| dbo:abstract
|
- الحروب الإسلامية الخزرية هي الحروب التي وقعت من الربع الثاني في القرن السابع واستمرت حتى أواسط القرن التاسع بين الخزر والمسلمين. (ar)
- Οι Αραβοχαζαρικοί πόλεμοι ήταν μια σειρά συγκρούσεων μεταξύ του χαγανάτου των Χαζάρων και των πρώιμων χαλιφάτων των Ρασιντούν, Ομεϋαδών, και Αββασιδών, καθώς και των εκατέρωθεν συμμάχων τους. Οι σύγχρονοι ιστορικοί διακρίνουν δυο κύριες περιόδους συγκρούσεων, τον Α΄ Αραβοχαζαρικό Πόλεμο (περ. 642 - 652) και τον Β΄ Αραβοχαζαρικό Πόλεμο (περ. 722 - 737), αλλά η αντιπαράθεση Αράβων και Χαζάρων περιλάμβανε και αριθμό μικροτέρων επιδρομών και μεμονωμένων συγκρούσεων από τα μέσα του Ζ΄ ως και τα τέλη του Η´ αιώνος. Οι αραβοχαζαρικοί πόλεμοι ήταν αποτέλεσμα των προσπαθειών του Χαλιφάτου των Ομεϋαδών να εξασφαλίσει τον έλεγχο της Υπερκαυκασίας και του Βορείου Καυκάσου, όπου οι Χάζαροι ήταν εγκατεστημένοι. Η πρώτη αραβική εισβολή, τις δεκαετίες του 640 και 650, τελείωσε με την ήττα των Αράβων υπό τον έξω από την χαζαρική πόλη . Εχθροπραξίες επαναλήφθηκαν τη δεκαετία του 710, με εκατέρωθεν επιδρομές στην περιοχή της οροσειράς του Καυκάσου. Υπό την ηγεσία των διακεκριμένων στρατηγών και Μασλαμά ιμπν Αμπντ αλ-Μαλίκ, οι Άραβες πέτυχαν να καταλάβουν το Ντερμπέντ και να προελάσουν ως και την νότια χαζαρική πρωτεύουσα Μπαλαντζάρ. Αυτές οι επιτυχίες είχαν μικρό αντίκτυπο στους νομάδες Χαζάρους, που συνέχισαν να εξαπολύουν καταστροφικές επιδρομές βαθιά στα αραβικά εδάφη της Υπερκαυκασίας. Σε μια τέτοια εισβολή το 730, οι Χάζαροι κατέφεραν σημαντικό πλήγμα στους Ομεϋάδες στην , όπου έπεσε ο αλ-Τζαρράχ, αλλά το επόμενο έτος οι ίδιοι ηττήθηκαν και απωθήθηκαν βόρεια. Ο Μασλαμά τότε ανακατέλαβε το Ντερμπέντ και το κατέστησε σημαντική στρατιωτική αποικία και βάση επιχειρήσεων, προτού αντικατασταθεί από τον Μαρουάν ιμπν Μουχάμαντ (τον μέλλοντα χαλίφη Μαρουάν Β΄) το 732. Ακολούθησε μια περίοδος σχετικά περιορισμένων επιχειρήσεων ως το 737, όταν ο Μαρουάν εξαπέλυσε μια μαζική εισβολή της Χαζαρίας, φτάνοντας ως και την χαζαρική πρωτεύουσα στον ποταμό Βόλγα. Αφού εξασφάλισαν κάποιου είδους δήλωση υποταγής από τον χαγάνο, οι Άραβες αποχώρησαν. Η επιχείρηση αυτή σήμανε και το τέλος μεγάλης κλίμακας συγκρούσεων μεταξύ των δυο δυνάμεων, εξασφαλίζοντας την ισλαμική ηγεμονία στην Υπερκαυκασία, με το Ντερμπέντ ως το βορειότερο συνοριακό φυλάκιο του ισλαμικού κόσμου. Ταυτόχρονα όμως, ο συνεχής πόλεμος εξασθένισε τις στρατιωτικές δυνάμεις των Ομεϋαδών, και συνέβαλε στην πτώση της δυναστείας κατά την λίγο αργότερα. Οι σχέσεις μεταξύ των Μουσουλμάνων του Καυκάσου και των Χαζάρων παρέμειναν σχετικά ειρηνικές, με εξαίρεση δυο επιδρομές των Χαζάρων τη δεκαετία του 760 και το 799, ως αποτέλεσμα αποτυχημένων προσπαθειών να επιτευχθεί μια μεταξύ Αράβων κυβερνητών ή τοπικών ηγεμόνων και του χαγάνου. Σποραδικές συγκρούσεις συνέχισαν μέχρι την κατάρρευση του χαγανάτου τον ύστερο Ι´ αιώνα, αλλά οι μεγάλοι πόλεμοι του Θ´ αιώνα ουδέποτε επαναλήφθηκαν. (el)
