| dbo:abstract
|
- السبئيون (المسند: 𐩪𐩨𐩱) هم سلالة حاكمة، وسكان مملكة سبأ، في جنوب الجزيرة العربية. تحدثوا اللغة السبئية، إحدى اللغات السامية الجنوبية. أسسوا مملكة سبأ في اليمن، مع امتداد في الحبشة أو مايعرف اليوم بـ (إثيوبيا-جيبوتي-إريتريا-الصومال).. ويشير العلماء إلى وجود صلة بين السبئيين وأرض سبأ المذكورة في التوراة، على أنها «أقدم وأهم ممالك جنوب الجزيرة العربية»، ويستبعدون وجود أي صلة أو خلط بينهم وبين الصابئة. ذُكر السبئيون عدة مرات في الكتاب المقدس العبري. وقد وصفهم القرآن بأنهم إما سبأ أو قَوْم تُبَّع. كما ذكروا في العقيدة البهائية يشار إليها عادة بالسبئيبن ويعتبرون على الأرجح المساهمين الأوائل في علم المنطق. (ar)
- Els sabeus (àrab: السبأيون, as-saba’īyūn) foren un antic poble del sud d'Aràbia que parlava una llengua anomenada llengua sabea i vivia al que avui dia és el Iemen. En algun moment van establir una colònia a D'mt, lloc del nord d'Etiòpia i Eritrea i controlaven la ruta comercial de la mar Roja. El regne de Sheba (regne de Sabà) de la Bíblia i el poble dels sabeus són generalment identificats, si bé no hi la certesa que sigui així. El regne ocupava la zona de Marib i la franja de desert anomenada pels geògrafs medievals (moderna Ramlat al-Sabatayn). Els sabeus eren un poble sudaràbig vei dels mineus (al nord), dels hadramites (Hadramaut) a l'est i dels qatabans al sud. El seu gran èxit fou la construcció d'embassaments i d'un sistema de reg a base de rescloses, en un lloc on només plovia 15 dies una temporada i un mes i mig a l'altra i el riu fora d'aquest temps estava sempre sec. Van exercir el cultiu i el comerç de les espècies i les plantes aromàtiques, especialment encens i mirra. Les inscripcions que van deixar són nombroses especialment a Marib. Els treballs de regadiu encara es poden seguir per fotografia aèria. La seva hegemonia va durar uns mil anys almenys (de 750 aC a 250 aC). (ca)
- Die Sabäer (assyr. Sabảajja; altgriechisch Σαβαίοι Sabaioi; lateinisch Sabaei) waren ein antikes semitisches Volk im Südwesten der Arabischen Halbinsel im Gebiet des heutigen Jemen. (de)
- Σαβαίοι ονομάζεται μία αραβική εθνότητα της αρχαιότητας. Η λέξη σημαίνει μεσημβρία και το όνομα αυτό δίδεται σε λαό της νοτιοδυτικής Αραβίας και στα απέναντι της Υεμένης παράλια, στη σημερινή Αιθιοπία όπου κατά παράδοση οι Σαβαίοι μετανάστευσαν και επικράτησαν με άλλους λαούς αραβικούς όπως οι (Χαμπεσήδες ή Χαμπές). Ακόμη και σήμερα η Αιθιοπία στα αραβικά και στα τουρκικά λέγεται Χαμπές. Κάποια στοιχεία έχουν διατηρηθεί για τους Βασιλείς τους (Cheba ή Shaba). Κατά τις αξουμιτικές παραδόσεις οι αραβικής καταγωγής μετανάστες οι οποίοι συνετέλεσαν στην εθνογένεση του αξουμιτικού λαού, οι Σαβαίοι, παλαιότερα είχαν ιδρύσει το καθεαυτό Βασίλειο του Σαβά του οποίου η Βασίλισσα Μακέδα μετέβη στον Σολομώντα, με τον οποίο απέκτησε έναν γιο ονόματι Εμπνά Χακίμ, δηλαδή «γιο του Σοφού». Κατά αραβικές όμως παραδόσεις αυτή που επισκέφθηκε τον Σολομώντα (Σουλεϊμάν) ήταν η μυθική ή Μπαλκίς που βασίλευσε στα μέρη της Υεμένης και κατά μια φήμη ασπάσθηκε την ιουδαϊστική θρησκεία ενωθείσα με τον Σολομώντα, στην Παλαιά Διαθήκη (Βασιλ.10) περί το 950 π.