| dbo:abstract
|
- Per la regió armènia i melikat del Karabakh (Artsakh) vegeu Tsar (Vaikunik) La paraula tsar prové de l'Antic eslau "ц︢рь" (normalment escrita així, amb circumflex, o "цар", "царь"), i que també es translitera com a Czar o Tzar en altres llengües d'alfabet llatí, és un mot rus que deriva de la paraula llatina Caesar (com kaiser, el cap d'estat d'Alemanya després de la unificació). Significa "rei" o "emperador" i fou utilitzada en primer lloc per a designar els reis dels búlgars. El primer monarca d'aquest país en adoptar el títol de tsar hauria estat Simeó I el Gran, després de les seves victòries sobre l'Imperi Romà d'Orient a principis del segle x. Els seus successors s'intitularen de la mateixa manera fins a l'ocupació de l'imperi búlgar per part de l'Imperi Otomà, el 1396. Després que Bulgària s'alliberés dels otomans el 1878, els nous monarques recuperaren el títol de tsar que usaren de 1908 a 1946. Posteriorment, al segle xiv, els sobirans de Sèrbia adoptaren també el tractament de tsar. Ara bé, el títol de tsar ha estat popularitzat sobretot d'ençà que fou utilitzat per a designar els emperadors de Rússia. El primer príncep rus en adoptar la distinció de tsar fou Ivan III (1462-1505). No obstant això, cal dir que Pere I, l'abandonà el 1721 per recuperar el vell títol d'emperador, raó per la qual, en sentit estricte, aquest seria l'últim dels tsars. Tanmateix, hom fa extensiva la consideració de tsar a la resta de sobirans russos fins a arribar a Nicolau II que fou destronat i assassinat durant la Revolució russa de 1917. El tsarisme va ser la forma de govern que primer va adoptar el principat de Moscou, i després Rússia (anomenada així des del regnat del Pere I de Rússia). La paraula tsar deriva del llatí Caesar, pres del títol dels Emperadors Romans des Octavius Caesar Augustus (Cèsar August), que el va usar com a descendent de Caius Julius Caesar (Juli Cèsar). Els tsars eren i es proclamaven "autòcrates", és a dir, amos de tot el poder polític i econòmic, i Protectors de l'Ortodòxia, la religió ortodoxa russa. Eren, per això, emperadors, reunien el poder absolut a Rússia. (ca)
- Car byl titul panovníka v Rusku a Bulharsku (z latinského caesar, císař). Původně titul představoval slovanskou verzi císařského titulu a značil nárok na postavení rovné byzantským císařům. Později převzal význam titulu krále. (cs)
- Η λέξη τσάρος (βουλγάρικα: цар, ρώσικα: царь, ουκρανικά цар, σερβικά: цар, με επιστημονική μεταγραφή car' και car αντίστοιχα, θηλ. τσαρίνα) είναι ο τίτλος του βασιλέως ή αυτοκράτορος στους Σλάβους. Προέρχεται από την απόδοση της λατινικής λέξης "Καίσαρ" (Caesar) στα σλαβικά. Αν και δεν έφεραν όλοι αυτόν τον τίτλο, τον χρησιμοποιούμε στις δυτικές γλώσσες όταν θέλουμε να αναφερθούμε γενικά στους:
* Βούλγαρους βασιλείς από το 10ο έως το 15ο αιώνα.
