| dbo:abstract
|
- القانون الخاص هو مجموع القواعد القانونية التي تنظم العلاقات التي تنشأ بين أشخاص لا يعمل أي منهم بصفته صاحب سيادة ، سواء كان جميع الأشخاص أشخاصاً عاديين أي لا يملكون السيادة أم كان بعضهم ممن يملكون السيادة ولكنه لا يدخل في العلاقة القانونية بهذه الصفة أي باعتباره صاحب سيادة. (ar)
- El dret privat és la branca del dret que regula les relacions dels particulars entre si i també les relacions entre particulars i l'Estat quan aquest actua com un particular sense exercir potestat pública. La distinció entre dret privat i dret públic constitueix, històricament, un dels fonaments principals de la sistematització del dret. El dret privat, segons les especialitats que regula, se subdivideix en: dret civil, dret mercantil, dret internacional privat i dret laboral. (ca)
- Soukromé právo (ius privatum) je souhrn právních norem, které vytvářejí určitý protipól vůči právu veřejnému. Toto dělení pochází již z římského práva a je dodnes uznáváno. Netýká se ovšem jen práva objektivního, ale i subjektivních práv, lze proto také hovořit o „subjektivním soukromém právu“. Hranice mezi soukromým a veřejným právem však není zcela zřetelná a často mohou vznikat spory o to, je-li určitý právní vztah soukromoprávní, nebo veřejnoprávní. Legální definici soukromého práva obsahuje v českém právu § 1 odst. 1 nového občanského zákoníku, podle kterého jde o souhrn všech ustanovení právního řádu, která upravují vzájemná práva a povinnosti osob. Uplatňování soukromého práva je pak nezávislé na uplatňování práva veřejného. Soukromoprávní vztahy charakterizuje symetrie a rovnost jejich účastníků. Příkladem je právo na náhradu újmy nebo právo na mzdu za vykonanou práci. V řízení o takovém nároku jsou obě strany v rovnoprávném postavení, žádná z nich není oprávněna něco druhé straně autoritativně nařizovat, a v případě sporu rozhoduje soud v občanskoprávním řízení. Soukromoprávní předpisy (typicky občanský zákoník) obsahují z větší části dispozitivní právní normy, které dávají stranám smluvní volnost. Dohodnou-li se smluvní strany jinak, než stanoví zákon, má tato dohoda před zákonem přednost. (cs)
- Ιδιωτικό Δίκαιο είναι το σύνολο των κανόνων που ρυθμίζουν έννομες σχέσεις μεταξύ ιδιωτών, δηλαδή μεταξύ προσώπων που δεν ασκούν κρατική εξουσία. Το ιδιωτικό δίκαιο αντιδιαστέλλεται ως όρος με το Δημόσιο Δίκαιο, το οποίο ρυθμίζει τις σχέσεις των ιδιωτών με το κράτος. Ως κλάδος του δικαίου είναι πολύ ευρύς και περιλαμβάνει με τη σειρά του τρεις μεγάλους κλάδους του δικαίου:
* το Αστικό Δίκαιο, που ρυθμίζει τις έννομες σχέσεις των ιδιωτών μεταξύ τους εκτός από ποινικούς νόμους, με κύριο νομοθέτημα τον Αστικό Κώδικα.
* το Εμπορικό Δίκαιο, που ρυθμίζει τις έννομες σχέσεις των εμπόρων, το εμπορικό σήμα και επωνυμία μιας εταιρείας, κλπ, με κύριο νομοθέτημα τον Εμπορικό Κώδικα και τον Κώδικα Πολιτικής Δικονομίας.
* το Εργατικό Δίκαιο, που ρυθμίζει τις εργασιακές έννομες σχέσεις. Μέχρι στιγμής το δίκαιο αυτό δεν έχει κωδικοποιηθεί, βρίσκεται δηλαδή σε διάσπαρτους νόμους.
