» багато в чому синонімічний терміну «контрапункт», ним теж часто характеризуються музичні твори, написані із застосуванням контрапункту. Перший розквіт контрапунктного стилю припадає на XVI століття. Вершиною його вважаються хорові твори Палестрини (бл. 1525–1594), хоч і у Палестрини і навіть раніше можна угледіти (беручи до уваги т. зв. прохідні ноти) елементи гармонічного письма. При компонуванні в контрапунктному стилі перед композитором постає проблема поєднання окремих голосів (вокальних або інструментальних партій) так, щоб вони контрастували один з одним ритмічно і щоб кожен з них мав при цьому свою мелодійну виразність. Таким чином, якщо кожен голос цікавий мелодійно, жоден з них не може бути домінуючим, — на відміну від сольного голосу в гомофонному стилі, що домінує серед інших. Другою вершиною мистецтва контрапункту вважається інструментальна і хорова творчість Й. С. Баха. Контрапункт Баха спирається на розвиненішу гармонійну систему і відрізняється більшою свободою мелодичних ліній. У Баха гармонійний кістяк контрапункту особливо помітний у партії «фігурованого басу» (basso continuo), що виконувалася на органі або на клавірі. (uk)
- Контрапу́нкт (лат. punctum contra punctum, punctus contra punctum — нота против ноты, букв. — «точка против точки») — изначально в музыке: одновременное сочетание двух или более самостоятельных мелодических голосов. Музыкальным термином «контрапункт» (метонимически) ныне пользуются также литературоведы, искусствоведы и журналисты для определения двух или более одновременно происходящих событий. (ru)
- 对位法是在音乐创作中使两条或者更多条相互独立的旋律同时发声并且彼此融洽的技术。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Στη μουσική, αντίστιξη (αγγλικά: counterpoint) καλείται η ταυτόχρονη συνήχηση πολλών διαφορετικών μελωδιών, οι οποίες συνδυάζονται με βάση ένα αυστηρό συνήθως πρόγραμμα κανόνων διαφορετικό από εποχή σε εποχή. Στην πολυφωνική - αντιστικτική γραφή κάθε μία από τις συνηχούσες μελωδίες διατηρεί τη μελωδική ή ρυθμική αυτοτέλειά της χωρίς να κυριαρχεί αλλά ούτε και να υποβιβάζεται από τις υπόλοιπες.Η αντίστιξη άρχισε να αναπτύσσεται στο Μεσαίωνα στην εκκλησιαστική μουσική, γνώρισε μεγάλη άνθηση στα χρόνια της Αναγέννησης (με τον Τζιοβάννι Πιερλουίτζι ντα Παλεστρίνα) και κορυφώθηκε το 17ο αιώνα στην εποχή του μπαρόκ (με τον Γιόχαν Σεμπάστιαν Μπαχ). Ο όρος προέρχεται από το λατινικό punctus contra punctum σημαίνοντας στίξη αντί στίξης, δηλαδή «φθόγγος αντί φθόγγου» (el)
- El contrapunto (del latín punctus contra punctum, «nota contra nota») es una técnica de improvisación y composición musical que evalúa la relación existente entre dos o más voces independientes (polifonía) con la finalidad de obtener cierto equilibrio armónico. Casi la totalidad de la música compuesta en Occidente es resultado de algún proceso contrapuntístico.Esta práctica, que surgió en el siglo XIV, alcanzó un alto grado de desarrollo en el Renacimiento y el periodo de la práctica común, especialmente en la música del Barroco, y se ha mantenido hasta nuestros días. (es)
- Sa cheol, cuingriú comhaimseartha dhá dhual shéiseacha nó níos mó. Éagsúil ó armóin, a chiallaíonn go ginearálta comhdhéanamh cordach ag tionlacan líne séisí amháin nó níos mó. I gcuntraphointe do-inbhéartaithe, is féidir go ndéanfaidh aon cheann de na duail shéiseacha dordlíne shásúil do na duail eile. (ga)
- Kontrapung (bahasa Inggris: counterpoint, bahasa Belanda: kontrapunt) adalah salah satu teori musik yang mengajarkan seni susunan melodi banyak (polifoni) lahir sebelum dan pada Era Barok (1600-1750), yang berpuncak dengan karya Johann Sebastian Bach (1685-1750). (in)
- En musique, le contrepoint (sous-entendu rigoureux) est une forme d'écriture musicale, qui trouve ses origines avec la polyphonie, née au Moyen Âge, et qui consiste en la superposition organisée de lignes mélodiques distinctes. Le contrepoint est particulièrement utilisé pendant la Renaissance jusqu'à l'époque baroque. Des compositeurs comme Palestrina, William Byrd, ou encore Georg Friedrich Haendel, mais surtout Jean-Sébastien Bach ont fait connaître ses heures de gloire à l'art du contrepoint. (fr)
