| dbo:abstract
|
- Klasická ekonomie (jinak též Klasická politická ekonomie) je soubor ekonomických teorií, začíná vydáním Bohatství národů Adama Smitha v roce 1776 a končí v roce 1871, který je považován za počátek tzv. marginalistické revoluce. Nová škola vznikla z důvodu, že ekonomické myšlení merkantilismu přestalo vyhovovat soudobým společenským změnám, v Evropě probíhala vlna proti absolutismu a docházelo k vědeckým objevům a změnám. Nově vznikající třída kapitalistů tak formulovala svoje nové požadavky, které se vylučovaly s merkantilismem. (cs)
- الاقتصاد الكلاسيكي (المعروف أيضا باسم الاقتصاد الليبرالي) يؤكد أن الأسواق تعمل بشكل أفضل بحد ادنى من التدخل الحكومي. تم تطويره في أواخر القرن 18 وأوائل القرن 19 من قبل آدم سميث، جان باتيست سأي، ديفيد ريكاردو، توماس روبرت مالتوس و جون ستيوارت ميل. وجد العديد من الكتاب فكرة السوق الحرة لآدم سميث فكرة أكثر إقناعا من الحمائية التي كانت منتشرة في ذلك الوقت. (ar)
- Die klassische Nationalökonomie oder klassische Ökonomie (kurz: Klassik), auch Politische Ökonomie, bezeichnet in der Geschichte der Volkswirtschaftslehre sowohl die Theorien wie auch die Epoche der Begründer der Ökonomie als eigenständige Wissenschaftsdisziplin. Den Begriff „Klassische Nationalökonomie“ prägte Karl Marx. Die klassische Nationalökonomie war anfangs weitgehend identisch mit dem wirtschaftlichen Liberalismus (Klassischer Liberalismus) und löste die Anschauungen des Merkantilismus und des Physiokratismus ab. Paradigmatische Geltung für die klassische Nationalökonomie wird dem Werk Der Wohlstand der Nationen von Adam Smith aus dem Jahre 1776 zugesprochen. Als ihre Hauptvertreter gelten neben Smith David Ricardo, Jean-Baptiste Say, Thomas Malthus und John Stuart Mill. Um 1870 herum wurde die klassische Ökonomie als vorherrschende Lehre von der Neoklassik abgelöst. (de)
- Klasika ekonomika skolo aŭ Ekonomika liberalismo estas ekonomika "skolo" kiu komenciĝis kun Adam Smith en la fino de la 18-a jarcento. Vere, Klasika ekonomika skolo ne estis skolo laŭ la senco ke ĝiaj teoristoj konscie partoprenis ĝin. Vere, oni kreis la nomojn klasika ekonomika skolo aŭ ekonomika liberalismo nur en 20-a jarcento, male de fiziokratiistoj kiuj konscie formis skolon. (eo)
- Classical economics, classical political economy, or Smithian economics is a school of thought in political economy that flourished, primarily in Britain, in the late 18th and early-to-mid 19th century. Its main thinkers are held to be Adam Smith, Jean-Baptiste Say, David Ricardo, Thomas Robert Malthus, and John Stuart Mill. These economists produced a theory of market economies as largely self-regulating systems, governed by natural laws of production and exchange (famously captured by Adam Smith's metaphor of the invisible hand). Adam Smith's The Wealth of Nations in 1776 is usually considered to mark the beginning of classical economics. The fundamental message in Smith's book was that the wealth of any nation was determined not by the gold in the monarch's coffers, but by its national income. This income was in turn based on the labor of its inhabitants, organized efficiently by the division of labour and the use of accumulated capital, which became one of classical economics' central concepts. In terms of economic policy, the classical economists were pragmatic liberals, advocating the freedom of the market, though they saw a role for the state in providing for the common good. Smith acknowledged that there were areas where the market is not the best way to serve the common interest, and he took it as a given that the greater proportion of the costs supporting the common good should be borne by those best able to afford them. He warned repeatedly of the dangers of monopoly, and stressed the importance of competition. In terms of international trade, the classical economists were advocates of free trade, which distinguishes them from their mercantilist predecessors, who advocated protectionism. The designation of Smith, Ricardo and some earlier economists as "classical" is due to a canonization which stems from Karl Marx's critique of political economy, where he critiqued those that he at least perceived as worthy of dealing with, as opposed to their "vulgar" successors. There is some classical economics, particularly when dealing with the period from 1830 to 1875, and how classical economics relates to neoclassical economics. (en)