* Το Δίκαιο Πνευματικής ιδιοκτησίας, που επίσης δεν έχει κωδικοποιηθεί ακόμα. Αφορά πνευματικά δικαιώματα, δηλαδή δικαιώματα από τη διάνοια, όπως λογοτεχνικά έργα, στίχοι, μουσική, επιστημονικά και καλλιτεχνικά έργα. Όταν κάποιος δημιουργεί τέτοια έργα, δεν μπορεί άλλος, χωρίς τη συναίνεσή του, να τα δημοσιεύσει πχ. πωλώντας λογοτεχνικά έργα, μουσική, τραγούδια, ούτε καν με αναπαραγωγή των τελευταίων όταν τα έχει αγοράσει, όπως ενδεικτικά μουσική σε καφετέριες, ακόμα κι αν ο ιδιοκτήτης αγόρασε το CD. Οι μεταφράσεις επίσης αποτελούν δικαίωμα πνευματικής ιδιοκτησίας. Τα πνευματικά δικαιώματα σχεδόν σε όλες τις χώρες της Ευρώπης και τις ΗΠΑ διαρκούν συνήθως εβδομήντα (70) χρόνια, τουλάχιστον πενήντα, κατά τη διάρκεια των οποίων όποιος θέλει να τα χρησιμοποιήσει πρέπει να συμφωνήσει με τον ιδιοκτήτη τους πληρώνοντάς τα, κάθε μήνα ή χρόνο ή όποτε η συμφωνία προβλέπει και σε οποιαδήποτε τιμή προβλέπει. Αν ο δημιουργός πέθανε, ιδιοκτήτες είναι οι κληρονόμοι του. Μπορείτε να μάθετε τα πάντα εδώ, όπου θα βρείτε νόμους και δικαστικές αποφάσεις. Μεγάλο μέρος του ιδιωτικού δικαίου αποτελεί ενδοτικό δίκαιο (jus dispositivum), δηλαδή τα μέρη (οι ιδιώτες) μπορούν να συμφωνήσουν να ρυθμίζουν τις σχέσεις τους διαφορετικά από ό,τι προβλέπει ο νόμος. Άλλοι νόμοι είναι αναγκαστικοί, υποχρεωτικοί, ανεξάρτητοι από τη βούληση των ανθρώπων. Αυτοί αποβλέπουν στο ευρύτερο καλό, όπως πχ. νόμοι που αφορούν τη δημόσια υγεία, που λέγονται υγειονομικοί νόμοι, που περιλαμβάνουν καφετέριες, τόπους που σερβίρεται ή δίνεται φαγητό, σούπερ μάρκετ. Τρία πάντως θεμελιώδη, κρίσιμα και μεγάλα κεφάλαια του Αστικού Κώδικα (βλ. λήμμα) που ρυθμίζουν την οικογένεια (οικογενειακό δίκαιο), τα ακίνητα (στο εμπράγματο Δίκαιο), και τα κληρονομικά θέματα (κληρονομικό Δίκαιο) είναι αναγκαστικοί νόμοι, δηλαδή οι άνθρωποι δεν μπορούν να κάνουν ό,τι θέλουν παρά μόνο ό,τι επιτρέπεται, δεν μπορούν να συμφωνήσουν να ρυθμίζουν τις σχέσεις τους διαφορετικά από ό,τι προβλέπει ο νόμος. Επίσης ανήθικες συμφωνίες απαγορεύονται, όπως και υπερβολικά επαχθείς (βλ. ενδεικτικά άρθρα 178, 179 Αστικού Κώδικα). Οι διαφορές μεταξύ ιδιωτών (διαφορές ιδιωτικού δικαίου) υπάγονται στα πολιτικά δικαστήρια και δικάζονται σύμφωνα με τον Κώδικα Πολιτικής Δικονομίας. Κυριότερο ένδικο βοήθημα για την παροχή δικαστικής προστασίας σε μια διαφορά ιδιωτικού δικαίου είναι η αγωγή. Ένδικο βοήθημα είναι κάθε δικόγραφο (δηλαδή έγγραφο προς Δικαστήριο) που ανοίγει δίκη. Στα πολιτικά Δικαστήρια εκτός από την αγωγή υπάρχει και η αίτηση, κυρίως για ασφαλιστικά μέτρα, όπως και αίτηση στην εκούσια δικαιοδοσία. Στην τελευταία σχεδόν ποτέ δεν υπάρχει αντίδικος, δηλαδή κάποιος που εναντιώνεται στην αίτηση, δικάζει χωρίς να υπάρχει διένεξη, όπως στην περίπτωση που κάποιος θέλει να αλλάξει το όνομά του, ή θέλει να αναλάβει τη δικαστική συμπαράσταση του γονέα του που πάσχει από νοητική υστέρηση που συνήθως προκαλείται από αρρώστιες όπως άνοια, μαλάκυνση, κλπ. Τα πάντα στα πολιτικά δικαστήρια γίνονται με συγκεκριμένες διαδικασίες που προβλέπονται από τον Κώδικα Πολιτικής Δικονομίας. (el)
- La privata juro estas unu branĉo de juro, kontraste kun la publika juro. La privata juro estas la aro de la juraj normoj, kiuj aplikiĝas al la privataj personoj, kaj kiuj regas la rilatojn inter tiuj personoj. La privata juro ampleksas jenajn kampojn:
* Civila juro - - - Kontrakta juro
* Labora juro
* - - Komerca juro - Konkurenca juro -
*
* Privata internacia juro (eo)
