The Visigoths were one of two main branches of the Goths, an East Germanic tribe; the Ostrogoths being the other. Together these tribes were among the barbarians who disturbed the late Roman Empire during the Migration Period. The Visigoths first emerged as a distinct people during the fourth century, initially in the Balkans, where they participated in several wars with Rome. A Visigothic army under Alaric I eventually moved into Italy and famously sacked Rome in 410.

PropertyValue
dbpedia-owl:thumbnail
dbpprop:abstract
  • The Visigoths were one of two main branches of the Goths, an East Germanic tribe; the Ostrogoths being the other. Together these tribes were among the barbarians who disturbed the late Roman Empire during the Migration Period. The Visigoths first emerged as a distinct people during the fourth century, initially in the Balkans, where they participated in several wars with Rome. A Visigothic army under Alaric I eventually moved into Italy and famously sacked Rome in 410. Eventually the Visigoths were settled in southern Gaul as foederati of the Romans, the reasons for which are still subjects for debate among scholars. They soon fell out with their hosts and established their own kingdom with its capital at Toulouse. They slowly extended their authority into Hispania, displacing the Vandals and Alans. Their rule in Gaul was cut short in 507 at the Battle of Vouillé, when they were defeated by the Franks under Clovis I. Thereafter the only territory north of the Pyrenees that the Visigoths held was Septimania and their kingdom was limited to Hispania, which came completely under the control of their small governing elite, at the expense of the Byzantine province of Spania and the Suebic Kingdom of Galicia. In or around 589, the Visigoths, under Reccared I, formerly Arians, converted to the Nicene faith. In their kingdom, the century that followed was dominated by the Councils of Toledo and the episcopacy. Historical sources for the seventh century are relatively sparse. In 711 or 712 the Visigoths, including their king and many of their leading men, were killed in the Battle of Guadalete by a force of invading Arabs and Berbers. The kingdom quickly collapsed thereafter, a phenomenon which has led to much debate among scholars concerning its causes. Gothic identity survived the fall of the kingdom, however, especially in the Kingdom of Asturias and the Marca Hispanica. Of what remains of the Visigoths in Spain and Portugal there are several churches and an increasing number of archaeological finds, but most notably a large number of Spanish, Portuguese, and other Romance language given names and surnames. The Visigoths were the only people to found new cities in western Europe after the fall of the Roman Empire and before the rise of the Carolingians. Until the Late Middle Ages, the greatest Visigothic legacy, which is no longer in use, was their law code, the Liber iudiciorum, which formed the basis for legal procedure in most of Christian Iberia for centuries after their kingdom's demise.
  • Als Tolosanisches Reich wird nach der Hauptstadt Tolosa das von 418 bis 507 bestehende Reich der Westgoten in Südfrankreich bezeichnet, gelegentlich auch das bis 711 auf der iberischen Halbinsel weiterbestehende Reich (eigentlich Toledanisches Reich).
  • Els visigots són una branca dels pobles germànics. El seu nom significa "gots de l'oest".
  • Vizigótská říše je označení zaniklého státního útvaru v Evropě, barbarské říše, která se zformovala na území rozpadajícího se římského impéria v jihozápadní Galii, postupně se rozšířila na Pyrenejský poloostrov do Hispánie a po roce 507 ztratila téměř všechny své galské državy a zůstala omezena jen na Hispánii. Zakladatelem říše, která existovala v letech 419–711, bylo germánské etnikum Vizigótů.