- The Arab–Khazar wars were a series of conflicts fought between the armies of the Khazar Khaganate and the Rashidun, Umayyad, and Abbasid caliphates and their respective vassals. Historians usually distinguish two major periods of conflict, the First Arab–Khazar War (c. 642–652) and Second Arab–Khazar War (c. 722–737), but the Arab–Khazar military confrontation also involved sporadic raids and isolated clashes from the middle of the 7th century to the end of the 8th century. The Arab–Khazar wars were a result of the attempts of the nascent Caliphate to secure control of Transcaucasia and the North Caucasus, where the Khazars were already established. The first Arab invasion, in the 640s and early 650s, ended with the defeat of an Arab force led by Abd ar-Rahman ibn Rabiah outside the Khazar town of Balanjar. The Khazars and the North Caucasian Huns launched raids into the autonomous Transcaucasian principalities in the 660s and 680s, but hostilities with the Caliphate broke out only in the 710s, with raids back and forth across the Caucasus Mountains. Led by the distinguished generals al-Jarrah ibn Abdallah and Maslama ibn Abd al-Malik, the Arabs were able to capture Derbent and even the southern Khazar capital of Balanjar, but these successes had little impact on the nomadic Khazars, who continued to launch devastating raids deep into Transcaucasia. In one such raid in 730, the Khazars inflicted a major defeat on the Umayyad forces at the Battle of Ardabil, killing al-Jarrah, but were in turn defeated the next year and pushed back north. Maslama then recovered Derbent, which became a major Arab military outpost and colony, before being replaced by Marwan ibn Muhammad (the future caliph Marwan II) in 732. A period of relatively localized warfare followed until 737, when Marwan led north a massive expedition that reached the Khazar capital Atil on the Volga. After securing some form of submission by the khagan, the Arabs withdrew. The 737 campaign marked the end of large-scale warfare between the two powers, establishing Derbent as the northernmost Muslim outpost and securing Muslim dominance over Transcaucasia. At the same time, the continuing warfare weakened the Umayyad army and contributed to the eventual fall of the dynasty to the Abbasid Revolution a few years later. Relations between the Muslims of the Caucasus and the Khazars remained largely peaceful thereafter, apart from two Khazar raids in the 760s and in 799, resulting from failed efforts to secure an alliance through marriage between the Arab governors or local princes of the Caucasus and the Khazar khagan. Occasional warfare continued in the region between the Khazars and the Muslim principalities of the Caucasus until the collapse of the Khazar state in the late 10th century, but the great wars of the 8th century were never repeated. (en)
- Les guerres arabo-khazares sont une série de conflits qui opposent les armées du khaganat khazar, un petit empire nomade de la région du Caucase, à celles du califat arabe au cours des premières années de son expansion militaire. L'enjeu de ces guerres est la prise de contrôle de la Transcaucasie, point le plus septentrional du jeune empire islamique. Les historiens distinguent généralement deux grandes périodes de lutte, la « première guerre arabo-khazare » qui prend place entre 642 et 652 environ et la « seconde guerre arabo-khazare » qui se déroule entre 722 et 737 environ. Les confrontations armées entre ces deux peuples comprennent également des offensives et raids plus sporadiques sur une période plus large, allant du milieu du VIIe siècle à la fin du VIIIe siècle. (fr)