- Ekonomia klasikoa edo ekonomiaren eskola klasikoaekonomia zientzia moduan aztertu zuen lehenengo ekonomia eskola izan zen, XVIII. eta XIX. mendeko lehenengo erdian zehar garatu zena, Adam Smithek abiarazi eta John Stuart Millekin bukatu arte, tartean David Ricardo aurkitzen dela. Hala ere, ekonomiaren eskola klasikoan bildu beharreko ekonomialariei buruz iritzi ezberdinak daude. Karl Marx ekonomialariak (batzuen ustez azken ekonomialari klasikoa) sortu zuen ekonomia klasikoa terminoa eta bere iritziz kapitalismoa modu zientifiko eta ez apologetikoan aztertu zuten guztiak ere bildu behar ziren, XVII. mendeko William Petty eta garaiko aritmetiko politikoak izeneko ekonomialariekin hasita. John Maynard Keynes ekonomialariak, berriz, beste definizio bat eman zuen. Bere iritziz, eskola klasikoan merkatu-ekonomiaren akatsak (langabezia, esaterako) onartzen ez zituzten ekonomialari baikor guztiak bildu behar dira. Irizpide honi jarraiki, bere ustez Thomas Malthus elitzateke ekonomialari klasikotzat hartu behar, sistema ekonomikoaren krisiak nabarmentzen baitzituen. Eskola klasikoa muga garbien inguruan biltzea zaila bada ere, ikuspegi komunak badaude: gehienak liberalismo ekonomikoaren aldekoak ziren, ondasunen balioa lanaren bitartez kuantifikatzea eta ekonomiaren garapena ekoizpenean edo eskaintzan oinarritzea defendatzen zuten. (eu)
- La teoría económica clásica se refiere a una escuela de pensamiento económico cuyos principales exponentes son Adam Smith, Jean-Baptiste Say y David Ricardo. Es considerada por muchos como la primera escuela económica moderna. Incluye también a autores como Karl Marx, Thomas Malthus, William Petty y Frédéric Bastiat, algunos incluyen, entre otros, a Johann Heinrich von Thünen. Habitualmente se considera que el último clásico fue John Stuart Mill. Con esta escuela, podemos afirmar que se crea el marco general para el modelo capitalista a fines del siglo XVIII y durante el siglo XIX. El término «economía clásica» fue acuñado por Marx para referirse a la economía ricardiana –la economía de Ricardo y James Mill y sus antecesores– pero su uso se generalizó para describir también tanto a los seguidores de Ricardo y Mill como a todos los influidos por las percepciones generales de esos autores, incluido el propio marxismo. (es)
- Ekonomi klasik secara umum dianggap sebagai aliran modern pertama dalam sejarah pemikiran ekonomi. Pemikir dan pengembang utama aliran ini antara lain adalah Adam Smith, Jean-Baptiste Say, David Ricardo, Thomas Malthus dan John Stuart Mill. The Wealth of Nations karya Adam Smith pada tahun 1776 dianggap sebagai penanda dimulainya era ekonomi klasik. Aliran ini mengemuka hingga pertengahan abad ke-19, dan kemudian digantikan oleh ekonomi neoklasik, yang lahir di Britania Raya pada tahun 1870. Definisi ekonomi klasik diperdebatkan oleh sejumlah pakar, terutama pada periode 1830–1870-an, dan keberlanjutannya ke ekonomi neoklasik. Istilah "ekonomi klasik" awalnya dicetuskan oleh Karl Marx untuk merujuk pada – aliran ekonomi yang dikembangkan oleh David Ricardo dan James Mill serta pendahulunya. Namun, penggunaan istilah ini kemudian diperluas untuk merujuk pada semua pengikut Ricardo. Ekonomi klasik menyatakan bahwa pasar bebas akan mengatur dirinya sendiri jika tidak ada campur tangan dari pihak apapun. Adam Smith menyebutnya dengan metafora "tangan tak terlihat", yang akan menggerakkan pasar menuju keseimbangan alami mereka tanpa adanya campur tangan dari luar. Tidak seperti ekonomi Keynesian, ekonomi klasik menekankan pada penerapan harga fleksibel, baik dari segi upah ataupun barang. Penekanan lainnya terdapat pada Hukum Say: penawaran menciptakan permintaan sendiri – artinya, produksi agregat akan menghasilkan pendapatan yang cukup untuk membiayai semua pengeluaran yang dihasilkan. Berbeda dengan Keynes, yang menyatakan bahwa harus ada penghematan, pengeluaran uang, atau pemakaian instrumen pembiayaan lainnya untuk membiayai pengeluaran dan menutupi biaya produksi. Postulat lainnya yang ditekankan oleh ekonomi klasik adalah keseimbangan antara tabungan dan investasi, dengan asumsi bahwa suku bunga fleksibel akan selalu menjaga ekuilibrium. (in)