  • Los visigodos (gótico por 'godos ilustres', más tarde denominados «godos del oeste» —en alemán Westgoten o Wisigoten o Terwingen—, en comparación con los ostrogodos, gótico por 'godos egregios', más tarde denominados «godos del este» — en alemán Greutungen u Ostrogoten u Ostgoten) fueron un pueblo germánico que penetró en el Imperio Romano tardío. Los visigodos fueron la rama occidental de los pueblos godos. Después de la caída del Imperio Romano occidental, los visigodos tuvieron un papel importante en Europa durante los 250 años que siguieron. Los godos, aprovechando la pasividad de los emperadores romanos con respecto a Germania, se establecieron allí, hasta que a principios del siglo III se instalaron a orillas del mar Negro, en la zona de Crimea, de donde fueron expulsados por los hunos en 376. Para entonces los godos se habían desgajado en dos grupos: visigodos y ostrogodos. El pueblo de los godos fue nombrado ya por Tácito, que los llamó gotones. Entonces habitaban el norte de Germania, en tierras que antes poblaron boyos, getas y escitas. Ampliaron sus territorios e incorporaron a otros grupos vecinos (de origen germano y sármata) y dominaron del Theiß o Tisza al Don y del Ponto al Báltico.
  • Visigootit (lat. Visigothi, Wisigothi, Vesi, Visi, Wesi, tai Wisi) eli länsigootit olivat pohjoisesta tullut germaanikansa, joka vuonna 375 lähti asuinsijoiltaan Tonavan yli Balkanille ja sieltä Kreikan kautta Alarikin johdolla Italiaan. He ryöstivät Rooman vuonna 410. Keisari Honorius veti legioonat pois Reiniltä ja Britanniasta. Alarikin kuoltua länsigootit muodostivat valtakunnan Ranskaan vuonna 415 ja liittivät siihen suuren osan Espanjaa. Vuonna 507 frankit valtasivat valtakunnasta eteläpuolen ja vuonna 711 arabit tuhosivat sen lopullisesti. Roomalainen historioitsija Cassiodorus kirjoitti goottien historian noin vuonna 550. Visigootit käyttivät itsestään tuolloin nimeä vesi. Cassiodorus tulkitsi Ostrogootit itägooteiksi ja vesi-nimestä tuli visigootit eli länsigootit. Koska ostrogootit tällöin asustivat Italiassa ja visigootit nykyisessä Espanjassa, nimet jäivät käyttöön. Nykyisin yritetään kuitenkin välttää näitä vääriksi tulkittuja nimiä.
  • Les Wisigoths (en allemand Westgoten, ou Goths de l'Ouest, ou encore Tervinges) étaient un peuple germanique d'origine scandinave, issu de la Suède méridionale et incorporé tardivement dans l'Occident romain. Après la chute officielle de l'Empire romain occidental, les Wisigoths ont continué pendant près de 250 ans à jouer un rôle important en Europe occidentale. C'est peut être le peuple barbare le plus prestigieux d'Europe, tant par sa longue histoire et ses origines mythiques, que par ses traces qu'il laissa longtemps dans les esprits. Alors qu'ils occupaient l'ancienne province romaine de Dacie depuis la fin du III siècle, les Wisigoths ont adopté peu à peu l'arianisme, à partir de l'année 341, c'est-à-dire une branche du christianisme qui affirme que Jésus-Christ n'est pas Dieu, mais un être distinct créé directement par ce dernier. Cette croyance est en opposition avec "l'orthodoxie" chrétienne qui sera majoritaire dans l'empire romain quand les Wisigoths s'y installeront. Les Wisigoths sont restés fidèles à l'hérésie arienne officiellement jusqu'en 589, lorsque le roi Récarède I choisit de se convertir publiquement, faisant ainsi joindre officiellement l'Église catholique au royaume wisigothique d'Espagne. Toutefois, après cette date, un parti arien demeura fort actif et influent, notamment dans la noblesse. Il en sera encore question au début du VIII siècle dans les derniers jours du royaume.
