| dbpprop:abstract
|
- A planned economy or directed economy is an economic system in which the state or workers' councils manage the economy. It is an economic system in which the central government makes all decisions on the production and consumption of goods and services. Its most extensive form is referred to as a command economy, centrally planned economy, or command and control economy. In such economies, central economic planning by the state or government is so extensive that it controls all major sectors of the economy and formulates all decisions about their use and about the distribution of income. The planners decide what should be produced and direct enterprises to produce those goods. Planned economies are in contrast to unplanned economies, such as a market economy, where production, distribution, pricing, and investment decisions are made by the private owners of the factors of production based upon their own interests rather than upon furthering some overarching macroeconomic plan. Less extensive forms of planned economies include those that use indicative planning, in which the state employs "influence, subsidies, grants, and taxes, but does not compel. " This latter is sometimes referred to as a "planned market economy". A planned economy may consist of state-owned enterprises, private enterprises directed by the state, or a combination of both. Though "planned economy" and "command economy" are often used as synonyms, some make the distinction that under a command economy, the means of production are publicly owned. That is, a planned economy is "an economic system in which the government controls and regulates production, distribution, prices, etc. " but a command economy, while also having this type of regulation, necessarily has substantial public ownership of industry. Therefore, command economies are planned economies, but not necessarily the reverse. Important planned economies that existed in the past include the economy of the Soviet Union, which, according to CIA Factbook estimates, was for a time the world's second-largest economy, China between 1949 to 1978, and India, prior to its economic reforms in 1991, Afghanistan under the Soviet occupation and under the Taliban, and Iraq under Saddam Hussein from 1979 to 2003. Beginning in the 1980s and 1990s, many governments presiding over planned economies began deregulating (or as in the Soviet Union, the system collapsed) and moving toward market-based economies by allowing the private sector to make the pricing, production, and distribution decisions. Although most economies today are market economies or mixed economies (which are partially planned), planned economies exist in some countries such as Cuba, Libya, Saudi Arabia, Iran, North Korea, and Burma.
- Der Begriff Zentralverwaltungswirtschaft (auch Zentralplanwirtschaft oder Planwirtschaft) bezeichnet eine Wirtschaftsordnung, in der wesentliche Allokationsentscheidungen von einer Verwaltungsinstanz zentral getroffen werden. Die seit dem 18. Jahrhundert entstandenen Konzepte einer solchen stehen im Gegensatz zur Marktwirtschaft, wo die Entscheidungsfindungen dezentral allen am Markt teilnehmenden Personen obliegen. Der Begriff Planwirtschaft gilt zumindest im deutschsprachigen Raum als missverständlich, da auch in der Marktwirtschaft, etwa bei der Unternehmensplanung, geplant wird. Walter Eucken führte den Begriff Zentralverwaltungswirtschaft oder zentralgeleitete Wirtschaft ein. Nach dem Eigentum an den Produktionsmitteln, staatlich oder privat, wird sozialistische Zentralverwaltungswirtschaft von kapitalistischer Zentralverwaltungswirtschaft unterschieden. Eine andere Einteilung ist Zentralverwaltungswirtschaft mit Privateigentum, insbesondere die Kriegswirtschaft, Zentralverwaltungswirtschaft mit Gesellschaftseigentum, insbesondere die Rätedemokratie, und Zentralverwaltungswirtschaft mit Staatseigentum, insbesondere die staatssozialistische Zentralplanwirtschaft.
- En la economía de planificación centralizada los factores de producción están en manos del Estado, que es el único agente económico relevante. Por ello, el mercado pierde su razón de ser como mecanismo asignador de recursos. Estas manipulaciones son llevadas a cabo mediante planes económicos plurianuales, donde se especifica detalladamente el suministro, los métodos de producción, los salarios, las inversiones en infraestructuras. Sus problemas principales son 3: Errores de previsión: El mercado no enviaba señales ya que este no existía. Ante la ausencia de señales los planificadores no siempre acertaban en sus previsiones y esto se tradujo en una falta de adaptación a la realidad y una escasa capacidad de reacción. Escasa motivación: Al estar los salarios y los precios fijados por el Estado, las empresas no necesitaban ser competitivas y los trabajadores estaban desmotivados, ya que cobraban lo mismo a fin de mes hicieran su trabajo bien o mal. Excesiva burocracia: La planificación necesitaba gran cantidad de burocracia al servicio del Estado, lo que ralentizaba la toma de decisiones y la capacidad de reacción.
