| dbo:abstract
|
- L'articulació és un paràmetre musical fonamental que determina com sona una sola nota o un altre esdeveniment discret. Les articulacions estructuren principalment l'inici i el final d'un esdeveniment, determinant la durada del seu so i la forma del seu i . També poden modificar el timbre, la dinàmica i el to d'un esdeveniment. L'articulació musical és anàloga a l'articulació de la parla, i durant els períodes barroc i clàssic s'ensenyava en comparació amb l'oratòria. La música occidental té un conjunt d'articulacions tradicionals que es van estandarditzar al segle XIX i encara són molt utilitzades. Els compositors no es limiten a aquests, però, i poden inventar noves articulacions segons ho requereixi una peça. Quan escriuen música electrònica i per ordinador, els compositors poden dissenyar articulacions des de zero. A més de les instruccions següents donades pels compositors, els intèrprets trien com articular els esdeveniments d'una partitura de manera independent, d'acord amb la seva interpretació d'aquesta. Fins al segle XVII, era rar marcar les articulacions en una partitura, i fins i tot durant el període barroc eren poc habituals a part dels ornaments, deixant-les a l'intèrpret i als estàndards de l'època. Fins i tot durant el període clàssic, la interpretació de les marques d'articulació era més variable que avui. Les articulacions s'han estandarditzat de manera més estricta, però els intèrprets encara han de tenir en compte les modes del seu temps, els mètodes d'interpretació actuals en el moment en què es va escriure la peça que interpreten, el context de la seva interpretació, l'estil de la música, i el seu propi gust i anàlisi a l'hora de decidir com articular els esdeveniments d'una partitura. (ca)
- في الموسيقى، النطق الموسيقي (بالإنجليزية: Articulation) هو وسيط موسيقي أساسي يحدد كيف تعزف نوطة واحدة أو حدث موسيقي آخر. تهيكل النطوق بشكل أساسي بداية ونهاية حدث موسيقي معين، وتحدد طول صوته وشكل مقدمته واضمحلاله، ويمكن أن تغير أيضا جرسه وحركيته وحدته. يشبه النطق الموسيقي النطق اللغوي، وقد كان يقارن بالبلاغة خلال تلقينه في عصر الباروك والفترة الكلاسيكية. توجد مجموعة من النطوق التقليدية في الموسيقى الغربية والتي تم توحيدها في القرن 19، ويستمر استخدامها إلى يومنا هذا بشكل واسع. لكن الملحنين قد لا يكتفون بهذه النطوق وقد يبتكرون نطوقا جديدة حسب تطلبات المعزوفات. يمكن للملحنين تصميم النطوق من الصفر عند تأليف الموسيقى الإلكترونية وموسيقى الحاسوب. بالإضافة إلى اتباع تعليمات الملحنين، يختار العازفون كيفية نطق الأحداث الموسيقية المدونة حسب تفسيرهم لها. إلى حدود القرن 17 كانت الإشارة إلى النطوق في التدوين الموسيقي نادرة، وحتى في عصر الباروك كانت غير شائعة وتستعمل غالبا للزينة، مما يترك تحديدها للعازف ومعايير العصر. حتى في الفترة الكلاسيكية كانت تختلف التفسيرات المتعددة لإشارات النطق بشكل كبير مقارنة بتفسيراتها الآن. أصبحت النطوق أكثر توحيدا لكن ما زال على العازفين أن يأخذوا بعين الاعتبار أساليب عصرهم، طرق العزف التي كانت شائعة في وقت كتابة القطعة التي يعزفونها، سياق عزفهم، نوع وأسلوب الموسيقى، وذوقهم الخاص وتحليلهم عند تقريرهم كيفية نطق حدث مدون. (ar)
- Artikulace je v hudební teorii způsob, jakým po sobě následují tóny hudební skladby. Ty mohou být spojovány (legato, ), nebo naopak oddělovány (tenuto, , staccato). Na jednotlivých hudebních nástrojích je toho dosahováno různými technikami, na smyčcových je kupříkladu vázanosti (tedy legata) dosaženo nepřerušením tahu smyčcem. Artikulace bývá někdy zapsána i do notového zápisu, kupříkladu legato obloučkem nad hudebními linkami, extrémní oddělování tónu (nahrazování jejich částí pauzami), tedy staccato, se značí tečkou nad nebo pod notou, mírnější oddělování (v němž zazní celé tóny), tedy tenuto, zase čárkou nad či pod notou. (cs)
