| dbo:abstract
|
- Un acord musical és la combinació de tres o més notes que sonen alhora. Només un instrument polifònic, com ara un instrument de teclat, una guitarra o una arpa, pot fer sonar un acord. En la música occidental, i des del moment en què es comença a forjar la tonalitat com a sistema que organitza les relacions jeràrquiques entre les notes, i l'harmonia com a sistema musical que organitza la simultaneïtat de sons, els acords principals s'organitzaren superposant, sobre una nota fonamental, dues notes disposades en intervals de tercera. D'aquesta manera, els intervals bàsics i principals són els acords tríades. La superposició d'una altra tercera dona lloc als acords de sèptima (o acords quatríades) que són sempre dissonants. Els acords es denominen usant el nom de la nota més greu (disposant les notes per terceres) i tenint en compte el tipus de terceres que s'utilitzen en la seva configuració. Les notes que configuren l'acord es poden ordenar de maneres diverses, sempre de greu a agut, ja sigui perquè interessa que la nota més greu no sigui la nota fonamental o que dona nom a l'acord, ja sigui perquè interessa que la més aguda sigui una de concreta, perquè interessa que hi hagi una determinada distància o amplitud, entre les diferents notes, per necessitats de la conducció de les veus, o per altres raons relatives a l'harmonia o bé al contrapunt. Segons quina sigui la nota més greu l'acord es troba en un estat diferent, mentre que la nota més aguda afecta a la disposició. (ca)
- التآلف أو الكورد هو ترافق نغمتين (نوتتين) أو أكثر، حيث تُعزَف في آن واحد، وتُكتَب في المدرج الموسيقى معاً على نفس الخط العمودي. (ar)
- Akord (z ital. accordo, souzvuk, souhlas) je označení pro souzvuk tří a více současně znějících různých tónů, uspořádaných podle určitého systému. Příkladem může být stisk současně tří nebo více kláves na klavíru nebo zvuk současně tří nebo více strun na kytaře. Na základních školách se děti učí zjednodušeně, že akord je souzvuk tří nebo více tónů. (cs)
- Ein Akkord ist in der Musik das gleichzeitige Erklingen mindestens dreier unterschiedlicher Töne, die sich harmonisch deuten lassen. (de)
- Συγχορδία ονομάζεται στη το σύνολο τριών τουλάχιστον φθόγγων που ηχούν ταυτόχρονα. Στο τονικό μουσικό σύστημα η συγχορδία σχηματίζεται με επάλληλους φθόγγους που απέχουν μεταξύ τους διάστημα τρίτης, δηλ. με την προσθήκη της τρίτης, της πέμπτης, της έβδομης κ.ο.κ πάνω από ένα βασικό φθόγγο. Ο φθόγγος αυτός ονομάζεται θεμέλιος και αποτελεί τη βάση και το χαρακτηριστικότερο φθόγγο της συγχορδίας. Οι υπόλοιποι φθόγγοι ονομάζονται τρίτη, πέμπτη, έβδομη, ένατη, κ.ο.κ. Αρμονικά πλήρης είναι η συγχορδία που περιέχει τουλάχιστον τρεις φθόγγους, η τρίφωνη συγχορδία. Με λιγότερους από τρεις, συνήθως χωρίς την πέμπτη, είναι ελλιπής. Μια συγχορδία μπορεί με την προσθήκη επάλληλων τριτών να επεκταθεί θεωρητικά απεριόριστα, στην πράξη όμως το πολύ μέχρι τη δέκατη τρίτη. (el)
- Akordo aŭ konsoneco estas grupo de almenaŭ tri tonoj sonantaj samtempe. (eo)
- A chord, in music, is any harmonic set of pitches/frequencies consisting of multiple notes (also called "pitches") that are heard as if sounding simultaneously. For many practical and theoretical purposes, arpeggios and broken chords (in which the notes of the chord are sounded one after the other, rather than simultaneously), or sequences of chord tones, may also be considered as chords in the right musical context. In tonal Western classical music (music with a tonic key or "home key"), the most frequently encountered chords are triads, so called because they consist of three distinct notes: the