| dbpprop:abstract
|
- Greek religion encompasses the collection of beliefs and rituals practiced in ancient Greece in the form of both popular public religion and cult practices. These different groups varied enough so that one might speak of Greek religions or "cults", though most shared similarities. Many Greek people recognized the 14 major gods and goddesses: Zeus, Hera, Poseidon, Apollo, Artemis, Aphrodite, Ares, Dionysus, Hephaestus, Athena, Hermes, Demeter, Hestia, and Hades though philosophical religions such as Stoicism and forms of Platonism posited a transcendent single deity. Different cities worshipped different deities, sometimes with epithets that specified their local nature. The religious practices of the Greeks extended beyond mainland Greece, to the islands and coasts of Ionia in Asia Minor, to Magna Graecia (Sicily and southern Italy), and to scattered Greek colonies in the Western Mediterranean, such as Massalia (Marseille). Greek religion tempered Etruscan cult and belief to form much of the later Roman religion.
- Gresk religion i antikken besto av en samling av trosforestillinger og ritualer som ble praktisert i form av både populær offentlig religion og kulter. Disse ulike gruppene varierte nok til at man kan snakke om greske religioner eller «kulter», skjønt de fleste delte likheter som en tro i polyteisme, troen på flere guder. Grekerne anerkjente alle de tretten hovedguder og gudinner: Zevs, Hera, Poseidon, Apollon, Artemis, Afrodite, Ares, Dionysos, Hefaistos, Athene, Hermes, Demeter, og Hestia, skjønt ulike mindre guder også ble dyrket. Ulike byer dyrket forskjellige guddommer, noen ganger med tilnavn som spesifiserte deres lokale vesen, og disse ble sett på som byens spesielle beskytter, eksempelvis Athene for byen Athen. Grekernes religiøse praksis strakte seg utover det greske fastlandet, til øyene i Egeerhavet og til kysten av Jonia i Lilleasia, til Magna Graecia, og til spredte greske kolonier i den vestlige delen av Middelhavet som Massalia. Gresk religion påvirket etruskiske kulter og trosforestillinger og således dannet mye av den senere romerske religion.
- Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв’язку з усім їхнім історичним життям. Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад, Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно давньогрецьких міфів, народилися боги Аполлон і Артеміда. Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що проходили, як правило, в храмах. З 7 століття до н. е. також були поширені богослужіння, доступні лише для присвячених — містерії. Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, при чому більшість з них носять іншомовні імена. Втім вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія так само могла відрізнятися від пізнішої. Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений в «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е. , коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвиненішу крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з’явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар (Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з’явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урану. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос. Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи самому бути поваленим власним сином (як йому було передбачено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом. Зевс не був богом Світла чи богом Природи, в прадавній грецькій релігії він просто верховне божество. Не будучи заступником будь-якого міста або місцевості, він править всіма з вершини священної гори Олімп. Його дружина Гера була покровителькою шлюбу, що не заважало Зевсові мати дітей від інших богинь і земних жінок: від титаніди Лето народилися Аполлон (бог мистецтва, музики і священних культів) іта Артеміда (богиня полювання), від Деметри — Персефона. Леді, дружині спартанського царя Тіндарея, Зевс з’явився в подобі лебедя, Європі (доньці фінікійського царя) — в подобі бика, Данаї (аргосській царівні, ув'язненій батьком у підземному мідному будинку) — золотим дощем. Іншими дітьми Кроноса були — Посейдон, володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес, правлячий мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється так само його син від німфи Фімери — мудрий кентавр Хірон. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав Персефону. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов'язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби взимку Персефона знаходилася у підземному царстві, але навесні поверталася назад — подібно до рослин, які проростають навесні. Богинею краси була Афродіта. Існують різні версії легенд про її походження. У Гомера вона вважається донькою Зевса і океаніди Діони. Згідно з «Теогонією» Гесіода, вона народилася біля острова Кітера із сім'я та крові оскопленого Кроносом Урана, яка попала в море і утворила білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з'явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської раковини поблизу Кіпру. Супутники Афродіти — Ерот (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), Харити (три богині веселості і радості життя), Ори (богині пір року), німфи (духи землі в образі вродливих дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі — леви, вовки, ведмеді, усмирнені вселеним у них богинею любовним бажанням. Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай супроводжували дев'ять муз — покровительок мистецтв і наук: Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гімнів, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії. Війною правили Арес, народжений Герою від дотику до чарівної квітки, і Афіна. Арес — бог віроломних і підступних воєн. Афіна — богиня воєнного мистецтва і справедливої війни. Ці боги постійно змагаються один з одним. Тим більше, що Афіна, яка з'явилася на світ з голови Зевса, одночасно є богинею мудрості. Арес брав участь у Троянській війні на боці троянців і був переможений Афіною. Богом вогню і ковальської майстерності був чоловік Афродіти — Гефест. У Греції, взагалі, кожна галузь господарської діяльності мала свого бога-заступника: Деметра була покровителькою землеробства, Афіна — ткацтва, Діоніс — виноробства, Гермес — торгівлі, тощо. Крім них існувало ще багато богів і невеликих божеств. Також був популярним культ героїв — напівбожеств, які народилися від шлюбу богів і звичайних людей. Серед них герої давньогрецьких поем і міфі: Геракл, відомий 12-ма подвигами, серед яких задушення Немейського лева, очищення Авгієвих стаєнь, викрадання поясу цариці амазонок Іпполіти, і приборкання вартового Аїда — пса Цербера; Тесей, що убив Мінотавра; Ясон — ватажок аргонавтів, що відправилися на кораблі «Арго» до Колхіди за золотим руном; Орфей — син Аполлона та музи Калліопи, власник золотої ліри, за допомогою якої можна було приручати диких тварин, рухати дерева і скелі).
- 古希臘宗教是在前基督教時代中影響後來羅馬人信仰深遠的一個原始自然神崇拜，而且祂在古希臘人的生活層面具有主導作用，因此欲了解古希臘文化必須先了解古希臘宗教；然而古希臘宗教比起古希臘神話要來的嚴肅許多，因為祂的影響是生活層面的，因此相當嚴謹，此外古希臘宗教也包含了古希臘哲學的成分在，那個時代宗教與哲學並沒有很明確清晰的區隔，活動年代大約在西元前8世紀到西元5、6世紀之間。 根據研究古希臘宗教不是單獨形成的體系，而是傳承自遠古印歐民族傳統信仰與被鄰近先進文明所影響的，因此古希臘宗教的起源要比荷馬史詩來的早，古希臘人的宗教內容相當豐富與繁雜，因為祂是原始自然神靈崇拜 ，大大小小的神祇不少，祂們其中的職掌有些有重疊。 古希臘人的信仰基本上與城邦政治結合在一起，以雅典城而言：他們主尊供奉的就是司掌技藝、智慧雅典娜女神，而著名的奧林匹亞則是供奉古希臘神話中的最高神祇宙斯；德爾斐則是以司掌預言、光明、音樂之神阿波羅為主尊。 古希臘宗教其實是擁有綜合性與多元性的一個原始信仰，他們的神祇有些來自美索不達米亞、古埃及、克里特、邁錫尼；而據說酒神狄俄倪索斯 是來自印度；即使是希臘主神宙斯，祂也可能是來自最古老的印歐民族神祇；阿芙洛狄忒是腓尼基人供奉的神祇，後來傳到希臘；可以這麼說：古希臘宗教是被其他先進文明所影響的。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
