| dbo:abstract
|
- Ar begs (in Russian chronicles "Арские князья") was a formation of Noqrat Tatars' nobility, served to Muscovy in 16th–17th century. In 14th–15th centuries they were rulers of semi-independent duchy in the middle Cheptsa, nowadays Udmurtia. At the first time, their lands were under Kazan Khanate's and later under Russian influence. Begs also participated in wars for Udmurtia between Kazan and Muscovy. Several Russian noble families descended from the Ar begs include the , Kasimov, Yaushev and others. (en)
- А́рские князья́ (Ка́ринские князья) — татарские княжеские роды, проживавшие в селе Карино Вятской губернии. Часть родов восходит к полулегендарному предку Кара-беку. В отличие от дворянских родов других групп служилых татар, все члены рода носили титул князь, а не мурза. Кара-бек, согласно шежере рода Яушевых, происходит из рода билярских эмиров, появился в Вятской земле в XV веке. Есть также версия, что он выходец из улуса Нукус Мангытского юрта, появился в Вятской земле в 1462 при Иване III. Он основал село Карино (тат. Нократ). Согласно шежере, он потомок (праправнук: сын Канбар-бека, внук Калдар-бека, правнук Балым-бека, сына Баджмана). Есть несколько гипотез о происхождении Баджмана. По первой — он из рода эмиров Буляра (версия самого рода), по второй (версия Марселя Ахметзянова) — из рода Мангыт. Чураков В. С. среди версий происхождения упоминает следующие: от булгарских властителей, от золотоордынских наместников на Вятке, от князей Арской земли Казанского ханства. При этом сам он придерживается мнения, что родоначальник династии Кара-бек был выходцем из улуса Нукус Мангытского юрта. Основываясь на сведениях из Нусрат-наме, некоторые исследователи возводят происхождение Каринских арских князей к Джучи. (ru)
- А́рські князі́ — татарські і удмуртські аристократичні князівські роди. Походження князів остаточно не встановлено. Низка відомих російських вчених вважають їх удмуртськими князями — представниками аристократичної адміністрації Казанського ханства (О. А. Спіцин), отатареними удмуртськими вельможами (С. В. Бахрушин). На думку , поряд із , та арські князі складали групу «чужих князів». Вони володіли наділами у Арській землі та займали найвидатніше місце серед визнаних вельмож Казанського ханства. Доволі рано прийняли іслам, володіли татарською мовою. Арські князі відігравали помітну роль в політичному життя ханства. Частина з них, відомих пізніше як каринські арські (каринські) князі, не пізніше кінця XIV століття разом з підвладними ним південними удмуртами (арянами) та бесерм'янами (чювашою) опинились на В'ятці, в околицях села . В російських літописах арські князі вперше згадуються в 1489 році, коли після взяття міста військами Івана III були приведені до присяги на вірність московському великому князю. Разом з іншими відомими в'ятчанами арські князі були вивезені у Москву, але швидко і повернуті (в 1490 році), їм даровані земельні володіння за умови несення військової та дипломатичної служби. Помістя каринських князів були звільнені від платежів та повинностей, вмішування місцевої адміністрації та великокнязівського суду, окрім випадків особливо небезпечних кримінальних справ. Арські князі допомагали міграції південних удмуртів в межі В'ятської землі, несли прикордонну службу, брали участь в походах на Астраханське та Казанське ханства і придушення повстань казанських людей. Арські князі, які залишились в межах Казанського ханства, займали промосковську орієнтацію не без дії в'ятських родичів — каринських князів. В 1496 році вони очолили проти ставленика антимосковського угрупування сибірського царевича Мамука і домоглись вигнання його з ханства. В 1531 році рішення про введення на казанський престол нового московського ставленика хана Шах-Алі було узгоджено з гірськими і лучними марійцями та арськими князями, які представляли інтереси арян — південних удмуртів. Серед трьох найвпливовіших представників Казанського ханства арський князь Богодан (Багаутдин) в березні 1552 року брав участь в перемовинах з Москвою про безумовне підпорядкування Казані волі Російської держави. У зверненні казанців влітку 1552 року кримському хану арські князі були виділені в особливу групу «жучих вельмож». Яскраво проявили себе в ході казанського взяття в серпні-жовтні 1552 року. В числі трьох полководців, яким Казань поручила командування військами, що лишились за межами осадженого міста, був арський князь . Успішні та узгоджені з осадженими дії князів Явуша та Япанчі примусили Івана IV виділити особливий військовий контингент для їхнього розгрому, а потім — для взяття Арської землі та міста Арська. Після дводенного штурму Арськ пав, в полон потрапили 12 арських князів, які очолювали оборону фортеці. Всі вони були страчені перед стінами Казані. Багато арських князів загинуло і в ході придушення повстань , та років. Незначна частина (наприклад, Яушеви) увійшли в склад служивих Російської держави, закріпивши за собою старі землі або отримали нові помістя. В 1583—1588 роках уряд відмовив у послугах каринським князям, звільнив залежних від них селян і зрівняв їх з . В кінці XVI-на початку XVII століття частина колишніх каринських князів переселилась в — батьківщину арських князів Яушевих та в . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ar begs (in Russian chronicles "Арские князья") was a formation of Noqrat Tatars' nobility, served to Muscovy in 16th–17th century. In 14th–15th centuries they were rulers of semi-independent duchy in the middle Cheptsa, nowadays Udmurtia. At the first time, their lands were under Kazan Khanate's and later under Russian influence. Begs also participated in wars for Udmurtia between Kazan and Muscovy. Several Russian noble families descended from the Ar begs include the , Kasimov, Yaushev and others. (en)
- А́рские князья́ (Ка́ринские князья) — татарские княжеские роды, проживавшие в селе Карино Вятской губернии. Часть родов восходит к полулегендарному предку Кара-беку. В отличие от дворянских родов других групп служилых татар, все члены рода носили титул князь, а не мурза. (ru)
- А́рські князі́ — татарські і удмуртські аристократичні князівські роди. Походження князів остаточно не встановлено. Низка відомих російських вчених вважають їх удмуртськими князями — представниками аристократичної адміністрації Казанського ханства (О. А. Спіцин), отатареними удмуртськими вельможами (С. В. Бахрушин). На думку , поряд із , та арські князі складали групу «чужих князів». Вони володіли наділами у Арській землі та займали найвидатніше місце серед визнаних вельмож Казанського ханства. Доволі рано прийняли іслам, володіли татарською мовою. (uk)
|
