| dbo:abstract
|
- يعتبر إدمان المخدرات بشكل واسع على أنه حالة مرضية. يتطور هذا النوع من الإدمان على شكل متكرر من الاستعمال المفرط للمخدرات، مروراً بحالة طلب المخدر، إلى انتكاس الحالة ونقصان القابلية للاستجابة للمنبهات الطبيعية. يصنف الدليل التشخيصي الإحصائي للاضطرابات النفسية الإدمان إلى ثلاثة مراحل:
* الانهماك أو الترقب
* النوبة أو السكر
* الانقطاع أو التأثير السلبي. توصف هذه المراحل الثلاثة على الترتيب، بالطلب المستمر والانهماك في الحصول على المادة المخدرة، تعاطي جرعة أكبر من اللازم من أجل الوصول لحالة النشوة أو السكر، المعاناة من الآثار السلبية والانقطاع عن نشاطات الحياة العادية. (ar)
- La drogoaddicció o addicció a les drogues, és la condició de qui té la necessitat irrefrenable i freqüent de consumir una substància (en general una droga, malgrat el dany físic, psicològic, afectiu, emotiu o social que tal comportament pugui comportar-li com a conseqüència. És una síndrome generada per l'ús de la substància estupefaent i psicotropa, moltes de les quals letals, que sovint afecta la joventut. Aquesta toxicomania és també un problema social en especial, per la conseqüència directa en l'ordre públic i sobre la despesa pública dels estats. Moltes substàncies causen dependència, entre les més difoses hi ha la cocaïna, l'heroïna, amfetamina, el tabac i l'alcohol. S'anomena politoxicomania si el consum addicte és de més d'una substància. S'estima que el 5,6% de la població mundial entre les edats de 15 a 64 anys, o 185 milions de persones, consumeixen drogues il·lícites anualment. (ca)
- Drogová závislost (též látková závislost, narkomanie (z řečtiny. νάρκη /narkē/ – snížená citlivost, spánek, šílenství, vášeň, touha.) či toxikomanie) je abnormální až patologický stav vyvolaný častým užíváním drog. Závislost na drogách začíná zpravidla častým užíváním drog, které vyvolá potřebu drogy cíleně vyhledávat, ať už psychologicky či fyzicky podmíněnou. Drogová závislost vede ke snížení schopnosti přirozeně reagovat na běžné stimuly, ve vážnějších stádiích vede k narušení i základních společenských a životních činností a nakonec k selhání funkcí tělesných orgánů po jejich trvalém poškození. (cs)
- Τοξικομανία ή εξάρτηση από ναρκωτικά και φάρμακα είναι η έξη της χρήσης ναρκωτικών ουσιών ή φαρμάκων που δεν δύναται να αποβληθεί αυτοδυνάμως από τον χρήστη. Σύμφωνα με τον Π.Ο.Υ. η εξάρτηση είναι μία κατάσταση αλληλεπίδρασης μεταξύ ενός ζώντος οργανισμού και ενός ναρκωτικού, η οποία χαρακτηρίζεται από επιδράσεις στη συμπεριφορά ή άλλες που περιλαμβάνουν πάντοτε μία εσωτερική ώθηση για λήψη ναρκωτικού σε περιοδική ή διαρκή βάση, με σκοπό τη βίωση ψυχικών εμπειριών και σε ορισμένες περιπτώσεις την αποφυγή ενοχλήσεων που προκαλούνται από την έλλειψή της (σύνδρομο στέρησης). Κοινά ναρκωτικά είναι το αλκοόλ η ηρωίνη, η κάνναβη (νομιμοποίηση), η κοκαΐνη, το MDMA (έκσταση), οι αμφεταμίνες, το LSD (διαιθυλαμίδιο λυσεργικού οξέος), τα παραισθησιογόνα μανιτάρια, η κεταμίνη, το GHB (γ-υδροξυβουτυρικό οξύ). Στην κατηγορία ναρκωτικά περιλαμβάνονται φάρμακα αγχολυτικά, υπνωτικά, αντικαταθλιπτικά, διεγερτικά του Κεντρικού Νευρικού Συστήματος και οπιοειδή αναλγητικά. Νομικά απαγορεύεται η κατοχή, χρήση και διακίνηση ναρκωτικών. Οι παραβάτες τιμωρούνται με φυλάκιση 1 έτους έως κάθειρξη 10 ετών. Η χρήση ναρκωτικών ουσιών σχετίζεται με οξέα και χρόνια προβλήματα υγείας που εξαρτώνται από τις ιδιότητες των ουσιών, την οδό χορήγησης, την ατομική ευαλωτότητα και το κοινωνικό πλαίσιο της χρήσης τους. Στις οξείες βλάβες συμπεριλαμβάνεται η λήψη υπερβολικής δόσης που αποτελεί και το συνηθέστερο αίτιο θανάτου. Γενικά αποτελούν κίνδυνο για τη δημόσια υγεία και συνδέονται με λοιμώδη νοσήματα, νοσηρότητα και θνησιμότητα, επειδή όσοι κάνουν χρήση ναρκωτικών, ιδίως ενέσιμη, κινδυνεύουν να προσβληθούν από λοιμώδη νοσήματα λόγω κοινής χρήσης συνέργων (βελόνες). To AIDS (HIV) και η ιογενής ηπατίτιδα εμφανίζουν υψηλό επιπολασμό στους χρήστες ενέσιμων ναρκωτικών σε ολόκληρη την Ευρώπη. (el)