Χ. Αλλά στις σαβαϊκές επιγραφές μέχρι τον 8ο αιώνα π.Χ. τίποτε παρόμοιο δεν περιγράφεται. Κάποια ασσυριακή επιγραφή αναφέρει τον Ιθαμάρα Σαβαίο που πλήρωνε φόρο στον Βασιλιά Σαργκόν το 715 π.Χ. Στην εποχή αυτή οι Σαβαίοι φαίνεται πως κατοικούσαν στη βόρεια Αραβία, εκτός κι αν πρόκειται για αποικία τους. Η σαβαϊκή ιστορία διαιρείται σε τρεις περιόδους κατ' αντιστοιχία των βασιλικών δυναστειών τους.Κατά την πρώτη βασίλευσαν οι ή Μουκάριμπ (σήμερα η λέξη στα αραβικά σημαίνει "οι συγγενείς") και ίσως σημαίνει Βασιλείς. Πρώτη λοιπόν πρωτεύουσά τους η . Από τη Δυναστεία αυτή κατά επιγραφή βασίλευσαν 10 ηγεμόνες από τον 9ο μέχρι τον 6ο αιώνα π.Χ. Η δεύτερη περίοδος, από το 500 π.Χ., είναι η των «Βασιλέων του Σαβά» με πρωτεύουσα κατά τον Στράβωνα τη (ή Μαριουά). Από επιγραφή έγιναν γνωστά 17 ονόματα βασιλέων μέχρι του 116 π.Χ. Κατόπιν τους διαδέχθηκαν οι Χιμιαρίτες (ή Ομηρίτες). Την περίοδο αυτή, αλλά και νωρίτερα, η Αραβία γενικά θεωρείτο χώρα με μυθώδη πλούτο τόσο πολύ που ο Στράβων γράφει ότι και ο Μέγας Αλέξανδρος σκέφθηκε για το λόγο αυτό να την καταλάβει. Ενώ ο Αρριανός (Αναβ.7.20.1) αναφέρει ότι ο Μ. Αλέξανδρος ζήτησε στοιχεία από τρεις ερευνητές απεσταλμένους από τον ίδιο από διαφορετική οδό, τον Αρχίο, τον Ανδροσθένη και τον Ιέρωνα τον Συλέα να περιπλεύσουν την Αραβία με τριακόντορο πλοίο. Και όπως απεδείχθη ο πλούτος δεν ήταν γηγενής αλλά οφειλόταν στο δια ξηράς και θάλασσας εμπόριο που γινόταν δια θαλάσσης από Ινδία μέχρι νότια Αραβία και από εκεί δια ξηράς στην ενδοχώρα και Αίγυπτο. Όταν όμως αργότερα οι Πτολεμαίοι διάνοιξαν κατευθείαν οδό από Αλεξάνδρεια Ινδική όλοι αυτοί οι νότιοι λαοί αναγκάσθηκαν να μεταναστεύσουν και τα αρχαία αυτά βασίλεια να χαθούν. (el)
- La ŝebaanoj (asirie Sabảajja; hebree סְבָאִים, Sbaim; greke Σαβαĩοι, Sabaioi; latine Sabaei, moderne angle Sabaeans aŭ germane Sabäer) estis antikva ŝemida popolo en la sudokcidento de la Araba Duoninsulo, en la teritorio de la nuna ŝtato Jemeno. La esperantlingva nomo deduktiĝis de ilia regno, la reĝlando Ŝeba, kiu plurfoje menciiĝis per sia antikva hebrea nomo שְׁבָא [Ŝ'ba] en la Tanaĥo aŭ laŭ kristana nomo Malnova Testamento kaj al kiu la tradukinto L. L. Zamenhof donis la hebree influitan nomon Ŝeba. (eo)
- Sabeoak (arabieraz: السبأيون as-saba’īyūn) Arabiako hegoaldeko antzinako herri bat izan ziren, k.a. lehen milurtean zehar enitate politiko gisa antolatuak egon zirenak. Erdi Aroko geografoen arabera, Arabian eremua eta izeneko basamortu-zerrenda hartzen zituen sabeoen erresumak ( modernoa gutxi gora-behera). Beren hegemoniak mila urte inguru iraun zuen (K.a. 750-250). (eu)
- Los sabeos o sabeanos (en árabe, السبأيون as-saba’iyūn) fueron un antiguo pueblo que hablaba una antigua lengua sudarábiga, que vivieron en la tierra bíblica de Saba, hoy Yemen, en el suroeste de la península arábiga. (es)
