| dbpedia-owl:abstract
|
- Filosofia de la ment és l'estudi filosòfic dels fenòmens psicològics, incloent-hi investigacions sobre la natura de la ment i dels estats mentals en general. La filosofia de la ment engloba estudis metafísics sobre el mode de ser de la ment, sobre la naturalesa dels estats mentals i sobre la consciència. Engloba estudis epistemològics sobre la manera com la ment es coneix a si mateixa i sobre la relació entre els estats mentals i els estats de cosa que aquests representen, incloent estudis sobre la percepció i altres maneres d'adquisició de informació, com la memòria, el testimoni (fonamental per l'adquisició del llenguatge) i la introspecció. Engloba encara la investigació de questions de l' ètica com la questió de la llibertat, normalment considerada impossible en cas que la ment segueixi lleis naturals. La investigació filosòfica sobre la ment no implica ni pressuposa que existeixi alguna entitat -- uma ànima o esperit -- separada o diferent del cos o del cervell, i està relacionada amb diversos estudis de la ciència cognitiva, de la neurociència, de la lingüística i de la intel·ligència artificial.
- Filosofie mysli je obor filosofie, který studuje povahu mysli, duševních schopností a vědomí a jejich vztah k fyzickému tělu, především k mozku. Za ústřední téma filosofie mysli se obvykle považuje tzv. problém mysli a těla (též psychofyzický problém). Existují ovšem i další sporné otázky, které se netýkají vztahu mysli a fyzického těla. Dvěma základními přístupy snažícími se řešit problém mysli a těla jsou dualismus a monismus. Dualistický přístup lze vysledovat až k Platónovi, Aristotelovi a hinduistickým učením sánkhja a jóga. Nejjasněji byl formulován René Descartem, představitelem substančního dualismu. Substanční dualismus prohlašuje, že mysl je zásadně jiná než tělo a je na tělu nezávislá. Dualismus vlastností tvrdí, že mysl a tělo jsou vzájemně neredukovatelnými aspekty téže bytosti. Monismus je přesvědčení, že mysl a tělo nejsou ontologicky rozdílné entity. Tento postoj zaujímal v západní filosofii nejprve Parmenides a později jej přijal Baruch Spinoza. Fyzikalismus tvrdí, že existují pouze entity obsažené ve fyzikálních teoriích, a že vědecký rozvoj nakonec umožní vysvětlit mysl v pojmech této teorie. Idealismus tvrdí, že existuje pouze mysl a že vnější svět je buď sám mentální, nebo se jedná o myslí vytvořenou iluzi. Neutrální monismus postuluje existenci nějaké další, neutrální substance, a hmotu a mysl považuje za vlastnosti této neznámé substance.
- Die Philosophie des Geistes beschäftigt sich mit der Natur geistiger oder mentaler Zustände, ihren Wirkungen und Ursachen. Zentral ist dabei die Frage nach dem Verhältnis von geistigen und körperlichen Zuständen. Neben diesen ontologischen Fragen befasst sich die Philosophie des Geistes auch mit den erkenntnistheoretischen Fragen nach der Erkennbarkeit des Geistes. Die Philosophie der Bewegung des Geistes durch die Geschichte (wie sie beispielsweise in Hegels Phänomenologie des Geistes einen besonderen Höhepunkt fand) wird thematisch davon getrennt. Geist wird in der Philosophie des Geistes als mind verstanden und nicht als Weltgeist.
- Philosophy of mind is a branch of philosophy that studies the nature of the mind, mental events, mental functions, mental properties, consciousness and their relationship to the physical body, particularly the brain. The mind-body problem, i.e. the relationship of the mind to the body, is commonly seen as the central issue in philosophy of mind, although there are other issues concerning the nature of the mind that do not involve its relation to the physical body. Dualism and monism are the two major schools of thought that attempt to resolve the mind-body problem. Dualism can be traced back to Plato, Aristotle and the Sankhya and Yoga schools of Hindu philosophy, but it was most precisely formulated by René Descartes in the 17th century. Substance Dualists argue that the mind is an independently existing substance, whereas Property Dualists maintain that the mind is a group of independent properties that emerge from and cannot be reduced to the brain, but that it is not a distinct substance. Monism is the position that mind and body are not ontologically distinct kinds of entities. This view was first advocated in Western philosophy by Parmenides in the 5th century BC and was later espoused by the 17th century rationalist Baruch Spinoza. Physicalists argue that only the entities postulated by physical theory exist, and that the mind will eventually be explained in terms of these entities as physical theory continues to evolve. Idealists maintain that the mind is all that exists and that the external world is either mental itself, or an illusion created by the mind. Neutral monists adhere to the position that there is some other, neutral substance, and that both matter and mind are properties of this unknown substance. The most common monisms in the 20th and 21st centuries have all been variations of physicalism; these positions include behaviorism, the type identity theory, anomalous monism and functionalism. Most modern philosophers of mind adopt either a reductive or non-reductive physicalist position, maintaining in their different ways that the mind is not something separate from the body. These approaches have been particularly influential in the sciences, especially in the fields of sociobiology, computer science, evolutionary psychology and the various neurosciences. Other philosophers, however, adopt a non-physicalist position that challenges the notion that the mind is a purely physical construct. Reductive physicalists assert that all mental states and properties will eventually be explained by scientific accounts of physiological processes and states. Non-reductive physicalists argue that although the brain is all there is to the mind, the predicates and vocabulary used in mental descriptions and explanations are indispensable, and cannot be reduced to the language and lower-level explanations of physical science. Continued neuroscientific progress has helped to clarify some of these issues. However, they are far from having been resolved, and modern philosophers of mind continue to ask how the subjective qualities and the intentionality (aboutness) of mental states and properties can be explained in naturalistic terms.
- La filosofía de la mente se ocupa de la naturaleza de los estados mentales, de sus efectos y sus causas. La cuestión del comportamiento de los estados mentales y físicos ocupa aquí un lugar central. Además de las cuestiones ontológicas acerca de la naturaleza de los estados mentales, la filosofía de la mente estudia cuestiones epistemológicas en torno a la cognoscibilidad de la mente.