- Tiedosto:Question book-4. svg Tähän artikkeliin tai osioon ei ole merkitty lähteitä tai viitteitä. Osa artikkelisarjaa Talousjärjestelmät Suuntaukset ja teoriat Kapitalistinen talousjärjestelmä Kommunistinen talousjärjestelmä Sosialistinen talousjärjestelmä Korporatistinen talousjärjestelmä Laissez-faire · Merkantilismi Distributismi Sektorit ja järjestelmät Suljettu talous · Kaksoistalous Lahjatalous · Epävirallinen talous Markkinatalous · Sekatalous Avoin talous · Osallisuustalous Suunnitelmatalous · Omavaraistalous Harmaa talous · Virtuaalitalous Sosialistinen markkinatalous Vihreä talous n • k • m Suunnitelmatalous on järjestelmä, jossa tuotantoa, kulutusta ja investointeja ohjataan keskitetysti johdetun suunnitelman mukaan. Suunnitelmatalouden vastakohtana on markkinatalous, mutta kaikissa talousjärjestelmissä on käytössä piirteitä molemmista, jolloin kyseessä on seka- tai puitetalous. Eräiden väitteiden mukaan lähes kaikissa maissa Isoa-Britanniaa lukuun ottamatta teollistuminen käynnistyi valtion toimin kuten rautateitä rakentamalla. Varat tähän kerättiin veroin, jotka valtio sijoitti taloudellisiin toimiin. Valtio saattoi myös lainata pääomiaan teollisuustuotannon käynnistämiseen. Vaatimuksia kaiken tuotannon järjestämisestä suunnitelmatalouden keinoin esitettiin etenkin sosialistien piirissä. 1920- ja 1930-luvuilla käytiin ns. "Socialist Calculation Debate", jossa pohdittiin onko markkinatalous tehokkaampi kuin suunnitelmatalous. Vastaus kulminoitui ns. laskentaongelmaan, eli voiko keskussuunnitteluelin määrätä resurssien käytöstä tehokkaammin kuin markkinat. Ludwig von Mises julkaisi 1920 kirjoituksen Economic Calculation in the Socialist Commonwealth, jossa hän väitti suunnitelmataloudessa hinta-informaation puuttumisen johtavan tehottomuuteen ja laskentaongelman olevan "liian vaikea" ratkaistavaksi. Merkittävimmän vasta-argumentin esitti Oskar Lange, joka osoitti suunnitteluelimen pystyvän käyttämään hintasignaaleja hyväkseen. Vielä 1960-luvulla länsimaissa pelättiin yleisesti myös asiantuntijoiden taholta, että Itä-Eurooppa menee talouskehityksessä ohi.
- Une économie planifiée est une économie dirigée, généralement à l’échelle d’un État, au moyen d’un plan fixant les objectifs de production sur une période annuelle ou pluriannuelle. Autrement dit, elle désigne un mode d'organisation fondé sur la propriété collective ou étatique des entreprises qui se voient imposer des objectifs de production par un plan centralisé. Elle peut être démocratique ou non, selon les différents pays qui l'ont appliquée. Elle caractérise les pays dits du « socialisme réel » (par la propagande officielle) jusqu'au début des années 1990. La sous-efficacité relative de la planification par rapport aux économies fondées à des degrés divers sur le marché est reconnue par la grande majorité des économistes, ceux-ci différant davantage sur la place que le marché doit avoir dans l'économie et non sur son refus total.
- A tervgazdálkodás egy olyan gazdasági rendszer ahol az állam vagy a kormány irányítja a gazdaságot. Az ilyen gazdaságokban a gazdaság összes szektorát az állam vagy a kormány szabályozza (úgynevezett „tervekkel”), dönt minden használatáról és a bevételek elosztásáról, a kommunista államrendszerhez hasonló módon. A tervezők döntik el mit kell termelni és utasítja a vállalkozásokat hogy azokat a javakat termeljék. A szocialista gazdasági rendszer jellemzője volt, amelyben a gazdaság következő időszaki teljesítményét részletes (gyakran nem reális) ágazati tervekre bontották.
