| dbo:abstract
|
- عبد المجيد الأول بن محمود الثاني بن عبد الحميد الأول بن أحمد الثالث بن محمد الرابع بن إبراهيم الأول بن أحمد الأول بن محمد الثالث بن مراد الثالث بن سليم الثاني بن سليمان القانوني بن سليم الأول بن بايزيد الثاني بن محمد الفاتح بن مراد الثاني بن محمد الأول جلبي بن بايزيد الأول بن مراد الأول بن أورخان غازي بن عثمان بن أرطغرل. (1823 - 1861)، هو خليفة المسلمين الثالث بعد المائة وسلطان العثمانيين الحادي والثلاثين والثالث والعشرين من آل عثمان الذين جمعوا بين الخلافة والسلطنة. وهو ابن السلطان محمود الثاني، تولى السلطنة وله من العمر 16 عامًا وثلاثة أشهر؛ تمكنت الدولة في عهده من الانتصار في حرب القرم، واستعادة سوريا العثمانية من حكم محمد علي باشا، وأدخل إصلاحات عديدة في القوانين العثمانية، وقوّى سلطة الحكومة المركزية مقابل انحلال الولاة السابق، سيرًا على نهج أسلافه بدءًا من سليم الثالث الإصلاحي؛ بنى قصر طولمه بهجة، واتخذه مقرًا لحكمه، كما رمم المسجد النبوي في المدينة المنورة. (ar)
- Abdülmecit I (turc otomà: عبد المجيد اول, ‘Abdü'l-Mecīd-i evvel) (23 d'abril de 1823 – 25 de juny de 1861) va ser soldà de l'Imperi Otomà. Va succeir el seu pare Mahmut II el 2 de juliol de 1839 i governà l'Imperi fins a la seva mort. El seu regne va estar marcat per l'auge dels moviments nacionalistes a través del seu Imperi. Abdülmecit va procurar de promocionar el sentiment otomanista entre les diferents nacions subjectes a l'Imperi, però va fracassar en el seu intent d'integrar els pobles de religió no musulmana i d'ètnia no turca a la societat otomana. (ca)
- Abdülmecid I. (osmansky: عبد المجيد اول ‘Abdü’l-Medžíd-i evvel; 25. dubna 1823, Konstantinopol – 25. června 1861, Konstantinopol) byl turecký sultán. Je považován za reformního vládce a prvního sultána období reformy Osmanské říše (tanzimat). Jeho edikty zrovnoprávnily všechny občany říše a zaručovaly práva křesťanům. Zreformoval armádu i státní správu, zavedl nové územní členění říše a založil první ministerstva. Udržoval dobré vztahy ze západní Evropou a po boku Francie a Spojeného království bojoval proti Rusku v Krymské válce. Jeho cílem bylo přiblížit do té doby spíše orientální Osmanskou říši více k západní Evropě, v té době již daleko vyspělejší. Dokonce se snažil oblékat a upravovat svůj vzhled více evropsky. V současné době je známý i tím, že nechal postavit Palác Dolmabahce jako nového sídla pro sultány, kteří do té doby sídlili v paláci Topkapi. Tento palác měl představovat symbol přibližování k Evropě, proto hodně připomíná evropské zámky. Nicméně i tato stavba způsobila velké zadlužení a Osmanské říši spíše uškodila. (cs)
- Abdülmecid (* 25. April 1823 in Istanbul; † 25. Juni 1861 ebenda; auch Abdul Mecid, Abdul Medschid) war von 1839 bis zu seinem Tod Sultan des Osmanischen Reiches. (de)
- Ο Αμπντούλ Μετζίτ Α΄ (Τουρκ. Abdülmecid I, 25 Απριλίου 1823 - 26 Ιουνίου 1861) ήταν ο 31ος σουλτάνος της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. (el)
