| dbo:abstract
|
- Les protestes prorusses a Ucraïna són una sèrie de manifestacions, disturbis i episodis de desordre civil esdevinguts a les regions de l'est i sud d'aquest país a partir del 22 de febrer de 2014, com a reacció a l'Euromaidan i en paral·lel a la crisi de Crimea al mateix país. Amb posterioritat les protestes es van intensificar, se les va qualificar de conflicte social o «insurrecció separatista». Van donar pas al conflicte armat a l'est d'Ucraïna de 2014 a partir, aproximadament, del 12 d'abril. Alguns mitjans russos es van referir aleshores a l'esdeveniment com una «Primavera Russa» (en rus: Русская весна). D'altra banda, es van detectar ciutadans russos participant en tals protestes, mentre que l'Organització per a la Seguretat i la Cooperació a Europa (OSCE) va denunciar que Ucraïna havia prohibit l'entrada al país a periodistes russos. Les protestes van ocórrer en almenys a onze ciutats, com Donetsk, Khàrkov, Odessa, Luhansk, Mikolaiv, Dniprò, Mariúpol, Melitòpol, i Kherson Durant les protestes, molts activistes van utilitzar banderes de Rússia i banderes amb bandes taronja i negre, és a dir, colors de l'Orde de Sant Jordi, que en forma de llaços solidaris es fan servir per commemorar el Dia de la Victòria en la Gran Guerra Pàtria i altres accions patriòtiques russes. El 7 d'abril, activistes prorussos van autoproclamar la República Popular de Donetsk i la República Popular de Khàrkov. El 8 d'abril, activistes planejaven la proclamació de la República Parlamentària de Luhansk. El 13 d'abril, les autoritats de Kíiv van engegar una operació especial contra l'est del país en la qual les Forces Armades van participar, el que va ser l'inici del conflicte armat a l'est d'Ucraïna de 2014. Segons el deposat president d'Ucraïna Víktor Ianukòvitx, això deixava Ucraïna a la «vora d'una guerra civil». El Ministeri d'Exteriors de Rússia també va qualificar l'acció de «criminal» i va condemnar les accions del govern ucraïnès. (ca)
- منذ نهاية فبراير عام 2014، اندلعت مظاهرات للجماعات الموالية لروسيا والمناهضة للحكومة في المدن الكبرى في المناطق الشرقية والجنوبية من أوكرانيا، وذلك بعد حركة الميدان الأوروبي والثورة الأوكرانية لعام 2014. خلال المرحلة الأولى من الاضطرابات، المعروفة باسم «الربيع الروسي» (بالروسية: Русская весна، بالحروف اللاتينية: Russkaya Vesna) ضم الاتحاد الروسي أراضي القرم الأوكرانية بعد تدخل عسكري روسي، وانتقادات دولية (بناء على قرار الأمم المتحدة 68/262) استفتاء القرم. تصاعدت الاحتجاجات في منطقتي دونيتسك ولوهانسك (الأوبلاستات) لتتحول إلى تمرد انفصالي مسلح موالٍ لروسيا، بما في ذلك حملة سياسية وعسكرية منسقة ضد أوكرانيا من قبل الاتحاد الروسي. منذ أواخر عام 2014، تعرضت مدن خارج منطقة القتال في دونباس، مثل خاركيف وأوديسا وكييف وماريوبول، للقصف الذي استهدف منظمات الوحدة الموالية لأوكرانيا. للحفاظ على سيطرتها على جنوب وشرق أوكرانيا، شنت الحكومة «عملية مكافحة الإرهاب» (إيه تي أو)، حيث أرسلت القوات المسلحة لقمع الاضطرابات. (ar)
- Proruské nepokoje na Ukrajině probíhají od začátku roku 2014 zejména v převážně rusky mluvících oblastech a městech na jihovýchodní Ukrajině jako pokračování celoukrajinské krize. Pod názvem Antimajdan probíhaly nejprve jako proruská a projanukovyčská reakce na proevropské a protijanukovyčské hnutí Euromajdan. Po sesazení Viktora Janukovyče z postu prezidenta Ukrajiny ale získaly tyto nepokoje na síle na Krymu, kde došlo k jeho anexi Ruskem. Odtržení Krymu následně posílilo separatistické tendence i v dalších regionech jihovýchodu Ukrajiny. Ruská menšina obviňuje vládu z upírání svých práv a požaduje jejich posílení, extrémnější část požaduje odtržení od Ukrajiny a začlenění do Ruska. Ukrajinská vláda z rozdmýchávání nepokojů viní Rusko a jeho agenty. Protesty během dubna vyústily ve vyhlášení lidových republik v Doněcku a později v Luhansku, na což ukrajinská vláda zareagovala vysláním armády. Tento zásah a odpor separatistů proti němu si vyžádaly oběti na lidských životech. Ze šarvátek na začátku dubna se situace pomalu během dubna a května zvrhla v občanskou válku, především v ruskojazyčných oblastech na východě země. (cs)