- Das Privatrecht regelt die Rechtsbeziehungen zwischen einzelnen Rechtssubjekten und steht in Abgrenzung zum öffentlichen Recht, das der Staatserhaltung dient. Gefasst werden die Beziehungen natürlicher und juristischer Personen unter- und zueinander und weiterhin die Beziehungen zu Sachen sowie die Relationen der Sachen untereinander. Die seit der Römischen Republik nachweisbaren kulturanthropologischen Grundlagen lassen sich charakteristisch an Grundbegriffen verdeutlichen wie Person, Besitz und Vertrag. Diese Grundbegriffe erlauben es, das natürliche Verhältnis des Menschen zu sich selbst, zu anderen Menschen und zu Sachen zu erfassen, zu formalisieren und zu strukturieren. So wird durch die Formen des Rechts der natürliche Mensch zum Bürger, der Besitz zum Eigentum und Übereinkünfte werden zu Verpflichtungsgeschäften. Die Bezeichnungen Bürgerliches Recht und Zivilrecht (Übersetzungen des lateinischen Terminus ius civile) werden häufig synonym verwendet, obwohl sie im Kern nur die Teilmenge des „allgemeinen Privatrechts“ bezeichnen, im deutschen BGB mithin die Kategorien Allgemeiner Teil des Bürgerlichen Rechts, Recht der Schuldverhältnisse, Sachenrecht, Familien- und Erbrecht. Dieser Logik folgend, gliedert sich das Privatrecht in das und das (auch: sonstiges Privatrecht). Während das Bürgerliche Recht grundlegende Regeln über Personen, Sachen und Schuldverhältnisse (in der Schweiz: Obligationen) zusammenfasst, ist das Sonderprivatrecht – gelegentlich auch als Wirtschaftsprivatrecht bezeichnet – weitgehend eigenständig kodifiziert, etwa im Handels-, Arbeits-, Miet- oder Wettbewerbsrecht. In der Rechtswissenschaft steht das Privatrecht neben dem öffentlichen Recht, wobei letzteres das Strafrecht mit umfasst (vgl. Abgrenzung des öffentlichen zum Privatrecht). Das Privatrecht geht für seinen Grundsatz der Privatautonomie von der Freiheit des Willens aus, Voraussetzung für den Einzelnen, mit anderen in Rechtsbeziehungen treten zu können oder auch darauf zu verzichten. Einschränkungen kann die Umsetzung des freien Willens durch Monopole oder die Finanzmacht Einzelner erfahren. Der staatliche Einfluss nimmt grundsätzlich keinen Einfluss auf die privatautonome Ausgestaltung. (de)
- Zuzenbide pribatua norbanakoen arteko harreman juridikoez arduratzen den zuzenbidearen adarra da. Zuzenbide pribatuaren eta zuzenbide publikoaren arteko bereizketa, zuzenbidearen sistematizazioaren oinarrizko ardatzetako bat izan da historikoki. Doktrina zabalduenaren arabera, zuzenbidearen bi adar nagusi horien arteko bereizkuntza XII. mendean agertu zen lehen aldiz, jurista frantsesaren idatzietan. (eu)
- El derecho privado es la rama del derecho que se ocupa de las relaciones jurídicas entre particulares. La distinción entre derecho privado y derecho público constituye, históricamente, uno de los fundamentos principales de la sistematización del derecho. El criterio tradicional considera que si uno de los sujetos intervinientes en una relación es «público», es decir, es el Estado, estamos en presencia de derecho público. Por el contrario, si ninguno de los sujetos de la relación que contemplamos es el Estado, estamos ante una relación de derecho privado. Este criterio no excluye la intervención del Estado en la regulación de los derechos y deberes que existen entre sus ciudadanos ni niega el papel de juez que, en último caso, siempre se atribuye el Estado. Pero no considera que esta implicación sea definitoria de una relación de derecho privado. Consecuentemente, la distinción tradicional considera pertenecientes al derecho público únicamente aquellos negocios jurídicos en los que el Estado actúa como parte directamente interesada, como si fuera un particular más. Por las razones expuestas, se entiende que se rigen por el derecho privado las relaciones jurídicas entre particulares y el Estado cuando este actúa sin ejercer potestad pública alguna. Es el caso, por ejemplo, de los contratos de compraventa o alquiler de inmuebles pertenecientes a una administración pública y un particular o de las sociedades o empresas con personalidad jurídica propia creadas según las normas del derecho mercantil y en las que la administración ostenta una parte del capital de la compañía. Las relaciones internas y externas de dicha compañía en el tráfico mercantil se regirán por el derecho privado con independencia de que uno de sus socios, aunque sea mayoritario, sea el Estado. (es)