- Mielenfilosofia on filosofian osa-alue, joka tutkii mielen sekä sen ilmiöiden, toimintojen ja ominaisuuksien luonnetta ja tietoisuutta, sekä näiden yhteyttä ruumiiseen. Mielenfilosofian keskeisimpiä ja perinteisimpiä kysymyksiä on niin sanottu mieli-ruumis -ongelma, eli mielen ja ruumiin suhde. Toinen keskeinen kysymys on niin sanottu vierassieluisuuden ongelma eli kysymys siitä, mihin perustuu tietomme toisten ihmisten tai olentojen henkisestä elämästä. Mielenfilosofia liittyy myös muun muassa sellaisiin kysymyksiin kuin henkilökohtainen identiteetti tai minuus, vapaa tahto, tunteiden luonne, sekä ihmisten ja eläinten henkisten toimintojen vertailu.
- La philosophie de l'esprit est l'étude philosophique de la nature de l'esprit (la psyché), des événements, des fonctions et des propriétés mentales, de la conscience, et de leurs rapports avec le corps, particulièrement avec le cerveau. Le problème corps-esprit, c'est-à-dire la relation de l'esprit au corps, est communément considéré comme la question centrale de la philosophie de l'esprit, bien que d'autres interrogations sur la nature de l'esprit ne concernent pas le corps physique. Le dualisme et le monisme sont les deux principales écoles de pensée qui ont tenté de résoudre le problème corps-esprit. La conception dualiste se retrouve déjà chez Platon, chez Aristote, et chez les écoles Sâmkhya et Yoga de philosophie āstika, mais elle fut formulée plus précisément par René Descartes au XVII siècle. Les dualistes de substance soutiennent que l'esprit est une substance existant indépendamment du corps, tandis que les dualistes de propriétés maintiennent que l'esprit est un groupe de propriétés indépendantes qui émergent du cerveau sans pouvoir y être réduites, mais qu'il ne constitue pas une substance indépendante. Le monisme affirme que l'esprit et le corps ne sont pas deux sortes ontologiquement distinctes d'entités. Cette position fut d'abord prônée dans la philosophie occidentale par Parménide au V siècle avant J. -C. , puis fut plus tard adoptée par Baruch Spinoza, rationaliste du XVII siècle siècle. Les physicalistes soutiennent que n'existe que ce qui est postulé par une théorie physique, et que l'esprit sera un jour entièrement expliqué en termes de telles entités grâce à l'évolution des théories physiques. Les idéalistes maintiennent que l'esprit constitue tout ce qui existe et que le monde extérieur est soit lui-même mental, soit une illusion créée par l'esprit. Les monistes neutres considèrent quant à eux qu'il existe une autre substance, neutre, et que la matière et l'esprit sont deux propriétés issues de cette substance inconnue. Les monismes les plus courants aux XX siècle et XXI siècle ont tous été des variations du physicalisme, incluant le béhaviorisme, la théorie de l'identité, le monisme anormal et le fonctionnalisme. La plupart des philosophes modernes adoptent une position physicaliste, réductrice ou non, soutenant chancun à sa manière que l'esprit n'est pas séparé du corps. Ces approches ont été particulièrement influentes en science, particulièrement en sociobiologie, en informatique, en psychologie évolutionniste et dans les diverses neurosciences. D'autres philosophes prônent cependant une position non-physicaliste, récusant l'idée que l'esprit soit une construction purement physique. Les physicalistes réducteurs affirment que toutes les propriétés et états mentaux seront finalement expliqués grâce aux progrès scientifiques dans la compréhension des processus et états physiologiques. Les physicalistes non-réducteurs soutiennent que même si le cerveau est tout ce qui existe de l'esprit, le vocabulaire utilisé dans les descriptions et explications de phénomènes mentaux est indispensable, et ne peut être réduit au langage et aux explications de la physique. Le progrès neuroscientifique a aidé à clarifier certaines de ces questions. Cependant, elles sont encore loin d'être résolues, et les philosophes de l'esprit modernes continuent de se demander comment les qualités subjectives et l'intentionnalité des états mentaux et de leurs propriétés pourraient être expliquées en termes naturalistes.
- Az elmefilozófia a filozófia egy ága. Tanulmányozza az értelem, a gondolkodás természetét, a tudat mibenlétét, és ezek kapcsolatát a fizikai valóval. A test-lélek probléma az egyik központi kérdés az elmefilozófiában, pedig nem kevésbé lényeges tudományterületek foglalkoznak hasonló témákkal, figyelembe sem véve ezt a problémát. A monizmus és a dualizmus a két legfőbb kapcsolódó irányzat, mely aktívan foglalkozik a test-lélek probléma újra és újra előkerülő kérdéseivel. A dualizmus szerint az elme és a test különválasztható. Platón, Arisztotelész, és a hindu filozófia áramlatai mondták ezt ki, bár a precíz leírást René Descartes adott a 17. században. A monizmus álláspontja ezzel szemben az, hogy az elme és a test eredendően nem különbözik. Parmenidész és Baruch Spinoza voltak ezen irányzatnak fő szószólói.
- La filosofia della mente è lo studio filosofico della mente, degli atti, della coscienza e delle funzioni mentali cognitive e delle loro relazioni con il cervello, il corpo e il mondo. La filosofia della mente si addentra nelle questioni di fondo e nei problemi metodologici che stanno dietro la ricerca scientifica sulla mente, usando sia il metodo speculativo, sia tenendo conto dei risultati ottenuti nella ricerca empirica e strumentale, che oggi può avvalersi della PET, la tomografia ad emissione di positroni, e della fMRI, la risonanza magnetica funzionale per immagini.