- From the end of February 2014, demonstrations by pro-Russian and anti-government groups took place in major cities across the eastern and southern regions of Ukraine in the aftermath of the Revolution of Dignity, which resulted in the success of Euromaidan in ousting then-President Viktor Yanukovych. The unrest, supported by Russia in the midst of the Russo-Ukrainian War, has been referred to in Russia as the "Russian Spring" (Russian: Русская весна, romanized: Russkaya vesna, Ukrainian: Російська весна, romanized: Rosiiska vesna). During its first phase in February–March 2014, the Ukrainian territory of Crimea was invaded and subsequently annexed by Russia following an internationally unrecognized referendum, with the United Nations General Assembly voting in favor of Ukraine's territorial integrity. Concurrently, protests by anti-Maidan and pro-Russian groups took place across other parts of eastern and southern Ukraine. Local separatists, some directed and financed by the Russian security services, took advantage of the situation and occupied government buildings in Donetsk, Luhansk, and Kharkiv oblasts in early March 2014. The Ukrainian government was able to quickly quell this unrest, and removed the separatists by 10 March. In the second phase from April 2014, armed Russian-backed groups seized government buildings across Donetsk and Luhansk oblasts, together known as the Donbas, and launched a separatist insurgency in the region. To suppress this insurgency, the Ukrainian government began what it called an "Anti-Terrorist Operation" (ATO), sending in the armed forces to quell the unrest. Unrest in Kharkiv and Odesa oblasts did not escalate into full-scale armed conflict, although dozens of mostly pro-Russian protestors were killed. Order was restored in these regions with the co-operation of the local civil authorities, though pro-Russian disturbances, such as bombings, continued throughout the year. (en)
- Ukrainako errusiazaleen protestak 2014ko otsailaren 22tik gaur egun arte estatuaren hegoaldean eta ekialdean egon diren manifestazio, istilu eta desobedientzia zibilei deitzen zaie. Euromaidan eta gertakarien ondorio da. Komunikabide batzuek "Errusiar Udaberria" bezala izendatu dituzte gertakariok . Protestak Donetsk, Kharkiv, Odesa, Luhansk, Mykolaiv, Dnipropetrovsk, Mariupol, Melitopol, eta Kherson hirietan gertatu dira. (eu)
- Las protestas prorrusas en Ucrania hacen referencia a una serie de manifestaciones, disturbios y episodios de desorden civil acaecidos en las regiones del este y sur de dicho país entre febrero y mayo de 2014, como reacción al fin del gobierno de Víktor Yanukóvich producto de las protestas del Euromaidán y, en paralelo a la crisis de Crimea en el mismo país. El 21 de noviembre de 2013 en Kiev se inició el Euromaidán, una serie de manifestaciones de índole europeísta debido a la suspensión de la firma del Acuerdo de Asociación entre Ucrania y la Unión Europea. Tras varios meses de protestas y disturbios y luego del llamado Jueves Negro (20 de febrero de 2014) en el que murieron más de 60 manifestantes en este marco de tensión, el 22 de febrero, por la mañana, los manifestantes opositores ocuparon las principales instituciones con sede en Kiev. La Rada Suprema tomó el control del país y Oleksandr Turchínov asumió la coordinación del Gobierno y la presidencia del Parlamento, cayendo así el gobierno de Yanukóvich. Algunos medios rusos se han referido al fenómeno como la «Primavera rusa» (del ruso: Русская весна). Por otro lado, fue detectada la presencia de ciudadanos rusos participando en tales protestas, mientras que la Organización para la Seguridad y la Cooperación en Europa (OSCE) denunció que Ucrania ha prohibido la entrada al país a periodistas rusos. Las protestas ocurrieron al menos en y numerosos activistas utilizaron banderas de Rusia así como banderas con bandas anaranjadas y negras, los colores de la Orden de San Jorge, que en forma de lazos solidarios se utilizan para conmemorar el Día de la Victoria en la Gran Guerra Patria y otras acciones patrióticas rusas. En medio de las protestas separatistas se produjo una intervención militar, donde las Fuerzas Armadas de Rusia se desplegaron en Crimea —incluyendo Sebastópol—, con el objetivo, según el Kremlin, de garantizar la integridad de los ucranianos prorrusos habitantes de Crimea y las bases rusas estacionadas allí, hasta que se normalizara la situación socio-política; desoyendo las advertencias de no invadir lanzadas por Estados Unidos y Kiev. Sin embargo, la cancillería rusa declaró en reiteradas ocasiones que Rusia no realizaba ninguna actividad militar «inusual o imprevista» en la frontera ucraniana. No obstante, en marzo de 2015 el presidente Putin reconoció que fue él mismo quién dirigió al detalle la operación militar para la "reunificación" del país con Crimea. En este periodo de protestas se dio la adhesión de Crimea a Rusia (en la península existen tropas rusas desde 1783). Desde 1997 —luego de la disolución de la Unión Soviética y de la independencia ucraniana—, Rusia arrendó la Flota del Mar Negro a Ucrania por un precio anual de unos US$100 millones. El acuerdo incluyó el estacionamiento de las flotas rusa y ucraniana en bases separadas y, en 2010 el contrato de arrendamiento fue extendido hasta 2042. (es)