- Articulation is a fundamental musical parameter that determines how a single note or other discrete event is sounded. Articulations primarily structure an event's start and end, determining the length of its sound and the shape of its attack and decay. They can also modify an event's timbre, dynamics, and pitch. Musical articulation is analogous to the articulation of speech, and during the Baroque and Classical periods it was taught by comparison to oratory. Western music has a set of traditional articulations that were standardized in the 19th century and remain widely used. Composers are not limited to these, however, and may invent new articulations as a piece requires. When writing electronic and computer music, composers can design articulations from the ground up. In addition to the following instructions given by composers, performers choose how to articulate the events of a score independently, in accordance with their interpretation of it. Until the 17th century, it was rare to mark articulations in a score, and even during the Baroque period they were uncommon apart from ornaments, leaving them up to the performer and the standards of the time. Even during the Classical period, the interpretation of articulation marks varied far more widely than it does today. Articulations have now become more tightly standardized, but performers still must consider the fashions of their time, methods of playing that were current at the time the piece they are performing was written, the context of their performance, the style of the music, and their own taste and analysis when deciding how to articulate a score's events. (en)
- La artikulacio (lat. articulare: artikulacii) estas maniero de la tongenerado je muzikilo kaj la kantvoĉo. Ĝi estas grava . La muzika artikulacio priskribas, kiel oni plurajn sinsekvajn tonojn . La artikulacio ekestas, depende de la instrumento, per diferencaj maniero eksonigi tonon: je klavarinstrumentoj ĝi fariĝas per la , je arĉinstrumentoj per la kaj je blovinstrumentoj per la komencado de la aerfluo kaj la . La kvalito de la artikulacio povas diferenci ekde forta, mallonga stakato ĝis mola portato eblas ĉiuj intergradoj. Legato verdire estas la foresto de artikulacio, je ĉi tiu oni ŝanĝas la prenon sen denove ekarĉi aŭ ekpuŝi. Je klavariloj oni povas, same kiel je ĉiuj frapinstrumentoj, post la ne lu influi la tonon, kaj jen pro kio oni povas nur imiti la nur per konvenaj . (eo)
- Unter Artikulation in der Musik wird erstens die Art verstanden, wie ein einzelner Ton stimmlich oder instrumental erzeugt oder gebildet wird; zweitens wie aufeinander folgende Töne miteinander verbunden werden: entweder nahtlos eng (legato, gebunden) oder mit Klangpausen zwischen den Tönen (non legato, nicht gebunden). Somit fasst Artikulation „verschiedene Möglichkeiten, Töne miteinander zu verbinden bzw. voneinander abzuheben“ zusammen. Bei der technischen Ausführung des Non-Legato geht es um die Frage, wie lange der jeweilige Ton erklingt und die zugehörige Pause dauert. Die zahlreichen Arten, Töne zu verbinden sind ein Gestaltungsmittel zur Charakterisierung der Melodiebewegung. (de)
- Artikulazioa, interpretazioan, notari ekiteko eta hurrengo noten soinuekin lotzeko edo horietatik bereizteko moduetako bakoitza da. Artikulazioaren funtsa dira notari ekiteko moduen kontrola eta noten arteko isilune txikiak kudeatzea (artikulazio-isiluneak), musika-esaldiak argitasuna izan dezan. Antzinako musikan, artikulazioa espresio-bide nagusietakoa zen. (eu)
- La articulación en música alude a la forma en que se produce la transición de un sonido a otro o bien sobre la misma nota. Se trata del conjunto de elementos que definen las diferentes posibilidades en las que se pueden conectar entre sí las notas que conforman una melodía o por extensión los acordes que conforman una sucesión de acordes en un pasaje o composición homofónico. Estas posibilidades se diferencian básicamente en función de tres elementos:
