| dbo:abstract
|
- الحالة هي يعكس التي يؤديها الاسم أو الضمير في عبارة، مقطع، أو جملة. في بعض اللغات تأخذ الأسماء، الضمائر، تصريفات مختلفة اعتماداً على أي حالة هي بها. وقد فقدت اللغة الإنجليزية إلى حد كبير لها نظام الحالات هذا، على الرغم من اأنه يمكن التمييز بين فروق الحالات مع : أشكال مثل I، He وwe تستخدم في دور المبتدأ ("أنا ركلت الكرة")، في حين أن أشكال مثل me، him و us تستخدم في دور المفعول به ( "جون ركلني"). (ar)
- Pád je morfologická kategorie, kterou flexivní jazyky obvykle vyjadřují vztah jmen (nomin) ke slovesu či jiným větným členům. Čeština rozlišuje 7 pádů. V jiných jazycích některé z nich chybí nebo se naopak vyskytuje řada pádů, které nezná čeština. Tradičně uváděné pořadí může být v mluvnicích jiných jazyků od češtiny odlišné, proto se pro porovnávání jazyků mnohem více než české číslování (1. pád, …, 7. pád) hodí slovní názvy pádů odvozené z latiny. Avšak ani funkce pádu s konkrétním jménem, byť podobná, nebývá ve dvou různých jazycích zcela shodná. V souvislosti s valencí se používají pojmy prostý pád a předložkový pád. Tyto výrazy vyjadřují, zda nadřazené sloveso (popř. přídavné jméno, podstatné jméno nebo dokonce příslovce) vyžaduje použití daného pádu spolu s určitou předložkou, nebo bez předložky. Jde tedy o konkrétní použití pádu, nikoli o dělení pádů do kategorií - většina českých pádů může fungovat jako prostá i předložková, pouze nominativ a vokativ jsou výhradně prosté a pouze lokál je výhradně předložkový. (cs)
- En lingüística, el cas és una categoria de la flexió de noms, adjectius o pronoms, que fa que la paraula adopti diferents formes segons la funció sintàctica que fa dins de la frase. Algunes llengües que presenten casos són el llatí, el grec, el sànscrit, l'alemany, o les llengües eslaves, per exemple. En català, i en la majoria de llengües romàniques (excepte el romanès), només queden vestigis dels casos llatins en el sistema de pronoms personals. Per exemple, les diferents funcions sintàctiques dels pronoms ell, lo, li, seu correspondrien aproximadament als casos del llatí nominatiu, acusatiu, datiu, i genitiu. La flexió de cas era molt més freqüent en les llengües indoeuropees antigues que en les actuals, en què sovint només en queden restes. Per exemple, entre les llengües romàniques, només el romanès manté un sistema de casos en els noms. El sistema de casos del grec modern és molt més senzill que el del grec clàssic. L'anglès, entre les llengües germàniques, també ha perdut pràcticament el sistema de casos i només en queden vestigis en alguns pronoms personals(per exemple, les diferents formes del pronom "he, him, his") i pronoms relatius (les diferents formes del pronom "who, whom, whose"), i en el denominat genitiu saxó, que marca el posseïdor amb una terminació "'s". La flexió pel cas acostuma a permetre un ordre de les paraules més lliure, ja que les relacions sintàctiques poden quedar explícites per la forma flexiva de les paraules. Per exemple, en la frase llatina 'Reginam populus amat' les terminacions permeten entendre que la frase diu 'el poble estima la reina' i no al revés. En canvi, 'Regina populum amat' voldria dir 'la reina estima el poble'. (ca)
- Ορισμένα μέρη του λόγου είναι πτωτικά, δηλαδή απαντώνται σε διάφορες πτώσεις. Στην πρωτοϊνδοευρωπαϊκή γλώσσα, από την οποία προέρχονται όλες οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες, πιστεύεται ότι υπήρχαν οκτώ πτώσεις:
* η Ονομαστική, που χρησιμοποιούμε ως υποκείμενο ρήματος, και όταν αναφερόμαστε σε κάτι με το όνομά του
* η Γενική, που χρησιμοποιείται όταν αναφερόμαστε στο γένος κάποιου πράγματος
* η Δοτική, που χρησιμοποιούμε για το ον που αφορά η ενέργεια του ρήματος
* η Αιτιατική, που χρησιμοποιούμε όταν αναφερόμαστε στην αιτία κάποιας ενέργειας
* η Κλητική, που χρησιμοποιούμε όταν καλούμε κάποιον, ή όταν προσφωνούμε κάτι
* η Αφαιρετική, που δηλώνει κατεύθυνση από τοπο
* η Τοπική, που δηλώνει κατεύθυνση προς τόπο
* η Οργανική, που δηλώνει το όργανο με το οποίο γίνεται μια ενέργεια Η νέα ελληνική γλώσσα έχει διατηρήσει τέσσερις πτώσεις: ονομαστική, γενική, αιτιατική και κλητική. Η αρχαία ελληνική της Κλασικής Εποχής είχε πέντε, τις σημερινές τέσσερις και τη δοτική. Ήδη οι πτώσεις είχαν μειωθεί σε έξι στη διάρκεια της μυκηναϊκής περιόδου -η αφαιρετική έχει συγχωνευθεί στη γενική και η τοπική στη δοτική. Αργότερα, στην Αρχαϊκή Εποχή, μειώθηκαν σε πέντε, επειδή στο μεταξύ η οργανική συγχωνεύθηκε στη δοτική. Σε κείμενα της Γραμμικής Β μαρτυρούνται, πάντως, η οργανική και η τοπική. Τα πτωτικά μέρη του λόγου είναι: το Άρθρο, το Ουσιαστικό, το Επίθετο, η Αντωνυμία και η Μετοχή. (el)
- Der Kasus [ˈkʰaːzʊs] (Pl.: Kasus mit langem u [ˈkʰaːzuːs]) (auch: der Fall) ist eine grammatische Kategorie, das heißt eine Kategorie in der Flexion der nominalen Wortarten. Sie drückt die Abhängigkeit eines Satzteils aus, der von einem Wort regiert wird, oder bezeichnet verschiedene adverbielle Funktionen. Deshalb kann sie genauer auch als eine morpho-syntaktische Kategorie bezeichnet werden. (de)