root note, and intervals of a third and a fifth above the root note. Chords with more than three notes include added tone chords, extended chords and tone clusters, which are used in contemporary classical music, jazz and almost any other genre. A series of chords is called a chord progression. One example of a widely used chord progression in Western traditional music and blues is the 12 bar blues progression. Although any chord may in principle be followed by any other chord, certain patterns of chords are more common in Western music, and some patterns have been accepted as establishing the key (tonic note) in common-practice harmony—notably the resolution of a dominant chord to a tonic chord. To describe this, Western music theory has developed the practice of numbering chords using Roman numerals to represent the number of diatonic steps up from the tonic note of the scale. Common ways of notating or representing chords in Western music (other than conventional staff notation) include Roman numerals, the Nashville Number System, figured bass, chord letters (sometimes used in modern musicology), and chord charts. (en)
- En música y teoría musical, un acorde consiste en un conjunto de dos o más notas diferentes y que constituyen una unidad armónica. En determinados contextos, un acorde también puede ser percibido como tal aunque no suenen todas sus notas. Pueden formarse acordes con las notas de un mismo instrumento o con notas de diferentes instrumentos (incluyendo la voz humana) tocados a la vez, incluso con notas de distintas octavas. Formalmente, un acorde de sistema tonal posee entre tres y siete notas, las cuales pueden pertenecer a la misma o a diferentes octavas. Cada tipo de acorde puede presentar como tono fundamental cualquiera de las doce notas musicales (do, do♯, re, mi♭, mi, fa, fa♯, sol, la♭, la, si♭, si). Este tono fundamental (también conocido como «nota fundamental», «fundamental», «nota tónica» o «tónica») determina la tonalidad del acorde y constituye la referencia para sus intervalos. Las combinaciones de dos notas suelen llamarse díadas, las de tres, tríadas, las de cuatro, tetradas, las de cinco, quintíadas, las de seis, sextíadas, y las de siete, septíadas. A una sucesión de acordes se la denomina progresión armónica. En un motivo o tema las progresiones armónicas determinan en líneas generales el camino que debe seguir la música de acompañamiento y, el que, en bastante medida, suele seguir la melodía principal, que por razones de armonía debe y suele adaptarse en cierto grado al fondo musical. Además, constituyen normalmente un elemento invariable entre diferentes versiones o variaciones, con los mismos o con diferentes instrumentos, de un mismo tema musical. Por ello, es típico «resumir» el acompañamiento de una pieza musical en sus acordes básicos para luego poder interpretarla libremente con dichos acordes como guía, sin perder la esencia de la composición; es decir, sin que esta deje de ser identificable. Esta es la norma en la que se basaba el bajo continuo. En sentido inverso, también es típico componer una pieza para uno o varios instrumentos partiendo de la creación de una progresión de acordes. Los acordes más complejos, de 5 o más notas, se utilizan con frecuencia, además de en la , en géneros musicales como la canción melódica contemporánea, y, con especial frecuencia, en el flamenco y el jazz. (es)