* el ataque de cada nota;
* la caída de cada nota;
* el grado de interrupción o de continuidad del sonido existente entre las distintas notas. En su conjunto, la articulación tiene uno de los efectos más importantes sobre la expresión de la música. (es)
- L’articulation est l'art d'imiter les inflexions de la voix humaine, dans la pratique d'un instrument de musique. L'articulation consiste essentiellement dans la maîtrise des attaques, ainsi que dans la gestion des micro-silences entre les notes (silences d'articulations), qui donnent toute leur clarté au message musical. À l'époque de la musique ancienne, les nuances étaient beaucoup moins développées qu'aujourd'hui, mais l'articulation était alors un des moyens principaux d'expression. (fr)
- Nella terminologia musicale e nella notazione musicale, l'articolazione è la tecnica usata per eseguire note e suoni con una particolare intenzione di transizione o di continuità con ciò che viene prima e/o dopo, nonché la sua rappresentazione grafica. (it)
- アーティキュレーション（articulation）とは、音楽の演奏技法において、音の形を整え、音と音のつながりに様々な強弱や表情をつけることで旋律などを区分すること。 フレーズより短い単位で使われることが多い。強弱法、スラー、スタッカート、レガートなどの記号やそれによる表現のことを指すこともある。アーティキュレーションの付けかたによって音のつながりに異なる意味を与え、異なる表現をすることができる。 (ja)
- 아티큘레이션(Articulation)은 '명료한 발음'이란 뜻으로, 음악에서는 연속되고 있는 선율을 보다 작은 단위로 구분하여 각각의 단위에 어떤 형과 의미를 부여하는 을 뜻한다. 한 이벤트의 음색, 셈여림표, 음높이를 바꿀 수 있다. 아티큘레이션은 음성 아티큘레이션과 비슷하며 바로크 음악과 고전주의 음악 시기에 수사학과의 비교를 통해 교육되었다. (ko)
- Artykulacja – jeden z elementów dzieła muzycznego, określający sposób wydobycia i kształtowania dźwięku. Artykulacja kształtuje także frazowanie i nadaje utworowi muzycznemu odpowiedni wyraz i dopełnia go pod względem technicznym. Istnieje szereg określeń artykulacyjnych, niektóre z nich mają charakter uniwersalny, inne są właściwe dla danego instrumentu. (pl)
- Артикуля́ция (от лат. articulo — расчленяю, членораздельно произношу) — способ исполнения последовательного ряда звуков при игре на музыкальном инструменте или при пении вокальных партий. Музыкальная артикуляция аналогична , а в эпоху барокко и классицизма она преподавалась по аналогии с ораторским искусством. Артикуляцию следует отличать от фразировки — средства выразительности, заключающееся в выделении музыкальных фраз. Хуго Риман в отношении разграничения этих терминов писал, что артикуляция «есть нечто техническое, механическое», а фразировка «нечто идеальное, умопостигаемое». Теодор Вимайер в отношении фразировки указывал, что она в словесной речи соответствует пунктуации и служит для расчленения мыслей, в то время как артикуляция сходна с произношением отдельных слов и необходима для «группирования» внутри фразы. Карл Маттеи выразился по этому вопросу следующим образом: фразировка это «установление расчленения в музыкальной ткани», она подобна тому как в словесной речи происходит разделение предложение знаками препинания. В отличие от неё артикуляция служит для соединения и разъединения отдельных частей (тонов) музыкальной фразы. «Артикуляция хороша, если мысль декламируется соответственно своему содержанию, и каждому тону соответствует определённая, необходимая в данном случае связывающая или расчленяющая манера удара», — конкретизировал свою мысль Маттеи. Герман Келлер также высказывался на эту тему путём указания на аналогии со словесной речью и разным характером этих музыкальных средств: «Фразировка определяет ход мыслей, артикуляция определяет выражение мелодии через применение легато и стакатто». (ru)
- 音乐中，運音法（英語：Articulation），也称演奏（唱）技法，加落弓法、觸鍵法、咬字吐音等，指对于单音或音符之间连贯性的谱面指示或演奏技巧。 (zh)
