| dbpprop:abstract
|
- Plotinus (ca. CE 204–270) was a major philosopher of the ancient world who is widely considered the founder of Neoplatonism (along with his teacher Ammonius Saccas). Neoplatonism was an influential philosophy in Late Antiquity. Much of our biographical information about Plotinus comes from Porphyry's preface to his edition of Plotinus' Enneads. His metaphysical writings have inspired centuries of Pagan, Christian, Jewish, Islamic and Gnostic metaphysicians and mystics.
- Plotin war ein griechischer Philosoph; er gilt als der Hauptvertreter des Neuplatonismus.
- Plotí, en grec Πλωτίνος, en llatí Plotinus, fou el principal filòsof del neoplatonisme, corrent que integrà també Numeni d'Apamea, Porfiri, Jàmblic i Procle. Fou alumne d'Ammoni Saccas, com també ho fou Orígenes, i mestre de Porfiri. Posteriorment, d'altres pensadors, especialment de creences cristianes, com Sant Agustí i Boeci, mostraren una forta influència (per filiació) de Plotí i del neoplatonisme. L'obra de Plotí és en essència un "gran i original" comentari de les obres de Plató, d'una forma molt més estructurada que tal i com ho va dur a terme Filó d'Alexandria. Atret per l'idealisme platònic, va desenvolupar la seva filosofia incorporant-hi elements cristians amb idees filosòfiques gregues i orientals. La seva obra principal foren les Ennèades, una compilació dels tractats que escrigué des de l'any 253 fins a pocs mesos abans de la seva mort, 17 anys més tard. La tasca de recopilar els tractats i organitzar-los com a llibre va ser feta per Porfiri, que les agrupà en sis grups de nou (en total, 54 tractats). En les Ennèades, Plotí explica les lliçons que impartia en la seva escola a Roma.
- Plótínos byl řecký filosof, hlavní představitel novoplatónismu. Plótínos se narodil v Egyptě, byl žákem Ammónia Sakky z Alexandrie, který je považován za zakladatele novoplatónismu, avšak o jehož učení prakticky není nic známo. Posléze Plótinos založil v Římě filosofickou školu, kterou vedl až do své smrti. Od obyvatelstva se mu dostávalo téměř pověrčivé úcty, příznivě mu byl nakloněn i císař Gallienus. V Itálii chtěl založit město filosofů - Platónopolis, kde by se uskutečnila Platónova představa státu (nezrealizováno). Plótínos uspořádal novoplatónskou nauku a sepsal celkem 54 spisů, které sebral jeho žák Porfyrios a vydal je v šesti skupinách po devíti částech - tzv. Enneady (devítky). První enneada obsahuje pojednání etická, druhá a třetí pojednává o světě, čtvrtá o duši, pátá o duchu a idejích a šestá o nejvyšším principu - Dobru. Plótinos je považován za kontemplativního filosofa, jeho nauka měla významný vliv na formování křesťanské teologie (spolu s Plótinem byl žákem Ammonia Sakky i nejvýznamnější křesťanský spisovatel starověku Órigenés). Plótínos se snažil očistit Platónovu filosofii od pozdější příměsi a uspořádat ji do ucelené soustavy, přičemž se mu ve skutečnosti podařilo vytvořit originální filosofický systém. Bytí chápal jako stupňovité vrstvení jednotlivých sfér, které jsou postupnými emanacemi božského Jedna - až k hmotnému světu, který zároveň znamená nebytí a zlo. Lidská duše podle Plótina usiluje o vymanění z těla pomoci mystické kontemplace, překonáním tělesnosti a smyslovosti. Zabývá se tedy Absolutnem, které chápe jako Jedno (dobro, bůh), které