- Abdulmejid I (Ottoman Turkish: عبد المجيد اول, romanized: ʿAbdü'l-Mecîd-i evvel, Turkish: I. Abdülmecid; 25 April 1823 – 25 June 1861) was the 31st Sultan of the Ottoman Empire and succeeded his father Mahmud II on 2 July 1839. His reign was notable for the rise of nationalist movements within the empire's territories. Abdulmejid wanted to encourage Ottomanism among secessionist subject nations and stop rising nationalist movements within the empire, but despite new laws and reforms to integrate non-Muslims and non-Turks more thoroughly into Ottoman society, his efforts failed in this regard. He tried to forge alliances with the major powers of Western Europe, namely the United Kingdom and France, who fought alongside the Ottoman Empire in the Crimean War against Russia. During the Congress of Paris on 30 March 1856, the Ottoman Empire was officially included among the European family of nations. Abdulmejid's biggest achievement was the announcement and application of the Tanzimat (reorganization) reforms which were prepared by his father and effectively started the modernization of the Ottoman Empire in 1839. For this achievement, one of the imperial anthems of the Ottoman Empire, the March of Abdulmejid, was named after him. (en)
- Abd-ul-Meĝid (23-a de aprilo 1823 – 25-a de junio 1861) estis imperiestro de la Osmanida imperio kaj sekvis sian patron Mahmudo la 2-a la 2-an de julio 1839. Lia regno estis notinda pro interna naciismo kaj invadoj kontraŭ Eŭropaj fortoj. (eo)
- Abdulmezid I.a, Abdul Mejid I.a, Abd-ul-Mejid I.a edo Abd Al-Majid I.a Ghazi (otomandar turkieraz: عبد المجيد اول ‘Abdü’l-Mecīd-i evvel) (Istanbul, 1823ko apirilaren 23/25a – ibidem 1861eko ekainaren 25a) otomandar sultana izan zen. Bere agintaldiak 1839tik 1861raino iraun zuen, Mahmut II.a ordezkatuz. Agintea lortu eta berehala, Gulhaneko Hatt-i Sharif edo eskutitza eman zuen, Tanzimat izeneko erreformak bultzatu zituena. eraiki zuen estiloan. 1853an Krimeako Gerran sartu zen. (eu)
- Abdülmecit I (en turco) o ‘Abd ul-Maŷīd I (en árabe) (Constantinopla, Imperio otomano, 23 de abril de 1823 - 25 de junio de 1861, ib.) fue un sultán otomano. Fue Sultán desde 1839 hasta 1861 sucediendo en el trono a Mahmut II. Destaca a su llegada al trono la realización, en 1839, de la por la que se otorgaba la igualdad a todos los súbditos civiles del imperio. Con ello el Imperio entra en una época de reformas (Tanzimat), con reformas en el campo de la justicia, las finanzas, la administración y el ejército. En su gobierno se construyó el Palacio de Dolmabahçe de estilo neobarroco, símbolo de profunda europeización, que hubo en su reinado. La Marcha Imperial Otomana, la Marcha de Mecid ([2] Mecidiye Marşi en turco) está escrita en su honor. En el aspecto de asuntos exteriores destaca la Guerra de Crimea en 1853. Le sucede Abd-ul-Aziz. (es)
- Abdülmecid Ier (en arabe : عبد المجيد الأول), né le 25 avril 1823 et mort le 25 juin 1861, est sultan ottoman du 1er juillet 1839 au 25 juin 1861. (fr)
- Abd-ul-Majid I (bahasa Arab: عبد المجيد الأول) (ejaan lain 'Abd ül-Mecid, Abdülmecit dan Abd-ul-Mejid) (23 April 1823 — 25 Juni 1861) adalah sultan Turki Usmani dan menggantikan ayahnya Mahmud II pada tanggal 2 Juli 1839. Masa pemerintahannya ditandai dengan bangkitnya nasionalisme di negara itu dan menempa persekutuan dengan kekuatan utama Eropa. Abd-ul-Majid I, adalah ayah dari 4 orang sultan (Murat V, Abdülhamit II, Mehmet V Reşat dan Mehmet VI Vahdeddin (sultan ke-2 sebelum pembubaran Turki Usmani). Ia menitahkan pemugaran terhadap Hagia Sophia, yang diawasi oleh arsitek Swiss . Setelah mangkat, kepemimpinan diteruskan oleh Abdul Aziz (2 Juni 1861 – 30 Mei 1876). (in)
- 압뒬메지트 1세(오스만 튀르크어: عبد المجيد اول, 튀르키예어: Abdülmecit, 1823년 4월 25일~1861년 6월 25일)는 오스만 제국의 31번째 지배자이자 술탄이다. (재위 1839년 7월 2일~1861년 6월 25일) (ko)
