| dbpprop:abstract
|
- The trade route from the Varangians to the Greeks was a trade route that connected Scandinavia, Kievan Rus' and the Byzantine Empire. The route allowed traders along the route to establish a direct prosperous trade with Byzantium, and prompted some of them to settle in the territories of present-day Belarus, Russia and Ukraine. The route began in Scandinavian trading centres such as Birka, Hedeby, and Gotland, crossed the Baltic Sea entered the Gulf of Finland, followed the Neva River into the Lake Ladoga. Then it followed the Volkhov River, upstream past the towns of Staraya Ladoga and Velikiy Novgorod, crossed Lake Ilmen, and up the Lovat River. From there, ships had to be portaged to the Dnieper River near Gnezdovo. A second route from the Baltic to the Dnieper was along the Western Dvina (Daugava) between the Lovat and the Dnieper in the Smolensk region, and along the Kasplya River to Gnezdovo. Along the Dnieper, the route crossed several major rapids and passed through Kiev, and after entering the Black Sea followed its west coast to Constantinople.
- Der Weg von den Warägern zu den Griechen (russisch Путь из варяг в греки) war eine von mittelalterlichen Kaufleuten und Kriegern genutzte Route über die Wasserwege Osteuropas. Sie verband Skandinavien mit dem Byzantinischen Reich. Der Weg spielte eine bedeutende Rolle bei der Ausbreitung der warägischen Herrschaft und der Gründung der Kiewer Rus.
- La ruta comercial de los varegos a los griegos fue una ruta comercial medieval que unía Escandinavia, el Rus de Kiev y el Imperio Bizantino. La ruta permitío a los comerciantes varegos establecer a lo largo de la misma un comercio directo y próspero con Bizancio, y que algunos de ellos se instalaran en esos territorios (actualmente de Bielorrusia, Rusia y Ucrania). La ruta comenzaba en alguno de los centros comerciales escandinavos, como Birka, Hedeby o Gotland, y tras cruzar el mar Báltico, se adentraba en el golfo de Finlandia y seguía por el río Neva hasta el lago Ladoga. Luego, remontaba el río Vóljov, aguas arriba de las ciudades de Staraya Ladoga y Velikiy Novgorod, cruzaba el lago Ilmen y remontaba el río Lovat. Desde allí, los barcos tenían que hacer un portaje al río Dnieper, cerca de Gnezdovo. Una segunda ruta partía desde el Báltico y remontaba el río Dvina Occidental (Daugava) y seguía a lo largo del río Kasplya, hasta llegar a la región de Smolensk, a la misma zona entre el Lovat y el Dnieper, y también alcanzaban Gnezdovo. Ambas rutas continuaban después aguas abajo a lo largo del Dniéper, cruzando varias zonas de peligrosos rápidos y llegaban a Kiev. Después de entrar en el mar Negro seguían bordeando su costa occidental hasta arribar finalmente a Constantinopla. La ruta probablemente fue establecida a finales del siglo VIII o principios del IX y adquirió gran importancia desde el siglo X hasta el primer tercio del siglo XI, junto con la ruta comercial del Volga y la ruta comercial de los jázaros a los alemanes. El uso de la misma decayó a partir de la segunda mitad del siglo XI, con el auge de otras rutas alternativas que surgieron con las Cruzadas.
- Viikinkien idäntieksi kutsutaan jokireittejä, joita pitkin viikingit matkasivat Itämereltä nykyisen Venäjän alueelle ja usein kauemmaksikin kohti Mustaamerta ja Kaspianmerta. Idäntien muinaisnorjankielinen nimi oli Austrvegr.
- A varég út a varégoktól a görögökig, azaz a Balti-tengert és a Fekete-tengert összekötő víziút-rendszer neve volt a középkorban. Útvonala a Balti-tengertől a Néván, a Ladoga-tavon, a Volhovon, az Ilmeny-tavon, a Lovatyon és Dnyeperen a Fekete-tengerig haladt. A 11-12. század során a jelentősége fokozatosan elveszett, majd a mongol hódítást követően végleg megszűnt.