je počátkem všeho. Toto Jedno je nepoznatelné, nepochopitelné, z něj emanují další skutečnosti: Duch (νούς nús) - aktivní složka, oživující a tvořící energie - komplex Platónových idejí; Světová duše - vyplývá z nús, dělí se na mnoho menších subjektivních lidských duší, má dvě stránky, které mezi sebou v člověku bojují, neboť duše touží po svobodě, po návratu do vyšší sféry, z níž vypadla: a) vyšší - část vázaná na nús, na vyšší svět, komplex idejí, b) nižší - část vázaná na hmotu - skrze světovou duši realizace idejí. Plótinos se zabývá se vztahem mezi bohem a světem. Zde se ukazuje jako dualista. Chápe Jedno jako nehybnou prapodstatu, která je zdrojem světové duše. Svět je dílem boha, není s ním však totožný. Nesporný přínos patří Plótinovi také ve vymezení subjektu a objektu. Každé Já je podle něj nenapodobitelným originálem; člověk je subjektem, vše ostatní je vůči němu objektem. Člověk není na objekty napojen, vytváří si k nim vztahy. Plótinos se též táže, odkud se bere zlo, pokud je bůh absolutní dobro, a dochází k názoru, že příčinou všeho zla je hmota (tělo), která moc lpí na světě a stahuje člověka ke zlu. Proto je třeba askeze k umravnění těla a rozvoji duše. Zlo také znamená nedostatek dobra, absolutně dobrý je jen prvopočátek (Jedno) - než se dostane dobro ke hmotnému světu, určitá jeho část zmizí. Duše se snaží se vrátit k Jednomu; při tom musí projít očistou katarzí prací na sobě, ctností, kontemplací. Plótinos je též stoupencem reinkarnace; domnívá se, že příliš sobecké duše se k očištění musí mnohokrát narodit. Očista je tak pro něj utrpení, které má výchovný charakter.
- Plotino (en griego Πλωτίνος, latín Plotinus), filósofo griego neoplatónico autor de las Enéadas.
- Plotinos oli antiikin kreikkalainen filosofi. Häntä pidetään laajalti uusplatonismin oppi-isänä ja perustajana opettajansa Ammonios Sakkaksen ohella.
- Plotin est un philosophe né en 205 après J. -C. à Lycopolis, en Égypte, et mort en 270 en Campanie, près de Naples. Il est l'auteur des Ennéades qui contient l'essentiel de sa philosophie. Il est considéré comme le fondateur (malgré Ammonios Saccas) de la pensée néoplatonicienne et le premier scolarque, recteur de l'école néoplatonicienne de Rome. Les thèses de Plotin sont conformes à celles de Platon : transcendance de l'Un comme premier principe antérieur à l'être (Parménide), dérivation de la réalité multiple à partir de l'Un, caractère autoréflexif de l'intellect, dont les pensées sont les Idées.
- Plótinosz, Plótinos, Plotinus Görög filozófus
- プロティノス（Plotinos 205年? - 270年）は、新プラトン主義（ネオプラトニズム）の創始者といわれる哲学者である。 エジプト出身で、アレクサンドリアで学んだ後、ローマに移住。哲学の教師になる。主著に『エンネアデス』がある。ローマ皇帝ガリエヌスと交流があった。 プロティノスはプラトン（紀元前427年 - 紀元前347年）より500年以上も後の生まれであり、当時は様々な神秘主義思想が唱えられていた時代である。ただしネオプラトニズムの創始者とはいっても、プロティノス自身には独自な説を唱えたという意識はなく、プラトンの正しい解釈と考えていた。
- Plotinus, was een belangrijk filosoof uit de antieke wereld die door velen wordt gezien als de grondlegger van het Neoplatonisme (samen met zijn leraar Ammonius Saccas). Veel van onze biografische informatie over hem is afkomstig uit het voorwoord van Porphyrius bij de uitgave van Plotinus zijn hoofdwerk de Enneaden. Zijn metafysische werken hebben eeuwenlang grote invloed uitgeoefend op Heidense-, Christelijke-, Joodse-, Vroeg-Islamitische en Gnostische metafysici en mystici.