- Le droit privé est l'ensemble des règles de droit qui régissent les rapports entre les personnes physiques ou morales. On oppose généralement le droit privé au droit public, qui recouvre les relations avec l'État ou l'administration, ainsi que les relations entre institutions publiques. Le droit privé regroupe généralement et entre autres le droit civil, le droit des affaires et le droit du travail. (fr)
- Private law is that part of a civil law legal system which is part of the jus commune that involves relationships between individuals, such as the law of contracts and torts (as it is called in the common law), and the law of obligations (as it is called in civil legal systems). It is to be distinguished from public law, which deals with relationships between both natural and artificial persons (i.e., organizations) and the state, including regulatory statutes, penal law and other law that affects the public order. In general terms, private law involves interactions between private individuals, whereas public law involves interrelations between the state and the general population. (en)
- Hukum privat adalah hukum yang mengatur hubungan antara sesama manusia, antar satu orang dengan orang yang lain dengan menitikberatkan pada kepentingan perorangan. Hukum privat merupakan hukum yang mengatur tentang hubungan antara individu dalam memenuhi kebutuhan hidupnya. Hukum privat meliputi hukum perdata dan hukum dagang. Hukum perdata adalah rangkaian peraturan atau hukum yang mengatur antara satu dengan yang lain, sedangkan hukum dagang adalah peraturan yang terkait dengan perdagangan. Hukum privat mengatur tentang hubungan dalam masyarakat yang menyangkut: - Keluarga dan kekayaan para warga/individu. - Hubungan antarwarga/individu. - Hubungan antara individu dengan alat negara, sejauh alat negara tersebut di dalam lalu lintas hukum berkedudukan sebagai individu. Hukum privat mengatur tentang hubungan antara warga negara yang memiliki kebebasan membuat kontrak. Dalam hukum privat, asas pokok otonomi warga negara adalah milik pribadi. Warga negara mempertahankan hak oleh mereka sendiri tetapi terikat pada prosedur yang telah ditetapkan dan pemerintah sebagai pengawas. (in)
- Il diritto privato (in inglese: private law) è quella branca del diritto che regola i rapporti intersoggettivi tra i singoli consociati (persone fisiche e persone giuridiche), in relazione alla sfera patrimoniale ma anche personale e familiare. (it)
- 私法（しほう、羅: ius privatum、仏: droit privé、英: private law）とは、私人間の関係を規律する法。民事実体法ともいう。 (ja)
- ( 사법(司法)에 대해서는 사법 (국가 작용) 문서를 참고하십시오.) 사법(私法)은 개인 간의 관계를 규율 하는 법으로, 국가 등의 공권력과 개인의 관계를 규율 하는 법인 공법(公法)과 대비된다. 민법, 상법 등이 대표적인 사법의 예이다. 시민법(市民法)으로 불리기도 한다. 사법 관계에 있어서의 권리를 사권(私權)이라고 한다. (ko)
- Burgerlijk recht, ook civiel recht of in Nederland privaatrecht, is het geheel van de regels voor de onderlinge verhoudingen tussen personen, in het bijzonder het personen- en familierecht en vermogensrecht. Het burgerlijk recht alsmede het arbeidsrecht, het sociaal zekerheidsrecht, het handels- en vennootschapsrecht en het civiele aansprakelijkheidsrecht vormen samen het materieel privaatrecht. Het formeel privaatrecht beschrijft de civiele rechtspleging, dit is het burgerlijk procesrecht of gerechtelijk recht. Omdat in het privaatrecht burgers tegenover elkaar staan, is hier een belangrijkere rol toebedeeld aan de rechter in vergelijking met het publiekrecht – met onder andere het strafrecht, bestuursrecht en belastingrecht – waar de overheid tegenover de burger staat en de rechter meer gebonden is door democratische vastgestelde wetten. De wet verplicht de rechter desgevraagd altijd een uitspraak te doen in een civiel geschil, ook als een duidelijke wettelijke regel ontbreekt. (nl)