- Musikan, akordea aldi berean entzuten diren eta harmonia bat osatzen duten noten multzoa da. Ez da derrigorrezkoa denak batera jotzea: arpegioak, adibidez, akordetzat har daitezke. Akordeak eta akordeen segidak askotan erabiltzen dira Mendebaldeko, Afrikako eta Ozeaniako musikan, baina ez da agertzen munduko beste toki batzuetako musikan. Akordeak musika tresna beraren notekin edo tresna ezberdinekin (giza ahotsa barne) sor daitezke. Akorde bat oktaba bat osatzen duten hamabi notetatik hiru eta zazpi artean erabiliz eratzen da, notak oktaba berekoak edo ezberdinetakoak izan daitezkeelarik. Bi musika notaren arteko distantziari deritzo; bitartekoek, konbinatuta, akorde motak zehazten dituzte. Akorde bakoitzak funtsezko tonu bat du, musika notetako edozein izan daitekeena (do, do♯, re, mi♭, mi, fa, fa♯, sol, la♭, la, si♭, si). Funtsezko tonu horrek akordearen tonalitatea zehazten du eta bere bitartekoen erreferentzia da. Akorderik arruntena hiru notaz osatutako triada deritzona da. Nota gehiago erants daitezke, kuatriadak, etab. sortuz. Triadak maiorrak edo minorrak izan daitezke. Akordeen segidari deritzo. Abesti batean, progresio harmonikoek musika laguntzaileak jarraitu behar duen bide orokorra finkatzen dute, bai eta melodia nagusiak gehienetan jarraitzen duena ere. (eu)
- I gceol agus i , déantar corda le trí nó os a cionn seinnte go comhuaineach. San úsáid choitianta, ní corda ach grúpa le trí nóta atá nó a bhfuil aige. Mar sin, níl corda ach ina fheidhm armónach den ghrúpa le trí nóta, agus tá neamhriachtanach a dhéanamh as an trí nóta. Féadann níos lú ná trí nóta a fheidhmiú mar comhuaineacht de gach nóta i gcorda. Mar shampla, déanann corda a seinntear nóta i ndiaidh nóta . (ga)
- En musique, un accord est un ensemble de notes considéré comme formant un tout du point de vue de l'harmonie. Le plus souvent, ces notes sont simultanées, superposées en un même moment ; mais les accords peuvent aussi s'exprimer par des notes successives, par exemple dans des arpèges. En harmonie tonale, le terme « accord » désigne une combinaison d'au moins trois notes simultanées (deux notes émises simultanément ne constituent pas un accord : il s'agit seulement d'un intervalle ; un accord est donc une superposition de plusieurs intervalles). Il existe plusieurs classements des accords et plusieurs modes de description de leur formation ; les accords correspondant à ces descriptions sont dits « accords classés ». Les superpositions de notes non classées comme accords sont appelées « agrégats » ; un ensemble de notes contiguës est un cluster. (fr)
- Akor adalah kumpulan tiga nada atau lebih yang bila dimainkan secara bersamaan terdengar harmonis. Akor bisa dimainkan secara terputus-putus ataupun secara bersamaan. Akor ini digunakan untuk mengiringi suatu lagu. Contoh alat musik lainnya yang bisa memainkan akor adalah gitar (akustik dan listrik), organ, electone. Akor yang memiliki nama berbeda namun bila dimainkan bersuara sama disebut Akor Enharmonis. Contohnya: akor Cb (Ces mayor) dengan B (B mayor). (in)
- Een akkoord is de samenklank van drie of meer tonen die zodanig samenklinken dat zij voor het muzikale oor samensmelten tot een gestalte. Let wel: een samenklank van twee tonen heet een tweeklank en wordt niet tot de akkoorden gerekend en veelal aangeduid met het overeenkomstige interval. In de lichte muziek is het gebruikelijk om akkoorden voor te stellen met akkoordsymbolen. (nl)
- 화음(和音) 또는 코드(chord)란 높이가 다른 2개 이상의 음이 동시에 울렸을 때의 합성음을 말한다. (ko)
