| dbpprop:abstract
|
- Pierre-Simon, marquis de Laplace (23 March 1749 – 5 March 1827) was a French mathematician and astronomer whose work was pivotal to the development of mathematical astronomy and statistics. He summarized and extended the work of his predecessors in his five volume Mécanique Céleste (1799–1825). This work translated the geometric study of classical mechanics to one based on calculus, opening up a broader range of problems. In statistics, the so-called Bayesian interpretation of probability was mainly developed by Laplace. He formulated Laplace's equation, and pioneered the Laplace transform which appears in many branches of mathematical physics, a field that he took a leading role in forming. The Laplacian differential operator, widely used in applied mathematics, is also named after him. He restated and developed the nebular hypothesis of the origin of the solar system and was one of the first scientists to postulate the existence of black holes and the notion of gravitational collapse. He is remembered as one of the greatest scientists of all time, sometimes referred to as a French Newton or Newton of France, with a phenomenal natural mathematical faculty superior to any of his contemporaries. He became a count of the First French Empire in 1806 and was named a marquis in 1817, after the Bourbon Restoration.
- Pierre-Simon (Marquis de) Laplace war ein französischer Mathematiker und Astronom. Er beschäftigte sich unter anderem mit der Wahrscheinlichkeitstheorie und Differentialgleichungen.
- Pierre-Simon Laplace, neix el 23 de març de 1749 a Beaumont-en-Auge, a la Normandia i mor el 5 de març de 1827 a París. Fou un brillant matemàtic, astrònom i físic francès, ja als 24 anys se l'anomenà "el Newton de França" per alguns dels seus descobriments. És particularment cèlebre per la seva obra que escrigué entre 1799 i 1825, Traité de Mécanique Céleste, la qual, com a autor sostenia que «oferix una completa solució al gran problema mecànic que presenta el sistema solar», va aparèixer en cinc volums i fou publicada a París. Després d'haver acabat els estudis a la Universitat de Caen, va trobar d'Alembert, reconegut en aquella època pels seus estudis d'astronomia física (moviment i taules de la Lluna; precessió dels equinoccis; treballs sobre la causa de les marees, la dinàmica, etc. ) i de matemàtiques així com per a la seva participació amb Diderot a la posada en marxa de l'Enciclopèdia. D'Alembert va reconèixer molt ràpidament el talent de Laplace, recolzant-lo en les seves investigacions. A més, se'l va anomenar professor de matemàtiques a l'escola militar, per tal que pogués desenvolupar els seus propis estudis. Laplace va ser un dels primers savis a interessar-se de molt a prop per la qüestió de l'estabilitat a llarg termini del sistema solar. Les interaccions gravitatòries complexes entre el Sol i els planetes coneguts en aquella època no semblaven admetre una descripció analítica simple. A més a més, Newton ja havia pressentit aquest problema després d'haver observat certes irregularitats en el moviment de certs planetes. Tanmateix, aquest últim en va deduir que una intervenció divina era necessària per tal d'evitar la dislocació del sistema solar. En el seu segona gran obra Exposition du système du monde (París, 1796) formulà la "hipòtesi nebular", l'origen de la qual ell sembla atribuir a Buffon, aparentment desconeixia que Immanuel Kant se li havia avançat parcialment en el seu obra Allgemeine Naturgeschichte (Història General de la Naturalesa), publicada el 1755. Laplace va resumir en un cos de doctrina els treballs separats de Newton, Halley, Clairaut, d'Alembert i Euler sobre la gravitació universal, i va concebre, sobre la formació del sistema planetari, la teoria que duu el seu nom. Els seus treballs sobre física, especialment els estudis sobre els fenòmens capil·lars i l'electromagnetisme li van permetre el descobriment de les lleis que duen el seu nom. Es va interessar també per la Teoria de funcions potencials, demostrant que algunes d'elles eren solucions d'equacions diferencials. Laplace va desenvolupar igualment la teoria de la probabilitat en la Teoria analítica de les probabilitats, la introducció de la qual és intitulada Prova filosòfica sobre les probabilitats (1814: els seus primers treballs sobre probabilitat daten de 1771-1774. Es destacable el redescobriment després de Bayes de les probabilitats inverses,, avantpassat de l'estadística inferencial. Va ser el primer a publicar el valor de la integral de Gauss. Va estudiar la transformació de Laplace encara que Heavyside va desenvolupar aquest procediment de manera completa. Així mateix, es va adherir a la teoria de Lavoisier amb el qual va determinar les temperatures específiques de diverses substàncies amb ajuda d'un calorímetre de la seva pròpia factura.