- Prawo prywatne (łac. ius privatum) – jedna z dwóch podstawowych gałęzi prawa (obok prawa publicznego), skupiająca normy prawne, których zadaniem jest ochrona interesu jednostek i regulacja stosunków pomiędzy nimi. (pl)
- Частное право — часть системы права, функционально-структурная подсистема права, совокупность правовых норм, охраняющих и регулирующих отношения между частными лицами, основой которых является частная собственность. Тем самым частное право — это совокупность норм права, защищающих интересы лица в его взаимоотношениях с другими лицами. Традиция выделения частного права характерна для стран романо-германской правовой семьи: в семье общего права и семье мусульманского права все право является публичным, так как считается, что все право создается или санкционируется государством. (ru)
- Direito privado se refere ao conjunto de normas jurídicas que disciplinam as relações privadas, ou seja, estabelecidas entre particulares. Trata-se de um conceito classificatório, distinguindo-se do direito público, conjunto de normas jurídicas que disciplinam as relações de natureza pública, ou seja, que de algum modo envolvem o Estado. (pt)
- Привáтне пр́аво — це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання. До приватного права відносять насамперед норми цивільного права. Тут юридичний пріоритет (на відміну від норм публічного права) у питаннях реалізації приватних інтересів, ініціатива залежить від волі приватних осіб, громадян, їх об'єднань, недержавних суб'єктів господарювання, а регулювання відбувається на засадах координації, тобто за принципами юридичної рівності, автономії таких суб'єктів. Приватне право має велике значення в забезпеченні свободи автономної особи, незалежності і самостійності приватних осіб і тому є умовою і гарантом розвитку ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства. Воно охоплює відносини, учасники яких не володіють ніякою примусовою владою один щодо одного, а, більш того, відокремленні від державної влади і тому є «приватними». Однак, і це дуже важливо, їх договори, акти, в тому числі односторонні, наприклад акти власників, мають повноцінне юридичне значення, захищаються судом, визнаються і забезпечуються державою як її власні веління. приватне право створює зону свободи, ізольовану від державної влади, в якій здійснюють свою майнову, господарську діяльність приватні особи. Державна влада може втручатись у цю діяльність тільки в передбачених законом випадках, або за рішенням суду. Водночас дії приватних осіб, якщо вони не порушують встановлених законом заборон, державна влада зобов'язана не тільки визнавати, а й захищати. До приватного права відносять галузі:
* цивільне право
* сімейне право
* господарське право
* трудове право
* житлове право
* земельне право (uk)
- 私法，相對於公法，一般而言指的是規範私權關係的法律。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- القانون الخاص هو مجموع القواعد القانونية التي تنظم العلاقات التي تنشأ بين أشخاص لا يعمل أي منهم بصفته صاحب سيادة ، سواء كان جميع الأشخاص أشخاصاً عاديين أي لا يملكون السيادة أم كان بعضهم ممن يملكون السيادة ولكنه لا يدخل في العلاقة القانونية بهذه الصفة أي باعتباره صاحب سيادة. (ar)
- El dret privat és la branca del dret que regula les relacions dels particulars entre si i també les relacions entre particulars i l'Estat quan aquest actua com un particular sense exercir potestat pública. La distinció entre dret privat i dret públic constitueix, històricament, un dels fonaments principals de la sistematització del dret. El dret privat, segons les especialitats que regula, se subdivideix en: dret civil, dret mercantil, dret internacional privat i dret laboral. (ca)