- 心の哲学（こころのてつがく、英語: philosophy of mind）は、哲学の一分科で、心、心的出来事、心の働き、心の性質、意識、およびそれらと物理的なものとの関係を研究する学問である。心の哲学では様々なテーマが話し合われるが、最も基本的なテーマは心身問題、すなわち心と体の関係についての問題である。
- 심리철학 또는 마음의 철학(Philosophy of mind)은 마음 또는 정신 현상, 정신적 기능 내지는 성질, 의식, 또 그것들과 물리적인 몸과의 관계를 다루는 철학의 한 분과이다. '심신 문제' 또는 '몸과 마음의 문제', 즉 몸과 마음의 관계가 심리철학의 가장 중요한 이슈이다. 이원론(Dualism)과 일원론(Monoism)이 이에 대한 가장 주요한 해결방안이다. 이원론은 몸과 마음이 개념적으로 서로 분리될 수 있다고 본다. 이러한 입장은 플라톤, 아리스토텔레스에 거슬러 올라가며, 힌두 철학의 산크야와 요가 학파와도 관계 있다. 그러나 무엇보다도 이는 17세기 데카르트에 의해 확립된 개념이다.
- De filosofie van de geest is de filosofische studie van de geest, de mentale processen, de mentale functies, de mentale eigenschappen en het bewustzijn en hun verhouding tot het fysieke lichaam: het zogenoemde lichaam-geestprobleem. Het domein is vooral ontwikkeld binnen de traditie van de analytische filosofie. Twee van de grote denkstromingen die pogen het lichaam-geestprobleem op te lossen zijn het dualisme en het monisme. Het dualisme veronderstelt een afzonderlijk bestaan voor zowel de geest als het lichaam. Deze opvatting kan teruggevoerd worden tot Plato en Aristoteles in het westen en de school van samkhya bij de Hindoeïstische filosofie in het oosten en werd in de moderne tijd het meest precies geformuleerd door René Descartes in de 17e eeuw. Het monisme werd in het westen voor het eerst geformuleerd door Parmenides en in de moderne tijd door Spinoza en verdedigt dat er slechts één substantie bestaat. In het oosten kunnen basale vergelijkingen gemaakt worden met het hindhoeïstische concept van het brahman of het dao bij Lao Tzu. Substantiedualisten stellen dat de geest een onafhankelijk bestaande substantie is. Eigenschapsdualisten, daarentegen, stellen dat de geest een chaotisch samengaan is van onderling afhankelijke eigenschappen die emergeren uit de hersenen en er niet toe te herleiden zijn, hoewel het geen onderscheiden substantie is. Fysicalisten verdedigen dat enkel de hersenen feitelijk bestaan, idealisten stellen dat enkel de geest feitelijk bestaat en neutrale monisten hangen de opvatting aan dat er een andere, neutrale substantie is en dat zowel geest als materie eigenschappen zijn van deze onbekende substantie. De meest voorkomende vormen van monisme in de 20e en de 21e eeuw zijn allen variaties van het materialisme (of fysicalisme), inclusief het behaviourisme, de identiteitstheorie en het functionalisme. De meeste moderne filosofen nemen ofwel een reductionistisch ofwel een niet-reductionistisch fysicalistisch standpunt in, waarbij men op verschillende manieren verdedigt dat het menselijk brein de enige bestaande substantie is. Reductionisten stellen dat alle mentale modi en eigenschappen uiteindelijk verklaard zullen worden door neurowetenschappelijke verklaringen van hersentoestanden en eigenschappen. Niet-reductionisten argumenteren dat, hoewel enkel de hersenen bestaan als substantie, de predicaten en de woordenschat die gebruikt worden voor mentale beschrijvingen en verklaringen noodzakelijk en onvermijdbaar zijn en niet herleid kunnen worden tot de taal en de verklaringen op een lager niveau die gegeven kunnen worden door de natuurwetenschappen. Aanhoudende neurowetenschappelijke vooruitgang heeft geholpen om enkele van deze kwesties op te helderen, maar ze zijn verre van opgelost. Moderne filosofen, actief in de filosofie van de geest, stellen zich nog steeds de vraag: "Hoe kunnen de subjectieve eigenschappen en de intentionaliteit (aboutness) van mentale toestanden en eigenschappen verklaard worden in naturalistische termen?".
- Sinnsfilosofi eller bevissthetsfilosofi er grenen av filosofi som studerer sinnets natur, mental hendelse, mental funksjon, mental egenskap, bevissthet og deres relasjon til den fysiske kroppen. Sinn-kropproblemet, i.e. relasjonen mellom sinn og kropp, er hovedproblemet i sinnets filosofi, selv om det også er andre problemstillinger omkring sinnets natur som ikke involverer dets relasjon til den fysiske kroppen. Dualisme og monisme er de to hovedskolene for tenkning som forsøker å løse sinn-kropproblemet. Dualisme er posisjon at sinn og kropp er kategorisk adskilte fra hverandre. Det kan kan spores tilbake til Platon, Aristoteles og Sankhya og Yoga skolene i Hindu filosofi,, men det var mer presist formulert av René Descartes 1600-tallet. Substansdualister hevder at sinnet er en uavhengig eksisterende substans, mens Eiendomsdualister hevder at sinnet er en gruppe av uavhengige egenskaper som har sin kilde fra kan ikke reduseres til hjernen, men at det ikke er en distinkt substans. Monisme er posisjonen at sinn og kropp ikke er ontologisk distinkte typeenheter. Dette synet ble først fremsatt i Vestens filosofi av Parmenides i det 5. århundre f. Kr. og ble senere utgreiet av det 17. århundrets rasjonalisten Baruch Spinoza. Fysikalister hevder at bare kunnskap postulert ved fysisk teori eksisterer, og at sinnet eventuelt vil bli forklart i termer av disse enhetene ettersom fysisk teori utvikles. Idealister hevder at sinnet er alt som eksisterer og at den ytre verden enten er mental i seg selv eller en illusjon kreert av sinnet. Nøytralmonister fester seg til posisjonen at det finnes en annen form for nøytral substans og at både materie og sinn er egenskaper ved denne ukjente substansen. De mest vanlige monismer i det 20. og 21. århundre har alle vært varianter av fysikalisme; disse posisjonene omfatter behaviorisme, typeidentitetsteori, anomalmonisme og funksjonalisme. Mange moderne filosofer av sinnet adopterer enten en reduktiv eller non-reduktiv fysikalistisk posisjon, som hevder på ulike måter at sinnet ikke er adskilt fra kropp. Disse tilnærmingene har vært spesielt innflytelsesrike i vitenskapene, spesielt i feltene sosiobiologi, datateknologi, utviklingspsykologi og de ulike neurovitenskapene. Andre filosopher, inntar derimot en ikke-medisinsk stilling som utfordrer utsagnet at sinnet kun har fysikalsk natur. Reduktive medisinere hevder at alle mentale tilstander snart kan forklares ved vitenskapelig dokumenterte fysiologiske prosesser og tilstander. Non-reduktive fysikalister hevder at selv om hjernen er alt som er i sinnet, er predikat og vokabular brukt i mental beskrivelse og forklaring uerstattelige, og kan ikke reduseres til språk og forklaringer på lavere nivå av fysisk vitenskap. Fortsatt neurovitenskapelig fremskritt har hjulpet til å klargjøre noe, men moderne filosofer av sinnet fortsetter å spørre hvordan de subjektive kvalitetene og de intensjonelle (aboutness) av mentale tilstander og egenskaper kan forklares i naturalistiske termer.