- À partir de fin février 2014, des manifestations de groupes pro-russes et antigouvernementaux ont lieu dans les grandes villes des régions de l'est et du sud de l'Ukraine, au lendemain du mouvement Euromaïdan et de la Révolution de la dignité. Ces troubles, fomentés par la Russie dans le cadre d'une campagne politique et militaire coordonnée contre l'Ukraine, sont connus en Russie sous le nom de « Printemps russe » (russe : Русская весна, ukrainien : Російська весна). Au cours de sa première phase en février-mars 2014, le territoire ukrainien de Crimée est envahi puis annexé par la Russie à la suite d'un référendum internationalement critiqué (basé sur la résolution 68/262 de l'ONU). Parallèlement, des manifestations de groupes anti-Maidan et pro-russes ont lieu dans d'autres parties de l'est et du sud de l'Ukraine. Des séparatistes locaux, certains dirigés et financés par les services de sécurité russes, profitent de la situation et occupent des bâtiments gouvernementaux dans les oblasts de Donetsk, Louhansk et Kharkiv début mars 2014. Le gouvernement ukrainien parvient apaiser rapidement ces troubles et expulse les séparatistes le 10 mars. Au cours de la deuxième phase, à partir d'avril 2014, des groupes armés soutenus par la Russie saisissent des bâtiments gouvernementaux dans les oblasts de Donetsk et de Louhansk, communément appelés le Donbass, et lancent une insurrection séparatiste dans la région. Pour réprimer cette insurrection, le gouvernement ukrainien lance ce qu'il appelle une « opération anti-terroriste » (ATO), envoyant les forces armées pour réprimer les troubles. Les troubles dans les oblasts de Kharkiv et d'Odessa, en revanche, ne se transformeront pas en conflit armé. L'ordre est reconstitué dans ces régions avec la coopération des autorités civiles locales, bien que les désordres pro-russes, tels que les bombardements, continueront tout au long de l'année. (fr)
- Kerusuhan pro-Rusia di Ukraina 2014 adalah sebuah peristiwa demonstrasi oleh kelompok-kelompok pro-Rusia dan anti pemerintah berlangsung di kota-kota besar di seluruh Ukraina timur dan Ukraina selatan, sebagai dampak dari gerakan Euromaidan dan revolusi Ukraina 2014. Dalam tahap awal kerusuhan, Krimea dianeksasi oleh Federasi Rusia setelah krisis di wilayah tersebut, intervensi militer Rusia, dan kritik internasional terhadap referendum. Protes di Oblast Donetsk dan Oblast Luhansk meningkat menjadi pemberontakan separatis bersenjata. Hal ini menyebabkan pemerintah Ukraina meluncurkan serangan militer balasan terhadap pemberontak, yang mengakibatkan terjadinya Perang di Donbas. Dari akhir tahun 2014, kota di luar zona tempur Donbass, seperti Kharkiv, Odesa, Kyiv, dan Mariupol, diserang dengan pengeboman yang menargetkan organisasi persatuan pro-Ukraina. (in)
- Dalla fine di febbraio 2014 diverse dimostrazioni da parte dei manifestanti filorussi e dei gruppi antigovernativi hanno avuto luogo nelle maggiori città dell'Ucraina orientale e meridionale, come conseguenza dell'affermarsi del movimento Euromaidan e della rivoluzione ucraina. Durante la prima fase dei disordini, la Crimea fu annessa alla Russia dopo una crisi nella regione, l'intervento militare russo e un referendum contestato in ambito internazionale. Le proteste negli oblast' di Donetsk e Luhans'k sfociarono in un'insurrezione separatista armata. Ciò indusse il governo ucraino a lanciare una controffensiva militare contro gli insorti che portò alla guerra in corso nel Donbass. (it)
- 2014년 우크라이나 친러시아 분쟁(우크라이나어: Проросійські виступи в Україні 2014)은 2014년 우크라이나 혁명으로 수립된 친서방 정권에 반대하는 친러파들의 동부와 남부 우크라이나에서 일어나고 있는 시위이다. 급기야 도네츠크주 도네츠크의 친러 시위대는 4월 7일 도네츠크주를 도네츠크 인민 공화국으로 독립을 선언했으며, 루한스크주의 루한스크도 루한스크 인민 공화국으로 독립을 선포했다. 5월 24일에는 도네츠크 인민 공화국의 정부 인사들과 돈바스 인민군, 러시아 유라시아 당의 당수 알렉산드르 두긴이 모여 노보로시야 연방국을 선포하였다. 9월 6일에는 우크라이나의 대통령 페트로 포로셴코 대통령과 독립을 선포한 도네츠크주의 세르히 타루타 주지사 등이 만나 휴전 협정을 체결하기로 결정했으나, 도네츠크 지역과 마리우폴 지역에서는 아직도 지속적인 교전이 계속되고 있다. (ko)