- Pierre Simon de Laplace [laplas], byl francouzský matematik, fyzik, astronom a politik; člen Francouzské akademie věd, královské společnosti v Londýně a Komise pro míry a váhy. Laplace je právem považován za jednoho z největších vědců vůbec. Zanechal monumentální dílo již svým rozsahem. Zabýval se matematickou analýzou, teorií pravděpodobnosti, nebeskou mechanikou, teorií potenciálu, zavedl pojem Laplaceovy transformace, užil tzv. Laplaceův operátor (v parciální diferenciální rovnici pro potenciál silového pole). Je autorem teorie o vzniku sluneční soustavy z rotující mlhoviny (Kantova-Laplaceova teorie) a mnoha dalších teorií a metod s mnoha aplikacemi. Laplace je také více, než mnoho jiných velikánů vědy, spojován se zakořeněnými pověrami a názory, které nikdy prokazatelně nehlásal. Je zejména často zcela neprávem považován za naivního propagátora představy absolutně deterministického vesmíru, analogického kolosálnímu hodinovému stroji, který by po zadání všech rovnic a počátečních podmínek všech částic ve vesmíru umožňoval absolutně přesně předvídat budoucnost. Jde však o pouhou tradovanou pověru. Pozorné studium originálních prací Laplaceho však ukazuje, že tento vědec zastával názor právě opačný a byl propagátorem pravděpodobnostně chápané a zcela moderní formy determinismu. Uvedený příklad Laplaceova démona, jak byl později pojmenován, uváděl Laplace z důvodů zcela opačných, než je mu podsouváno: ukazuje na něm absurditu a nereálnost absolutního determinismu, aby vyzdvihnul nutnost pravděpodobnostního popisu jevů. Není náhodou, že tak činí ve svých knihách o teorii pravděpodobnosti, nikoli nebeské mechanice. Jako chlapec se Laplace dostal do vojenské školy. Tam projevil tak mimořádné matematické nadání, že byl v šestnácti přijat na univerzitu v Caen. O dva roky později odjel do Paříže a přál si poznat fyzika a matematika d'Alemberta. Tento vědec ale nemínil marnit čas na nějakého mladíka a Laplace vůbec nepřijal. Teprve když mu Laplace poslal svou teorii o mechanice, poznal vědec, že Laplace má velký talent. Přijal ho a zařídil mu místo profesora matematiky na vysoké škole. V 80-tých letech 18. století se mu podařilo vyřešit jeden z tehdy nejožehavějších teoretických problémů - stabilitu sluneční soustavy. Astronomové už dlouho zjišťovali posuny v drahách planet, které se nepodařilo s pomocí Newtonova gravitačního zákona vysvětlit. Laplace vyvinul v roce 1784 novou metodu pro výpočet pohybu planet a dokázal, že dráhy planet jsou v souladu s newtonovskou mechanikou. Jeho analýza planetárního pohybu zůstala ještě dlouho nepřekonatelným vzorem. K nejznámějším Laplaceovým úspěchům patří jeho teorie o vzniku sluneční soustavy. Navázal na Kantovy úvahy z roku 1754 a dal jim přesnou fyzikální i matematickou podobu: Sluneční soustava vznikla z původního mraku chladného prachu a plynu, který se gravitačním zhuštěním zahřál a roztočil. Planety se zrodily z odtrženého pásu žhavého plynu. Předpověděl i existenci černých děr, když roku 1796 vyslovil hypotézu, že existují tak masivní hvězdy, že je nedokáže opustit světlo. Z moderního pohledu je snad nejvýznamnějším odkazem Laplace jeho monumentální a nadčasová práce z teorie pravděpodobnosti. V jeho pojetí byla teorie pravděpodobnosti vyzdvižena na úroveň, která poté nebyla po století překonána a je i z dnešního pohledu stále inspirativní. Z koncepčního hlediska chápe Laplace pravděpodobnost jako nástroj pro popis problémů s neúplnou vstupní informací - což je v reálném světě situace běžná. Známý je Laplaceův výrok, že „teorie pravděpodobnosti je v podstatě zdravý rozum, přeměněný