- 対位法（たいいほう、英: counterpoint, 独: Kontrapunkt ）とは、音楽理論のひとつであり、複数の旋律を、それぞれの独立性を保ちつつ、互いによく調和させて重ね合わせる技法である。 対位法と並び、西洋音楽の音楽理論の根幹をなすものとして和声法がある。和声法が主に楽曲に使われている個々の和音の類別や、和音をいかに経時的に連結するか（声部の配置を含む和音進行）を問題にするのに対し、対位法は主に「いかに同時的に複数の旋律を重ねるか」という観点から論じられる。もっとも、和声法においても和音を連結する際に各声部の旋律の流れは論じられるし、対位法においても旋律間の調和を問題とする以上、音の積み重ねとして生ずる和音を無視するわけではないので、これら二つの理論は単に観点の違いであって、全く相反するような性質のものではないと言える。 また対位法とは、狭義にはフックスの理論書を淵源とする厳格対位法（類的対位法）の理論、並びにその実習のことであり、作曲の理論・実習のひとつである。 (ja)
- 대위법(對位法)은 두 개 이상의 독립적인 선율을 조화롭게 배치하는 작곡 기술이다. 흔히 서양음악사에서 바로크 시대 이후에 한해 쓰이며 그 전 시대 음악을 논할 때는 다성음악(polyphony)이라 부른다. 작곡가 요한 제바스티안 바흐는 대위법의 대가였다. 대위법을 사용하는 작곡 방식으로 가장 고난도 기법은 푸가이며 이외에도 카논, 돌림노래 등이 대위법을 사용한다. 대위법은 교회음악을 중심으로 발달하였으며 적당한 악기가 없던 시대에 만 낼 수 있는 사람의 목소리를 독립적으로 배치하기 위해서 발달하였다. 음악적 특성상 노래를 부르는 사람이 지루하지 않게 하기 위해서 각각의 성부는 독립적인 선율을 노래하게 되었으며, 독립적인 선율을 배치하는 과정에서 화음의 발전에 기여했다. (ko)
- Kontrapunkt (från latinets punctus contra punctum 'not mot not') är en teknik för polyfon musikalisk komposition, en uppsättning verktyg för att fläta ihop olika stämmor som är självständiga (var och en mer eller mindre sin egen melodi), men ändå lätt få dem att hänga samman både lodrätt (i stämväven) och vågrätt (över den tid stycket tar). (Termen stämmor används ofta något olika i konstmusik och populärmusik. I många populärmusikaliska genrer är stämmorna normalt osjälvständiga ackordtoner, bestämda av ackordens följd och lägen och av melodin, såvida inte den också är sekundär till ackorden.) (sv)
- Kontrapunkt (z łac. punctus contra punctum, dosł. „nuta przeciw nucie”) – technika kompozytorska, która polega na prowadzeniu kilku niezależnych linii melodycznych (polifonia) zgodnie z określonymi zasadami harmonicznymi i rytmicznymi. Kontrapunkt można podzielić na kontrapunkt ścisły (kanon) i swobodny (m.in. fuga). W drugim, węższym znaczeniu jest określeniem dla głosu współdziałającego z tematem. (pl)
- Контрапу́нкт (лат. punctum contra punctum, punctus contra punctum — нота против ноты, букв. — «точка против точки») — изначально в музыке: одновременное сочетание двух или более самостоятельных мелодических голосов. Музыкальным термином «контрапункт» (метонимически) ныне пользуются также литературоведы, искусствоведы и журналисты для определения двух или более одновременно происходящих событий. (ru)
- 对位法是在音乐创作中使两条或者更多条相互独立的旋律同时发声并且彼此融洽的技术。 (zh)
- الطِّباق أو الكونترابنط بالإنجليزية Counterpoint: في الموسيقى، هو العلاقة بين الأصوات التي تعتمد على بعضها هارموني مع ذلك تستقل في الإيقاع والمعالم. ويعد نوع من البوليفونية حيث يستمر خطان لحنيان أو أكثر مستقلين وميلوديين أساسا (غالبا يطلق عليها "أصوات") في تزامن، مما يبتكر نسيج هارموني ومعقد إيقاعيا خلال تفاعلها. الطِّباق المقامي الحديث ظهر في البوليفونية الصوتية الواضحة للقرن السادس عشر، الملخص في أعمال جوسكان دو بري وبالسترينا . كعنصر للتأليف الآلي، وصل لدرجة عليا من التطور في أواخر الباروك، مما حقق ثراء ملحوظا، والحماس والعقيد في موسيقى يوهان سباستيان باخ. مثير للاهتمام فكر باخ في الموسيقى كعلم وفن، وفي الجانب العلمي كرس الكثير من الطاقة في العقد الأخير من حياته إلى دراستين تتميزان بالطِّباق التأملي واسع المجال؛ "تقدمة موسيقية" 1747 و"فن الفوجة" 1749. نظرا لصعوبة مهمة إنتاج طباق حيوي وم (ar)
- El contrapunt és la disciplina musical que regula la combinació de línies musicals simultànies. Com que aquest factor es pot trobar en gairebé tota la música, es pot dir que, en major o menor mesura, gairebé tota la música és contrapuntística. Durant la història de la música occidental, aquesta tècnica s'ha desenvolupat tant de forma oral com en composicions escrites, com per exemple en les obres de Josquin Des Pres, Giovanni Pierluigi da Palestrina i Johann Sebastian Bach. (ca)
- Kontrapunkt (z lat. punctum contra punctum = „nota proti notě“) je skladebná technika používaná při vytváření polyfonní hudby (technikou používanou při vytváření hudby homofonní je harmonie). Nejvíce se používala v době renesance a baroka, vrcholu dosáhla za Johanna Sebastiana Bacha. Kontrapunkt: hlasy jsou vedeny tak, že „dávají smysl“ nejen vertikálně (současně), ale i horizontálně (lineárně, postupně). Kontrapunkt jako skladebná technika podléhala v hudebních dějinách měnícím se pravidlům, jež závisela na měnícím se vnímání konsonancí a disonancí. (cs)