- Артикуляція, в музиці — спосіб виконання на музичному інструменті чи голосом послідовного ряду звуків, наприклад легато — зв'язано чи стаккато — уривчасто. У співі — взаємодія вокальних і мовних прийомів звукотворення. Шкала щаблів злитності або розчленованості простягається від legatissimo (максимальна злитність звуків) до staccatissimo (максимальна кратність звуків), умовно розподіляючись на три зони — legato, non legato та staccato. На смичкових інструментах артикуляція здійснюється веденням смичка, на духових — регулюванням активності язика, на клавішних — взаємодією пальця з клавішею, у співі — різними прийомами використання голосового апарату. В нотному записі артикуляція позначається відповідними словами або графічними знаками — лігами, горизонтальними рисками, крапками, вертикальними рисками та ін. Раніше за всіх — з початку 17 століття — артикуляцію стали позначати у творах для смичкових інструментів. В творах для клавішних інструментів аж до Й. С. Баха артикуляцію позначали рідко. В органній музиці вперше артикуляційні позначки використав німецький композитор і органіст С. Шейдт у 1624 р. Система позначень артикуляції отримала розвиток лише під кінець 18 століття. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Artikulace je v hudební teorii způsob, jakým po sobě následují tóny hudební skladby. Ty mohou být spojovány (legato, ), nebo naopak oddělovány (tenuto, , staccato). Na jednotlivých hudebních nástrojích je toho dosahováno různými technikami, na smyčcových je kupříkladu vázanosti (tedy legata) dosaženo nepřerušením tahu smyčcem. Artikulace bývá někdy zapsána i do notového zápisu, kupříkladu legato obloučkem nad hudebními linkami, extrémní oddělování tónu (nahrazování jejich částí pauzami), tedy staccato, se značí tečkou nad nebo pod notou, mírnější oddělování (v němž zazní celé tóny), tedy tenuto, zase čárkou nad či pod notou. (cs)
- Unter Artikulation in der Musik wird erstens die Art verstanden, wie ein einzelner Ton stimmlich oder instrumental erzeugt oder gebildet wird; zweitens wie aufeinander folgende Töne miteinander verbunden werden: entweder nahtlos eng (legato, gebunden) oder mit Klangpausen zwischen den Tönen (non legato, nicht gebunden). Somit fasst Artikulation „verschiedene Möglichkeiten, Töne miteinander zu verbinden bzw. voneinander abzuheben“ zusammen. Bei der technischen Ausführung des Non-Legato geht es um die Frage, wie lange der jeweilige Ton erklingt und die zugehörige Pause dauert. Die zahlreichen Arten, Töne zu verbinden sind ein Gestaltungsmittel zur Charakterisierung der Melodiebewegung. (de)
- Artikulazioa, interpretazioan, notari ekiteko eta hurrengo noten soinuekin lotzeko edo horietatik bereizteko moduetako bakoitza da. Artikulazioaren funtsa dira notari ekiteko moduen kontrola eta noten arteko isilune txikiak kudeatzea (artikulazio-isiluneak), musika-esaldiak argitasuna izan dezan. Antzinako musikan, artikulazioa espresio-bide nagusietakoa zen. (eu)
- L’articulation est l'art d'imiter les inflexions de la voix humaine, dans la pratique d'un instrument de musique. L'articulation consiste essentiellement dans la maîtrise des attaques, ainsi que dans la gestion des micro-silences entre les notes (silences d'articulations), qui donnent toute leur clarté au message musical. À l'époque de la musique ancienne, les nuances étaient beaucoup moins développées qu'aujourd'hui, mais l'articulation était alors un des moyens principaux d'expression. (fr)
- Nella terminologia musicale e nella notazione musicale, l'articolazione è la tecnica usata per eseguire note e suoni con una particolare intenzione di transizione o di continuità con ciò che viene prima e/o dopo, nonché la sua rappresentazione grafica. (it)
- アーティキュレーション（articulation）とは、音楽の演奏技法において、音の形を整え、音と音のつながりに様々な強弱や表情をつけることで旋律などを区分すること。 フレーズより短い単位で使われることが多い。強弱法、スラー、スタッカート、レガートなどの記号やそれによる表現のことを指すこともある。アーティキュレーションの付けかたによって音のつながりに異なる意味を与え、異なる表現をすることができる。 (ja)