na kalkulus“. Laplace též (znovu)objevil jednu z centrálních formulí teorie pravděpodobnosti - tzv. Bayesův teorém - který navíc zobecnil o faktor, umožňující popis jevů s obecným rozložením - tzv. apriorní informace. Toto Laplaceovo pojetí umožňuje přiřadit pravděpodobnosti i jevům, které nelze před provedením experimentů považovat za stejně pravděpodobné - v rozporu s další často tradovanou pověrou. Z matematického hlediska je ústředním bodem Laplaceovy pravděpodobnostní teorie tzv. metoda generujících funkcí. Laplace navíc aplikoval teorii pravděpodobnosti na prakticky všechny hlavní oblasti tehdejšího vědění, od nebeské mechaniky a teorie měření, až po statistiku a společenské vědy. Laplaceova rozsáhlá práce o teorii pravděpodobnosti ovšem velmi předběhla svou dobu a Laplace v ní své čtenáře nikterak nešetřil. Většina čtenářů, zejména mimo Francii, se bohužel seznámila jen s populárně stylizovaným a mnohem stručnějším úvodem k této práci. Na rozdíl od svého přítele Lavoisera neztratil Laplace hlavu na gilotině v době francouzských revolucí. Napoleon ho dokonce nakrátko jmenoval ministrem vnitra, poté členem senátu a nakonec mu udělil hraběcí titul. Naopak Laplace Napoleonovi dedikoval svou knihu o nebeské mechanice - a ten ji prý dokonce pozorně pročetl. Též se vypráví, že Laplace byl Napoleonem žertem tázán, proč se ve své knize o nebeské mechanice nikde nemluví o Bohu. Laplace prý odpověděl slavnou větou: „Občane první konzule, tuto hypotézu jsem nikde nepotřeboval“. Po návratu Bourbonů na trůn se Laplace stal přívržencem krále a Ludvík XVIII. ho povýšil na markýze. Ve svých memoárech, které Napoleon sepsal ve vyhnanství na ostrově sv. Heleny, je na účet Laplace ironicky připsáno, že tento mistr infinitezimálního počtu v konventu "šířil ducha nekonečně malých veličin" a musel být proto funkce ministra vnitra zbaven. Laplace si tak i svými politickými a náboženskými postoji a vědeckými úspěchy vytvořil řadu nepřátel, což se po jeho smrti též negativně projevilo na jeho odkazu.
- Pierre-Simon Laplace astrónomo, físico y matemático francés que inventó y desarrolló la Transformada de Laplace y la ecuación de Laplace. Fue un creyente del determinismo causal.
- Pierre-Simon Laplace oli ranskalainen markiisi, tähtitieteilijä ja matemaatikko. Hän suoritti perustavia planeettajärjestelmä- ja todennäköisyysteorian tutkimuksia, sekä esitti Aurinkokunnan syntyä koskevan teorian, jonka mukaan aurinkokunta olisi syntynyt pyörivästä kutistuvasta kaasupilvestä. Hän tuli tunnetuksi myös differentiaalilaskentateorioiden kehittelijänä.
- Pierre-Simon Laplace, né le 23 mars 1749 à Beaumont-en-Auge et mort le 5 mars 1827 à Paris, est un mathématicien, astronome et physicien français. Laplace est l’un des principaux scientifiques de la période napoléonienne ; en effet, il a apporté des contributions fondamentales dans différents champs des mathématiques, de l’astronomie et de la théorie des probabilités ; il a été l'un des scientifiques les plus influents de son temps, notamment par son affirmation du déterminisme ; il a contribué de façon décisive à l'émergence de l’astronomie mathématique reprenant et étendant le travail de ses prédécesseurs dans son traité intitulé Mécanique Céleste. Ce chef-d’œuvre, en cinq volumes, a transformé l’approche géométrique de la mécanique développée par Newton en une approche fondée sur l’analyse mathématique. En 1799 il est nommé ministre de l’intérieur sous le Consulat. Napoléon Ier, en 1806 lui confère le titre de comte de l’Empire. Il est nommé marquis en 1817, après la restauration des Bourbons.
