| dbo:abstract
|
- The United Kingdom European Communities membership referendum, also known variously as the Referendum on the European Community (Common Market), the Common Market referendum and EEC membership referendum, took place under the provisions of the Referendum Act 1975 on 5 June 1975 in the United Kingdom to gauge support for the country's continued membership of the European Communities (EC) — often known at the time as the European Community and the Common Market — which it had entered two-and-a-half years earlier on 1 January 1973 under the Conservative government of Edward Heath. The Labour Party's manifesto for the October 1974 general election had promised that the people would decide through the ballot box whether to remain in the EC. This was the first national referendum ever to be held throughout the United Kingdom, and would remain the only UK-wide referendum until the 2011 referendum on the Alternative Vote system was held thirty-six years later. It was also the only national referendum to be held on the UK's relationship with Europe until the 2016 referendum on continued EU membership. The electorate expressed significant support for EC membership, with 67% in favour on a national turnout of 64%. In a 1975 pamphlet Prime Minister Harold Wilson said: "I ask you to use your vote. For it is your vote that will now decide. The Government will accept your verdict." The pamphlet also said: "Now the time has come for you to decide. The Government will accept your decision — whichever way it goes." The February 1974 general election had yielded a Labour minority government, which then won a majority in the October 1974 general election. Labour pledged in its February 1974 manifesto to renegotiate the terms of British accession to the EC, and then to consult the public on whether Britain should remain in the EC on the new terms, if they were acceptable to the government. The Labour Party had historically feared the consequences of EC membership, such as the large differentials between the high price of food under the Common Agricultural Policy and the low prices prevalent in Commonwealth markets, as well as the loss of both economic sovereignty and the freedom of governments to engage in socialist industrial policies, and party leaders stated their opinion that the Conservatives had negotiated unfavourable terms for Britain. The EC heads of government agreed to a deal in Dublin on 11 March 1975; Wilson declared: "I believe that our renegotiation objectives have been substantially though not completely achieved", and said that the government would recommend a vote in favour of continued membership. On 9 April, the House of Commons voted by 396 to 170 to continue within the Common Market on the new terms. Along with these developments, the government drafted a Referendum Bill, to be moved in case of a successful renegotiation. The referendum debate and campaign was an unusual time in British politics and was the third national vote to be held in seventeen months. During the campaign, the Labour Cabinet was split and its members campaigned on each side of the question, an unprecedented breach of Cabinet collective responsibility. Most votes in the House of Commons in preparation for the referendum were only carried after opposition support, and the Government faced several defeats on technical issues such as the handling and format of the referendum counts. The referendum did temporarily achieve Harold Wilson's ambition to bring the divided Labour Party together on the European issue; however, eight years later, Labour's 1983 general election manifesto pledged withdrawal from the Communities. It also significantly strengthened the position of the pro-marketeer (later pro-Europe) politicians in the UK Parliament for the next thirty years, but