* Σέρβους Αυτοκράτορες
* Ρώσους βασιλείς και αυτοκράτορες από το 16ο έως την κατάργηση της μοναρχίας. Ο Μέγας Πέτρος (αρχές 18ου αι.) αντικατέστησε τον τίτλο τσάρος με το αυτοκράτορας, όμως ο παλαιός τίτλος παρέμεινε κυρίαρχος στην καθημερινή χρήση στους περισσότερους λαούς του κόσμου. (el)
- تسار (بالإنجليزية: Tsar) (وإسمه باللغة السلافونية الكنسية القديمة ц︢рь) وهو لقب أوروبي كان يطلق على عاهل السلافي وقد كان يطلق على قيصر روسيا وقد كان يطلق أحياناً للبابا. (ar)
- Zar (bulgarisch und serbisch цар oder russisch царь ; aus alt-bulgarisch цѣсарь, кесар, das auf lateinisch Caesar zurückgeht) war der höchste Herrschertitel in Bulgarien, Serbien und Russland. Der Begriff Zar wird gemeinhin mit dem Moskauer Reich in Verbindung gebracht, obwohl der bulgarische Herrscher Simeon I. (893–927) der erste war, der diesen Titel in Anerkennung seiner Verdienste um das Erste Bulgarische Reich erhalten hat. Im Zusammenhang mit der Idee des Dritten Roms ist der Zarentitel ein Symbol für die Nachfolger Roms und für die imperialen Ansprüche eines Monarchen. Die weibliche Form ist Zarin („Kaiserin“; bulgarisch, serbisch und russisch царица zariza). Der russische Thronfolger, in der Regel der Sohn des Zaren, trug während der Regentschaft seines Vaters den Titel Zarewitsch, die Töchter Zarewna. Das Herrschaftsgebiet eines Zaren wird auch als Zarenreich bezeichnet, insbesondere beim russischen Zarenreich. (de)
- Caro estis la titolo de reganta monarĥo en Rusio kaj pluraj aliaj landoj de Orienta Eŭropo (Bulgario, Serbio). Ĝuste tiu vorto estis tradicie uzata por priskribi reĝojn de la lando. La ina formo de tiu ĉi titolo estas carino. Interese, ke oni ofte plu uzis la vorton "caro", eĉ kiam la ĉefa oficiala titolo de la regnestro de la rusa imperio iĝis "imperiestro". Etimologie, la vorto caro (ruse царь, carj; pli frue: цьсарь/цѣсарь, cesarj) devenas de la vorto "cezaro". (eo)
- Tsar (gizona denean) eta tsarina (emakumea denean) (errusieraz царь, bulgarieraz eta serbieraz цар) eslaviar herrietako errege-erregin batzuei ematen zaien ohore izena da. Hitza, Erromatar Inperioko Zesar hitzetik dator. Horrela tsar hurrengo herrialde hauen agintari gorenaren titulua zen:
* Bulgaria 913–1018, 1185–1422 eta 1908–1946 garaietan.
* Serbia 1346–1371 garaian
* Errusian 1547 ingurutik 1917 arte (eu)
- Zar (en ruso (?·i), transliterado al alfabeto latino como tsar; en búlgaro, macedonio y serbio цар, car; y en croata car), que proviene del latín caesar, -ăris, en femenino zarina/zariza (царица, transliterado al alfabeto latino como tsaritsa; en croata, carica), era el título usado por monarcas eslavos, por el Imperio Búlgaro (913-1396) y el Reino de Bulgaria (1908-1946), por el Imperio ruso entre 1547 y 1917 (aunque desde 1721 la forma oficial fue la de emperador), pero también por dos gobernantes de Serbia (1346-1371). El primer gobernante en usar el título zar fue Simeón I el Grande, monarca búlgaro. La última persona hasta la fecha en tener el título de zar, y la única persona viva en la actualidad que ha tenido este título, es Simeón II de Bulgaria. Como muchos otros títulos nobiliarios, se usa figurativamente en el habla normal para referirse a personas o instituciones que poseen gran poder y actúan como autócratas. (es)
