| dbo:abstract
|
- La ceràmica de figures vermelles és un estil figuratiu de la ceràmica grega que va néixer a Atenes cap al 530 aC, substituint l'estil anterior, la ceràmica de figures negres, i que es va utilitzar fins al segle iii aC. Aquest estil va tenir el seu apogeu al segle v aC i va començar a entrar en decadència al segle iv aC. El nom fa referència al color de les representacions figuratives en aquest estil, que es deixaven del color natural de la terrissa sobre un fons negre pintat, en contraposició a la ceràmica dita de figures negres, en la qual les figures eren pintades en negre sobre el color natural de la terrissa. A les figures vermelles, per tal que no siguin simples siluetes, es tracen finament els detalls, que es fan també en el mateix color negre del fons. Les composicions són de temes molt diversos, que poden incloure escenes de la vida quotidiana més mundana, d'orgies, heroiques i altres. S'usava en peces tornejades, com per exemple cílix, craters i càntirs. Els autors solien signar les seves obres, així sabem que alguns dels noms dels més preuats del segle v aC eren Eufroni, Epíctet, Sòsies i Brigos. (ca)
- Ερυθρόμορφη αγγειογραφία ή Ερυθρόμορφος ρυθμός χαρακτηρίζεται μια από τις σημαντικότερες τεχνικές στην αρχαία ελληνική ζωγραφική αγγείων που αποδίδει τα εικονιστικά και διακοσμητικά μοτίβα με ερυθρό χρώμα πάνω στην επιφάνεια του πηλού. (el)
- Die Rotfigurige Vasenmalerei (auch Rotfigurige Keramik, Rotfiguriger Stil) ist einer der bedeutendsten Stile der figürlichen griechischen Vasenmalerei. Sie wurde um 530 v. Chr. in Athen entwickelt und war bis zum Ende des 3. vorchristlichen Jahrhunderts in Gebrauch. Sie löste im Verlauf weniger Jahrzehnte die zuvor vorherrschende Schwarzfigurige Vasenmalerei ab. Ihren modernen Namen erhielt sie aufgrund der figürlichen Darstellungen in roter Farbe auf schwarzem Grund, die sie gegenüber der älteren Gestaltungsweise des schwarzfigurigen Stils mit schwarzen Figuren vor rotem Hintergrund absetzt. Bedeutendste Produktionsgebiete waren neben Attika unteritalisch-griechische Werkstätten. Außerdem wurde der rotfigurige Stil in anderen Gebieten Griechenlands übernommen. Eine bedeutende Produktionsstätte außerhalb des griechischen Kulturraums war Etrurien. Attische Vasen rotfigurigen Stils wurden nach ganz Griechenland und auch darüber hinaus exportiert und beherrschten für lange Zeit den Markt für Feinkeramik. Nur wenige Produktionsstätten konnten sich mit der Innovationskraft, der Qualität und auch der Produktionskapazität Athens messen. Allein von den in Athen produzierten rotfigurigen Vasen sind heute noch weit über 40.000 Exemplare ganz oder in Fragmenten erhalten. Auch aus der zweiten bedeutenden Produktionsstätte, Unteritalien, sind über 20.000 Vasen und Fragmente überliefert. Seit den Studien von John D. Beazley und Arthur D. Trendall, beginnend im ersten Viertel des 20. Jahrhunderts, ist die Erforschung dieser Kunstgattung weit fortgeschritten. Viele Vasen können bestimmten Künstlern oder Künstlergruppen zugeordnet werden. Die Bilderwelten der Vasen sind für Untersuchungen zur Kulturgeschichte, zu Alltagsleben, Ikonografie und Mythologie der griechischen Antike unentbehrlich. (de)
- Ruĝfigura vazpentrarto estas unu el plej gravaj stiloj de figura Greka vazceramiko. (eo)