the issue remained a contentious one and in the decades that followed, UK governments integrated further into the European project by ratifying subsequent European treaties (in particular Maastricht and Lisbon) but without direct consent from the British people but did decide against adopting the Euro after the Pound was forced to withdraw from its precursor the European Exchange Rate Mechanism in 1992 what became known as Black Wednesday. Despite this, increasingly eurosceptic politicians believed that the principle of Parliamentary sovereignty was being eroded, and called for a second referendum on Britain's membership of what became the European Union (EU), which resulted in a majority in favour of the UK leaving the EU. (en)
- Am 5. Juni 1975 fand im Vereinigten Königreich ein Referendum über die Mitgliedschaft des Landes in der Europäischen Wirtschaftsgemeinschaft (EWG) statt. Bei einer Wahlbeteiligung von 64,0 % votierten 67,2 % der Abstimmenden für einen Verbleib in der EWG, der das Vereinigte Königreich zwei Jahre zuvor beigetreten war. Es war die erste landesweite Volksabstimmung in der Geschichte des Vereinigten Königreichs. (de)
- El referéndum sobre la permanencia del Reino Unido en las Comunidades Europeas, también conocido como referéndum sobre el Mercado Común y referéndum sobre la permanencia del Reino Unido en la Comunidad Económica Europea fue un referéndum celebrado en las naciones constitutivas del Reino Unido el 5 de junio de 1975 para tomar una decisión sobre la continuidad del país en las Comunidades Europeas, en las que se había integrado en 1973 bajo el gobierno del conservador Edward Heath. El Partido Laborista se presentó a las elecciones generales de octubre de 1974 prometiendo que el pueblo "decidiría en las urnas" si quería que el Reino Unido siguiera siendo miembro de las Comunidades Europeas o no. En la consulta, el electorado aprobó la continuidad comunitaria con un 67 % de votos favorables y un 65 % de participación. Fue el primer referéndum celebrado a escala nacional en todo el Reino Unido, sin que se celebrara otro hasta 2011. (es)
- Le référendum britannique de 1975 est un référendum organisé dans les quatre nations constitutives du Royaume-Uni et ayant eu lieu le 5 juin 1975. Celui-ci porte sur le maintien du pays au sein des communautés européennes après son adhésion le 1er janvier 1973. Le taux de participation est de 64,5 % avec 25 848 654 votants pour un corps électoral de 40 075 432 personnes. 67,23 % des votants ont répondu favorablement à la question posée soit 17 378 581 personnes et 32,77 % se sont opposés à la question posée soit 8 470 073 personnes ; 54 540 personnes ont formulé un vote blanc ou nul, votes qui n'ont pas été décomptés. (fr)
- 1975년 영국 유럽 경제 공동체 회원국 국민투표는 1973년, 보수당에서 가입한 영국의 EEC 존속 여부를 놓고 1975년 6월 5일에 실시되었다. 노동당은 1974년 10월 선거에서 존속 여부를 국민투표에 붙이겠다고 공약하였다. 선거 결과 영국 국민들은 100%의 투표율에 찬성 67.2%, 반대 32.8%에 투표하였다. 영국을 구성하는 잉글랜드, 스코틀랜드, 웨일스, 북아일랜드 전 지역이 찬성하면서 영국은 EEC에 계속 종속하기로 결정하였다. 이 선거는 영국 최초의 국민투표이자 전까지는 유일한 국민투표였다. 1974년 2월 선거에서 과반수를 충족하는 정당이 없어서 노동당은 를 구성하게 되었다. 이에 해럴드 윌슨 총리는 의회를 해산하고 10월 선거를 실시하면서 노동당이 EEC의 존속 여부를 국민투표에 붙이겠다고 공약하였다. 10월 선거에서 노동당은 과반수를 충족하였고, 1975년 4월 9일에 영국 하원은 396표 대 170표로 국민투표 실시를 가결시켰다. 선거 결과 67%가 찬성에 투표하였다. (ko)
- Het referendum over het lidmaatschap van het Verenigd Koninkrijk van de Europese Gemeenschappen vond plaats op 5 juni 1975. Tweeëneenhalf jaar eerder (1 januari 1973) was het Verenigd Koninkrijk van Groot-Brittannië en Noord-Ierland als lidstaat toegetreden tot de EG (min of meer de voorloper van de EU). Het referendum ging over de vraag of het land lid moest blijven. De uitslag was 'ja'. Het was het eerste landelijke referendum in de geschiedenis van het Verenigd Koninkrijk. (nl)