- De Handelsroute van de Varjagen naar de Grieken was een handelsroute die vrijwel geheel over water ging en die Scandinavië, het Kievse Rijk en het Byzantijnse Rijk met elkaar verbond. De route stelde de Varjagen in staat om een profijtelijke handel met het Byzantijnse Rijk op te zetten en had ook als gevolg dat Varjagen zich vestigden in het Kievse Rijk, grofweg het gebied dat nu bestaat uit Wit-Rusland, Oekraïne en westelijke delen van Rusland.
- Szlak "Od Waregów do Greków" (ros. Путь из варяг в греки - Put' iz wariag w grieki) - szlak handlowy łączący w średniowieczu Skandynawię z Konstantynopolem (a szerzej z rejonem śródziemnomorskim) za pośrednictwem sieci rzek ruskich. Służył zarówno wyprawom handlowym, jak i łupieżczym. Handel Grecji z północno-wschodnią Europą był do IX przede wszystkim handlem lądowym. Pływano jedynie na północne brzegi Morza Czarnego, dalej się nie zapuszczając i korzystając z pośrednictwa miejscowych ludów, takich jak Chazarowie, którzy podobnie jak Słowianie nie potrafili korzystać z dróg rzecznych. Znaleziska archeologiczne, dowodzą, że handel chazarski docierał do Skandynawii, dostarczając tam m. in. bizantyjskie monety. Handel ten nie był intensywny, jednak prawdopodobnie to właśnie on pobudził mieszkańców Skandynawii do poszukiwania tańszej drogi wodnej do greckich bogactw. Pierwsze udokumentowane przebycie tej drogi nastąpiło przypuszczalnie w roku 838. Dokonali tego wysłannicy Chacanusa Rhosów, którzy przybyli do cesarza Bizancjum w celu nawiązania przyjaźni. Od tego czasu kupcy ruscy zaczęli się pojawiać w Konstantynopolu i chazarskim Itil. Wkrótce, w 860 roku, nastąpił też pierwszy ruski atak na Konstantynopol. Intensywny rozwój szlaku zaczął się w momencie przejęcia kontroli nad całym terytorium od Zatoki Fińskiej po ujście Dniepru przez Rusów, co nastąpiło prawdopodobnie w ostatnich dziesięcioleciach IX wieku za rządów Olega. Handlowano na nim przede wszystkim futrami, miodem i niewolnikami. Infiltrację ziem wschodniej słowiańszczyzny Waregowie rozpoczęli od Zatoki Fińskiej i rzeki Newy, którą dotarli do jeziora Ładoga, a następnie Wołchowem dopłynęli do jeziora Ilmień. Następnie dotarli do Dźwiny i Dniepru, nim zaś do Morza Czarnego. Na wschodzie pływali Oką i Wołgą do Morza Kaspijskiego (tzw. szlak saraceński), gdzie handlowali z Arabami i napadali na nich.
- Путь «Из варя́г в гре́ки» — водный (морской и речной) путь из Скандинавии через Восточную Европу в Византию в Средние века. Один из водных путей экспансии варягов из района проживания на Юг — в Юго-Восточную Европу и Малую Азию в VIII—XIII веках н. э. Этим же путём пользовались русские купцы для торговли с Константинополем и со Скандинавией. Летописец Сильвестр в своём труде называет этот путь «из грек в варяги».