- Irudi gorrien zeramika estilo figuratiborik garrantzitsuenetako bat da. Atenasen garatu zen K. a. 530ean eta K. a. III. menderarte erabili zen. Aurretik nagusi izan zen ordeztu zuen hamarkada batzuren ondoren. Bere izena atzealde beltzean irudikatuta dauden irudi gorriengatik jasotzen du, aurreko estiloarekin kontrastea eginez, atzealde gorrian irudikatutako irudi beltzak zituena. Atikaz gain, ekoizpen eremurik garrantzitsuenak Magna Graecian (gaur egungo Italiar penintsularen hegoaldea eta Sizilia uhartea) egon ziren. Estiloa Antzinako Greziako beste toki batzuetan adoptatu zen. Etruria Greziatik kanpo ekoizpen eremu garrantzitsu bat izan zen. Irudi gorrizko Grezia guztian eta Mediterraneotik haratago esportatu ziren. Denbora askoan zehar, kalitatezko zeramikaren merkatuan nagusi izan ziren. Soilik ekoizpen gune gutxi batzuk lehiatu ahal izan zuten Atenasekin, berrikuntza, kalitate eta ekoizpen ahalmenari dagokionez. 40.000 ale eta ontzi zati baino gehiagok iraun dute egundaino. Bigarren ekoizpen gunerik garrantzitsuena zen Magna Graeciatik 20.000 ale kontserbatu dira. Hauek aztertu zituzten lehenak izan ziren eta garaitik asko aurreratu da arte honen estiloaren azterketan, ontzi askoren fabrikazioa artista edo eskola zehatzei eman zaielarik. Irudikatutako irudiak antzinako Greziako mitologia, ikonografia, eguneroko bizitza eta kulturaren historia aztertzeko ebidentzia ordezkaezinak dira. (eu)
- La cerámica de figuras rojas es uno de los más importantes estilos figurativos de la cerámica griega. Se desarrolló en Atenas hacia 530 a. C. y fue utilizado hasta el siglo III a. C. Reemplazó al estilo previo predominante de la cerámica de figuras negras al cabo de unas décadas. Su nombre está basado en las representaciones figurativas de color rojo sobre fondo negro, en contraste con el mencionado estilo precedente, de figuras negras sobre fondo rojo. Las zonas más importantes de producción, además del Ática, estuvieron en la Magna Grecia (Italia). El estilo fue adoptado en otras partes de Antigua Grecia. Etruria llegó a ser un importante centro de producción fuera del ámbito griego. Los vasos áticos de figuras rojas se exportaron por toda Grecia y más allá del Mediterráneo. Durante mucho tiempo, dominaron el mercado de cerámica de calidad. Solo algunos centros de producción pudieron competir con Atenas en términos de innovación, calidad y capacidad de producción. Más de 40 000 ejemplares y fragmentos de vasos han sobrevivido. Del segundo centro de producción en importancia, la Magna Grecia, más de 20 000 vasos y fragmentos se han conservado. Desde los primeros que los estudiaron, John D. Beazley y Arthur Dale Trendall, se ha progresado mucho en el estudio en el estilo de este arte, logrando adscribir muchos vasos a artistas o escuelas. Las imágenes representadas proporcionan una evidencia irreemplazable para la exploración de la historia de la cultura, la vida diaria, la iconografía y la mitología griegas. (es)
- La céramique à figures rouges est un type de céramique grecque antique, dans lequel le motif est peint en rouge sur un fond noir. Elle s'est développée à Athènes et dans sa région à partir de 530 av. J.-C. Elle a succédé à celle à figures noires. Cette dernière semblait en effet manifester un essoufflement dans cette fin du VIe siècle av. J.-C. L'art de la figure noire souffrait d'un manque de renouvellement malgré des tentatives de rafraîchissement apportées par la couleur. La céramique à figures rouges s'est imposée au détriment de celle à figures noires. Cette nouvelle technique a vu le jour à Athènes dans les années 530 av. J.-C. Cette technique était essentiellement athénienne et s'est répandue, à partir de la Grèce, puis s'est propagée en Grande-Grèce, grâce notamment au peintre de Pisticci, qui initie la production de céramique lucanienne à figures rouges. On parle aussi de céramique italiote, terme qui désigne l'ensemble des productions à figures rouges réalisées dans les colonies grecques de l'Italie méridionale (Apulie, Campanie, Lucanie et Paestum) ainsi que dans leur hinterland. La céramique à figures rouges d'Apulie fut florissante entre 430 et 300 av. J.-C. On retrouve également la figure rouge en Étrurie puis à Rome. Cette technique a été utilisée pour le vase « d'Ulysse et les sirènes ». (fr)
