| dbo:abstract
|
- Kultura zvoncových pohárů je datována do pozdního eneolitu až do počátku doby bronzové. Kultura existovala na mnoha místech západní a střední Evropy a Maroka zhruba v období 2900 před Kr. až 1800 před Kr./1700 před Kr. (kalibrované údaje, datování se liší podle lokality), s jádrem nejspíš v době 2400 před Kr. až 1800/1700 před Kr. (cs)
- حضارة القدور الجرسية أو حضارة القدور، هي حضارة أثرية سميت نسبةً لأوعية الشرب التي تحاكي شكل الجرس المقلوب، والتي كانت مستخدمة في بداية العصر البرونزي الأوروبي. وقد نشأت نحو 2800 قبل الميلاد، واستمرت في أوروبا القارية حتى 2300 قبل الميلاد، وتلتها حضارة أونيتيسه في بريطانيا حتى عام 1800 قبل الميلاد. كانت هذه الحضارة منتشرة في جميع أنحاء أوروبا الغربية، من مناطق متعددة في أيبيريا والمواقع التي تواجه شمال أفريقيا ممتدةً إلى سهول الدانوب، وجزر بريطانيا العظمى وأيرلندا، بالإضافة إلى جزيرتي صقلية وسردينيا. تتبع حضارة القدور الجرسية لحضارة الخزف المحزم ولحضارة القدور القمعية في شمال وسط أوروبا. صاغ بول راينيكي اسمها في عام 1900 Glockenbecher بسبب أشكال القدور المميزة، أما المصطلح الإنجليزي Bell Beaker فقد قدمه جون أبركرومبي في عام 1904.في مرحلتها المبكرة، يمكن اعتبار أن حضارة القدور الجرسية في الغرب قد عاصرت حضارة الخزف المحزم وسط أوروبا. من عام 2400 قبل الميلاد، توسعت شعوب حضارة القدور الجرسية شرقًا على حساب حضارة الخزف المحزم. في أجزاء من وسط وشرق أوروبا – وصولًا إلى شرق بولندا- هناك تسلسل من حضارة الخزف المحزم إلى حضارة القدور الجرسية. تمثل هذه الفترة فترة من التفاعل الثقافي في أوروبا الغربية والأطلسية، تلت فترة طويلة من العزلة النسبية خلال العصر الحجري الحديث. في مرحلتها المتقدمة، لا يجب اختزال فهم حضارة القدور الجرسية عبر مجموعة من المصنوعات اليدوية المميزة فحسب، إذ كانت ظاهرة حضارية معقدة تتضمن أعمال معدنية من النحاس والذهب وأسلحة الرماية وأنواع محددة من الزخارف، كما (يفترض أنها) تشاركت بأفكار إيديولوجية وثقافية ودينية. كانت هناك مجموعة واسعة من التنوع الإقليمي ضمن حضارة القدور الجرسية المتأخرة، خاصةً في أساليب الدفن المحلية (بما في ذلك حرق الجثث بدلاً من الدفن)، وأنماط السكن، والوضع الاقتصادي، والأواني الخزفية المحلية (Begleitkeramik). (ar)
- La cultura del vas campaniforme es caracteritza pel que li dona nom, en forma que recorda la d'una campana invertida, l'element més característic és la decoració geomètrica incisa. Es pot trobar des de la península Ibèrica fins a l'Europa central, Mallorca, Sardenya i Sicília, i al litoral de l'Àfrica del nord (Marroc, Algèria). Va sorgir a l'oest de la península Ibèrica i a Catalunya, i va durar aproximadament del 2.900 al 1.800 aC. La seva presència està relacionada amb la difusió de la metal·lúrgia del coure per Europa occidental, fins al punt d'haver esdevingut fòssil guia d'aquesta expansió, i la cultura s'ha associat amb la construcció dels menhirs. (ca)
- Als Glockenbecherkultur (englisch Bell Beaker culture) wird eine endneolithische Kultur bezeichnet, die in Süd-, West- und Mitteleuropa (im Osten bis nach Ungarn) ab 2600 v. Chr. aufkommt, etwa bis 2200 v. Chr. andauert und nur in Großbritannien bis ca. 1800 v. Chr. besteht. Sie stellt in diesen Regionen eine Kultur am Übergang von der Jungsteinzeit zur Bronzezeit dar. (de)
- Ο πολιτισμός του Λάγυνου (Beaker culture) (επίσης πολιτισμός του κωδωνόσχημου Λάγυνου, Άνθρωποι του Λάγυνου, Γερμανικά Glockenbecherkultur), περ. 2600 - 1900 Π.Κ.Ε., είναι ο όρος που χρησιμοποιείται για την περιγραφή ενός ευρέως αλλά σποραδικώς διασκορπισμένου αρχαίου πολιτισμού της προϊστορικής δυτικής Ευρώπης που εμφανίστηκε στην Ύστερη Νεολιθική και διήρκεσε έως την πρώιμη Εποχή του Χαλκού. (el)