- The Sabaeans or Sabeans (Sabaean: 𐩪𐩨𐩱, S¹Bʾ; Arabic: ٱلسَّبَئِيُّوْن, romanized: as-Sabaʾiyyūn; Hebrew: סְבָאִים, romanized: Səḇāʾīm) were an ancient group of South Arabians. They spoke the Sabaean language, one of the Old South Arabian languages. They founded the kingdom of Sabaʾ (Arabic: سَبَأ) in modern-day Yemen, which was believed to be the biblical land of Sheba and "the oldest and most important of the South Arabian kingdoms". The exact date of the foundation of Sabaʾ is a point of disagreement among scholars. Kenneth Kitchen dates the kingdom to between 1200 BCE and 275 CE, with its capital at Maʾrib, in what is now Yemen. On the other hand, Israel Finkelstein and Neil Asher Silberman believe that "the Sabaean kingdom began to flourish only from the eighth century BC onward" and that the story of Solomon and the Queen of Sheba is "an anachronistic seventh-century set piece." The Kingdom fell after a long but sporadic civil war between several Yemenite dynasties claiming kingship; from this, the late Himyarite Kingdom arose as victors. Sabaeans are mentioned several times in the Hebrew Bible. In the Quran, they are described as either Sabaʾ (سَبَأ, not to be confused with Ṣābiʾ, صَابِئ), or as Qawm Tubbaʿ (Arabic: قَوْم تُبَّع, lit. 'People of Tubbaʿ'). (en)
- Kaum Saba' atau Sabæ (bahasa Arab: السبأيين atau disebut juga sebagai Kaum Tubba) adalah masyarakat kuno yang berbicara Rumpun bahasa Semenanjung Arab Selatan Kuno yang bemukim di tempat yang sekarang disebut Yaman, di barat daya Semenanjung Arab; dari 2000 SM hingga abad ke-8 SM & Agama suku ini mayoritas ialah Kristen Timur dan minoritas penyembah berhala. Sebagian kaum Saba juga tinggal di , yang terletak di utara Ethiopia dan Eritrea, karena hegemoni mereka mereka melampaui Laut Merah. (in)
- I Sabei (in arabo: السَّبَئِيون/السَّبأيون as-Saba’iyūn/as-Sabaa'yūn, in ebraico: סבאים? Saba'im) furono un antico popolo parlante una lingua sudarabica fiorito nel II millennio a.C. nel sud della penisola Arabica (attuale Yemen). Il loro regno, Saba (in arabo: سَبأ Sabaa, in ebraico: סבא? Saba), o Sheba, fu uno degli antichi regni sud-arabici che prosperarono nella vallata del Bayhan. (it)
- 사바 왕국(히브리어: סבא, 아랍어: السبئيون, 무스나드: 𐩪𐩨𐩱)은 아라비아 반도 남부에 존재하던 고대 아랍 국가이다. 사바 왕국은 오래갔지만 왕위를 둘러싸고 예멘 계열의 왕조들끼리의 산발적인 내전으로 멸망했고, 이 시기부터 이 승자로 떠올랐다. 사바인들은 욥기, 요엘서, 에제키엘서, 이사야서 등의 성서와 쿠란에서 언급되었다. (ko)
- De Sabeeërs, Sabanen of Sabaërs (Arabisch: ‘السبأيون’ - ‘as-Saba’iyūn’) waren een volk uit de oudheid dat een van de oorspronkelijke Zuid-Arabische talen spraken, en in het huidige Jemen woonden, dat in het zuidwesten van het Arabisch Schiereiland ligt. (nl)
- サバア王国（サバアおうこく、アラビア語: سبأ、Saba'）は、かつてアラビア半島南部に存在した国家。首都は（シルワ）、マアリブ。南アラビアの碑文史料に初めて現れた国家である。 (ja)