- Il referendum sulla permanenza del Regno Unito nelle Comunità europee si tenne il 5 giugno 1975 e si concluse con un'indicazione di permanenza con il 67,23% dei consensi dei britannici contro il 32,77% di voti per l'uscita dall'organismo; l'affluenza alle urne fu del 64,62%. (it)
- Референдум о членстве в Европейских сообществах Соединенного Королевства, также известный как Референдум о Европейском сообществе (Общий рынок), Референдум об общем рынке и Референдум о членстве в ЕЭС, состоялся в соответствии с положениями Закона о референдуме 1975 года 5 июня 1975 года в Великобритании. чтобы узнать поддержку населения относительно постоянного членства страны в Европейских сообществах (ЕС) – часто известных в то время как «Европейское сообщество» и «Общий рынок» – в которые она вступила 1 января 1973 года при Консервативном правительстве Эдварда Хита . Манифест лейбористов на всеобщих выборах в октябре 1974 года обещал, что люди будут «через урну для голосования» решать, оставаться ли в ЕС. Это был первый общенациональный референдум, который когда-либо проводился на всей территории Соединенного Королевства, и он оставался единственным общебританским референдумом до 2011 года . (ru)
- 1975年英國歐共體成員身份公投（英語：United Kingdom EC referendum of 1975），又稱共同市場公投（英語：Common Market referendum）是英國在1975年6月5日舉辦的一場公投，決定是否繼續英國在歐洲共同體的會員身份。1973年保守黨政府執政時，英國加入歐共體。1974年英國大選工黨上台之後，希斯政府承諾通過公投決定英國是否留在歐共體。這次公投的投票率是65%，其中67%支持留在歐共體。此次公投是英國歷史上首次全國性公投。 (zh)
- Референдум про членство Сполученого Королівства в Європейських співтовариствах, також відомий як референдум про Європейське співтовариство (спільний ринок), референдум про спільний ринок і референдум про членство в ЄЕС, відбувся 5 червня 1975 року у Сполученому Королівстві відповідно до положень Закону про референдум 1975 року. щоб оцінити підтримку подальшого членства країни в Європейських Співтовариствах (ЄС) — часто відомих у той час як Європейське Співтовариство та Спільний Ринок — до якого вона увійшла два з половиною роки тому 1 січня 1973 року під керівництвом консерваторів уряд Едварда Гіта. У маніфесті Лейбористської партії на загальних виборах у жовтні 1974 року було обіцяно, що люди через урну вирішать, чи залишатися їм у ЄС. Це був перший національний референдум, який коли-небудь проводився на території Сполученого Королівства, і залишатиметься єдиним загальнобританським референдумом до референдуму 2011 року щодо системи альтернативного голосування, який відбувся тридцять шість років потому. Це також був єдиний референдум щодо відносин Сполученого Королівства з Європою до референдуму 2016 року про продовження членства в ЄС, який розпочав процес виходу Сполученого Королівства з ЄС відповідно до статті 50 (Brexit). Електорат висловив значну підтримку членству в ЄК: 67% підтримали при явці в країні 64%. У брошурі 1975 року прем’єр-міністр Гарольд Вільсон сказав: «Я прошу вас використати свій голос. Бо тепер вирішуватиме ваш голос. Уряд прийме ваш вердикт». У памфлеті також говорилося: «Тепер настав час для вас вирішити. Уряд прийме ваше рішення — як би воно не піде». Загальні вибори в лютому 1974 року привели до створення уряду лейбористської меншості, який потім отримав більшість на загальних виборах у жовтні 1974 року. У своєму лютневому маніфесті 1974 року лейбористи пообіцяли переглянути умови вступу Британії до ЄС, а потім провести консультації з громадськістю щодо того, чи повинна Британія залишатися в ЄС на нових умовах, якщо вони були прийнятні для уряду. Лейбористська партія історично побоювалася наслідків членства в ЄС, таких як велика різниця між високою ціною на продовольство в рамках Спільної сільськогосподарської політики та низькими цінами, поширеними на ринках Співдружності, а також втрата як економічного суверенітету, так і свободи уряди брали участь у соціалістичній промисловій політиці, а партійні лідери висловили свою думку, що консерватори домовилися про невигідні умови для Сполученого Королівства. Глави урядів ЄС погодилися на угоду в Дубліні 11 березня 1975 р.; Вілсон заявив: «Я вважаю, що наші цілі щодо перегляду переговорів були значною мірою досягнуті, хоча й не повністю», і сказав, що уряд рекомендуватиме проголосувати за продовження членства. 