| dbo:abstract
|
- Barlow's law was an incorrect physical law proposed by Peter Barlow in 1825 to describe the ability of wires to conduct electricity. It said that the strength of the effect of electricity passing through a wire varies inversely with the square root of its length and directly with the square root of its cross-sectional area, or, in modern terminology: where I is electric current, A is the cross-sectional area of the wire, and L is the length of the wire. Barlow formulated his law in terms of the diameter d of a cylindrical wire. Since A is proportional to the square of d the law becomes for cylindrical wires. Barlow undertook his experiments with the aim of determining whether long-distance telegraphy was feasible and believed that he proved that it was not. The publication of Barlow's law delayed research into telegraphy for several years, until 1831 when Joseph Henry and constructed a circuit 1,060 feet long, which used a large battery to activate an electromagnet. Barlow did not investigate the dependence of the current strength on electric tension (that is, voltage). He endeavoured to keep this constant, but admitted there was some variation. Barlow was not entirely certain that he had found the correct law, writing "the discrepancies are rather too great to enable us to say, with confidence, that such is the law in question." In 1827, Georg Ohm published a different law, in which current varies inversely with the wire's length, not its square root; that is, where is a constant dependent on the circuit setup. Ohm's law is now considered the correct law, and Barlow's false. The law Barlow proposed was not in error due to poor measurement; in fact, it fits Barlow's careful measurements quite well. Heinrich Lenz pointed out that Ohm took into account "all the conducting resistances … of the circuit", whereas Barlow did not. Ohm explicitly included a term for what we would now call the internal resistance of the battery. Barlow did not have this term and approximated the results with a power law instead. Ohm's law in modern usage is rarely stated with this explicit term, but nevertheless an awareness of it is necessary for a full understanding of the current in a circuit. (en)
- Зако́н Барло́у — помилковий фізичний закон, запропонований Пітером Барлоу у 1824 році для опису здатності провідників проводити електричний струм. Згідно з цим законом, у сучасній термінології електропровідність провідника змінюється обернено пропорційно до квадратного кореня з його довжини і прямо пропорційна до квадратного кореня з площі поперечного його перерізу: де G — провідність, L — довжина провідника, A — площа поперечного перерізу провідника, і k — константа, що характеризує матеріал провідника. Барлоу сформулював свій закон у вираженні через діаметр d провідника круглого перерізу. Так як площа A є пропорційною до квадрата діаметра d запис закону набуде виду . У 1827 році Георг Ом запропонував інший закон і показав, що електричний опір провідника залежить прямо пропорційно від довжини і обернено пропорційно від величини площі поперечного перерізу. Експерименти врешті-решт довели правоту закону Ома і хибність закону Барлоу. (uk)
- Закон Барлоу — ошибочный физический закон, предложенный Питером Барлоу в 1824 году для описания способности проводов проводить электричество. Согласно этому закону, проводимость проводника изменяется обратно пропорционально квадратному корню из его длины и прямо пропорционально квадратному корню из площади его поперечного сечения: где: — проводимость, Ом−1; — длина проводника, м; — площадь поперечного сечения проводника, м2; — константа, характеризующая материал проводника. В 1827 году Георг Ом предложил другой закон, показав, что сопротивление проводника изменяется прямо пропорционально длине и обратно пропорционально площади поперечного сечения: где: — сопротивление проводника, Ом; — удельное сопротивление материала, из которого сделан проводник, Ом·м. Эксперименты в конце концов доказали правоту закона Ома и ложность закона Барлоу. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Barlow's law was an incorrect physical law proposed by Peter Barlow in 1825 to describe the ability of wires to conduct electricity. It said that the strength of the effect of electricity passing through a wire varies inversely with the square root of its length and directly with the square root of its cross-sectional area, or, in modern terminology: In 1827, Georg Ohm published a different law, in which current varies inversely with the wire's length, not its square root; that is, (en)
- Закон Барлоу — ошибочный физический закон, предложенный Питером Барлоу в 1824 году для описания способности проводов проводить электричество. Согласно этому закону, проводимость проводника изменяется обратно пропорционально квадратному корню из его длины и прямо пропорционально квадратному корню из площади его поперечного сечения: где: — проводимость, Ом−1; — длина проводника, м; — площадь поперечного сечения проводника, м2; — константа, характеризующая материал проводника. где: — сопротивление проводника, Ом; — удельное сопротивление материала, из которого сделан проводник, Ом·м. (ru)
- Зако́н Барло́у — помилковий фізичний закон, запропонований Пітером Барлоу у 1824 році для опису здатності провідників проводити електричний струм. Згідно з цим законом, у сучасній термінології електропровідність провідника змінюється обернено пропорційно до квадратного кореня з його довжини і прямо пропорційна до квадратного кореня з площі поперечного його перерізу: (uk)
|