- Nella teoria musicale, un accordo è la simultaneità di tre o più suoni aventi un'altezza definita. Nel lessico proprio della teoria musicale occidentale si definisce accordo la combinazione di due o più intervalli armonici ordinati per intervalli di terza, e non solo, dove per combinazione (detta anche sovrapposizione) di due intervalli armonici si intende la loro simultaneità ed il fatto di avere in comune la nota di altezza intermedia tra le rimanenti, come ad esempio: I suoni che costituiscono un accordo vengono contati una sola volta a prescindere dall'ottava a cui appartengono; ad esempio, i tre accordi mostrati qui di seguito sono accordi di tre suoni essendo composti, a varie altezze, dalle note do, mi e sol: Nel primo e nel secondo caso l'unica differenza consiste infatti nell'ottava di appartenenza del suono mi. Si dice che i due accordi in questione hanno la stessa composizione, ma differente disposizione.La disposizione dei suoni che costituiscono un accordo può essere "a parti strette" (se tutti i suoni che lo compongono rientrano nell'intervallo di un'ottava) oppure "a parti late" (quando tutti i suoni che lo compongono non sono compresi nell'intervallo di ottava; inoltre, in questo caso, l'intervallo di ottava è la distanza maggiore che può intercorrere tra un suono e l'altro).Nel terzo caso invece i suoni sol e do sono raddoppiati, sono cioè presenti simultaneamente in due differenti ottave. La presenza di raddoppi (e/o soppressioni) è irrilevante per stabilire la densità con la quale un accordo si presenta.I tre accordi si presentano inoltre in tre differenti posizioni, in quanto il suono più acuto è differente nei tre casi.Avendo al contrario tutti e tre la stessa nota come suono più grave, essi si presentano nel medesimo stato (in questo caso, lo stato fondamentale). Un accordo formato da tre suoni è detto "triade". Un accordo possiede tanti "rivolti" quante sono le note che lo compongono. Spostando il suono più grave di una triade allo stato fondamentale, all'ottava superiore, si ottiene il primo rivolto. Spostando la nota più acuta di una triade in stato fondamentale, all'ottava inferiore, si ottiene il secondo rivolto. Questi concetti verranno definiti e chiariti meglio in seguito. (it)
- Akord – współbrzmienie co najmniej trzech dźwięków o różnej wysokości i nazwie. Współbrzmienie kilku dźwięków oddalonych o oktawę lub jej wielokrotności nie stanowi akordu. Powoduje jedynie wzmocnienie dźwięku najniższego i wzbogacenie jego barwy. Dźwięki składające się na akord muszą mieć jednoznacznie określoną wysokość. Wynika z tego, że efekty perkusyjne nie mogą być składnikami akordu. W niektórych przypadkach współbrzmienia dwudźwięków (odpowiadające definicji interwału) mogą być traktowane jako akordy niepełne. W nowszej harmonii budowane są akordy na bazie innych interwałów niż tercja, np. ich podstawą jest kwarta. (pl)
- 和音（わおん、英語: chord（コード）、独: Akkord）は、高さが異なる複数のピッチクラスの楽音が同時にひびく音のことである。三つのピッチクラスからなる和音を「三和音」、四つのピッチクラスからなる和音を「四和音」などと呼ぶが、同時に8つの高さの音が鳴っても、ピッチクラスが3または4であれば、それは基本的には三和音または四和音とみなされる。つまり、「○和音」と「○音」とは示す意味が異なっており、かつては携帯電話機の着信メロディにおける同時発音可能数の表示などで、異なる16音で構成される和音を「16和音」とするような間違った用法もしばしば見られた。 古典的な西洋音楽の音楽理論では、和音が和音として認定されるためには最低3音が必要であることから、三和音を基本として考えられる（実際の音楽では2音だけが同時に鳴ることもあるが、これらはすべて三和音のいずれかの音が隠れているものと考えられることが多い）。ポピュラー音楽では、和音の定義というよりも、基本の響きとして四和音を基本として考えることが多い。 それぞれの和音の機能や使用例などは和声を参照。 (ja)
- Na música, um acorde é um conjunto harmônico de três ou mais notas musicais que se ouve simultaneamente, mas não têm de ser realmente tocadas juntas: arpejos e acordes quebrados também constituem acordes. Acordes e sequências são, frequentemente, usados na música moderna ocidental, da Oceania e do oeste africano, enquanto estão ausentes em muitas outras partes do mundo. Os acordes fundamentais para a harmonia são: o perfeito maior, perfeito menor e, o maior com sétima menor. Os demais acordes existentes são baseados nos fundamentais e, os