- The Bell Beaker culture (also described as the Bell Beaker complex or Bell Beaker phenomenon) is an archaeological culture named after the inverted-bell beaker drinking vessel used at the very beginning of the European Bronze Age. Arising from around 2800 BC, it lasted in Britain until as late as 1800 BC but in continental Europe only until 2300 BC, when it was succeeded by the Unetice culture. The culture was widely dispersed throughout Western Europe, being present in many regions of Iberia and stretching eastward to the Danubian plains, and northward to the islands of Great Britain and Ireland, and was also present in the islands of Sicily and Sardinia and some small coastal areas in north-western Africa. The Bell Beaker phenomenon shows substantial regional variation, and a study from 2018 found that it was associated with genetically diverse populations. The Bell Beaker culture was partly preceded by and contemporaneous with the Corded Ware culture, and in north-central Europe preceded by the Funnelbeaker culture. The name Glockenbecher was coined for its distinctive style of beakers by Paul Reinecke in 1900. The term's English translation Bell Beaker was introduced by John Abercromby in 1904. In its early phase, the Bell Beaker culture can be seen as the western contemporary of the Corded Ware culture of Central Europe. From about 2400 BC the Beaker folk culture expanded eastwards, into the Corded Ware horizon. In parts of Central and Eastern Europe, as far east as Poland, a sequence occurs from Corded Ware to Bell Beaker. This period marks a period of cultural contact in Atlantic and Western Europe following a prolonged period of relative isolation during the Neolithic. In its mature phase, the Bell Beaker culture is understood as not only a collection of characteristic artefact types, but a complex cultural phenomenon involving metalwork in copper and gold, long-distance exchange networks, archery, specific types of ornamentation, and (presumably) shared ideological, cultural and religious ideas, as well as social stratification and the emergence of regional elites. A wide range of regional diversity persists within the widespread late Beaker culture, particularly in local burial styles (including incidences of cremation rather than burial), housing styles, economic profile, and local ceramic wares (Begleitkeramik). Nonetheless, according to Lemercier (2018) the mature phase of the Beaker culture represents "the appearance of a kind of Bell Beaker civilization of continental scale." (en)
- Kulturo de sonorilformaj pokaloj estis kulturo sur multaj lokoj de okcidenta kaj meza Eŭropo kaj Maroko proksimume en la jaroj 2900 a.K. ĝis 1800/1700 a.K. (kalibritaj indikoj; la datiĝo diferenciĝas laŭ lokoj, kun la kerno eble ĉirkaŭ la jaro 2400 - 1800/1700 a.K.), do en eneolitiko kaj komence de bronzepoko. En tiun ĉi kulturon tempe kaj teritorie falas ekz. ankaŭ Stonehenge kaj Avebury. (eo)