- Gramatika kazo (aŭ simple kazo) (laŭ latina casus [ˈkaːzʊs], Pl.: casūs kun longva u [ˈkaːzuːs]) estas en gramatiko fleksia kategorio de substantivecaj vortospecoj (=deklinacio). Per tio la nomo montras sian funkcion ene de senca kombino de frazo. En morfologio kazo estas morfologia kategorio, kiu estas markita per sistemo je unu al alia vidalvide starantaj formaroj, dum ke ĉi tiuj formoj respegulas rilaton de unu objekto al aliaj objektoj en certa situacio. Tipe vorto portas nur unu kazan markilon, en kelkaj lingvoj tamen ekzistas ankaŭ vortoj kun du aŭ pli da kazaj markiloj. (eo)
- A grammatical case is a category of nouns and noun modifiers (determiners, adjectives, participles, and numerals), which corresponds to one or more potential grammatical functions for a nominal group in a wording. In various languages, nominal groups consisting of a noun and its modifiers belong to one of a few such categories. For instance, in English, one says I see them and they see me: the nominative pronouns I/they represent the perceiver and the accusative pronouns me/them represent the phenomenon perceived. Here, nominative and accusative are cases, that is, categories of pronouns corresponding to the functions they have in representation. English has largely lost its inflected case system but personal pronouns still have three cases, which are simplified forms of the nominative, accusative and genitive cases. They are used with personal pronouns: subjective case (I, you, he, she, it, we, they, who, whoever), objective case (me, you, him, her, it, us, them, whom, whomever) and possessive case (my, mine; your, yours; his; her, hers; its; our, ours; their, theirs; whose; whosever). Forms such as I, he and we are used for the subject ("I kicked the ball"), and forms such as me, him and us are used for the object ("John kicked me"). As a language evolves, cases can merge (for instance, in Ancient Greek, the locative case merged with the dative case), a phenomenon officially called syncretism. Languages such as Latin, Tamil, Russian and German have extensive case systems, with nouns, pronouns, adjectives, and determiners all inflecting (usually by means of different suffixes) to indicate their case. The number of cases differs between languages: Persian has two; modern English has three but for pronouns only; Torlakian dialects, Classical and Modern Standard Arabic have three; German, Icelandic, Modern Greek, and Irish have four; Romanian and Ancient Greek have five; Bengali, Latin, Russian, Slovak, Slovenian, and Turkish each have at least six; Armenian, Czech, Georgian, Kajkavian, Latvian, Lithuanian, Polish, Serbian, Croatian and Ukrainian have seven; Mongolian, Sanskrit, Tamil, and Greenlandic have eight; Assamese has 10; Basque has 13; Estonian has 14; Finnish has 15; Hungarian has 18 and Tsez has 64 cases. Commonly encountered cases include nominative, accusative, dative and genitive. A role that one of those languages marks by case is often marked in English with a preposition. For example, the English prepositional phrase with (his) foot (as in "John kicked the ball with his foot") might be rendered in Russian using a single noun in the instrumental case, or in Ancient Greek as τῷ ποδί (tôi podí, meaning "the foot") with both words (the definite article, and the noun πούς (poús) "foot") changing to dative form. More formally, case has been defined as "a system of marking dependent nouns for the type of relationship they bear to their heads". Cases should be distinguished from thematic roles such as agent and patient. They are often closely related, and in languages such as Latin, several thematic roles are realised by a somewhat fixed case for deponent verbs, but cases are a syntagmatic/phrasal category, and thematic roles are the function of a syntagma/phrase in a larger structure. Languages having cases often exhibit free word order, as thematic roles are not required to be marked by position in the sentence. (en)
- Kasua hitz batek, perpausean funtzio jakin bat betetzeko, agertzen duen flexio forma da. Kasu gramatikala mota berezi bat da, elementu predikatibo baten erreakzioari lotua (eskuarki, aditz bati). Hizkuntza batek deklinazio morfologikoa badu, kasuak dituela esaten da (latina, adibidez); hala ere, deklinazio preposizionala baino ez duten hizkuntzak ere badaude (gaztelania, adibidez). Gramatika sortzailearen arabera, lehenei kasu morfologiko esaten zaie, eta bigarrenei, kasu sintaktiko. Gramatika tradizionalean, "kasu" terminoak forma bakoitza adierazteko balio du, flexioaren arabera (deklinabidea ere deitua) edo izen sintagmako nukleo batekin batera doan preposizioaren arabera (artikulua, izena, adjektiboa edo izenordaina). Hizkuntza bakoitzean kasu berak harreman gramatikal berberak sistematikoki markatzen ditu. (eu)
- En gramática, el caso es indicativo del rol que cumplen ciertas palabras y sintagmas dentro de una frase dada. Se puede entender de dos maneras, relacionadas entre sí:
* En forma más amplia, desde un punto sintáctico, el término caso o caso sintáctico indica el papel que desempeña una palabra o sintagma dentro de una frase; este papel puede ser indicado mediante una declinación particular del sintagma (propio de las lenguas sintéticas, como el latín, el alemán, o las lenguas eslavas, entre otras), pero también puede deducirse a partir de las partículas adjuntas, tales como preposiciones, por el orden de la frase, o cualquier otro mecanismo, según la gramática de cada lengua concreta.