- アブデュルメジト1世（Abdülmecid I, 1823年4月23日あるいは4月25日 - 1861年6月25日）は、オスマン帝国の第31代皇帝（在位：1839年 - 1861年）。第30代皇帝マフムト2世の子で、第32代皇帝アブデュルアズィズの兄。子に第33代皇帝ムラト5世、第34代皇帝アブデュルハミト2世、第35代皇帝メフメト5世、第36代皇帝メフメト6世。 (ja)
- Abdülmecit (Arabisch: عبد المجيد الأول) (andere spellingsvormen zijn bijvoorbeeld 'Abd ül-Mecid en Abd-ul-Mejid) (Istanbul, 23 april 1823 — aldaar, 25 juni 1861) was de 31e sultan van het Ottomaanse Rijk en volgde op 2 juli 1839 zijn vader Mahmud II op. De jonge sultan probeerde het verval van het rijk te voorkomen door het te moderniseren. Enkele maanden na zijn aantreden kondigde zijn regering het 'Decreet van de Rozentuin' af, waarmee de periode van het Tanzimaat begon. Christenen en Joden zouden voortaan aanspraak hebben op dezelfde behandeling door de overheid en de justitie. Belastinghervorming en dienstplicht zouden een einde moeten maken aan willekeur. Zijn regering werd echter ook gekenmerkt door opkomend nationalisme in het rijk, vanwege de aanvallen door Europese grootmachten. Abdülmecit, vader van niet minder dan 4 sultans (Murat V, Abdülhamit II, Mehmet V Reşat en Mehmet VI Vahdeddin (de allerlaatste sultan van het Osmaanse Rijk), liet grote restauratiewerken uitvoeren aan de Hagia Sophia onder supervisie van de Zwitserse bouwkundige . (nl)
- Abdülmecid I, detto il Riorganizzatore (in turco ottomano: عبد المجيد اول, ʿAbdü’l-Mecīd-i evvel; Istanbul, 25 aprile 1823 – Istanbul, 25 giugno 1861), è stato il trentunesimo sultano dell'Impero ottomano, succeduto a suo padre Mahmud II il 2 luglio 1839. Il suo regno fu noto soprattutto per l'ascesa dei nazionalisti turchi nei territori dell'impero. Abdülmecid era intenzionato a contrastarli, ma fallì malgrado l'integrazione di molti non-musulmani e non-turchi. Egli tentò di stringere anche alleanze con le principali potenze dell'Europa occidentale come Regno Unito e Francia, che combatterono al fianco dell'Impero ottomano nella guerra di Crimea contro la Russia. Nel successivo Congresso di Parigi del 30 marzo 1856, l'Impero ottomano venne ufficialmente incluso tra le potenze europee. Sul piano interno attuò, a partire dal 1839 una grande opera di riorganizzazione, le famose Tanzimat, dell'amministrazione, dell'esercito e dell'economia turca prendendo a modello la Francia. (it)
- Abdülmecid I (ur. 25 kwietnia 1823 w Stambule, zm. 25 czerwca 1861); po arabsku: عبد المجيد الأول – sułtan Imperium osmańskiego, następca swego ojca Mahmuda II od 2 lipca 1839 roku. Podczas jego rządów doszło do rozwoju nacjonalizmu w kraju i wzrostu wpływów europejskich mocarstw. (pl)
- Abdul Mejide I (em turco otomano: عبد المجيد اول; romaniz.: Abdü'l-Mecīd-i evvel, Abd-ul-Medjid, Abdul Mejid, Abdülmecid, Abdülmecit; Constantinopla, 23 de abril de 1823 – Constantinopla, 25 de junho de 1861) foi o 31° Sultão do Império Otomano, sucessor de seu pai Mamude II em 1839. Foi o iniciador do chamado Tanzimat, durante o qual foram introduzidas reformas como a garantia dos direitos do indivíduo e a propriedade para todos os súbditos, a igualdade de todas as confissões religiosas perante a lei. Em 1853, com a sua oposição às exigências russas de exercer o protectorado sobre os seus súbditos ortodoxos, deu origem ao eclodir da Guerra da Crimeia. Sucedeu no poder a seu pai Mamude II