- Vägen från varjagerna till grekerna var enligt den gammalryska Nestorskrönikan en färdled som sammanband Skandinavien, Kievriket och Bysantinska riket med hjälp av Östeuropas vattenvägar. Krönikans text i detta avsnitt lyder enligt den senaste svenska översättningen: Lovot heter i dag Lovat, Nevo är Ladoga och Neva och med Varjagiska havet åsyftas Östersjön. Med grekerna menas det Bysantinska riket, vars huvudstad var Konstantinopel – skandinaverna kallade staden Miklagård. Äldre svensk forskning tänkte sig att leden varit en genomgående handelsled mellan det vikingatida Skandinavien och Bysans. Emellertid finns det påtagligt ont om bysantinska arkeologiska fynd från vikingatiden i Skandinavien. Bysantinska mynt är således, jämfört med de islamska från denna tid, verkliga rariteter. De kontakter som är kända från inskriptioner på runstenar är först från 1000-talet, främst dess senare del, och syftar uppenbarligen oftast på män som gått ut som kejserliga legosoldater. Handelsförbindelser mellan de fornryska furstendömena, speciellt Kiev, och Bysans är däremot kända från många källor från 900-talet. Det har aldrig varit möjligt att färdas med båt hela sträckan längs leden. Den över 500 km långa floden Lovat, som nämns i krönikan, är i sitt översta och mellersta lopp smal och stenig. Den har en häftig vårflod, som man i historisk tid utnyttjat till flottning. På sommaren sinar den. Svenska och norska arkeologer gjorde på 1990-talet färdexperiment med båtar av vikingatida typ, bland annat med båten Aifur, längs hela sträckan. Detta tillförde värdefull, jämförande kunskap. Det är rimligt att tänka sig, att resenärer följde Lovats ofarbara partier till fots eller i sadeln.
- Файл:Varangian routes. png Шлях на карті Шлях із варя́гів у гре́ки («Грецький шлях») — назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією. Опис шляху є в «Повісті временних літ» і у творі візантійського імператора Константина VII Багрянородного «De administrando imperio». Виник у кінці 9-го на початку 10 століття. Починався в околицях сучасного Стокгольма, проходив Балтійським морем, Фінською затокою, по Неві, озерах Ладозькому та Ільмень, далі — по Ловаті і Західній Двіні та їхніх притоках до Дніпра, потім по Дніпру в Чорне море, далі повз острів святого Євферія, вздовж західного чорноморського узбережжя до Константинополя. На цьому шляху стояли міста Новгород, Смоленськ, Любич, Родня, Кічкас, Олешшя. За версією академіка Бориса Рибакова, існувало два окремі шляхи: шлях із варягів у греки та шлях із греків у варяги. Перший контролювався варягами проходив зручним для мореплавців чином навколо Європи через Середземне море, з`єднуючи чисельні прибережні варязькі держави із Константинополем: «и по тому морю (морю Варѧскому) внити доже и до Рима . а ѿ Рима прити по тому же морю . къ Цс̑рюграду». Другий шлях контролювали руські князі та йшов він « изъ Грѣкъ по Днепру . и вѣрхъ Днѣпра волокъ до Ловоти . и по Ловоти внити въ Илмерь Ж ѡзеро великоє . из негоже ѡзера. потечеть Волховъ . и втечеть въ ѡзеро великоє Нево . и того ѡзера внидет̑ оустьє в море Варѧскоє . ». Руські купці, які долали шлях із Києва до Константинополя за 30-40 днів, возили у Візантію хліб, ремісничі вироби, срібло в монетах, рабів, хутро, мед, віск, а також товари із Скандинавії і Прибалтики. Із півдня по Дніпру везли вина, прянощі, фрукти, дорогі тканини, ювелірні вироби, скляний посуд. Шлях мав велике значення для розвитку і внутрішньої торгівлі, сприяв налагодженню різноманітних зв'язків окремих східнослов'янських племен та прискоренню їх державного об'єднання навколо Києва. Найбільше значення мав у 10 — першій третині 11 століття. Був зв'язаний з іншими водними шляхами Київської Русі — Прип'ятсько-Бузьким, який вів до Європи, і Волзьким, який виводив в Арабський халіфат. У 11-12 століттях внаслідок хрестових походів, які встановили зв'язки зі Сходом через Середземне море, цей шлях втратив своє значення.
|
| rdfs:comment
|
- The trade route from the Varangians to the Greeks was a trade route that connected Scandinavia, Kievan Rus' and the Byzantine Empire. The route allowed traders along the route to establish a direct prosperous trade with Byzantium, and prompted some of them to settle in the territories of present-day Belarus, Russia and Ukraine.