* El caso morfológico, en cambio, es una entre diversas formas de flexionar (es decir, de modificar, o declinar) sustantivos, adjetivos, pronombres, determinantes, etc. en lenguas sintéticas. Está declinación es utilizada para indicar la función que desempeñan en la oración. Por lo tanto, mientras solo algunas lenguas exhiben casos morfológicos, todas las lenguas tienen casos sintácticos, que es un concepto más abstracto. Es importante mencionar que un determinado caso morfológico puede ser indicativo de distintos casos sintácticos, mediante la combinación de caso morfológico y otras estructuras, tales como preposiciones, postposiciones, etc. (es)
- En linguistique, le cas est au sens large un trait grammatical principalement associé au nom, au pronom, à l'adjectif et au déterminant, et exprimant leur fonction syntaxique dans la proposition, ou leur rôle sémantique en rapport avec le procès exprimé par le verbe. Par exemple, l’accusatif est le cas du complément d'objet direct (fonction syntaxique) ; l’élatif est le cas indiquant le lieu de l’intérieur duquel on sort (rôle sémantique). Le cas ainsi défini de façon large peut s'exprimer dans les langues de trois manières :
* par l'ordre respectif des éléments dans la proposition ; par exemple, en français, l'élément correspondant à l'accusatif (complément d'objet direct) se place presque toujours après le verbe transitif (entre le sujet et le verbe si cet élément est un pronom personnel) ;
* par une adposition (préposition ou postposition) ; par exemple, en français, la préposition « avec » exprime le comitatif (accompagnement) l'instrumental (moyen) ou l'instructif (manière) ;
* par une variation morphologique du nom, pronom ou adjectif considéré, dans les langues flexionnelles ou agglutinantes. Elle consiste souvent en l'ajout d'un affixe ; lorsqu'il s'agit plus précisément d'un suffixe, on le nomme désinence. Le cas peut aussi s'exprimer par flexion interne. Souvent l'utilisation du mot « cas » est limitée au troisième sens, restreinte aux situations où ledit cas s'exprime morphologiquement. L'ensemble des marques casuelles forme la déclinaison des noms, des adjectifs et des pronoms. Il existe souvent plusieurs séries de tels affixes, qui répartissent les mots déclinables en plusieurs déclinaisons selon la série de marques qu'ils sont susceptibles de porter. (fr)
- Dalam tata bahasa, kasus dari sebuah kata benda atau kata ganti menunjukkan fungsi tata bahasanya di dalam sebuah frasa atau klausa. Fungsi gramatis ini sebagai contohnya adalah subjek dari kalimat, objek dari kalimat atau kepemilikan. Walau semua bahasa melakukan pembedaan fungsi gramatis pada kata bendanya, kata kasus biasanya merujuk kepada pembedaan fungsi gramatis yang dilakukan pada morfologi kata bendanya atau dengan kata lain kata benda pada bahasa tersebut diubah bentuknya untuk menunjukkan kasusnya. Perubahan bentuk ini adalah sebuah deklinasi yang merupakan sebuah . Kasus berubungan, tetapi berbeda dengan saperti dan , walau beberapa kasus dalam setiap bahasa umumnya berkorespondensi dengan peran tematis tertentu, kasus adalah konsep sintaks dan peran tematis adalah konsep semantis.
* l
* b
* s (in)
- ( 격(鵙/鴃)에 대해서는 때까치 문서를 참고하십시오.)( 격(鬲)에 대해서는 정 (용기) 문서를 참고하십시오.)