- Filozofia umysłu to teoretyczne dociekania dotyczące natury umysłu, jego funkcji, właściwości, zdarzeń mentalnych i świadomości, a także tego czy jest jakiś związek między różnymi aspektami umysłu a ciałem: tzw. body-mind problem. Dwie główne szkoły myślowe próbujące rozwiązać problem psychofizyczny to: dualizm, który wywodzi się od Platona i Arystotelesa wśród filozofów z kręgu cywilizacji zachodniej, a na wschodzie od hinduskiego nurtu sankhja. W kategoriach współczesnych dualizm został określony przez Kartezjusza, który twierdził, że istnieją dwie oddzielne substancje: ciało i umysł (ta kategoria została wprowadzona właśnie przez Kartezjusza, w miejsce arystotelejskiej "duszy"). Monizm, z kolei, który ma podobnie długą historię jak dualizm, znalazł swój wyraz w m. in. w filozofii Spinozy, który utrzymywał, że istnieje tylko jedna substancja, która jest jednocześnie duchem i materią. Zbliżone poglądy głosili dużo wcześniej greccy i rzymscy stoicy. Dualistów można podzielić na dualistów substancji – takich jak Kartezjusz, którzy twierdzą, że umysł jest niezależnie istniejącą substancją i dualistów własności, którzy utrzymują, że umysł jest zbiorem różnych własności wyłaniających się, czy też mających swe podłoże w mózgu, przy czym twierdzą również, że własności te nie mogą być sprowadzone do stanów mózgu. Fizykaliści idą krok dalej i stawiają znak równoważności między umysłem, a mózgiem, z drugiej strony idealiści ontologiczni utrzymują, że umysł jest wszystkim co istnieje, moniści neutralni obstają przy pozycji, że istnieje jakaś neutralna substancja, której atrybutami są materia i umysł. Najpowszechniejszymi odmianami monizmu w XX i XXI wieku były i są różne odmiany materializmu (czy fizykalizmu), włączając w to behawioryzm, teorię identyczności własności i funkcjonalizm. Filozofię umysłu można również odnosić do doktryn związanych z hinduizmem i buddyzmem. W buddyzmie występują doktryny Czittamatra oraz Madhjamaka, gdzie najistotniejszymi pojęciami są natura Buddy oraz siunjata, które odnoszą się do natury umysłu i zarazem do natury rzeczywistości.
- Filosofia da mente é o estudo filosófico dos fenômenos psicológicos, incluindo investigações sobre a natureza da mente e dos estados mentais em geral. A filosofia da mente envolve estudos metafísicos sobre o modo de ser da mente, sobre a natureza dos estados mentais e sobre a consciência. Envolve estudos epistemológicos sobre o modo como a mente conhece a si mesma e sobre a relação entre os estados mentais e os estados de coisa que os mesmos representam, incluindo estudos sobre a percepção e outros modos de aquisição de informação, como a memória, o testemunho (fundamental para a aquisição da linguagem) e a introspecção. Envolve ainda a investigação de questões éticas como a questão da liberdade, normalmente considerada impossível caso a mente siga, como tudo o mais, leis naturais. A investigação filosófica sobre a mente não implica nem pressupõe que exista alguma entidade -- uma alma ou espírito -- separada ou distinta do corpo ou do cérebro, e está relacionada a vários estudos da ciência cognitiva, da neurociência, da lingüística e da inteligência artificial.
- Филосо́фия созна́ния — философская дисциплина, предметом изучения которой является природа сознания, а также соотношение сознания и физической реальности (тела). В XIX веке Артур Шопенгауэр назвал сознание «загвоздкой Вселенной», намекая на то, что тайна сознания остается самым темным местом во всем корпусе (собрании) человеческого знания. В XX веке философия сознания становится одним из самых популярных направлений исследований, ежегодно по этой теме выходит огромное количество литературы. Современный американский философ Ричард Рорти даже заявил, что по его мнению, философия сознания сегодня является единственной действительно полезной философской дисциплиной. Проблематика философии сознания восходит к Античности. Платон и Аристотель являются предшественниками современных дуалистов, поскольку считали, что разум существует как отдельная от материи онтологическая реальность. У истоков традиции монизма стоит другой греческий философ, Парменид, утверждавший, что бытие и мышление едины. Сознание становится важнейшим объектом изучения философов в Новое время, в концепциях Декарта, Спинозы, Локка и Юма. Сегодня философия сознания развивается в основном в рамках аналитической философии. Философия сознания имеет не только теоретическое значение. Во-первых, от ответа на вопрос о том, что такое сознание, зависит то, какой должна быть научная психология и возможна ли она. Во-вторых, теории сознания связаны с этическими и даже правовыми вопросами, такими как вопрос о свободе воли и ответственности человека за свои поступки. Наконец, современные теории сознания оказывают существенное влияние на развитие концепции искусственного интеллекта. Вопрос о соотношении сознания и тела, известный также как психофизическая проблема, нередко считается главной теоретической проблемой философии сознания.