- Kanpai-formako lurrontzi edo kanpai-formako ontzi Mendebaldeko Europan Kalkolitoan eta Behe Brontze Aroan garatu zen kultura arkeologikoa da. Frantsesez zein gaztelaniaz campaniforme izenarekin da ezaguna, eta ingelesez Beaker culture esaten zaio. Bere kronologia eta interpretazioa eztabaidagarriak dira eta hori buruzko literatura zientifiko zabala sortu dute. Erradiokarbonoak Europa osoko kanpai-formako ontzietan emandako datuei esker, aztarnarik zaharrenak Behe Tajon (Portugalen) sortu ziren K.a. 2900 eta K.a. 2500 artean. Beste aditu batzuek, berriz, K.a. 2400 inguru sortu eta K.a. 1800 inguru desagertu zela diote. Kultura honen ezaugarri nagusia kanpai alderantzikatuaren itxura duten ontzi dekoratuak dira, Europa osoko hilobi-eremuetan agertu direnakː Iberiar penintsula osoan, mendebaldeko Mediterraneoko uharteetan, Frantziako kostaldean, Britainia Handian eta Irlandan, Herbehereetan eta erdialdeko Europan zehar. Ontzi hauek non agertuko diren kobrearen metalurgiaren hedapenarekin estuki lotuta dago, hain non hedapen honen bilakatu baitira. (eu)
- Vaso campaniforme es la denominación de una cultura arqueológica prehistórica asociada al Calcolítico y al período inicial de la Edad del Bronce en Europa Occidental. Su cronología e interpretación son controvertidas, habiendo generado al respecto abundante literatura. Gracias a la revisión sistemática de los datos proporcionados por el radiocarbono en vasos campaniformes de toda Europa, se ha podido establecer que los más antiguos serían los encontrados en el área del bajo Tajo (Portugal), con una cronología que iría del 2900 al 2500 a. C. Según otros autores, su aparición se situaría, en cambio, sobre el 2400 a. C., desapareciendo hacia el 1800 a. C. Su nombre es la consecuencia de las especiales características de estas vasijas (en arqueología denominadas vasos) con forma de campana invertida y profusamente decoradas que se han encontrado, generalmente en contextos funerarios, en buena parte de Europa: por casi toda la península ibérica, en islas del Mediterráneo occidental, en la Francia mediterránea y atlántica, Gran Bretaña e Irlanda, los Países Bajos y parte de Europa Central. Su presencia está relacionada con la difusión de la metalurgia del cobre por Europa occidental, hasta el punto de haberse convertido en fósil director de esta expansión. (es)
- La culture campaniforme, ou simplement le Campaniforme (en anglais Bell-Beaker culture, en allemand Glockenbecherkultur), est une culture qui se développa en Europe ainsi qu'en Afrique du Nord approximativement au cours du IIIe millénaire avant notre ère, couvrant l'Énéolithique et une partie du Bronze ancien européen. Elle doit son nom aux gobelets céramiques en forme typique de cloche retrouvés dans les sépultures. L'origine et la diffusion de la culture campaniforme demeurent un phénomène fort complexe en raison de son développement dans l'espace et dans le temps. Néanmoins, les analyses génétiques faites au cours des années 2010 semblent montrer une origine unique de la culture campaniforme à l'est de l'Europe centrale dans une population issue des migrations de la culture Yamna. Cette culture se diffuse ensuite dans toute l'Europe centrale et occidentale par migration importante de populations. (fr)
- 鐘状ビーカー文化（かねじょうビーカーぶんか、英語：Bell-beaker culture、あるいはビーカー文化、Beaker culture、広口杯文化、さらにはビーカー民、Beaker folk/Beaker people）は紀元前2600年ごろから紀元前1900年ごろまでの、後期新石器時代から初期青銅器時代にかけて広がっていた、鐘状ビーカーと呼ばれる独特の大型広口杯の水平分布域（cultural horizon）。「文化」とつくが、単一の文化圏ではない。 ケルト語派の諸言語やその社会の初期の発展段階と非常に密接な関係があるとも見られているが、起源や担い手については研究途上である。 (ja)
- La cultura del vaso campaniforme (in inglese Bell Beaker culture o Beaker culture) si riferisce a un periodo della tarda età del rame (2600 - 1900 a.C. circa), in cui si diffuse questo tipo di ceramica. (it)
- 비커 문화( - 文化, 영어: Bell Beaker culture, Bell Beaker complex, Bell Beaker phenomenon)는 기원전 2800~1900년 유럽에서 일어난 독특한 도기 문화이다. (ko)