substituem. Os acordes formados por três notas musicais distintas são as denominados tríades, classificados conforme a qualidade: em maiores, menores. aumentadas e, diminutas; notas ainda podem ser adicionadas para formar acordes de sétima, acordes estendidos, ou acordes com nota adicionada. Acordes também são classificados pela sua nota fundamental ou tônica, é a nota principal que dá nome ao acorde e inicia a tríade, como por exemplo, o acorde C (Dó) pode ser descrito como uma tríade de qualidade maior construída sobre a nota C (Dó). Acordes também podem ser classificados por inversão, a ordem em que as notas são empilhadas. Uma série de acordes é chamado de uma progressão harmônica (sequencia). Apesar de todo o acorde poder, em princípio, ser seguido por qualquer outro acorde, certos padrões de progressões de acordes foram estabelecidos na harmonia da prática. Para descrever isso, os acordes são numerados com algarismos romanos, subindo a partir da nota-chave (veja função diatônica). Formas comuns de notação ou representação de acordes na música ocidental que não seja a notação convencional incluem algarismos romanos, baixo cifrado (muito usado na era barroca), (às vezes utilizados na musicologia moderna), e vários sistemas de tipicamente encontrados nas utilizadas na música popular para demonstrar a sequência de acordes para que o músico possa tocar acordes de acompanhamento ou improvisar um solo. (pt)
- Ackord (från medeltidslatinets accordo – "bringa att överensstämma" – via franskans accord) eller harmoni är inom musiken en benämning på minst tre toner (i vissa moderna källor minst två) som klingar tillsammans. Tvåklanger såsom kvinter (så kallade "power chords" inom rockmusik) finns ibland med i grepptabeller för gitarr, och har därför i modern musik kommit att uppfattas som ackord. Ackord betecknas med symboler kallade ackordanalys och kan ofta ersätta ackompanjemangsnoter för ackordinstrument som gitarr, piano och dragspel, särskilt till visor och populärmusik, och kan ge musikern större frihet än vad noter ger. Ackordanalys kan även ge vägledning vid basackompanjemang och vid jazzimprovisation, eftersom till varje ackord hör en eller flera modala skalor. Ackordföljder har en central roll i västerländsk musik sedan renässansen, och olika ackordföljer utmärker olika musikstilar. Att identifiera ackordföljder till en melodi kallas för harmonianalys, och ligger till grund för flerstämmiga arrangemang för flera melodiinstrument såsom i en symfoniorkester, ett storband eller en kör. Teorin bakom detta studeras i harmonilära. (sv)
- Акорд в музиці (італ. accordo — узгоджую) — ритмічно одночасне сполучення кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків. В класичній гармонії акордом вважається лише таке сполучення звуків, в якому звуки розташовані по терціях, або можуть бути розташовані шляхом перенесень на октаву. Таке визначення вперше висунув Й. Г. Вальтер в 1732 році. При цьому звуки, що не можуть бути розташовані по терціях, в класичній гармонії вважаються неакордовими. В той же час в старовинній музиці (до Вольтера), а також в багатьох випадках — в музиці ХХ століття, акордом називається будь-яке сполучення тонів, що звучать одночасно. Залежно від кількості різнойменних звуків, що можуть бути розташовані по терціях, акорди поділяються на:
* тризвуки (3 звуки),
* септакорди (4 звуки),
* нонакорди (5 звуків),
* ундецимакорди (6 звуків) і
