| dbo:abstract
|
- El conflicte entre el Txad i Líbia foren una sèrie d'enfrontaments esporàdics en territori txadià entre 1978 i 1987 entre les forces armades líbies i txadianes. Líbia havia estat implicada en els afers interns del Txad des d'abans de 1978 i fins i tot abans que Muammar Gaddafi prengués el poder a Líbia el 1969, començant amb l'extensió de la al Txad del nord el 1968. El conflicte fou una sèrie de quatre intervencions líbies diferents en territori txadià, en els anys 1978, 1979, 1980–1981 i 1983–1987. En totes aquestes ocasions Gaddafi va tenir el suport de part de les faccions que participaven en la guerra civil, mentre que els adversaris de Líbia tenien el suport del govern francès, que va intervenir militarment en el conflicte per salvar el govern txadià els anys 1978, 1983 i 1986. El patró de la guerra es va dibuixar el 1978, quan els libis van proporcionar armes i suport aeri als seus aliats, que assumien la major part de la lluita. Aquest patró, però, canvià radicalment el 1986, cap al final de la guerra, quan van augmentar les forces txadianes que s'oposaven a l'ocupació líbia de Txad del nord. Això va privar les forces líbies de la seva infanteria i, juntament amb el fet que els txadians estaven millor armats amb flotes mòbils i míssils antitancs i anti-avions, va provocar que libis perdessin la seva superioritat. Tot seguit, va tenir lloc la coneguda com a en què les forces líbies foren expulsades del Txad, cosa que va posar fi al conflicte. Al principi Gaddafi es volia annexionar la Franja d'Aouzou, la part més septentrional del Txad que Líbia ja reclamava des dels inicis de la descolonització. Segons l'historiador Mario Azevedo, el 1972 Líbia va tenir l'objectiu de crear-hi un estat vassall, una república islàmica modelada segons el seu jamahiriya i assegurar el seu control sobre la Franja. Addicionalment s'hauria buscat l'expulsió del francesos de la regió i la utilització del Txad com a base per a expandir la seva influència a l'Àfrica Central. (ca)
- الصراع التشادي الليبي كان حالة من أحداث الحرب المتقطعة في تشاد من 1978 إلى 1987 بين القوات ليبيا والتشادية. وكانت ليبيا متدخلة في الشئون الداخلية التشادية قبل 1978 وقبل ارتقاء معمر القذافي سدة الحكم في ليبيا في 1969، وبداية من امتداد إلى شمال تشاد في 1968. اتسم الصراع بأربع تدخلات ليبية منفصلة في تشاد، في 1978، 1979، 1980–1981 و1983–1987. في جميع تلك الظروف، حظي القذافي بدعم عدد من الفرق المتناحرة في الحرب الأهلية، بينما اعتمد خصوم ليبيا على دعم الحكومة الفرنسية، التي تدخلت عسكرياً لانقاذ الحكومة التشادية في 1978، 1983 و1986. النمط العسكري للحرب برز في 1978، حيث كان الليبيون يمدون بالمدرعات والمدفعية والدعم الجوي، بينما كان حلفاؤهم التشاديون وقبائل دارفور (السودان) يقدمون المشاة التي تقوم بمعظم الاستطلاع والقتال. هذا النمط تغير بشكل جذري في 1986، قرب نهاية المعركة، عندما اتحدت كل القوات التشادية على مقاومة الاحتلال الليبي لشمال تشاد بدرجة من الوحدة غير مسبوقة في تاريخ تشاد. هذا التغير حرم القوات الليبية من قوات المشاة، ووجاء ذلك في الوقت الذي وجد الليبيون أنفسهم في مواجهة جيش عالي الحركة، مزود بالكثير من الصواريخ المضادة للدبابات والمضادة للطائرات، مما حيـَّد التفوق الليبي في النيران. ما تبع ذلك كانت حرب التويوتا، التي طورد فيها الليبيون وطـُردوا من تشاد، الأمر الذي أنهى الصراع. وفيما يختص بأسباب تدخل القذافي في تشاد، فإن السبب الأصلي كان طموحه لضم قطاع أوزو، وهو أقصى شمال تشاد الذي ادعى أنه جزء من ليبيا على أساس الاتفاقية الفرنسية الإيطالية 1935، التي لم يصدق عليها برلمانا الدولتين الاستعماريتين فرنسا وإيطاليا. وفي 1972 أصبحت أهدافه، حسب المؤرخ ماريو أزڤدو: خلق دولة عميلة تحت خاصرة ليبيا، تكون جمهورية إسلامية على نمط الجماهيرية، مما سيجعلها على علاقة وثيقة بليبيا، وتؤمن سيطرته على قطاع أوزو؛ وتطرد الفرنسيين من المنطقة، وتمكنه من استخدام تشاد كقاعدة لتوسيع نفوذه في أفريقيا الوسطى. (ar)
- Der Libysch-Tschadische Grenzkrieg bezeichnet eine Reihe von Kampfhandlungen zwischen libyschen und tschadischen Streitkräften im Tschad von 1978 bis 1987. Libyen war bereits seit 1969 – also schon vor der Machtergreifung von Muammar al-Gaddafi – in die tschadische Innenpolitik verwickelt, nachdem der 1968 auch den Nordteil des Tschads erfasst hatte. Während des libysch-tschadischen Kriegs intervenierte Libyen viermal im Tschad (1978, 1979, 1980–1981 und 1983–1987). Gaddafi wurde hierbei jeweils von einer oder mehreren Fraktionen im tschadischen Bürgerkrieg unterstützt, während die Gegner Unterstützung von Frankreich erhielten, das dreimal militärisch intervenierte, um den Sturz der tschadischen Regierung zu verhindern (1978, 1983 und 1986). Ab 1978 lieferte Libyen