- Droga dependeco estas medicina dependeco de drogoj. Moderna medicino konsideras ĝin kiel fizika kaj mensa malsano. La dependulo utiligas drogojn preter la ebleco halti voli tiun drogon. Laŭ la anglalingva Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders ekzistas tri klasifikoj de droga dependeco: anticipado, glutego/ebriigo, eltiraj simptomoj. Tiel, dependulo obsedas pri drogoj kaj malinteresiĝas pri normalaj aktivaĵoj de la vivo. (eo)
- Mit Abhängigkeit von psychoaktiven Substanzen bezeichnet man eine Gruppe von gesundheitlichen Beeinträchtigungen aufgrund wiederholter Einnahme verschiedener psychotroper Substanzen. Als typisch gilt ein starkes, periodisch oder dauerhaft auftretendes Substanzverlangen. Es kann zu einer – ggf. auch fortschreitenden – Vernachlässigung anderer Verpflichtungen oder Aktivitäten kommen. Auch ein möglicher Kontrollverlust mit zwanghaftem Substanzkonsum ist nicht ausgeschlossen. Je nach Substanz unterschiedlich stark ausgeprägt kann es zu Toleranzerhöhung und Dosissteigerung und – bei Nichteinnahme – zu Entzugserscheinungen kommen. Wenn psychoaktive Substanzen innerhalb eines sozialen Zusammenhanges eingenommen werden, ist die Abhängigkeit im Kontext komplexer Wechselwirkungen sozialer und biologischer Prozesse zu betrachten. Die Abhängigkeit von illegalen Substanzen wird umgangssprachlich auch als Drogenabhängigkeit oder Drogensucht bezeichnet. (de)
- Drogomenpekotasun terminoak adikzioari dio erreferentzia egiten, substantzia psikoaktibo, droga edota adiziozko substantziagatik sortua dena. MOEk alkohola zein beste edozein substantziaren menpekotasuna, substantzia jakin baten dosi zehatz batzuk, sarritan kontsumitzea ondo sentitzeko edo gaizki ez sentitzeko behintzat bezala definitzen du. Kontsumo mota desberdinek sortzen duten menpekotasuna mota ezberdinetakoa izan daiteke egun: Batetik, ohikoa edo barneraturik dugun menpekotasun fisikoa (heroina, alkoholismoa...) ala psikikoa . Baina badago hain ezaguna ez den baina eraginkorrena den beste mota bat ere; menpekotasun funtzionala hain zuzen ere. Alegia, menpekotasun fisiko edo psikikorik gabe, hainbat egoera bilatzeko helburuarekin gauzatzen den kontsumoa. Droga menpekotasuna gaixotasun gisa kontsidera daiteke. Osasunari orokorrean dio eragiten, aspektu fisiko, psikologiko eta sozialetan besteak beste. Hala izanik, tratamendu egoki bat behar du izan berau eragiten dion pertsona guztiz sendatu dadin. Badira zenbait kasu pertsonek ez dutela menpekotasunetik errekuperatzea lortzen, izan ere, ez baitzaie gaixotasun zehatz horri aurre egiteko tratamendu egokirik ematen. Droga menpekotasunak bizitzaren alor guztietan eragiten duela jakina da, baita horrek arazo fisiko, psikologiko, familiako, laneko eta arazo legalak ekarri ere. Arrazoi horrengatik, droga menpekotasuna gainditzeko egiten diren tratamenduen prozesu oro, ikuspegi integral batekin egin behar dira, zeinetan gizarteratze prozesuek esparru horien kargu eginez, errekuperazioa erabatekoa izango den. Droga menpekotasunetik sendatu eta guztiz errekuperatu daiteke pertsona bat, norbanako horrek arreta integral eta kalitatezkoa jasotzen badu behintzat. Azpimarratzekoa da hala eta guztiz ere, norbanakoaren ardura uneoro dela presente halako kasu batean, hasieran, prozesuan bertan zein tratamenduaren momentuan, kontziente behar duela izan sendatzea nahi badu. (eu)