- Le titre de tsar est un titre de noblesse royal ou impérial porté par les souverains de la Russie (de 1547 à 1917), de la Bulgarie (de 917 à 1018, de 1185 à 1422 et de 1908 à 1946) ou de la Serbie (de 1346 à 1371). Le tsarisme est une forme d'autocratie (plus tard de l'absolutisme) spécifique à la grande-principauté de Moscou (devenu par la suite le tsarat de Russie, puis l'Empire russe). (fr)
- Tsar (bahasa Bulgaria цар, bahasa Rusia царь, ; kadang juga dieja Czar atau Tzar), adalah gelar penguasa monarki dalam rumpun bahasa Slavia yang dapat merujuk pada raja atau kaisar, tergantung konteks yang digunakan. Bentuk wanita dari gelar ini adalah Tsarina atau Tsaritsa (Kiril: царица) yang dapat digunakan untuk merujuk pada tsar wanita atau permaisuri dari tsar. Wilayah kekuasaan tsar disebut ketsaran, atau juga dapat disebut kerajaan bila tsar bermakna raja, atau kekaisaran bila tsar bermakna kaisar. Orang pertama yang menggunakan gelar tsar adalah Simeon I dari Bulgaria (memerintah 893 – 27 Mei 927). Simeon II (memerintah 1943–1946) adalah orang terakhir yang secara resmi menyandang gelar ini. (in)
- Tsar (/zɑːr, sɑːr/ or /tsɑːr/), also spelled czar, tzar, or csar, is a title used by East and South Slavic monarchs. The term is derived from the Latin word caesar, which was intended to mean "emperor" in the European medieval sense of the term—a ruler with the same rank as a Roman emperor, holding it by the approval of another emperor or a supreme ecclesiastical official (the Pope or the Ecumenical Patriarch)—but was usually considered by western Europeans to be equivalent to "king". It lends its name to a system of government, tsarist autocracy or tsarism. "Tsar" and its variants were the official titles of the following states:
* Bulgarian Empire (First Bulgarian Empire in 681–1018, Second Bulgarian Empire in 1185–1396), and also used in Tsardom of Bulgaria, in 1908–1946
* Serbian Empire, in 1346–1371
* Tsardom of Russia, in 1547–1721 (replaced in 1721 by imperator in Russian Empire, but still remaining in use, also officially in relation to several regions until 1917) The first ruler to adopt the title tsar was Simeon I of Bulgaria. Simeon II, the last tsar of Bulgaria, is the last person to have borne the title tsar. (en)
- ( 다른 뜻에 대해서는 차르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 차르(러시아어: царь 차리[*] , 불가리아어: цар, 세르비아어: цар, 문화어: 짜리)는 동방 정교회를 믿는 남슬라브족 및 동슬라브족 문화권의 군주 칭호다. 차르를 군주의 호칭으로 사용한 가장 대표적인 나라로 러시아 차르국 및 그 후신인 러시아 제국이 있으며, 이 시기 러시아의 전제군주정을 차르주의라고 한다. "차르"라는 말은 로마 제국의 를 뜻하는 라틴어 카이사르(Caesar)에서 유래했다. 이것은 황제에 거의 비슷한 의미에 가깝지만, 서양 전통에서 황제란 로마 황제의 후예를 의미하는 것으로서 다른 황제(비잔티움 황제나 신성로마황제) 또는 종교적 절대권위자(교황)의 승인을 받아야 황제라고 할 수 있다. 때문에 서유럽에서는 동유럽의 "차르"를 황제로 인정하지 않고 왕작급, 또는 왕 이상 황제 미만 정도의 작위라고 여겼다. 결국 근대 이후로는 러시아에서 군주 칭호를 라틴어식으로 "황제(임페라토르)"를 칭하고, 동군연합으로 복속시킨 국가의 왕작으로 "차르"를 사용하면서 공식적으로는 차르라는 호칭 대신 임페라토르를 사용하였으며 차르는 러시아의 황제를 일컫는 관습적인 칭호로 굳어지게 되었다. "차르"를 군주의 공식 작위명으로 사용한 국가는 다음과 같다.
* 불가리아 제1제국: 913년-1018년
* 불가리아 제2제국: 1185년-1396년
* 세르비아 제국: 1346년-1371년
* 러시아 차르국: 1547년-1721년 (1721년 러시아 제국 출범 이후로도 관습적으로 차르라고 불렀지만, 러시아 제국 군주의 정식 작위는 임페라토르였다.)