seinen tschadischen Verbündeten Waffen, Artillerie und Luftunterstützung, ohne jedoch seine tschadischen Verbündeten auch direkt mit Bodentruppen zu unterstützen. Dieses Schema änderte sich erst 1986, als sich alle tschadischen Fraktionen vereint gegen die Okkupation des nördlichen Tschad durch libysche Streitkräfte stellten. Dies beraubte die libyschen Streitkräfte ihrer Infanterie, und das gerade zu dem Zeitpunkt, als diese sich mit einer gut ausgerüsteten motorisierten Armee konfrontiert sahen, die über panzerbrechende Waffen sowie Flugabwehr verfügte und in der Lage war, die überlegene libysche Feuerkraft zu brechen. Dieser Teil des Krieges, in dem die libyschen Streitkräfte besiegt und aus dem Tschad vertrieben wurden, wird auch als bezeichnet. Gaddafis Motiv, im Tschad militärisch einzugreifen, bestand ursprünglich aus dem Vorhaben, den Aouzou-Streifen zu annektieren. Gemäß einem nichtratifizierten Vertrag aus der Kolonialzeit erklärte er diesen nördlichen Grenzstreifen des Tschad zu einem Teil Libyens. Im Jahr 1972 kamen laut dem Historiker Mario Azevedo noch folgende Motive hinzu: die Erschaffung eines abhängigen Staates in Libyens „Unterleib“ – eine islamische Republik, geformt nach dem Vorbild seiner libyschen Volksrepublik, die eng an Libyen gebunden wäre und seine Kontrolle über den Aouzou-Streifen absichern würde, außerdem die Vertreibung der Franzosen aus dieser Region und die Benutzung des Tschads als eine Basis, um seinen Einfluss auf Zentralafrika auszudehnen. (de)
- The Chadian–Libyan War was a series of military campaigns in Chad between 1978 and 1987, fought between Libyan and allied Chadian forces against Chadian groups supported by France, with the occasional involvement of other foreign countries and factions. Libya had been involved in Chad's internal affairs prior to 1978 and before Muammar Gaddafi's rise to power in Libya in 1969, beginning with the extension of the Chadian Civil War to northern Chad in 1968. The conflict was marked by a series of four separate Libyan interventions in Chad, taking place in 1978, 1979, 1980–1981 and 1983–1987. On all of these occasions, Gaddafi had the support of a number of factions participating in the civil war, while Libya's opponents found the support of the French government, which intervened militarily to support the Chadian government in 1978, 1983 and 1986. The pattern of the war delineated itself in 1978, with the Libyans providing armour, artillery and air support and their Chadian allies the infantry, which assumed the bulk of the scouting and fighting. This pattern was radically changed in 1986, towards the end of the war, when most Chadian forces united in opposing the Libyan occupation of northern Chad with a degree of unity that had never been seen before in Chad. This deprived the Libyan forces of their habitual infantry, exactly when they found themselves confronting a mobile army, well provided now by the United States, Zaire and France with anti-tank and anti-air missiles, thus cancelling the Libyan superiority in firepower. What followed was the Toyota War, in which the Libyan forces were routed and expelled from Chad, putting an end to the conflict. Gaddafi initially intended to annex the Aouzou Strip, the northernmost part of Chad, which he claimed as part of Libya on the grounds of an unratified treaty of the colonial period. In 1972 his goals became, in the evaluation of historian Mario Azevedo, the creation of a client state in Libya's "underbelly", an Islamic republic modelled after his Jamahiriya, that would maintain close ties with Libya, and secure his control over the Aouzou Strip; expulsion of the French from the region; and use of Chad as a base to expand his influence in Central Africa. (en)
- El Conflicto entre Chad y Libia fue un estado de guerra con eventos esporádicos de violencia en el Chad entre 1978 y 1987, entre las fuerzas de dicho país africano y las de Libia. Los libios llevaban involucrados en los asuntos internos chadianos desde antes de 1978 e incluso desde antes de la llegada al poder de Muammar el Gadafi en 1969, comenzando con la extensión de la Guerra Civil del Chad al norte del país, en 1968. El conflicto estuvo marcado por una serie separada de cuatro intervenciones libias en Chad, que ocurrieron en 1978, 1979, 1980-1981 y 1983-1987. En todas esas ocasiones Gadafi contó con el apoyo de varias facciones que participaban en la guerra civil, mientras que los adversarios de Libia encontraron apoyo en Francia, cuyo gobierno