- De klokbekercultuur (Frans: Culture Campaniforme; Duits: Glockenbecher-Kultur; Engels: Bell Beaker culture) is een archeologische cultuur uit de Kopertijd (het late Neolithicum), daterend tussen ongeveer 2500 tot 2000 voor Christus. Ze is vernoemd naar het aardewerk waarin een flauwe S-vorm vaag aan een omgekeerde kerkklok doet denken, en wordt in heel West-Europa aangetroffen. De term werd voor het eerst door Italiaanse en Tsjechische archeologen gebruikt, maar is voornamelijk door het werk van de Mainzer archeoloog Paul Reinecke gevormd. Er zijn verschillende theorieën over het ontstaan en de oorsprong van klokbekers. Volgens het "Nederlandse model" zijn de bekers een aanpassing van de eveneens s-vormige standvoetbeker uit het late Neolithicum A (2850-2450 v.Chr.). Hierbij neemt naar verhouding de versiering over het oppervlak van de s-vormige beker toe totdat in de Klokbekerperiode de gehele beker versierd is. Deze standvoetbekers waren een lokale variëteit van aardewerk dat deel uitmaakte van de touwbekercultuur, vroeger ook wel het strijdhamervolk genoemd maar tegenwoordig voornamelijk bekend als Enkelgrafcultuur. In Nederland en Noordwest-Duitsland gaat de laatste fase van de klokbekercultuur, rond 2000 voor Christus, over in de wikkeldraadbekercultuur van de vroege Bronstijd. In gebieden waar de Standvoetbekercultuur niet voorkomt bestaan andere theorieën over het ontstaan van de Klokbekercultuur, voornamelijk samenhangend met migraties (waarvoor deze onderzoekers bewijs proberen te vinden in de studie van fossiel DNA en de stikstof- en zuurstofisotopen van menselijk botmateriaal). (nl)
- A Cultura do Vaso Campaniforme, ou simplesmente Campaniforme (em inglês Bell-Beaker culture, em alemão Glockenbecherkultur) é uma cultura do terceiro milénio a.C. com origem no Castro do Zambujal, estremadura portuguesa, e que se difundiu pelo continente europeu. O Campaniforme deve o seu nome porque os vasos de cerâmica decorados encontrados em contexto funerário têm a forma de um sino invertido. O fenómeno campaniforme é conhecido e estudado há mais de cem anos, mas só nos últimos vinte é que foi possível esclarecer a sua origem, com a datação por C14. Depois de um intensivo workshop no Instituto de Pré-História da Universidade de Freiburgo, os arqueólogos concluíram que este fenómeno traduz uma profunda transformação política, social e cultural em toda a Europa pré-histórica. Para todas estas transformações muito contribuíram as inovações tecnológicas, como a invenção da roda, a utilização da força animal para transporte, e a domesticação do cavalo, que contribuíram para o comércio a longas distâncias. Como afirmou o arqueólogo Michael Kunst durante um encontro de arqueólogos em Torres Vedras: "Havia muito marfim na Península Ibérica, que se julga ser proveniente de elefantes indianos e de conchas do mar vermelho." (pt)
- Kultura pucharów dzwonowatych (KPDz) – kultura eneolityczna wywodząca się z Półwyspu Pirenejskiego. Prawdopodobnie powstała na podłożu kultury almerskiej. (pl)