  • I Visigoti, popolo di origine germanica, appartenente alla Tribù dei Goti, furono tra quei popoli barbari, che, con le loro migrazioni, contribuirono alla crisi e alla caduta dell'Impero romano. Dopo la fine dell'Impero Romano d'Occidente nel 476 (data canonica), i Visigoti giocarono un ruolo molto importante nello scacchiere europeo per altri due secoli e mezzo. Il nome Visigoti gli fu dato da Cassiodoro e letteralmente vuol dire Goti nobili ("Wisi" in gotico vuol dire degni o nobili), comunque furono anche citati come Goti dell’Ovest (dal tedesco "Westgoten"), mentre i Goti che si erano stanziati tra le foci dei fiumi Don e Dnepr furono detti Ostrogoti (Goti dell’Est, dal tedesco "Ostgoten").
  • 西ゴート族（Visigoth）はゲルマン人の一派である。 スウェーデンから南下したゴート族はドニエプル川の両岸に分かれて居住したが、その西側カルパチア山麓に居を構えたことから西ゴート族と呼ばれる。 しかしその地域は土地が痩せていて定住に適さなかったため、比較的早い時期からローマ領内に、主に傭兵として移り住んだ。ローマ東部の皇帝ヴァレンス帝やテオドシウス1世はゴート族に理解的で、彼らの領内への移住を認めた。 375年にフン族の圧迫によりに大規模な移住が始まる。アリウス派キリスト教を受け入れたのもこのころと見られている。5世紀初頭に新たな指導者となったアラリック1世は一族を引き連れてイタリア半島に侵入したが、説得に応じガリアへと撤退した。418年にはローマ帝国との契約のもと南アキタニアのトゥールーズを中心に西ゴート王国を建て、フン族やイベリア半島に侵入していたゲルマン諸族と戦った。また時としてローマ帝国との同盟を破り争うこともあった。
  • De Visigoten waren een belangrijk (Oost-)Germaans volk ten tijde van, en vlak na, het Romeinse Rijk. Vanaf 270 na Chr. begonnen de klassieke geschiedschrijvers onderscheid te maken tussen twee Gotische stammen. De Visigoten worden ook wel Westgoten genoemd ter onderscheiding van de Ostrogoten of Oostgoten. Deze benaming is echter omstreden. Vermoedelijk zijn de benamingen ontstaan op basis van de verschillende gebieden waarin de Goten zich hadden gevestigd. Een alternatieve betekenis die aan de benaming Visigoten wordt gegeven, is "dappere Goten" of "valante Goten", terwijl ook de betekenis "wijze Goten" is gesuggereerd. Dit zou ook meer in overeenstemming zijn met het geloof van de Goten dat 'west', de plaats waar de zon ondergaat, de bode van de dood is en dus niet iets wat men als zijn eigen naam zal aannemen. 'Oost' in dat geval, de plaats waar de zon opkomt, is het symbool van leven en dus wel geschikt als naam. De Visigoten die zich westelijk van de Dnjepr in het gebied van de Karpaten hadden gevestigd, verlieten deze woongebieden nog voor de inval van de Hunnen en trokken verder naar het westen. In 378 kwamen de Visigoten die in de Balkan leefden, in opstand tegen het Romeinse gezag. Bij de slag bij Adrianopel versloegen zij het Romeinse leger, waarbij de Romeinse keizer Valens de dood vond. In 410 plunderden de Visigoten onder leiding van Alarik I Rome. Na de val van het West-Romeinse Rijk bleven de Visigoten gedurende 250 jaar een belangrijke rol spelen in de Europese geschiedenis.
  • Vestgoterne, også kalt Visigoterne, var en av de to hovedstammene av goterne; den andre var østgoterne. Begge disse stammene var blant de germanske folkene som brakte uro i Romerriket under folkevandringstiden. Etter Romerrikets sammenbrudd spilte vestgoterne en viktig rolle i vesteuropeisk historie gjennom enda to og et halvt århundre. Den spanske kongen kan til og med i dag regne sin avstamning fra vestgoterne.
  • Wizygoci, Goci zachodni lub Terwingowie (dosł. "leśni ludzie") – lud germański, odłam Gotów. W IV wieku przyjęli arianizm.