- Sabejczycy – dominujący w I tysiącleciu p.n.e. lud pochodzenia semickiego południowo-zachodniej Arabii, który pod koniec II tysiąclecia p.n.e. osiedlił się u wybrzeży Morza Czerwonego (terytoria dzisiejszego Jemenu), tworząc kilka rywalizujących ze sobą królestw. Najważniejszym z nich było królestwo Saba ze stolicą w Marjab (wsp. Marib) i to od niego właśnie wzięła się obecna nazwa całego tego ludu. Innymi ważnymi królestwami były: ze stolicą QRNH , ze stolicą (wsp. Hayd Kuhlan), ze stolicą MSWR (Miswar, położenie niezlokalizowane) i ze stolicą . Królestwa te rywalizowały ze sobą przede wszystkim o polityczną, ekonomiczną i militarną kontrolę ważnych szlaków handlowych wiodących do zlokalizowanych w pobliżu źródeł mirry i kadzidła. Z rywalizacji tej zwycięsko wyszło królestwo Saba, któremu na początku VII wieku p.n.e. udało się podbić sąsiednie królestwo Ausan, a następnie królestwa Main i Kataban. Decydująca dla ustalenia chronologii tych wydarzeń stała się identyfikacja Karib'īl-Watara, jednego z królów Saby i zdobywcy Ausan, z Karabilu – Sabejczykiem, który ok. 685 roku p.n.e. złożyć miał trybut asyryjskiemu królowi Sennacherybowi. Dominacja królestwa Saba trwała do ok. 400 roku p.n.e., kiedy to królestwom minejskiemu i katabańskiemu udało się odzyskać niezależność. Koegzystencja istniejących królestw trwała do początków naszej ery, kiedy to mniejsze z nich wchłonięte zostały przez królestwo Saba i królestwo Hadramaut. Kres istnieniu dwóch ostatnich królestw Sabejczyków położył górski lud Himjarytów, podbijając je w III wieku n.e. Niewielka liczba źródeł pozwala sądzić, że społeczność Sabejczyków dzieliła się na arystokrację, ludność zależną, zamieszkałą na stałe na terytorium królestwa, cudzoziemców i niewolników. Wzmianki w asyryjskich źródłach pisanych z VIII wieku p.n.e. świadczą o tym, że relacje plemienne ludu sabejskiego miały charakter terytorialny, a nie na zasadzie pokrewieństwa. Dominacja Sabejczyków nad innymi plemionami wyrażała się w zachowanych źródłach asyryjskim za pomocą zwrotu "Saba i plemiona". Z czasem pozostałe ludy królestwa zostały zrównane w prawach, przy czym wszystkich obowiązywała służba wojskowa. Od plemion sabejskich wziął swoją nazwę kult religijny, polegający na oddawaniu czci gwiazdom – sabeizm. (pl)
- Os sabeus eram um povo semita que, em data desconhecida, entraram na Arábia meridional vindos do norte e fundaram o Reino de Sabá no território do atual Iêmen, cerca de 370 quilômetros a noroeste de Adem. A civilização dos sabeus principiou entre os séculos XII e X a.C. e seus governantes são mencionados nas crônicas Assírias de fins do século VIII e início do século VII a.C.. Os sabeus deixaram uma expressiva quantidade de inscrições que cobrem cerca de 1 300 anos de sua história e só terminam com a extinção do reino, no século VI. Todavia, as informações contidas nestas inscrições não permitem traçar uma ideia precisa do que foi a sociedade sabeia e deixam margem para muitas dúvidas. A data da fundação de Sabaʾ é um ponto de desacordo entre os estudiosos. Kenneth Kitchen data o reino entre 1200 a.C. e 275 d.C., com sua capital em Ma'rib. Por outro lado, Israel Finkelstein e Neil Asher Silberman escrevem que "o reino sabeu começou a florescer apenas a partir do século VIII a.C" e que a história de Salomão e a rainha de Sabá é "uma peça anacrônica do século VII". O Reino caiu após uma guerra civil longa, mas esporádica, entre várias dinastias iemenitas que reivindicavam a realeza; a partir disso, o extinto Reino Himiarita surgiu como vitorioso. Os sabeus são mencionados várias vezes na Bíblia hebraica. No Alcorão, são descritos como Saba', ou como o povo de Tubba' (em árabe: قَـوْم تُـبَّـع, romanizado: Qawm Tubbaʿ). (pt)