언어학에서 격(格) 또는 자리는 명사에 관련된 문법 범주의 하나로 해당 명사가 문장에서 어떤 통사적 기능을 하는지 표현해 주는 것을 말한다. 서구 언어학의 전통적에서는 명사와 형용사에 관련된 문법 범주로 성, 수, 격이 논의되어 왔다. 이것은 인도유럽어족의 특성에서 나온 분석이다. 고전 인도유럽어인 고대 그리스어와 라틴어에서 명사와 형용사는 형태가 변화하여 성, 수, 격의 문법적 의미를 표현했으며 현대의 인도유럽어들에도 이러한 현상이 남아있다. 이러한 명사의 형태 변화를 곡용이라고 한다. 엄밀한 의미에서 격은 이러한 인도유럽어족의 현상에서 보듯이 명사의 곡용을 통해 표현되는 문장에서의 기능, 대표적으로 동사와 맺고 있는 관계를 나타내는 문법 의미를 말한다. 그러나, 격이라는 용어는 명사의 곡용이 없는 언어에 대해서도 널리 사용된다. 한국어의 조사와 같이 문법적인 관계를 표시하는 표지가 나타나는 경우에도 격으로 지칭하며, 영어의 경우에서처럼 명사의 형태 변화는 전혀 없지만 문장에서의 위치에 따라 통사적 기능이 정해지는 경우에도 격이라고 한다. 한국에 잘 알려진 외국어들의 경우를 예로 들어 보면:
* 형태론적 격 : 독일어, 러시아어
* 형태-통사론적 격 : 한국어, 일본어
* 통사론적 격 : 영어, 프랑스어 여기서 더 나아가, 라틴어의 곡용과 같은 형태론적 요소나, 한국어의 조사와 같은 적 요소, 또는 영어의 명사의 위치와 같은 통사론적 요소가 아니더라도 명사의 문장 내에서의 기능 또는 역할을 의미상으로 구분할 수 있을 때 그 문법 의미를 격으로 지칭하기도 한다. (ko)
- Een naamval of casus is een middel waarmee de grammaticale functie van een lidwoord, naamwoord of voornaamwoord in het grotere verband van de zin wordt aangegeven. Meer in het bijzonder wordt meestal gedoeld op de morfologische kenmerken waardoor de betreffende woorden bepaalde uiterlijke wijzigingen ondergaan, in de vorm van vaste naamvalsuitgangen en/of een paradigmatische vormverandering. Daarnaast wordt soms ook gesproken van "onzichtbare" (abstracte) naamvallen. Talen waarin naamvallen een belangrijke rol spelen worden synthetische talen genoemd. Analytische talen zijn talen waarin de rol van naamvallen veel beperkter is. Het meest extreme geval, het volledig ontbreken van een naamvallensysteem (of in iets bredere zin van flexie), is kenmerkend voor een isolerende taal. Sommige talen, zoals het Nieuwgrieks en het Arabisch, hebben slechts een paar naamvallen. Andere niet-Indo-Europese talen hebben er veel meer, zoals veel Oeraalse talen en het Baskisch. De Chinese talen en de in een klein deel van Afrika gesproken Gbe-talen worden tot de isolerende talen gerekend omdat deze talen vrijwel volledig zonder naamvallen werken. (nl)
- In linguistica, il caso è una categoria grammaticale che consiste nella modificazione di un nome a seconda della sua funzione logica (soggetto, complemento diretto, complemento indiretto, ecc.). In alcune lingue, sia moderne sia antiche, ogni parola assume forme diverse a seconda della funzione svolta nella frase.In italiano, la declinazione secondo il caso è ormai decaduta per quanto riguarda nomi e aggettivi.Tali parole assumono sempre la stessa forma per qualunque funzione assolta nel periodo (soggetto, complemento).Ad esempio, in italiano, la parola cane è sempre la stessa in ogni ambito della frase: il cane azzannò la pecora, ho dato da mangiare al cane, la cuccia del cane ecc. D'altra parte, i pronomi personali (Io, tu, egli, ella, essi) assumono una forma diversa a seconda del ruolo svolto: io mangio, ma il coccodrillo mangia me: essi, infatti, sono l'ultimo retaggio delle declinazioni latine. La funzione logica dei casi può essere svolta anche da una preposizione, come ad esempio accade in italiano, o da una posposizione, come accade nel giapponese.Quindi mentre in latino si dice ad esempio lib-er, libr-i, libr-o, in italiano abbiamo il libr-o, del libr-o, al libr-o.I due meccanismi (casi e pre/posposizioni) solitamente coesistono nella stessa lingua (es. latino ad urbem, costituito dalla preposizione ad e dall'accusativo urbem). (it)
- 格（かく、英語: Case）とは、名詞、代名詞、形容詞、分詞などに付与されて、その語を含む句が持つ意味的・統語的な関係を示す標識の体系で、語形を決める文法範疇・素性の一つである。 換言すると、典型的な格とは、語の形を変えることによって、主語・目的語といった統語的関係や、行為の行なわれる場所・物体の所有者といった意味的関係をその語を含む句が持っていることを表すマークである。 (ja)
- Przypadek – kategoria gramatyczna, przez którą odmieniają się rzeczowniki, przymiotniki, liczebniki, zaimki, imiesłowy (określane przez to zbiorczym mianem imion), a niekiedy też czasowniki (co w języku polskim nie występuje), będąca odzwierciedleniem ich różnorodnych funkcji. (pl)