* 불가리아 차르국: 1908년-1946년 최초로 "차르"를 칭한 군주는 불가리아 제1제국의 시메온 1세다. 마지막으로 차르를 칭한 군주는 불가리아 차르국의 시메온 2세다. (ko)
- ツァーリ（ロシア語: царь）あるいはツァール（ブルガリア語、セルビア語、ウクライナ語：цар）は、ブルガリア・ロシアなどスラヴ語圏で使用された君主の称号。当初は、ギリシャ語の「バシレウス」と同様に東ローマ皇帝や聖書に登場する王を指す語であったが、やがて（大公の称号より上ではあるが皇帝の称号より下である）一部の国の王やハーンを指す語としても用いられるようになった。 ラテン語「カエサル」やギリシア語「カイサル」のスラヴ語形。そもそもはローマ皇帝やその継承者である東ローマ皇帝の有する称号として「カエサル」という語が用いられており、その称号を周辺の国家が用いたもの。その際に発音が変化して「ツァーリ」や「ツァール」となった。モスクワ大公らが用いたこの称号を西欧語において「王」と訳すか「皇帝」と訳すかについては中世ヨーロッパにおいても外交上の問題として議論があった。漢語においても「王」とも「皇帝」とも訳す｡ 民話においては、「善き王」を意味する。 なお、ツァーリの皇子は「ツァレーヴィチ」と呼称する。 (ja)
- Zar, a volte scritto come czar o tzar o zair, ma anche tsar, (in russo: царь?, car', ; in bulgaro цар, car; dal latino Caesar, poi C'zar, infine zar), è un titolo usato per designare i monarchi slavi orientali e meridionali dell'Europa orientale, nato a partire dai monarchi bulgari del Primo Impero Bulgaro dal X secolo in poi e divenuto successivamente popolare coi sovrani dell'Impero russo dal 1547 al 1917. Il termine deriva dalla parola latina caesar, inteso come "imperatore" nel senso medievale europeo del termine: un sovrano con lo stesso rango di un imperatore romano, che lo deteneva con l'approvazione di un altro imperatore o di un supremo ecclesiastico (il Papa o il Patriarca Ecumenico). Il primo regnante ad adottare ufficialmente il titolo fu il sovrano bulgaro Simeone I il Grande (893-927), che ottenne il titolo dal patriarca Nicola I Mistico durante la guerra bulgaro-bizantina del 913-927. Il primo sovrano russo ad adottare ufficialmente il titolo fu invece Ivan IV il Terribile (1547-1584), come simbolo del cambiamento della natura della monarchia russa; fino a quel momento il titolo era quello di principe di Moscovia. Nel 1721 Pietro I il Grande adottò il titolo di imperatore con cui lui ed i suoi discendenti sono conosciuti e che era considerato interscambiabile con il termine zar. Lo zar era imperatore di tutte le Russie: Grande, Piccola e Bianca. La fine degli zar russi avviene nel 1917 a causa della rivoluzione russa che portò la fine anche della monarchia e la nascita della repubblica, la quale verrà instaurata nel nuovo governo, la Repubblica Socialista Federativa Sovietica Russa, creata dagli artefici della rivoluzione, i bolscevichi guidati da Lenin. L'ultimo zar fu Nicola II di Russia. Con la sua abdicazione e l'abolizione della monarchia nel marzo 1917, dopo la Rivoluzione di Febbraio (che era la fase iniziale della rivoluzione russa), vennero instaurati due governi: il Governo provvisorio russo e il Soviet di Pietrogrado dei bolscevichi; quest'ultimi riuscirono ad effettuare un colpo di Stato nel Governo provvisorio russo, facendolo fallire, e la Russia divenne dei bolscevichi. Nicola II di Russia venne assassinato dai bolscevichi insieme alla sua famiglia il 17 luglio 1918. Nelle lingue slave spesso è stato usato il termine zar per tradurre la parola imperatore; per esempio il titolo di imperatore del Giappone veniva tradotto come zar del Giappone. Il termine è stato usato anche in altri stati come la Serbia e la Croazia. (it)
- Car (bułg. цар, ros. царь, serb. цар / car) – tytuł monarszy, pochodzący ze starosłowiańskiego zniekształcenia tytułu cesarza (z łac. caesar). (pl)
- Tsaar (Bulgaars: цар, Russisch: царь) is een vorstelijke titel voor de historische heersers van Bulgarije, Servië en Rusland. Afhankelijk van het land en de tijd kan tsaar gelijkgesteld worden met keizer of koning. Het woord tsaar gaat, net als het Nederlandse woord keizer, terug op het Latijnse caesar. (nl)