- Las guerras jázaro-árabes fueron una serie de conflictos entre el Kaganato jázaro y el Califato Omeya (y su sucesor, el Califato abasí) así como de sus estados vasallos respectivamente. Esta serie de conflictos se agrupan en dos guerras: La primera guerra jázaro-árabe (642-652) y la segunda guerra jázaro-árabe (722-737). Las hostilidades comenzaron cuando los jázaros frenaron a las fuerzas de los omeyas, quienes querían aumentar su poder en la región del Cáucaso. Comenzó así la primera guerra jázro-árabe, que finalizó tras la derrota de una fuerza árabe dirigida por a las afueras de la ciudad jázara de Balanjar. Las hostilidades estallaron de nuevo entre el Kanato y el Califato en el año 712, con numerosas razias por el Cáucaso, pero pocas batallas decisivas. Los jázaros, dirigido por un príncipe llamado , invadieron el Nor-Oeste de Irán y derrotaron a las fuerzas omeyas en Ardabil en el año 730, matando al gobernador árabe y ocuparon brevemente la ciudad. Fueron derrotados (los jázaros) al año siguiente en Mosul, donde los árabes mataron a . Ejércitos árabes llevados por primera vez por el príncipe árabe Maslama ibn Abd al-Malik y luego por Marwan ibn Muhammad (más tarde el califa Marwan II) y se desplegaron a través del Cáucaso, con el tiempo (en el año 737) derrotaron a un ejército jázaro liderado por , ocupando brevemente la ciudad de Atil (capital jázara). La inestabilidad del régimen omeya hizo una ocupación permanente imposible, los ejércitos árabes se retiraron y la independencia jázara fue reafirmada. La última gran batalla entre las fuerzas jázaras y califales se llevó a cabo en el año 799/800, cuando un ejército jázaro invadió Azerbaiyán y Arran, y fue rechazado por el gobernador local, . Una guerra de baja intensidad continuó después en la región entre los jázaros y los principados musulmanes locales de la región del Cáucaso del Norte, hasta el colapso del Janato jázaro a finales del siglo X, pero no volvió a haber batallas tan grandes como en el siglo VIII. (es)
- Perang Arab-Khazar adalah serangkaian konflik yang terjadi antara tentara Kekhanan Khazar dan pasukan Arab di bawah Kekhalifahan Rasyidin, Umayyah, dan Abbasiyah. Konflik ini terbagi atas dua perang besar, Perang Arab-Khazar Pertama (642-652) dan Perang Arab-Khazar Kedua (707-717). (in)
- アラブ・ハザール戦争（アラブ・ハザールせんそう、英: Arab–Khazar wars）は、遊牧民国家のハザールと、正統カリフ、ウマイヤ朝、アッバース朝及びその従属勢力との間で行われた一連の戦争である。歴史家は通常、この戦争を642年から652年頃にかけての第一次アラブ・ハザール戦争と、722年頃から737年にかけての第二次アラブ・ハザール戦争の二つの主要な期間に分けて区別している。しかし、7世紀の中頃から8世紀の終わりにかけて、散発的な襲撃や単発での衝突による軍事的な対立がたびたび発生していた。 アラブとハザールの戦争は、主としてウマイヤ朝のカリフが南コーカサスと既にハザールが勢力を築いていた北コーカサスの支配を確保しようと試みた結果として発生した。640年代から650年代の初めにかけて行われた最初のアラブによる侵攻は、の率いるアラブ軍が、ハザールの都市であるにおいて敗北したことをもって終わりを迎えた。その後、710年代にはウマイヤ朝の下で双方の勢力が互いにコーカサス山脈を越えて襲撃する戦争が始まった。ウマイヤ朝の著名な将軍であるとに率いられたアラブ軍は、デルベントとさらにはハザールの南方の首都であったバランジャルを占領することに成功したが、これらの成功は南コーカサスの深部への襲撃を繰り返していた遊牧民のハザールにはほとんど影響を与えなかった。このような状況の中、730年にハザール軍がでウマイヤ朝軍に大勝を収め、アル＝ジャッラーフを戦死させたものの、翌年には敗北して北へ押し戻された。マスラマはデルベントを取り戻し、デルベントはアラブ軍の重要な前線基地になるとともに軍事植民地となったが、732年にカリフのヒシャーム・ブン・アブドゥルマリクによって更迭され、マルワーン・ブン・ムハンマド（後のウマイヤ朝のカリフのマルワーン2世）が後任となった。その後は比較的局地的な武力衝突が続いたものの、737年にマルワーンがヴォルガ川沿いのハザールの首都であるイティルに達する大規模な遠征を敢行し、ハザールのカガン（ユーラシアの北方遊牧騎馬民族で用いられた君主号の一つ）に対して何らかの形による服属を認めさせた後に撤退した。 737年のマルワーンの遠征は二つの勢力間における大規模な戦争に終止符を打ち、アラブは南コーカサスの支配を確保してデルベントを最北のイスラーム勢力の前線基地として確立させた。同時に、打ち続いた戦争はウマイヤ朝の軍事力を弱体化させ、数年後に始まるウマイヤ朝の内戦とアッバース革命による王朝の最終的な崩壊に影響を与えることになった。コーカサスにおけるイスラーム勢力とハザールの関係は、ハザールのカガンと現地のアラブの統治者、もしくはコーカサスの地方政権の王族との間の婚姻政策を通じた同盟関係の確保に失敗した結果、760年代と799年の二回にわたってハザールの侵攻を招いたことを除き、その後の大部分の期間において平穏な状態が続いた。ハザールとコーカサスのイスラーム系諸勢力に挟まれた地域では、10世紀後半にハザールが崩壊するまで時折紛争が発生したものの、8世紀に起きたような大規模な戦争が繰り返されることはなかった。 (ja)