- Традиция колоколовидных кубков, до 1980-х гг. — культура колоколовидных кубков (англ. Bell Beaker culture) (около 2800—1900 гг. до н. э.) — археологическая культура позднего неолита — раннего бронзового века Западной и Центральной Европы. Отдельные памятники данной традиции встречаются также в Северной Африке (Марокко). Термин был предложен английским археологом Джоном Аберкромби и основан на характерной форме керамики. Если примерно до середины XX в. археологи говорили прежде всего о миграции «людей кубков», то в дальнейшем появились свидетельства того, что кубки могли быть не археологической культурой и не были связаны с крупномасштабной этнической миграцией, а скорее представляли собой надкультурный феномен, возможно, культового характера. Как предполагал польский археолог Я. Чебрешук, если данная традиция и была связана с миграциями, то мигранты представляли собой явное меньшинство в тех обществах, куда они приносили с собой традицию кубков, поскольку кубки встречались не во всех захоронениях и вперемешку с изделиями других культур. Колоколовидные кубки были, возможно, предметом импорта, так как использовались носителями различных археологических культур раннего бронзового века с весьма различными антропологическими признаками. Однако генетические исследования захоронений культуры колоколовидных кубков заставили археологов вновь вернуться к гипотезе о миграции, по крайней мере, в ряде регионов, где захоронения с кубками резко отличались генетически от населения «докубкового» периода. (ru)
- Klockbägarkulturen (en: Beaker culture, tyska: Glockenbecherkultur), är i huvudsak en västeuropeisk stenålderskultur som förekom under 2000-talet f.Kr. Den förekom i området från Marocko och Sicilien i söder till norska Vestlandet i norr, och från Irland i väster till Polen och Ungern i öster. Kulturen har fått sitt namn efter den vanligaste keramikformen, med svängda sida och horisontell dekor. Samtidigt som klockbägarkulturen löpte även stridsyxekulturen, som var en del av de snörkeramiska kulturerna, som dominerade stora delar av östra och norra Europa. Med klockbägarkulturen spreds kopparföremål för första gången till stora delar av västra Europa. Efter ungefär 500 år ersattes kulturen av bronsåldern, som blev en slags fortsättning av den föregående kulturen men med tillägg av föremål av brons, vilket kan medföra att även denna period betraktas som en del av klockbägarkulturen. Bland ledartefakterna, förutom de karakteristiska keramikkärlen, märks rektangulära armledsskydd, av ett slag som kan vara viktiga för pilbågsskyttar, men dessa finns i mindre antal även i andra kulturer. Likaså var deras enmansgravar, ofta med den döde placerade i liggande sovställning (hocker) i relativt flacka högar med eller utan omgivande diken, vilket var ett kulturellt lån från den snörkeramiska kulturen i nordöstra Europa. Klockbägarkulturen är också känd för sina extremt välgjorda pilspetsar av flinta, vars typer ofta har urnupen bas eller är hjärtformade, men också dessa förekommer i andra kulturer. Bland kopparföremålen dominerar dolken samt på den Iberiska halvön de spjutspetsar som kallas Pamela points. Med etableringen av denna kultur upphörde byggande och användandet av megalitgravar i de allra flesta områden i västra Europa. Istället byggdes några andra monumentala typer av fornlämningar, såsom Henge och Stone Circles på främst de brittiska öarna och extremt långa stenrader i många parallella led, så kallade Alignements, i främst Bretagne i nordvästra Frankrike. Till denna kultur tillskrivs också uppkomsten av det längdmått som kallas Megalitic Yard om 0,82 meter, ett påstående som tidigare var allmänt accepterat men som många nutida forskare betraktas med viss skepsis. (sv)
- 钟形杯文化（德語：Glockenbecherkultur），起源于公元前2800年左右，一直持续到公元前1800年，是從新石器時代晚期至青銅器時代的史前西歐「考古學文化」的一種用語。其用語源自於，基本上是屬於可盛裝物品的陶器獨特文化。然而貝爾陶器文化的影響範圍擴大至整個歐洲，連同物理及遺傳學也同樣身受影響。 (zh)