- Fájl:Pierre-Simon Laplace. jpg Pierre Simon Laplace Pierre Simon Laplace francia matematikus, csillagász és fizikus (egyes források szerint születési időpontja március 28.).
- Fu uno dei principali scienziati nel periodo napoleonico. Ha dato fondamentali contribuiti a vari campi della matematica, dell'astronomia e della teoria della probabilità ed è stato uno degli scienziati più influenti al suo tempo, anche per il suo contributo all'affermazione del determinismo. Laplace, infatti, diede la svolta finale all'astronomia matematica riassumendo ed estendendo il lavoro dei suoi predecessori nella sua opera in cinque volumi Mécanique Céleste. Questo capolavoro ha trasformato lo studio geometrico della meccanica sviluppato da Newton in quello basato sull'analisi matematica. Nel 1799 fu nominato ministro degli interni da Napoleone che nel 1806 gli conferì il titolo di conte dell'Impero. Fu nominato marchese nel 1817, dopo la restaurazione dei Borboni.
- ピエール＝シモン・ラプラス（Pierre-Simon Laplace, 1749年3月23日 - 1827年3月5日）はフランスの数学者。「天体力学」と「確率論の解析理論」という名著を残した。77歳没。 「天体力学」においては、剛体や流体の運動を論じたり、地球の形や潮汐の理論までも含んでいる。数学的にはこれらの問題はさまざまな微分方程式を解くことに帰着されるが、方法論的にも彼が発展させた部分もあり、特に誤差評価の方法などは彼自身の確率論の応用にもなっている。また、現在ベイズの定理として知られているものも、ラプラスが体系化したものであるので、ベイズよりもラプラスに端を発するという見方も強い。 ラプラス変換の発見者。決定論者としても知られる。これから起きるすべての現象は、これまでに起きたことに起因すると考えた。ある特定の時間の宇宙のすべての粒子の運動状態が分かれば、これから起きるすべての現象はあらかじめ計算できるという考え方である（ラプラスの悪魔を参照）。しかし、ラプラスの死後登場した量子論では、コペンハーゲン解釈が正しいとするならば、この考え方は成り立たないとされている。 他に、ラプラスの星雲説などで知られる。ラプラスの名前にちなんだ用語として、ラプラシアン（ラプラス作用素）、ラプラス方程式などがある。 数学上の偉大な業績には遠く及ばないが、ラプラスは政治家としても活動している。1899年、ナポレオン政権下で一ヵ月余の短期間ながら内務大臣に登用され、王政復古後はルイ18世の下で貴族院議員となった。
- Pierre-Simon Laplace was een Frans wiskundige en astronoom, wiens werk van grote betekenis is geweest voor de ontwikkeling van de wiskundige astronomie en de statistiek. Hij vatte het werk van zijn voorgangers samen en breidde dit in zijn vijfdelige Mécanique Céleste (1799-1825) verder uit. Dit baanbrekende werk verving de meer op meetkunde gebaseerde studie van de klassieke mechanica door een meer analytische wiskundige basis, waardoor men een breder scala van problemen kon bestuderen. In de statistiek leverde Laplace een belangrijke bijdrage aan de zogenaamde Bayesiaanse interpretatie van de waarschijnlijkheidsleer . In de wiskunde formuleerde hij de vergelijking van Laplace en was hij de uitvinder van de Laplace-transformatie, die men in vele deelgebieden binnen de wiskundige natuurkunde tegenkomt. Laplace kan als een de grondleggers van de wiskundige natuurkunde worden gezien. De Laplaciaanse differentiaaloperator, die op ruime schaal in de toegepaste wiskunde wordt gebruikt, is naar hem genoemd. Hij herformuleerde en ontwikkelde de zonnenevel hypothese over de oorsprong van het zonnestelsel en was een van de eerste wetenschappers die het bestaan van zwarte gaten en de notie van instortende zwaartekracht postuleerden. Zeker in Frankrijk, waar hij in het verleden wel werd aangeduid als een Franse Newton of de Newton van Frankrijk, wordt hij gezien als een van de grootste wetenschappers aller tijden, met een grote natuurlijke wiskundige begaafdheid, groter dan die van zijn tijdgenoten. In 1806 werd Laplace door Napoleon tot graaf van het Eerste Franse Keizerrijk benoemd. Na de Bourbon Restauratie werd hij in 1817 gepromoveerd tot markies.