intervino militarmente para salvaguardar los intereses del Gobierno chadiano en 1978, 1983 y 1986. El patrón militar de la guerra en sí fue delineado en 1978, con los libios abasteciendo de armas, artillería y apoyo aéreo a sus aliados en Chad, así como con infantería de primera línea. Este patrón cambió radicalmente en 1986, ya casi en el fin de la guerra, cuando todas las fuerzas chadianas se unieron en la oposición a la presencia militar de Libia en el norte del país, en un grado de unidad que nunca antes se había alcanzado en el país centroafricano. Esta unidad privó a las fuerzas pro-libias de su infantería habitual, que cuando se vio enfrentándose a un Ejército móvil, con misiles antitanque y antiaéreos, supuso el final de la superioridad de Libia en poder de fuego. Lo que le siguió fue la llamada Guerra de los Toyota, en la que las fuerzas libias fueron derrotadas y expulsadad del Chad, poniendo fin al conflicto. De entre los motivos que explicarían la implicación de la Gran Yamahiriya Árabe Libia Popular Socialista con el Chad, se apunta a que la razón inicial sería el interés libio en anexionarse la Franja de Aouzou, una estrecha franja territorial en el extremo norte del Chad que Libia reivindicaba como territorio soberano, en virtud de un tratado ratificado en el período colonial, y que fue asumida por Libia en 1973. Según el historiador Mário Azevedo, a partir de 1972 el régimen libio pasó a tener entre sus objetivos: la transformación del Chad en un Estado satélite de Libia, con una república islámica similar a la Yamahiriya de Trípoli, que mantendría estechas relaciones con la nación tripolitana y garantizaría así el control libio sobre la Franja de Aouzou; la expulsión de los franceses de la región y la utilización de aquel país como base para expandir la influencia de Libia en África Central. (es)
- Le conflit tchado-libyen est un conflit entre le Tchad et la Libye pour le contrôle de la bande d'Aozou entre 1978 et 1987, avec un soutien important de la France au premier (opération Manta puis opération Épervier). Prolongement de la première guerre civile tchadienne qui oppose tout d'abord le pouvoir central tchadien et les différents mouvements de rébellion, puis le pouvoir central et ses alliés rebelles aux rebelles soutenus par la Libye, elle voit la victoire finale d'Hissène Habré, rebelle tchadien porté au pouvoir durant le conflit, qui expulse les forces libyennes de Mouammar Kadhafi du territoire tchadien. (fr)
- Konflik Chad-Libya adalah sebuah konflik militer sporadis di Chad yang berlangsung dari tahun 1978 hingga 1987. Konflik ini adalah konflik yang terjadi antara Libya dan Chad, tetapi Libya sudah melakukan campur tangan dalam urusan dalam negeri Chad sebelum tahun 1978 (bahkan sebelum Muammar al-Gaddafi berkuasa pada tahun 1969, yaitu dari masa ketika Perang Saudara Chad merebak ke kawasan Chad utara pada tahun 1968). Selama konflik ini, Libya melakukan campur tangan sebanyak empat kali di Chad pada tahun 1978, 1979, 1980–1981 dan 1983–1987. Gaddafi telah mendukung beberapa faksi yang berpartisipasi dalam perang saudara, sementara musuh-musuh Libya menerima bantuan dari pemerintahan Prancis. Prancis bahkan melakukan campur tangan militer untuk menyelamatkan pemerintahan Chad pada tahun 1978, 1983 dan 1986. Pola perang Chad-Libya dari tahun 1978 adalah pemberian bantuan dari Libya berupa kendaraan lapis baja, artileri dan dukungan dari udara, sementara sekutu mereka di Chad-lah yang bertempur langsung di medan perang. Pola ini berubah drastis pada tahun 1986 menjelang akhir perang, ketika sebagian besar pasukan Chad bersatu untuk mengusir Libya dari Chad utara dengan tingkat persatuan yang tidak pernah terlihat sebelumnya di Chad. Akibatnya, pasukan Libya harus berhadapan dengan angkatan darat musuh yang kini memiliki misil anti-tank dan misil anti-udara. Yang terjadi selanjutnya adalah Perang Toyota. Selama perang tersebut, pasukan Libya dapat dikalahkan dan dipukul mundur oleh Chad, sehingga mengakhiri konflik ini. Alasan keikutsertaan Gaddafi dalam konflik di Chad adalah ambisinya untuk menguasai wilayah Jalur Aouzou, bagian terutara Chad yang diklaim sebagai bagian dari Libya berdasarkan sebuah perjanjian yang belum diratifikasi pada saat periode kolonial. Pada tahun 1972, menurut sejarawan Mario Azevedo, ambisi Gaddafi telah berubah; kini ia menginginkan pendirian negara boneka di bawah Libya, sebuah republik Islam yang didasarkan pada konsep jamahiriya-nya, yang akan membina hubungan dekat dengan Libya. Pada saat yang sama, ia ingin memperkuat kendalinya atas wilayah Jalur Aouzou, mengusir kekuasaan Prancis dari kawasan Chad, dan menggunakan Chad sebagai basis untuk memperluas kekuasaannya di Afrika Tengah. (in)