- Czar ou csar, tsar ou tzar (em russo: царь; em em búlgaro: цар; em em sérvio: цар; ambos pronunciados "tsár") ou ainda (pela transliteração do em húngaro: cár) foi o título usado pelos monarcas dos Império Búlgaro desde 913 e Império Russo entre 1546 e 1917. Foi adotado por Ivã IV da Rússia como um símbolo da natureza da monarquia russa. Em 1721 Pedro I da Rússia adaptou o título de imperador (Император, Imperator), pelo qual ele e os seus herdeiros foram reconhecidos, e que se tornou uma outra designação para além do termo tsar, igualmente em uso. O termo também foi usado para designar os monarcas da Bulgária e depois da Sérvia. Czarina ou tsarina é o termo usado para designar a imperatriz, czarevna/tsarevna designa a princesa (filha do czar e da sua esposa), e czaréviche/tsaréviche ou czarévitche/tsarévitche é a forma usado para o herdeiro primogénito homem. Os príncipes não legitimamente herdeiros e familiares próximos recebem a denominação de grão-príncipe (grã-princesa, Velikaya Knyaginya, no feminino) Velikiy Knyaz, equivalente ao infante da Península Ibérica. (pt)
- Царь (от цьсарь, цѣсарь — цесарь, лат. caesar, др.-греч. καῖσαρ) — один из титулов славянских монархов. В иносказательной речи слово используется для обозначения первенства, доминирования: «лев — царь зверей». Царь — основной титул монархов Русского государства с 1547 года (Иван Грозный) по 1721 год (русский царь Пётр I объявлен «Императором Всероссийским»). Впоследствии титул император Всероссийский стал основным, но слово «царь» продолжало повсеместно использоваться, в особенности на Западе, применительно к российскому монарху, и, кроме того, продолжало входить в его полный титул, как составная часть. Также титулом царь пользовались монархи Болгарии и Сербии. Территория, которая находится под управлением царя, называется царство. В славянской книжной культуре царями называются многие правители прошлого, в первую очередь, упоминаемые в Библии. (ru)
- Tsar (makedonska, bulgariska, serbiska, ukrainska, vitryska: цар, ryska: царь) är en slavisk titel för en monark, etymologiskt härstammande från den romerska titeln caesar, precis som svenskans ord kejsare och har historiskt varit en titel på härskare i Bulgarien, Ryssland och Serbien. Den tidigaste dokumenterade användningen av titeln tsar i Europa är till den bulgariske härskaren Peter I. I Ryssland användes titeln tsar 1547–1721 och har ofta översatts till svenska som "kejsare", men har också ofta använts som det är. Den förste ryske härskaren som kröntes till tsar var Ivan IV, mera känd som "Ivan den förskräcklige". Från 1721 var den officiella titeln på ryske monarken Божию Милостию, Император и Самодержец Всероссийский [Bozjiju Milostiju, Imperator i Samoderzjets Vserossijskij] ("Av Guds Nåde, Kejsare och självhärskare över alla ryssar") enligt beslut av Peter den store, som inte ville att det skulle råda något tvivel om att hans titel var kejserlig. Titeln tsar fortsatte dock också att användas, om än inofficiellt. Från 1815 ingick Polen i det ryska väldet och kejsaren kallade sig tsar av Polen, något som dock på svenska officiellt (i svenskspråkiga lagtexter i det likaledes ryska Finland) blev "kung av Polen". Titeln avskaffades i Ryssland i samband med revolutionen 1917. Tsaren brukade också kallas för "lillefar" av ryssarna, ett epitet som senare också kom att användas om Josef Stalin. I Serbien infördes titeln av Stefan Dušan 1343, men titeln avskaffades efter att hans brorson gav upp anspråket på titeln 1373. (sv)
- 沙皇（俄語：царь）是部分斯拉夫君主採用的頭銜，此字源於羅馬時期的拉丁語稱號「凱撒」，在中世紀時被視為與「皇帝」一詞擁有類同的地位，即與羅馬皇帝一樣，受他國皇帝或宗教領袖（如羅馬教宗或君士坦丁堡牧首）認許。此頭銜最先為保加利亞君主採用，後來在拜占庭帝國滅亡後由莫斯科公國承襲。在彼得大帝改以為「凱旋將軍與獨裁者」（俄語：Император и Самодержец）為主要稱號後，「沙皇」一詞在官方定義下改與「國王」同等，但民间和国外仍非正式地把俄國君主称为沙皇。 (zh)