- Red-figure vase painting is one of the most important styles of figural Greek vase painting. It developed in Athens around 520 BCE and remained in use until the late 3rd century BCE. It replaced the previously dominant style of black-figure vase painting within a few decades. Its modern name is based on the figural depictions in red color on a black background, in contrast to the preceding black-figure style with black figures on a red background. The most important areas of production, apart from Attica, were in Southern Italy. The style was also adopted in other parts of Greece. Etruria became an important center of production outside the Greek World. Attic red-figure vases were exported throughout Greece and beyond. For a long time, they dominated the market for fine ceramics. Few centers of pottery production could compete with Athens in terms of innovation, quality and production capacity. Of the red-figure vases produced in Athens alone, more than 40,000 specimens and fragments survive today. From the second-most important production center, Southern Italy, more than 20,000 vases and fragments are preserved. Starting with the studies by John D. Beazley and Arthur Dale Trendall, the study of this style of art has made enormous progress. Some vases can be ascribed to individual artists or schools. The images provide evidence for the exploration of Greek cultural history, everyday life, iconography, and mythology. (en)
- Tembikar sosok-merah (bahasa Inggris: red-figure pottery) adalah salah satu gaya lukisan jambangan Yunani yang paling penting. Gaya ini mulai berkembang di Athena Kuno sekitar tahun 520 SM dan masih digunakan hingga akhir abad ke-3 SM. Gaya ini menggantikan gaya yang dominan sebelumnya, yaitu tembikar sosok-hitam. Tembikar sosok-merah memiliki ciri khas berupa lukisan sosok-sosok berwarna merah dengan latar belakang berwarna hitam. Di sisi lain, tembikar sosok-hitam memiliki sosok-sosok berwarna hitam dengan latar belakang merah. Daerah produksi tembikar sosok-merah yang paling penting pada zaman dahulu meliputi kawasan Attika dan Magna Graecia (kini Italia selatan). Langgam ini juga digunakan di wilayah-wilayah Yunani lainnya, sementara Etruria juga menjadi pusat produksi yang penting di luar wilayah Yunani Kuno. Pada puncak kejayaannya, jambangan sosok-merah Attika dikenal akan mutunya yang tinggi, dan tidak banyak yang dapat bersaing baik itu dari segi mutu, inovasi, ataupun kapasitas produksi. Dari antara jambangan-jambangan sosok merah yang diproduksi di Athena, saat ini telah ditemukan lebih dari 40.000 spesimen dan pecahan. Sementara itu, untuk pusat produksi yang paling penting kedua, yaitu Magna Graecia, telah ditemukan lebih dari 20.000 jambangan dan pecahan-pecahannya. (in)