- Plotin (lat. Plotinus) var en gresk filosof, allment sett på som grunnlegger av nyplatonismen. Mens ideverden og sanseverden ifølge Platon utgjør to skilte områder, regner Plotin med et hierarki av virkelighet som strekker seg fra den høyeste guddommen, kalt det Ene, via verdensfornuften og verdenssjelen ned til den materielle og uformede verden. Materien er på ingen måte ond (Plotin gikk sterkt imot gnostikerne på dette punktet), men den er bare en avspeiling av det fullkomne. Mennesket søker seg derfor fra den jordiske tilværelsen til sitt himmelske opphav, et opphav som det kan få en opplevelse av i ekstasen.
- Plotyn – filozof starożytny, twórca systemu filozoficznego zwanego neoplatonizmem. Młodość spędził w Aleksandrii. Tam w 28 roku życia rozpoczął studia filozoficzne pod okiem Ammoniosa Sakkasa. 12 lat później, ok. 244 roku, przeniósł się do Rzymu, gdzie założył własną szkołę. Neoplatonizm Plotyna był oparty na nauce Platona, połączonej z elementami stoicyzmu, neopitagoreizmu, a także filozofów aleksandryjskich: Filona i Amoniusza. Plotyn zaczął pisać późno, dopiero od 50 roku życia. Ponieważ pisał niesystematycznie, całkowicie nie dbając o językowy kształt i tytuły, nie zebrał w jednym dziele podstawowych swych poglądów. Zostały one wyłożone w Enneadach (54 rozprawy, ułożone w 6 dziewiątek, tytuł oznacza Dziewiątnice), na które składają się rozprawy zebrane przez ucznia i biografa Plotyna - Porfiriusza z Tyru. Pierwsza Enneada obejmuje rozprawy etyczne, druga fizykalne, trzecia kosmologiczne, czwarta rozprawy o duszy, piąta o rozumie, szósta o najwyższych kategoriach, bycie, dobru, jedności. Zasadą bytu, tym co istnieje naprawdę jest Jednia – doskonała i prosta substancja, która jest niepoznawalna, gdyż każda próba jej poznania prowadziłaby do wyszczególnienia jej własności i powstania rozróżnienia: Jednia – własności, co przeczyłoby jej prostocie. Jednia kontempluje samą siebie i emanuje z siebie hierarchicznie kolejne szczeble bytu – hipostazy. Z Jedni wyłania się pierwsza hipostaza - Umysł (νοῦς nus, który można interpretować zarówno jako Boga jak i grecki λόγος logos), który w akcie samopoznania zwraca się ku sobie, ujmuje i odróżnia siebie jako to, co poznaje (podmiot poznania) i jako to, co jest poznawane (przedmiot poznania). Ów umysł podwojony to druga hipostaza - to jego myśli są wzorcami i przyczynami poszczególnych rzeczy, które wypełniają świat. Dusza pierwsza (ψυχή psyche – najwyższy duch) powstaje, gdy umysł zapatrzony w Jednię tworzy jej ogląd. Dusza pragnie tworzyć, jednak jej moc jest zbyt mała - dlatego też wszystko, co się z niej wyłania (świat zmysłowy) nie jest już samodzielnym bytem - hipostazą. Dusza stanowi najniższy, ostatni poziom w emanacyjnym ciągu bytów. Teoria emanacji była podstawową myślą systemu Plotyna. Świat był dla niego kolejnym emanowaniem coraz to nowych istnień. Założył, że kolejne byty są mniej doskonałe. Byty doskonałe mają większą moc twórczą. Twór jest zawsze mniej doskonały od twórcy. Zauważa więc porządek zmniejszających się doskonałości. Szereg ten zaczyna się od bytu najdoskonalszego - Absolutu, Jedni - i trwa, dopóki nie wyczerpie się zmniejszająca się stopniowo doskonałość i moc twórcza. Ta drabinę zstępujących po kolei bytów nazwał greckim słowem efesis. Powracając do tworów duszy - świat zmysłowy składa się z dwóch czynników o nierównej wartości: duszy i ciała. Dusza udziela ciału istnienia i życia, ciało zaś dzięki