- 2014年ウクライナでの親ロシア派騒乱（2014ねんウクライナでのしんロシアはそうらん、英: 2014 pro-Russian unrest in Ukraine）は、2014年2月末からウクライナ東部と南部の主要都市で親ロシア派の反政府グループが起こした一連のデモ活動。ユーロマイダン運動と2014年ウクライナ騒乱の余波で起こった。 「ロシアの春(ロシア語: Русская весн)」としても知られる騒乱初期段階に、ウクライナ領土のクリミアがロシアの軍事介入を経てロシアに併合されるも、その是非を問うクリミア住民投票は国際的に（国際連合総会決議68/262に基づいて）批判された。ドネツィク州とルハーンシク州での抗議行動は、武装した親露派分離主義による反乱（ドンバス戦争）へと激化していった。2014年半ば以降は、ハルキウ、オデッサ、キエフ、マリウポリなどドンバス戦闘区域の外側にある都市が、親ウクライナ統一組織を標的とした爆撃に見舞われた。ウクライナ南部と東部にわたる統治を維持するため、政府は「テロ対抗作戦(ATO)」を立案し、この騒乱を鎮圧するべく軍隊を派遣した。 (ja)
- Prorosyjski separatyzm na Ukrainie – szereg działań nieregularnych i wojna podjazdowa o charakterze społecznym, politycznym i militarnym prowadzonych przez Federację Rosyjską od 2014 we wschodniej i południowej części Ukrainy, będące pokłosiem reakcji Rosji na zmiany polityczne na Ukrainie w wyniku rewolucji Euromajdanu i odsunięcie od władzy prezydenta Ukrainy Wiktora Janukowycza z prorosyjskiej Partii Regionów. Oprócz sił zbrojnych Federacji Rosyjskiej działania militarne są prowadzone przez uzbrojone grupy, które występowały na tak zwanych antymajdanach przeciwko władzom centralnym w Kijowie po 22 lutego 2014. W wyniku działań Rosji w okresie luty–marzec 2014 została anektowana Autonomiczna Republika Krymu wraz z miastem wydzielonym Sewastopol.Na terytorium wschodniej Ukrainy kontrolowanym przez Federację Rosyjską proklamowano samozwańcze „republiki ludowe” charkowską, doniecką oraz ługańską. (pl)
- Протесты на Юго-Востоке Украины в 2014 году — общественно-политические акции против украинских властей, в защиту статуса русского языка, под антиправительственными, федералистскими, пророссийскими и сепаратистскими лозунгами, охватившие с конца февраля — начала марта 2014 года города Юго-Востока Украины после силовой смены власти, обострившей противоречия между Западом и Востоком Украины и приведшей к нестабильности и расколу в обществе. Такая обстановка выдвинула на первый план внутренние противоречия украинского общества, которые начали проявляться ещё в середине 1990-х годов и обострились во времена «Оранжевой революции», а затем в ходе событий, происходивших после ноября 2013 года. Протесты местного населения были вызваны неприятием силового антиконституционного характера смены власти на Украине, отказом нового руководства учитывать мнения и интересы значительных групп населения Юго-Востока, настроенных на сохранение тесных связей с Россией, и намерением ультраправых движений, усиливших за время Евромайдана своё политическое влияние, распространить на русскоязычные регионы Юго-Востока методы и приёмы силового давления, опробованные в ходе массовых беспорядков в Киеве и на западе Украины (захват административных зданий, снос памятников советского времени). В областных центрах Юго-Востока накал противостояния привёл к столкновениям между сторонниками и противниками новой власти, в ходе которых появились первые жертвы. В отчёте Миссии ОБСЕ по оценке положения в области прав человека, работавшей на Украине в марте-апреле 2014 года, указывалось, что с конца февраля 2014 года возникла тенденция одновременного проведения собраний, организуемых группами сторонников и противников Майдана, с применением насилия. За единичными вспышками насилия последовали более жёсткие столкновения. Такие события происходили во всех городах, посещённых Миссией, в особенности в Донецке, Луганске, Николаеве, Одессе, Севастополе, Симферополе и Ялте. Методы, применявшиеся виновниками этих актов насилия в отношении своих оппонентов, включали, в числе прочего, поджоги легковых автомобилей, рассылку угроз через социальные сети в Интернете, запугивание путём публикации в Интернете персональных данных, травлю отдельных лиц в листовках (обвиняющих их в совершении уголовных преступлений), которые вывешивались в местах их проживания, агрессивные кампании в СМИ, шантаж и проведение милицейских расследований не в отношении предполагаемых преступников, а в отношении пострадавших. В течение всего периода работы Миссии и во всех регионах, где она работала, милиция демонстрировала, с одной стороны, предубеждение против групп сторонников Майдана, а с другой — попустительствовала их противникам. Как отмечалось в отчёте Миссии ОБСЕ, на фоне возросшей поляризации украинского общества, серьёзных посягательств на свободу СМИ и возросшего потока тенденциозной информации, дезинформации и пропаганды участились проявления нетерпимости, широко распространились случаи применения выражений ненависти