| dbpprop:abstract
|
- The term Third Rome describes the idea that some European city, state, or country is the successor to the legacy of the Roman Empire, with Byzantium being the "second Rome."
- Der ideologisch gefärbte Ausdruck „Moskau, Drittes Rom“ (russ. Москва - третий Рим) wird im 16. Jahrhundert in drei Briefen des Filofei, Starez des Pskower Eleazar-Klosters, an den Großfürsten Wassili III. , an den Kirchenschreiber Misjur Munechin und an Iwan den Schrecklichen geprägt. Seitdem wird diese Wendung als vorgebliche Staatstheorie immer wieder aufgegriffen, um den Machtanspruch Russlands, aber auch der Sowjetunion, im 20. Jahrhundert zu untermauern. Das Erste Rom ist die Stadt Rom als Zentrum des Römischen Reichs. Der Untergang Roms wird mit der Annahme des römisch-katholischen Glaubens gleichgesetzt, als Rom Mittelpunkt der römisch-katholischen Kirche wurde. Als Zweites bzw. Neues Rom wird Konstantinopel betrachtet. Das Ende des Zweiten Roms erfolgte 1428, als die Stadt die Florentiner Kirchenunion mit der katholischen Kirche einging. Ursprünglich war das Konzept vom "Dritten Rom" weniger imperial als vielmehr apokalyptisch zu verstehen. Das Fürstentum Moskau war nach dieser Idee der letzte kleine Rest "in der Wildnis" von der einstmals großen christlichen Zivilisation, nachdem überall sonst die Häresie Einzug gehalten hatte. Sowohl der Katholizismus als auch der Islam wurden von vielen Orthodoxen als häretische Seitenzweige des jüdisch-christlichen Stammes gesehen. Moskau wurde verglichen mit jenen siebentausend Israeliten die zur Zeit des biblischen Propheten Elija sich geweigert hatten, den Baal anzubeten. Erst mit der Zeit wandelte sich diese Vorstellung zu einer Großreichsidee. Der Großfürst von Kiew Wladimir I. heiratete 989 die Schwester des byzantinischen Kaisers Basileios II. Anna und trat zum griechisch-orthodoxen Glauben über. Mit ihm wurden auch seine russischen Untertanen christianisiert. Seit dem Fall Konstantinopels 1453 durch das Osmanische Reich betrachtet die russisch-orthodoxe Kirche Moskau als das Dritte Rom, d.h. als Zentrum des orthodoxen Christentums. Die Heirat des Großfürsten Iwan III. mit Sofia Palaiologa, der Nichte des letzten byzantinischen Kaisers, Konstantin XI. Palaiologos (1448–1453), unterstrich die Stellung Moskaus.
- Kolmanneksi Roomaksi alettiin nimittää Venäjää 1500-luvulla. Nimityksen taustalla oli Konstantinopolin kukistuminen vuonna 1453 ja ortodoksisen uskon johtavan valtion aseman siirtyminen Bysantilta, "toiselta Roomalta", Venäjälle. Moskovan suuriruhtinas Iivana III nai Bysantin viimeisen keisarin Konstantinus XI:n veljentyttären ja saattoi näin esittää jälkeläisensä olevan oikeutettu Itä-Rooman perintöön. Jo kauan ennen Iivana III:a Serbian kuningas Stefan Dušan ja Bulgarian kuningas Ivan Alexander olivat esittäneet samanlaisia vaatimuksia Bysantin perintöön. Bulgarialaisissa kirjoituksissa Bulgarian valtakunnan pääkaupunki, Tarnovo, mainittiin uutena Konstantinopolina. Nämä suunnitelmat eivät toteutuneet osmanien voitettua serbit Kosovossa 1389 ja hävitettyä Bulgarian toisen valtakunnan 1396. Ajatus uudesta Konstantinopolista, tällä kertaa Moskovana, kuitenkin siirtyi Venäjälle Kyprianin, bulgarialaissyntyisen pappismiehen ja Moskovan patriarkan välityksellä. Ajatus kolmannesta Roomasta kiteytyi lopullisesti munkki-Filofein ennuskirjeessä Vasili III:lle vuonna 1510, jossa hän kirjoitti: "Kaksi Roomaa on luhistunut, kolmas pysyy, eikä neljättä tule.". Toisin kuin joskus on esitetty, Filofei tarkoitti Roomalla koko Venäjää eikä Moskovan kaupunkia. Iivana IV Julma oli ensimmäinen Venäjän hallitsija, joka vakituisesti käytti "keisarista" johdettua tsaari-arvonimeä.