- Pierre-Simon, Marquis de Laplace var en fransk matematiker og astronom som summerte og utvidet arbeidene til sine forgjengere innenfor matematisk astronomi i fembinds-verket Mécanique Céleste. Dette mesterverket overførte Newtons geometriske studier av mekanikken til en som var basert på matematisk analyse, kjent som fysisk mekanikk.
- Pierre Simon de Laplace - francuski matematyk, astronom i fizyk, jeden z twórców teorii prawdopodobieństwa, zwolennik subiektywnej interpretacji prawdopodobieństwa, na podstawie której dokonał m. in. obliczeń masy Saturna, które odbiegają od współcześnie uznanej wartości o mniej niż 1%. W 1772 został profesorem Akademii Wojskowej, następnie w 1785 został członkiem Paryskiej Akademii Nauk. W 1790 został dyrektorem Urzędu Miar i Wag. W 1799 przez krótki czas był Ministrem Spraw Wewnętrznych Francji.
- Pierre Simon, Marquis de Laplace foi um matemático, astrônomo e físico francês que organizou a astronomia matemática, sumarizando e ampliando o trabalho de seu predecessores nos cinco volumes do seu Mécanique Céleste. Esta obra-prima traduziu o estudo geométrico da mecânica clássica usada por Isaac Newton para um estudo baseado em cálculo, conhecido como mecânica física. Ele também formulou a equação de Laplace. A transformada de Laplace aparece em todos os ramos da física matemática — campo em que teve um papel principal na formação. O operador diferencial de Laplace, da qual depende muito a matemática aplicada, também recebe seu nome. Ele se tornou conde do Império em 1806 e foi nomeado marquês em 1817, depois da restauração dos Bourbons.
- Pierre Simon Laplace, astronom, matematician şi fizician francez, celebru prin ipoteza sa cosmogonică Kant-Laplace, conform căreia sistemul solar s-a născut dintr-o nebuloasă în mişcare.
- Пьер-Симо́н Лапла́с — французский математик и астроном; известен работами в области небесной механики, дифференциальных уравнений, один из создателей теории вероятностей. Заслуги Лапласа в области чистой и прикладной математики и особенно в астрономии громадны: он усовершенствовал почти все отделы этих наук.
- Pierre Simon de Laplace, född 23 mars 1749 i Beaumont-en-Ange i Calvados, död 5 mars 1827 i Paris, fransk astronom, matematiker och fysiker. Han har givit sitt namn till Laplaceoperatorn, Laplacetransformen, Laplaces ekvation och Laplaces demon. En av hans elever var Napoleon.
- → Başlığın diğer anlamları için Laplace (anlam ayrımı) sayfasına bakınız. Pierre-Simon (Marquis de) Laplace, Fransız matematikçi ve gökbilimci.
- П'єр-Сімо́н Лапла́с — французький математик і астроном; відомий своїми працями в області диференційних рівнянь, один із творців теорії ймовірностей. У працях з математичної астрономії Лаплас вивчав рух планет і довів стійкість Сонячної системи. У філософії Лаплас був прибічником детермінізму. Він вважав постулатом те, що якщо б яка-небудь розумна істота мала можливість дізнатися положення і швидкість усіх частинок в світі в деякий момент, воно б могло з абсолютною точністю передбачати хід еволюції Всесвіту. Така гіпотетична істота була пізніше названа демон Лапласа. Народився в селянській родині в Бомон-ан- Ож, у нормандському департаменті Кальвадос. Вчився в школі бенедиктинцев, з якої вийшов, переконаним атеїстом. Заможні сусіди допомогли здатному хлопчикові вступити в університет міста Кан (Нормандія). Посланий ним у Турін і надрукований там мемуар "Sur le calcul intégral aux différences infiniment petites et aux différences finies" (1766) звернув на себе увагу вчених, і Лаплас був запрошений у Париж. Там він послав Даламберу мемуар про загальні принципи механіки. Той відразу оцінив юнака й допоміг улаштуватися викладачем математики у Військову академію. Улагодивши життєві справи, Лаплас відразу приступився до штурму "головної проблеми небесної механіки": дослідженню стійкості Сонячної системи. Одночасно він публікував важливі роботи з теорії визначників, теорії ймовірностей, математичній фізиці й ін. 1773: віртуозно застосувавши математичний аналіз, Лаплас довів, що орбіти планет стійкі, і їх середня відстань від Сонця не міняється від взаємного