- L’école classique est une école de pensée économique. Libérale, elle théorise le libre-échange et ses avantages, ainsi que le fonctionnement du marché. Elle regroupe des économistes du XVIIIe siècle et du XIXe siècle. Elle a donné naissance à l'école marginaliste, au néoclassicisme et à la nouvelle économie classique. (fr)
- 고전 경제학(古典經濟學, classical economics)은 경제사상사에서 최초의 근대 으로 지목하는 경제학의 한 부류이다. 고전경제학을 정립한 주요 학자로는 스미스, 리카도, 맬서스, 밀 등이 있다. 이들 외에도 , 튀넨, 그리고 마르크스 등도 고전경제학자로 다루어지기도 한다. 일반적으로 1776년 출간된 스미스의 국부론이 고전경제학의 시발점으로 여겨진다. 고전경제학은 19세기 중반까지 경제 이론에 큰 영향력을 발휘하였으며, 1870년 시작된 영국의 신고전경제학 발현의 근원 역할을 하기도 하였다. 고전경제학은 경제 성장과 발전에 대해 설명하고자 하였고 일정부분의 성과를 보였다. 고전경제학자들은 중세 사회로부터 자본주의의 발현에 이르기 까지의 사회 변화와 산업혁명의 결과 등 "장엄한 변동"에 대해 설명하였다. 또한 개인 각자의 이윤 추구가 어떻게 이러한 사회 구성의 변화를 가져왔는지에 대해 고찰하였다. 고전경제학은 경제학의 관찰 영역을 지배자의 이해관계에서 계급간의 이해관계로 전환시켰다. 였던 케네와 스미스를 비교하면, 케네가 매해의 국가 수입을 왕의 국고에 한정지어 사고한 것과는 달리 스미스는 토지와 자본 설비를 사용한 모든 노동의 생산물을 국가의 수입으로 파악하였다. 스미스에 따르면 이러한 토지와 자본 설비는 개인에 의해 전유되는 것으로, 전체 국가의 수입은 노동자의 , 지주의 지대, 그리고 자본가의 이자로 구성되어 있다. (ko)
- 古典派経済学（こてんはけいざいがく、classical political economy）とは、労働価値説を理論的基調とする経済学の総称である。18世紀後半からスミス、マルサス、リカード、ミルといったイギリスの経済学者によって発展されたため、イギリス古典派経済学とも呼ばれる。経済学史上初の主流派経済学であったが、1870年代に誕生した新古典派経済学によって論駁され、主流派の座から退いた。マルクス経済学は古典派経済学を継承しており、マルクスも古典派経済学者に分類されることがある。 (ja)
- Gli economisti classici sono cronologicamente la terza scuola di pensiero economico, dopo il mercantilismo (e il cameralismo) e i fisiocratici, e sono considerati la prima scuola moderna, che fonda la scienza economica come la conosciamo oggi. (it)
- De klassieke economie is een economische school die opkwam in de achttiende eeuw en gedurende een groot deel van de negentiende eeuw de dominante stroming was binnen de economische wetenschap (toen nog politieke economie genoemd). Met de opkomst van de klassieke economie werd economie voor het eerst een zelfstandig wetenschapsgebied. De ideeën van de klassieken komen grotendeels overeen met het economisch liberalisme en gaan uit van het vermogen van vrije markten om zichzelf te reguleren. Hiermee reageerden zij op de eerdere mercantilisten en de fysiocraten. De precieze afbakening van de klassieke economie ligt niet vast, maar als belangrijkste vertegenwoordigers gelden doorgaans Adam Smith en David Ricardo. (nl)
- Economia clássica é a primeira escola moderna de pensamento econômico. É geralmente aceito que o marco inaugural do pensamento econômico clássico seja a obra A Riqueza das Nações, do escocês Adam Smith. Seus conceitos giram em torno da noção básica de que os mercados tendem a encontrar um equilíbrio econômico a longo prazo, ajustando-se a determinadas mudanças no cenário econômico. Os principais economistas clássicos incluem Adam Smith, Jean-Baptiste Say, Thomas Malthus, David Ricardo, John Stuart Mill, Johann Heinrich von Thünen e Anne Robert Jacques Turgot. Enquanto Adam Smith enfatizou a produção de renda, David Ricardo na sua distribuição entre proprietários de terras, trabalhadores e capitalistas, Ricardo enxergou um conflito inerente entre proprietários de terras e capitalistas. Ele propôs que o crescimento da população e do capital, ao pressionar um suprimento fixo de terras, eleva os aluguéis e deprime os salários e os lucros. Thomas Robert Malthus usou a ideia dos retornos decrescentes para explicar as baixas condições de vida na Inglaterra. De acordo com ele, a população tendia a crescer geometricamente sobrecarregando a produção de alimentos, que cresceria aritmeticamente. A pressão que uma população crescente exerceria sobre um estoque fixo