- Сабеи (сабейцы, греч. Σαβαίοι) — название одного из главных народов (ша`бов) в Южной (Счастливой) Аравии, который в древности господствовал на территории современного Йемена и создал Сабейское царство. Греческие и римские писатели одинаково указывают на высокую культуру страны и на её богатство, о котором передавались баснословные рассказы. Сабеи вели обширную торговлю золотом, драгоценными камнями и т. п. с Сирией, Египтом, Индией и Эфиопией; о богатстве сабеев свидетельствуют также рассказы в Коране, Библии о царице Савской, современнице царя Соломона. (ru)
- 赛伯伊人(阿拉伯语：السبأيون，as-Saba’iyūn，希伯來語：סבא）是一类古代说古南阿拉伯语及居住在阿拉伯半岛西南部（今也门）的族群。 赛伯伊人聚居在圣经上所指的示巴王國，这是一个兴盛了上千年的贸易城市，在今也门。 现代考古研究支持的观点，示巴王国圣经中的示巴王国是古代闪族赛伯伊人在今也门的文明。时间在公元前1200年至公元275年之间，首都位于马里卜。 (zh)
- Сабеї (сабейці, грец. Σαβαίοι) — назва одного з головних народів (ша'бів) в Південній (Щасливій) Аравії, який в давнину панував в Ємені і створив Сабейське царство. Грецькі і римські письменники однаково вказують на високу культуру країни і на її багатство, про яку передавалися нечувані розповіді. Сабеї вели велику торгівлю золотом, коштовними каменями тощо з Сирією, Єгиптом, Індією і Ефіопією; про багатство сабеїв свідчать також розповіді в Корані, Біблії про царицю Савську, сучасницю царя Соломона. Вже в 715 році до н. е. сабеї були в числі народів, які платили данину ассирійцям; але ця залежність була нетривала. Суперниками сабе в Південній Аравії були маїнці (мінеї), які представляли собою важливу торговельну силу; вони вели з сабеями постійну боротьбу і згодом були ними витіснені. Головним містом сабе був Маріб (Маріаба). У 25 р. до н. е. е. в країну сабеїв здійснив похід римський намісник Єгипту , але безуспішно. Про фортеці міста свідчать залишки стін, про високу культуру країни — споруда міцної греблі для великих цистерн вгорі міста, сліди якої збереглися дотепер. З плином часу місто і країна прийшли в занепад внаслідок зміни торговельних шляхів. В III столітті пануванню сабеїв було покладено край Хим'яритами, які вже захоплювали Сабу в I—II століттях н. е. Деякі джерела вказують на присутність сабеїв на півночі Аравії в часи Ассирійської імперії. У ряді інших північноаравійських племен сабеї згадуються на стелі Тиглатпаласара III. Ці північні сабеї за рядом ознак можуть бути асоційовані з савеянами, згаданими в книзі Іова, Савою з книги пророка Єзекіїля, а також з онуком Авраама Шевою (згадуване поруч ім'я брата Шеви, Дедана, пов'язане з оазисом на північ від Медіни). На думку історика Дж. А. Монтгомері, в X столітті до н. е. сабеї жили в Північній Аравії, хоча і контролювали торговельні шляхи з півдня. Сабеї історично (і в більшості) були язичниками. Історія Сабейського царства підрозділяється на три основних періоди: 1.