- Medvetandefilosofi är den gren av filosofin som studerar medvetandets natur, mentala processer, mentala funktioner, mentala egenskaper och deras relation till den fysiska kroppen. Kropp–själ-problemet, det vill säga förhållandet mellan medvetandet och kroppen, betraktas ofta som den mest centrala frågan inom medvetandefilosofin, även om det finns andra frågor rörande medvetandets natur som inte involverar dess relation till den fysiska kroppen. Dualism och monism kallas de två huvudsakliga skolor som försöker lösa kropp–själ-problemet. Enligt dualismen är medvetande och kropp i någon kategorisk mening separata från varandra. Den kan spåras tillbaka till Platon Aristoteles samt sankhya- och yoga-skolorna inom hinduisk filosofi, men den formulerades mest precist av René Descartes under 1600-talet. Substansdualister hävdar att medvetandet är en självständigt existerande substans, medan egenskapsdualister menar att medvetandet är en grupp av självständiga egenskaper som emergerar från och inte kan reduceras till hjärnan, men som inte är en helt distinkt substans. Monism kallas positionen som gör gällande att medvetande och kropp inte är två ontologiskt distinkta entiteter. Detta synsätt förespråkades först i västerländsk filosofi av Parmenides under 400-talet f. Kr. och accepterades senare av 1600-talsfilosofen och rationalisten Baruch Spinoza. Fysikalister argumenterar för att endast de entiteter som postuleras av fysiken existerar, och att medvetandet förr eller senare helt kommer att kunna förklaras i termer av de entiteter som fysisk teori ständigt upptäcker och utvecklar. Idealister hävdar att det enda som existerar är medvetande och att den yttre världen antingen är mental själv eller en illusion skapad av medvetandet. Neutrala monister menar att det finns någon annan, neutral substans, och att både materia och medvetande är egenskaper av denna okända substans. De vanligaste monistiska positionerna under 1800- och 1900-talet har varit varianter av fysikalism; dessa positioner innefattar behaviorism, identitetsteorin, anomal monism och funktionalism. Många medvetandefilosofer har intagit antingen en reduktionistisk eller icke-reduktionistisk fysikalism och på olika sätt vidhållit att medvetandet inte är någonting separat från kroppen. Dessa tillvägagångssätt har varit inflytelserika i synnerhet inom naturvetenskaperna, särskilt inom sociobiologin, datavetenskapen, evolutionspsykologin och de olika neurovetenskaperna. Andra filosofer har emellertid antagit en icke-fysikalisk position som utmanar uppfattningen att medvetandet är en rent fysisk konstruktion. Reduktionistiska fysikalister menar att alla mentala tillstånd och egenskaper med tiden kommer att förklaras av vetenskapliga teorier om fysiologiska processer och tillstånd. Icke-reduktionistiska fysikalister hävdar att, även om medvetandet inte består av någonting mer än hjärnan, så kan inte den mentala vokabulären, det vill säga de ord som vi använder för att beskriva mentala tillstånd, reduceras till fysikens språk och ”låg-nivåförklaringar”. Neurovetenskapliga framsteg har hjälpt till att klargöra vissa av dessa frågor. De är dock långt ifrån lösta och nutida medvetandefilosofer fortsätter att fråga hur de mentala tillstånden och egenskapernas subjektiva kvalitéer och intentionalitet kan förklaras i naturalistiska termer.
- Triết học tâm thức, theo là bộ môn triết học nghiên cứu bản chất tâm thức, các hiện tượng của tâm thức, các chức năng tâm thức, các đặc tính của tâm thức, ý thức và mối quan hệ giữa chúng với cơ thể con người. Và do vậy luận đề về mối quan hệ giữa tâm thức và cơ thể thường được xem là vấn đề trung tâm trong triết học tâm thức mặc dù trong triết học tâm thức còn đề cập cả nhiều vấn đề khác liên quan đến bản chất của tâm thức mà không có mối liên hệ với cơ thể con người. Trong triết học tâm thức, trên cơ sở trả lời cho luận đề tâm thức-cơ thể như nói trên mà có thể chia các tư tưởng của các nhà triết học thành hai trường phái chính: thuyết nhị nguyên và thuyết nhất nguyên. Thuyết nhị nguyên cho rằng tâm thức và cơ thể là tách rời khỏi nhau, thuyết này được khởi nguồn từ Plato, Aristotle và các trường phái Sankhya và Yoga trong triết học Ấn độ giáo, nhưng được René Descartes sống vào thế kỷ 17 chính thức đề cập, xây dựng và phát triển. Trong thuyết nhị nguyên, có phái nhị nguyên dạng chất cho rằng tâm thức là một dạng chất tồn tại độc lập, trong khi phái nhị nguyên đặc tính cho rằng tâm thức là một nhóm các đặc tính độc lập được phát triển từ bộ não và không thể được xem chỉ đơn giản là chính bộ não nhưng không phải là một dạng tồn tại độc lập. Trường phái nhất nguyên cho rằng tâm thức và cơ thể không phải các tồn tại riêng rẽ. Thuyết này được trường phái Triết học phương Tây của Parmenides ngay từ thế kỷ 5 trước công nguyên nêu ra và sau này được phát biểu lại vào thế kỷ 17 bởi trường phái Duy lý của Baruch Spinoza. Trong nhất nguyên, trường phái Duy vật cho rằng chỉ có các tồn tại được xem là vật chất là có tồn tại, và tâm thức chỉ có thể được giải thích như là các tồn tại được phát triển tuân theo các quy luật theo