- Цар — титул монарха, самодержця у деяких європейських державах: Болгарії, Сербії, Росії. Також титул цар вживався в офіційних документах і руських літописах щодо ханів Золотої орди та правителів держав, які утворилися після її розпаду. Найпоширеніше пояснення походження назви — від титулу римських імператорів — цезар (лат. caesar), Вживається також як загальна назва володаря якої-небудь країни. В українській традиції царями також називають трьох волхвів зі Сходу, що прийшли поклонитись Спасителю (Три царі). Російський історик Карамзін мав іншу думку, щодо походження титулу цар: У переносному значенні — повновладний господар над ким- або чим-небудь. Розпорядник, який підпорядковує навколишніх своєму впливу або переважає всіх чим-небудь: «лев — цар звірів». Землі, на які поширюється влада царя, називається «царство», «царина», . Російський монархічний режим іменується «царатом» (навіть за часів Російської імперії, коли володарі мали титул імператора). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Car byl titul panovníka v Rusku a Bulharsku (z latinského caesar, císař). Původně titul představoval slovanskou verzi císařského titulu a značil nárok na postavení rovné byzantským císařům. Později převzal význam titulu krále. (cs)
- تسار (بالإنجليزية: Tsar) (وإسمه باللغة السلافونية الكنسية القديمة ц︢рь) وهو لقب أوروبي كان يطلق على عاهل السلافي وقد كان يطلق على قيصر روسيا وقد كان يطلق أحياناً للبابا. (ar)
- Caro estis la titolo de reganta monarĥo en Rusio kaj pluraj aliaj landoj de Orienta Eŭropo (Bulgario, Serbio). Ĝuste tiu vorto estis tradicie uzata por priskribi reĝojn de la lando. La ina formo de tiu ĉi titolo estas carino. Interese, ke oni ofte plu uzis la vorton "caro", eĉ kiam la ĉefa oficiala titolo de la regnestro de la rusa imperio iĝis "imperiestro". Etimologie, la vorto caro (ruse царь, carj; pli frue: цьсарь/цѣсарь, cesarj) devenas de la vorto "cezaro". (eo)
- Tsar (gizona denean) eta tsarina (emakumea denean) (errusieraz царь, bulgarieraz eta serbieraz цар) eslaviar herrietako errege-erregin batzuei ematen zaien ohore izena da. Hitza, Erromatar Inperioko Zesar hitzetik dator. Horrela tsar hurrengo herrialde hauen agintari gorenaren titulua zen:
* Bulgaria 913–1018, 1185–1422 eta 1908–1946 garaietan.
* Serbia 1346–1371 garaian
* Errusian 1547 ingurutik 1917 arte (eu)
- Le titre de tsar est un titre de noblesse royal ou impérial porté par les souverains de la Russie (de 1547 à 1917), de la Bulgarie (de 917 à 1018, de 1185 à 1422 et de 1908 à 1946) ou de la Serbie (de 1346 à 1371). Le tsarisme est une forme d'autocratie (plus tard de l'absolutisme) spécifique à la grande-principauté de Moscou (devenu par la suite le tsarat de Russie, puis l'Empire russe). (fr)
- ツァーリ（ロシア語: царь）あるいはツァール（ブルガリア語、セルビア語、ウクライナ語：цар）は、ブルガリア・ロシアなどスラヴ語圏で使用された君主の称号。当初は、ギリシャ語の「バシレウス」と同様に東ローマ皇帝や聖書に登場する王を指す語であったが、やがて（大公の称号より上ではあるが皇帝の称号より下である）一部の国の王やハーンを指す語としても用いられるようになった。 ラテン語「カエサル」やギリシア語「カイサル」のスラヴ語形。そもそもはローマ皇帝やその継承者である東ローマ皇帝の有する称号として「カエサル」という語が用いられており、その称号を周辺の国家が用いたもの。その際に発音が変化して「ツァーリ」や「ツァール」となった。モスクワ大公らが用いたこの称号を西欧語において「王」と訳すか「皇帝」と訳すかについては中世ヨーロッパにおいても外交上の問題として議論があった。漢語においても「王」とも「皇帝」とも訳す｡ 民話においては、「善き王」を意味する。 なお、ツァーリの皇子は「ツァレーヴィチ」と呼称する。 (ja)
- Car (bułg. цар, ros. царь, serb. цар / car) – tytuł monarszy, pochodzący ze starosłowiańskiego zniekształcenia tytułu cesarza (z łac. caesar). (pl)
