| dbo:abstract
|
- The Battle of Niemyrow or battle of Nemirów took place on 7-8 October 1672, during the Polish-Ottoman War (1672-1676). It was part of Jan III Sobieski’s autumn expedition, aimed at destruction of mounted Tatar units, which plundered southeastern provinces of the Polish–Lithuanian Commonwealth. After the , Polish units rested for some time, and on 7 October set off towards Cieszanow and Lubaczow. The area was raided by strong Crimean Tatar units, which burned villages, and captured thousands of civilians. After destroying a smaller Tatar unit, the Poles found out that a large force under Azamet Gerej, the son of the Crimean khan, concentrated near the town of Niemirow. Sobieski decided to carry out a surprise attack. The battle itself was short. Tatar camp was attacked from both front and rear, and the battle soon turned into a rout, in which the invaders were massacred. Thousands of captured civilians were released, and Poles took rich booty. Among Polish officers who distinguished themselves in the battle were Andrzej Modrzejewski, the owner of Wielkie Oczy, and Mikolaj Hieronim Sieniawski, the owner of Oleszyce. In 1872, on the 200th anniversary of the battle, the population of the town founded a commemorative monument of Jesus Christ. Furthermore, in 1883, an obelisk was placed in Niemyrow’s market square, with the inscription that read: “Jan III Sobieski, at that time Marshall and Crown Hetman, while chasing Tatars plundering Ruthenian lands, destroyed on 7 October 1672 a large Tatar camp, freeing 12,000 szlachta and peasants, women and children. In memory of the vanquisher of islam, the town of Niemyrow placed this tablet on 12 September 1883”. (en)
- Bitwa pod Niemirowem – bitwa stoczona 7–8 października 1672 podczas wyprawy Sobieskiego na czambuły tatarskie w ramach wojny polsko-tureckiej (1672–1676). Po kilkugodzinnym odpoczynku pod Narolem jazda hetmana wielkiego koronnego Jana Sobieskiego ruszyła 7 października w kierunku Cieszanowa i Lubaczowa, kierując się łunami płonących miejscowości. Straż przednia złożona z jednej chorągwi (60 żołnierzy) dowodzona przez porucznika Linkowicza rozbiła w drodze jeden (niewielka drużyna wojsk tatarskich). Pojmani jeńcy zeznali, że główne siły tatarskie pod wodzą Dżiambet-Girej-Sołtana znajdują się na północ od Niemirowa. Sobieski postanowił zaskoczyć i rozbić Tatarów. W stronę Lubaczowa wysłano dwie chorągwie jazdy (łącznie około 110 żołnierzy). Miały przejść łukiem przez Lubaczów, rozbić wszystkie napotkane oddziały tatarskie i dotrzeć do Niemirowa. Główne siły ruszyły komunikiem na Niemirów. Pod osłoną lasów porucznik Linkiewicz (około 300 żołnierzy) wyprzedził Tatarów i uderzył na nich od strony Niemirowa. Natomiast na tatarskich tyłach Łastowiecki dowodzący oddziałem kilkuset wolentarzy prowadził działania pozorowane. Następnie uderzyły na zaskoczonych Tatarów główne siły Sobieskiego. Starcie było krótkie i zamieniło się w pogoń za uciekającymi Tatarami. W bitwie i pogoni wzięły udział również podjazdy wysłane poprzednio na Lubaczów. W czasie pościgu, który przeciągnął się do następnego dnia, dochodziło do pomniejszych bitew z wracającymi do koszar niczego niespodziewającymi się czambułami. Wojska polskie odniosły zwycięstwo nad liczniejszymi Tatarami. Odbito kilkanaście tysięcy jasyru. Wódz Dżiambet-Girej-Sołtan uszedł z siłami liczącymi zaledwie kilkudziesięciu jeźdźców. (pl)
- Би́тва під Неми́ровим сталася 7-8 жовтня 1672 року під час виправи Собеського проти чамбулів у ході польсько-турецької війни 1672—1676. Після кількагодинного відпочинку під Наролем після битви під цим містечком кіннота великого коронного гетьмана Яна Собеського рушила 7 жовтня у напрямі Цеханова і Любачева, шляхом, який вказували палаючі села. Польський авангард, що складався з однієї корогви (60 жовнірів) під командою поручника Лінковича, розбив дорогою невеликий татарський загін. Узяті бранці повідомили, що головні сили татар під поводом Джамбет-Гірея стоять на північ від Немирова. Собеський прийняв рішення напасти на татар і розбити їх. Він вислав у бік Любачева дві кінні корогви (разом близько 110 жовнірів), із завданням пройти через Любачів, розбити всі татарські загони, що трапилися б на шляху, і дістатися до Немирова. Тим часом головні сили Собеського рушили прискореним маршем на Непоряни. Непомічений у лісиситій місцевості, поручник Лінкевіч із 300 вояків випередив татар і ударив на них з боку Немирова. Тим часом у тилу татар кількасот добровольців на чолі з Ластовецьким завдали відволікаючого удару, після чого по татарах ударили головні сили Собеського. Коротке зіткнення швидко перейшло у погоню за тікаючими татарами. У битві і погоні також взяли участь відділи, послані раніше на Любачів. Під час переслідування, що продовжувалося до наступного дня, також траплялися невеликі бої із нічого не підозріваючими чамбулами, що поверталися до коша. Польське військо отримало блискучу перемогу над значно численішими татарами. Було відбито кільканадцять тисяч ясиру, крім того, татари втратили багато убитими. Лише кілкадесят із них попало в полон. Джамбет-Гірей зміг утекти лише з кількома десятками ординців. (uk)
- Битва под Немировом — сражение 7-8 октября 1672 года между польской армией и отрядами крымских татар во время польско-турецкой войны 1672—1676. (ru)
|