thuyết duy vật. Cũng được xếp vào nhất nguyên, trường phái Duy tâm cho rằng tâm thức là tất cả mọi dạng tồn tại và thế giới bên ngoài mà ta thấy hoặc là tự nó thuộc về tâm thức hoặc là chỉ là ảo ảnh do tâm thức tạo ra. Phái nhất nguyên trung lâp cho rằng có một dạng chất trung gian mà cả vật chất và tâm thức đều là các đặc tính của một dạng chất còn chưa biết đến này. Trong thế kỷ 20 và 21 các tư tưởng phổ biến trong nhất nguyên đều được phát triển từ chủ nghĩa duy vật, bao gồm thuyết hành vi, thuyết tương đồng (với các hiện tượng bên ngoài), thuyết nhất nguyên đặc biệt (tâm thức là một dạng tồn tại đặc biệt của các hiện tượng vật lý và không tuân theo các quy luật vật lý) và thuyết chức năng. Các nhà triết học hiện đại về tâm thức hoặc theo đuổi quan điểm duy vật đơn giản (quy các hiện tượng của tâm thức về các hiện tượng vật lý một cách đơn giản) hóa hay phi đơn giản (không quy một cách đơn giản các hiện tượng tâm thức cho các hiện tượng vật lý) có các cách giải thích khác nhau về việc tâm thức tách rời khỏi cơ thể như thế nào. Tất cả các cách tiếp cận trên đều đặc biệt ảnh hưởng đến khoa học nhất là xã hội học, khoa học máy tính, tâm lý học tiến hóa và não học. Các nhà triết học khác, những người không theo cách giải thích duy vật xem tâm thức không thể coi thuần túy được xây dựng từ cơ thể . Trường phái duy vật đơn giản xem tất cả các trạng thái tinh thần và các đặc tính có tính ý thức đều có thể giải thích một cách khoa học bằng các trạng thái và các quá trình sính lý. Còn phái duy vật phi đơn giản xem rằng mặc dù bộ não là tất cả đối với tâm thức hay ý thức nhưng logic hay ngữ pháp và từ vựng dùng để diễn tả tinh thần cũng có vai trò vô cùng quan trọng, và không thể quy đơn giản thành ngôn ngữ hay khoa học vật lý thô thiển. Các nghiên cứu còn đang tiếp tục trong bộ môn não học sẽ giúp trả lời rõ ràng các quan điểm trên trong tương lai tuy nhiên còn rất xa nếu xét những gì đã đạt được và trong khi chờ đợi các nhà triết học hiện đại về tâm thức tiếp tục đặt nghi vấn rằng liệu các thuộc tính chủ quan và mục đích chủ ý của các trạng thái tinh thần khác nhau có thể giải thích được chỉ bằng cách hiểu tự nhiên luận.
- Філософія свідомості — філософська дисципліна, предметом вивчення якої є природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності (тіла). У XIX столітті Артур Шопенгауер назвав свідомість «загадкою Всесвіту», натякаючи на те, що таємниця свідомості залишається темним місцем у всьому корпусі (сукупності) людського знання. У XX столітті філософія свідомості стає одним з найпопулярніших напрямів досліджень, щорічно з цієї теми виходить величезна кількість літератури. Сучасний американський філософ Річард Рорті навіть заявив, що на його думку філософія свідомості сьогодні є єдиною справді корисною філософською дисципліною. Проблематика філософії свідомості започаткована ще в античності. Платон та Аристотель є попередниками сучасних дуалістів, оскільки вважали, що розум існує як окрема від матерії онтологічна реальність. Біля витоків традиції монізму стоїть інший грецький філософ, Парменід, який стверджував, що буття та мислення єдині. Свідомість стає найважливішим об'єктом вивчення філософів у Новий час, в концепціях Декарта, Спінози, Локка та Юма. Сьогодні філософія свідомості розвивається в основному в рамках аналітичної філософії. Філософія свідомості має не тільки теоретичне значення. По-перше, від відповіді на питання про те, що таке свідомість, залежить те, якою має бути наукова психологія і чи можлива вона. По-друге, теорії свідомості пов'язані з етичними і навіть правовими питаннями, такими як питання про свободу волі і відповідальності людини за свої вчинки. Нарешті, сучасні теорії свідомості впливають на розвиток концепції штучного інтелекту. Питання про співвідношення свідомості і тіла, відомий також як психофізична проблема, нерідко вважається головною теоретичною проблемою філософії свідомості.
- 心靈哲學，又稱精神哲学，是一門研究心靈的哲學，研究的課題包括了心理事件、心理功能、心理性質、意識以及心靈與肉體的關係。雖然有很多有關心靈的課題都與肉體無關，但是大眾總認為「心靈與肉體的關係」是核心的研究對象。 二元论与一元论是討論「心靈與肉體的關係」最主要的两派思想。二元論可以追溯到西方的柏拉图和亚里士多德 、东方古代印度哲學的瑜伽與数论派，而现代最具代表的定义则是由17世纪勒奈·笛卡尔所給的。實體二元論主张心靈是一種獨立存在的實體，而性質二元論主張心靈是一組特性而非獨特的實體，這些特性從大腦產生出來，而又不可還原為大腦本身。 一元論最早由西方的巴门尼德提出，一元論的现代定義由巴鲁赫·斯宾诺莎提出，主張在本體論的框架下心靈與肉體本來是一體的。在东方大致上类似的思想有印度教的婆罗门教和老子的道家。 物理學家强调世上只有物质並由物理理論所解釋，隨著物理理論不斷演進，最終將會能夠解讀心靈。唯心論者則認為世界上只有心靈存在，外在世界除了心靈，便是心靈所產生的幻覺。中立一元論者堅守一個立場，就是存在著一種中立的實體，物質與心靈都是這個實體的性質。在20世紀到21世紀，物理主義衍生了很多不同的思想，譬如行為主義、類型物理主義、無法則一元論(anomalous monism)和功能主義。 在認同心靈不能獨立於物質存在的前提下，大部分现代心靈哲学家採納還原物理主義或者非還原物理主義的立場。這種手法在科學領域中有很大影響，特別是社會生物學、演化心理學及神經科學。 其他哲學家則採納了非物理主義的立場，挑戰物理主義認為心靈純粹由物理方式構成的觀念。還原物理主義的支持者堅稱所有精神狀態與特性最終可以由生理學過程與狀態以科學方式解釋。非還原物理主義的支持者辯稱，雖然腦袋是整個心靈的所在地，用於精神描述和解釋的謂詞和詞彙是不可缺少的，但並不能簡約為語言和物理學中較低級別的解釋。神經科學的發展幫助了人類弄清部分問題。可是，他們與答案之間還有很遠的距離，現代心靈哲學家繼續以自然主義的方式為精神狀態與特質中的主觀質素與意向找尋答案。
|
| rdfs:comment
|
- Filosofia de la ment és l'estudi filosòfic dels fenòmens psicològics, incloent-hi investigacions sobre la natura de la ment i dels estats mentals en general. La filosofia de la ment engloba estudis metafísics sobre el mode de ser de la ment, sobre la naturalesa dels estats mentals i sobre la consciència.