- L'economia pianificata è quel sistema economico che viene realizzato nei paesi socialisti o comunisti, dove terra e capitale sono di proprietà collettiva. Lo Stato pianifica l'allocazione delle risorse a tre livelli: Pianifica l'allocazione delle risorse tra consumo attuale e investimento per il futuro. Sacrificando parte del consumo attuale a favore degli investimenti futuri è possibile aumentare il tasso di crescita dell`economia. A livello microeconomico il governo pianifica l'output di ciascuna industria, le tecniche usate, nonché il lavoro e le altre risorse necessarie alla produzione. Infine lo stato pianifica la distribuzione dell'output tra i consumatori in base ai suoi obiettivi. Esso può distribuire i beni in base ai bisogni o può favorire chi produce di più, fornendo in tal modo incentivi.
- 計画経済（けいかく けいざい、英語：Planned economy）とは、経済の資源配分を市場の価格調整メカニズムに任せるのではなく、国家によって物財バランスに基づいて計画的に配分する体制。対立概念は市場経済。 生産・分配・流通・金融を国家が統制し、経済を運営する。原則的に全ての生産手段が公有とされる。主に社会主義国の経済体制であり、現在、純粋にこれを採用する国は少ない。 より細かい分類として、 ソ連などにおける「指令型（行政的）」 ハンガリーなどにおける「誘導型（または規制された）」 ユーゴスラビアにおける「自主管理社会主義」 に分類が可能である。
- Een centraal geleide economie houdt in dat alleen de staat recht heeft op het verstrekken van goederen en diensten, waardoor het marktmechanisme (balans vraag en aanbod) komt te vervallen. Een planeconomie is een zogenaamde top-down-economie, dat wil zeggen: Op het hoogste niveau van een denkbeeldige piramide wordt de economie door enkele mensen bepaald, en naar beneden gepropageerd tot het laagste niveau (de consument). In een planeconomie kan de consument het aanbod alleen sturen door de politiek daartoe te bewegen. Daarom wordt ook wel gesproken over een aanbodgerichte economie. Centraal geleide economieën komt men voornamelijk tegen in het communistische staatssysteem, maar in sommige kapitalistische staten bepaalt de staat ook gedeeltelijk wat de prijs van bepaalde producten is. Een Nederlands voorbeeld zijn de prijzen in de gezondheidszorg die bepaald worden door de Zorgautoriteit. Een centraal geleide economie komt nu nog voor in Cuba, Noord-Korea, Vietnam, Laos en in afgebroken staat in het voormalige USSR en de Volksrepubliek China (die nu door economische hervormingen een vorm van een gedeeltelijke vrijemarkteconomie ontwikkelt).
- Planøkonomi er et økonomisk system der staten fastsetter hva som skal produseres av varer og tjenester, i hvilken mengde, og hvordan disse skal distribueres mellom innbyggerne. Staten fastsetter de statseide bedriftenes produksjonsmål, og tildeler kvoter av råmaterialer. De fleste land som har praktisert planøkonomi skapte også insentivsystemer der oppnåelse av produksjonsmålene ble belønnet med økte rasjoner eller heder (for eksempel gjennom utpeking av «modellarbeidere»). Planøkonomi som system forbindes nå med kommunistland som Cuba og Nord-Korea, og de tidligere østblokklandene inntil de politiske omveltningene i 1989–91. Men også i vestlige land som Norge og USA ble en utstrakt grad av planøkonomi benyttet under 2. verdenskrig på grunn av vareknapphet. Land som benytter seg av planøkonomi, lager ofte planer for tre til fem år frem i tid. Denne tradisjonen går tilbake til den første sovjetiske femårsplanen som hadde virkningstid 1928–32. Planøkonomi er det motsatte av markedsøkonomi. Alle land fører i praksis en blanding av de to økonomiske modellene, vanligvis med en hovedvekt på en av delene. Dette kalles «blandingsøkonomi». Dikotomien planøkonomi/markedsøkonomi oppfattes som idealtyper som en kan bruke for å sammenligne økonomiske systemer.