- 차드-리비아 전쟁은 차드와 대리비아 아랍 사회주의 인민 자마히리야국 간의 전쟁이다. (ko)
- チャド・リビア紛争（チャド・リビアふんそう）とは、1978年から1987年にかけてチャドで行われた一連の軍事作戦で、リビア軍とチャド連合軍が、フランスの支援を受けたチャド人グループと戦い、時には他の外国や勢力が関与することもあった。リビアによるチャド内政への関与は、が1968年にチャド北部に拡大したことに端を発しており、1978年の本紛争以前、もとよりムアンマル・アル＝カダフィがで権力を掌握する以前より行われていた。リビアによるこの紛争への介入は、1978年、1979年、1980年から1981年、1983年から1987年の4次にも亘ったことに特色があり、カダフィはこの4次のいずれにおいてもチャド内戦参加勢力の多くから支持されていた。一方、フランスは1978年、1983年、1986年にチャド政府支援のために軍事介入しており、反リビア勢力もフランスの支援を受けていた。 リビア側の戦闘の役割分担は1978年当初より、リビアが機甲部隊・砲兵部隊及び航空支援を担当し、親リビア派チャド勢力の歩兵部隊が偵察と戦闘の大部分を担うというものであった。このリビア側の役割分担は、リビアによるチャド北部占領に対して、かつてないほどの団結を見せたチャド軍によって、紛争末期の1986年には大きく変容、すなわちリビア側の熟練歩兵は消耗することとなった。また時を合わせて、アメリカ、ザイール、フランス供給の対戦車・対空ミサイルをふんだんに装備する遊撃軍と対峙することとなり、火力面でのリビア側の優位性は失われることとなった。その後、トヨタ戦争が起こり、リビア軍はチャドから潰走・撤退し、紛争は終結した。 カダフィは当初、「チャド最北端・アオゾウ地帯のチャド帰属は、植民地時代の未批准の条約よるもので、本来はリビアの一部である」と主張し、同地の併合を企てていた。歴史学者（英: Mario Azevedo）の考察によると、その後の1972年当時のカダフィの目論見は、リビアの「急所」に彼自身が唱える「ジャマーヒリーヤ」を模したイスラム共和制の従属国家を打ち立て、緊密な関係を維持し、アオゾウ地帯の支配権を確保すること、この地域からフランスを追放すること、そしてチャドを中部アフリカにおける影響力を拡大させる拠点とすることであった。 (ja)
- La guerra libico-ciadiana venne combattuta a fasi alterne tra il 1978 e il 1987, principalmente nelle regioni settentrionali e centrali dello Stato africano del Ciad. Il conflitto si originò dall'intervento della Libia del dittatore Muʿammar Gheddafi nei convulsi eventi della in corso dal 1965, che vedeva opposte le genti del nord del Ciad, principalmente arabizzate e di religione musulmana, a quelle del sud, africane e cristiane/animiste; la mossa libica era motivata principalmente dal desiderio di annettersi il territorio della striscia di Aouzou nel nord del Ciad, ritenuto ricco di giacimenti di uranio, e di esercitare un'influenza nelle questioni interne ciadiane al fine di trasformare il paese in uno Stato satellite della Libia. I libici appoggiarono l'organizzazione ribelle ciadiana del , composta dalla sommatoria di più gruppi distinti, e poi il cosiddetto "" o GUNT, insediatosi alla guida del Ciad dopo la conclusione della guerra civile nel 1979: i libici fornirono armamenti moderni ai ribelli come pure supporto di fuoco con artiglieria, carri armati e aerei da combattimento. Varie nazioni africane come Egitto, Sudan e Zaire, nonché gli Stati Uniti d'America e soprattutto l'ex potenza coloniale della Francia, appoggiarono invece il governo centrale ciadiano del presidente François Tombalbaye e poi la fazione anti-libica del signore della guerra Hissène Habré ( o FAN, divenute o FANT nel 1983 dopo la fusione con altri gruppi di ribelli): la Francia in particolare inviò a più riprese contingenti di truppe nel Ciad per sostenere i suoi protetti. Il conflitto conobbe una svolta a partire dal 1986, quando il GUNT si dissolse a causa di contrasti interni tra le sue varie componenti permettendo ad Habré di riunire i vari gruppi ciadiani per fare fronte comune contro i libici; una serie di rapide offensive delle FANT nel corso del 1987 provocarono il rapido crollo delle posizioni libiche nel nord del Ciad, obbligando Gheddafi a siglare un accordo di cessate il fuoco l'11 settembre 1987. I rapporti tra Libia e Ciad andarono poi progressivamente migliorando: le due nazioni decisero di sottoporre il caso della striscia di Aouzou alla Corte internazionale di giustizia, la quale il 3 febbraio 1994 decise di attribuire il territorio al Ciad. (it)
- O Conflito entre Chade e Líbia foi um estado de guerra com eventos esporádicos de violência no Chade entre 1978 e 1987, entre as forças do Chade e da Líbia. A Líbia tinha sido envolvida nos assuntos internos do Chade antes de 1978 e antes da ascensão ao poder de Muammar al-Gaddafi na Líbia em 1969, começando com a extensão da Guerra Civil do Chade para norte do Chade, em 1968. O conflito foi marcado por uma série separada de quatro intervenções da Líbia no Chade, que ocorreram em 1978, 1979, 1980-1981 e 1983-1987. Em todas essas ocasiões, Kadhafi tinha o apoio de várias facções que participam na guerra civil, enquanto os adversários da Líbia encontraram o apoio do governo francês, que interveio militarmente para salvar o governo do Chade em 1978, 1983 e 1986. O padrão militar da guerra em si foi delineado em 1978, com os líbios fornecendo armas, artilharia e apoio aéreo aos seus aliados no Chade e com a infantaria a assumir a maior parte da luta. Este padrão mudou