| dbpprop:abstract
|
- Theodosius of Kiev is an 11th century saint who brought Cenobitic Monasticism to Kievan Rus' and, together with St Anthony of Kiev, founded the Kiev Kiev Caves Lavra (Monastery of the Caves). A hagiography of Theodosius was written in the twelfth century. Saint Theodosius' greatest achievement has been the introducing of the monastic rule of Saint Theodore the Studite in the Monastery of the Caves from whence it spread to all the monasteries of the Russian Orthodox Church. According to the Primary Chronicle: "... the monastery was completed during the abbacy of Barlaam... When Barlaam had departed the brethren... visited the aged Athony [founder of the Monastery of the Caves, who was now living in deep seclusion] with the request that he should designate a new abbot for them. He inquired whom they desired. They replied that they required only the one designated by God and by his [Anthony's] own selection. Then he inquired of them: 'Who among you is more obedient, more modest, and more mild than Theodosius? Let him be your abbot. ' The brethren rejoiced... and thus they appointed Theodosius to be their abbot. "When Theodosius took over in the monastery, he began to practice abstinence, fasting, and tearful prayer.... He also interested himself in searching out monastic rules. There was in Kiev at the time a monk from the Studion Monastery named Michael, who had come from Greece.... Theodosius inquired of him the practices of the Studite monks. He obtained their rule from him, copied it out, and established it in his own monastery to govern the chanting of monastic hymns, in making reverences, reading of the lessons, behavior in church, the whole ritual, conduct at the table, proper food for special days, and to regulate all else according to prescription. "After obtaining all this information, Theodosius thus transmitted it to his monastery, and from the latter all others adopted the same instruction. Whereas the Monastery of the Caves is honored among the oldest of them all. " Theodosius has been glorified (canonized) as a saint by the Russian Orthodox Church His main feast day is May 3, the date of his repose. His relics were discovered by St. Nestor the Chronicler, on August 14, 1091, and were found to be incorrupt. The relics were transferred to the main catholicon (cathedral) of the monastery, and a second annual feast day was established in commemoration of this event.
- È venerato come santo dalla Chiesa ortodossa russa che ne celebra la commemorazione liturgica il 3 maggio.
- Феодо́сий Пече́рский (ок. 1008 — 3 мая 1074) — православный монах XI века, святой Русской церкви, почитаемый в лике преподобного, один из основателей Киево-Печерской лавры, ученик Антония Печерского. Именем Феодосия названы Дальние (Феодосиевые) пещеры Лавры и источник Феодосия на территории Лавры. Память преподобного Феодосия совершается: 16 мая (3 мая по старому стилю); 27 августа (14 августа по старому стилю) — перенесение мощей; 10 сентября (28 августа по старому стилю) — в составе Собора преподобных отцов Киево-Печерских, в Дальних пещерах почивающих; 15 сентября (2 сентября по старому стилю) — вместе с преподобным Антонием Печерским.
- Файл:Antony and feodosy. jpg Преподобні Антоній і Феодосій Теодосій Печерський — церковний діяч, автор повчань. Теодосій народився в заможній родині в м. Василеві, дитинство провів у Курську, куди за велінням князя переселилися його батьки. Біографія вкладається в традиційну житійну канву. З отрочих років Т. відрізнявся надзвичайною релігійністю і своїм екзальтованим благочестям і смиренністю викликав гнів матері, яка сподівалася виростити сина дбайливим хазяїном і спадкоємцем її багатств. Певно, ще юним Теодосій залишив рідний дім і відправився до Києва. Тут, після безуспішних спроб постригтися в якому-небудь з міських (князівських) монастирів, прийшов у печеру, де подвизались Антоній і Никон, оселився з ними і був пострижений Никоном у ченці. Теодосій став одним з перших ченців Києво-Печерського монастиря, а в 1062 р. був поставлений його ігуменом. З ініціативи Т. були зведені багато монастирських споруд і закладений Успенський собор у Києві. У 1073 р. Т. рішуче засудив київського князя Святослава, який скинув свого брата Ізяслава. Т. почив у монастирі і був похований у печері, звідки його мощі були урочисто перенесені в 1091 р. в Успенський собор. Докладна розповідь про отрочі і юнацькі роки Теодосія і його подвижництво в монастирі міститься у великому «Житії», написаному Нестором. Відомості про Теодосія містяться також у Повісті временних літ і в Патерику Києво-Печерському. Теодосію приписувалося більш двадцяти творів, однак з достатньою підставою можна вважати його автором двох послань, восьми повчань і молитви. Послання Теодосія князеві Ізяславу Ярославичу («Въпрошание Изяславле князя, сына Ярославля, внука Володимеря, игумена Феодосья Печеръскаго монастыря»), що збереглося в двох списках, містить відповідь Теодосія на питання князя, чи можна по неділях їсти м'ясо. Тому ж Ізяславу адресоване й інше послання Т. («Слово святаго Феодосья, игумена Печеръскаго монастыря о вере крестьянской и о латыньской»), написане, як вважають, у 1069 р. і присвячене проблемам відмінності між православ'ям і католицтвом. Т. приписуються також повчання «про терпіння і про любов», «про терпіння, і про любов, і про піст», «про терпіння і милостині», «про терпіння і про смиренність», два повчання «про щиросердечну користь» і повчання «до келаря». У цих повчаннях, звернених до монастирської братії, Т. закликає додержуватися євангельських заповідей, бути смиренним, терпляче зносити докори і приниження, засуджує «непотрібні розмови», схильність до взаємних докорів і гніву, ремствує на недбайливість у церковній службі, іншими словами, засуджує за відсутність тих моральних якостей — смиренності, лагідності, щирого благочестя, працьовитості, якими відрізнявся він сам. Молитва Т. «за вся крестьяны» була відкрита й опублікована Т. І. Буслаєвим. Кращі видання творів Т. належать І. П. Єреміну і Н. В. Понирку.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