- La ceramica a figure rosse fu una tecnica per la decorazione di vasi in terracotta introdotta ad Atene nel 530 a.C. dove sostituì gradualmente la più antica tecnica della ceramica a figure nere. I nuovi ceramografi a figure rosse che si erano formati nello stile a figure nere continuarono ad utilizzare per circa trent'anni la vecchia tecnica, spesso adoperandole entrambe su uno stesso vaso (ceramica bilingue) o utilizzando le incisioni per alcuni dettagli delle figure rosse, come i capelli, dei quali si incideva il contorno sullo sfondo nero. La persistenza delle figure nere nel primo periodo a figure rosse indica che la ricerca di un nuovo modo di dipingere fu prevalentemente una scelta degli stessi ceramografi e non un adattamento a richieste di mercato. La nuova tecnica di ceramica favorì un alto grado di specializzazione tra gli artisti. Nel periodo delle figure rosse questi si differenziarono in pittori di vasi e pittori di coppe; le firme lasciate inoltre testimoniano numerosi spostamenti di autori tra le varie officine, all'interno delle quali il lavoro assunse così delle caratteristiche più industriali. Nei primi trenta anni del V secolo a.C. la tecnica raggiunse la sua massima espressione in Attica e da questo momento iniziò una fase di declino che la condusse già alla metà del secolo ad uno stile ormai accademico e manieristico, l'esito della seconda guerra del Peloponneso nel 404 a.C. privò Atene del florido mercato in occidente e la ceramica attica a figure rosse terminò la propria parabola discendente intorno al 300 a.C. Le figure rosse attiche furono popolari in tutto il mondo greco, imitate e mai eguagliate; fu solo a ovest tuttavia, nel sud Italia, che diedero luogo a produzioni indipendenti (quella apula è la scuola maggiormente degna di nota) nel terzo quarto del V secolo a.C. ad opera di artisti inizialmente formati nella tradizione attica. (it)
- 赤絵式（あかえしき、英: red-figure）は、紀元前6世紀末にアテナイで生まれたギリシア陶器の壺絵の一つのタイプである。赤像式ともいわれている。技法は黒絵式のような線刻ではなく、絵付けの段階で、画像の部分だけを残し、壺の地全体を塗りつぶすのが特徴である。塗り残した部分の土は、焼成とともに赤みを帯びるのでこの名前が生まれた。細部は筆で直接描きこむようになり、いっそう自由な表現の幅が広がった。赤絵式の初期の絵付師は、黒絵式の絵も描いたしと呼ばれる技法やも使った。白地技法は赤絵式と同時期に開発された。しかし約20年もすると、Pioneer Group は人物像を主題とする陶器には常に赤絵式を使うようになり、黒絵式は初期の花模様にのみ使うようになった。彼らは偉大な芸術家だったというだけでなく（特にエウフロニオスと)、何らかの価値観と目標を共有して意識的に活動していたという意味でも注目に値する。ただし、彼らが作品以外に何かを書き残したというわけではない。John Boardman は「彼らの経歴、共通の目的、競争を解き明かしたことは、考古学の成果ということができる」としている。 次の世代のアルカイク期後期の絵付師（紀元前500年から480年）は、自然主義的な作風を増大させ、横顔の目の描き方にもそれが現れている。この時期には絵付師が大型陶器を専門とする者と小型陶器を専門とする者に分化していった。大型陶器の絵付師としては「」と「」がおり、小型陶器の絵付師としてはやがいた。 紀元前480年から紀元前425年にかけて、赤絵式は様々な流派に発展していった。の工房と結びつけて見られるマンネリストと呼ばれる絵付師たちや「パンの画家 (Pan Painter)」などは、衣服の描き方やポーズが古風で誇張された身振りを伴っていた。対照的にベルリンの画家の後継と見られる「」は自然なポーズを好み、黒い背景または白地のレキュトスに人物像を1つだけ描くのが普通だった。「」の流派にはポリュグノトスや「」が含まれ、その作品には主題や構成にパルテノン神殿の彫刻の影響が見られる。 紀元前5世紀末にかけて、アテーナー・ニーケー神殿に見られるような彫刻の影響が陶器の絵に見られるようになり、髪の毛や宝石など細部を緻密に描くようになっていった。この作風の絵付師としては「」がいる。 アテネでは紀元前330年から紀元前320年、アレクサンドロス3世の支配下に入ったことで陶器生産が中断し、アテネの政治的地位の低下と共に衰退していった。しかし、南イタリアのギリシア植民地では紀元前4世紀から紀元前3世紀にかけても陶器生産が続き、地域別（アプリア、ルカニア、シチリア、カンパニア、パエストゥム）に5種類の様式が生まれ、赤絵式に多彩色を加えたものが発展した。黒海沿岸の植民地パンティカパイオンでは、という豪華な様式が生まれた。この時代の有名な絵付師としては「」や「」がいる。彼らは紀元前4世紀後半に活動し、それまでの絵付師には見られない感情表現を試みた複雑な多色の場面を描いた。 (ja)
- De roodfigurige stijl is een van de belangrijkste vormen van beschildering van Oud-Grieks aardewerk. Het ontstond rond 530 v.Chr. in het oude Athene en duurde voort tot de late 3e eeuw v.Chr. De stijl verving na de introductie binnen enkele decennia de daarvoor dominerende zwartfigurige stijl. De tegenwoordige naam is afgeleid van de rode figuren die staan afgebeeld op een zwarte achtergrond; het tegenovergestelde van de voorgaande zwartfigurige stijl, die zich juist kenmerkte door zwarte figuren op een rode achtergrond. De belangrijkste plaatsen waar de vazen werden gemaakt waren Attica en Magna Graecia, tegenwoordig Zuid-Italië. De stijl werd ook in andere delen van Griekenland toegepast en het Midden-Italiaanse Etrurië werd een belangrijk productiecentrum buiten de Griekse Wereld. De Attische roodfigurige vazen werden geëxporteerd naar andere delen van Griekenland en ook daarbuiten. Lange tijd domineerden ze de markt