de terras significa produtividade decrescente do trabalho, uma vez que terras cada vez menos produtivas seriam incorporadas à atividade agrícola para suprir a demanda. O resultado seria salários cronicamente baixos, que impediriam que o padrão de vida da maioria da população se elevasse acima do nível de subsistência. Malthus também questionou a automaticidade da economia de mercado para produzir o pleno emprego. Ele culpou a tendência da economia de limitar o gasto por causa do excesso de poupança pelo desemprego, um tema que ficou esquecido por muitos anos até que John Maynard Keynes a reviveu nos anos 1930. No final da tradição clássica, John Stuart Mill divergiu dos autores anteriores quanto a inevitabilidade da distribuição de renda pelos mecanismos de mercado. Mill apontou uma diferença dois papéis do mercado: alocação de recursos e distribuição de renda. O mercado pode ser eficiente na alocação de recursos mas não na distribuição de renda, ele escreveu, de forma que seria necessário que a sociedade intervenha. A teoria do valor foi importante na teoria clássica. Smith escreveu que "o preço real de qualquer coisa… é o esforço e o trabalho de adquiri-la" o que é influenciado pela sua escassez. Smith dizia que os aluguéis e os salários também entravam na composição do preço de uma mercadoria. Outros economistas clássicos apresentaram variações das ideias de Smith, como a chamada Teoria do valor-trabalho. Economistas clássicos se focaram na tendência do mercado de atingir o equilíbrio no longo prazo. Os economistas clássicos foram originalmente designados por Karl Marx para se referir à David Ricardo, James Mill e seus predecessores, ou seja, os fundadores da teoria que culminou a chamada economia ricardiana. Por volta de 1870, a economia clássica foi substituída como escola de pensamento predominante pela economia neoclássica. (pt)
- Klassisk nationalekonomi betraktas allmänt som den första moderna skolan i ekonomiskt tänkande. Idag betraktas skolbildningen som heterodox. Dess mest betydande teoretiker var Adam Smith, David Ricardo, Thomas Malthus och John Stuart Mill. Ibland vidgas definitionen av klassisk ekonomi och inkluderar då även William Petty, Johann Heinrich von Thünen. Publiceringen av Adam Smiths Nationernas välstånd (The Wealth of Nations) 1776 anses allmänt utgöra startpunkten för den klassiska nationalekonomin. Skolan var aktiv intill mitten av 1800-talet och efterföljdes av neoklassisk nationalekonomi i Storbritannien runt 1870. De klassiska nationalekonomerna försökte, och lyckades delvis, att förklara tillväxt och utveckling. De utvecklade sin "magnifika dynamik" under en period i vilken kapitalismen växte fram från ett feodalt samhälle och i vilken den industriella revolutionen ledde till omfattande förändringar i samhällslivet. Dessa förändringar väckte också frågan om hur ett samhälle kunde organiseras kring ett system i vilket varje individ främst sökte största möjliga egna ekonomiska vinning. De klassiska nationalekonomerna ledde om nationalekonomin från en analys av härskarens personliga intressen till ett klassbaserat intresse. Fysiokraten Francois Quesnay och Adam Smith identifierade exempelvis en nations välstånd med den årliga inkomsten istället för att mäta kungens egna förmögenhet. Smith betraktade denna inkomst som ett resultat av arbete tillsammans med jord och kapital. När jord och kapital beviljas individerna så delas den nationella inkomsten upp mellan arbetare, jordägare och kapitalister i form av löner, hyra och ränta. (sv)
- Ekonomia klasyczna – szkoła myśli ekonomicznej, zapoczątkowana w drugiej połowie XVIII w. przez Adama Smitha, uważana za pierwszy współczesny, naukowy kierunek ekonomiczny. Do najważniejszych przedstawicieli kierunku poza Adamem Smithem zalicza się Williama Petty'ego, Davida Ricarda, Thomasa Malthusa, Johna Stuarta Milla oraz Johanna Heinricha von Thünena. Niektórzy autorzy, jak na przykład John Maynard Keynes, rozszerzają definicję ekonomii klasycznej także na Karola Marksa. (pl)