* Період мукаррібов Саба '(приблизно перша половина I тис. до н. е.). 2.
* Період царів Саба '(приблизно друга половина I тис. до н. е.). 3.
* Період царів Саба 'і зу-Райдана (I ст. до н. е. — III ст. н. е.). Розквіт царства припадає на період між і рр. до н. е. У початковий період своєї історії Саба 'служила перевалочним пунктом у торгівлі: сюди надходили товари з Хадрамауту, і звідси відправлялися каравани в Месопотамію, Сирію і Єгипет. Поряд з транзитною торгівлею Саба отримувала доходи від продажу пахощів місцевого виробництва. Сабейська цивілізація — одна з найдавніших на Близькому Сході — склалася наприкінці 2-го тис. до н. е. на території Південної Аравії, в родючому, багатому водою і сонцем регіоні, який знаходиться на кордоні з пустелею Рамлат ас-Сабатейн, мабуть, у зв'язку з переселенням сабеїв з північно-західної Аравії, пов'язаним із становленням трансаравійського Шляху пахощів. А. Г. Лундіним висловлювалися припущення (поки недостатньо підтверджені фактами), що спочатку з середини 2-го тисячоліття до н. е. в союз Саба входило три аравійських племені, але приблизно в XIII або XII столітті до н. е. до нього приєдналися ще три, які об'єднуються перш в союз Файшан. Найбільш ранні згадки Сабейського царства відносяться до IX століття до н. е., а початок його розквіту припадає на VIII ст. до н. е. Поблизу столиці Саби, Маріба, була споруджена величезна гребля, завдяки чому виявилася зрошеною величезна, перш безплідна і мертва територія — країна перетворилася на багатий оазис. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Sabäer (assyr. Sabảajja; altgriechisch Σαβαίοι Sabaioi; lateinisch Sabaei) waren ein antikes semitisches Volk im Südwesten der Arabischen Halbinsel im Gebiet des heutigen Jemen. (de)
- La ŝebaanoj (asirie Sabảajja; hebree סְבָאִים, Sbaim; greke Σαβαĩοι, Sabaioi; latine Sabaei, moderne angle Sabaeans aŭ germane Sabäer) estis antikva ŝemida popolo en la sudokcidento de la Araba Duoninsulo, en la teritorio de la nuna ŝtato Jemeno. La esperantlingva nomo deduktiĝis de ilia regno, la reĝlando Ŝeba, kiu plurfoje menciiĝis per sia antikva hebrea nomo שְׁבָא [Ŝ'ba] en la Tanaĥo aŭ laŭ kristana nomo Malnova Testamento kaj al kiu la tradukinto L. L. Zamenhof donis la hebree influitan nomon Ŝeba. (eo)
- Sabeoak (arabieraz: السبأيون as-saba’īyūn) Arabiako hegoaldeko antzinako herri bat izan ziren, k.a. lehen milurtean zehar enitate politiko gisa antolatuak egon zirenak. Erdi Aroko geografoen arabera, Arabian eremua eta izeneko basamortu-zerrenda hartzen zituen sabeoen erresumak ( modernoa gutxi gora-behera). Beren hegemoniak mila urte inguru iraun zuen (K.a. 750-250). (eu)
- Los sabeos o sabeanos (en árabe, السبأيون as-saba’iyūn) fueron un antiguo pueblo que hablaba una antigua lengua sudarábiga, que vivieron en la tierra bíblica de Saba, hoy Yemen, en el suroeste de la península arábiga. (es)