- La privata juro estas unu branĉo de juro, kontraste kun la publika juro. La privata juro estas la aro de la juraj normoj, kiuj aplikiĝas al la privataj personoj, kaj kiuj regas la rilatojn inter tiuj personoj. La privata juro ampleksas jenajn kampojn:
* Civila juro - - - Kontrakta juro
* Labora juro
* - - Komerca juro - Konkurenca juro -
*
* Privata internacia juro (eo)
- Zuzenbide pribatua norbanakoen arteko harreman juridikoez arduratzen den zuzenbidearen adarra da. Zuzenbide pribatuaren eta zuzenbide publikoaren arteko bereizketa, zuzenbidearen sistematizazioaren oinarrizko ardatzetako bat izan da historikoki. Doktrina zabalduenaren arabera, zuzenbidearen bi adar nagusi horien arteko bereizkuntza XII. mendean agertu zen lehen aldiz, jurista frantsesaren idatzietan. (eu)
- Le droit privé est l'ensemble des règles de droit qui régissent les rapports entre les personnes physiques ou morales. On oppose généralement le droit privé au droit public, qui recouvre les relations avec l'État ou l'administration, ainsi que les relations entre institutions publiques. Le droit privé regroupe généralement et entre autres le droit civil, le droit des affaires et le droit du travail. (fr)
- Private law is that part of a civil law legal system which is part of the jus commune that involves relationships between individuals, such as the law of contracts and torts (as it is called in the common law), and the law of obligations (as it is called in civil legal systems). It is to be distinguished from public law, which deals with relationships between both natural and artificial persons (i.e., organizations) and the state, including regulatory statutes, penal law and other law that affects the public order. In general terms, private law involves interactions between private individuals, whereas public law involves interrelations between the state and the general population. (en)
- Il diritto privato (in inglese: private law) è quella branca del diritto che regola i rapporti intersoggettivi tra i singoli consociati (persone fisiche e persone giuridiche), in relazione alla sfera patrimoniale ma anche personale e familiare. (it)
- 私法（しほう、羅: ius privatum、仏: droit privé、英: private law）とは、私人間の関係を規律する法。民事実体法ともいう。 (ja)
- ( 사법(司法)에 대해서는 사법 (국가 작용) 문서를 참고하십시오.) 사법(私法)은 개인 간의 관계를 규율 하는 법으로, 국가 등의 공권력과 개인의 관계를 규율 하는 법인 공법(公法)과 대비된다. 민법, 상법 등이 대표적인 사법의 예이다. 시민법(市民法)으로 불리기도 한다. 사법 관계에 있어서의 권리를 사권(私權)이라고 한다. (ko)
- Prawo prywatne (łac. ius privatum) – jedna z dwóch podstawowych gałęzi prawa (obok prawa publicznego), skupiająca normy prawne, których zadaniem jest ochrona interesu jednostek i regulacja stosunków pomiędzy nimi. (pl)
- Частное право — часть системы права, функционально-структурная подсистема права, совокупность правовых норм, охраняющих и регулирующих отношения между частными лицами, основой которых является частная собственность. Тем самым частное право — это совокупность норм права, защищающих интересы лица в его взаимоотношениях с другими лицами. Традиция выделения частного права характерна для стран романо-германской правовой семьи: в семье общего права и семье мусульманского права все право является публичным, так как считается, что все право создается или санкционируется государством. (ru)
- Direito privado se refere ao conjunto de normas jurídicas que disciplinam as relações privadas, ou seja, estabelecidas entre particulares. Trata-se de um conceito classificatório, distinguindo-se do direito público, conjunto de normas jurídicas que disciplinam as relações de natureza pública, ou seja, que de algum modo envolvem o Estado. (pt)