- Terza Roma o Nuova Roma è un appellativo assegnato alla città di Mosca. L'idea di Mosca come Terza Roma ebbe fortuna sin dall'antica Russia zarista. Dopo pochi anni dalla conquista di Costantinopoli da parte di Mehmed II sovrano dell'Impero Ottomano il 29 maggio, 1453, alcuni nominarono Mosca
- Het idee van Moskou als een Derde Rome begon te spelen bij de eerste Russische tsaren. In de decennia na de val van Constantinopel, noemden sommigen Moskou al het 'Derde Rome'. Ivan III van Moskovië, die getrouwd was met Sophia Palaeologus, kon het erfgenaamschap van het gevallen Oost-Romeinse Rijk opeisen. Vóór Ivan III maakten Stefan Uroš IV Dušan, de koning van Servië, en Ivan Alexander, de koning van Bulgarije, die beiden verwant waren aan de Byzantijnse dynastie, vergelijkbare claims, toen in de 14e eeuw duidelijk werd dat het Byzantijnse Rijk op instorten stond. In Bulgaarse manuscripten werd het idee naar voren geschoven dat Veliko Tarnovo, de hoofdstad van het Bulgaarse Rijk, het nieuwe Constantinopel was. Deze plannen werden echter nooit waargemaakt. In 1389 versloegen de Ottomanen de Serven bij de Slag op het Merelveld, en maakten een eind aan het Tweede Bulgaarse Rijk in 1396 met de bezetting van het Despotaat Vidin. De ideeën die in Tarnovo broeiden werden naar Moskou gebracht door Cyprianus, een geestelijke van Bulgaarse afkomst, die in 1381 metropoliet van Moskou werd. Vaste vorm kreeg het idee, toen de Russische monnik Filofej in 1510 een panegyrische brief schreef aan grootvorst Vasili III van Moskou, waarin verkondigd werd: "Twee Romes zijn gevallen. Het derde houdt stand. En een vierde zal niet zijn. Niemand zal uw christelijk tsarendom vervangen!". In tegenstelling tot wat vaak gedacht wordt, identificeert Filofej het Derde Rome expliciet met Rusland, in plaats van Moskou. Aangezien enkele (Oost-)Romeinse prinsessen getrouwd waren met tsaren van Moskou, en Rusland na de val van Constantinopel de machtigste christelijk orthodoxe staat was, waren de tsaren de opvolgers van het Byzantijnse Rijk, als rechtmatige heersers over de (christelijke) wereld. Net als het woord 'keizer' is ook het woord 'tsaar' afgeleid van het woord 'caesar'. Op 16 januari 1547 werd Ivan IV uitgeroepen tot eerste tsaar van Rusland. Op 2 november 1721 vernieuwde Peter de Grote deze titel tot "Imperator en Autocraat van Heel Rusland". De nieuwe titel moest zowel de traditionele claims van zijn voorgangers weerspiegelen, als het Keizerlijk Rusland als Europese grootmacht meer glans geven. Tot het einde van het tsarendom hebben de tsaren de droom van het Derde Rome willen waarmaken door Constantinopel te veroveren, en om te dopen tot een (orthodox) christelijke stad. In de Eerste Wereldoorlog waren ze hier bijna in geslaagd. In de lente van 1915 bereikten Russische diplomaten een overeenkomst met de Britse en Franse regering, dat Constantinopel na de oorlog Russisch grondgebied zou worden. Het ultieme doel van Rusland sinds eeuwen leek eindelijk in vervulling te kunnen gaan. De Russische revolutie van 1917 bekoelde echter de relaties tussen de Russische machthebbers en het westen. Tussen 1919 en 1923 werden de buitenlandse machthebbers uit Turkije verdreven onder leiding van de militair Mustafa Kemal Atatürk. Nadat Atatürk president werd, knoopte hij zowel met het westen als met de Sovjets betrekkingen aan, en wist zo te voorkomen dat Turks grondgebied nog als diplomatiek wisselgeld zou worden gebruikt.