- Los términos drogodependencia, drogadicción y farmacodependencia hacen referencia a la adicción generada por la exposición repetida a una droga, ya sea un fármaco o una sustancia psicoactiva legal o ilegal. Según el libro DSM-5 de la American Psycological Association (APA), esta adicción se define como "Enfermedad primaria, crónica y neurobiológica con factores genéticos, psicosociales y ambientales. Caracterizada por conductas que incluyen uno o más de los problemas en el control en el uso de drogas, uso compulsivo, uso continuado a pesar del daño". Se conoce como (trastorno por consumo de sustancias) es una enfermedad que afecta el cerebro y el comportamiento de una persona, produce incapacidad de controlar el consumo de medicamentos o drogas legalizadas o no. En su más reciente glosario, la OMS define la dependencia del alcohol y de otras sustancias como «una necesidad de consumir dosis repetidas de la sustancia para encontrarse mejor o para no sentirse mal». Sus características son: un deseo invencible o una necesidad de consumir droga y de procurarla por todos los medios, una tendencia a aumentar las dosis y una dependencia de origen psíquico y a veces físico a consecuencia de los efectos de la droga. Equivale, más o menos, al síndrome de dependencia mencionado en la CIE-10 (ICD-10 en inglés). Este término se intercambia a menudo con el de adicción, aunque en la actual edición de su Manual diagnóstico y estadístico de los trastornos mentales (la edición más reciente es la quinta: DSM-5) la Asociación Estadounidense de Psiquiatría separa claramente los trastornos inducidos por sustancias de los trastornos adictivos no relacionados con sustancias. Así pues, la drogodependencia es solo uno de los dos tipos existentes de adicciones. A efectos prácticos, se pueden considerar sinónimos los términos drogodependencia, adicción y toxicomanía. Los dos últimos se utilizan desde el siglo XIX y, en la primera mitad del siglo XX, estos vocablos comenzaron a cargarse de connotaciones peyorativas, morales y legales, por lo que en los años sesenta se introdujo la palabra drogodependencia con el fin de un uso científico más preciso. En su origen, toxicomanía hacía referencia al estado de intoxicación periódica o crónica del consumidor de una sustancia. Se trataba del consumo de productos que, en aquella época, tenían una comercialización y uso médico, de manera que, con este término, se indicaba un consumo no terapéutico y se hacía énfasis, al utilizar el sufijo manía, en la exaltación afectiva buscada con la autoadministración de la sustancia. (es)
- Staid ina mbíonn duine spleách ar dhrugaí, á dtógáil mar chleachtadh, le héigean a thiomáintear ag gá leanúnach iarmhairt shíceach an druga áirithe a mhothú, nó pian is míchompord a easpa a sheachaint. Go minic, bíonn ar andúileach fadtréimhseach na dáileoga a mhéadú an t-am ar fad chun go mothóidh sé na hiarmhairtí céanna (is amhlaidh a mhéadaíonn a bhfulaingt ar dhruga), agus téann sé i muinín cleachtaí frithshóisialta, cosúil le gadaíocht, chun íoc as a n-andúil (más druga mídhleathach atá i gceist, go háirithe). I measc na ndrugaí andúile tá támhshuanaigh (mar shampla, hearóin, cócaon), cuid mhaith cineálacha suaimhneasáin, alcól is nicitín. (ga)