radicalmente em 1986, para o fim da guerra, quando todas as forças do Chade unidas à oposição à ocupação do norte do país pela Líbia, com um grau de unidade que nunca havia sido visto antes, no Chade. Esta privou as forças da Líbia de sua infantaria habitual, exatamente quando viram-se enfrentando um exército móvel, com mísseis anti-tanque e anti-aéreos, cancelando assim a superioridade da Líbia em poder de fogo. O que se seguiu foi a chamada "Guerra dos Toyota", em que as forças líbias foram derrotadas e expulsas do Chade, pondo fim ao conflito. Dentre os motivos que explicariam o envolvimento do Regime Líbio com o Chade, aponta-se que a razão inicial seria o interesse em anexar a Faixa de Aouzou, uma estreita faixa territorial no extremo norte do Chade que era reivindicada como parte da Líbia, em razão de um tratado ratificado no período colonial, e que foi tomada pelo Regime Líbio em 1973. Segundo o historiador Mário Azevedo, a partir de 1972, o Regime Líbio passou a ter dentre seus objetivos: a transformação do Chade em um estado cliente da Líbia, uma república islâmica modelada no Jamairia, que manteria estreitas relações com a Líbia, para garantir seu controle sobre a Faixa de Aouzou; expulsão dos franceses da região, e a utilização daquele país como uma base para expandir sua influência na África Central. (pt)
- Ча́дско-ливи́йский конфли́кт — военные действия на территории Чада с 1978 по 1987 год, в которых были задействованы ВС Ливийской Арабской Джамахирии, Франции и вооружённые силы различных партий Чада. Ливия вмешивалась во внутренние дела Чада и до 1978 года, но она приняла особенно активное участие в Гражданской войне в Чаде, в ходе которой Ливия провела четыре интервенции в Чад, в 1978, 1979, 1980—1981 и 1983—1987 годах. Во всех случаях Муаммар Каддафи поддерживал одну из сторон в гражданской войне, в то время как противоположную сторону поддерживала Франция. В 1981 году даже было объявлено об объединении Ливии и Чада, которое так и не состоялось. В июне 1982 года к власти в Чаде пришли антиливийское движение Вооружённые силы Севера во главе с Хиссеном Хабре. В 1978 году Ливия поставила вооружения, а также обеспечила артиллерийскую и воздушную поддержку своим союзникам в Чаде, но в наземных операциях участвовали в основном вооружённые группировки Чада. Такая тактика продолжалась практически на всём протяжении конфликта, и изменилась лишь в 1986 году, когда все чадские группировки на севере страны объединились против ливийских войск. В этой ситуации Ливия оказалась противопоставленной мобильной армии, вооружённой противотанковыми и противовоздушными ракетами, что свело на нет огневые преимущества ливийской армии. В последней фазе войны, известной как война «тойот», вооружённые силы Ливии потерпели поражение и были вытеснены из Чада. Первоначальная мотивация Каддафи его вмешательства во внутренние дела Чада состояла в намерении вернуть полосу Аузу, узкую полосу территории между Чадом и Ливией, на которую Ливия предъявляла территориальные претензии. По договору 1935 года между Францией и Италией полоса отошла Италии (договор был денонсирован в 1938 году Италией), затем в 1955 году был заключён договор между Ливией и Францией, передававший полосу Франции. После распада французской колониальной империи полоса Аузу перешла к Чаду. Кроме того, идея джамахирии предполагала объединение всех арабских государств и создание союзного государства южнее Ливии, с перспективой распространения влияния Ливии на всю Центральную Африку, и ослабление влияния Франции хорошо вписывались в эту картину. После окончания войны вопрос о государственной принадлежности полосы Аузу по согласию сторон был передан в Международный суд ООН. В соответствии с решением суда, вынесенным в 1994 году, полоса Аузу является частью Чада. (ru)
- Лівійсько-чадський конфлікт — низка воєнних конфліктів між збройними силами Лівії і Чаду, які відбувалися на півночі Чаду в період з 1978 по 1987 роки, хоча історія втручання Лівії у внутрішні справи Чаду значно довша і почалася ще в 1968 році, до захоплення влади у Лівії Муаммаром Каддафі, коли громадянська війна в Чаді поширилася на північні пустельні регіони країни. Конфлікт складався з чотирьох окремих вторгнень збройних сил Лівії до північного Чаду, які відбувалися в 1978, 1979, 1980—1981 і 1983—1987 роках. В усіх чотирьох випадках Лівія користувалася допомогою деяких чадських фракцій, що брали участь у громадянській війні у країні; фракції, які протистояли вторгненню, підтримував уряд Франції, збройні сили якої