- Teoria Trzech Rzymów – koncepcja historiozoficzna stworzona przez mnicha Filoteusza z Pskowa pod koniec XV wieku. Teoria trzech Rzymów głosiła, że pierwszy Rzym upadł na skutek herezji, drugi Rzym – Konstantynopol na skutek zdrady prawdziwej wiary, trzecim Rzymem jest Moskwa a czwartego już nie będzie. Najstarszym zachowanym dokumentem, w którym teoria trzech Rzymów została zaprezentowana jest list Filoteusza do księcia Wasyla III Rurykowicza z 1510. Po upadku Rzymu i wielkiej schiźmie chrześcijaństwo rozdzieliło się na dwa główne nurty – wschodnie i zachodnie. W oczach ówczesnych prawosławnych (chrześcijan wschodnich) chrześcijaństwo zachodnie było herezją. Głównym ośrodkiem prawosławia aż do XV wieku było Cesarstwo Wschodniorzymskie, czyli Bizancjum. Podczas Soboru Florenckiego (na którym zasiadali także biskupi Rusi) prawosławni biskupi bizantyjscy podporządkowali się papieżowi i zgodzili się wejść pod jurysdykcję Rzymu w zamian za pomoc papieską w walce przeciw Turkom. Natomiast większość biskupów ruskich odmówiła na soborze posłuszeństwa papieżowi. Tym samym głównym ośrodkiem prawosławia stała się Rosja. Po wojnie z Turcją i nie udzieleniu obiecanej pomocy przez papieża, Bizancjum w 1453 upadło. Moskwa miała stać się kolejnym, nowym centrum świata, czyli "trzecim Rzymem" – czwartego miało już nie być. Po upadku Konstantynopola Moskwa zyskała na znaczeniu jako spadkobierczyni Bizancjum, co podkreślić miało małżeństwo Iwana III z Zofią Paleolog, bratanicą ostatniego cesarza bizantyjskiego Konstantyna XI Dragazesa, a także przejęcie bizantyjskiego dwugłowego orła jako herbu państwa oraz bizantyjskiego ceremoniału dworskiego. Począwszy od XV w. wielcy książęta moskiewscy zaczęli używać tytułu władców rzymskich carów-cesarzy. Jako pierwszy tytuł wielkiego księcia i cara Wszechrusi przyjął Iwan III Srogi w 1478 r. Car "Wszechrusi" jako spadkobierca tradycji Rzymu i Bizancjum miał pod sztandarem Cerkwi prawosławnej pokonać "heretycki" Zachód na czele z papieżem i cesarzem Niemiec. Koncepcja ta jednak nigdy nie stała się oficjalną ideologią państwową. Używano ją natomiast często w celu wytłumaczenia ekspansywnej polityki Cesarstwa Rosyjskiego i była popularna w Rosji do 1917. Do dziś jest jedną z podstaw wrogości rosyjskiej cerkwi prawosławnej wobec kościoła katolickiego.
- Тре́тий Ри́м — европейская религиозно-историософская и политическая идея, использовавшаяся (использующаяся) для обоснования особого религиозно-политического значения различных стран как преемников Римской империи. Эта идея, основанная на концепции «переноса империи», использовалась для легитимации притязаний тех или иных монархий на преемственность по отношению к Византии.
- Det "Tredje Rom" är en beteckning som syftar på Moskva efter Östroms fall 1453, vid detta tillfälle flyttades maktbalansen i den grekisk-ortodoxa religionen till Ryssland och Moskva. Ryssland och dess Tsarer gillade tanken med att vara arvtagare till Östrom, och utnyttjade detta till att grundlägga det ryska imperiet. Man antog därför titel Tsar, som syftar tillbaka på Caesar och man gjorde även det Östromerskarikets statsvapen till sitt eget, och det är därför Ryssland idag har den dubbelhövdade örnen som symbol.
- «Третій Рим» — релігійно-політична доктринальна міфологія 16 — 17 вв. , яка мала за ціль підкріпити легітимність претензій Москви на "Візантійську спадщину". Московське царство за нею становилось спадкоємцем двох іст. Римів - Старого й Нового (Візантії): коли перший Рим упав під навалою германців (476), а Візантія була завойована турками — мусулманами (1453), їхня роля, на думки московських державників повинна була перейти до Москви — «Третій Рим», як останнья підпора православного християнства на землі. «Два убо Рима падоша, а третій стоит, а четвертому не быти» — цю формулу розвинув у своїх «посланіях» до В. кн. Івана III Васильовича (1504—1505), і В. кн. Василія Івановича (1510—1511) "старець" ігумен Псковського Єлеазарського монастиря, Філотей (Філофей). Формальним ґрунтом для висунення цієї доктрини було одруження другим шлюбом московського правителя великого князя Івана ІІІ на племінниці останнього візантійського імператора Констянтина ХІ - Софії Палеолог. Візантійська імперія мала тоді неабиякий культурний, религійний на політичний вплив на всю середньовічну Східну Європу. З ближнього оточення Софії Палеолог походили ідеї, що сформулював в своєму посланні старець старець Філофей. Однак дослідники підмічають, що формально Софія не мала прав на Констянтинопольський престол, бо походила з «бокової гілки» Палеологів, тобто не було прямим нащадком візантійського імператора. Рушійним мотивом появлення тези про 3-й Рим була боротьба князів московських за цесарський титул, та за домінацію князівства московського серед інших східнослов'янських князівств, недавніх васалів Золотої Орди. Генеза власне теорії «Третього Риму» має значно давніше походження, вона пережила довгу й складну еволюцію. Початки її пов'язані з історією другого Болгарського царства, яке претендувало на ролю спадкоємця Візантійської Імперії. Духовні особи балканського походження занесли цю ідею до Східної Європи: через Україну до Новгорода і Пскова, де вона знайшла придатний ґрунт, а згодом з відповідними змінами була засвоєна на Московщині. Концепція Філотея в її остаточному оформленні («Москва — Третій Рим, а четвертому не бути») стає в середині 16 ст. , за царювання Івана IV Ґрозного, популярною в колах московського уряду й Церкви. Московські книжники того часу, під керівництвом митрополіта Макарія, пов'язували особу царя не тільки з Візантією, але й зі старим Римом (походження московської династії «від Авґуста цісаря»). Теорія «Третього Риму» була повторена в акті утворення Московського патріархату («Уложенная Грамота» 1589). Занедбана під час Смути поч. 17 ст. , вона відродилася за царя Олексія Михайловича й патріарха Нікона, зокрема по приєднанні України 1654 року, і, хоч не стала офіційною урядовою доктриною, мала великий вплив на політику Московської держави й Церкви і здобула собі широку популярність у другій половині 17 ст. , від вищих сфер уряду й Церкви до опозиційних кіл населення, зокрема серед т. зв. роскольників — старообрядців (писання М. Добриніна-Пустосвята, «Соловецька чолобитна» тощо). Тим самим вона стала основою й дороговказом національної ідеології й імперіалістичної політики Росії на майбутнє. Впливи й відгуки теорії «Третього Риму» були помітні в російській літературі й публіцистиці 18 — 19 ст.