- Gospodarka centralnie planowana (gospodarka centralnie sterowana) - model gospodarki nakazowo-rozdzielczej, zakładający ustalanie cen, płac oraz charakteru produkcji i redystrybucji na poziomie centralnego planu. W modelu takim przedsiębiorstwa nie są samodzielnymi podmiotami. Popyt na rynku zapewnia dodruk pieniądza, przed hiperinflacją "chronią" centralne ustalone ceny. Powoduje to że zamiast hiperinflacji są kolejki w sklepach wynikające z nierównowagi na rynku. Teoretycznie podmioty mogą sprzedać dowolną ilość produktów w dowolnej jakości oraz cenie. Jednak ich możliwości produkcji ogranicza niska wydajność pracy oraz niemożność zaopatrzenia, ponieważ nierównowaga dotyczy wszystkich rynków również zaopatrzenia. W takim modelu część podmiotów zawsze uzyska rentowność. Inne podmioty będą jednak zawsze nierentowne ponieważ nie dbają o koszty produkcji, co jest stałym elementem tego typu gospodarki. W takiej sytuacji podmioty rentowne będą finansować nierentowne. Istnienie takiego modelu na pewnym niskim poziomie wydajności jest możliwe, ale pod warunkiem że nie nie ma w nim sektora prywatnego. Gospodarka ta, opierająca się na założeniach planów kilkuletnich, określających najważniejsze cele rozwoju państwa. Plany takie popularne są w państwach o ustrojach socjalistycznych, a ich tworzenie i realizowanie jest jednym z najważniejszych zadań kierownictwa partii. Uchwalane są często na określony czas podczas zjazdów partyjnych lub plenum. W historii PRL powszechnie znany jest plan trzyletni i plan sześcioletni. Cechy gospodarki centralnie planowanej: dominuje państwowa własność środków produkcji, państwo zarządza przedsiębiorstwami, ustala ceny, płace, limity i kontyngenty, cele gospodarcze są określone przez centralne planowanie, główne decyzje dotyczące poziomu zużycia zasobów struktury produkcji, jej podziału i organizacji są określone przez organ centralny.
- Economia planificada, também chamada de "economia centralizada" ou "economia centralmente planejada", é um sistema econômico no qual a produção é previa e racionalmente planejada por especialistas, na qual os meios de produção são propriedade do estado e a atividade econômica é controlada por uma autoridade central que estabelece metas de produção e distribui as matérias primas para as unidades de produção. Nesse sistema a escolha da proporção entre quanto do PIB deve ser investido, e quanto deve ser consumido, torna-se uma decisão política centralizada . Em uma economia planificada não há desordem na produção. Sua forma mais conhecida é o tipo de economia que foi adotada, durante cerca de 70 anos, pelo regime comunista-bolchevista da União Soviética, e por seus países satélites, bem como pela China no perído do "Grande Salto à Frente" (1958-63). Os socialistas defendem a planificação da economia, em maior ou menor grau. Hoje em dia muito poucos economistas, mesmo socialistas, ainda defendem uma economia totalmente centralizada e planificada, como foi a soviética . Em 2007 só existiam três economias totalmente planificadas no mundo: Cuba, Coréia do Norte e Mianmar. Nas mais modernas economias planificadas, um poder central fica encarregado de decidir a respeito dos investimentos a serem realizados pela sociedade, a distribuição dos recursos necessários à produção, consumo e as metas a serem atingidas pelas empresas, exemplo dessa chamada economia planificada podemos identificar como o processo desenvolvido durante o período de 1964 a 1985, vinte anos em que tivemos no Brasil, "Quatro chamados Planos Nacionais de Desenvolvimento, denominados PND I, II, III e IV"; cada um desses com duração de cinco anos, e que indicavam os rumos que a economia deveria seguir para o crescimento harmônico nos períodos. Em um programa de "dirigismo, ao nível definido e orientado por Keynes, a fim de evitar as conhecidas crises cíclicas da economia capitalista". As empresas, cujo objetivo principal seria não seu lucro mas o progresso do país, não têm tanta preocupação com sua eficiência e o risco de falência ou concordata, como nas economias capitalistas. Têm apenas que cumprir as metas traçadas e realizar a produção e distribuição da melhor forma possível, atendendo as necessidades da população. Muitas das economias totalmente planificadas que existiram sobretudo no século XX acabaram perdendo credibilidade ao longo dos anos 1980 e 1990, devido ao aumento da burocratização, e da ausência de incentivos a ganhos de produtividade e inovações, havendo no Brasil, apesar de não ser totalmente planificado na época, um "Ministério da Desburocratização", para tornar o processo mais rápido e menos burocratizado, com vistas ao custo e qualidade do produto e sua competividade, a nível internacional, entre o III e o IV Plano Nacional de Desenvolvimento; e também a criação de órgãos como o "Ministério da Ciência e Tecnologia", ligando as instituições escolares às empresariais, com o fito de modernizar o aparelho produtivo na figura do operário e do estudante, a nível do chamado então "Primeiro Mundo", que eram na época chamados, países como os Estados Unidos, Inglaterra, Alemanha, Japão, França e outros. O Brasil se encontrava no nível dos paises "Em Desenvolvimento". Planificação econômica
- Плановое хозяйство, также плановая экономика — форма экономического устройства, в которой средства производства в основном принадлежат государству и специальный государственный орган регулирует ассортимент и объёмы производства всех товаров и услуг, цены на все продукты, величину всех заработных плат. Инвестиционные решения также принимаются централизованно. Такая экономическая система отрицает частную собственность на средства производства либо полностью, либо частично и противопоставляет себя рыночной экономике.