- Ара́бо-хаза́рские во́йны (642—799) — серия вооружённых конфликтов между Хазарским каганатом с одной стороны, и преемствовавшими друг другу Праведным, Омейядским и Аббасидским халифатами с другой. В западной историографии из них иногда выделяют Первую арабо-хазарскую войну (около 642—652) и Вторую арабо-хазарскую войну (722 —737). Конфликты разной силы между арабами и хазарами разгорались на протяжении VII—VIII веков. Их причиной было желание обеих сторон расширить своё влияние на Кавказе и в Закавказье. Первая война началась с арабского набега на хазарскую территорию в 642/643 году. Десятилетие спустя попытка повторного набега завершилась разгромом арабской армии под предводительством Салмана ибн Раби при Беленджере. Вторая война, ставшая наиболее масштабной по времени и интенсивности, началась в 1-м десятилетии VIII века и шла до 737 года. Её кульминацией стало вторжение хазарских войск под началом принца Барджиля на территорию современного Иранского Азербайджана в 730 году, когда хазары разгромили арабскую армию под предводительством Джарраха ибн Абдаллах аль-Хаками в битве при Ардебиле и проникли далеко вглубь территории Халифата, достигнув окрестностей Мосула. В 737 году последовал ответный арабский поход, в результате которого были взяты все крупные города Хазарии, включая Семендер, который был в те времена хазарской столицей, и Ал-Байда, где находилась ставка кагана. Каган был вынужден заключить мир, и хазарские набеги на долгое время прекратились. Однако нестабильность внутри Халифата заставила арабов срочно отступить на родину. Об их контроле над Хазарией не могло быть и речи, и попыток завоевать земли за Кавказом они больше не предпринимали. Следующая война произошла уже при Аббасидах, в 762—764 годах. Хазарскому нашествию подверглись Албания, Армения и Грузия. Был штурмом взят Тифлис. Последний крупный конфликт между арабами и хазарами произошёл в 799/800 году. Хазары вторглись на территорию Ширвана и грабили её более двух месяцев, пока не были отогнаны назад арабским наместником Язидом ибн Мазиядом аш-Шайбани. Иногда последней арабо-хазарской войной считают столкновение, которое имело место в 853/854 году, когда арабский полководец Буга ал-Кабир, сам хазарин по происхождению, совершил поход на хазар и алан и получил с них дань. C IX века отношения Хазарии и Халифата были преимущественно мирными. Несмотря на то что границы Хазарии вплотную подходили к Дербенту, хазарские правители более не предпринимали попыток отбить южнокавказские земли у мусульман. Между странами была налажена процветающая торговля. В Хазарии возникла обширная мусульманская община, а халифы завели себе гвардию, набранную из хазарских солдат. В относящейся к середине X века «Еврейско-хазарской переписке» говорится о том, что хазары защищали арабские порты на Каспийском море от русских набегов. (ru)