voor fijne keramiek. Slechts weinige centra voor pottenbakkerij konden zich meten met Athene in termen van innovativiteit, kwaliteit en productiecapaciteit. Van de roodfigurige vazen die werden gemaakt in Athene zijn tegenwoordig nog ruim 40.000 exemplaren en fragmenten overgebleven en uit Zuid-Italië zijn 20.000 exemplaren en fragmenten daarvan behouden gebleven. Sinds de eerste onderzoeken door John D. Beazley en Arthur D. Trendall is er veel voortgang geboekt bij de studie naar deze kunststijl. Sommige vazen kunnen worden toegeschreven aan individuele kunstenaars of scholen. De afbeeldingen op de vazen zijn onvervangbare bewijzen voor de cultuurgeschiedenis, het dagelijks leven, de iconografie en de mythologie van het oude Griekenland. (nl)
- Styl czerwonofigurowy (technika czerwonofigurowa, malarstwo czerwonofigurowe) – sposób malowania naczyń w starożytnej Grecji. Wszedł w życie około 530 roku p.n.e. Polegał na delikatnym wyskrobywaniu żądanej sceny lub postaci na wcześniej wymalowanym firnisem i wypalonym naczyniu. Zastosowanie tej techniki wiąże się z twórczością malarza Andokidesa, ucznia Eksekiasa. W odróżnieniu od stylu czarnofigurowego umożliwiał bardziej szczegółowe oddawanie detali. Dzięki odpowiedniemu wypalaniu uzyskiwano czerwone postaci na czarnym tle. Technika ta była łatwiejsza i dawała lepsze efekty artystyczne niż styl czarnofigurowy. Przy jej wykorzystaniu powstały największe dzieła malarstwa wazowego. (pl)
- Rödfigurig keramik kallas en stil inom antik grekisk keramik och vasmåleri. Figurerna skapades genom att de sparades ut i den röda leran mot den annars svartmålade grunden. Detaljer kunde sedan fyllas i vit eller röd färg. Den här metoden användes i det antika Grekland från cirka 530 f.Kr. fram till mitten av 300-talet f.Kr. (sv)
- A cerâmica de figuras vermelhas ou registro de pintura vermelha em cerâmica é um estilo de cerâmica grega, depois adotado também na Magna Grécia, em que o fundo é pintado de preto, enquanto a figura em si não é pintada. Assim, as figuras tomam o tom avermelhado do barro ateniense depois que ele é cozido na presença de oxigênio. Esta técnica foi desenvolvida por volta de 530 a.C., pelo Pintor de Andócides substituindo o mais antigo registro de pintura negra em cerâmica grega, com exceção das ânforas panatenaicas, pois o novo processo permitia mais detalhes intrincados nos elementos pintados. Quando progrediu, foi uma de várias técnicas que os artistas experimentaram. As técnicas e convenções de registros de pintura vermelha foram desenvolvidas por um grupo de artistas conhecido como Grupo Pioneiro, entre eles Eufrônio e Eutimidas. Tornou-se a técnica predominante e permaneceu popular até o século IV a.C. Existem muito poucos exemplares de vasos posteriores a 450 a.C. Não é claro por que razão esta técnica foi usada durante tão pouco tempo em Atenas. Admite-se que, com a prosperidade de Atenas, tenham passado a preferir o metal (bronze e prata). O registro de pintura vermelha em cerâmica grega é considerado o ápice da cerâmica grega, e a maioria dos vasos ou taças hoje famosos por suas pinturas requintadas, são pintados no estilo de registro de pintura vermelha. (pt)
- 紅彩陶器在黑底色的陶器上繪畫紅色的輪廓，是古希臘最重要的製陶風格。在公元前530年左右在雅典發展，直到公元前3世紀晚期，都一直在使用。紅彩陶器取代了在它之前盛行的黑彩陶器。 紅彩陶器的主要生產地是阿提卡和意大利南部。紅彩陶器也傳至希臘其他地區。伊特魯里亞是希臘以外的重要的生產中心。 (zh)