по отношению к иным этническим и религиозным группам. В частности, в юго-восточных регионах Украины возникла тенденция связывать политическую ориентацию людей (сторонников или противников Майдана) с их этнической принадлежностью. В ряде случаев целью нападений становились украинские символы, а также транспортные средства с флагом Украины и другими национальными символами. Активных сторонников Майдана нередко называли «бандеровцами», «фашистами» и «нацистами», а выступления в защиту территориальной целостности и унитарности Украины преподносились как проявление национализма. Как показывают социологические исследования, целью протестов на юго-востоке Украины изначально была не смена власти, а изменение формы государственного устройства. Согласно опросу жителей этой части Украины, проведённому Международным институтом социологии (Киев) 8-16 апреля 2014 года, «государственное устройство Украины должно быть унитарным, но с децентрализацией власти и расширением прав областей (45,2 %), федеративным (24,8 %), унитарным (19,1 %)». Наибольшее количество сторонников децентрализации было отмечено в Херсонской, Запорожской и Днепропетровской областях; федерализации — в Луганской, Донецкой и Харьковской областях; унитарного государства — в Одесской области. Данные социологического опроса свидетельствуют, что более всего у населения Юго-Востока Украины вызывали тревогу: разгул бандитизма в стране (43,1 %), крах украинской экономики (39,2 %), угроза гражданской войны (31,7 %), невыплата пенсий и зарплат (24,6 %), разрыв экономических связей с Россией (19,7 %) и рост радикализма и национализма (19,1 %). На вопрос «Какие шаги Вы ожидаете от центральной власти для сохранения единства страны?» жители Юго-Востока в начале апреля 2014 г. ответили: разоружение и роспуск незаконных радикальных формирований (37,8 %), восстановление экономического и политического диалога с РФ (23 %), обозначение чёткой перспективы экономики Юго-Востока, поддержка предприятий региона (22,4 %), отмежевание от националистической и радикальной риторики (16,3 %). Как отмечалось в отчёте Миссии ОБСЕ, в юго-восточных регионах страны имелось представление о недостаточном представительстве его интересов в исполнительных и законодательных структурах власти. Для этого имелись три основные причины:
* ослабление позиций Партии регионов, в основном поддерживаемой населением востока Украины, подорвало возможности русскоговорящего сообщества по обеспечению эффективного представительства в принятии политических решений;
* пришедшее к власти правительство не выражало интересы всех граждан Украины, так как в нём доминировали члены партий «Батькивщина» и «Свобода», которые, как считалось, в основном представляли интересы Западной Украины. Многие носители русского языка из восточных регионов выражали опасения, что после смены власти их интересы не представлены надлежащим образом или вообще не представлены в Верховной раде и в структурах центрального правительства;
* многие из собеседников Миссии ссылались на решения новых властей о замене ряда высокопоставленных должностных лиц в регионах (в том числе губернаторов, городских голов и руководителей милиции) сторонниками партий из новой коалиции, в основном выходцами из Западной Украины, что ещё более подрывало возможность их участия в процессах принятия решений. В отчёте Миссии ОБСЕ указывалось на наличие «заслуживающих доверие утверждений» отдельных представителей русскоговорящего сообщества, занимающих выборные должности, о том, что на них или их семьи оказывается давление, а также что их запугивают. В ряде случаев это вылилось в уничтожение имущества — автомобилей и домов. Миссия также обратила внимание на сообщения о случаях травли политических представителей меньшинств в ходе публичных собраний, причём им угрожали применением физического насилия и даже применяли физическое насилие. В отчёте Миссии ОБСЕ указывалось на наличие «заслуживающих доверие утверждений» и «подкреплённых свидетельских показаний» о том, что среди участников акций противников Майдана находились лица, которые «подстрекали к насилию или стремились ужесточить его, особенно в Донецке, Харькове и Луганске»: «В распоряжении этих людей были транспортные средства, доставлявшие их в центры городов, где проходили собрания, из соседних украинских городков или через границу из Российской Федерации. Эти люди прибывали на автобусах или в частных автомобилях, причём на некоторых из них были российские