- Арабсько-хозарські війни (642—799) — серія збройних конфліктів між Хозарським каганатом з одного боку, і спадкувавшим один одному Арабським, Омейядським і Аббасидським халіфатом з іншого. У сучасній історіографії з них іноді виділяють Першу арабо-хозарську війну (близько 642—652) і Другу арабсько-хозарську війну (722—737). Конфлікти різної сили між арабами і хозарами розгорялися протягом VII—VIII століть. Їх причиною було бажання обох сторін розширити свій вплив на Кавказі і в Закавказзі. Перша війна почалася з арабського набігу на хозарські володіння у 642 році. За десять років спроба повторного набігу завершилася розгромом арабської армії під проводом при . Друга війна, що стала масштабнішою за часом і інтенсивністю, почалася в 1-му десятилітті VIII століття і йшла до 737 року . Її кульмінацією стало вторгнення хозарських військ під проводом принца на територію сучасного Іранського Азербайджану у 730 році, коли хозари розгромили арабську армію під проводом у битві при Ардебілі і проникли далеко вглиб території Халіфату, досягнувши околиць Мосула. У 737, розпочався арабський похід у відповідь, в результаті якого були взяті всі великі міста Хозарії, включаючи Семендер, який був у ті часи хозарської столицею, і , де знаходилася ставка кагана. Араби примусили кагана укласти мир, і після цього хозарські набіги на довгий час припинилися. Проте нестабільність всередині Халіфату змусила арабів терміново відступити на батьківщину, про їх контролі над Хозарією не могло бути й мови, і спроб завоювати землі за Кавказом вони більше ніколи не вживали. Наступна війна сталася вже при Аббасидах, у 762—764 роках. Хозарського удару зазнали Албанія, Вірменія і Грузія. Був штурмом узятий Тифліс. Останній великий конфлікт між арабами і хозарами стався в 799 році, коли хозарське військо вторглося на територію сучасного Азербайджану і було розбите арабським намісником . Іноді останньою арабсько-хозарською війною вважають зіткнення, яке мало місце в 851 році, коли арабський полководець , сам хозарин за походженням, здійснив похід на хозар і алан і отримав з них данину. З IX століття відносини Хозарії і Халіфату були переважно мирними. Незважаючи на те, що кордони Хозарії впритул підходили до Дербенту, хозарські правителі більш не робили спроб відбити південнокавказькі землі у мусульман. Між країнами була налагоджена квітуча торгівля. У Хозарії виникла велика мусульманська громада, а халіфи завели собі гвардію, набрану з . У середині X століття згідно йдеться про те, що хозари захищали арабські порти в Каспійському морі від . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الحروب الإسلامية الخزرية هي الحروب التي وقعت من الربع الثاني في القرن السابع واستمرت حتى أواسط القرن التاسع بين الخزر والمسلمين. (ar)
- Les guerres arabo-khazares sont une série de conflits qui opposent les armées du khaganat khazar, un petit empire nomade de la région du Caucase, à celles du califat arabe au cours des premières années de son expansion militaire. L'enjeu de ces guerres est la prise de contrôle de la Transcaucasie, point le plus septentrional du jeune empire islamique. Les historiens distinguent généralement deux grandes périodes de lutte, la « première guerre arabo-khazare » qui prend place entre 642 et 652 environ et la « seconde guerre arabo-khazare » qui se déroule entre 722 et 737 environ. Les confrontations armées entre ces deux peuples comprennent également des offensives et raids plus sporadiques sur une période plus large, allant du milieu du VIIe siècle à la fin du VIIIe siècle. (fr)