- Краснофигурная вазопись — одна из наиболее известных техник древнегреческой вазописи. Она появилась приблизительно в 530 г. до н. э. в Афинах и просуществовала вплоть до конца IV в. до н. э. За несколько десятилетий краснофигурная вазопись вытеснила господствовавшую до этого чернофигурную вазопись. Своё название краснофигурная техника получила благодаря характерному соотношению цветов между фигурами и фоном, прямо противоположному чернофигурному: фон — чёрный, фигуры — красные. Главными центрами производства краснофигурной керамики, помимо Аттики, были гончарные мастерские Южной Италии. Краснофигурную технику восприняли многие регионы Древней Греции. Значимый вклад в её развитие внесли вазописцы Этрурии. (ru)
- Червонофігурний вазопис — один із найвідоміших стилів вазопису Стародавньої Греції. З'явився приблизно в 530 р. до н. е. в Стародавніх Афінах і проіснував до кінця III ст. до н. е. За кілька десятиліть червонофігурний вазопис витіснив панівний до цього чорнофігурний вазопис. Свою назву червонофігурний стиль отримав завдяки характерному співвідношенню кольорів між фігурами і тлом, прямо протилежному чорнофігурному: тло — чорне, фігури — червоні. Крім Аттики, головними центрами виробництва червонофігурної кераміки були гончарні майстерні в Нижній Італії. Червонофігурний стиль перейняли багато регіонів Стародавньої Греції. Значний внесок у розвиток цього стилю внесли вазописці Етрурії. Червонофігурні вази з Аттики поширилися по всій Греції і за її межами і довгий час займали провідне становище на ринку тонкої кераміки. Лише деякі гончарні майстерні могли зрівнятися за якістю, продуктивністю та багатством творчих ідей із вазописцями з Афін. До нашого часу збереглося більше 40 тисяч примірників і фрагментів червонофігурних ваз, створених в Афінах, і більше 20 000 — створених в нижній Італії. Червонофігурний вазопис ґрунтовно досліджений археологами. Встановлено належність значної кількості об'єктів кераміки до конкретних груп вазописців. Зображення на червонофігурних вазах є важливим джерелом інформації для культурно-історичних досліджень повсякденного життя, іконографії та давньогрецької міфології. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ερυθρόμορφη αγγειογραφία ή Ερυθρόμορφος ρυθμός χαρακτηρίζεται μια από τις σημαντικότερες τεχνικές στην αρχαία ελληνική ζωγραφική αγγείων που αποδίδει τα εικονιστικά και διακοσμητικά μοτίβα με ερυθρό χρώμα πάνω στην επιφάνεια του πηλού. (el)
- Ruĝfigura vazpentrarto estas unu el plej gravaj stiloj de figura Greka vazceramiko. (eo)
- Styl czerwonofigurowy (technika czerwonofigurowa, malarstwo czerwonofigurowe) – sposób malowania naczyń w starożytnej Grecji. Wszedł w życie około 530 roku p.n.e. Polegał na delikatnym wyskrobywaniu żądanej sceny lub postaci na wcześniej wymalowanym firnisem i wypalonym naczyniu. Zastosowanie tej techniki wiąże się z twórczością malarza Andokidesa, ucznia Eksekiasa. W odróżnieniu od stylu czarnofigurowego umożliwiał bardziej szczegółowe oddawanie detali. Dzięki odpowiedniemu wypalaniu uzyskiwano czerwone postaci na czarnym tle. Technika ta była łatwiejsza i dawała lepsze efekty artystyczne niż styl czarnofigurowy. Przy jej wykorzystaniu powstały największe dzieła malarstwa wazowego. (pl)
- Rödfigurig keramik kallas en stil inom antik grekisk keramik och vasmåleri. Figurerna skapades genom att de sparades ut i den röda leran mot den annars svartmålade grunden. Detaljer kunde sedan fyllas i vit eller röd färg. Den här metoden användes i det antika Grekland från cirka 530 f.Kr. fram till mitten av 300-talet f.Kr. (sv)
- 紅彩陶器在黑底色的陶器上繪畫紅色的輪廓，是古希臘最重要的製陶風格。在公元前530年左右在雅典發展，直到公元前3世紀晚期，都一直在使用。紅彩陶器取代了在它之前盛行的黑彩陶器。 紅彩陶器的主要生產地是阿提卡和意大利南部。紅彩陶器也傳至希臘其他地區。伊特魯里亞是希臘以外的重要的生產中心。 (zh)