впливу (хоча випробовує періодичні коливання). Навіть Ньютон і Эйлер не були в цьому впевнені. Правда, пізніше з'ясувалося, що Лаплас не взяв до уваги приливне тертя, що сповільнює обертання, і інші важливі фактори. За цю роботу 24-річний Лаплас був вибраний членом (ад'юнктом) Паризької Академії наук. 1785: Лаплас стає дійсним членом Паризької Академії наук. У цьому ж році, на одному з іспитів, Лаплас високо оцінює знання 17-летнего абітурієнта Бонапарта. Згодом їх стосунки були незмінно теплими. У революційні роки Лаплас взяв керівну участь в роботах комісії з введення метричної системи, очолював Бюро довгот (так називався французький Астрономічний інститут) і читав лекції в Нормальній школі. На всіх етапах бурхливого політичного життя тодішньої Франції Лаплас ніколи не вступав в конфлікти з властями, які майже незмінно обсипали його почестями. Простонародне походження Лапласа не лише оберегло його від репресій революції, але і дозволило займати високі посади. Хоча жодних політичних принципів у нього не було (втім, можливо, саме тому). 1795: Лаплас читає лекції з теорії вірогідності в Нормальній школі, куди він був запрошений як професор математики, разом з Лагранжем, декретом Національного конвенту. 1796: «Виклад системи світу» — популярний нарис результатів, пізніше опублікованих в «Небесній механіці», без формул і яскраво викладений. 1799: вийшли перші два томи головної праці Лапласа — класичною «Небесної механіки» (до речі, саме Лаплас ввів цей термін). У монографії викладаються рух планет, їх форми обертання, приливи. Робота над монографією продовжувалася 26 років: том III вийшов в 1802 році, том IV — в 1805-м, том V — в 1823 — 1825 рр. Стиль викладу був надмірно стислим, безліч викладень автор замінював словами «легко бачити, що. ». Проте глибина аналізу і багатство вмісту зробили цю працю настільною книгою астрономів 19 століття. У «Небесній механіці» Лаплас підвів підсумки як власним дослідженням в цій області, так і працям своїх попередників, починаючи з Ньютона. Він дав всесторонній аналіз відомих рухів тіл Сонячної системи на основі закону усесвітнього тяжіння і довів її стійкість в сенсі практичної незмінності середніх відстаней планет від Сонця і незначності коливань останніх елементів їх орбіт. Разом з масою спеціальних результатів, що стосуються рухів окремих планет, супутників і комет, фігури планет, теорії приливів і т. д. , важливе значення мало загальний висновок, що спростовував думку (яке розділяв і Ньютон), що підтримка справжнього вигляду Сонячної системи вимагає втручання якихось сторонніх надприродних сил. В одній з приміток до цієї книги Лаплас мимохідь виклав знамениту гіпотезу про походження Сонячної системи з газової туманності, раніше висловлену Кантом. Наполеон нагородив Лапласа титулом графа Імперії і всіма гаданими орденами і посадами. Він навіть спробував його на посту міністра внутрішніх справ, але через 6 тижнів вважав за краще визнати свою помилку. Лаплас вніс до управління, як виразився пізнішим Наполеон «дух нескінченно малих», тобто дріб'язковість. Титул графа, даний йому в роки імперії, Лаплас змінив незабаром після реставрації Бурбонів на титул маркіза і члена палати перів. 1812: грандіозна «Аналітична теорія вірогідності», у якій Лаплас також підсумував всі свої і чужі результати. 1814: «Досвід філософії теорії вірогідності» (популярний виклад), друге і четверте видання якого послужили введенням до другого і третього видання «Аналітичній теорії вірогідності». «Досвід філософії теорії вірогідності» був опублікований в перекладі російською мовою в 1908 році. Сучасники відзначали доброзичливість Лапласа по відношенню до молодих ученим, повсякчасну готовність надати допомогу. Помер Лаплас 5 березня 1827 року у власному маєтку під Парижем, на 78-м році життя. На честь ученого названі: • кратер на Місяці; • астероїд 4628 Лаплас; • багаточисельні поняття і теореми в математиці. Лаплас був членом шести Академій наук і Королівських суспільств, у тому числі Петербурзькій Академії (1802). Його ім'я внесене до списку найбільших учених Франції, поміщеного на першому поверсі Ейфелевої башти.