duszy uczestniczy w istnieniu i życiu. Dusza tworzy rzeczy wedle doskonałych wzorców - idei umysłu. Idee te uobecniają się w rzeczach materialnych, a rzeczy te uczestniczą z kolei w ideach, upodobniając się do nich. Ale są zawsze odbiciami: niedoskonałymi i niepełnymi. Rzeczy bowiem powstają, różnicują się, zmieniają; nie tyle są, co nieustannie stają się, a następnie giną. W rzeczywistości egzystują, nie popadając w niebyt o tyle tylko, o ile partycypują w ideach i do nich się odnoszą. Materia stanowi ostatni, najniższy szczebel efesis. Jej istnienie jest niemal równoznaczne z nieistnieniem. Materię możemy określać jedynie negatywnie, jako coś, co jest niedostatkiem, niepełnością, brakiem istnienia, a więc - nicością. A ponieważ istnienie jest dobrem, to jego przeciwieństwo - niebyt - jest złem. W ten sposób Plotyn jako pierwszy z filozofów sformułował prywacyjną teorię zła: zło nie istnieje realnie, ontologicznie, lecz jest jedynie czymś negatywnym - niedostatkiem istnienia, jego ograniczeniem i niepełnością, czyli brakiem dobra. Twierdzenie to stało się podstawą teodycei, a zwłaszcza tej wersji, którą opracował święty Augustyn z Hippony. Tzw. prywacyjną teorię zła już poprzednio sformułował Arystoteles; natomiast u Plotyna materia jest zła realnie i należy się z niej wyzwolić.
- Plotino, natural de Licopólis, Egito, foi discípulo de Amônio Sacas por 11 anos e mestre de Porfírio. Plotino nos legou ensinamentos em seis livros, de nove capítulos cada, chamados de As Enéadas. Acompanhou uma expedição à Pérsia, liderada pelo imperador Gordiano, onde tomou contato com a filosofia persa e indiana. Regressou à Alexandria e, aos 40 anos, estabeleceu-se em Roma. Desenvolveu as doutrinas aprendidas de Amônio Saccas numa escola de filosofia junto a seleto gupo de alunos. Pretendia fundar uma cidade chamada Platonópolis, baseada nos ensinamentos de A República de Platão. Porfírio, seu discípulo, trinta anos após a morte de Plotino, publicou os tratados, em uma edição completa. No trabalho editorial, Porfírio subdividiu alguns escritos de forma a atingir o número de 54 tratados. Seguindo a tradição pitagórica, tem-se que 54 = 6 (número da perfeição) x 9 (número da totalidade). Assim, ele obteve 6 grupos temáticos, contendo 9 tratados cada qual (donde Enéadas; “enea” = “nove”). Os critérios editoriais de Porfírio, possivelmente, tinham por objetivo formar uma série que mostrasse o caminho para a sabedoria. Nas palavras de O'Meara: "Com isso Porfírio quis oferecer ao leitor uma passagem pelos escritos de Plotino que lhe traria uma formação filosófica, uma condução até o bem absoluto. O alvo geral da leitura e interpretação dos textos nas escolas do Império era, em primeira linha, a transformação da vida, a cura da alma, a condução para uma vida boa resultante disso”. A influência de Plotino e dos neoplatônicos sobre o pensamento cristão, islâmico e judaico, bem como sobre os pensadores do Renascimento, foi enorme. Foram direta ou indiretamente influenciados por ele, Gregório de Nazianzo, Gregório de Nissa, Agostinho, Dionísio Pseudo-Areopagita, Boécio, Scoto Erígena, Alberto Magno, Tomás de Aquino, Dante Alighieri, Mestre Eckhart, Johannes Tauler, Nicolau de Cusa, João da Cruz, Marsílio Ficino, Pico de la Mirandola, Giordano Bruno, Avicena, Ibn Gabirol, Espinosa, Leibniz, Coleridge, Henri Bergson.
- Plotin a fost filosof grec, considerat părintele curentului filozofic cunoscut drept neoplatonism.