регистрационные номера, а некоторые были без номеров. Некоторые из этих лиц были вооружены металлическими прутьями. Ряд источников отмечали, что они говорили с русским акцентом или у них было русское произношение… По сообщениям, участвовавшие в насилии люди не были активистами; их целью было не проведение контр-демонстрации или выражение каких-либо взглядов, а срыв собраний оппонентов, нарушение их права на демонстрацию. Местных жителей, искренне выступавших против Майдана, нередко было на этих собраниях меньше, чем приезжих». По мере радикализации выступлений и появления новых пророссийских лидеров мирные протесты на территории Донецкой и Луганской областей постепенно переросли в вооружённое противостояние, а лозунги федерализации Украины сменились здесь требованиями самостоятельности регионов и привели к провозглашению Донецкой и Луганской народных республик. Для подавления сепаратистских выступлений украинское руководство объявило о начале антитеррористической операции. В остальных регионах в результате жёсткой позиции властей открытые массовые протесты постепенно сошли на нет. Существует мнение, что к настоящему времени понятие «Юго-Восток Украины», предполагающее единую позицию населения макрорегиона по ключевым политическим вопросам, заметно отличающуюся от настроений населения других регионов (Запад, Центр Украины), утратило смысл в связи с колоссальными сдвигами в общественном мнении, произошедшими в результате событий в Крыму и Донбассе. (ru)
- Os protestos pró-russos na Ucrânia se referem a uma série de protestos, manifestações e motins por ultranacionalistas pró-Rússia e grupos antigovernamentais que ocorrem nas principais cidades das regiões oriental e meridional da Ucrânia, como reação ao Euromaidan e em paralelo à Crise na Crimeia no mesmo país. Os protestos nos oblasts de Donetsk e Luhansk se intensificaram e transformaram em uma "insurgência separatista" e abriram caminho para um conflito armado no leste a cerca de 12 de abril. Alguns meios de imprensa em russo têm se referido ao fenômeno como "Primavera Russa", por outro lado foi detectada a presença de cidadãos russos participando de tais protestos. Os protestos ocorreram em pelo menos 11 cidades como: Donetsk, Carcóvia, Odessa, Luhansk, Mikolayiv, Dnipropetrovsk, Mariupol, Melitopol e Kherson. Durante os protestos, muitos ativistas utilizavam bandeiras da Rússia e bandeiras e fitas com faixas laranja e preto (faixas da Ordem de São Jorge, utilizadas pelos nacionalistas russos). Em 13 de abril, as autoridades de Kiev lançaram uma operação especial contra o leste do país, com a participação das Forças Armadas, no que foi o início do conflito armado no leste. Segundo o presidente deposto Viktor Yanukovich isso deixa a Ucrânia a "beira de uma guerra civil". O Ministério das Relações Exteriores da Rússia também classificou como "criminosa" e condenou as ações do governo ucraniano. (pt)
- Проросійські виступи в Україні (Російська весна) — серія акцій, проведених за участі російських спецслужб, найманців та незадоволених подіями Євромайдану громадян України, у східних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року. Учасники акцій виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення місцевих референдумів (не передбачених Конституцією України) щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. На противагу цим акціям у східних та південних регіонах проукраїнські сили проводили акції на підтримку територіальної цілісності України та її державного устрою. У ході демонстрацій проросійські активісти та найманці здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА). Між учасниками проросійських найманців та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Харкові та Донецьку, під час яких постраждали десятки осіб та загинула щонайменше 1 особа. (uk)
- 乌克兰亲俄动乱是指2014年起烏克蘭境內亲俄分子發動的武裝衝突。烏克蘭於2014年爆發親歐示威後，旋即廢黜親俄總統亞努科維奇，之後亲俄以及反烏克蘭新政府的团体自2月起即不斷在東烏克蘭和南烏克蘭的大城市發動示威。俄罗斯將烏克蘭境內的一系列親俄動亂称为俄罗斯之春(俄語：Русская весна） 。 2014年2月至3月，乌克兰领土克里米亚被俄羅斯佔領。与此同时，亲俄团体在哈爾科夫州、盧甘斯克州、顿涅茨克州舉行抗議活動。俄罗斯安全部门甚至指挥和资助這些州的親俄分离主义分子。2014年3月初，親俄武裝分子占领了顿涅茨克州、卢甘斯克州和哈尔科夫州的政府大楼。乌克兰政府之後出動軍隊鎮壓這些分離主義分子，并於3月10日之前将分离主义分子趕出州政府大樓 。 2014年4月开始，俄罗斯支持的乌克兰东部亲俄武装再次佔領了顿涅茨克州和卢甘斯克州的政府大楼，並且這些武裝分子還攻佔了顿涅茨克州和卢甘斯克州的其他地方。乌克兰政府隨後再次派出武装部队與分離主義分子交戰，這導致雙方之間爆發了顿巴斯战争。另一方面，哈尔科夫州和敖德萨州的动乱没有升级为武装冲突。这些地区的秩序得到了恢复。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ukrainako errusiazaleen protestak 2014ko otsailaren 22tik gaur egun arte estatuaren hegoaldean eta ekialdean egon diren manifestazio, istilu eta desobedientzia zibilei deitzen zaie. Euromaidan eta gertakarien ondorio da. Komunikabide batzuek "Errusiar Udaberria" bezala izendatu dituzte gertakariok . Protestak Donetsk, Kharkiv, Odesa, Luhansk, Mykolaiv, Dnipropetrovsk, Mariupol, Melitopol, eta Kherson hirietan gertatu dira. (eu)