- La pharmacodépendance est un état psychique et parfois physique, résultant de l'interaction entre un organisme vivant et une substance, caractérisé par des réponses comportementales et autres qui comportent toujours une compulsion à prendre la substance de façon continue ou périodique afin d'en ressentir de nouveau ses effets psychiques (perçus comme agréables) et parfois pour éviter l'inconfort de son absence (ou "manque"). (Syndrome de sevrage) La compulsion est une pulsion irrésistible à accomplir un acte : contre sa raison et contre sa volonté. La compulsion est un besoin interne impérieux d’accomplir un acte que la conscience refuse.On parle de compulsion lorsqu'une tendance intérieure impérative nous pousse à accomplir une action ou à penser à une certaine idée alors que consciemment nous nous y refusons. Exemples : les joueurs compulsifs, les acheteurs compulsifs, etc. Cette tendance est irrésistible et la réprimer cause de l'angoisse. Il arrive cependant que l'on y parvienne ou qu'on la contourne en lui substituant des rites répétitifs et anodins. Cependant, il faut différencier ces troubles du comportement d’avec la dépendance, qui est véritablement maladive. Certaines substances peuvent ou non induire un phénomène de tolérancecf : c'est la diminution des effets de substance au fur et à mesure de son administration qui conduit généralement l'individu à augmenter la dose qu'il se prescrit.Dans l'état actuel de nos connaissances, il convient donc de séparer pharmacodépendance et tolérance.[réf. nécessaire] (fr)
- Substance dependence, also known as drug dependence, is a biopsychological situation whereby an individual's functionality is dependent on the necessitated re-consumption of a psychoactive substance because of an adaptive state that has developed within the individual from psychoactive substance consumption that results in the experience of withdrawal and that necessitates the re-consumption of the drug. A drug addiction, a distinct concept from substance dependence, is defined as compulsive, out-of-control drug use, despite negative consequences. An addictive drug is a drug which is both rewarding and reinforcing. ΔFosB, a gene transcription factor, is now known to be a critical component and common factor in the development of virtually all forms of behavioral and drug addictions, but not dependence. The International Classification of Diseases classifies substance dependence as a mental and behavioural disorder.Within the framework of the 4th edition of the Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-IV), substance dependence is redefined as a drug addiction, and can be diagnosed without the occurrence of a withdrawal syndrome. It was described accordingly: "When an individual persists in use of alcohol or other drugs despite problems related to use of the substance, substance dependence may be diagnosed. Compulsive and repetitive use may result in tolerance to the effect of the drug and withdrawal symptoms when use is reduced or stopped. This, along with Substance Abuse are considered Substance Use Disorders." In the DSM-5 (released in 2013), substance abuse and substance dependence have been merged into the category of substance use disorders and they no longer exist as individual diagnoses. (en)