- Плоти́н — античный философ-идеалист, основатель неоплатонизма. Систематизировал учение Платона о воплощении триады в природе и космосе. Определил Божество как неизъяснимую первосущность, стоящую выше всякого постижения и порождающую из себя все многообразие вещей путем эманации («излияния»). Пытался синтезировать античный политеизм с идеями Единого. Признавал доктрину метемпсихоза, на которой основывал нравственное учение жизни. Разработал сотериологию неоплатонизма.
- Plotinos, grekisk filosof född 204 i Egypten, död 270 e. Kr. i Campania, filosof, nyplatonismens mest framträdande gestalt. Han fick därmed att avgörande inflytande på medeltidens religiösa tankevärld och skolastiken. Plotinos har kallats världshistoriens störste metafysiker. I motsats till sin föregångare Platon, framlägger inte Plotinos en samhälls- eller statslära, annan än att människan bör ställa sig över den materiella världen. Hans tankar kom även att inspirera tänkare inom bl.a. kristen, judisk och islamisk filosofi samt mysticism.
- Plotinus. Neoplatonizm in kurucusu antik filozof. Plotinus hakkındaki bilgilerimizin çoğu kendisi de filozof olan Porphyry'nin Plotinus'un baş eseri Enneadlar'a yazdığı önsüzden gelmektedir. Plotinus'un mistik felsefesi Yahudi, Hristiyan, Gnostik ve Müslüman filozofları ve mistiklere yüzyıllar boyunca esin kaynağı olmaya devam etmiştir.
- Плотін - древньо-грецький філософ, неоплатонік. Найвидатнішим представником неоплатонізму є Плотін (204-270) з Олександрії, що студіював там філософію у загадкового Амонія Саккаса (чи не індус?); сам почав викладати філософію десь коло року 240. Після подорожі до Персії Плотін переїздить до Риму, де до його філософічного кола належав імператор Галлієн та його дружина. В Римі Плотін і вмер. Його твори-трактати. 54 за числом, розподілені старими видавцями на шість "Енеад" (дев'яток), писані на різні теми, видано щойно по його смерті. Вони охоплюють цілу систему думок Плотіна, хоч освітлюють різні питання і нерівномірно. Справжнє буття залишається у Платіна, як це було у платоніків взагалі, головною темою філософія. Справжнє буття є Бог, але вже його ім'я "єдине" (або "перше") треба розуміти негативно, себто ми не знаємо та не можемо назвати його ознак. Тому всі його ознаки є "негативні". "Єдине" не є многість, воно не потребує нічого, воно є неподільне, не просторове, не часове, в основі не таке, як усі об'єкти у світі. Воно не матеріальне, але також не дух, ані душа, не має якости чи кількости. Про його єство нічого певного не можемо сказати, бо є зайве питати: можна означити його лише негативно ("негативна теологія"). "Єдине" вище за всі речі, (над-буття), тому ані від чого не залежить, дійсно вільне, залежне лише від себе самого, засноване на собі самім. Негативні означення вказують на те, що "Єдине" посідає абсолютну повноту буття. Воно не має в собі ніякої диференціації (поділу), тому залишається в абсолютному спокої, без руху. Але все, що існує, залежить від "Єдиного", навіть походить від нього. Воно є, таким чином, абсолютне джерело всякого буття. Але залежність усякого буття від Єдиного не має того характеру, про який говорить філософічна традиція в відношенні до Бога. "Єдине" не впорядковує світу, не утворює його, не знаходиться в ньому. Ті позитивні означення, що їх все ж називає Плотін, характеризують це своєрідне становище Єдиного: воно є, говорячи термінами Арістотеля, "чиста енергія" (=дійсність), чинність, активність. Але, поскільки воно не має поза собою ніякого об'єкта, його чинність направлена на себе самого; воно є творчість, що творить себе самого: тут немає різниці між творцем та утвореним. Свобода та воля — ще інші позитивні означення, що їх відважується вживати Плотін. Від Єдиного починається процес (позачасовий) повстання усіх інших сфер буття. Повнота буття "Єдиного" ніби переливається через край, не втрачаючи свого змісту. Єдине є ніби джерело або світло, яке посилає з себе проміння, що зовсім не заслаблює інтенсивности світла або є оригінал, що відбивається в свічаді, не зменшуючи тим святого існування. Причина є безмірно вища, повніша, сильніша, за свій наслідок. Так шляхом такого "лучіння" ("еманація") повстає з Єдиного Дух ("нус" — думання). В Дусі є вже множність: розподіл на суб'єкт, що думає, та на об'єкт — предмети думання; об'єкт думання сам по собі множний — це ідеї. Дух є також досконалий, незмінний