| dbpedia-owl:abstract
|
- Procle de Constantinoble (Proclus, Πρόκλος) fou un eclesiàstic grec, patriarca de Constantinoble. És venerat com a sant per les esglésies catòlica i ortodoxa.
- San Proclo fue Patriarca de Constantinopla, de 434 a 446. Fue secretario de San Juan Crisóstomo. Se conservan de él 25 sermones. Parece que durante su episcopado se empezó a usar el canto del Trisagio. Su fiesta se celebra el 24 de octubre. Proclo de Constantinopla trabajó enérgicamente en la extinción de los últimos restos del cisma oriental. Una de sus "Homilías" constituye un elogio acabado de la Virgen María y de su maternidad divina. Fue considerado un modelo de prelado. Era bondadoso con todos, pues estaba convencido de que la bondad sirve mejor que la severidad a la causa de la verdad. Predecesor:Maximiano Patriarca de Constantinopla434 – 446 Sucesor:Flaviano
- Proclus est patriarche de Constantinople de 434 à 446. Il a été à plusieurs reprises candidat au patriarcat, candidat malheureux face à Sisinnios (patriarche du 28 février 426 au 24 décembre 427), puis contre Nestorius (du 10 avril 428 au 11 juillet 431) imposé par l'empereur Théodose II, puis enfin, après la déposition de Nestorius, face à Maximianos (patriarche du 25 octobre 431 au 11 avril 434). Il est nommé au patriarcat dès le lendemain du décès de son prédécesseur. En 435, à la demande de deux prêtres de Grande-Arménie, Leontius et Abel, demandant des précisions sur la christologie des deux natures, sur laquelle le débat fait encore rage, il publie un texte nommé Tome de Proclos aux Arméniens, dans lequel il expose sa théologie. Ce texte est, par la suite, abondamment commenté et cité lors de la Querelle des Trois Chapitres au siècle suivant. En 438, il transfère à Constantinople les reliques de son vieux maître et ami, saint Jean Chrysostome, qui avait été exilé à Comane. Ce saint est fêté le 20 novembre.
- Proklos – wczesnochrześcijański pisarz i teolog, patriarcha Konstantynopola w latach 434–446. W 426 został wyświęcony na biskupa Kyziku, jednak gmina tego miasta nie uznała go. Jako patriarcha działał na rzecz załagodzenia sporów wokół nauki Teodora z Mopsuestii. Wprowadził do liturgii Trisagion. Jego zachowana spuścizna pisarska obejmuje Kazania, siedem listów (między innymi List do Ormian) oraz dziełko O przekazywaniu Boskiej Liturgii (De Traditione Divinae Missae), w którym wyraża opinię, że liturgie apostolskie były bardzo długie, następnie w ciągu wieków je skrócono, by pomóc zachować skupienie mniej gorliwym pokoleniom chrześcijan. F.J. Leroy w 1962 r. podał w wątpliwość autentyczność autorstwa Proklusa. Przypisy
- São Proclo de Constantinopla foi um arcebispo de Constantinopla. Sua festa é celebrada no dia 20 de novembro.
- Архиепископ Прокл — архиепископ Константинопольский (434—446/447), ученик святителя Иоанна Златоуста (+ 407), который рукоположил его сначала в сан диакона, а затем в сан пресвитера. Святой Прокл был свидетелем явления апостола Павла святителю Иоанну Златоусту. От своего учителя Прокл получил глубокие знания Священного Писания, научился в совершенной форме излагать мысли. После изгнания и смерти святителя Иоанна Златоуста святой Прокл был рукоположён архиепископом Константинопольским Сисинием I (426/427) в сан епископа города Кизика, но под влиянием еретиков-несториан паства изгнала своего святителя. Тогда святой Прокл вернулся в столицу и проповедовал в храмах Константинополя, укрепляя слушателей в Православной вере, обличая злочестивых еретиков. По смерти святителя Патриарха Максимиана, святитель Прокл был возведен во архиепископа Константинопольского и управлял Церковью в течение двенадцати лет. В 438 году стараниями святителя при святом царе Феодосии II из Коман в Константинополь были перенесены мощи святителя Иоанна Златоуста. Во время патриаршества Прокла империю постигло разрушительное землетрясение, продолжавшееся несколько месяцев. В Вифинии, Геллеспонте, Фригии рушились города, исчезали с лица земли реки, в безводных прежде местах возникали губительные наводнения. Константинопольцы во главе с Патриархом и императором выходили из города и совершали молебны о прекращении невиданного по силе бедствия. Во время одного молебна из толпы был невидимой силой поднят в воздух мальчик и унесен на высоту. Затем, целым и невредимым, отрок был опущен на землю и рассказал, что там, в Вышине, он слышал и видел, как Ангелы, славя Бога, поют: «Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Бессмертный». Весь народ запел трисвятую молитву, присоединив к ней: «помилуй нас» — и землетрясение прекратилось. Эту молитву Православная Церковь поет за Богослужением и до сего дня. Константинопольская паства любила своего Патриарха за его подвижническую жизнь, за его заботу об обездоленных и за его проповеди. До наших дней дошли многие творения святителя. Наибольшей известностью пользуются направленные против несториан два слова святителя в похвалу Божией Матери и четыре слова на Рождество Христово, излагающие Православное учение о Воплощении Сына Божия. Всеобщее уважение снискала деятельность святого Патриарха по устройству благочиния во всех церковных делах. Окруженный любовью и почетом, Прокл отошел ко Господу в преклонном возрасте (умер в 446/447). Православная церковь отмечает память архиепископа Прокла 20 ноября.