  • Os visigodos foram um de dois ramos em que se dividiram os godos, um povo germânico originário do leste europeu, sendo o outro os ostrogodos. Ambos pontuaram entre os bárbaros que penetraram o Império Romano tardio no período das migrações. Após a queda do Império Romano do Ocidente, os visigodos tiveram um papel importante na Europa nos 250 anos que se seguiram, particularmente na península Ibérica, onde substituíram o domínio romano da Hispânia, reinando de 418 até 711, data da invasão muçulmana, que substituiria o reino visigodo por Al-Andaluz Alguns autores defendem a origem do nome "visigodo" na palavra Visi ou Wesa ("bom") e do nome Ostro, de astra (resplandescente). Mas a opinião mais consagrada considera a origem da palavra na denominação de "godos do oeste", do alemão "Westgoten", "Wisigoten" ou "Terwingen", por comparação com os ostrogodos ou "godos do leste" — em alemão "Greutungen", "Ostrogoten" ou "Ostgoten" Os vestígios visigóticos em Portugal e Espanha incluem várias igrejas e descobertas arqueológicas crescentes, mas destaca-se também a notável quantidade de nomes próprios e apelidos que deixaram nestas e noutras línguas românicas. Os visigodos foram o único povo a fundar cidades na Europa ocidental após a queda do Império Romano e antes do pontuar dos carolíngios. Contudo o maior legado dos visigodos foi o Direito visigótico, com o Liber iudiciorum, código legal que formou a base da legislação usada na generalidade da Ibéria cristã durante séculos após o seu reinado, até ao século XV, já no fim da Idade Média.
  • Vizigoţii (tervingii) au fost un popor de origine germanică, stabilit în Aquitania şi recunoscut ca federat de către împăratul Onorio, care a contribuit la împingerea spre sudul Spaniei a vandalilor şi alanilor. Vizigoţii reprezintă ramura apuseană a goţilor.
  • Вестго́ты — германское племя, представлявшее собой одну из двух главных ветвей племенного союза готов (второй ветвью были остготы). С 370 г. участвовали в Великом переселении народов. После падения Западной Римской империи играли ключевую роль в западноевропейской истории.
  • Visigoter, ibland även Västgoter, är ett av de två gotiska folk som första gången nämns år 291. De kallades då Tervingi (skogsbor), och betecknades som en utbrytargrupp, medan de övriga, ostrogoterna, inte nämns vid namn förrän omkring 100 år senare. Den omkring 390 skrivna Notitia dignitatum kallar visigoterna för Vesi, vilket är deras självbenämning och betyder "de goda" eller "de ädla". Det var först Cassiodorus som lade till efterleden och började kalla dem visigoter, med vilket han menade "västgoter". Han hittade helt enkelt på ett namn som likt ostrogoternas kunde ange ett väderstreck.
  • Vizigotlar - Büyük bir Cermen kabilesi olan Gotların en büyük iki kolundan bir tanesidir. MS 370 yılından itibaren Kavimler Göçü ile beraber hareket eden en önemli topluluklardandır. Batı Roma İmparatorluğunun çökmesinden sonra Batı Avrupa tarihinin şekillenmesinde önemli rol oynamıştır.
  • Вестґо́ти (візіго́ти) — західне відгалуження ґотів. Вестґоти вперше з’явилися в історії як окреме плем’я в році 268, коли вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів. Вестґоти пройшли через римські провінції Панонію (Pannonia) та Іллірію (Illyricum) — і навіть загрожували самій Італії. Але влітку вестґотам було завдано поразки в битві на місці сучасного італійсько-словенського кордону, а у вересні були розбиті у битві під Найсусом (Naissus). Протягом наступних 3 років їх було відтіснено за Дунай імператорами Клавдієм II і Авреліаном. Проте вони залишилися в колишній римській провінції Дакія, яку Авреліан покинув 271 р. Під тиском гунів 376 року перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм надано місце у Нижній Мезії, але, незадоволені визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестґоти розбили армію Валента, убивши його. Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті 395 року, коли Римську імперію було розділено між його синами на Східну і Західну, вестґоти, користуючись непевністю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410 році, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували. Далі вони пішли у Південну Галлію, де створили своє власне Тулузьке королівство, в яке входила територія Галлії на південь від Луари і вся Іспанія. У 451 році брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція. Розбиті королем франків Хлодвіґом у 507 році, залишили на його користь південну Галлію і відійшли у Іспанію. 711 року вестґотське королівство було знищене арабами.