- 아티큘레이션(Articulation)은 '명료한 발음'이란 뜻으로, 음악에서는 연속되고 있는 선율을 보다 작은 단위로 구분하여 각각의 단위에 어떤 형과 의미를 부여하는 을 뜻한다. 한 이벤트의 음색, 셈여림표, 음높이를 바꿀 수 있다. 아티큘레이션은 음성 아티큘레이션과 비슷하며 바로크 음악과 고전주의 음악 시기에 수사학과의 비교를 통해 교육되었다. (ko)
- Artykulacja – jeden z elementów dzieła muzycznego, określający sposób wydobycia i kształtowania dźwięku. Artykulacja kształtuje także frazowanie i nadaje utworowi muzycznemu odpowiedni wyraz i dopełnia go pod względem technicznym. Istnieje szereg określeń artykulacyjnych, niektóre z nich mają charakter uniwersalny, inne są właściwe dla danego instrumentu. (pl)
- 音乐中，運音法（英語：Articulation），也称演奏（唱）技法，加落弓法、觸鍵法、咬字吐音等，指对于单音或音符之间连贯性的谱面指示或演奏技巧。 (zh)
- في الموسيقى، النطق الموسيقي (بالإنجليزية: Articulation) هو وسيط موسيقي أساسي يحدد كيف تعزف نوطة واحدة أو حدث موسيقي آخر. تهيكل النطوق بشكل أساسي بداية ونهاية حدث موسيقي معين، وتحدد طول صوته وشكل مقدمته واضمحلاله، ويمكن أن تغير أيضا جرسه وحركيته وحدته. يشبه النطق الموسيقي النطق اللغوي، وقد كان يقارن بالبلاغة خلال تلقينه في عصر الباروك والفترة الكلاسيكية. (ar)
- L'articulació és un paràmetre musical fonamental que determina com sona una sola nota o un altre esdeveniment discret. Les articulacions estructuren principalment l'inici i el final d'un esdeveniment, determinant la durada del seu so i la forma del seu i . També poden modificar el timbre, la dinàmica i el to d'un esdeveniment. L'articulació musical és anàloga a l'articulació de la parla, i durant els períodes barroc i clàssic s'ensenyava en comparació amb l'oratòria. (ca)
- Articulation is a fundamental musical parameter that determines how a single note or other discrete event is sounded. Articulations primarily structure an event's start and end, determining the length of its sound and the shape of its attack and decay. They can also modify an event's timbre, dynamics, and pitch. Musical articulation is analogous to the articulation of speech, and during the Baroque and Classical periods it was taught by comparison to oratory. (en)
- La artikulacio (lat. articulare: artikulacii) estas maniero de la tongenerado je muzikilo kaj la kantvoĉo. Ĝi estas grava . La muzika artikulacio priskribas, kiel oni plurajn sinsekvajn tonojn . La artikulacio ekestas, depende de la instrumento, per diferencaj maniero eksonigi tonon: je klavarinstrumentoj ĝi fariĝas per la , je arĉinstrumentoj per la kaj je blovinstrumentoj per la komencado de la aerfluo kaj la . (eo)
- La articulación en música alude a la forma en que se produce la transición de un sonido a otro o bien sobre la misma nota. Se trata del conjunto de elementos que definen las diferentes posibilidades en las que se pueden conectar entre sí las notas que conforman una melodía o por extensión los acordes que conforman una sucesión de acordes en un pasaje o composición homofónico. Estas posibilidades se diferencian básicamente en función de tres elementos: En su conjunto, la articulación tiene uno de los efectos más importantes sobre la expresión de la música. (es)
- Артикуля́ция (от лат. articulo — расчленяю, членораздельно произношу) — способ исполнения последовательного ряда звуков при игре на музыкальном инструменте или при пении вокальных партий. Музыкальная артикуляция аналогична , а в эпоху барокко и классицизма она преподавалась по аналогии с ораторским искусством. (ru)
- Артикуляція, в музиці — спосіб виконання на музичному інструменті чи голосом послідовного ряду звуків, наприклад легато — зв'язано чи стаккато — уривчасто. У співі — взаємодія вокальних і мовних прийомів звукотворення. Раніше за всіх — з початку 17 століття — артикуляцію стали позначати у творах для смичкових інструментів. В творах для клавішних інструментів аж до Й. С. Баха артикуляцію позначали рідко. В органній музиці вперше артикуляційні позначки використав німецький композитор і органіст С. Шейдт у 1624 р. Система позначень артикуляції отримала розвиток лише під кінець 18 століття. (uk)
|