em 1839, oito dias depois da ganha por Ibraim Paxá, isto é, no momento mais crítico da luta entre a Turquia e o Egito. A diplomacia europeia deteve Ibrahim que marchava sobre Constantinopla. Dois tratados garantiram ao novo a integridade do seu império e permitiram-lhe continuar as reformas começadas no ano precedente. Em 1848, com risco de descontentar a Áustria e a Rússia, recusou-se a entregar os refugiados húngaros e polacos. Deve-se citar entre as suas reformas o de 18 de Fevereiro de 1856 que melhorava a vida e liberdade dos cristãos. Abdul Mejide teve que reprimir numerosas insurreições. Ameaçado pela Rússia em 1853, foi apoiado no ano seguinte pela França e pela Grã-Bretanha e Irlanda e a guerra do Oriente teve como resultado fazer entrar a Turquia, pelo Tratado de Paris (30 de Março de 1856), no âmbito europeu. Em 1860 as potências europeias tiveram que intervir na Síria e "castigar" os drusos, contra os quais Abdul Mejide se encontrava impotente. O seu irmão Abdulazize sucedeu-lhe pouco tempo depois. (pt)
- Abd ül-Mecid I, född 23 eller 25 april 1823 i Istanbul, död 25 juni 1861 i Istanbul, var sultan över det Osmanska riket från 1 juli 1839 fram till sin död 1861. (sv)
- Абду́л-Меджи́д I (осман. عبد المجيد اول — Abd ül-Mecîd-i evvel, тур. Birinci Abdülmecit) (23 апреля 1823 — 25 июня 1861) — 31-й султан Османской империи, правивший в 1839—1861 годах. Старший сын Махмуда II, которому наследовал 2 июля 1839, вскоре после поражения турецкой армии от египтян у Низиба (24 июня 1839). (ru)
- Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та грузинки Безмялем Валіде Султан. Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном. У 1840-х проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом. У 1852 турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією. За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856, у якій Туреччина, підтримана Францією, Сполученим Королівством і Сардинією, отримала перемогу над Російською імперією. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії. У 1858 оголошено про банкрутство султанської казни. Помер 25 липня 1861 від туберкульозу. (uk)
- 蘇丹阿卜杜勒-邁吉德（土耳其語：Sultan Abdülmecid，1823年4月25日－1861年6月25日），又稱阿卜杜勒-邁吉德一世（鄂圖曼土耳其語：عبد المجيد اول），是奧斯曼帝國的第三十一任蘇丹，於1839年7月2日繼承其父馬哈茂德二世而登基。 他在任期間須面對帝國各地民族主義運動的挑戰。他嘗試推行奧斯曼主義以提高分離主義者對帝國的歸屬感，以遏止民族主義運動。儘管阿卜杜拉·邁吉德一世推行新的法例及改革，致力將國內非穆斯林及非土耳其人融合到奧斯曼帝國的社會，但未能成功。 他亦嘗試鞏固與西歐主要勢力的關係，即英國、法國，並在克里米亞戰爭並肩作戰，對抗俄國。在1856年3月30日的巴黎會議裡，奧斯曼帝國被承認為歐洲國家。阿卜杜勒-邁吉德一世最大的成就是推行坦志麥特改革，該改革由其父馬哈茂德二世開始制定，結果成功使土耳其於1839年現代化。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Abdülmecit I (turc otomà: عبد المجيد اول, ‘Abdü'l-Mecīd-i evvel) (23 d'abril de 1823 – 25 de juny de 1861) va ser soldà de l'Imperi Otomà. Va succeir el seu pare Mahmut II el 2 de juliol de 1839 i governà l'Imperi fins a la seva mort. El seu regne va estar marcat per l'auge dels moviments nacionalistes a través del seu Imperi. Abdülmecit va procurar de promocionar el sentiment otomanista entre les diferents nacions subjectes a l'Imperi, però va fracassar en el seu intent d'integrar els pobles de religió no musulmana i d'ètnia no turca a la societat otomana. (ca)
- Abdülmecid (* 25. April 1823 in Istanbul; † 25. Juni 1861 ebenda; auch Abdul Mecid, Abdul Medschid) war von 1839 bis zu seinem Tod Sultan des Osmanischen Reiches. (de)