- Drogadição (português brasileiro) ou toxicodependência (português europeu) são termos genéricos que designam toda e qualquer modalidade de vício bioquímico por parte de um ser humano, ou a alguma droga (substância química), ou à superveniente interação entre drogas (substâncias químicas), causada ou precipitada por uma combinação de fatores genéticos, farmacológicos e sociais, incluídos os socioeconômicos. (pt)
- Наркома́ния (от др.-греч. νάρκη — «оцепенение», «сон» и μανία — «безумие», «страсть», «влечение») — состояние, характеризующееся патологическим влечением к употреблению наркотических веществ, сопровождающееся психическими, а иногда и соматическими расстройствами. Для обозначения зависимости от веществ, которые законом не отнесены к наркотическим средствам, используется термин «токсикомания». Термин «наркомания» является малоупотребительным в мировой медицине. В Международной классификации болезней десятого пересмотра (МКБ-10) и Диагностическом и статистическом руководстве по психическим расстройствам данный термин не используется. В адаптированной для использования в России версии МКБ-10 наркомания входит в диагноз «синдром зависимости», а острая интоксикация (опьянение) при наркомании — в «острая интоксикация». (ru)
- Narkomania (gr. narke – odurzenie, mania – szaleństwo) – potoczne określenie odnoszące się do uzależnienia od substancji chemicznych wpływających na czynność mózgu. Narkomania charakteryzuje się:
* tzw. głodem narkotycznym
* przymusem zażywania środków odurzających
* chęcią zdobycia narkotyku za wszelką cenę i wszystkimi sposobami. W zależności od stosowanego środka uzależniającego zastosowano podział na:
* morfinizm – uzależnienie od zażywania morfiny
* – uzależnienie od zażywania kokainy
* heroinizm – uzależnienie od zażywania heroiny
* alkoholizm – uzależnienie od zażywania alkoholu
* nikotynizm – uzależnienie od zażywania nikotyny (zawartej w tytoniu)
* uzależnienie od wziewnych środków odurzających. Poza wymienionymi powyżej istnieje jeszcze wiele innych określeń, używanych w literaturze przedmiotu. (pl)
- Narkomani (av grekiskans νάϱκωσις, förlamning, domning och μανία, raseri, vansinne) innebär ett artificiellt behov av narkotiska preparat – sederande ämnen – såsom alkohol, bensodiazepiner och opiater, eller ett missbruk av sådana ämnen (substansmissbruk). En person som utvecklat narkomani kallas narkoman, eller vardagligt knarkare. En tidigare benämning på narkomani var . Narkomani förekommer dels på illegala preparat, dels genom illegal handel med narkotikaklassade läkemedel. (sv)
- Наркоманія (від грец. narke — заціпеніння, сон, і грец. mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного вживання речовин, у зростаючій кількості, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ зумовлений в першу чергу правовими, а не медичними чинниками, — адже з клінічних позицій, наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх вживання. Часто через це використовується термін «наркозалежність». Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву «наркотизму» або «періодичної наркотизації». Оскільки клінічна картина окремих форм наркоманій залежить від особливостей наркотичної речовини, яка є предметом зловживання, то даний термін часто використовують у множині — наркоманії. У кожному конкретному випадку, для характеристики окремої форми наркоманії використовується прикметник, наприклад, морфінна наркоманія (морфінізм), кокаїнова, гашишна та інше. Наркозалежність — непереборний потяг пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Розрізняють позитивну — вживання наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — вживання наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного вживання наркотиків (так званий абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення вживання наркотиків. Наркозалежність містить циркадний компонент, що може використовуватися для ефективного лікування хвороби. (uk)