- Perang Arab-Khazar adalah serangkaian konflik yang terjadi antara tentara Kekhanan Khazar dan pasukan Arab di bawah Kekhalifahan Rasyidin, Umayyah, dan Abbasiyah. Konflik ini terbagi atas dua perang besar, Perang Arab-Khazar Pertama (642-652) dan Perang Arab-Khazar Kedua (707-717). (in)
- Οι Αραβοχαζαρικοί πόλεμοι ήταν μια σειρά συγκρούσεων μεταξύ του χαγανάτου των Χαζάρων και των πρώιμων χαλιφάτων των Ρασιντούν, Ομεϋαδών, και Αββασιδών, καθώς και των εκατέρωθεν συμμάχων τους. Οι σύγχρονοι ιστορικοί διακρίνουν δυο κύριες περιόδους συγκρούσεων, τον Α΄ Αραβοχαζαρικό Πόλεμο (περ. 642 - 652) και τον Β΄ Αραβοχαζαρικό Πόλεμο (περ. 722 - 737), αλλά η αντιπαράθεση Αράβων και Χαζάρων περιλάμβανε και αριθμό μικροτέρων επιδρομών και μεμονωμένων συγκρούσεων από τα μέσα του Ζ΄ ως και τα τέλη του Η´ αιώνος. (el)
- The Arab–Khazar wars were a series of conflicts fought between the armies of the Khazar Khaganate and the Rashidun, Umayyad, and Abbasid caliphates and their respective vassals. Historians usually distinguish two major periods of conflict, the First Arab–Khazar War (c. 642–652) and Second Arab–Khazar War (c. 722–737), but the Arab–Khazar military confrontation also involved sporadic raids and isolated clashes from the middle of the 7th century to the end of the 8th century. (en)
- Las guerras jázaro-árabes fueron una serie de conflictos entre el Kaganato jázaro y el Califato Omeya (y su sucesor, el Califato abasí) así como de sus estados vasallos respectivamente. Esta serie de conflictos se agrupan en dos guerras: La primera guerra jázaro-árabe (642-652) y la segunda guerra jázaro-árabe (722-737). (es)
- アラブ・ハザール戦争（アラブ・ハザールせんそう、英: Arab–Khazar wars）は、遊牧民国家のハザールと、正統カリフ、ウマイヤ朝、アッバース朝及びその従属勢力との間で行われた一連の戦争である。歴史家は通常、この戦争を642年から652年頃にかけての第一次アラブ・ハザール戦争と、722年頃から737年にかけての第二次アラブ・ハザール戦争の二つの主要な期間に分けて区別している。しかし、7世紀の中頃から8世紀の終わりにかけて、散発的な襲撃や単発での衝突による軍事的な対立がたびたび発生していた。 (ja)
- Ара́бо-хаза́рские во́йны (642—799) — серия вооружённых конфликтов между Хазарским каганатом с одной стороны, и преемствовавшими друг другу Праведным, Омейядским и Аббасидским халифатами с другой. В западной историографии из них иногда выделяют Первую арабо-хазарскую войну (около 642—652) и Вторую арабо-хазарскую войну (722 —737). Конфликты разной силы между арабами и хазарами разгорались на протяжении VII—VIII веков. Их причиной было желание обеих сторон расширить своё влияние на Кавказе и в Закавказье. (ru)
- Арабсько-хозарські війни (642—799) — серія збройних конфліктів між Хозарським каганатом з одного боку, і спадкувавшим один одному Арабським, Омейядським і Аббасидським халіфатом з іншого. У сучасній історіографії з них іноді виділяють Першу арабо-хозарську війну (близько 642—652) і Другу арабсько-хозарську війну (722—737). Конфлікти різної сили між арабами і хозарами розгорялися протягом VII—VIII століть. Їх причиною було бажання обох сторін розширити свій вплив на Кавказі і в Закавказзі. (uk)
|
_(14769210685).jpg){kind=link}
_(14769210685).jpg){kind=link}