- 古典经济学（英語：Classical economics），又称古典政治经济学（英語：classical political economy）、斯密经济学（英語：Smithian economics），是18世纪末和19世纪中叶主要在英国蓬勃发展的政治经济学思想流派。主要思想家有亚当·斯密、让-巴蒂斯特·萨伊、大卫·李嘉图、托马斯·罗伯特·马尔萨斯和约翰·斯图尔特·米尔。这些经济学家提出了市场经济理论，认为市场经济在很大程度上是自我调节的系统，受生产和交换的自然规律支配，例如著名的亚当·斯密之看不见的手的比喻。 亚当·斯密1776年的《国富论》通常被认为标志着古典经济学的开端。 该书认为，任何国家的财富都不是由君主国库中的黄金决定的，而是由其国民收入决定的。这种收入反过来又基于其居民的劳动，通过劳动分工和积累资本的使用有效地组织起来，这成为古典经济学的核心概念之一。 在经济政策方面，古典经济学家是务实的自由主义者，主张市场自由，尽管他们看到了国家在提供公共利益方面的作用。斯密承认，在某些领域，市场并不是服务于共同利益的最佳方式，他认为支持共同利益的更大比例的成本应该由最有能力负担的人承担。他一再警告垄断的危险，并强调竞争的重要性。在国际贸易方面，古典经济学家主张自由贸易，这与他们的重商主义前辈主张保护主义不同。 斯密、李嘉图和一些早期经济学家被称为“古典”是由于卡尔·马克思对政治经济学的批判。马克思批评了那些他认为值得被他批评的人，而不是他们的“庸俗”的继任者。 (zh)
- Класична економічна теорія — напрям в економічній теорії, заснований Адамом Смітом і розвинений Томасом Мальтусом, Давидом Рікардо, Жан-Батістом Сеєм і Джоном Стюартом Міллем. У класичній економічній теорії економіка здатна до саморегулювання і повного використання своїх ресурсів, а будь-яке виробництво організовується для того, щоб збільшити споживання і так далі. В основі будь-якої макроекономічної теорії лежить питання про те, за допомогою яких механізмів в економіці забезпечується повна зайнятість, тобто повне використання наявних ресурсів. Це може забезпечувати ринковий механізм самостійно або поряд з ним відповідну регулюючу роль має виконувати держава. Це питання є центральним і для класичної теорії[джерело не вказане 1266 днів]. Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, посуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити в економіці такий рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної зайнятості, на думку представників класичної теорії, є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин. Згідно з класичною теорією механізм ринкового саморегулювання економіки складається з декількох елементів. Перший — ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП, є малоймовірна. Якщо навіть сукупні витрати за будь-яких обставин зменшаться порівняно з потенційною величиною, то досить швидко такі важелі ринкового регулювання як ціна і зарплата примусять економічних суб'єктів збільшити сукупні витрати до потенційної величини. Прихильники класичної теорії визнають дестабілізуючий вплив заощаджень на рівновагу між доходами і витратами. Проте, на їхню думку, дана обставина не вимагає державного втручання в економіку. Ринковий механізм здатний самостійно й досить швидко ліквідувати цей дисбаланс через взаємодію між товарним та грошовим ринками. У цьому полягає суть другого елементу класичної теорії про ринкове саморегулювання. Та частка доходів, яка спрямовується на заощадження, знову повертається на товарний ринок у вигляді інвестицій. Інвестиційні витрати підприємців компенсують ті вилучення із потоку "доходи — витрати", які відбуваються в формі заощаджень. Отже, якщо підприємці будуть інвестувати в економіку стільки ж, скільки домогосподарства мають намір заощаджувати, то закон Сея буде діяти і відповідність між доходами і витратами не буде порушена. Необхідною умовою для досягнення відповідності між доходами і витратами в економіці є баланс між заощадженнями та інвестиціями. Згідно з класичною теорією ця умова забезпечується грошовим ринком через коливання відсоткової ставки під впливом попиту і пропозиції на цьому ринку. Суб'єктами грошового ринку є, з одного боку, домогосподарства як власники заощаджених грошей, з іншого — підприємці, які пред'являють попит на ці гроші з метою інвестування економіки. Рівновага між величиною запропонованих грошей і попитом на них досягається відсотковою ставкою. Якщо запропонований обсяг заощаджених грошей перевищує попит на них з боку інвесторів або зменшується порівняно з ним, то відсоткова ставка знижується або піднімається і завдяки цьому урівноважує їх між собою. Це означає, що рівноважна відсоткова ставка вирівнює заощадження та інвестиції автоматично. За цих умов необхідність державного втручання в економіку не виникає. Класики допускають тимчасове перевищення заощаджень порівняно з інвестиціями, що може викликати тимчасове відхилення сукупних витрат