- 物質依賴（英語：Substance dependence，也稱為drug dependence，藥物依賴），是一種生物心理狀況，個人因為攝取精神活性物質，而發展出一種適應狀態，必須依賴不斷攝取，以避免發生藥物戒斷症狀。成癮則是一個與物質依賴不同的概念，被定義為強迫行為，無法控制的藥物使用，而不顧這樣做會產生負面的後果. 成癮藥物是種既能犒賞，也有增強功能的藥物。FOSB（為一種基因轉錄因子）中的選擇性剪接形成的產物ΔFosB被發現幾乎是發展所有行為和藥物成癮的關鍵組成部分，以及共同因素，但對依賴則不是。 國際疾病分類（ICD）把物質依賴歸類為精神疾患和異常行為。精神疾病診斷與統計手册第4版 (DSM-IV) ，物質依賴被重新定義為藥物成癮，在沒戒斷症候群發生時也可做此診斷。對於這種症狀的描述如下： “當個人不顧使用酒精或其他藥物的不良後果，仍堅持使用時，就會被診斷為物質依賴。強迫性和重複性的使用會導致對藥物作用產生耐受性，當減少或停止使用時就會發生戒斷症狀。這狀況與物質濫用共同被認為是物質使用疾患。“在國際疾病分類第5版（DSM-5，2013年出版）中，物質濫用和物質依賴已被合併到物質使用疾患的類別，而不再作為個別的診斷。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- يعتبر إدمان المخدرات بشكل واسع على أنه حالة مرضية. يتطور هذا النوع من الإدمان على شكل متكرر من الاستعمال المفرط للمخدرات، مروراً بحالة طلب المخدر، إلى انتكاس الحالة ونقصان القابلية للاستجابة للمنبهات الطبيعية. يصنف الدليل التشخيصي الإحصائي للاضطرابات النفسية الإدمان إلى ثلاثة مراحل:
* الانهماك أو الترقب
* النوبة أو السكر
* الانقطاع أو التأثير السلبي. توصف هذه المراحل الثلاثة على الترتيب، بالطلب المستمر والانهماك في الحصول على المادة المخدرة، تعاطي جرعة أكبر من اللازم من أجل الوصول لحالة النشوة أو السكر، المعاناة من الآثار السلبية والانقطاع عن نشاطات الحياة العادية. (ar)
- Drogová závislost (též látková závislost, narkomanie (z řečtiny. νάρκη /narkē/ – snížená citlivost, spánek, šílenství, vášeň, touha.) či toxikomanie) je abnormální až patologický stav vyvolaný častým užíváním drog. Závislost na drogách začíná zpravidla častým užíváním drog, které vyvolá potřebu drogy cíleně vyhledávat, ať už psychologicky či fyzicky podmíněnou. Drogová závislost vede ke snížení schopnosti přirozeně reagovat na běžné stimuly, ve vážnějších stádiích vede k narušení i základních společenských a životních činností a nakonec k selhání funkcí tělesných orgánů po jejich trvalém poškození. (cs)
- Droga dependeco estas medicina dependeco de drogoj. Moderna medicino konsideras ĝin kiel fizika kaj mensa malsano. La dependulo utiligas drogojn preter la ebleco halti voli tiun drogon. Laŭ la anglalingva Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders ekzistas tri klasifikoj de droga dependeco: anticipado, glutego/ebriigo, eltiraj simptomoj. Tiel, dependulo obsedas pri drogoj kaj malinteresiĝas pri normalaj aktivaĵoj de la vivo. (eo)
- Drogadição (português brasileiro) ou toxicodependência (português europeu) são termos genéricos que designam toda e qualquer modalidade de vício bioquímico por parte de um ser humano, ou a alguma droga (substância química), ou à superveniente interação entre drogas (substâncias químicas), causada ou precipitada por uma combinação de fatores genéticos, farmacológicos e sociais, incluídos os socioeconômicos. (pt)
- Narkomani (av grekiskans νάϱκωσις, förlamning, domning och μανία, raseri, vansinne) innebär ett artificiellt behov av narkotiska preparat – sederande ämnen – såsom alkohol, bensodiazepiner och opiater, eller ett missbruk av sådana ämnen (substansmissbruk). En person som utvecklat narkomani kallas narkoman, eller vardagligt knarkare. En tidigare benämning på narkomani var . Narkomani förekommer dels på illegala preparat, dels genom illegal handel med narkotikaklassade läkemedel. (sv)