- Um caso gramatical é uma categoria de nomes e adnomes que corresponde às possíveis funções de um grupo de palavras constituído por um nome e zero ou mais adnomes. Por exemplo, o pronome subjetivo «eu» funciona como Sujeito nas orações «eu o vi.» e «eu fui visto por você.»; o pronome objetivo «me» funciona como Objeto na oração «você me viu.» , o pronome adjuntivo «mim» funciona como Adjunto na oração «você foi visto por mim.» e o pronome possessivo «meu» representa o Possuidor na oração «esse carro é meu.». Aqui "subjetivo", "objetivo", "adjuntivo", "possessivo" são casos gramaticais, ou seja, categorias de pronomes. Em contrapartida, Sujeito, Objeto, Adjunto e Possuidor são as funções que esses pronomes exercem nas orações. Contudo, um caso pode estar associado a mais de uma função. Por exemplo, o pronome adjuntivo «mim» pode exercer não só a função de Adjunto como também a função de Objeto como na oração «você viu a mim.». Já o Alcance de uma relação espacial pode ser representado tanto pelo pronome adjuntivo «mim» como em «perto de mim» e «atrás de mim» quanto pelos pronomes possessivos «meu» e «minha» como em «do meu lado» e «na minha frente». Isso quer dizer que o caso é a categoria de nomes e adnomes e não as funções que essas palavras exercem. Grupos nominais possuem marcas gramaticais em todas as línguas. Contudo, são vários os modos como as marcas são realizadas nas mais diversas línguas. Costuma-se dizer que uma língua não possui casos quando os grupos nominais são marcados por palavras adpostas e que ela possui casos quando os grupos nominais se diferem segundo a categoria dos constituintes. Por exemplo, enquanto «se dá algo para alguém» em português e o recebedor do presente é marcado por «para», em latim «dōnātur quid quō» e o recebedor do presente é marcado pela categoria do pronome dativo «quo». Alguns idiomas como grego antigo, latim, sânscrito, tâmil, polaco, russo, entre outros, têm um extensivo sistema de casos gramaticais através da declinação de substantivos, pronomes e adjetivos para indicar cada caso. (pt)
- Kasus är en grammatisk kategori för nomen (eller nominalfraser), som markerar dessas funktion i satsen. I första hand gäller det pronomen och substantiv – samt substantiverade former av övriga nomen. I många språk som använder kasus kongruensböjs dock andra nomen, som räkneord och adjektiv (samt adjektiviskt använda particip), med huvudordet. Allra vanligast är denna kasuskongruens hos språk där adjektivattribut i allmänhet placeras efter huvudordet. Kasus ses traditionellt som en böjningskategori, men kan i en del fall betraktas som avledning – eftersom flera kasus får substantiv att fungera som adverbial. Det råder delade meningar (bland språkbeskrivarna) om statusen för olika kasus i olika språk. Detta beror ofta på förändringar i språket under tid och problem med gränsdragning för när ett visst fenomen har spelat ut sin roll i språket. Det här har bland annat lett till stor oenighet om hur många kasus vissa språk har; till exempel har svenskan allt från inga till tre kasus beroende på vem man frågar. (sv)
- Паде́ж в языках синтетического строя — словоизменительная грамматическая категория именных и местоименных частей речи (существительных, прилагательных, числительных) и близких к ним гибридных частей речи (причастий, герундиев, инфинитивов и проч.), выражающая их синтаксическую и/или семантическую роль в предложении. Падеж является одним из средств выражения синтаксической зависимости имени, выражаемым при подчиненном имени (ср. с маркерами изафета — показателями наличия зависимого синтаксического элемента, присоединяемыми к синтаксическим вершинам). Другими средствами выражения синтаксической зависимости и семантической роли являются предлоги и послелоги, порядок слов, контактное расположение синтаксических групп. В конкретных языках мира обычно наблюдается своя сбалансированная конфигурация средств выражения синтаксических зависимостей. (ru)
- 格（拉丁語：casus，英語：case），格位，狭义上称为语法格，在格语法中称为表层格，是名词、代词、分词、数词或形容词等词类当中，反映其在短语、从句或句子中所起的一种特定语法范畴，会使词发生相应不等的屈折变化。随着语言逐步演变，格会发生合并（如古希腊语裡方位格和与格合并），这种现象称为语形融合。在更正式的定义裡面，语法格是“一种根据独立名词成分与中心词的关系类型，标记这些名词成分的系统”，故语法格是一种词法学上的概念（詞法格），应当跟语义学上的语义格（也称语义角色、题元角色）区分开来。如拉丁语裡数个语义格可以共用一个语法格。拥有语法格的语言通常语序较为自由，且其语序不表示语义格。 常见的格包括主格、宾格、与格和属格。此外，一些语言拥有庞大的格系统，如古希腊语、亚美尼亚语、阿萨姆语、巴斯克语、德语、冰岛语、拉丁语、梵语、泰米尔语、藏语，波罗的-斯拉夫语族、高加索语系的大部分语言，突厥语族和乌拉尔语系等，它们的格系统涵盖了名词、代词、限定词等众多词类，通常通过添加后缀实现。不同语言有不等数量的格：世界语有2个，德语和冰岛语有4个，罗马尼亚语有5个，拉丁语、俄语和土耳其语至少有6个，亚美尼亚语、捷克语、拉脱维亚语、立陶宛语、波兰语、塞尔维亚-克罗地亚语和乌克兰语有7个，梵语和泰米尔语有8个，爱沙尼亚语有14个，芬兰语有15个，匈牙利语有18个，而高加索语系的采兹语（Tsez language）甚至拥有64个格。 现代汉语的所有词类都不会发生屈折变化，所以在严格的语法格角度来看，汉语没有格系统（已在发展过程中退化消失）。而现代英语已经丢失了大部分的格系统，仅在人称代词主格（I, you, he, she, it, we, they, who, whoever）、宾格（me, you, him, her, it, us, them, whom, whomever）和属格（my, mine; your, yours; his; her, hers; its; our, ours; their, theirs; whose; whosever）中保留了简化形式，如 I kicked him 或 He cheated on me。在格较少的语言裡面，很多格关系是通过介词来实现的，如英语的介词短语 (kick) with (his) foot 或中文的“用脚（踢）”，在俄语裡面就用“脚”的工具格 (удар) ногой 表示，而在古希腊语裡面则将 πούς 连同定冠词一起变为与格τῷ ποδί。 (zh)