- 皮埃尔-西蒙·拉普拉斯侯爵（Pierre-Simon marquis de Laplace，1749年3月23日－1827年3月5日），法国著名的天文学家和数学家，天体力学的集大成者。 拉普拉斯用数学方法证明了行星的轨道大小只有周期性变化，这就是著名拉普拉斯定理。 拉普拉斯的著名杰作《天体力学》，集各家之大成，书中第一次提出了“天体力学”的学科名称，是经典天体力学的代表著作。 《宇宙系统论》是拉普拉斯另一部名垂千古的杰作。在这部书中，他独立于康德，提出了第一个科学的太阳系起源理论——星云说。康德的星云说是从哲学角度提出的，而拉普拉斯则从数学、力学角度充实了星云说，因此，人们常常把他们两人的星云说称为“康德-拉普拉斯星云说”。 皮埃尔—西蒙·拉普拉斯在数学和物理学方面也有重要贡献，他是拉普拉斯变换和拉普拉斯方程的发现者。这些数学工具今天已经在科学技术的各个领域得到了广泛的应用。 拉普拉斯是因果决定论的信徒。1799年出版了巨著《天体力学》的头两卷，主要论述行星运动、行星形状和潮汐。1802年出版第三卷，论摄动理论。 1805年出版第四卷，论木星四颗卫星的运动及三体问题的特殊解。1825年出版第五卷，补充前几卷的内容。由于这部巨著的出版，拉普拉斯被誉为法国的牛顿。据说，当拿破仑看到这部书时，问拉普拉斯，为何在他的书中一句也不提上帝。拉普拉斯明确地回答：「陛下，我不需要那个假设」。拿破崙將這句話告訴拉格朗日，拉格朗日卻說：「這是個好假設！它可以解釋許多事情」 拉普拉斯给出了一个古怪的关于太阳会升起的概率的方程，他声称这个概率是(d + 1) / (d + 2)，d是过去太阳升起的天数。拉普拉斯声称这个公式可以应用于所有我们不认识的事物上，或是在我们已知，但由于我们不知道的事物而陷入泥潭的事物上。
|
| rdfs:comment
|
- Pierre-Simon, marquis de Laplace (23 March 1749 – 5 March 1827) was a French mathematician and astronomer whose work was pivotal to the development of mathematical astronomy and statistics. He summarized and extended the work of his predecessors in his five volume Mécanique Céleste (1799–1825). This work translated the geometric study of classical mechanics to one based on calculus, opening up a broader range of problems.
- Pierre-Simon (Marquis de) Laplace war ein französischer Mathematiker und Astronom. Er beschäftigte sich unter anderem mit der Wahrscheinlichkeitstheorie und Differentialgleichungen.
- Pierre-Simon Laplace, neix el 23 de març de 1749 a Beaumont-en-Auge, a la Normandia i mor el 5 de març de 1827 a París. Fou un brillant matemàtic, astrònom i físic francès, ja als 24 anys se l'anomenà "el Newton de França" per alguns dels seus descobriments.
- Pierre Simon de Laplace [laplas], byl francouzský matematik, fyzik, astronom a politik; člen Francouzské akademie věd, královské společnosti v Londýně a Komise pro míry a váhy. Laplace je právem považován za jednoho z největších vědců vůbec. Zanechal monumentální dílo již svým rozsahem. Zabýval se matematickou analýzou, teorií pravděpodobnosti, nebeskou mechanikou, teorií potenciálu, zavedl pojem Laplaceovy transformace, užil tzv.
- Pierre-Simon Laplace astrónomo, físico y matemático francés que inventó y desarrolló la Transformada de Laplace y la ecuación de Laplace. Fue un creyente del determinismo causal.