- Filosofie mysli je obor filosofie, který studuje povahu mysli, duševních schopností a vědomí a jejich vztah k fyzickému tělu, především k mozku. Za ústřední téma filosofie mysli se obvykle považuje tzv. problém mysli a těla (též psychofyzický problém). Existují ovšem i další sporné otázky, které se netýkají vztahu mysli a fyzického těla. Dvěma základními přístupy snažícími se řešit problém mysli a těla jsou dualismus a monismus.
- Die Philosophie des Geistes beschäftigt sich mit der Natur geistiger oder mentaler Zustände, ihren Wirkungen und Ursachen. Zentral ist dabei die Frage nach dem Verhältnis von geistigen und körperlichen Zuständen. Neben diesen ontologischen Fragen befasst sich die Philosophie des Geistes auch mit den erkenntnistheoretischen Fragen nach der Erkennbarkeit des Geistes.
- Philosophy of mind is a branch of philosophy that studies the nature of the mind, mental events, mental functions, mental properties, consciousness and their relationship to the physical body, particularly the brain. The mind-body problem, i.e. the relationship of the mind to the body, is commonly seen as the central issue in philosophy of mind, although there are other issues concerning the nature of the mind that do not involve its relation to the physical body.
- La filosofía de la mente se ocupa de la naturaleza de los estados mentales, de sus efectos y sus causas. La cuestión del comportamiento de los estados mentales y físicos ocupa aquí un lugar central. Además de las cuestiones ontológicas acerca de la naturaleza de los estados mentales, la filosofía de la mente estudia cuestiones epistemológicas en torno a la cognoscibilidad de la mente.
- Mielenfilosofia on filosofian osa-alue, joka tutkii mielen sekä sen ilmiöiden, toimintojen ja ominaisuuksien luonnetta ja tietoisuutta, sekä näiden yhteyttä ruumiiseen. Mielenfilosofian keskeisimpiä ja perinteisimpiä kysymyksiä on niin sanottu mieli-ruumis -ongelma, eli mielen ja ruumiin suhde. Toinen keskeinen kysymys on niin sanottu vierassieluisuuden ongelma eli kysymys siitä, mihin perustuu tietomme toisten ihmisten tai olentojen henkisestä elämästä.
- La philosophie de l'esprit est l'étude philosophique de la nature de l'esprit (la psyché), des événements, des fonctions et des propriétés mentales, de la conscience, et de leurs rapports avec le corps, particulièrement avec le cerveau. Le problème corps-esprit, c'est-à-dire la relation de l'esprit au corps, est communément considéré comme la question centrale de la philosophie de l'esprit, bien que d'autres interrogations sur la nature de l'esprit ne concernent pas le corps physique.
- Az elmefilozófia a filozófia egy ága. Tanulmányozza az értelem, a gondolkodás természetét, a tudat mibenlétét, és ezek kapcsolatát a fizikai valóval. A test-lélek probléma az egyik központi kérdés az elmefilozófiában, pedig nem kevésbé lényeges tudományterületek foglalkoznak hasonló témákkal, figyelembe sem véve ezt a problémát. A monizmus és a dualizmus a két legfőbb kapcsolódó irányzat, mely aktívan foglalkozik a test-lélek probléma újra és újra előkerülő kérdéseivel.
- La filosofia della mente è lo studio filosofico della mente, degli atti, della coscienza e delle funzioni mentali cognitive e delle loro relazioni con il cervello, il corpo e il mondo.
- 心の哲学（こころのてつがく、英語: philosophy of mind）は、哲学の一分科で、心、心的出来事、心の働き、心の性質、意識、およびそれらと物理的なものとの関係を研究する学問である。心の哲学では様々なテーマが話し合われるが、最も基本的なテーマは心身問題、すなわち心と体の関係についての問題である。
- 심리철학 또는 마음의 철학(Philosophy of mind)은 마음 또는 정신 현상, 정신적 기능 내지는 성질, 의식, 또 그것들과 물리적인 몸과의 관계를 다루는 철학의 한 분과이다. '심신 문제' 또는 '몸과 마음의 문제', 즉 몸과 마음의 관계가 심리철학의 가장 중요한 이슈이다. 이원론(Dualism)과 일원론(Monoism)이 이에 대한 가장 주요한 해결방안이다. 이원론은 몸과 마음이 개념적으로 서로 분리될 수 있다고 본다. 이러한 입장은 플라톤, 아리스토텔레스에 거슬러 올라가며, 힌두 철학의 산크야와 요가 학파와도 관계 있다. 그러나 무엇보다도 이는 17세기 데카르트에 의해 확립된 개념이다.