- Відмі́нок — граматична словозмінна категорія, характерна для іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника). Відмінок як категорія також притаманний дієприкметнику (особлива форма дієслова, яка поєднує ознаки і дієслова, і прикметника). Відмінок служить для вираження синтаксичних відношень між словами в реченні. Головним засобом вираження відмінкових значень є фле́ксія. Категорія відмінка характеризує флективні мови. Так, змінювання синтаксичних відношень слова «книга» у реченнях «Книга — джерело знань», «Петро купив гарну книгу», «Усі полиці завалено книгами» є змінюванням слова «книга» за відмінками, або відмінюванням. Наявність у тій чи іншій мові категорії відмінка свідчить про синтетизм цієї мови. Утім, низка лінгвістів вважає за доцільне говорити про так званий аналітичний відмінок. Терміном відмінок також позначають окрему грамему цієї категорії, тобто конкретний відмінок (називний, родовий тощо). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الحالة هي يعكس التي يؤديها الاسم أو الضمير في عبارة، مقطع، أو جملة. في بعض اللغات تأخذ الأسماء، الضمائر، تصريفات مختلفة اعتماداً على أي حالة هي بها. وقد فقدت اللغة الإنجليزية إلى حد كبير لها نظام الحالات هذا، على الرغم من اأنه يمكن التمييز بين فروق الحالات مع : أشكال مثل I، He وwe تستخدم في دور المبتدأ ("أنا ركلت الكرة")، في حين أن أشكال مثل me، him و us تستخدم في دور المفعول به ( "جون ركلني"). (ar)
- Der Kasus [ˈkʰaːzʊs] (Pl.: Kasus mit langem u [ˈkʰaːzuːs]) (auch: der Fall) ist eine grammatische Kategorie, das heißt eine Kategorie in der Flexion der nominalen Wortarten. Sie drückt die Abhängigkeit eines Satzteils aus, der von einem Wort regiert wird, oder bezeichnet verschiedene adverbielle Funktionen. Deshalb kann sie genauer auch als eine morpho-syntaktische Kategorie bezeichnet werden. (de)
- Gramatika kazo (aŭ simple kazo) (laŭ latina casus [ˈkaːzʊs], Pl.: casūs kun longva u [ˈkaːzuːs]) estas en gramatiko fleksia kategorio de substantivecaj vortospecoj (=deklinacio). Per tio la nomo montras sian funkcion ene de senca kombino de frazo. En morfologio kazo estas morfologia kategorio, kiu estas markita per sistemo je unu al alia vidalvide starantaj formaroj, dum ke ĉi tiuj formoj respegulas rilaton de unu objekto al aliaj objektoj en certa situacio. Tipe vorto portas nur unu kazan markilon, en kelkaj lingvoj tamen ekzistas ankaŭ vortoj kun du aŭ pli da kazaj markiloj. (eo)
- 格（かく、英語: Case）とは、名詞、代名詞、形容詞、分詞などに付与されて、その語を含む句が持つ意味的・統語的な関係を示す標識の体系で、語形を決める文法範疇・素性の一つである。 換言すると、典型的な格とは、語の形を変えることによって、主語・目的語といった統語的関係や、行為の行なわれる場所・物体の所有者といった意味的関係をその語を含む句が持っていることを表すマークである。 (ja)
- Przypadek – kategoria gramatyczna, przez którą odmieniają się rzeczowniki, przymiotniki, liczebniki, zaimki, imiesłowy (określane przez to zbiorczym mianem imion), a niekiedy też czasowniki (co w języku polskim nie występuje), będąca odzwierciedleniem ich różnorodnych funkcji. (pl)
- En lingüística, el cas és una categoria de la flexió de noms, adjectius o pronoms, que fa que la paraula adopti diferents formes segons la funció sintàctica que fa dins de la frase. Algunes llengües que presenten casos són el llatí, el grec, el sànscrit, l'alemany, o les llengües eslaves, per exemple. La flexió de cas era molt més freqüent en les llengües indoeuropees antigues que en les actuals, en què sovint només en queden restes. Per exemple, entre les llengües romàniques, només el romanès manté un sistema de casos en els noms. (ca)
- Pád je morfologická kategorie, kterou flexivní jazyky obvykle vyjadřují vztah jmen (nomin) ke slovesu či jiným větným členům. Čeština rozlišuje 7 pádů. V jiných jazycích některé z nich chybí nebo se naopak vyskytuje řada pádů, které nezná čeština. Tradičně uváděné pořadí může být v mluvnicích jiných jazyků od češtiny odlišné, proto se pro porovnávání jazyků mnohem více než české číslování (1. pád, …, 7. pád) hodí slovní názvy pádů odvozené z latiny. Avšak ani funkce pádu s konkrétním jménem, byť podobná, nebývá ve dvou různých jazycích zcela shodná. (cs)
- Ορισμένα μέρη του λόγου είναι πτωτικά, δηλαδή απαντώνται σε διάφορες πτώσεις. Στην πρωτοϊνδοευρωπαϊκή γλώσσα, από την οποία προέρχονται όλες οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες, πιστεύεται ότι υπήρχαν οκτώ πτώσεις: Τα πτωτικά μέρη του λόγου είναι: το Άρθρο, το Ουσιαστικό, το Επίθετο, η Αντωνυμία και η Μετοχή. (el)