втручалися у конфлікт для врятування чадського уряду в 1978, 1983 і 1986 роках. Модель ведення воєнних дій у цьому конфлікті сформувалася вже у 1978: Лівія провадила артилерійську, авіаційну і бронетанкову підтримку пішим підрозділам чадських союзників, які й виконували більшу частину розвідувальних та бойових операцій. Ця модель змінилася лише наприкінці конфлікту, в 1986 році, коли усі чадські фракції об'єдналися для опору лівійській окупації півночі країни з нечуваною в новітній історії Чаду одностайністю; через це моторизоване лівійське угруповання опинилося у чужій країні без піхотної підтримки віч-на-віч зі значно зміцнілим супротивником, добре озброєним протитанковими і зенітними ракетами, здатними ефективно компенсувати лівійську перевагу у вогневій моці. В ході Війни «Тойот», яка сталася після цього, лівійські сили зазнали нищівної поразки й були вигнані з Чаду, на чому історія збройного протистояння між двома країнами фактично завершилася. Початковою причиною втручання Каддафі у чадські справи було бажання анексувати Смугу Аузу, територію на крайній півночі Чаду, яку Лівія вважала своєю на підставі нератифікованого договору колоніальної доби. Історик Маріо Азеведо вважає, що в 1972 році плани Каддафі набули подальшого розвитку і включали до себе створення у лівійському «підчерев'ї» клієнтської держави, ісламської республіки за моделлю його «джамахірії», яка б підтримувала тісні стосунки з Лівією і закріпила б її контроль над Смугою Аузу, а також витиснення з регіону Франції і використання Чаду як базу для поширення свого впливу на всю Центральну Африку. (uk)
- Konflikten mellan Libyen och Tchad var ett tillstånd av sporadisk krigföring i Tchad mellan 1978 och 1987. Libyens inblandning i Tchads inre angelägenheter inleddes 1968, då inbördeskriget i Tchad utvidgades till norra Tchad, och blev mer intensivt 1969 då Muammar al-Gaddafi tog makten i Libyen. Konflikten utmärktes av fyra olika libyska interventioner i Tchad, som skedde 1978, 1979, 1980–1981 och 1983–1987. Vid alla dessa tillfällen hade Gaddafi stöd av ett antal grupperingar i Tchad som deltog i inbördeskriget, medan Libyens motståndare fick stöd av den franska regeringen, som ingrep militärt för att rädda Tchads regering 1978, 1983 och 1986. Krigets militära mönster avtecknade sig redan 1978. Libyerna tillhandahöll utrustning, artilleri och flygstöd och deras tchadiska allierade stod för infanteriet som utförde det mesta av spanandet och stridandet. Detta mönster kom att ändras radikalt 1986, mot slutet av kriget, när alla tchadiska styrkor gick samman mot Libyens ockupation av norra Tchad med en enighet som aldrig tidigare hade setts i Tchad. Detta berövade de libyska styrkorna deras vanliga infanteri, precis när de fann sig i konfrontation mot en rörlig armé, som nu var välutrustad med pansarvärnsrobotar och luftvärnsrobotar, och avslutade därmed Libyens överlägsenhet i eldkraft. Det som följde var det så kallade Toyotakriget, där de libyska styrkorna besegrades och kördes ut från Tchad, vilket blev slutet på konflikten. Den ursprungliga orsaken till Gaddafis inblandning i Tchad var hans ambition att annektera , den nordligaste delen av Tchad, som han gjorde anspråk på med hänvisning till ett oratificerat fördrag från kolonialtiden. År 1972 blev hans mål, enligt historikern bedömning, att skapa en klientstat på Libyens "undersida", en islamisk republik utformad i likhet med hans jamahiriya, som skulle upprätthålla nära band med Libyen och säkra hans kontroll över Aozouremsan, att driva ut Frankrike från området, och att använda Tchad som en bas för att utöka sitt inflytande i Centralafrika. (sv)
- 乍得-利比亚冲突是1978年至1987年间利比亞在乍得進行的一系列军事行动，作戰雙方分別是利比亚和它的乍得武裝組織盟友以及法国支持的乍得政府。利比亚在1969年利比亚绿色革命前就已開始干涉了乍得内政。 利比亚在1978年、1979 年、1980-1981 年和1983-1987年分別对乍得进行了四次武裝干预。在這四次武裝干預中，卡扎菲都得到了中的多个派别的支持，而乍得政府則得到了法国政府的支持，法國政府在1978年、1983年和1986年也進行了军事干预。 1978年利比亚當局向乍得內戰中的武裝分子提供装甲、火炮和空中支援。 1986年战争接近尾声时，大多数乍得武裝分子联合起来反对利比亚对乍得北部的占领。 美国、薩伊和法国向乍得反利比亞武裝提供了反坦克和防空导弹。不久豐田戰爭爆發，利比亚军队被击溃并被驱逐出乍得，戰爭結束。 卡扎菲最初打算吞并乍得最北端的奥祖地带，他声称这是利比亚的一部分。 1972年，根据历史学家的說法，卡扎菲的目标有所改變，他打算在當地建立一个從屬國，並且該國要与利比亚保持密切联系，他要確保对奥祖地带的實際控制以及将法国人驱逐出该地区，而且還要以乍得为基地，扩大其在中非的影响力。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Le conflit tchado-libyen est un conflit entre le Tchad et la Libye pour le contrôle de la bande d'Aozou entre 1978 et 1987, avec un soutien important de la France au premier (opération Manta puis opération Épervier). Prolongement de la première guerre civile tchadienne qui oppose tout d'abord le pouvoir central tchadien et les différents mouvements de rébellion, puis le pouvoir central et ses alliés rebelles aux rebelles soutenus par la Libye, elle voit la victoire finale d'Hissène Habré, rebelle tchadien porté au pouvoir durant le conflit, qui expulse les forces libyennes de Mouammar Kadhafi du territoire tchadien. (fr)