- Ο Αμπντούλ Μετζίτ Α΄ (Τουρκ. Abdülmecid I, 25 Απριλίου 1823 - 26 Ιουνίου 1861) ήταν ο 31ος σουλτάνος της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. (el)
- Abd-ul-Meĝid (23-a de aprilo 1823 – 25-a de junio 1861) estis imperiestro de la Osmanida imperio kaj sekvis sian patron Mahmudo la 2-a la 2-an de julio 1839. Lia regno estis notinda pro interna naciismo kaj invadoj kontraŭ Eŭropaj fortoj. (eo)
- Abdulmezid I.a, Abdul Mejid I.a, Abd-ul-Mejid I.a edo Abd Al-Majid I.a Ghazi (otomandar turkieraz: عبد المجيد اول ‘Abdü’l-Mecīd-i evvel) (Istanbul, 1823ko apirilaren 23/25a – ibidem 1861eko ekainaren 25a) otomandar sultana izan zen. Bere agintaldiak 1839tik 1861raino iraun zuen, Mahmut II.a ordezkatuz. Agintea lortu eta berehala, Gulhaneko Hatt-i Sharif edo eskutitza eman zuen, Tanzimat izeneko erreformak bultzatu zituena. eraiki zuen estiloan. 1853an Krimeako Gerran sartu zen. (eu)
- Abdülmecid Ier (en arabe : عبد المجيد الأول), né le 25 avril 1823 et mort le 25 juin 1861, est sultan ottoman du 1er juillet 1839 au 25 juin 1861. (fr)
- 압뒬메지트 1세(오스만 튀르크어: عبد المجيد اول, 튀르키예어: Abdülmecit, 1823년 4월 25일~1861년 6월 25일)는 오스만 제국의 31번째 지배자이자 술탄이다. (재위 1839년 7월 2일~1861년 6월 25일) (ko)
- アブデュルメジト1世（Abdülmecid I, 1823年4月23日あるいは4月25日 - 1861年6月25日）は、オスマン帝国の第31代皇帝（在位：1839年 - 1861年）。第30代皇帝マフムト2世の子で、第32代皇帝アブデュルアズィズの兄。子に第33代皇帝ムラト5世、第34代皇帝アブデュルハミト2世、第35代皇帝メフメト5世、第36代皇帝メフメト6世。 (ja)
- Abdülmecid I (ur. 25 kwietnia 1823 w Stambule, zm. 25 czerwca 1861); po arabsku: عبد المجيد الأول – sułtan Imperium osmańskiego, następca swego ojca Mahmuda II od 2 lipca 1839 roku. Podczas jego rządów doszło do rozwoju nacjonalizmu w kraju i wzrostu wpływów europejskich mocarstw. (pl)
- Abd ül-Mecid I, född 23 eller 25 april 1823 i Istanbul, död 25 juni 1861 i Istanbul, var sultan över det Osmanska riket från 1 juli 1839 fram till sin död 1861. (sv)
- Абду́л-Меджи́д I (осман. عبد المجيد اول — Abd ül-Mecîd-i evvel, тур. Birinci Abdülmecit) (23 апреля 1823 — 25 июня 1861) — 31-й султан Османской империи, правивший в 1839—1861 годах. Старший сын Махмуда II, которому наследовал 2 июля 1839, вскоре после поражения турецкой армии от египтян у Низиба (24 июня 1839). (ru)
- 蘇丹阿卜杜勒-邁吉德（土耳其語：Sultan Abdülmecid，1823年4月25日－1861年6月25日），又稱阿卜杜勒-邁吉德一世（鄂圖曼土耳其語：عبد المجيد اول），是奧斯曼帝國的第三十一任蘇丹，於1839年7月2日繼承其父馬哈茂德二世而登基。 他在任期間須面對帝國各地民族主義運動的挑戰。他嘗試推行奧斯曼主義以提高分離主義者對帝國的歸屬感，以遏止民族主義運動。儘管阿卜杜拉·邁吉德一世推行新的法例及改革，致力將國內非穆斯林及非土耳其人融合到奧斯曼帝國的社會，但未能成功。 他亦嘗試鞏固與西歐主要勢力的關係，即英國、法國，並在克里米亞戰爭並肩作戰，對抗俄國。在1856年3月30日的巴黎會議裡，奧斯曼帝國被承認為歐洲國家。阿卜杜勒-邁吉德一世最大的成就是推行坦志麥特改革，該改革由其父馬哈茂德二世開始制定，結果成功使土耳其於1839年現代化。 (zh)
- عبد المجيد الأول بن محمود الثاني بن عبد الحميد الأول بن أحمد الثالث بن محمد الرابع بن إبراهيم الأول بن أحمد الأول بن محمد الثالث بن مراد الثالث بن سليم الثاني بن سليمان القانوني بن سليم الأول بن بايزيد الثاني بن محمد الفاتح بن مراد الثاني بن محمد الأول جلبي بن بايزيد الأول بن مراد الأول بن أورخان غازي بن عثمان بن أرطغرل. (ar)
- Abdülmecid I. (osmansky: عبد المجيد اول ‘Abdü’l-Medžíd-i evvel; 25. dubna 1823, Konstantinopol – 25. června 1861, Konstantinopol) byl turecký sultán. Je považován za reformního vládce a prvního sultána období reformy Osmanské říše (tanzimat). Jeho edikty zrovnoprávnily všechny občany říše a zaručovaly práva křesťanům. Zreformoval armádu i státní správu, zavedl nové územní členění říše a založil první ministerstva. Udržoval dobré vztahy ze západní Evropou a po boku Francie a Spojeného království bojoval proti Rusku v Krymské válce. Jeho cílem bylo přiblížit do té doby spíše orientální Osmanskou říši více k západní Evropě, v té době již daleko vyspělejší. Dokonce se snažil oblékat a upravovat svůj vzhled více evropsky. (cs)