* терцдецимакорди (7 звуків). Нижній звук акорду називають основним тоном, інші звуки отримують назву згідно з інтервалом, що вони утворюють з основним тоном. Будь-який звук акорду може бути подвоєним (потроєним), або перенесеним в іншу октаву. Якщо основний тон акорду перестає бути нижнім — відбувається обернення акорду. Акорд може бути розташованим тісно або широко. При тісному розташуванні сусідні голоси (крім басу) віддалені на інтервал секунди, терції, або кварти, при широкому — на інтервал квінти, сексти або септими. Бас із тенором може утворювати будь-який інтервал. Зустрічаються також акорди в змішаному розташуванні. В атональній музиці (див. атональність) акорди класифікують за інтервальним складом. Розрізняють акорди секундової (т. зв. кластери), терцевої (а також політерцевої), квартової та змішаної структури. (uk)
- Акко́рд (фр. accord, итал. accordo, от позднелат. accordo — согласовываю) — одновременное сочетание трёх и более музыкальных звуков разной высоты (точнее, разных высотных классов), воспринимаемое слухом как целостный элемент звуковысотной вертикали. Применительно к музыке барокко и классико-романтического периода данный термин используется главным образом по отношению к созвучиям терцовой структуры. В музыке XX—XXI веков «аккордами» часто называют любые вертикальные созвучия (в том числе и нетерцовой структуры) кроме соноров. (ru)
- 和弦（chord）源自希臘文χορδή，原意是指弦線。在音樂理論裏，是指組合在一起的兩個以上不同音高的音。在歐洲古典音樂及受其影響的音樂風格裏，更多時候是指三個或以上的音高組合，而兩個音高的組合則以音程來描述。和弦的組成音，可分開演奏，亦可同時演奏。分開演奏的，稱為分解和弦（或分散和弦）。和弦有及之分，在西方傳統和聲中的和弦，均按照的原則構成。 和弦的標記方式有很多種，巴洛克音樂經常以數字低音來標記和弦，古典音樂經常以羅馬數字來標記和弦，爵士樂和流行音樂經常以音名的英文字母來標記和弦。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- التآلف أو الكورد هو ترافق نغمتين (نوتتين) أو أكثر، حيث تُعزَف في آن واحد، وتُكتَب في المدرج الموسيقى معاً على نفس الخط العمودي. (ar)
- Akord (z ital. accordo, souzvuk, souhlas) je označení pro souzvuk tří a více současně znějících různých tónů, uspořádaných podle určitého systému. Příkladem může být stisk současně tří nebo více kláves na klavíru nebo zvuk současně tří nebo více strun na kytaře. Na základních školách se děti učí zjednodušeně, že akord je souzvuk tří nebo více tónů. (cs)
- Ein Akkord ist in der Musik das gleichzeitige Erklingen mindestens dreier unterschiedlicher Töne, die sich harmonisch deuten lassen. (de)
- Συγχορδία ονομάζεται στη το σύνολο τριών τουλάχιστον φθόγγων που ηχούν ταυτόχρονα. Στο τονικό μουσικό σύστημα η συγχορδία σχηματίζεται με επάλληλους φθόγγους που απέχουν μεταξύ τους διάστημα τρίτης, δηλ. με την προσθήκη της τρίτης, της πέμπτης, της έβδομης κ.ο.κ πάνω από ένα βασικό φθόγγο. Ο φθόγγος αυτός ονομάζεται θεμέλιος και αποτελεί τη βάση και το χαρακτηριστικότερο φθόγγο της συγχορδίας. Οι υπόλοιποι φθόγγοι ονομάζονται τρίτη, πέμπτη, έβδομη, ένατη, κ.ο.κ. Αρμονικά πλήρης είναι η συγχορδία που περιέχει τουλάχιστον τρεις φθόγγους, η τρίφωνη συγχορδία. Με λιγότερους από τρεις, συνήθως χωρίς την πέμπτη, είναι ελλιπής. Μια συγχορδία μπορεί με την προσθήκη επάλληλων τριτών να επεκταθεί θεωρητικά απεριόριστα, στην πράξη όμως το πολύ μέχρι τη δέκατη τρίτη. (el)
- Akordo aŭ konsoneco estas grupo de almenaŭ tri tonoj sonantaj samtempe. (eo)
- I gceol agus i , déantar corda le trí nó os a cionn seinnte go comhuaineach. San úsáid choitianta, ní corda ach grúpa le trí nóta atá nó a bhfuil aige. Mar sin, níl corda ach ina fheidhm armónach den ghrúpa le trí nóta, agus tá neamhriachtanach a dhéanamh as an trí nóta. Féadann níos lú ná trí nóta a fheidhmiú mar comhuaineacht de gach nóta i gcorda. Mar shampla, déanann corda a seinntear nóta i ndiaidh nóta . (ga)