- Der Kontrapunkt (lateinisch Contrapunctus, von punctus contra punctum, „Note gegen Note“), bei dem zu einer Melodie (genannt Cantus firmus, „fester Gesang“) oder einem Thema eine neue Stimme (Gegenstimme) hinzuerfunden wird, bezeichnet ursprünglich Das Wort entstammt dem lateinischen Ausdruck „punctum contra punctum ponere“: “Contrapunctus non est nisi punctum contra punctum ponere vel notam contra notam ponere vel facere, et est fundamentum discantus.” – Anon.: Cum notum sit, um 1350. (de)
- Kontrapunkto estas tre ĝenerala trajto de muziko(aparte videbla en multo de okcidenta muziko)per kiu du aŭ pli multaj melodiaj eroj okazas samtempe— en apartaj "voĉoj", aŭ laŭvorte aŭ metafore(se la muziko estas instrumenta). Pro la evoluo de terminologio en muzikhistorio,tia muziko, se kreita ekde la baroka periodo,estas priskribata kiel kontrapunkta,sed muziko kreita antaŭ la baroko estas nomata polifonio.Tial, la pli frua komponisto Josquin Des Prezverkadis polifonian muzikon. (eo)
- In music, counterpoint is the relationship between two or more musical lines (or voices) which are harmonically interdependent yet independent in rhythm and melodic contour. It has been most commonly identified in the European classical tradition, strongly developing during the Renaissance and in much of the common practice period, especially in the Baroque period. The term originates from the Latin punctus contra punctum meaning "point against point", i.e. "note against note". In Western pedagogy, counterpoint is taught through a system of species (see below). (en)
- Kontrapuntua (latinetik punctus contra punctum, «nota notaren aurka») musika ontzeko teknika da, zenbait doinu-lerro independente (polifonia) koherentziaz eta harmoniaz konbinatzean datzana, nolabaiteko oreka lortzeko asmoz. Mendebaldeko musikan ia osotasunean erabili izan du prozesu kontrapuntistikoren bat. XV.mendean azaldutako praktika da, Pizkundean garapen itzela jasan zuena, Josquin Des Prez eta Giovanni Pierluigi da Palestrinarekin, eta bereziki Barrokoan ikus daiteke honen erabilpen errepikakorra, Johann Sebastian Bach musikagilea eredu gisa. Gaur egun arte mantendu izan da teknika hau. (eu)
- Contrappunto, nella terminologia musicale, sta a indicare: 1.
* la presenza, in una composizione o in una sua parte, di linee melodiche indipendenti che si combinano secondo regole tramandate dalla tradizione musicale occidentale; 2.
* la parte della teoria musicale che studia queste regole. Il termine deriva dal latino punctus contra punctum, ovvero nota contro nota (punctum è il termine del latino medievale equivalente al nostro termine "nota"). (it)
- Onder contrapunt wordt in de muziektheorie het verband tussen twee of meer (onafhankelijke) stemmen verstaan. De term komt uit het Latijn, van punctus contra punctum, noot tegen noot. Contrapunt is de eerste grote schrijfwijze van de westerse muziek en verschilt met de latere harmonie in het beschouwen van de muziek:
* Harmonie bekijkt de muziek vanuit de verticale samenklank in akkoorden of akkoordprogressies.
* Contrapunt bekijkt de muziek horizontaal, in de tijd, in gelijkwaardige stemmen, waarbij het verticale aspect, de samenklank, ook belangrijk is naargelang de school. (nl)
- O contraponto, na música, é uma técnica usada na composição onde duas ou mais vozes melódicas são compostas levando-se em conta, simultaneamente: 1.
* o perfil melódico de cada uma delas; e 2.
* a qualidade intervalar e harmônica gerada pela sobreposição das duas ou mais melodias. (pt)
- Контрапу́нкт (від лат. punctum contra punctum — крапка проти крапки, тобто нота проти ноти) — одночасне поєднання декількох мелодійних ліній. В історії музики термін «контрапункт» додається в спеціальному сенсі до стилю, що виник в XIV столітті й прийшов на зміну т. зв. дисканту XIII століття. У ширшому і загальноприйнятому значенні термін контрапункт уживається в характеристиці музики всіх подальших епох. Термін «поліфонія» багато в чому синонімічний терміну «контрапункт», ним теж часто характеризуються музичні твори, написані із застосуванням контрапункту. (uk)
|