від потенційної величини. Але таке відхилення, на їхню думку, необов'язково викличе падіння виробництва порівняно з потенційним рівнем, оскільки крім грошового ринку, велику регулюючу роль виконують ціни і зарплата. Регулюючий потенціал цін і зарплати складає суть третього елементу класичної теорії про ринкове саморегулювання. Його суть полягає в тому, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники, залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних цін. Це означає, що навіть тоді, коли відсоткова ставка за будь-якої причини нездатна привести у відповідність заощадження домогосподарств та інвестиції підприємств, падіння сукупних витрат буде компенсоване пропорційним зниженням цін. Отже, якщо домогосподарства тимчасово заощадили більше, ніж підприємці мають намір інвестувати, то викликане цим зменшення сукупних витрат не приведе до тривалого скорочення реальних обсягів виробництва, оскільки ціни знизилися пропорційно зменшенню цих витрат. Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту. Оскільки падіння попиту на продукцію стає загальним, виробники під впливом конкуренції змушені знижувати ціни, щоб уникнути затоварювання. Отже, поява надмірних заощаджень викликає зниження цін, які збільшують реальну величину сукупних витрат і відновлюють сукупний попит на рівні повної зайнятості. Тому заощадження викликають зниження цін, а не зменшення обсягів виробництва і зайнятості. Зниження товарних цін за інших незмінних умов може зменшити прибутковість виробництва товарів, що може стримати виробників від бажання збільшувати пропозицію до потенційного рівня. Але згідно з класичною теорією цього не відбудеться, оскільки падіння сукупного попиту викличе скорочення попиту на ресурси, і насамперед на робочу силу. Це викличе зниження цін на ресурси, в тому числі падіння заробітної плати. Конкуренція на ринку праці між робітниками примусить їх найматися на роботу за нижчими ставками заробітної плати, що знизить середні витрати і відновить нормальний рівень прибутку. Отже, зниження товарних цін, доповнене зниженням ресурсових цін, відновить виробництво товарів на потенційному рівні і забезпечить повну зайнятість. Єдиним наслідком цього відновлення будуть нижчі товарні та ресурсові ціни. Підсумовуючи, можна стверджувати, що згідно з класичною теорією механізм відсоткової ставки, гнучких товарних і ресурсових цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втручання держави в економіку, тобто найраціональнішою має бути політика державного невтручання. (uk)
- Классическая политическая экономия (также классическая экономика) — первое из современных направлений экономической мысли. Активно развивалась в конце XVIII века — 30-х гг. XIX века. Основные авторы: Адам Смит, Жан-Батист Сэй, Давид Рикардо, Томас Мальтус, Джон Стюарт Милль и Карл Маркс.Вслед за физиократами, базовым принципом пропагандировался экономический либерализм. Были сформулированы основы трудовой теории стоимости. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Klasická ekonomie (jinak též Klasická politická ekonomie) je soubor ekonomických teorií, začíná vydáním Bohatství národů Adama Smitha v roce 1776 a končí v roce 1871, který je považován za počátek tzv. marginalistické revoluce. Nová škola vznikla z důvodu, že ekonomické myšlení merkantilismu přestalo vyhovovat soudobým společenským změnám, v Evropě probíhala vlna proti absolutismu a docházelo k vědeckým objevům a změnám. Nově vznikající třída kapitalistů tak formulovala svoje nové požadavky, které se vylučovaly s merkantilismem. (cs)
- الاقتصاد الكلاسيكي (المعروف أيضا باسم الاقتصاد الليبرالي) يؤكد أن الأسواق تعمل بشكل أفضل بحد ادنى من التدخل الحكومي. تم تطويره في أواخر القرن 18 وأوائل القرن 19 من قبل آدم سميث، جان باتيست سأي، ديفيد ريكاردو، توماس روبرت مالتوس و جون ستيوارت ميل. وجد العديد من الكتاب فكرة السوق الحرة لآدم سميث فكرة أكثر إقناعا من الحمائية التي كانت منتشرة في ذلك الوقت. (ar)