- De filosofie van de geest is de filosofische studie van de geest, de mentale processen, de mentale functies, de mentale eigenschappen en het bewustzijn en hun verhouding tot het fysieke lichaam: het zogenoemde lichaam-geestprobleem. Het domein is vooral ontwikkeld binnen de traditie van de analytische filosofie. Twee van de grote denkstromingen die pogen het lichaam-geestprobleem op te lossen zijn het dualisme en het monisme.
- Sinnsfilosofi eller bevissthetsfilosofi er grenen av filosofi som studerer sinnets natur, mental hendelse, mental funksjon, mental egenskap, bevissthet og deres relasjon til den fysiske kroppen. Sinn-kropproblemet, i.e. relasjonen mellom sinn og kropp, er hovedproblemet i sinnets filosofi, selv om det også er andre problemstillinger omkring sinnets natur som ikke involverer dets relasjon til den fysiske kroppen.
- Filozofia umysłu to teoretyczne dociekania dotyczące natury umysłu, jego funkcji, właściwości, zdarzeń mentalnych i świadomości, a także tego czy jest jakiś związek między różnymi aspektami umysłu a ciałem: tzw. body-mind problem. Dwie główne szkoły myślowe próbujące rozwiązać problem psychofizyczny to: dualizm, który wywodzi się od Platona i Arystotelesa wśród filozofów z kręgu cywilizacji zachodniej, a na wschodzie od hinduskiego nurtu sankhja.
- Filosofia da mente é o estudo filosófico dos fenômenos psicológicos, incluindo investigações sobre a natureza da mente e dos estados mentais em geral. A filosofia da mente envolve estudos metafísicos sobre o modo de ser da mente, sobre a natureza dos estados mentais e sobre a consciência.
- Филосо́фия созна́ния — философская дисциплина, предметом изучения которой является природа сознания, а также соотношение сознания и физической реальности (тела). В XIX веке Артур Шопенгауэр назвал сознание «загвоздкой Вселенной», намекая на то, что тайна сознания остается самым темным местом во всем корпусе (собрании) человеческого знания. В XX веке философия сознания становится одним из самых популярных направлений исследований, ежегодно по этой теме выходит огромное количество литературы.
- Medvetandefilosofi är den gren av filosofin som studerar medvetandets natur, mentala processer, mentala funktioner, mentala egenskaper och deras relation till den fysiska kroppen. Kropp–själ-problemet, det vill säga förhållandet mellan medvetandet och kroppen, betraktas ofta som den mest centrala frågan inom medvetandefilosofin, även om det finns andra frågor rörande medvetandets natur som inte involverar dess relation till den fysiska kroppen.
- Філософія свідомості — філософська дисципліна, предметом вивчення якої є природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності (тіла). У XIX столітті Артур Шопенгауер назвав свідомість «загадкою Всесвіту», натякаючи на те, що таємниця свідомості залишається темним місцем у всьому корпусі (сукупності) людського знання. У XX столітті філософія свідомості стає одним з найпопулярніших напрямів досліджень, щорічно з цієї теми виходить величезна кількість літератури.
- Triết học tâm thức, theo là bộ môn triết học nghiên cứu bản chất tâm thức, các hiện tượng của tâm thức, các chức năng tâm thức, các đặc tính của tâm thức, ý thức và mối quan hệ giữa chúng với cơ thể con người. Và do vậy luận đề về mối quan hệ giữa tâm thức và cơ thể thường được xem là vấn đề trung tâm trong triết học tâm thức mặc dù trong triết học tâm thức còn đề cập cả nhiều vấn đề khác liên quan đến bản chất của tâm thức mà không có mối liên hệ với cơ thể con người.
- 心靈哲學，又稱精神哲学，是一門研究心靈的哲學，研究的課題包括了心理事件、心理功能、心理性質、意識以及心靈與肉體的關係。雖然有很多有關心靈的課題都與肉體無關，但是大眾總認為「心靈與肉體的關係」是核心的研究對象。 二元论与一元论是討論「心靈與肉體的關係」最主要的两派思想。二元論可以追溯到西方的柏拉图和亚里士多德 、东方古代印度哲學的瑜伽與数论派，而现代最具代表的定义则是由17世纪勒奈·笛卡尔所給的。實體二元論主张心靈是一種獨立存在的實體，而性質二元論主張心靈是一組特性而非獨特的實體，這些特性從大腦產生出來，而又不可還原為大腦本身。 一元論最早由西方的巴门尼德提出，一元論的现代定義由巴鲁赫·斯宾诺莎提出，主張在本體論的框架下心靈與肉體本來是一體的。在东方大致上类似的思想有印度教的婆罗门教和老子的道家。 物理學家强调世上只有物质並由物理理論所解釋，隨著物理理論不斷演進，最終將會能夠解讀心靈。唯心論者則認為世界上只有心靈存在，外在世界除了心靈，便是心靈所產生的幻覺。中立一元論者堅守一個立場，就是存在著一種中立的實體，物質與心靈都是這個實體的性質。在20世紀到21世紀，物理主義衍生了很多不同的思想，譬如行為主義、類型物理主義、無法則一元論(anomalous monism)和功能主義。 在認同心靈不能獨立於物質存在的前提下，大部分现代心靈哲学家採納還原物理主義或者非還原物理主義的立場。這種手法在科學領域中有很大影響，特別是社會生物學、演化心理學及神經科學。 其他哲學家則採納了非物理主義的立場，挑戰物理主義認為心靈純粹由物理方式構成的觀念。還原物理主義的支持者堅稱所有精神狀態與特性最終可以由生理學過程與狀態以科學方式解釋。非還原物理主義的支持者辯稱，雖然腦袋是整個心靈的所在地，用於精神描述和解釋的謂詞和詞彙是不可缺少的，但並不能簡約為語言和物理學中較低級別的解釋。神經科學的發展幫助了人類弄清部分問題。可是，他們與答案之間還有很遠的距離，現代心靈哲學家繼續以自然主義的方式為精神狀態與特質中的主觀質素與意向找尋答案。
|