9 квітня Палата громад проголосувала 396 голосами проти 170 за те, щоб продовжити роботу в рамках Спільного ринку на нових умовах. Разом з цим уряд розробив проєкт закону про референдум, який буде подано в разі успішного перегляду. Дебати та кампанія на референдумі були незвичайним часом у британській політиці та були третім національним голосуванням за сімнадцять місяців. Під час кампанії Кабінет міністрів праці був розколотий, і його члени проводили агітацію з обох сторін питання, що стало безпрецедентним порушенням колективної відповідальності Кабінету міністрів. Більшість голосів у Палаті громад під час підготовки до референдуму було проведено лише після підтримки опозиції, і уряд зазнав кількох поразок у технічних питаннях, таких як обробка та формат підрахунку голосів на референдумі. Референдум справді тимчасово досяг амбіцій Гарольда Вілсона щодо об’єднання розділеної Лейбористської партії щодо європейського питання; однак через вісім років у маніфесті загальних виборів лейбористів 1983 року було обіцяно вихід із Співтовариств. Це також значно зміцнило позиції проринкових (пізніше проєвропейських) політиків у парламенті Сполученого Королівства протягом наступних тридцяти років, але це питання залишалося спірним, і в наступні десятиліття уряди Сполученого Королівства ще більше інтегрувалися в європейський проєкт. шляхом ратифікації наступних європейських договорів (зокрема, Маастрихтського та Лісабонського), але без прямої згоди британського народу, але вирішив відмовитися від прийняття євро після того, як фунт був змушений вийти зі свого попередника Європейського механізму обмінних курсів у 1992 році, що стало відомо як Чорна середа. Незважаючи на це, дедалі більш євроскептичні політики вважали, що принцип парламентського суверенітету розмивається, і закликали до другого референдуму щодо членства Сполученого Королівства в тому, що стало Європейським Союзом (ЄС), що зрештою призвело б до скасування результатів цього референдуму. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Am 5. Juni 1975 fand im Vereinigten Königreich ein Referendum über die Mitgliedschaft des Landes in der Europäischen Wirtschaftsgemeinschaft (EWG) statt. Bei einer Wahlbeteiligung von 64,0 % votierten 67,2 % der Abstimmenden für einen Verbleib in der EWG, der das Vereinigte Königreich zwei Jahre zuvor beigetreten war. Es war die erste landesweite Volksabstimmung in der Geschichte des Vereinigten Königreichs. (de)
- 1975년 영국 유럽 경제 공동체 회원국 국민투표는 1973년, 보수당에서 가입한 영국의 EEC 존속 여부를 놓고 1975년 6월 5일에 실시되었다. 노동당은 1974년 10월 선거에서 존속 여부를 국민투표에 붙이겠다고 공약하였다. 선거 결과 영국 국민들은 100%의 투표율에 찬성 67.2%, 반대 32.8%에 투표하였다. 영국을 구성하는 잉글랜드, 스코틀랜드, 웨일스, 북아일랜드 전 지역이 찬성하면서 영국은 EEC에 계속 종속하기로 결정하였다. 이 선거는 영국 최초의 국민투표이자 전까지는 유일한 국민투표였다. 1974년 2월 선거에서 과반수를 충족하는 정당이 없어서 노동당은 를 구성하게 되었다. 이에 해럴드 윌슨 총리는 의회를 해산하고 10월 선거를 실시하면서 노동당이 EEC의 존속 여부를 국민투표에 붙이겠다고 공약하였다. 10월 선거에서 노동당은 과반수를 충족하였고, 1975년 4월 9일에 영국 하원은 396표 대 170표로 국민투표 실시를 가결시켰다. 선거 결과 67%가 찬성에 투표하였다. (ko)
- Het referendum over het lidmaatschap van het Verenigd Koninkrijk van de Europese Gemeenschappen vond plaats op 5 juni 1975. Tweeëneenhalf jaar eerder (1 januari 1973) was het Verenigd Koninkrijk van Groot-Brittannië en Noord-Ierland als lidstaat toegetreden tot de EG (min of meer de voorloper van de EU). Het referendum ging over de vraag of het land lid moest blijven. De uitslag was 'ja'. Het was het eerste landelijke referendum in de geschiedenis van het Verenigd Koninkrijk. (nl)