- Akor adalah kumpulan tiga nada atau lebih yang bila dimainkan secara bersamaan terdengar harmonis. Akor bisa dimainkan secara terputus-putus ataupun secara bersamaan. Akor ini digunakan untuk mengiringi suatu lagu. Contoh alat musik lainnya yang bisa memainkan akor adalah gitar (akustik dan listrik), organ, electone. Akor yang memiliki nama berbeda namun bila dimainkan bersuara sama disebut Akor Enharmonis. Contohnya: akor Cb (Ces mayor) dengan B (B mayor). (in)
- Een akkoord is de samenklank van drie of meer tonen die zodanig samenklinken dat zij voor het muzikale oor samensmelten tot een gestalte. Let wel: een samenklank van twee tonen heet een tweeklank en wordt niet tot de akkoorden gerekend en veelal aangeduid met het overeenkomstige interval. In de lichte muziek is het gebruikelijk om akkoorden voor te stellen met akkoordsymbolen. (nl)
- 화음(和音) 또는 코드(chord)란 높이가 다른 2개 이상의 음이 동시에 울렸을 때의 합성음을 말한다. (ko)
- 和音（わおん、英語: chord（コード）、独: Akkord）は、高さが異なる複数のピッチクラスの楽音が同時にひびく音のことである。三つのピッチクラスからなる和音を「三和音」、四つのピッチクラスからなる和音を「四和音」などと呼ぶが、同時に8つの高さの音が鳴っても、ピッチクラスが3または4であれば、それは基本的には三和音または四和音とみなされる。つまり、「○和音」と「○音」とは示す意味が異なっており、かつては携帯電話機の着信メロディにおける同時発音可能数の表示などで、異なる16音で構成される和音を「16和音」とするような間違った用法もしばしば見られた。 古典的な西洋音楽の音楽理論では、和音が和音として認定されるためには最低3音が必要であることから、三和音を基本として考えられる（実際の音楽では2音だけが同時に鳴ることもあるが、これらはすべて三和音のいずれかの音が隠れているものと考えられることが多い）。ポピュラー音楽では、和音の定義というよりも、基本の響きとして四和音を基本として考えることが多い。 それぞれの和音の機能や使用例などは和声を参照。 (ja)
- Акко́рд (фр. accord, итал. accordo, от позднелат. accordo — согласовываю) — одновременное сочетание трёх и более музыкальных звуков разной высоты (точнее, разных высотных классов), воспринимаемое слухом как целостный элемент звуковысотной вертикали. Применительно к музыке барокко и классико-романтического периода данный термин используется главным образом по отношению к созвучиям терцовой структуры. В музыке XX—XXI веков «аккордами» часто называют любые вертикальные созвучия (в том числе и нетерцовой структуры) кроме соноров. (ru)
- 和弦（chord）源自希臘文χορδή，原意是指弦線。在音樂理論裏，是指組合在一起的兩個以上不同音高的音。在歐洲古典音樂及受其影響的音樂風格裏，更多時候是指三個或以上的音高組合，而兩個音高的組合則以音程來描述。和弦的組成音，可分開演奏，亦可同時演奏。分開演奏的，稱為分解和弦（或分散和弦）。和弦有及之分，在西方傳統和聲中的和弦，均按照的原則構成。 和弦的標記方式有很多種，巴洛克音樂經常以數字低音來標記和弦，古典音樂經常以羅馬數字來標記和弦，爵士樂和流行音樂經常以音名的英文字母來標記和弦。 (zh)
- Un acord musical és la combinació de tres o més notes que sonen alhora. Només un instrument polifònic, com ara un instrument de teclat, una guitarra o una arpa, pot fer sonar un acord. En la música occidental, i des del moment en què es comença a forjar la tonalitat com a sistema que organitza les relacions jeràrquiques entre les notes, i l'harmonia com a sistema musical que organitza la simultaneïtat de sons, els acords principals s'organitzaren superposant, sobre una nota fonamental, dues notes disposades en intervals de tercera. D'aquesta manera, els intervals bàsics i principals són els acords tríades. La superposició d'una altra tercera dona lloc als acords de sèptima (o acords quatríades) que són sempre dissonants. (ca)
- A chord, in music, is any harmonic set of pitches/frequencies consisting of multiple notes (also called "pitches") that are heard as if sounding simultaneously. For many practical and theoretical purposes, arpeggios and broken chords (in which the notes of the chord are sounded one after the other, rather than simultaneously), or sequences of chord tones, may also be considered as chords in the right musical context. (en)
- En música y teoría musical, un acorde consiste en un conjunto de dos o más notas diferentes y que constituyen una unidad armónica. En determinados contextos, un acorde también puede ser percibido como tal aunque no suenen todas sus notas. Pueden formarse acordes con las notas de un mismo instrumento o con notas de diferentes instrumentos (incluyendo la voz humana) tocados a la vez, incluso con notas de distintas octavas. (es)