- Культура дзвоноподібних келихів — археологічна культура мідної доби. Датується 3000-1800 роками до н.е. Була поширена на території Південної й Центральної Європи, а також Великої Британії. Названа за характерною формою посудин у вигляді переверненого дзвона. Відома в основному за похованнями:
* у гротах (на Півдні), кам'яних ящиках, простих ямах, іноді в курганах;
* обряд — головним чином трупоположення, рідше — трупоспалення. Інвентар: глиняні посудини, мідні кинджали, наконечники стріл із кременя й обсидіану, кам'яні, кістяні й бурштинові ґудзики й інше. Виділяється ряд локальних груп культури дзвоноподібних келихів. Для середньоєвропейської групи характерне заняття населення скотарством, полюванням, збиранням. Були відомі й ткацтво. У деяких випадках відзначені ознаки землеробства. Питання про походження культури дзвоноподібних келихів залишається спірним. Більшість учених уважає місцем її виникнення Піренейський півострів, є й інші точки зору, що зв'язують її походження з усім Західним Середземномор'ям, Північною Африкою, Східним Середземномор'ям; деякі дослідники вбачають зв'язок культури дзвоноподібних келихів з попередньою їй у Європі культурою шнурової кераміки . Долі культури дзвоноподібних келихів на різних територіях були різні, багато її груп зіграли значну роль в утворенні культур ранньої бронзової доби Центральної й Південної Європи. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Kultura zvoncových pohárů je datována do pozdního eneolitu až do počátku doby bronzové. Kultura existovala na mnoha místech západní a střední Evropy a Maroka zhruba v období 2900 před Kr. až 1800 před Kr./1700 před Kr. (kalibrované údaje, datování se liší podle lokality), s jádrem nejspíš v době 2400 před Kr. až 1800/1700 před Kr. (cs)
- Als Glockenbecherkultur (englisch Bell Beaker culture) wird eine endneolithische Kultur bezeichnet, die in Süd-, West- und Mitteleuropa (im Osten bis nach Ungarn) ab 2600 v. Chr. aufkommt, etwa bis 2200 v. Chr. andauert und nur in Großbritannien bis ca. 1800 v. Chr. besteht. Sie stellt in diesen Regionen eine Kultur am Übergang von der Jungsteinzeit zur Bronzezeit dar. (de)
- Ο πολιτισμός του Λάγυνου (Beaker culture) (επίσης πολιτισμός του κωδωνόσχημου Λάγυνου, Άνθρωποι του Λάγυνου, Γερμανικά Glockenbecherkultur), περ. 2600 - 1900 Π.Κ.Ε., είναι ο όρος που χρησιμοποιείται για την περιγραφή ενός ευρέως αλλά σποραδικώς διασκορπισμένου αρχαίου πολιτισμού της προϊστορικής δυτικής Ευρώπης που εμφανίστηκε στην Ύστερη Νεολιθική και διήρκεσε έως την πρώιμη Εποχή του Χαλκού. (el)
- Kulturo de sonorilformaj pokaloj estis kulturo sur multaj lokoj de okcidenta kaj meza Eŭropo kaj Maroko proksimume en la jaroj 2900 a.K. ĝis 1800/1700 a.K. (kalibritaj indikoj; la datiĝo diferenciĝas laŭ lokoj, kun la kerno eble ĉirkaŭ la jaro 2400 - 1800/1700 a.K.), do en eneolitiko kaj komence de bronzepoko. En tiun ĉi kulturon tempe kaj teritorie falas ekz. ankaŭ Stonehenge kaj Avebury. (eo)
- 鐘状ビーカー文化（かねじょうビーカーぶんか、英語：Bell-beaker culture、あるいはビーカー文化、Beaker culture、広口杯文化、さらにはビーカー民、Beaker folk/Beaker people）は紀元前2600年ごろから紀元前1900年ごろまでの、後期新石器時代から初期青銅器時代にかけて広がっていた、鐘状ビーカーと呼ばれる独特の大型広口杯の水平分布域（cultural horizon）。「文化」とつくが、単一の文化圏ではない。 ケルト語派の諸言語やその社会の初期の発展段階と非常に密接な関係があるとも見られているが、起源や担い手については研究途上である。 (ja)
- La cultura del vaso campaniforme (in inglese Bell Beaker culture o Beaker culture) si riferisce a un periodo della tarda età del rame (2600 - 1900 a.C. circa), in cui si diffuse questo tipo di ceramica. (it)