- Kaum Saba' atau Sabæ (bahasa Arab: السبأيين atau disebut juga sebagai Kaum Tubba) adalah masyarakat kuno yang berbicara Rumpun bahasa Semenanjung Arab Selatan Kuno yang bemukim di tempat yang sekarang disebut Yaman, di barat daya Semenanjung Arab; dari 2000 SM hingga abad ke-8 SM & Agama suku ini mayoritas ialah Kristen Timur dan minoritas penyembah berhala. Sebagian kaum Saba juga tinggal di , yang terletak di utara Ethiopia dan Eritrea, karena hegemoni mereka mereka melampaui Laut Merah. (in)
- I Sabei (in arabo: السَّبَئِيون/السَّبأيون as-Saba’iyūn/as-Sabaa'yūn, in ebraico: סבאים? Saba'im) furono un antico popolo parlante una lingua sudarabica fiorito nel II millennio a.C. nel sud della penisola Arabica (attuale Yemen). Il loro regno, Saba (in arabo: سَبأ Sabaa, in ebraico: סבא? Saba), o Sheba, fu uno degli antichi regni sud-arabici che prosperarono nella vallata del Bayhan. (it)
- 사바 왕국(히브리어: סבא, 아랍어: السبئيون, 무스나드: 𐩪𐩨𐩱)은 아라비아 반도 남부에 존재하던 고대 아랍 국가이다. 사바 왕국은 오래갔지만 왕위를 둘러싸고 예멘 계열의 왕조들끼리의 산발적인 내전으로 멸망했고, 이 시기부터 이 승자로 떠올랐다. 사바인들은 욥기, 요엘서, 에제키엘서, 이사야서 등의 성서와 쿠란에서 언급되었다. (ko)
- De Sabeeërs, Sabanen of Sabaërs (Arabisch: ‘السبأيون’ - ‘as-Saba’iyūn’) waren een volk uit de oudheid dat een van de oorspronkelijke Zuid-Arabische talen spraken, en in het huidige Jemen woonden, dat in het zuidwesten van het Arabisch Schiereiland ligt. (nl)
- サバア王国（サバアおうこく、アラビア語: سبأ、Saba'）は、かつてアラビア半島南部に存在した国家。首都は（シルワ）、マアリブ。南アラビアの碑文史料に初めて現れた国家である。 (ja)
- Сабеи (сабейцы, греч. Σαβαίοι) — название одного из главных народов (ша`бов) в Южной (Счастливой) Аравии, который в древности господствовал на территории современного Йемена и создал Сабейское царство. Греческие и римские писатели одинаково указывают на высокую культуру страны и на её богатство, о котором передавались баснословные рассказы. Сабеи вели обширную торговлю золотом, драгоценными камнями и т. п. с Сирией, Египтом, Индией и Эфиопией; о богатстве сабеев свидетельствуют также рассказы в Коране, Библии о царице Савской, современнице царя Соломона. (ru)
- 赛伯伊人(阿拉伯语：السبأيون，as-Saba’iyūn，希伯來語：סבא）是一类古代说古南阿拉伯语及居住在阿拉伯半岛西南部（今也门）的族群。 赛伯伊人聚居在圣经上所指的示巴王國，这是一个兴盛了上千年的贸易城市，在今也门。 现代考古研究支持的观点，示巴王国圣经中的示巴王国是古代闪族赛伯伊人在今也门的文明。时间在公元前1200年至公元275年之间，首都位于马里卜。 (zh)
- السبئيون (المسند: 𐩪𐩨𐩱) هم سلالة حاكمة، وسكان مملكة سبأ، في جنوب الجزيرة العربية. تحدثوا اللغة السبئية، إحدى اللغات السامية الجنوبية. أسسوا مملكة سبأ في اليمن، مع امتداد في الحبشة أو مايعرف اليوم بـ (إثيوبيا-جيبوتي-إريتريا-الصومال).. ويشير العلماء إلى وجود صلة بين السبئيين وأرض سبأ المذكورة في التوراة، على أنها «أقدم وأهم ممالك جنوب الجزيرة العربية»، ويستبعدون وجود أي صلة أو خلط بينهم وبين الصابئة. (ar)
- Els sabeus (àrab: السبأيون, as-saba’īyūn) foren un antic poble del sud d'Aràbia que parlava una llengua anomenada llengua sabea i vivia al que avui dia és el Iemen. En algun moment van establir una colònia a D'mt, lloc del nord d'Etiòpia i Eritrea i controlaven la ruta comercial de la mar Roja. El regne de Sheba (regne de Sabà) de la Bíblia i el poble dels sabeus són generalment identificats, si bé no hi la certesa que sigui així. El regne ocupava la zona de Marib i la franja de desert anomenada pels geògrafs medievals (moderna Ramlat al-Sabatayn). (ca)