- Klasika ekonomika skolo aŭ Ekonomika liberalismo estas ekonomika "skolo" kiu komenciĝis kun Adam Smith en la fino de la 18-a jarcento. Vere, Klasika ekonomika skolo ne estis skolo laŭ la senco ke ĝiaj teoristoj konscie partoprenis ĝin. Vere, oni kreis la nomojn klasika ekonomika skolo aŭ ekonomika liberalismo nur en 20-a jarcento, male de fiziokratiistoj kiuj konscie formis skolon. (eo)
- L’école classique est une école de pensée économique. Libérale, elle théorise le libre-échange et ses avantages, ainsi que le fonctionnement du marché. Elle regroupe des économistes du XVIIIe siècle et du XIXe siècle. Elle a donné naissance à l'école marginaliste, au néoclassicisme et à la nouvelle économie classique. (fr)
- 古典派経済学（こてんはけいざいがく、classical political economy）とは、労働価値説を理論的基調とする経済学の総称である。18世紀後半からスミス、マルサス、リカード、ミルといったイギリスの経済学者によって発展されたため、イギリス古典派経済学とも呼ばれる。経済学史上初の主流派経済学であったが、1870年代に誕生した新古典派経済学によって論駁され、主流派の座から退いた。マルクス経済学は古典派経済学を継承しており、マルクスも古典派経済学者に分類されることがある。 (ja)
- Gli economisti classici sono cronologicamente la terza scuola di pensiero economico, dopo il mercantilismo (e il cameralismo) e i fisiocratici, e sono considerati la prima scuola moderna, che fonda la scienza economica come la conosciamo oggi. (it)
- Ekonomia klasyczna – szkoła myśli ekonomicznej, zapoczątkowana w drugiej połowie XVIII w. przez Adama Smitha, uważana za pierwszy współczesny, naukowy kierunek ekonomiczny. Do najważniejszych przedstawicieli kierunku poza Adamem Smithem zalicza się Williama Petty'ego, Davida Ricarda, Thomasa Malthusa, Johna Stuarta Milla oraz Johanna Heinricha von Thünena. Niektórzy autorzy, jak na przykład John Maynard Keynes, rozszerzają definicję ekonomii klasycznej także na Karola Marksa. (pl)
- Классическая политическая экономия (также классическая экономика) — первое из современных направлений экономической мысли. Активно развивалась в конце XVIII века — 30-х гг. XIX века. Основные авторы: Адам Смит, Жан-Батист Сэй, Давид Рикардо, Томас Мальтус, Джон Стюарт Милль и Карл Маркс.Вслед за физиократами, базовым принципом пропагандировался экономический либерализм. Были сформулированы основы трудовой теории стоимости. (ru)
- Classical economics, classical political economy, or Smithian economics is a school of thought in political economy that flourished, primarily in Britain, in the late 18th and early-to-mid 19th century. Its main thinkers are held to be Adam Smith, Jean-Baptiste Say, David Ricardo, Thomas Robert Malthus, and John Stuart Mill. These economists produced a theory of market economies as largely self-regulating systems, governed by natural laws of production and exchange (famously captured by Adam Smith's metaphor of the invisible hand). (en)
- La teoría económica clásica se refiere a una escuela de pensamiento económico cuyos principales exponentes son Adam Smith, Jean-Baptiste Say y David Ricardo. Es considerada por muchos como la primera escuela económica moderna. Incluye también a autores como Karl Marx, Thomas Malthus, William Petty y Frédéric Bastiat, algunos incluyen, entre otros, a Johann Heinrich von Thünen. Habitualmente se considera que el último clásico fue John Stuart Mill. Con esta escuela, podemos afirmar que se crea el marco general para el modelo capitalista a fines del siglo XVIII y durante el siglo XIX. (es)
- Die klassische Nationalökonomie oder klassische Ökonomie (kurz: Klassik), auch Politische Ökonomie, bezeichnet in der Geschichte der Volkswirtschaftslehre sowohl die Theorien wie auch die Epoche der Begründer der Ökonomie als eigenständige Wissenschaftsdisziplin. Den Begriff „Klassische Nationalökonomie“ prägte Karl Marx. Um 1870 herum wurde die klassische Ökonomie als vorherrschende Lehre von der Neoklassik abgelöst. (de)
- Ekonomia klasikoa edo ekonomiaren eskola klasikoaekonomia zientzia moduan aztertu zuen lehenengo ekonomia eskola izan zen, XVIII. eta XIX. mendeko lehenengo erdian zehar garatu zena, Adam Smithek abiarazi eta John Stuart Millekin bukatu arte, tartean David Ricardo aurkitzen dela. Hala ere, ekonomiaren eskola klasikoan bildu beharreko ekonomialariei buruz iritzi ezberdinak daude. Karl Marx ekonomialariak (batzuen ustez azken ekonomialari klasikoa) sortu zuen ekonomia klasikoa terminoa eta bere iritziz kapitalismoa modu zientifiko eta ez apologetikoan aztertu zuten guztiak ere bildu behar ziren, XVII. mendeko William Petty eta garaiko aritmetiko politikoak izeneko ekonomialariekin hasita. John Maynard Keynes ekonomialariak, berriz, beste definizio bat eman zuen. Bere iritziz, eskola klasikoa (eu)