- 비커 문화( - 文化, 영어: Bell Beaker culture, Bell Beaker complex, Bell Beaker phenomenon)는 기원전 2800~1900년 유럽에서 일어난 독특한 도기 문화이다. (ko)
- Kultura pucharów dzwonowatych (KPDz) – kultura eneolityczna wywodząca się z Półwyspu Pirenejskiego. Prawdopodobnie powstała na podłożu kultury almerskiej. (pl)
- 钟形杯文化（德語：Glockenbecherkultur），起源于公元前2800年左右，一直持续到公元前1800年，是從新石器時代晚期至青銅器時代的史前西歐「考古學文化」的一種用語。其用語源自於，基本上是屬於可盛裝物品的陶器獨特文化。然而貝爾陶器文化的影響範圍擴大至整個歐洲，連同物理及遺傳學也同樣身受影響。 (zh)
- حضارة القدور الجرسية أو حضارة القدور، هي حضارة أثرية سميت نسبةً لأوعية الشرب التي تحاكي شكل الجرس المقلوب، والتي كانت مستخدمة في بداية العصر البرونزي الأوروبي. وقد نشأت نحو 2800 قبل الميلاد، واستمرت في أوروبا القارية حتى 2300 قبل الميلاد، وتلتها حضارة أونيتيسه في بريطانيا حتى عام 1800 قبل الميلاد. كانت هذه الحضارة منتشرة في جميع أنحاء أوروبا الغربية، من مناطق متعددة في أيبيريا والمواقع التي تواجه شمال أفريقيا ممتدةً إلى سهول الدانوب، وجزر بريطانيا العظمى وأيرلندا، بالإضافة إلى جزيرتي صقلية وسردينيا. (ar)
- La cultura del vas campaniforme es caracteritza pel que li dona nom, en forma que recorda la d'una campana invertida, l'element més característic és la decoració geomètrica incisa. Es pot trobar des de la península Ibèrica fins a l'Europa central, Mallorca, Sardenya i Sicília, i al litoral de l'Àfrica del nord (Marroc, Algèria). Va sorgir a l'oest de la península Ibèrica i a Catalunya, i va durar aproximadament del 2.900 al 1.800 aC. (ca)
- The Bell Beaker culture (also described as the Bell Beaker complex or Bell Beaker phenomenon) is an archaeological culture named after the inverted-bell beaker drinking vessel used at the very beginning of the European Bronze Age. Arising from around 2800 BC, it lasted in Britain until as late as 1800 BC but in continental Europe only until 2300 BC, when it was succeeded by the Unetice culture. The culture was widely dispersed throughout Western Europe, being present in many regions of Iberia and stretching eastward to the Danubian plains, and northward to the islands of Great Britain and Ireland, and was also present in the islands of Sicily and Sardinia and some small coastal areas in north-western Africa. The Bell Beaker phenomenon shows substantial regional variation, and a study from (en)
- Vaso campaniforme es la denominación de una cultura arqueológica prehistórica asociada al Calcolítico y al período inicial de la Edad del Bronce en Europa Occidental. Su cronología e interpretación son controvertidas, habiendo generado al respecto abundante literatura. Gracias a la revisión sistemática de los datos proporcionados por el radiocarbono en vasos campaniformes de toda Europa, se ha podido establecer que los más antiguos serían los encontrados en el área del bajo Tajo (Portugal), con una cronología que iría del 2900 al 2500 a. C. Según otros autores, su aparición se situaría, en cambio, sobre el 2400 a. C., desapareciendo hacia el 1800 a. C. (es)
- Kanpai-formako lurrontzi edo kanpai-formako ontzi Mendebaldeko Europan Kalkolitoan eta Behe Brontze Aroan garatu zen kultura arkeologikoa da. Frantsesez zein gaztelaniaz campaniforme izenarekin da ezaguna, eta ingelesez Beaker culture esaten zaio. Bere kronologia eta interpretazioa eztabaidagarriak dira eta hori buruzko literatura zientifiko zabala sortu dute. Erradiokarbonoak Europa osoko kanpai-formako ontzietan emandako datuei esker, aztarnarik zaharrenak Behe Tajon (Portugalen) sortu ziren K.a. 2900 eta K.a. 2500 artean. Beste aditu batzuek, berriz, K.a. 2400 inguru sortu eta K.a. 1800 inguru desagertu zela diote. (eu)