- Pierre-Simon Laplace oli ranskalainen markiisi, tähtitieteilijä ja matemaatikko. Hän suoritti perustavia planeettajärjestelmä- ja todennäköisyysteorian tutkimuksia, sekä esitti Aurinkokunnan syntyä koskevan teorian, jonka mukaan aurinkokunta olisi syntynyt pyörivästä kutistuvasta kaasupilvestä. Hän tuli tunnetuksi myös differentiaalilaskentateorioiden kehittelijänä.
- Pierre-Simon Laplace, né le 23 mars 1749 à Beaumont-en-Auge et mort le 5 mars 1827 à Paris, est un mathématicien, astronome et physicien français.
- Fájl:Pierre-Simon Laplace. jpg Pierre Simon Laplace Pierre Simon Laplace francia matematikus, csillagász és fizikus (egyes források szerint születési időpontja március 28.).
- Fu uno dei principali scienziati nel periodo napoleonico. Ha dato fondamentali contribuiti a vari campi della matematica, dell'astronomia e della teoria della probabilità ed è stato uno degli scienziati più influenti al suo tempo, anche per il suo contributo all'affermazione del determinismo. Laplace, infatti, diede la svolta finale all'astronomia matematica riassumendo ed estendendo il lavoro dei suoi predecessori nella sua opera in cinque volumi Mécanique Céleste.
- Pierre-Simon Laplace was een Frans wiskundige en astronoom, wiens werk van grote betekenis is geweest voor de ontwikkeling van de wiskundige astronomie en de statistiek. Hij vatte het werk van zijn voorgangers samen en breidde dit in zijn vijfdelige Mécanique Céleste (1799-1825) verder uit. Dit baanbrekende werk verving de meer op meetkunde gebaseerde studie van de klassieke mechanica door een meer analytische wiskundige basis, waardoor men een breder scala van problemen kon bestuderen.
- Pierre-Simon, Marquis de Laplace var en fransk matematiker og astronom som summerte og utvidet arbeidene til sine forgjengere innenfor matematisk astronomi i fembinds-verket Mécanique Céleste. Dette mesterverket overførte Newtons geometriske studier av mekanikken til en som var basert på matematisk analyse, kjent som fysisk mekanikk.
- Pierre Simon de Laplace - francuski matematyk, astronom i fizyk, jeden z twórców teorii prawdopodobieństwa, zwolennik subiektywnej interpretacji prawdopodobieństwa, na podstawie której dokonał m. in. obliczeń masy Saturna, które odbiegają od współcześnie uznanej wartości o mniej niż 1%. W 1772 został profesorem Akademii Wojskowej, następnie w 1785 został członkiem Paryskiej Akademii Nauk. W 1790 został dyrektorem Urzędu Miar i Wag.
- Pierre Simon, Marquis de Laplace foi um matemático, astrônomo e físico francês que organizou a astronomia matemática, sumarizando e ampliando o trabalho de seu predecessores nos cinco volumes do seu Mécanique Céleste. Esta obra-prima traduziu o estudo geométrico da mecânica clássica usada por Isaac Newton para um estudo baseado em cálculo, conhecido como mecânica física. Ele também formulou a equação de Laplace.
- Pierre Simon Laplace, astronom, matematician şi fizician francez, celebru prin ipoteza sa cosmogonică Kant-Laplace, conform căreia sistemul solar s-a născut dintr-o nebuloasă în mişcare.
- Пьер-Симо́н Лапла́с — французский математик и астроном; известен работами в области небесной механики, дифференциальных уравнений, один из создателей теории вероятностей.
- Pierre Simon de Laplace, född 23 mars 1749 i Beaumont-en-Ange i Calvados, död 5 mars 1827 i Paris, fransk astronom, matematiker och fysiker. Han har givit sitt namn till Laplaceoperatorn, Laplacetransformen, Laplaces ekvation och Laplaces demon. En av hans elever var Napoleon.
- → Başlığın diğer anlamları için Laplace (anlam ayrımı) sayfasına bakınız. Pierre-Simon (Marquis de) Laplace, Fransız matematikçi ve gökbilimci.
- П'єр-Сімо́н Лапла́с — французький математик і астроном; відомий своїми працями в області диференційних рівнянь, один із творців теорії ймовірностей. У працях з математичної астрономії Лаплас вивчав рух планет і довів стійкість Сонячної системи.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