та блаженний. Його теж можна назвати божественним, Богом (Бог-Син). Зміст духа є духовний всесвіт ("космос ноетос") — гармонійний організм поза часом та простором. В цьому духовному космосі є зразки усіх речей і усіх цінностей. Як сам дух, так і окремі ідеї Плотін уявляє собі як активні сили. Подібна емонація приводить до повстання з Духа Душі. Це єдина Душа всесвіту, що розпадається на окремі душі, що зв'язані між собою (симпатія). І світову душу Плотін не вважає божественним єством, хоч вона стоїть нижче Духа, з'являючись ніби його тінню, або відбитком. Душа знаходиться вже в часі, з її повстанням повстає час. Душа, з одного боку, дивиться догори, приймаючи з Духа форми буття, з другого боку, вона чинна відносно нижчої сфери (матерії) втискуючи в ній форми ідеального буття, формуючи її. Цей подвійний характер душі різко виявляється в людській душі, що належить "двом світам", та зумовлює собою посереднє становище людини в світі. Формуючи матерію (найнижчу форму буття), Душа приводить до повстання світу, Космосу. Це ніби образ духовного світу, що відбивається в свічаді матерії. Космос Плотін малює цілком в дусі грецьких традицій, як повний краси, гармонійний організм, окремі частини якого зв'язані між собою взаємочинністю симпатії. Плотін символізує Всесвіт в образі великої рослини. Краса і гармонія Всесвіту походить з чинности Душі: краса є взагалі лише виявлення вищої сфери в нижчій, вище ніби просвічує крізь нижчі шари буття. Плотін, отже, розуміється, значно примирливіше ставиться до мистецтва, ніж Платон. Найнижчий шар буття є матерія, що, власне, є небуття, цілком позбавлена ознак, її ознаки є власне брак, "позбавлення" (стересис) певних ознак. Лише через вплив ідей повстає матеріальний світ. Матерія як така є лише чиста "можливість" (навіть не можливість-динаміс в сенсі Арістотеля, бо це є певна активна здібність чимось стати). Вона лише приймає впливи згори. Брак позитивних ознак в матерії характеризує її, як джерело зла, також і морального зла. Картина світу, розуміється, значно відрізняється від християнського світогляду, але вона і не пантеїзм: Бог-Єдине відрізняється від світу, стоїть над ним. Бог не чинний творець світу, процес "еманації" в основі відрізняється від "утворення" світу за уявленням християнської релігії. Але ціла низка мотивів по меншій мірі нагадує відповідні думки християнського світогляду, зокрема ідей "негативної теології". Те ж саме і в уявленні про людину. Людина належить до різних шарів буття: тіло — до найнижчого матеріального шару, душа — до сфери душевного буття (є й інші душі, одушевлений є цілий світ, тут знаходять собі місце й поганські боги). З цим зв'язані і різні функції душі: фізична, здібність приймання та здібність мислення. Душа є в тілі ніби у в'язниці і природно прагне звільнитись з нижчої сфери та піднятись до вищих, а, власне, до свого "джерела". Це є те стремління нижчого до вищого, що знають і інші грецькі філософи (Ерос Платона, подібне в Арістотеля, та навіть у стоїків). Цей поворот до вищого, "шлях догори" є етичний та релігійний шлях людини. Цей шлях догори проводить душу через усі сфери в порядку, протилежному еманації: душа, а власне, розумна сила в ній прагне звільнити єство людини, вище в ній від усього нижчого та зовнішнього. Чесноти Платона є лише підготовкою, вони утримують пристрасті людини, утворюють певну душевну гармонію. Але власний шлях догори сягає глибше і є власне містичним шляхом. По-перше, душа "очищується" (катарсис) від тіла і зв'язаних з ним пристрастей. Це уможливлює споглядання (теорія) вищого, а через це уподібнення йому (обоження). На цьому шляху душа піднімається до "просвітлення"; душа не може досягнути обоження власними силами, до душі має влитись згори божественне світло; найвища ступінь є злиття, сполучення душі з Єдиним. Це є лише момент екстази, що не триває довго. Завдання людини залишаються в сфері її буття в цьому світі, і Плотін вимагає виконання моральних завдань в родині, в суспільстві, в державі. Доброчинність є разом з тим і блаженство. Плотін не забуває і тих інших сфер, через які веде шлях догори: краса та пізнання. Містична теорія Плотіна не оригінальна, але вона цілком відповідає пізнішим уявленням християнської містики. Безпосередній вплив Плотіна, що посередньо доторкнувся декого з отців церкви, належить, одначе, не стільки середньовіччю, скільки вже новітньому часу.