|
| rdfs:comment
|
- The term Third Rome describes the idea that some European city, state, or country is the successor to the legacy of the Roman Empire, with Byzantium being the "second Rome."
- Der ideologisch gefärbte Ausdruck „Moskau, Drittes Rom“ (russ. Москва - третий Рим) wird im 16. Jahrhundert in drei Briefen des Filofei, Starez des Pskower Eleazar-Klosters, an den Großfürsten Wassili III. , an den Kirchenschreiber Misjur Munechin und an Iwan den Schrecklichen geprägt. Seitdem wird diese Wendung als vorgebliche Staatstheorie immer wieder aufgegriffen, um den Machtanspruch Russlands, aber auch der Sowjetunion, im 20. Jahrhundert zu untermauern.
- Kolmanneksi Roomaksi alettiin nimittää Venäjää 1500-luvulla. Nimityksen taustalla oli Konstantinopolin kukistuminen vuonna 1453 ja ortodoksisen uskon johtavan valtion aseman siirtyminen Bysantilta, "toiselta Roomalta", Venäjälle. Moskovan suuriruhtinas Iivana III nai Bysantin viimeisen keisarin Konstantinus XI:n veljentyttären ja saattoi näin esittää jälkeläisensä olevan oikeutettu Itä-Rooman perintöön.
- Terza Roma o Nuova Roma è un appellativo assegnato alla città di Mosca. L'idea di Mosca come Terza Roma ebbe fortuna sin dall'antica Russia zarista. Dopo pochi anni dalla conquista di Costantinopoli da parte di Mehmed II sovrano dell'Impero Ottomano il 29 maggio, 1453, alcuni nominarono Mosca
- Het idee van Moskou als een Derde Rome begon te spelen bij de eerste Russische tsaren. In de decennia na de val van Constantinopel, noemden sommigen Moskou al het 'Derde Rome'. Ivan III van Moskovië, die getrouwd was met Sophia Palaeologus, kon het erfgenaamschap van het gevallen Oost-Romeinse Rijk opeisen.
- Teoria Trzech Rzymów – koncepcja historiozoficzna stworzona przez mnicha Filoteusza z Pskowa pod koniec XV wieku. Teoria trzech Rzymów głosiła, że pierwszy Rzym upadł na skutek herezji, drugi Rzym – Konstantynopol na skutek zdrady prawdziwej wiary, trzecim Rzymem jest Moskwa a czwartego już nie będzie. Najstarszym zachowanym dokumentem, w którym teoria trzech Rzymów została zaprezentowana jest list Filoteusza do księcia Wasyla III Rurykowicza z 1510.
- Тре́тий Ри́м — европейская религиозно-историософская и политическая идея, использовавшаяся (использующаяся) для обоснования особого религиозно-политического значения различных стран как преемников Римской империи.
- Det "Tredje Rom" är en beteckning som syftar på Moskva efter Östroms fall 1453, vid detta tillfälle flyttades maktbalansen i den grekisk-ortodoxa religionen till Ryssland och Moskva. Ryssland och dess Tsarer gillade tanken med att vara arvtagare till Östrom, och utnyttjade detta till att grundlägga det ryska imperiet.
- «Третій Рим» — релігійно-політична доктринальна міфологія 16 — 17 вв. , яка мала за ціль підкріпити легітимність претензій Москви на "Візантійську спадщину". Московське царство за нею становилось спадкоємцем двох іст.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