- Abdulmejid I (Ottoman Turkish: عبد المجيد اول, romanized: ʿAbdü'l-Mecîd-i evvel, Turkish: I. Abdülmecid; 25 April 1823 – 25 June 1861) was the 31st Sultan of the Ottoman Empire and succeeded his father Mahmud II on 2 July 1839. His reign was notable for the rise of nationalist movements within the empire's territories. Abdulmejid wanted to encourage Ottomanism among secessionist subject nations and stop rising nationalist movements within the empire, but despite new laws and reforms to integrate non-Muslims and non-Turks more thoroughly into Ottoman society, his efforts failed in this regard. (en)
- Abdülmecit I (en turco) o ‘Abd ul-Maŷīd I (en árabe) (Constantinopla, Imperio otomano, 23 de abril de 1823 - 25 de junio de 1861, ib.) fue un sultán otomano. Fue Sultán desde 1839 hasta 1861 sucediendo en el trono a Mahmut II. Destaca a su llegada al trono la realización, en 1839, de la por la que se otorgaba la igualdad a todos los súbditos civiles del imperio. Con ello el Imperio entra en una época de reformas (Tanzimat), con reformas en el campo de la justicia, las finanzas, la administración y el ejército. En su gobierno se construyó el Palacio de Dolmabahçe de estilo neobarroco, símbolo de profunda europeización, que hubo en su reinado. (es)
- Abd-ul-Majid I (bahasa Arab: عبد المجيد الأول) (ejaan lain 'Abd ül-Mecid, Abdülmecit dan Abd-ul-Mejid) (23 April 1823 — 25 Juni 1861) adalah sultan Turki Usmani dan menggantikan ayahnya Mahmud II pada tanggal 2 Juli 1839. Masa pemerintahannya ditandai dengan bangkitnya nasionalisme di negara itu dan menempa persekutuan dengan kekuatan utama Eropa. (in)
- Abdülmecid I, detto il Riorganizzatore (in turco ottomano: عبد المجيد اول, ʿAbdü’l-Mecīd-i evvel; Istanbul, 25 aprile 1823 – Istanbul, 25 giugno 1861), è stato il trentunesimo sultano dell'Impero ottomano, succeduto a suo padre Mahmud II il 2 luglio 1839. (it)
- Abdülmecit (Arabisch: عبد المجيد الأول) (andere spellingsvormen zijn bijvoorbeeld 'Abd ül-Mecid en Abd-ul-Mejid) (Istanbul, 23 april 1823 — aldaar, 25 juni 1861) was de 31e sultan van het Ottomaanse Rijk en volgde op 2 juli 1839 zijn vader Mahmud II op. Zijn regering werd echter ook gekenmerkt door opkomend nationalisme in het rijk, vanwege de aanvallen door Europese grootmachten. (nl)
- Abdul Mejide I (em turco otomano: عبد المجيد اول; romaniz.: Abdü'l-Mecīd-i evvel, Abd-ul-Medjid, Abdul Mejid, Abdülmecid, Abdülmecit; Constantinopla, 23 de abril de 1823 – Constantinopla, 25 de junho de 1861) foi o 31° Sultão do Império Otomano, sucessor de seu pai Mamude II em 1839. Em 1848, com risco de descontentar a Áustria e a Rússia, recusou-se a entregar os refugiados húngaros e polacos. Deve-se citar entre as suas reformas o de 18 de Fevereiro de 1856 que melhorava a vida e liberdade dos cristãos. Abdul Mejide teve que reprimir numerosas insurreições. (pt)
- Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та грузинки Безмялем Валіде Султан. Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном. (uk)
|