- 私法，相對於公法，一般而言指的是規範私權關係的法律。 (zh)
- Soukromé právo (ius privatum) je souhrn právních norem, které vytvářejí určitý protipól vůči právu veřejnému. Toto dělení pochází již z římského práva a je dodnes uznáváno. Netýká se ovšem jen práva objektivního, ale i subjektivních práv, lze proto také hovořit o „subjektivním soukromém právu“. Hranice mezi soukromým a veřejným právem však není zcela zřetelná a často mohou vznikat spory o to, je-li určitý právní vztah soukromoprávní, nebo veřejnoprávní. (cs)
- Das Privatrecht regelt die Rechtsbeziehungen zwischen einzelnen Rechtssubjekten und steht in Abgrenzung zum öffentlichen Recht, das der Staatserhaltung dient. Gefasst werden die Beziehungen natürlicher und juristischer Personen unter- und zueinander und weiterhin die Beziehungen zu Sachen sowie die Relationen der Sachen untereinander. Die seit der Römischen Republik nachweisbaren kulturanthropologischen Grundlagen lassen sich charakteristisch an Grundbegriffen verdeutlichen wie Person, Besitz und Vertrag. Diese Grundbegriffe erlauben es, das natürliche Verhältnis des Menschen zu sich selbst, zu anderen Menschen und zu Sachen zu erfassen, zu formalisieren und zu strukturieren. So wird durch die Formen des Rechts der natürliche Mensch zum Bürger, der Besitz zum Eigentum und Übereinkünfte wer (de)
- Ιδιωτικό Δίκαιο είναι το σύνολο των κανόνων που ρυθμίζουν έννομες σχέσεις μεταξύ ιδιωτών, δηλαδή μεταξύ προσώπων που δεν ασκούν κρατική εξουσία. Το ιδιωτικό δίκαιο αντιδιαστέλλεται ως όρος με το Δημόσιο Δίκαιο, το οποίο ρυθμίζει τις σχέσεις των ιδιωτών με το κράτος. Ως κλάδος του δικαίου είναι πολύ ευρύς και περιλαμβάνει με τη σειρά του τρεις μεγάλους κλάδους του δικαίου: Επίσης ανήθικες συμφωνίες απαγορεύονται, όπως και υπερβολικά επαχθείς (βλ. ενδεικτικά άρθρα 178, 179 Αστικού Κώδικα). (el)
- El derecho privado es la rama del derecho que se ocupa de las relaciones jurídicas entre particulares. La distinción entre derecho privado y derecho público constituye, históricamente, uno de los fundamentos principales de la sistematización del derecho. El criterio tradicional considera que si uno de los sujetos intervinientes en una relación es «público», es decir, es el Estado, estamos en presencia de derecho público. Por el contrario, si ninguno de los sujetos de la relación que contemplamos es el Estado, estamos ante una relación de derecho privado. (es)
- Hukum privat adalah hukum yang mengatur hubungan antara sesama manusia, antar satu orang dengan orang yang lain dengan menitikberatkan pada kepentingan perorangan. Hukum privat merupakan hukum yang mengatur tentang hubungan antara individu dalam memenuhi kebutuhan hidupnya. Hukum privat meliputi hukum perdata dan hukum dagang. Hukum perdata adalah rangkaian peraturan atau hukum yang mengatur antara satu dengan yang lain, sedangkan hukum dagang adalah peraturan yang terkait dengan perdagangan. Hukum privat mengatur tentang hubungan dalam masyarakat yang menyangkut: (in)
- Burgerlijk recht, ook civiel recht of in Nederland privaatrecht, is het geheel van de regels voor de onderlinge verhoudingen tussen personen, in het bijzonder het personen- en familierecht en vermogensrecht. Het burgerlijk recht alsmede het arbeidsrecht, het sociaal zekerheidsrecht, het handels- en vennootschapsrecht en het civiele aansprakelijkheidsrecht vormen samen het materieel privaatrecht. Het formeel privaatrecht beschrijft de civiele rechtspleging, dit is het burgerlijk procesrecht of gerechtelijk recht. (nl)
- Привáтне пр́аво — це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання. До приватного права відносять галузі:
* цивільне право
* сімейне право
* господарське право
* трудове право
* житлове право
* земельне право (uk)
|