- Musikan, akordea aldi berean entzuten diren eta harmonia bat osatzen duten noten multzoa da. Ez da derrigorrezkoa denak batera jotzea: arpegioak, adibidez, akordetzat har daitezke. Akordeak eta akordeen segidak askotan erabiltzen dira Mendebaldeko, Afrikako eta Ozeaniako musikan, baina ez da agertzen munduko beste toki batzuetako musikan. Akorderik arruntena hiru notaz osatutako triada deritzona da. Nota gehiago erants daitezke, kuatriadak, etab. sortuz. Triadak maiorrak edo minorrak izan daitezke. (eu)
- Nella teoria musicale, un accordo è la simultaneità di tre o più suoni aventi un'altezza definita. Nel lessico proprio della teoria musicale occidentale si definisce accordo la combinazione di due o più intervalli armonici ordinati per intervalli di terza, e non solo, dove per combinazione (detta anche sovrapposizione) di due intervalli armonici si intende la loro simultaneità ed il fatto di avere in comune la nota di altezza intermedia tra le rimanenti, come ad esempio: Questi concetti verranno definiti e chiariti meglio in seguito. (it)
- En musique, un accord est un ensemble de notes considéré comme formant un tout du point de vue de l'harmonie. Le plus souvent, ces notes sont simultanées, superposées en un même moment ; mais les accords peuvent aussi s'exprimer par des notes successives, par exemple dans des arpèges. Les superpositions de notes non classées comme accords sont appelées « agrégats » ; un ensemble de notes contiguës est un cluster. (fr)
- Akord – współbrzmienie co najmniej trzech dźwięków o różnej wysokości i nazwie. Współbrzmienie kilku dźwięków oddalonych o oktawę lub jej wielokrotności nie stanowi akordu. Powoduje jedynie wzmocnienie dźwięku najniższego i wzbogacenie jego barwy. Dźwięki składające się na akord muszą mieć jednoznacznie określoną wysokość. Wynika z tego, że efekty perkusyjne nie mogą być składnikami akordu. (pl)
- Na música, um acorde é um conjunto harmônico de três ou mais notas musicais que se ouve simultaneamente, mas não têm de ser realmente tocadas juntas: arpejos e acordes quebrados também constituem acordes. Acordes e sequências são, frequentemente, usados na música moderna ocidental, da Oceania e do oeste africano, enquanto estão ausentes em muitas outras partes do mundo. (pt)
- Ackord (från medeltidslatinets accordo – "bringa att överensstämma" – via franskans accord) eller harmoni är inom musiken en benämning på minst tre toner (i vissa moderna källor minst två) som klingar tillsammans. Tvåklanger såsom kvinter (så kallade "power chords" inom rockmusik) finns ibland med i grepptabeller för gitarr, och har därför i modern musik kommit att uppfattas som ackord. Ackord betecknas med symboler kallade ackordanalys och kan ofta ersätta ackompanjemangsnoter för ackordinstrument som gitarr, piano och dragspel, särskilt till visor och populärmusik, och kan ge musikern större frihet än vad noter ger. Ackordanalys kan även ge vägledning vid basackompanjemang och vid jazzimprovisation, eftersom till varje ackord hör en eller flera modala skalor. Ackordföljder har en central (sv)
- Акорд в музиці (італ. accordo — узгоджую) — ритмічно одночасне сполучення кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків. В класичній гармонії акордом вважається лише таке сполучення звуків, в якому звуки розташовані по терціях, або можуть бути розташовані шляхом перенесень на октаву. Таке визначення вперше висунув Й. Г. Вальтер в 1732 році. При цьому звуки, що не можуть бути розташовані по терціях, в класичній гармонії вважаються неакордовими. Залежно від кількості різнойменних звуків, що можуть бути розташовані по терціях, акорди поділяються на: (uk)
|