  • 西哥特人（Visigoth）也譯作西哥德人，是东日耳曼部落的两个主要分支之一，另一个分支是东哥特人。在民族大迁移时期，是摧毁罗马帝国的众多蛮族中的一个。公元4世纪西哥特人兴起于巴尔干地区，后加入对罗马帝国的战争。410年在首领阿拉里克率领下攻陷并洗劫罗马。 西哥特人后定居于高卢南部，成为罗马帝国的盟友。随后建立西哥特王国，统治法国南部和伊比利亚半岛，公元589年，皈依基督教。
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:reference
rdf:type
rdfs:comment
  • The Visigoths were one of two main branches of the Goths, an East Germanic tribe; the Ostrogoths being the other. Together these tribes were among the barbarians who disturbed the late Roman Empire during the Migration Period. The Visigoths first emerged as a distinct people during the fourth century, initially in the Balkans, where they participated in several wars with Rome. A Visigothic army under Alaric I eventually moved into Italy and famously sacked Rome in 410.
  • Als Tolosanisches Reich wird nach der Hauptstadt Tolosa das von 418 bis 507 bestehende Reich der Westgoten in Südfrankreich bezeichnet, gelegentlich auch das bis 711 auf der iberischen Halbinsel weiterbestehende Reich (eigentlich Toledanisches Reich).
  • Els visigots són una branca dels pobles germànics. El seu nom significa "gots de l'oest".
  • Vizigótská říše je označení zaniklého státního útvaru v Evropě, barbarské říše, která se zformovala na území rozpadajícího se římského impéria v jihozápadní Galii, postupně se rozšířila na Pyrenejský poloostrov do Hispánie a po roce 507 ztratila téměř všechny své galské državy a zůstala omezena jen na Hispánii. Zakladatelem říše, která existovala v letech 419–711, bylo germánské etnikum Vizigótů.
  • Los visigodos (gótico por 'godos ilustres', más tarde denominados «godos del oeste» —en alemán Westgoten o Wisigoten o Terwingen—, en comparación con los ostrogodos, gótico por 'godos egregios', más tarde denominados «godos del este» — en alemán Greutungen u Ostrogoten u Ostgoten) fueron un pueblo germánico que penetró en el Imperio Romano tardío. Los visigodos fueron la rama occidental de los pueblos godos.
  • Visigootit (lat. Visigothi, Wisigothi, Vesi, Visi, Wesi, tai Wisi) eli länsigootit olivat pohjoisesta tullut germaanikansa, joka vuonna 375 lähti asuinsijoiltaan Tonavan yli Balkanille ja sieltä Kreikan kautta Alarikin johdolla Italiaan. He ryöstivät Rooman vuonna 410. Keisari Honorius veti legioonat pois Reiniltä ja Britanniasta. Alarikin kuoltua länsigootit muodostivat valtakunnan Ranskaan vuonna 415 ja liittivät siihen suuren osan Espanjaa.
  • Les Wisigoths (en allemand Westgoten, ou Goths de l'Ouest, ou encore Tervinges) étaient un peuple germanique d'origine scandinave, issu de la Suède méridionale et incorporé tardivement dans l'Occident romain. Après la chute officielle de l'Empire romain occidental, les Wisigoths ont continué pendant près de 250 ans à jouer un rôle important en Europe occidentale.