- Краснофигурная вазопись — одна из наиболее известных техник древнегреческой вазописи. Она появилась приблизительно в 530 г. до н. э. в Афинах и просуществовала вплоть до конца IV в. до н. э. За несколько десятилетий краснофигурная вазопись вытеснила господствовавшую до этого чернофигурную вазопись. Своё название краснофигурная техника получила благодаря характерному соотношению цветов между фигурами и фоном, прямо противоположному чернофигурному: фон — чёрный, фигуры — красные. Главными центрами производства краснофигурной керамики, помимо Аттики, были гончарные мастерские Южной Италии. Краснофигурную технику восприняли многие регионы Древней Греции. Значимый вклад в её развитие внесли вазописцы Этрурии. (ru)
- La ceràmica de figures vermelles és un estil figuratiu de la ceràmica grega que va néixer a Atenes cap al 530 aC, substituint l'estil anterior, la ceràmica de figures negres, i que es va utilitzar fins al segle iii aC. Aquest estil va tenir el seu apogeu al segle v aC i va començar a entrar en decadència al segle iv aC. (ca)
- Die Rotfigurige Vasenmalerei (auch Rotfigurige Keramik, Rotfiguriger Stil) ist einer der bedeutendsten Stile der figürlichen griechischen Vasenmalerei. Sie wurde um 530 v. Chr. in Athen entwickelt und war bis zum Ende des 3. vorchristlichen Jahrhunderts in Gebrauch. Sie löste im Verlauf weniger Jahrzehnte die zuvor vorherrschende Schwarzfigurige Vasenmalerei ab. Ihren modernen Namen erhielt sie aufgrund der figürlichen Darstellungen in roter Farbe auf schwarzem Grund, die sie gegenüber der älteren Gestaltungsweise des schwarzfigurigen Stils mit schwarzen Figuren vor rotem Hintergrund absetzt. Bedeutendste Produktionsgebiete waren neben Attika unteritalisch-griechische Werkstätten. Außerdem wurde der rotfigurige Stil in anderen Gebieten Griechenlands übernommen. Eine bedeutende Produktionss (de)
- Irudi gorrien zeramika estilo figuratiborik garrantzitsuenetako bat da. Atenasen garatu zen K. a. 530ean eta K. a. III. menderarte erabili zen. Aurretik nagusi izan zen ordeztu zuen hamarkada batzuren ondoren. Bere izena atzealde beltzean irudikatuta dauden irudi gorriengatik jasotzen du, aurreko estiloarekin kontrastea eginez, atzealde gorrian irudikatutako irudi beltzak zituena. (eu)
- La cerámica de figuras rojas es uno de los más importantes estilos figurativos de la cerámica griega. Se desarrolló en Atenas hacia 530 a. C. y fue utilizado hasta el siglo III a. C. Reemplazó al estilo previo predominante de la cerámica de figuras negras al cabo de unas décadas. Su nombre está basado en las representaciones figurativas de color rojo sobre fondo negro, en contraste con el mencionado estilo precedente, de figuras negras sobre fondo rojo. (es)
- Tembikar sosok-merah (bahasa Inggris: red-figure pottery) adalah salah satu gaya lukisan jambangan Yunani yang paling penting. Gaya ini mulai berkembang di Athena Kuno sekitar tahun 520 SM dan masih digunakan hingga akhir abad ke-3 SM. Gaya ini menggantikan gaya yang dominan sebelumnya, yaitu tembikar sosok-hitam. Tembikar sosok-merah memiliki ciri khas berupa lukisan sosok-sosok berwarna merah dengan latar belakang berwarna hitam. Di sisi lain, tembikar sosok-hitam memiliki sosok-sosok berwarna hitam dengan latar belakang merah. (in)
- Red-figure vase painting is one of the most important styles of figural Greek vase painting. It developed in Athens around 520 BCE and remained in use until the late 3rd century BCE. It replaced the previously dominant style of black-figure vase painting within a few decades. Its modern name is based on the figural depictions in red color on a black background, in contrast to the preceding black-figure style with black figures on a red background. The most important areas of production, apart from Attica, were in Southern Italy. The style was also adopted in other parts of Greece. Etruria became an important center of production outside the Greek World. (en)