- A grammatical case is a category of nouns and noun modifiers (determiners, adjectives, participles, and numerals), which corresponds to one or more potential grammatical functions for a nominal group in a wording. In various languages, nominal groups consisting of a noun and its modifiers belong to one of a few such categories. For instance, in English, one says I see them and they see me: the nominative pronouns I/they represent the perceiver and the accusative pronouns me/them represent the phenomenon perceived. Here, nominative and accusative are cases, that is, categories of pronouns corresponding to the functions they have in representation. (en)
- En gramática, el caso es indicativo del rol que cumplen ciertas palabras y sintagmas dentro de una frase dada. Se puede entender de dos maneras, relacionadas entre sí:
* En forma más amplia, desde un punto sintáctico, el término caso o caso sintáctico indica el papel que desempeña una palabra o sintagma dentro de una frase; este papel puede ser indicado mediante una declinación particular del sintagma (propio de las lenguas sintéticas, como el latín, el alemán, o las lenguas eslavas, entre otras), pero también puede deducirse a partir de las partículas adjuntas, tales como preposiciones, por el orden de la frase, o cualquier otro mecanismo, según la gramática de cada lengua concreta.
* El caso morfológico, en cambio, es una entre diversas formas de flexionar (es decir, de modificar, o de (es)
- Kasua hitz batek, perpausean funtzio jakin bat betetzeko, agertzen duen flexio forma da. Kasu gramatikala mota berezi bat da, elementu predikatibo baten erreakzioari lotua (eskuarki, aditz bati). Hizkuntza batek deklinazio morfologikoa badu, kasuak dituela esaten da (latina, adibidez); hala ere, deklinazio preposizionala baino ez duten hizkuntzak ere badaude (gaztelania, adibidez). Gramatika sortzailearen arabera, lehenei kasu morfologiko esaten zaie, eta bigarrenei, kasu sintaktiko. (eu)
- Dalam tata bahasa, kasus dari sebuah kata benda atau kata ganti menunjukkan fungsi tata bahasanya di dalam sebuah frasa atau klausa. Fungsi gramatis ini sebagai contohnya adalah subjek dari kalimat, objek dari kalimat atau kepemilikan. Walau semua bahasa melakukan pembedaan fungsi gramatis pada kata bendanya, kata kasus biasanya merujuk kepada pembedaan fungsi gramatis yang dilakukan pada morfologi kata bendanya atau dengan kata lain kata benda pada bahasa tersebut diubah bentuknya untuk menunjukkan kasusnya. Perubahan bentuk ini adalah sebuah deklinasi yang merupakan sebuah . Kasus berubungan, tetapi berbeda dengan saperti dan , walau beberapa kasus dalam setiap bahasa umumnya berkorespondensi dengan peran tematis tertentu, kasus adalah konsep sintaks dan peran tematis adalah konsep sem (in)
- In linguistica, il caso è una categoria grammaticale che consiste nella modificazione di un nome a seconda della sua funzione logica (soggetto, complemento diretto, complemento indiretto, ecc.). In alcune lingue, sia moderne sia antiche, ogni parola assume forme diverse a seconda della funzione svolta nella frase.In italiano, la declinazione secondo il caso è ormai decaduta per quanto riguarda nomi e aggettivi.Tali parole assumono sempre la stessa forma per qualunque funzione assolta nel periodo (soggetto, complemento).Ad esempio, in italiano, la parola cane è sempre la stessa in ogni ambito della frase: il cane azzannò la pecora, ho dato da mangiare al cane, la cuccia del cane ecc. D'altra parte, i pronomi personali (Io, tu, egli, ella, essi) assumono una forma diversa a seconda del ruolo (it)
- En linguistique, le cas est au sens large un trait grammatical principalement associé au nom, au pronom, à l'adjectif et au déterminant, et exprimant leur fonction syntaxique dans la proposition, ou leur rôle sémantique en rapport avec le procès exprimé par le verbe. Par exemple, l’accusatif est le cas du complément d'objet direct (fonction syntaxique) ; l’élatif est le cas indiquant le lieu de l’intérieur duquel on sort (rôle sémantique). Le cas ainsi défini de façon large peut s'exprimer dans les langues de trois manières : (fr)
- ( 격(鵙/鴃)에 대해서는 때까치 문서를 참고하십시오.)( 격(鬲)에 대해서는 정 (용기) 문서를 참고하십시오.)