- Ekonomi klasik secara umum dianggap sebagai aliran modern pertama dalam sejarah pemikiran ekonomi. Pemikir dan pengembang utama aliran ini antara lain adalah Adam Smith, Jean-Baptiste Say, David Ricardo, Thomas Malthus dan John Stuart Mill. Ekonomi klasik menyatakan bahwa pasar bebas akan mengatur dirinya sendiri jika tidak ada campur tangan dari pihak apapun. Adam Smith menyebutnya dengan metafora "tangan tak terlihat", yang akan menggerakkan pasar menuju keseimbangan alami mereka tanpa adanya campur tangan dari luar. (in)
- 고전 경제학(古典經濟學, classical economics)은 경제사상사에서 최초의 근대 으로 지목하는 경제학의 한 부류이다. 고전경제학을 정립한 주요 학자로는 스미스, 리카도, 맬서스, 밀 등이 있다. 이들 외에도 , 튀넨, 그리고 마르크스 등도 고전경제학자로 다루어지기도 한다. 일반적으로 1776년 출간된 스미스의 국부론이 고전경제학의 시발점으로 여겨진다. 고전경제학은 19세기 중반까지 경제 이론에 큰 영향력을 발휘하였으며, 1870년 시작된 영국의 신고전경제학 발현의 근원 역할을 하기도 하였다. 고전경제학은 경제 성장과 발전에 대해 설명하고자 하였고 일정부분의 성과를 보였다. 고전경제학자들은 중세 사회로부터 자본주의의 발현에 이르기 까지의 사회 변화와 산업혁명의 결과 등 "장엄한 변동"에 대해 설명하였다. 또한 개인 각자의 이윤 추구가 어떻게 이러한 사회 구성의 변화를 가져왔는지에 대해 고찰하였다. (ko)
- De klassieke economie is een economische school die opkwam in de achttiende eeuw en gedurende een groot deel van de negentiende eeuw de dominante stroming was binnen de economische wetenschap (toen nog politieke economie genoemd). Met de opkomst van de klassieke economie werd economie voor het eerst een zelfstandig wetenschapsgebied. De ideeën van de klassieken komen grotendeels overeen met het economisch liberalisme en gaan uit van het vermogen van vrije markten om zichzelf te reguleren. Hiermee reageerden zij op de eerdere mercantilisten en de fysiocraten. (nl)
- Economia clássica é a primeira escola moderna de pensamento econômico. É geralmente aceito que o marco inaugural do pensamento econômico clássico seja a obra A Riqueza das Nações, do escocês Adam Smith. Seus conceitos giram em torno da noção básica de que os mercados tendem a encontrar um equilíbrio econômico a longo prazo, ajustando-se a determinadas mudanças no cenário econômico. Os principais economistas clássicos incluem Adam Smith, Jean-Baptiste Say, Thomas Malthus, David Ricardo, John Stuart Mill, Johann Heinrich von Thünen e Anne Robert Jacques Turgot. (pt)
- Klassisk nationalekonomi betraktas allmänt som den första moderna skolan i ekonomiskt tänkande. Idag betraktas skolbildningen som heterodox. Dess mest betydande teoretiker var Adam Smith, David Ricardo, Thomas Malthus och John Stuart Mill. Ibland vidgas definitionen av klassisk ekonomi och inkluderar då även William Petty, Johann Heinrich von Thünen. (sv)
- Класична економічна теорія — напрям в економічній теорії, заснований Адамом Смітом і розвинений Томасом Мальтусом, Давидом Рікардо, Жан-Батістом Сеєм і Джоном Стюартом Міллем. У класичній економічній теорії економіка здатна до саморегулювання і повного використання своїх ресурсів, а будь-яке виробництво організовується для того, щоб збільшити споживання і так далі. Отже, зниження товарних цін, доповнене зниженням ресурсових цін, відновить виробництво товарів на потенційному рівні і забезпечить повну зайнятість. Єдиним наслідком цього відновлення будуть нижчі товарні та ресурсові ціни. (uk)
- 古典经济学（英語：Classical economics），又称古典政治经济学（英語：classical political economy）、斯密经济学（英語：Smithian economics），是18世纪末和19世纪中叶主要在英国蓬勃发展的政治经济学思想流派。主要思想家有亚当·斯密、让-巴蒂斯特·萨伊、大卫·李嘉图、托马斯·罗伯特·马尔萨斯和约翰·斯图尔特·米尔。这些经济学家提出了市场经济理论，认为市场经济在很大程度上是自我调节的系统，受生产和交换的自然规律支配，例如著名的亚当·斯密之看不见的手的比喻。 亚当·斯密1776年的《国富论》通常被认为标志着古典经济学的开端。 该书认为，任何国家的财富都不是由君主国库中的黄金决定的，而是由其国民收入决定的。这种收入反过来又基于其居民的劳动，通过劳动分工和积累资本的使用有效地组织起来，这成为古典经济学的核心概念之一。 在经济政策方面，古典经济学家是务实的自由主义者，主张市场自由，尽管他们看到了国家在提供公共利益方面的作用。斯密承认，在某些领域，市场并不是服务于共同利益的最佳方式，他认为支持共同利益的更大比例的成本应该由最有能力负担的人承担。他一再警告垄断的危险，并强调竞争的重要性。在国际贸易方面，古典经济学家主张自由贸易，这与他们的重商主义前辈主张保护主义不同。 (zh)
|