- Der Weg von den Warägern zu den Griechen (russisch Путь из варяг в греки) war eine von mittelalterlichen Kaufleuten und Kriegern genutzte Route über die Wasserwege Osteuropas. Sie verband Skandinavien mit dem Byzantinischen Reich. Der Weg spielte eine bedeutende Rolle bei der Ausbreitung der warägischen Herrschaft und der Gründung der Kiewer Rus.
- La ruta comercial de los varegos a los griegos fue una ruta comercial medieval que unía Escandinavia, el Rus de Kiev y el Imperio Bizantino. La ruta permitío a los comerciantes varegos establecer a lo largo de la misma un comercio directo y próspero con Bizancio, y que algunos de ellos se instalaran en esos territorios (actualmente de Bielorrusia, Rusia y Ucrania).
- Viikinkien idäntieksi kutsutaan jokireittejä, joita pitkin viikingit matkasivat Itämereltä nykyisen Venäjän alueelle ja usein kauemmaksikin kohti Mustaamerta ja Kaspianmerta. Idäntien muinaisnorjankielinen nimi oli Austrvegr.
- A varég út a varégoktól a görögökig, azaz a Balti-tengert és a Fekete-tengert összekötő víziút-rendszer neve volt a középkorban. Útvonala a Balti-tengertől a Néván, a Ladoga-tavon, a Volhovon, az Ilmeny-tavon, a Lovatyon és Dnyeperen a Fekete-tengerig haladt. A 11-12. század során a jelentősége fokozatosan elveszett, majd a mongol hódítást követően végleg megszűnt.
- De Handelsroute van de Varjagen naar de Grieken was een handelsroute die vrijwel geheel over water ging en die Scandinavië, het Kievse Rijk en het Byzantijnse Rijk met elkaar verbond. De route stelde de Varjagen in staat om een profijtelijke handel met het Byzantijnse Rijk op te zetten en had ook als gevolg dat Varjagen zich vestigden in het Kievse Rijk, grofweg het gebied dat nu bestaat uit Wit-Rusland, Oekraïne en westelijke delen van Rusland.
- Szlak "Od Waregów do Greków" (ros. Путь из варяг в греки - Put' iz wariag w grieki) - szlak handlowy łączący w średniowieczu Skandynawię z Konstantynopolem (a szerzej z rejonem śródziemnomorskim) za pośrednictwem sieci rzek ruskich. Służył zarówno wyprawom handlowym, jak i łupieżczym. Handel Grecji z północno-wschodnią Europą był do IX przede wszystkim handlem lądowym.
- Путь «Из варя́г в гре́ки» — водный (морской и речной) путь из Скандинавии через Восточную Европу в Византию в Средние века. Один из водных путей экспансии варягов из района проживания на Юг — в Юго-Восточную Европу и Малую Азию в VIII—XIII веках н. э.
- Vägen från varjagerna till grekerna var enligt den gammalryska Nestorskrönikan en färdled som sammanband Skandinavien, Kievriket och Bysantinska riket med hjälp av Östeuropas vattenvägar. Krönikans text i detta avsnitt lyder enligt den senaste svenska översättningen: Lovot heter i dag Lovat, Nevo är Ladoga och Neva och med Varjagiska havet åsyftas Östersjön. Med grekerna menas det Bysantinska riket, vars huvudstad var Konstantinopel – skandinaverna kallade staden Miklagård.
- Файл:Varangian routes. png Шлях на карті Шлях із варя́гів у гре́ки («Грецький шлях») — назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