- 物質依賴（英語：Substance dependence，也稱為drug dependence，藥物依賴），是一種生物心理狀況，個人因為攝取精神活性物質，而發展出一種適應狀態，必須依賴不斷攝取，以避免發生藥物戒斷症狀。成癮則是一個與物質依賴不同的概念，被定義為強迫行為，無法控制的藥物使用，而不顧這樣做會產生負面的後果. 成癮藥物是種既能犒賞，也有增強功能的藥物。FOSB（為一種基因轉錄因子）中的選擇性剪接形成的產物ΔFosB被發現幾乎是發展所有行為和藥物成癮的關鍵組成部分，以及共同因素，但對依賴則不是。 國際疾病分類（ICD）把物質依賴歸類為精神疾患和異常行為。精神疾病診斷與統計手册第4版 (DSM-IV) ，物質依賴被重新定義為藥物成癮，在沒戒斷症候群發生時也可做此診斷。對於這種症狀的描述如下： “當個人不顧使用酒精或其他藥物的不良後果，仍堅持使用時，就會被診斷為物質依賴。強迫性和重複性的使用會導致對藥物作用產生耐受性，當減少或停止使用時就會發生戒斷症狀。這狀況與物質濫用共同被認為是物質使用疾患。“在國際疾病分類第5版（DSM-5，2013年出版）中，物質濫用和物質依賴已被合併到物質使用疾患的類別，而不再作為個別的診斷。 (zh)
- La drogoaddicció o addicció a les drogues, és la condició de qui té la necessitat irrefrenable i freqüent de consumir una substància (en general una droga, malgrat el dany físic, psicològic, afectiu, emotiu o social que tal comportament pugui comportar-li com a conseqüència. És una síndrome generada per l'ús de la substància estupefaent i psicotropa, moltes de les quals letals, que sovint afecta la joventut. Aquesta toxicomania és també un problema social en especial, per la conseqüència directa en l'ordre públic i sobre la despesa pública dels estats. (ca)
- Mit Abhängigkeit von psychoaktiven Substanzen bezeichnet man eine Gruppe von gesundheitlichen Beeinträchtigungen aufgrund wiederholter Einnahme verschiedener psychotroper Substanzen. Als typisch gilt ein starkes, periodisch oder dauerhaft auftretendes Substanzverlangen. Es kann zu einer – ggf. auch fortschreitenden – Vernachlässigung anderer Verpflichtungen oder Aktivitäten kommen. Auch ein möglicher Kontrollverlust mit zwanghaftem Substanzkonsum ist nicht ausgeschlossen. (de)
- Τοξικομανία ή εξάρτηση από ναρκωτικά και φάρμακα είναι η έξη της χρήσης ναρκωτικών ουσιών ή φαρμάκων που δεν δύναται να αποβληθεί αυτοδυνάμως από τον χρήστη. Σύμφωνα με τον Π.Ο.Υ. η εξάρτηση είναι μία κατάσταση αλληλεπίδρασης μεταξύ ενός ζώντος οργανισμού και ενός ναρκωτικού, η οποία χαρακτηρίζεται από επιδράσεις στη συμπεριφορά ή άλλες που περιλαμβάνουν πάντοτε μία εσωτερική ώθηση για λήψη ναρκωτικού σε περιοδική ή διαρκή βάση, με σκοπό τη βίωση ψυχικών εμπειριών και σε ορισμένες περιπτώσεις την αποφυγή ενοχλήσεων που προκαλούνται από την έλλειψή της (σύνδρομο στέρησης). (el)
- Los términos drogodependencia, drogadicción y farmacodependencia hacen referencia a la adicción generada por la exposición repetida a una droga, ya sea un fármaco o una sustancia psicoactiva legal o ilegal. Según el libro DSM-5 de la American Psycological Association (APA), esta adicción se define como "Enfermedad primaria, crónica y neurobiológica con factores genéticos, psicosociales y ambientales. Caracterizada por conductas que incluyen uno o más de los problemas en el control en el uso de drogas, uso compulsivo, uso continuado a pesar del daño". Se conoce como (trastorno por consumo de sustancias) es una enfermedad que afecta el cerebro y el comportamiento de una persona, produce incapacidad de controlar el consumo de medicamentos o drogas legalizadas o no. En su más reciente glosari (es)
- Drogomenpekotasun terminoak adikzioari dio erreferentzia egiten, substantzia psikoaktibo, droga edota adiziozko substantziagatik sortua dena. MOEk alkohola zein beste edozein substantziaren menpekotasuna, substantzia jakin baten dosi zehatz batzuk, sarritan kontsumitzea ondo sentitzeko edo gaizki ez sentitzeko behintzat bezala definitzen du. Arrazoi horrengatik, droga menpekotasuna gainditzeko egiten diren tratamenduen prozesu oro, ikuspegi integral batekin egin behar dira, zeinetan gizarteratze prozesuek esparru horien kargu eginez, errekuperazioa erabatekoa izango den. (eu)