- La céramique à figures rouges est un type de céramique grecque antique, dans lequel le motif est peint en rouge sur un fond noir. Elle s'est développée à Athènes et dans sa région à partir de 530 av. J.-C. Cette technique a été utilisée pour le vase « d'Ulysse et les sirènes ». (fr)
- La ceramica a figure rosse fu una tecnica per la decorazione di vasi in terracotta introdotta ad Atene nel 530 a.C. dove sostituì gradualmente la più antica tecnica della ceramica a figure nere. I nuovi ceramografi a figure rosse che si erano formati nello stile a figure nere continuarono ad utilizzare per circa trent'anni la vecchia tecnica, spesso adoperandole entrambe su uno stesso vaso (ceramica bilingue) o utilizzando le incisioni per alcuni dettagli delle figure rosse, come i capelli, dei quali si incideva il contorno sullo sfondo nero. La persistenza delle figure nere nel primo periodo a figure rosse indica che la ricerca di un nuovo modo di dipingere fu prevalentemente una scelta degli stessi ceramografi e non un adattamento a richieste di mercato. (it)
- 赤絵式（あかえしき、英: red-figure）は、紀元前6世紀末にアテナイで生まれたギリシア陶器の壺絵の一つのタイプである。赤像式ともいわれている。技法は黒絵式のような線刻ではなく、絵付けの段階で、画像の部分だけを残し、壺の地全体を塗りつぶすのが特徴である。塗り残した部分の土は、焼成とともに赤みを帯びるのでこの名前が生まれた。細部は筆で直接描きこむようになり、いっそう自由な表現の幅が広がった。赤絵式の初期の絵付師は、黒絵式の絵も描いたしと呼ばれる技法やも使った。白地技法は赤絵式と同時期に開発された。しかし約20年もすると、Pioneer Group は人物像を主題とする陶器には常に赤絵式を使うようになり、黒絵式は初期の花模様にのみ使うようになった。彼らは偉大な芸術家だったというだけでなく（特にエウフロニオスと)、何らかの価値観と目標を共有して意識的に活動していたという意味でも注目に値する。ただし、彼らが作品以外に何かを書き残したというわけではない。John Boardman は「彼らの経歴、共通の目的、競争を解き明かしたことは、考古学の成果ということができる」としている。 紀元前5世紀末にかけて、アテーナー・ニーケー神殿に見られるような彫刻の影響が陶器の絵に見られるようになり、髪の毛や宝石など細部を緻密に描くようになっていった。この作風の絵付師としては「」がいる。 (ja)
- De roodfigurige stijl is een van de belangrijkste vormen van beschildering van Oud-Grieks aardewerk. Het ontstond rond 530 v.Chr. in het oude Athene en duurde voort tot de late 3e eeuw v.Chr. De stijl verving na de introductie binnen enkele decennia de daarvoor dominerende zwartfigurige stijl. De tegenwoordige naam is afgeleid van de rode figuren die staan afgebeeld op een zwarte achtergrond; het tegenovergestelde van de voorgaande zwartfigurige stijl, die zich juist kenmerkte door zwarte figuren op een rode achtergrond. De belangrijkste plaatsen waar de vazen werden gemaakt waren Attica en Magna Graecia, tegenwoordig Zuid-Italië. De stijl werd ook in andere delen van Griekenland toegepast en het Midden-Italiaanse Etrurië werd een belangrijk productiecentrum buiten de Griekse Wereld. (nl)
- A cerâmica de figuras vermelhas ou registro de pintura vermelha em cerâmica é um estilo de cerâmica grega, depois adotado também na Magna Grécia, em que o fundo é pintado de preto, enquanto a figura em si não é pintada. Assim, as figuras tomam o tom avermelhado do barro ateniense depois que ele é cozido na presença de oxigênio. Existem muito poucos exemplares de vasos posteriores a 450 a.C. Não é claro por que razão esta técnica foi usada durante tão pouco tempo em Atenas. Admite-se que, com a prosperidade de Atenas, tenham passado a preferir o metal (bronze e prata). (pt)
- Червонофігурний вазопис — один із найвідоміших стилів вазопису Стародавньої Греції. З'явився приблизно в 530 р. до н. е. в Стародавніх Афінах і проіснував до кінця III ст. до н. е. За кілька десятиліть червонофігурний вазопис витіснив панівний до цього чорнофігурний вазопис. Свою назву червонофігурний стиль отримав завдяки характерному співвідношенню кольорів між фігурами і тлом, прямо протилежному чорнофігурному: тло — чорне, фігури — червоні. (uk)
|