- 차드-리비아 전쟁은 차드와 대리비아 아랍 사회주의 인민 자마히리야국 간의 전쟁이다. (ko)
- 乍得-利比亚冲突是1978年至1987年间利比亞在乍得進行的一系列军事行动，作戰雙方分別是利比亚和它的乍得武裝組織盟友以及法国支持的乍得政府。利比亚在1969年利比亚绿色革命前就已開始干涉了乍得内政。 利比亚在1978年、1979 年、1980-1981 年和1983-1987年分別对乍得进行了四次武裝干预。在這四次武裝干預中，卡扎菲都得到了中的多个派别的支持，而乍得政府則得到了法国政府的支持，法國政府在1978年、1983年和1986年也進行了军事干预。 1978年利比亚當局向乍得內戰中的武裝分子提供装甲、火炮和空中支援。 1986年战争接近尾声时，大多数乍得武裝分子联合起来反对利比亚对乍得北部的占领。 美国、薩伊和法国向乍得反利比亞武裝提供了反坦克和防空导弹。不久豐田戰爭爆發，利比亚军队被击溃并被驱逐出乍得，戰爭結束。 卡扎菲最初打算吞并乍得最北端的奥祖地带，他声称这是利比亚的一部分。 1972年，根据历史学家的說法，卡扎菲的目标有所改變，他打算在當地建立一个從屬國，並且該國要与利比亚保持密切联系，他要確保对奥祖地带的實際控制以及将法国人驱逐出该地区，而且還要以乍得为基地，扩大其在中非的影响力。 (zh)
- الصراع التشادي الليبي كان حالة من أحداث الحرب المتقطعة في تشاد من 1978 إلى 1987 بين القوات ليبيا والتشادية. وكانت ليبيا متدخلة في الشئون الداخلية التشادية قبل 1978 وقبل ارتقاء معمر القذافي سدة الحكم في ليبيا في 1969، وبداية من امتداد إلى شمال تشاد في 1968. اتسم الصراع بأربع تدخلات ليبية منفصلة في تشاد، في 1978، 1979، 1980–1981 و1983–1987. في جميع تلك الظروف، حظي القذافي بدعم عدد من الفرق المتناحرة في الحرب الأهلية، بينما اعتمد خصوم ليبيا على دعم الحكومة الفرنسية، التي تدخلت عسكرياً لانقاذ الحكومة التشادية في 1978، 1983 و1986. (ar)
- El conflicte entre el Txad i Líbia foren una sèrie d'enfrontaments esporàdics en territori txadià entre 1978 i 1987 entre les forces armades líbies i txadianes. Líbia havia estat implicada en els afers interns del Txad des d'abans de 1978 i fins i tot abans que Muammar Gaddafi prengués el poder a Líbia el 1969, començant amb l'extensió de la al Txad del nord el 1968. El conflicte fou una sèrie de quatre intervencions líbies diferents en territori txadià, en els anys 1978, 1979, 1980–1981 i 1983–1987. En totes aquestes ocasions Gaddafi va tenir el suport de part de les faccions que participaven en la guerra civil, mentre que els adversaris de Líbia tenien el suport del govern francès, que va intervenir militarment en el conflicte per salvar el govern txadià els anys 1978, 1983 i 1986. (ca)
- Der Libysch-Tschadische Grenzkrieg bezeichnet eine Reihe von Kampfhandlungen zwischen libyschen und tschadischen Streitkräften im Tschad von 1978 bis 1987. Libyen war bereits seit 1969 – also schon vor der Machtergreifung von Muammar al-Gaddafi – in die tschadische Innenpolitik verwickelt, nachdem der 1968 auch den Nordteil des Tschads erfasst hatte. Während des libysch-tschadischen Kriegs intervenierte Libyen viermal im Tschad (1978, 1979, 1980–1981 und 1983–1987). Gaddafi wurde hierbei jeweils von einer oder mehreren Fraktionen im tschadischen Bürgerkrieg unterstützt, während die Gegner Unterstützung von Frankreich erhielten, das dreimal militärisch intervenierte, um den Sturz der tschadischen Regierung zu verhindern (1978, 1983 und 1986). (de)
- The Chadian–Libyan War was a series of military campaigns in Chad between 1978 and 1987, fought between Libyan and allied Chadian forces against Chadian groups supported by France, with the occasional involvement of other foreign countries and factions. (en)
- El Conflicto entre Chad y Libia fue un estado de guerra con eventos esporádicos de violencia en el Chad entre 1978 y 1987, entre las fuerzas de dicho país africano y las de Libia. Los libios llevaban involucrados en los asuntos internos chadianos desde antes de 1978 e incluso desde antes de la llegada al poder de Muammar el Gadafi en 1969, comenzando con la extensión de la Guerra Civil del Chad al norte del país, en 1968. El conflicto estuvo marcado por una serie separada de cuatro intervenciones libias en Chad, que ocurrieron en 1978, 1979, 1980-1981 y 1983-1987. En todas esas ocasiones Gadafi contó con el apoyo de varias facciones que participaban en la guerra civil, mientras que los adversarios de Libia encontraron apoyo en Francia, cuyo gobierno intervino militarmente para salvaguardar (es)
- Konflik Chad-Libya adalah sebuah konflik militer sporadis di Chad yang berlangsung dari tahun 1978 hingga 1987. Konflik ini adalah konflik yang terjadi antara Libya dan Chad, tetapi Libya sudah melakukan campur tangan dalam urusan dalam negeri Chad sebelum tahun 1978 (bahkan sebelum Muammar al-Gaddafi berkuasa pada tahun 1969, yaitu dari masa ketika Perang Saudara Chad merebak ke kawasan Chad utara pada tahun 1968). Selama konflik ini, Libya melakukan campur tangan sebanyak empat kali di Chad pada tahun 1978, 1979, 1980–1981 dan 1983–1987. Gaddafi telah mendukung beberapa faksi yang berpartisipasi dalam perang saudara, sementara musuh-musuh Libya menerima bantuan dari pemerintahan Prancis. Prancis bahkan melakukan campur tangan militer untuk menyelamatkan pemerintahan Chad pada tahun 1978, (in)