- 普罗提诺，又譯柏羅丁（希腊语：Πλωτίνος，204年－270年），新柏拉圖學派最著名的哲學家，更被认为是新柏拉图主义之父。大部分关于普罗提诺的记载都来自他的学生波菲利（公元232－304年）所编纂的普罗提诺的《六部九章集》的序言中。普罗提诺主張有神論，同時主張迷信與法術。他不是基督徒，但他的哲學對當時基督教的教父哲學產生了極大影響。
|
| rdfs:comment
|
- Plotinus (ca. CE 204–270) was a major philosopher of the ancient world who is widely considered the founder of Neoplatonism (along with his teacher Ammonius Saccas). Neoplatonism was an influential philosophy in Late Antiquity. Much of our biographical information about Plotinus comes from Porphyry's preface to his edition of Plotinus' Enneads. His metaphysical writings have inspired centuries of Pagan, Christian, Jewish, Islamic and Gnostic metaphysicians and mystics.
- Plotin war ein griechischer Philosoph; er gilt als der Hauptvertreter des Neuplatonismus.
- Plotí, en grec Πλωτίνος, en llatí Plotinus, fou el principal filòsof del neoplatonisme, corrent que integrà també Numeni d'Apamea, Porfiri, Jàmblic i Procle. Fou alumne d'Ammoni Saccas, com també ho fou Orígenes, i mestre de Porfiri. Posteriorment, d'altres pensadors, especialment de creences cristianes, com Sant Agustí i Boeci, mostraren una forta influència (per filiació) de Plotí i del neoplatonisme.
- Plótínos byl řecký filosof, hlavní představitel novoplatónismu. Plótínos se narodil v Egyptě, byl žákem Ammónia Sakky z Alexandrie, který je považován za zakladatele novoplatónismu, avšak o jehož učení prakticky není nic známo. Posléze Plótinos založil v Římě filosofickou školu, kterou vedl až do své smrti. Od obyvatelstva se mu dostávalo téměř pověrčivé úcty, příznivě mu byl nakloněn i císař Gallienus.
- Plotino (en griego Πλωτίνος, latín Plotinus), filósofo griego neoplatónico autor de las Enéadas.
- Plotinos oli antiikin kreikkalainen filosofi. Häntä pidetään laajalti uusplatonismin oppi-isänä ja perustajana opettajansa Ammonios Sakkaksen ohella.
- Plotin est un philosophe né en 205 après J. -C. à Lycopolis, en Égypte, et mort en 270 en Campanie, près de Naples. Il est l'auteur des Ennéades qui contient l'essentiel de sa philosophie. Il est considéré comme le fondateur (malgré Ammonios Saccas) de la pensée néoplatonicienne et le premier scolarque, recteur de l'école néoplatonicienne de Rome.