- Святий Прокл — візантійський святий та константинопольський патріарх, учень Йоана Золотоустого. Св. Прокл народився в Царгороді і був учнем св. Івана Золотоустого. Завдяки своїй побожності, він був молоденьким висвячений на церковного читця. Коли став священиком, то прославився своїми добрими проповідями. Згодом він був висвячений на єпископа міста Кизика, куди одначе не міг виїхати, бо люди, що були противні залежності від Царгороду, не хотіли його прийняти. У 431 році св. Прокла вибрали патріархом Царгородським. Цей вибір потвердив Папа Келестин І. Як патріарх, Прокл із усією силою обороняв правди Христової віри, але з єретиками поводився дуже лагідно, так як Христос з митарями й грішниками. Своє життя духовної боротьби й праці закінчив св. патріарх Прокл 447 року.
|
| rdfs:comment
|
- Procle de Constantinoble (Proclus, Πρόκλος) fou un eclesiàstic grec, patriarca de Constantinoble. És venerat com a sant per les esglésies catòlica i ortodoxa.
- San Proclo fue Patriarca de Constantinopla, de 434 a 446. Fue secretario de San Juan Crisóstomo. Se conservan de él 25 sermones. Parece que durante su episcopado se empezó a usar el canto del Trisagio. Su fiesta se celebra el 24 de octubre. Proclo de Constantinopla trabajó enérgicamente en la extinción de los últimos restos del cisma oriental. Una de sus "Homilías" constituye un elogio acabado de la Virgen María y de su maternidad divina. Fue considerado un modelo de prelado.
- Proclus est patriarche de Constantinople de 434 à 446. Il a été à plusieurs reprises candidat au patriarcat, candidat malheureux face à Sisinnios (patriarche du 28 février 426 au 24 décembre 427), puis contre Nestorius (du 10 avril 428 au 11 juillet 431) imposé par l'empereur Théodose II, puis enfin, après la déposition de Nestorius, face à Maximianos (patriarche du 25 octobre 431 au 11 avril 434). Il est nommé au patriarcat dès le lendemain du décès de son prédécesseur.
- Proklos – wczesnochrześcijański pisarz i teolog, patriarcha Konstantynopola w latach 434–446. W 426 został wyświęcony na biskupa Kyziku, jednak gmina tego miasta nie uznała go. Jako patriarcha działał na rzecz załagodzenia sporów wokół nauki Teodora z Mopsuestii. Wprowadził do liturgii Trisagion.
- São Proclo de Constantinopla foi um arcebispo de Constantinopla. Sua festa é celebrada no dia 20 de novembro.
- Архиепископ Прокл — архиепископ Константинопольский (434—446/447), ученик святителя Иоанна Златоуста (+ 407), который рукоположил его сначала в сан диакона, а затем в сан пресвитера. Святой Прокл был свидетелем явления апостола Павла святителю Иоанну Златоусту. От своего учителя Прокл получил глубокие знания Священного Писания, научился в совершенной форме излагать мысли.
- Святий Прокл — візантійський святий та константинопольський патріарх, учень Йоана Золотоустого. Св. Прокл народився в Царгороді і був учнем св. Івана Золотоустого. Завдяки своїй побожності, він був молоденьким висвячений на церковного читця. Коли став священиком, то прославився своїми добрими проповідями. Згодом він був висвячений на єпископа міста Кизика, куди одначе не міг виїхати, бо люди, що були противні залежності від Царгороду, не хотіли його прийняти. У 431 році св.
|