- La culture campaniforme, ou simplement le Campaniforme (en anglais Bell-Beaker culture, en allemand Glockenbecherkultur), est une culture qui se développa en Europe ainsi qu'en Afrique du Nord approximativement au cours du IIIe millénaire avant notre ère, couvrant l'Énéolithique et une partie du Bronze ancien européen. Elle doit son nom aux gobelets céramiques en forme typique de cloche retrouvés dans les sépultures. (fr)
- De klokbekercultuur (Frans: Culture Campaniforme; Duits: Glockenbecher-Kultur; Engels: Bell Beaker culture) is een archeologische cultuur uit de Kopertijd (het late Neolithicum), daterend tussen ongeveer 2500 tot 2000 voor Christus. Ze is vernoemd naar het aardewerk waarin een flauwe S-vorm vaag aan een omgekeerde kerkklok doet denken, en wordt in heel West-Europa aangetroffen. De term werd voor het eerst door Italiaanse en Tsjechische archeologen gebruikt, maar is voornamelijk door het werk van de Mainzer archeoloog Paul Reinecke gevormd. (nl)
- A Cultura do Vaso Campaniforme, ou simplesmente Campaniforme (em inglês Bell-Beaker culture, em alemão Glockenbecherkultur) é uma cultura do terceiro milénio a.C. com origem no Castro do Zambujal, estremadura portuguesa, e que se difundiu pelo continente europeu. O Campaniforme deve o seu nome porque os vasos de cerâmica decorados encontrados em contexto funerário têm a forma de um sino invertido. O fenómeno campaniforme é conhecido e estudado há mais de cem anos, mas só nos últimos vinte é que foi possível esclarecer a sua origem, com a datação por C14. (pt)
- Klockbägarkulturen (en: Beaker culture, tyska: Glockenbecherkultur), är i huvudsak en västeuropeisk stenålderskultur som förekom under 2000-talet f.Kr. Den förekom i området från Marocko och Sicilien i söder till norska Vestlandet i norr, och från Irland i väster till Polen och Ungern i öster. Kulturen har fått sitt namn efter den vanligaste keramikformen, med svängda sida och horisontell dekor. Samtidigt som klockbägarkulturen löpte även stridsyxekulturen, som var en del av de snörkeramiska kulturerna, som dominerade stora delar av östra och norra Europa. (sv)
- Культура дзвоноподібних келихів — археологічна культура мідної доби. Датується 3000-1800 роками до н.е. Була поширена на території Південної й Центральної Європи, а також Великої Британії. Названа за характерною формою посудин у вигляді переверненого дзвона. Відома в основному за похованнями:
* у гротах (на Півдні), кам'яних ящиках, простих ямах, іноді в курганах;
* обряд — головним чином трупоположення, рідше — трупоспалення. Інвентар: глиняні посудини, мідні кинджали, наконечники стріл із кременя й обсидіану, кам'яні, кістяні й бурштинові ґудзики й інше. (uk)
- Традиция колоколовидных кубков, до 1980-х гг. — культура колоколовидных кубков (англ. Bell Beaker culture) (около 2800—1900 гг. до н. э.) — археологическая культура позднего неолита — раннего бронзового века Западной и Центральной Европы. Отдельные памятники данной традиции встречаются также в Северной Африке (Марокко). Термин был предложен английским археологом Джоном Аберкромби и основан на характерной форме керамики. (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
._Bell_Beaker_culture_ca._2500-2200_BC._Museum_für_Vor-_und_Frühgeschichte,_Berlin.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