- Tsaar (Bulgaars: цар, Russisch: царь) is een vorstelijke titel voor de historische heersers van Bulgarije, Servië en Rusland. Afhankelijk van het land en de tijd kan tsaar gelijkgesteld worden met keizer of koning. Het woord tsaar gaat, net als het Nederlandse woord keizer, terug op het Latijnse caesar. (nl)
- 沙皇（俄語：царь）是部分斯拉夫君主採用的頭銜，此字源於羅馬時期的拉丁語稱號「凱撒」，在中世紀時被視為與「皇帝」一詞擁有類同的地位，即與羅馬皇帝一樣，受他國皇帝或宗教領袖（如羅馬教宗或君士坦丁堡牧首）認許。此頭銜最先為保加利亞君主採用，後來在拜占庭帝國滅亡後由莫斯科公國承襲。在彼得大帝改以為「凱旋將軍與獨裁者」（俄語：Император и Самодержец）為主要稱號後，「沙皇」一詞在官方定義下改與「國王」同等，但民间和国外仍非正式地把俄國君主称为沙皇。 (zh)
- Per la regió armènia i melikat del Karabakh (Artsakh) vegeu Tsar (Vaikunik) La paraula tsar prové de l'Antic eslau "ц︢рь" (normalment escrita així, amb circumflex, o "цар", "царь"), i que també es translitera com a Czar o Tzar en altres llengües d'alfabet llatí, és un mot rus que deriva de la paraula llatina Caesar (com kaiser, el cap d'estat d'Alemanya després de la unificació). Significa "rei" o "emperador" i fou utilitzada en primer lloc per a designar els reis dels búlgars. El primer monarca d'aquest país en adoptar el títol de tsar hauria estat Simeó I el Gran, després de les seves victòries sobre l'Imperi Romà d'Orient a principis del segle x. Els seus successors s'intitularen de la mateixa manera fins a l'ocupació de l'imperi búlgar per part de l'Imperi Otomà, el 1396. Després que B (ca)
- Η λέξη τσάρος (βουλγάρικα: цар, ρώσικα: царь, ουκρανικά цар, σερβικά: цар, με επιστημονική μεταγραφή car' και car αντίστοιχα, θηλ. τσαρίνα) είναι ο τίτλος του βασιλέως ή αυτοκράτορος στους Σλάβους. Προέρχεται από την απόδοση της λατινικής λέξης "Καίσαρ" (Caesar) στα σλαβικά. Αν και δεν έφεραν όλοι αυτόν τον τίτλο, τον χρησιμοποιούμε στις δυτικές γλώσσες όταν θέλουμε να αναφερθούμε γενικά στους: (el)
- Zar (bulgarisch und serbisch цар oder russisch царь ; aus alt-bulgarisch цѣсарь, кесар, das auf lateinisch Caesar zurückgeht) war der höchste Herrschertitel in Bulgarien, Serbien und Russland. Der Begriff Zar wird gemeinhin mit dem Moskauer Reich in Verbindung gebracht, obwohl der bulgarische Herrscher Simeon I. (893–927) der erste war, der diesen Titel in Anerkennung seiner Verdienste um das Erste Bulgarische Reich erhalten hat. Im Zusammenhang mit der Idee des Dritten Roms ist der Zarentitel ein Symbol für die Nachfolger Roms und für die imperialen Ansprüche eines Monarchen. (de)
- Zar (en ruso (?·i), transliterado al alfabeto latino como tsar; en búlgaro, macedonio y serbio цар, car; y en croata car), que proviene del latín caesar, -ăris, en femenino zarina/zariza (царица, transliterado al alfabeto latino como tsaritsa; en croata, carica), era el título usado por monarcas eslavos, por el Imperio Búlgaro (913-1396) y el Reino de Bulgaria (1908-1946), por el Imperio ruso entre 1547 y 1917 (aunque desde 1721 la forma oficial fue la de emperador), pero también por dos gobernantes de Serbia (1346-1371). El primer gobernante en usar el título zar fue Simeón I el Grande, monarca búlgaro. La última persona hasta la fecha en tener el título de zar, y la única persona viva en la actualidad que ha tenido este título, es Simeón II de Bulgaria. (es)
- Tsar (bahasa Bulgaria цар, bahasa Rusia царь, ; kadang juga dieja Czar atau Tzar), adalah gelar penguasa monarki dalam rumpun bahasa Slavia yang dapat merujuk pada raja atau kaisar, tergantung konteks yang digunakan. Bentuk wanita dari gelar ini adalah Tsarina atau Tsaritsa (Kiril: царица) yang dapat digunakan untuk merujuk pada tsar wanita atau permaisuri dari tsar. Wilayah kekuasaan tsar disebut ketsaran, atau juga dapat disebut kerajaan bila tsar bermakna raja, atau kekaisaran bila tsar bermakna kaisar. (in)
