| dbo:abstract
|
- Benedicamus Domino (lateinisch für „Lasst uns preisen den Herrn“), in der deutschen liturgischen Fassung Singet Lob und Preis ist ein Entlassungsruf in der Liturgie. Die Akklamation war ursprünglich die Entlassung (lat. Dismissio) der heiligen Messe im gallikanischen Ritus. Nach dem Jahr 1000 gelangte sie auch in den römischen Ritus und ersetzte dort in den geprägten Zeiten das Ite, missa est. Der Ruf wurde vom Diakon oder Zelebranten gesungen, die Gläubigen antworteten mit Deo gratias. Außerdem dient das Benedicamus Domino im römischen Ritus auch als Entlassung der Gemeinde beim Stundengebet. Der Gebrauch der Akklamation in der Heiligen Messe wurde 1960 auf jene Messen beschränkt, an die sich die Feier eines anderen Gottesdienstes oder einer gemeinschaftlichen frommen Übung unmittelbar anschließt. Die Gemeinde antwortet mit Deo Gratias oder mit „Dank sei Gott, dem Herrn“. Benedicamus Domino war auch in der lutherischen deutschen Messe der Schlussruf und lautet in der deutschen liturgischen Fassung: „Lasset uns benedeien dem Herrn.“ – „Gott sei ewiglich Dank.“ (de)
- Benedicamus Domino (Latin: "Let us bless the Lord") is a closing salutation that was formerly used in the Latin Mass instead of the Ite, missa est in Masses which lack the Gloria (i.e., Masses of the season during Advent, Septuagesima, Lent, and Passiontide; ferial Masses per annum at which the Mass of the preceding Sunday was repeated, except in Eastertide; most votive Masses). The response, said afterwards, is Deo gratias ("Thanks be to God"). It is also sung as a versicle at the end of all Offices. (en)
- Benedicamus Domino (expresión en latín que significa «Bendigamos al Señor») es un saludo final utilizado en la misa romana, en vez de Ite missa est, en los casos en que no se canta el Gloria (como por ejemplo ocurre durante el periodo de Cuaresma). La , dicha a continuación, es Deo gratias (esto es, «Gracias a Dios»). Se canta también como un versículo al final de todos los oficios. En principio, el canto era desconocido en Roma antes del año 1000, y pudo haberse originado en el Rito galicano. En los libros de cánticos modernos, la música que se le adjudica es exactamente la misma que para el Ite missa est, aunque se desconoce si esto era también así en el periodo medieval. El texto era frecuentemente tropado, en especial añadiéndole texto entre las dos palabras o usando la melodía como cantus firmus para un órgano. El uso de este canto como era común en la Escuela de San Marcial de Limoges y en la Escuela de Notre Dame de polifonía, además de en una docena de sitios en el Magnus Liber. Durante las reformas litúrgicas de los Papas Pío XII (1938–1958) y Juan XXIII (1958–1963), el uso del Benedicamus Domino fue restringido. Hacia 1963, solo se recitaba o cantaba cuando inmediatamente después de la misa había una procesión. Es poco escuchado en países anglosajones, en tanto que las procesiones no son frecuentes. Por otro lado, se sigue usando en la Liturgia de las Horas. Los luteranos continúan usándolo en esta misma liturgia y al final de la suya propia. (es)
- Benedicamus Domino (expression latine qui signifie « Louons le Seigneur ») est un salut final utilisé lors de la messe romaine, à la place de Ite missa est, dans les cas où l'on ne chante pas le Gloria (comme il advient durant le Carême). La réponse liturgique, prononcée immédiatement après, est le Deo Gratias (« Merci à Dieu »). On le chante également comme un verset à la fin de tous les offices. (fr)
- Benedicamus Domino (latin, låt oss prisa herren) är en uppmaning vid mässans slut med svaret "Gud, vi tackar dig!". Till Benedicamus Domino finns ett stort antal gregorianska melodier. (sv)
- Benedicamus Domino (лат. «Благословим Господа») — краткий формульный распев (версикул) в конце традиционной (дореформенной) мессы — в том случае, если эта месса служилась без Глории (в покаянные дни, например, в Великий пост). «Benedicamus Domino» поётся также в конце всех традиционных служб оффиция. В ответ на версикул, возглашаемый целебрантом (певчим-солистом), паства (хор) отвечает «Deo gratias» («Слава Богу»). В православном богослужении версикулу «Benedicamus Domino» типологически родствен отпуст. «Benedicamus Domino» считается одним из архаичных литургических жанров григорианики (текст упоминается как общее место уже у Амалария Мецского, в начале IX века). Первые нотированные образцы датированы концом X века. В солемских певческих книгах (например, в Liber usualis) формула «Benedicamus Domino» — та же, что и для «Ite missa est». Стилистическая особенность версикулов в том, что часть их корпуса — особенно для вечерни и утрени — обильно орнаментирована. На месте мелизмов в школе аббатства Сен-Марсьяль церковные поэты писали тропы, а в парижской школе Нотр-Дам композиторы активно использовали формульную мелодию в качестве cantus firmus для метризованных органумов (в клаузулах). Целый ряд таких клаузул сохранился в большом сборнике периода Ars antiqua Magnus liber organi; они прочно вошли в репертуар профессиональных исполнителей средневековой музыки начиная с последней четверти XX века. После реформ Второго Ватиканского собора использование заключительного версикула (как и многих других традиционных литургических жанров/форм) в мессе было ограничено. Однако, его по-прежнему можно услышать в конце некоторых служб оффиция. Современного издания (нотной транскрипции) древнейших монодических «Benedicamus Domino» нет. Насколько аутентичны «стандартные» версикулы в распространённых солемских певческих книгах, неизвестно. (ru)