- Planekonomi eller planhushållning är ett ekonomiskt system där staten planerar och styr ekonomin. Planekonomin bygger på att följa administrativa eller politiska riktlinjer för hur samhällets ekonomi ska utvecklas. Ordet anses ha myntats av Dag Hammarskjöld . Det är de styrande politikerna, myndigheterna eller folket direkt som bestämmer planerna beroende på teoretisk eller praktisk inriktning. I dessa bestäms vilka varor och tjänster som skall finnas och vilka priser som skall gälla. Även inriktningen på forskning, lantbruk och utbildning har i det tidigare kommunistiskt styrda östeuropa bestämts av centralmaktens planering. Som regel avses med begreppet centraliserad (statlig) ekonomisk styrning. I det socialistiska tänkandet ingår planekonomin som central del. Planekonomi finns i flera varianter. Socialistiska ekonomer likt Karl Marx förespråkade nationalisering av samtliga produktionsmedel. Den socialistiska planekonomin ersätter då marknaden, medan det finns andra former där planekonomi istället fungerar som ett komplement till marknadsekonomin. Lenin insåg tidigt problemen med att få planekonomin att fungera i det tidiga Sovjetunionen. Därför införde han under sina sista år vid makten den så kallade Nya ekonomiska politiken (NEP) som innebar att bönderna fick sälja en del av sitt överskott på en privat marknad. Då Stalin trädde till makten, 1927, tvingades dock hela Sovjetunionen att gå över till femårsplaner och jordbruket kollektiviserades.
- Економічна система, за якої головні економічні питання розв'язують на підставі рішень центральних органів, називають командною. За умов командної (планової) економіки головні економічні питання розв'язує певний центральний орган, який спершу визначає, що і скільки виробляти, й неодмінно контролює виконання своїх розпоряджень. У такий самий спосіб вирішуються всі питання стосовно того, як виробляти. Центральний орган вирішує також питання «для кого» виробляти. За умов командної економіки існують досить жорсткі обмеження рівнів заробітної платні, пенсій, тривалості відпусток працюючим тощо. Центр визначає обсяги розподілу за районами вироблених товарів, а також встановлює ціни на них. Головною особливістю командної системи є відсутність у виробників свободи вибору. Так, директор швейної фабрики не міг вибирати постачальника тканини для свого товару, оскільки план «закріплював» за ним конкретного постачальника. Водночас директор ткацької фабрики не побоювався, що його продукція залишиться нерозпроданою через низьку якість: адже він знає, що швейна фабрика за планом зобов'язана придбати її. Саме відсутність свободи вибору зумовлює відсутність у виробників зацікавленості (або стимулу) виробляти кращі й дешевші товари, збільшуючи їх асортимент і розробляючи нові моделі. Через це задоволення потреб споживачів у такій системі перебуває на низькому рівні. Але слід зазначити також, що планування як метод управління окремим підприємством широко використовується в господарській практиці і може сприяти підвищенню загальної ефективності виробництва. Характерні риси: Надмірне одержавлення економіки Надмірна централізація виробництва (понад 90 % підприємств — державна власність) Диктат виробника Бюрократизація апарату управління Спрямування значної частини дефіцитних ресурсів на потреби військово-промислового комплексу
- 計劃經濟，或计划经济体制，又稱指令型經濟，是一種經濟體制，而這種體系下，國家在生产、资源分配以及产品消费各方面，都是由政府或财团事先进行计划。由于几乎所有计划经济体制都依赖政府的指令性计划，因此计划经济也被称为「指令性经济」。 其餘的三種經濟體系是市場經濟體系、傳統經濟體系和混合經濟體系。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