- Tsar (/zɑːr, sɑːr/ or /tsɑːr/), also spelled czar, tzar, or csar, is a title used by East and South Slavic monarchs. The term is derived from the Latin word caesar, which was intended to mean "emperor" in the European medieval sense of the term—a ruler with the same rank as a Roman emperor, holding it by the approval of another emperor or a supreme ecclesiastical official (the Pope or the Ecumenical Patriarch)—but was usually considered by western Europeans to be equivalent to "king". It lends its name to a system of government, tsarist autocracy or tsarism. (en)
- Zar, a volte scritto come czar o tzar o zair, ma anche tsar, (in russo: царь?, car', ; in bulgaro цар, car; dal latino Caesar, poi C'zar, infine zar), è un titolo usato per designare i monarchi slavi orientali e meridionali dell'Europa orientale, nato a partire dai monarchi bulgari del Primo Impero Bulgaro dal X secolo in poi e divenuto successivamente popolare coi sovrani dell'Impero russo dal 1547 al 1917. Il termine deriva dalla parola latina caesar, inteso come "imperatore" nel senso medievale europeo del termine: un sovrano con lo stesso rango di un imperatore romano, che lo deteneva con l'approvazione di un altro imperatore o di un supremo ecclesiastico (il Papa o il Patriarca Ecumenico). (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 차르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 차르(러시아어: царь 차리[*] , 불가리아어: цар, 세르비아어: цар, 문화어: 짜리)는 동방 정교회를 믿는 남슬라브족 및 동슬라브족 문화권의 군주 칭호다. 차르를 군주의 호칭으로 사용한 가장 대표적인 나라로 러시아 차르국 및 그 후신인 러시아 제국이 있으며, 이 시기 러시아의 전제군주정을 차르주의라고 한다. "차르"라는 말은 로마 제국의 를 뜻하는 라틴어 카이사르(Caesar)에서 유래했다. 이것은 황제에 거의 비슷한 의미에 가깝지만, 서양 전통에서 황제란 로마 황제의 후예를 의미하는 것으로서 다른 황제(비잔티움 황제나 신성로마황제) 또는 종교적 절대권위자(교황)의 승인을 받아야 황제라고 할 수 있다. 때문에 서유럽에서는 동유럽의 "차르"를 황제로 인정하지 않고 왕작급, 또는 왕 이상 황제 미만 정도의 작위라고 여겼다. 결국 근대 이후로는 러시아에서 군주 칭호를 라틴어식으로 "황제(임페라토르)"를 칭하고, 동군연합으로 복속시킨 국가의 왕작으로 "차르"를 사용하면서 공식적으로는 차르라는 호칭 대신 임페라토르를 사용하였으며 차르는 러시아의 황제를 일컫는 관습적인 칭호로 굳어지게 되었다. (ko)
- Czar ou csar, tsar ou tzar (em russo: царь; em em búlgaro: цар; em em sérvio: цар; ambos pronunciados "tsár") ou ainda (pela transliteração do em húngaro: cár) foi o título usado pelos monarcas dos Império Búlgaro desde 913 e Império Russo entre 1546 e 1917. Foi adotado por Ivã IV da Rússia como um símbolo da natureza da monarquia russa. (pt)
- Tsar (makedonska, bulgariska, serbiska, ukrainska, vitryska: цар, ryska: царь) är en slavisk titel för en monark, etymologiskt härstammande från den romerska titeln caesar, precis som svenskans ord kejsare och har historiskt varit en titel på härskare i Bulgarien, Ryssland och Serbien. Den tidigaste dokumenterade användningen av titeln tsar i Europa är till den bulgariske härskaren Peter I. I Serbien infördes titeln av Stefan Dušan 1343, men titeln avskaffades efter att hans brorson gav upp anspråket på titeln 1373. (sv)
- Царь (от цьсарь, цѣсарь — цесарь, лат. caesar, др.-греч. καῖσαρ) — один из титулов славянских монархов. В иносказательной речи слово используется для обозначения первенства, доминирования: «лев — царь зверей». (ru)
- Цар — титул монарха, самодержця у деяких європейських державах: Болгарії, Сербії, Росії. Також титул цар вживався в офіційних документах і руських літописах щодо ханів Золотої орди та правителів держав, які утворилися після її розпаду. Найпоширеніше пояснення походження назви — від титулу римських імператорів — цезар (лат. caesar), Вживається також як загальна назва володаря якої-небудь країни. В українській традиції царями також називають трьох волхвів зі Сходу, що прийшли поклонитись Спасителю (Три царі). Російський історик Карамзін мав іншу думку, щодо походження титулу цар: (uk)
|