- Il referendum sulla permanenza del Regno Unito nelle Comunità europee si tenne il 5 giugno 1975 e si concluse con un'indicazione di permanenza con il 67,23% dei consensi dei britannici contro il 32,77% di voti per l'uscita dall'organismo; l'affluenza alle urne fu del 64,62%. (it)
- 1975年英國歐共體成員身份公投（英語：United Kingdom EC referendum of 1975），又稱共同市場公投（英語：Common Market referendum）是英國在1975年6月5日舉辦的一場公投，決定是否繼續英國在歐洲共同體的會員身份。1973年保守黨政府執政時，英國加入歐共體。1974年英國大選工黨上台之後，希斯政府承諾通過公投決定英國是否留在歐共體。這次公投的投票率是65%，其中67%支持留在歐共體。此次公投是英國歷史上首次全國性公投。 (zh)
- The United Kingdom European Communities membership referendum, also known variously as the Referendum on the European Community (Common Market), the Common Market referendum and EEC membership referendum, took place under the provisions of the Referendum Act 1975 on 5 June 1975 in the United Kingdom to gauge support for the country's continued membership of the European Communities (EC) — often known at the time as the European Community and the Common Market — which it had entered two-and-a-half years earlier on 1 January 1973 under the Conservative government of Edward Heath. The Labour Party's manifesto for the October 1974 general election had promised that the people would decide through the ballot box whether to remain in the EC. (en)
- El referéndum sobre la permanencia del Reino Unido en las Comunidades Europeas, también conocido como referéndum sobre el Mercado Común y referéndum sobre la permanencia del Reino Unido en la Comunidad Económica Europea fue un referéndum celebrado en las naciones constitutivas del Reino Unido el 5 de junio de 1975 para tomar una decisión sobre la continuidad del país en las Comunidades Europeas, en las que se había integrado en 1973 bajo el gobierno del conservador Edward Heath. El Partido Laborista se presentó a las elecciones generales de octubre de 1974 prometiendo que el pueblo "decidiría en las urnas" si quería que el Reino Unido siguiera siendo miembro de las Comunidades Europeas o no. (es)
- Le référendum britannique de 1975 est un référendum organisé dans les quatre nations constitutives du Royaume-Uni et ayant eu lieu le 5 juin 1975. Celui-ci porte sur le maintien du pays au sein des communautés européennes après son adhésion le 1er janvier 1973. (fr)
- Референдум о членстве в Европейских сообществах Соединенного Королевства, также известный как Референдум о Европейском сообществе (Общий рынок), Референдум об общем рынке и Референдум о членстве в ЕЭС, состоялся в соответствии с положениями Закона о референдуме 1975 года 5 июня 1975 года в Великобритании. чтобы узнать поддержку населения относительно постоянного членства страны в Европейских сообществах (ЕС) – часто известных в то время как «Европейское сообщество» и «Общий рынок» – в которые она вступила 1 января 1973 года при Консервативном правительстве Эдварда Хита . Манифест лейбористов на всеобщих выборах в октябре 1974 года обещал, что люди будут «через урну для голосования» решать, оставаться ли в ЕС. (ru)
- Референдум про членство Сполученого Королівства в Європейських співтовариствах, також відомий як референдум про Європейське співтовариство (спільний ринок), референдум про спільний ринок і референдум про членство в ЄЕС, відбувся 5 червня 1975 року у Сполученому Королівстві відповідно до положень Закону про референдум 1975 року. щоб оцінити підтримку подальшого членства країни в Європейських Співтовариствах (ЄС) — часто відомих у той час як Європейське Співтовариство та Спільний Ринок — до якого вона увійшла два з половиною роки тому 1 січня 1973 року під керівництвом консерваторів уряд Едварда Гіта. У маніфесті Лейбористської партії на загальних виборах у жовтні 1974 року було обіцяно, що люди через урну вирішать, чи залишатися їм у ЄС. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.JPG){kind=link}
_-_53Fi1748_(Tony_Benn).jpg){kind=link}
_-_53Fi1748_(Tony_Benn).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