- Staid ina mbíonn duine spleách ar dhrugaí, á dtógáil mar chleachtadh, le héigean a thiomáintear ag gá leanúnach iarmhairt shíceach an druga áirithe a mhothú, nó pian is míchompord a easpa a sheachaint. Go minic, bíonn ar andúileach fadtréimhseach na dáileoga a mhéadú an t-am ar fad chun go mothóidh sé na hiarmhairtí céanna (is amhlaidh a mhéadaíonn a bhfulaingt ar dhruga), agus téann sé i muinín cleachtaí frithshóisialta, cosúil le gadaíocht, chun íoc as a n-andúil (más druga mídhleathach atá i gceist, go háirithe). (ga)
- Substance dependence, also known as drug dependence, is a biopsychological situation whereby an individual's functionality is dependent on the necessitated re-consumption of a psychoactive substance because of an adaptive state that has developed within the individual from psychoactive substance consumption that results in the experience of withdrawal and that necessitates the re-consumption of the drug. A drug addiction, a distinct concept from substance dependence, is defined as compulsive, out-of-control drug use, despite negative consequences. An addictive drug is a drug which is both rewarding and reinforcing. ΔFosB, a gene transcription factor, is now known to be a critical component and common factor in the development of virtually all forms of behavioral and drug addictions, but no (en)
- La pharmacodépendance est un état psychique et parfois physique, résultant de l'interaction entre un organisme vivant et une substance, caractérisé par des réponses comportementales et autres qui comportent toujours une compulsion à prendre la substance de façon continue ou périodique afin d'en ressentir de nouveau ses effets psychiques (perçus comme agréables) et parfois pour éviter l'inconfort de son absence (ou "manque"). (Syndrome de sevrage) La compulsion est une pulsion irrésistible à accomplir un acte : contre sa raison et contre sa volonté. (fr)
- Narkomania (gr. narke – odurzenie, mania – szaleństwo) – potoczne określenie odnoszące się do uzależnienia od substancji chemicznych wpływających na czynność mózgu. Narkomania charakteryzuje się:
* tzw. głodem narkotycznym
* przymusem zażywania środków odurzających
* chęcią zdobycia narkotyku za wszelką cenę i wszystkimi sposobami. W zależności od stosowanego środka uzależniającego zastosowano podział na: Poza wymienionymi powyżej istnieje jeszcze wiele innych określeń, używanych w literaturze przedmiotu. (pl)
- Наркома́ния (от др.-греч. νάρκη — «оцепенение», «сон» и μανία — «безумие», «страсть», «влечение») — состояние, характеризующееся патологическим влечением к употреблению наркотических веществ, сопровождающееся психическими, а иногда и соматическими расстройствами. Для обозначения зависимости от веществ, которые законом не отнесены к наркотическим средствам, используется термин «токсикомания». (ru)
- Наркоманія (від грец. narke — заціпеніння, сон, і грец. mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного вживання речовин, у зростаючій кількості, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ зумовлений в першу чергу правовими, а не медичними чинниками, — адже з клінічних позицій, наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх вживання. Часто через це використовується термін «наркозалежність». (uk)
|