- La guerra libico-ciadiana venne combattuta a fasi alterne tra il 1978 e il 1987, principalmente nelle regioni settentrionali e centrali dello Stato africano del Ciad. Il conflitto si originò dall'intervento della Libia del dittatore Muʿammar Gheddafi nei convulsi eventi della in corso dal 1965, che vedeva opposte le genti del nord del Ciad, principalmente arabizzate e di religione musulmana, a quelle del sud, africane e cristiane/animiste; la mossa libica era motivata principalmente dal desiderio di annettersi il territorio della striscia di Aouzou nel nord del Ciad, ritenuto ricco di giacimenti di uranio, e di esercitare un'influenza nelle questioni interne ciadiane al fine di trasformare il paese in uno Stato satellite della Libia. (it)
- チャド・リビア紛争（チャド・リビアふんそう）とは、1978年から1987年にかけてチャドで行われた一連の軍事作戦で、リビア軍とチャド連合軍が、フランスの支援を受けたチャド人グループと戦い、時には他の外国や勢力が関与することもあった。リビアによるチャド内政への関与は、が1968年にチャド北部に拡大したことに端を発しており、1978年の本紛争以前、もとよりムアンマル・アル＝カダフィがで権力を掌握する以前より行われていた。リビアによるこの紛争への介入は、1978年、1979年、1980年から1981年、1983年から1987年の4次にも亘ったことに特色があり、カダフィはこの4次のいずれにおいてもチャド内戦参加勢力の多くから支持されていた。一方、フランスは1978年、1983年、1986年にチャド政府支援のために軍事介入しており、反リビア勢力もフランスの支援を受けていた。 (ja)
- O Conflito entre Chade e Líbia foi um estado de guerra com eventos esporádicos de violência no Chade entre 1978 e 1987, entre as forças do Chade e da Líbia. A Líbia tinha sido envolvida nos assuntos internos do Chade antes de 1978 e antes da ascensão ao poder de Muammar al-Gaddafi na Líbia em 1969, começando com a extensão da Guerra Civil do Chade para norte do Chade, em 1968. O conflito foi marcado por uma série separada de quatro intervenções da Líbia no Chade, que ocorreram em 1978, 1979, 1980-1981 e 1983-1987. Em todas essas ocasiões, Kadhafi tinha o apoio de várias facções que participam na guerra civil, enquanto os adversários da Líbia encontraram o apoio do governo francês, que interveio militarmente para salvar o governo do Chade em 1978, 1983 e 1986. (pt)
- Ча́дско-ливи́йский конфли́кт — военные действия на территории Чада с 1978 по 1987 год, в которых были задействованы ВС Ливийской Арабской Джамахирии, Франции и вооружённые силы различных партий Чада. Ливия вмешивалась во внутренние дела Чада и до 1978 года, но она приняла особенно активное участие в Гражданской войне в Чаде, в ходе которой Ливия провела четыре интервенции в Чад, в 1978, 1979, 1980—1981 и 1983—1987 годах. Во всех случаях Муаммар Каддафи поддерживал одну из сторон в гражданской войне, в то время как противоположную сторону поддерживала Франция. В 1981 году даже было объявлено об объединении Ливии и Чада, которое так и не состоялось. В июне 1982 года к власти в Чаде пришли антиливийское движение Вооружённые силы Севера во главе с Хиссеном Хабре. (ru)
- Konflikten mellan Libyen och Tchad var ett tillstånd av sporadisk krigföring i Tchad mellan 1978 och 1987. Libyens inblandning i Tchads inre angelägenheter inleddes 1968, då inbördeskriget i Tchad utvidgades till norra Tchad, och blev mer intensivt 1969 då Muammar al-Gaddafi tog makten i Libyen. Konflikten utmärktes av fyra olika libyska interventioner i Tchad, som skedde 1978, 1979, 1980–1981 och 1983–1987. Vid alla dessa tillfällen hade Gaddafi stöd av ett antal grupperingar i Tchad som deltog i inbördeskriget, medan Libyens motståndare fick stöd av den franska regeringen, som ingrep militärt för att rädda Tchads regering 1978, 1983 och 1986. (sv)
- Лівійсько-чадський конфлікт — низка воєнних конфліктів між збройними силами Лівії і Чаду, які відбувалися на півночі Чаду в період з 1978 по 1987 роки, хоча історія втручання Лівії у внутрішні справи Чаду значно довша і почалася ще в 1968 році, до захоплення влади у Лівії Муаммаром Каддафі, коли громадянська війна в Чаді поширилася на північні пустельні регіони країни. Конфлікт складався з чотирьох окремих вторгнень збройних сил Лівії до північного Чаду, які відбувалися в 1978, 1979, 1980—1981 і 1983—1987 роках. В усіх чотирьох випадках Лівія користувалася допомогою деяких чадських фракцій, що брали участь у громадянській війні у країні; фракції, які протистояли вторгненню, підтримував уряд Франції, збройні сили якої втручалися у конфлікт для врятування чадського уряду в 1978, 1983 і 1986 (uk)
|