- Plótinosz, Plótinos, Plotinus Görög filozófus
- Plotinus, was een belangrijk filosoof uit de antieke wereld die door velen wordt gezien als de grondlegger van het Neoplatonisme (samen met zijn leraar Ammonius Saccas). Veel van onze biografische informatie over hem is afkomstig uit het voorwoord van Porphyrius bij de uitgave van Plotinus zijn hoofdwerk de Enneaden. Zijn metafysische werken hebben eeuwenlang grote invloed uitgeoefend op Heidense-, Christelijke-, Joodse-, Vroeg-Islamitische en Gnostische metafysici en mystici.
- Plotin (lat. Plotinus) var en gresk filosof, allment sett på som grunnlegger av nyplatonismen. Mens ideverden og sanseverden ifølge Platon utgjør to skilte områder, regner Plotin med et hierarki av virkelighet som strekker seg fra den høyeste guddommen, kalt det Ene, via verdensfornuften og verdenssjelen ned til den materielle og uformede verden. Materien er på ingen måte ond (Plotin gikk sterkt imot gnostikerne på dette punktet), men den er bare en avspeiling av det fullkomne.
- Plotyn – filozof starożytny, twórca systemu filozoficznego zwanego neoplatonizmem. Młodość spędził w Aleksandrii. Tam w 28 roku życia rozpoczął studia filozoficzne pod okiem Ammoniosa Sakkasa. 12 lat później, ok. 244 roku, przeniósł się do Rzymu, gdzie założył własną szkołę. Neoplatonizm Plotyna był oparty na nauce Platona, połączonej z elementami stoicyzmu, neopitagoreizmu, a także filozofów aleksandryjskich: Filona i Amoniusza.
- Plotino, natural de Licopólis, Egito, foi discípulo de Amônio Sacas por 11 anos e mestre de Porfírio. Plotino nos legou ensinamentos em seis livros, de nove capítulos cada, chamados de As Enéadas. Acompanhou uma expedição à Pérsia, liderada pelo imperador Gordiano, onde tomou contato com a filosofia persa e indiana. Regressou à Alexandria e, aos 40 anos, estabeleceu-se em Roma.
- Plotin a fost filosof grec, considerat părintele curentului filozofic cunoscut drept neoplatonism.
- Плоти́н — античный философ-идеалист, основатель неоплатонизма. Систематизировал учение Платона о воплощении триады в природе и космосе.
- Plotinos, grekisk filosof född 204 i Egypten, död 270 e. Kr. i Campania, filosof, nyplatonismens mest framträdande gestalt. Han fick därmed att avgörande inflytande på medeltidens religiösa tankevärld och skolastiken. Plotinos har kallats världshistoriens störste metafysiker. I motsats till sin föregångare Platon, framlägger inte Plotinos en samhälls- eller statslära, annan än att människan bör ställa sig över den materiella världen.
- Plotinus. Neoplatonizm in kurucusu antik filozof. Plotinus hakkındaki bilgilerimizin çoğu kendisi de filozof olan Porphyry'nin Plotinus'un baş eseri Enneadlar'a yazdığı önsüzden gelmektedir. Plotinus'un mistik felsefesi Yahudi, Hristiyan, Gnostik ve Müslüman filozofları ve mistiklere yüzyıllar boyunca esin kaynağı olmaya devam etmiştir.
- Плотін - древньо-грецький філософ, неоплатонік. Найвидатнішим представником неоплатонізму є Плотін (204-270) з Олександрії, що студіював там філософію у загадкового Амонія Саккаса (чи не індус?); сам почав викладати філософію десь коло року 240.
- 普罗提诺，又譯柏羅丁（希腊语：Πλωτίνος，204年－270年），新柏拉圖學派最著名的哲學家，更被认为是新柏拉图主义之父。大部分关于普罗提诺的记载都来自他的学生波菲利（公元232－304年）所编纂的普罗提诺的《六部九章集》的序言中。普罗提诺主張有神論，同時主張迷信與法術。他不是基督徒，但他的哲學對當時基督教的教父哲學產生了極大影響。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