- Dalla fine di febbraio 2014 diverse dimostrazioni da parte dei manifestanti filorussi e dei gruppi antigovernativi hanno avuto luogo nelle maggiori città dell'Ucraina orientale e meridionale, come conseguenza dell'affermarsi del movimento Euromaidan e della rivoluzione ucraina. Durante la prima fase dei disordini, la Crimea fu annessa alla Russia dopo una crisi nella regione, l'intervento militare russo e un referendum contestato in ambito internazionale. Le proteste negli oblast' di Donetsk e Luhans'k sfociarono in un'insurrezione separatista armata. Ciò indusse il governo ucraino a lanciare una controffensiva militare contro gli insorti che portò alla guerra in corso nel Donbass. (it)
- 2014년 우크라이나 친러시아 분쟁(우크라이나어: Проросійські виступи в Україні 2014)은 2014년 우크라이나 혁명으로 수립된 친서방 정권에 반대하는 친러파들의 동부와 남부 우크라이나에서 일어나고 있는 시위이다. 급기야 도네츠크주 도네츠크의 친러 시위대는 4월 7일 도네츠크주를 도네츠크 인민 공화국으로 독립을 선언했으며, 루한스크주의 루한스크도 루한스크 인민 공화국으로 독립을 선포했다. 5월 24일에는 도네츠크 인민 공화국의 정부 인사들과 돈바스 인민군, 러시아 유라시아 당의 당수 알렉산드르 두긴이 모여 노보로시야 연방국을 선포하였다. 9월 6일에는 우크라이나의 대통령 페트로 포로셴코 대통령과 독립을 선포한 도네츠크주의 세르히 타루타 주지사 등이 만나 휴전 협정을 체결하기로 결정했으나, 도네츠크 지역과 마리우폴 지역에서는 아직도 지속적인 교전이 계속되고 있다. (ko)
- 2014年ウクライナでの親ロシア派騒乱（2014ねんウクライナでのしんロシアはそうらん、英: 2014 pro-Russian unrest in Ukraine）は、2014年2月末からウクライナ東部と南部の主要都市で親ロシア派の反政府グループが起こした一連のデモ活動。ユーロマイダン運動と2014年ウクライナ騒乱の余波で起こった。 「ロシアの春(ロシア語: Русская весн)」としても知られる騒乱初期段階に、ウクライナ領土のクリミアがロシアの軍事介入を経てロシアに併合されるも、その是非を問うクリミア住民投票は国際的に（国際連合総会決議68/262に基づいて）批判された。ドネツィク州とルハーンシク州での抗議行動は、武装した親露派分離主義による反乱（ドンバス戦争）へと激化していった。2014年半ば以降は、ハルキウ、オデッサ、キエフ、マリウポリなどドンバス戦闘区域の外側にある都市が、親ウクライナ統一組織を標的とした爆撃に見舞われた。ウクライナ南部と東部にわたる統治を維持するため、政府は「テロ対抗作戦(ATO)」を立案し、この騒乱を鎮圧するべく軍隊を派遣した。 (ja)
- 乌克兰亲俄动乱是指2014年起烏克蘭境內亲俄分子發動的武裝衝突。烏克蘭於2014年爆發親歐示威後，旋即廢黜親俄總統亞努科維奇，之後亲俄以及反烏克蘭新政府的团体自2月起即不斷在東烏克蘭和南烏克蘭的大城市發動示威。俄罗斯將烏克蘭境內的一系列親俄動亂称为俄罗斯之春(俄語：Русская весна） 。 2014年2月至3月，乌克兰领土克里米亚被俄羅斯佔領。与此同时，亲俄团体在哈爾科夫州、盧甘斯克州、顿涅茨克州舉行抗議活動。俄罗斯安全部门甚至指挥和资助這些州的親俄分离主义分子。2014年3月初，親俄武裝分子占领了顿涅茨克州、卢甘斯克州和哈尔科夫州的政府大楼。乌克兰政府之後出動軍隊鎮壓這些分離主義分子，并於3月10日之前将分离主义分子趕出州政府大樓 。 2014年4月开始，俄罗斯支持的乌克兰东部亲俄武装再次佔領了顿涅茨克州和卢甘斯克州的政府大楼，並且這些武裝分子還攻佔了顿涅茨克州和卢甘斯克州的其他地方。乌克兰政府隨後再次派出武装部队與分離主義分子交戰，這導致雙方之間爆發了顿巴斯战争。另一方面，哈尔科夫州和敖德萨州的动乱没有升级为武装冲突。这些地区的秩序得到了恢复。 (zh)
- منذ نهاية فبراير عام 2014، اندلعت مظاهرات للجماعات الموالية لروسيا والمناهضة للحكومة في المدن الكبرى في المناطق الشرقية والجنوبية من أوكرانيا، وذلك بعد حركة الميدان الأوروبي والثورة الأوكرانية لعام 2014. خلال المرحلة الأولى من الاضطرابات، المعروفة باسم «الربيع الروسي» (بالروسية: Русская весна، بالحروف اللاتينية: Russkaya Vesna) ضم الاتحاد الروسي أراضي القرم الأوكرانية بعد تدخل عسكري روسي، وانتقادات دولية (بناء على قرار الأمم المتحدة 68/262) استفتاء القرم. تصاعدت الاحتجاجات في منطقتي دونيتسك ولوهانسك (الأوبلاستات) لتتحول إلى تمرد انفصالي مسلح موالٍ لروسيا، بما في ذلك حملة سياسية وعسكرية منسقة ضد أوكرانيا من قبل الاتحاد الروسي. (ar)
- Les protestes prorusses a Ucraïna són una sèrie de manifestacions, disturbis i episodis de desordre civil esdevinguts a les regions de l'est i sud d'aquest país a partir del 22 de febrer de 2014, com a reacció a l'Euromaidan i en paral·lel a la crisi de Crimea al mateix país. Amb posterioritat les protestes es van intensificar, se les va qualificar de conflicte social o «insurrecció separatista». Van donar pas al conflicte armat a l'est d'Ucraïna de 2014 a partir, aproximadament, del 12 d'abril. (ca)
- Proruské nepokoje na Ukrajině probíhají od začátku roku 2014 zejména v převážně rusky mluvících oblastech a městech na jihovýchodní Ukrajině jako pokračování celoukrajinské krize. Pod názvem Antimajdan probíhaly nejprve jako proruská a projanukovyčská reakce na proevropské a protijanukovyčské hnutí Euromajdan. Po sesazení Viktora Janukovyče z postu prezidenta Ukrajiny ale získaly tyto nepokoje na síle na Krymu, kde došlo k jeho anexi Ruskem. Odtržení Krymu následně posílilo separatistické tendence i v dalších regionech jihovýchodu Ukrajiny. Ruská menšina obviňuje vládu z upírání svých práv a požaduje jejich posílení, extrémnější část požaduje odtržení od Ukrajiny a začlenění do Ruska. Ukrajinská vláda z rozdmýchávání nepokojů viní Rusko a jeho agenty. Protesty během dubna vyústily ve vyhlá (cs)