  • I Visigoti, popolo di origine germanica, appartenente alla Tribù dei Goti, furono tra quei popoli barbari, che, con le loro migrazioni, contribuirono alla crisi e alla caduta dell'Impero romano. Dopo la fine dell'Impero Romano d'Occidente nel 476 (data canonica), i Visigoti giocarono un ruolo molto importante nello scacchiere europeo per altri due secoli e mezzo.
  • De Visigoten waren een belangrijk (Oost-)Germaans volk ten tijde van, en vlak na, het Romeinse Rijk. Vanaf 270 na Chr. begonnen de klassieke geschiedschrijvers onderscheid te maken tussen twee Gotische stammen. De Visigoten worden ook wel Westgoten genoemd ter onderscheiding van de Ostrogoten of Oostgoten. Deze benaming is echter omstreden. Vermoedelijk zijn de benamingen ontstaan op basis van de verschillende gebieden waarin de Goten zich hadden gevestigd.
  • Vestgoterne, også kalt Visigoterne, var en av de to hovedstammene av goterne; den andre var østgoterne. Begge disse stammene var blant de germanske folkene som brakte uro i Romerriket under folkevandringstiden. Etter Romerrikets sammenbrudd spilte vestgoterne en viktig rolle i vesteuropeisk historie gjennom enda to og et halvt århundre. Den spanske kongen kan til og med i dag regne sin avstamning fra vestgoterne.
  • Wizygoci, Goci zachodni lub Terwingowie (dosł. "leśni ludzie") – lud germański, odłam Gotów. W IV wieku przyjęli arianizm.
  • Os visigodos foram um de dois ramos em que se dividiram os godos, um povo germânico originário do leste europeu, sendo o outro os ostrogodos. Ambos pontuaram entre os bárbaros que penetraram o Império Romano tardio no período das migrações.
  • Vizigoţii (tervingii) au fost un popor de origine germanică, stabilit în Aquitania şi recunoscut ca federat de către împăratul Onorio, care a contribuit la împingerea spre sudul Spaniei a vandalilor şi alanilor. Vizigoţii reprezintă ramura apuseană a goţilor.
  • Вестго́ты — германское племя, представлявшее собой одну из двух главных ветвей племенного союза готов (второй ветвью были остготы). С 370 г. участвовали в Великом переселении народов.
  • Visigoter, ibland även Västgoter, är ett av de två gotiska folk som första gången nämns år 291. De kallades då Tervingi (skogsbor), och betecknades som en utbrytargrupp, medan de övriga, ostrogoterna, inte nämns vid namn förrän omkring 100 år senare. Den omkring 390 skrivna Notitia dignitatum kallar visigoterna för Vesi, vilket är deras självbenämning och betyder "de goda" eller "de ädla".
  • Vizigotlar - Büyük bir Cermen kabilesi olan Gotların en büyük iki kolundan bir tanesidir. MS 370 yılından itibaren Kavimler Göçü ile beraber hareket eden en önemli topluluklardandır. Batı Roma İmparatorluğunun çökmesinden sonra Batı Avrupa tarihinin şekillenmesinde önemli rol oynamıştır.
  • Вестґо́ти (візіго́ти) — західне відгалуження ґотів. Вестґоти вперше з’явилися в історії як окреме плем’я в році 268, коли вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів.
rdfs:label
  • Visigoths
  • Tolosanisches Reich
  • Visigot
  • Vizigótská říše
  • Pueblo visigodo
  • Visigootit
  • Wisigoths
  • Visigoti
  • 西ゴート族
  • Visigoten
  • Vestgotere
  • Wizygoci
  • Visigodos
  • Vizigoţi
  • Вестготы
  • Visigoter
  • Vizigotlar
  • Вестготи
  • 西哥特人
owl:sameAs
skos:subject
foaf:depiction
foaf:page
is dbpprop:combatant of
is dbpprop:eventStart of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:title of
is owl:sameAs of