언어학에서 격(格) 또는 자리는 명사에 관련된 문법 범주의 하나로 해당 명사가 문장에서 어떤 통사적 기능을 하는지 표현해 주는 것을 말한다. 서구 언어학의 전통적에서는 명사와 형용사에 관련된 문법 범주로 성, 수, 격이 논의되어 왔다. 이것은 인도유럽어족의 특성에서 나온 분석이다. 고전 인도유럽어인 고대 그리스어와 라틴어에서 명사와 형용사는 형태가 변화하여 성, 수, 격의 문법적 의미를 표현했으며 현대의 인도유럽어들에도 이러한 현상이 남아있다. 이러한 명사의 형태 변화를 곡용이라고 한다. 엄밀한 의미에서 격은 이러한 인도유럽어족의 현상에서 보듯이 명사의 곡용을 통해 표현되는 문장에서의 기능, 대표적으로 동사와 맺고 있는 관계를 나타내는 문법 의미를 말한다.
* 형태론적 격 : 독일어, 러시아어
* 형태-통사론적 격 : 한국어, 일본어
* 통사론적 격 : 영어, 프랑스어 (ko)
- Een naamval of casus is een middel waarmee de grammaticale functie van een lidwoord, naamwoord of voornaamwoord in het grotere verband van de zin wordt aangegeven. Meer in het bijzonder wordt meestal gedoeld op de morfologische kenmerken waardoor de betreffende woorden bepaalde uiterlijke wijzigingen ondergaan, in de vorm van vaste naamvalsuitgangen en/of een paradigmatische vormverandering. Daarnaast wordt soms ook gesproken van "onzichtbare" (abstracte) naamvallen. (nl)
- Um caso gramatical é uma categoria de nomes e adnomes que corresponde às possíveis funções de um grupo de palavras constituído por um nome e zero ou mais adnomes. Por exemplo, o pronome subjetivo «eu» funciona como Sujeito nas orações «eu o vi.» e «eu fui visto por você.»; o pronome objetivo «me» funciona como Objeto na oração «você me viu.» , o pronome adjuntivo «mim» funciona como Adjunto na oração «você foi visto por mim.» e o pronome possessivo «meu» representa o Possuidor na oração «esse carro é meu.». Aqui "subjetivo", "objetivo", "adjuntivo", "possessivo" são casos gramaticais, ou seja, categorias de pronomes. Em contrapartida, Sujeito, Objeto, Adjunto e Possuidor são as funções que esses pronomes exercem nas orações. (pt)
- Паде́ж в языках синтетического строя — словоизменительная грамматическая категория именных и местоименных частей речи (существительных, прилагательных, числительных) и близких к ним гибридных частей речи (причастий, герундиев, инфинитивов и проч.), выражающая их синтаксическую и/или семантическую роль в предложении. Падеж является одним из средств выражения синтаксической зависимости имени, выражаемым при подчиненном имени (ср. с маркерами изафета — показателями наличия зависимого синтаксического элемента, присоединяемыми к синтаксическим вершинам). Другими средствами выражения синтаксической зависимости и семантической роли являются предлоги и послелоги, порядок слов, контактное расположение синтаксических групп. В конкретных языках мира обычно наблюдается своя сбалансированная конфигурац (ru)
- Kasus är en grammatisk kategori för nomen (eller nominalfraser), som markerar dessas funktion i satsen. I första hand gäller det pronomen och substantiv – samt substantiverade former av övriga nomen. I många språk som använder kasus kongruensböjs dock andra nomen, som räkneord och adjektiv (samt adjektiviskt använda particip), med huvudordet. Allra vanligast är denna kasuskongruens hos språk där adjektivattribut i allmänhet placeras efter huvudordet. (sv)
- 格（拉丁語：casus，英語：case），格位，狭义上称为语法格，在格语法中称为表层格，是名词、代词、分词、数词或形容词等词类当中，反映其在短语、从句或句子中所起的一种特定语法范畴，会使词发生相应不等的屈折变化。随着语言逐步演变，格会发生合并（如古希腊语裡方位格和与格合并），这种现象称为语形融合。在更正式的定义裡面，语法格是“一种根据独立名词成分与中心词的关系类型，标记这些名词成分的系统”，故语法格是一种词法学上的概念（詞法格），应当跟语义学上的语义格（也称语义角色、题元角色）区分开来。如拉丁语裡数个语义格可以共用一个语法格。拥有语法格的语言通常语序较为自由，且其语序不表示语义格。 (zh)
- Відмі́нок — граматична словозмінна категорія, характерна для іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника). Відмінок як категорія також притаманний дієприкметнику (особлива форма дієслова, яка поєднує ознаки і дієслова, і прикметника). Відмінок служить для вираження синтаксичних відношень між словами в реченні. Головним засобом вираження відмінкових значень є фле́ксія. Категорія відмінка характеризує флективні мови. Так, змінювання синтаксичних відношень слова «книга» у реченнях «Книга — джерело знань», «Петро купив гарну книгу», «Усі полиці завалено книгами» є змінюванням слова «книга» за відмінками, або відмінюванням. Наявність у тій чи іншій мові категорії відмінка свідчить про синтетизм цієї мови. Утім, низка лінгвістів вважає за доцільне говорити про так званий а (uk)
|