- From the end of February 2014, demonstrations by pro-Russian and anti-government groups took place in major cities across the eastern and southern regions of Ukraine in the aftermath of the Revolution of Dignity, which resulted in the success of Euromaidan in ousting then-President Viktor Yanukovych. The unrest, supported by Russia in the midst of the Russo-Ukrainian War, has been referred to in Russia as the "Russian Spring" (Russian: Русская весна, romanized: Russkaya vesna, Ukrainian: Російська весна, romanized: Rosiiska vesna). (en)
- Las protestas prorrusas en Ucrania hacen referencia a una serie de manifestaciones, disturbios y episodios de desorden civil acaecidos en las regiones del este y sur de dicho país entre febrero y mayo de 2014, como reacción al fin del gobierno de Víktor Yanukóvich producto de las protestas del Euromaidán y, en paralelo a la crisis de Crimea en el mismo país. (es)
- Kerusuhan pro-Rusia di Ukraina 2014 adalah sebuah peristiwa demonstrasi oleh kelompok-kelompok pro-Rusia dan anti pemerintah berlangsung di kota-kota besar di seluruh Ukraina timur dan Ukraina selatan, sebagai dampak dari gerakan Euromaidan dan revolusi Ukraina 2014. Dalam tahap awal kerusuhan, Krimea dianeksasi oleh Federasi Rusia setelah krisis di wilayah tersebut, intervensi militer Rusia, dan kritik internasional terhadap referendum. Protes di Oblast Donetsk dan Oblast Luhansk meningkat menjadi pemberontakan separatis bersenjata. (in)
- À partir de fin février 2014, des manifestations de groupes pro-russes et antigouvernementaux ont lieu dans les grandes villes des régions de l'est et du sud de l'Ukraine, au lendemain du mouvement Euromaïdan et de la Révolution de la dignité. Ces troubles, fomentés par la Russie dans le cadre d'une campagne politique et militaire coordonnée contre l'Ukraine, sont connus en Russie sous le nom de « Printemps russe » (russe : Русская весна, ukrainien : Російська весна). (fr)
- Prorosyjski separatyzm na Ukrainie – szereg działań nieregularnych i wojna podjazdowa o charakterze społecznym, politycznym i militarnym prowadzonych przez Federację Rosyjską od 2014 we wschodniej i południowej części Ukrainy, będące pokłosiem reakcji Rosji na zmiany polityczne na Ukrainie w wyniku rewolucji Euromajdanu i odsunięcie od władzy prezydenta Ukrainy Wiktora Janukowycza z prorosyjskiej Partii Regionów. Oprócz sił zbrojnych Federacji Rosyjskiej działania militarne są prowadzone przez uzbrojone grupy, które występowały na tak zwanych antymajdanach przeciwko władzom centralnym w Kijowie po 22 lutego 2014. W wyniku działań Rosji w okresie luty–marzec 2014 została anektowana Autonomiczna Republika Krymu wraz z miastem wydzielonym Sewastopol.Na terytorium wschodniej Ukrainy kontrolowa (pl)
- Os protestos pró-russos na Ucrânia se referem a uma série de protestos, manifestações e motins por ultranacionalistas pró-Rússia e grupos antigovernamentais que ocorrem nas principais cidades das regiões oriental e meridional da Ucrânia, como reação ao Euromaidan e em paralelo à Crise na Crimeia no mesmo país. Os protestos nos oblasts de Donetsk e Luhansk se intensificaram e transformaram em uma "insurgência separatista" e abriram caminho para um conflito armado no leste a cerca de 12 de abril. (pt)
- Протесты на Юго-Востоке Украины в 2014 году — общественно-политические акции против украинских властей, в защиту статуса русского языка, под антиправительственными, федералистскими, пророссийскими и сепаратистскими лозунгами, охватившие с конца февраля — начала марта 2014 года города Юго-Востока Украины после силовой смены власти, обострившей противоречия между Западом и Востоком Украины и приведшей к нестабильности и расколу в обществе. Такая обстановка выдвинула на первый план внутренние противоречия украинского общества, которые начали проявляться ещё в середине 1990-х годов и обострились во времена «Оранжевой революции», а затем в ходе событий, происходивших после ноября 2013 года. (ru)
- Проросійські виступи в Україні (Російська весна) — серія акцій, проведених за участі російських спецслужб, найманців та незадоволених подіями Євромайдану громадян України, у східних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року. Учасники акцій виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення місцевих референдумів (не передбачених Конституцією України) щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
_01.jpg){kind=link}