- Σαβαίοι ονομάζεται μία αραβική εθνότητα της αρχαιότητας. Η λέξη σημαίνει μεσημβρία και το όνομα αυτό δίδεται σε λαό της νοτιοδυτικής Αραβίας και στα απέναντι της Υεμένης παράλια, στη σημερινή Αιθιοπία όπου κατά παράδοση οι Σαβαίοι μετανάστευσαν και επικράτησαν με άλλους λαούς αραβικούς όπως οι (Χαμπεσήδες ή Χαμπές). Ακόμη και σήμερα η Αιθιοπία στα αραβικά και στα τουρκικά λέγεται Χαμπές. (el)
- The Sabaeans or Sabeans (Sabaean: 𐩪𐩨𐩱, S¹Bʾ; Arabic: ٱلسَّبَئِيُّوْن, romanized: as-Sabaʾiyyūn; Hebrew: סְבָאִים, romanized: Səḇāʾīm) were an ancient group of South Arabians. They spoke the Sabaean language, one of the Old South Arabian languages. They founded the kingdom of Sabaʾ (Arabic: سَبَأ) in modern-day Yemen, which was believed to be the biblical land of Sheba and "the oldest and most important of the South Arabian kingdoms". (en)
- Sabejczycy – dominujący w I tysiącleciu p.n.e. lud pochodzenia semickiego południowo-zachodniej Arabii, który pod koniec II tysiąclecia p.n.e. osiedlił się u wybrzeży Morza Czerwonego (terytoria dzisiejszego Jemenu), tworząc kilka rywalizujących ze sobą królestw. Najważniejszym z nich było królestwo Saba ze stolicą w Marjab (wsp. Marib) i to od niego właśnie wzięła się obecna nazwa całego tego ludu. Innymi ważnymi królestwami były: ze stolicą QRNH , ze stolicą (wsp. Hayd Kuhlan), ze stolicą MSWR (Miswar, położenie niezlokalizowane) i ze stolicą . Królestwa te rywalizowały ze sobą przede wszystkim o polityczną, ekonomiczną i militarną kontrolę ważnych szlaków handlowych wiodących do zlokalizowanych w pobliżu źródeł mirry i kadzidła. Z rywalizacji tej zwycięsko wyszło król (pl)
- Os sabeus eram um povo semita que, em data desconhecida, entraram na Arábia meridional vindos do norte e fundaram o Reino de Sabá no território do atual Iêmen, cerca de 370 quilômetros a noroeste de Adem. A civilização dos sabeus principiou entre os séculos XII e X a.C. e seus governantes são mencionados nas crônicas Assírias de fins do século VIII e início do século VII a.C.. Os sabeus deixaram uma expressiva quantidade de inscrições que cobrem cerca de 1 300 anos de sua história e só terminam com a extinção do reino, no século VI. Todavia, as informações contidas nestas inscrições não permitem traçar uma ideia precisa do que foi a sociedade sabeia e deixam margem para muitas dúvidas. (pt)
- Сабеї (сабейці, грец. Σαβαίοι) — назва одного з головних народів (ша'бів) в Південній (Щасливій) Аравії, який в давнину панував в Ємені і створив Сабейське царство. Грецькі і римські письменники однаково вказують на високу культуру країни і на її багатство, про яку передавалися нечувані розповіді. Сабеї вели велику торгівлю золотом, коштовними каменями тощо з Сирією, Єгиптом, Індією і Ефіопією; про багатство сабеїв свідчать також розповіді в Корані, Біблії про царицю Савську, сучасницю царя Соломона. Вже в 715 році до н. е. сабеї були в числі народів, які платили данину ассирійцям; але ця залежність була нетривала. Суперниками сабе в Південній Аравії були маїнці (мінеї), які представляли собою важливу торговельну силу; вони вели з сабеями постійну боротьбу і згодом були ними витіснені. Гол (uk)
|