- Benedicamus Domino (з лат. «Звеличимо Господа») — закрите привітання у кінці традиційної меси — у тому випадку, якщо ця меса служилась без глорії (у покаянні дні, наприклад, у Великий піст). «Benedicamus Domino» співається також у кінці всіх традиційних служб офіція. У відповідь на версикул, що виголошується целебрантом (співаком-солістом), паства коротко відповідає «Deo gratias» («Слава Богу»). У православному богослужінні версикул «Benedicamus Domino» типологічно споріднений відпуст. «Benedicamus Domino» вважається одним з архаїчних літургійних жанрів григоріанського співу (згадується в Амаларія Мецського на початку IX ст.); перші зразки нотації датовані кінцем X ст. У солемських співочих книгах (наприклад, у «Liber usualis») формула «Benedicamus Domino» — та ж, що і для «Ite missa est». Стилістична особливість версикулів у тому, що частина їх корпусу — особливо для вечірні і утрені — рясно орнаментована. На місці мелізмів у школі абатства Сен-Марсьяль церковні поети писали тропи, а в паризькій школі Нотр-Дам композитори активно використовували мелодію як cantus firmus для органумів (у клаузулах). Цілий ряд таких клаузул зберігся у великому збірнику періоду Ars antiqua «Magnus liber organi»; вони увійшли в репертуар професійних виконавців середньовічної музики починаючи з останньої чверті XX століття. Після реформ Другого Ватиканського собору, використання заключного версикула (як і багатьох інших традиційних літургійних форм) в месі було обмежено. Однак, його як і раніше можна почути в кінці деяких служб офіція. Сучасного видання (нотної транскрипції) найдавніших монодичних «Benedicamus Domino» немає, наскільки автентичні звичайні версикули в поширених солемських співочих книгах донині невідомо. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Benedicamus Domino (Latin: "Let us bless the Lord") is a closing salutation that was formerly used in the Latin Mass instead of the Ite, missa est in Masses which lack the Gloria (i.e., Masses of the season during Advent, Septuagesima, Lent, and Passiontide; ferial Masses per annum at which the Mass of the preceding Sunday was repeated, except in Eastertide; most votive Masses). The response, said afterwards, is Deo gratias ("Thanks be to God"). It is also sung as a versicle at the end of all Offices. (en)
- Benedicamus Domino (expression latine qui signifie « Louons le Seigneur ») est un salut final utilisé lors de la messe romaine, à la place de Ite missa est, dans les cas où l'on ne chante pas le Gloria (comme il advient durant le Carême). La réponse liturgique, prononcée immédiatement après, est le Deo Gratias (« Merci à Dieu »). On le chante également comme un verset à la fin de tous les offices. (fr)
- Benedicamus Domino (latin, låt oss prisa herren) är en uppmaning vid mässans slut med svaret "Gud, vi tackar dig!". Till Benedicamus Domino finns ett stort antal gregorianska melodier. (sv)
- Benedicamus Domino (lateinisch für „Lasst uns preisen den Herrn“), in der deutschen liturgischen Fassung Singet Lob und Preis ist ein Entlassungsruf in der Liturgie. Die Akklamation war ursprünglich die Entlassung (lat. Dismissio) der heiligen Messe im gallikanischen Ritus. Nach dem Jahr 1000 gelangte sie auch in den römischen Ritus und ersetzte dort in den geprägten Zeiten das Ite, missa est. Der Ruf wurde vom Diakon oder Zelebranten gesungen, die Gläubigen antworteten mit Deo gratias. (de)
- Benedicamus Domino (expresión en latín que significa «Bendigamos al Señor») es un saludo final utilizado en la misa romana, en vez de Ite missa est, en los casos en que no se canta el Gloria (como por ejemplo ocurre durante el periodo de Cuaresma). La , dicha a continuación, es Deo gratias (esto es, «Gracias a Dios»). Se canta también como un versículo al final de todos los oficios. Los luteranos continúan usándolo en esta misma liturgia y al final de la suya propia. (es)
- Benedicamus Domino (лат. «Благословим Господа») — краткий формульный распев (версикул) в конце традиционной (дореформенной) мессы — в том случае, если эта месса служилась без Глории (в покаянные дни, например, в Великий пост). «Benedicamus Domino» поётся также в конце всех традиционных служб оффиция. В ответ на версикул, возглашаемый целебрантом (певчим-солистом), паства (хор) отвечает «Deo gratias» («Слава Богу»). В православном богослужении версикулу «Benedicamus Domino» типологически родствен отпуст. (ru)
- Benedicamus Domino (з лат. «Звеличимо Господа») — закрите привітання у кінці традиційної меси — у тому випадку, якщо ця меса служилась без глорії (у покаянні дні, наприклад, у Великий піст). «Benedicamus Domino» співається також у кінці всіх традиційних служб офіція. У відповідь на версикул, що виголошується целебрантом (співаком-солістом), паства коротко відповідає «Deo gratias» («Слава Богу»). У православному богослужінні версикул «Benedicamus Domino» типологічно споріднений відпуст. (uk)
|
