| dbpprop:abstract
|
- The Pechenegs or Patzinaks were a semi-nomadic Turkic people of the Central Asian steppes speaking the Pecheneg language which belonged to the Turkic language family.
- Die Petschenegen waren eines der alten türkischen Völker. Sie stammten ursprünglich aus Westsibirien und, obschon sie wahrscheinlich oghusischer Herkunft (sie werden vielfach auch als Oghus-Petschenegen bezeichnet) waren, seit 552 Teil der Göktürken. Nach deren Niedergang zogen sie in Richtung Westen. Dabei wurden sie 889 von den Oghusen schließlich über die Wolga getrieben. 896 verbündeten sie sich mit dem bulgarischen Zar Simeon I. und schlugen die Magyaren in dem Gebiet Etelköz, nördlich des Schwarzen Meeres vernichtend. Nach der Niederlage zogen die Magyaren Richtung Westen, wo sie sich im oberen Theiß-Gebiet niederließen. Die Petschenegen führten im 10. Jahrhundert lange Kämpfe mit den Russen und den an der Wolga lebenden Chasaren. So belagerten sie 968 Kiew und töteten 972 den Kiewer Großfürsten Swjatoslaw, der von einem großen und erfolglosen Feldzug gegen Byzanz zurückkehrte. Im Jahre 1036 wurden sie von Swjatoslaws Enkel Jaroslaw dem Weisen schwer geschlagen und flüchteten anschließend über die Donau, wo sie nun mehrfach Byzanz bedrohten und sich dabei auch gegenseitig befehdeten. Auf dem Höhepunkt ihrer Macht (11. Jahrhundert) beherrschten sie das Gebiet zwischen Talas und Donau. König Stephan I. (Ungarn) besiegte sie 1003 und 1021, doch ab 1061 setzten sie sich in der Walachei fest und fielen 1067/68 erneut in Ungarn ein. Nach arabischen Berichten traten erste Petschenegen ab 1009 zum Islam über, 1068 brach ein verlustreicher Bürgerkrieg zwischen der muslimischen Minderheit unter den Petschenegen und der noch heidnisch gebliebenen Mehrheit aus, in dem die Muslime siegten und danach im Bündnis mit den Seldschuken Konstantinopel angriffen. Nach einer blutigen Niederlage 1091 am Levunion-Gebirge zogen sich die Petschenegen hinter die Donau zurück bzw. lösten sich allmählich auf. Byzanz und die Kyptschaken unter Boniak und Tugorkhan hatten sich gegen sie verbündet, die beide in der Parodie eines Staatsempfangs bei Alexios zu Gast waren. Trotzdem blieb es bis zur Schlacht unklar, ob die Kyptschaken nun mit oder gegen die Byzantiner kämpfen würden. Um sicher zu sein, richteten die geplagten Byzantiner nach der Schlacht ein Massaker unter den gefangenen Petschenegen an. Ihre Reste dienten eine Zeitlang den Byzantinern (Donaugrenze) und verschwanden in einer neuen Niederlage bei Beroe (Berrhoia) 1122. Einige hatten sich den Magyaren unterworfen und wurden 1123 in Ungarn als Grenzwächter angesiedelt, andere gingen im verwandten turkvölkischen Stamm der Kyptschaken auf. Dennoch hielt sich in der Walachei bis 1171 ein Restreich, ehe es von den Kumanen erobert wurde. Lange Zeit galten die (christlichen) ungarischen Petschenegen und Kumanen auch als Vorfahren der siebenbürgischen Szekler, die bulgarischen Petschenegen und Kumanen wiederum als Vorfahren der Gagausen. In Russland bezeichneten sich 2003 bei der letzten Volkszählung sieben Bürger als Petschenegen, was von den Behörden natürlich nicht ernst genommen wurde und im endgültigen Bericht keine Aufnahme fand.
- Petxenegs o Patzinaks eren un poble túrquic semi-nòmada de les estepes de l'Àsia Central que parlaven la llengua petxeneg inclosa al grup de les llengües turqueses.
- Pečeněhové nebo Pečeněgové byl polonomádský turkický kmen, který mluvil jazykem náležejícím do turkické jazykové rodiny.
- Los pechenegos o patzinakos eran un pueblo seminómada de las estepas de Asia Central que hablaban una lengua túrquica e invadieron Europa oriental y central arribando a Bulgaria, Hungría y Ucrania alrededor del siglo IX.
- Petsenegit olivat Keski-Aasian aroilta lähtöisin ollut turkinsukuinen puolipaimentolaiskansa. Vuonna 860 Petsenegit lähtivät vaeltamaan länttä kohti, nykyisen Ukrainan alueelle, samalla pakottaen siellä aimmin asuneet unkarilaiset siirtymään Karpaattien yli Tonavan altaan puolelle. Uusilla asuinsijoillaan Donin ja Dnestrin välimaastossa petsenegit joutuivat jatkuviin taisteluihin naapurikansojensa, etenkin slaavilaisten, kanssa. Kärsittyään tappion Kiovan ruhtinas Jaroslav I:lle petsengit vetäytyivät kohti lounasta, mutta Bysantin armeija tuhosi heidät lopullisesti Aleksios I Komnenoksen johdolla 1091. Jäljelle jääneet petsenegit sulautuivat vähitellen alueen muihin kansoihin.
- Les Petchenègues sont un peuple nomade d'origine turque qui apparaissent à la frontière de l'empire khazar au VIII siècle. Ils s'installent au X siècle au nord de la mer Caspienne. Selon la légende, ils constituent la tribu Peçenek des Oghouzes, issue de Dağ Han. Nomadisant tout d'abord dans le nord-ouest du Kazakhstan moderne, à l'est de la Volga, ils forment peu à peu une part de plus en plus importante de l'armée de Khazars. Au début du IX siècle, ils sont utilisés par ceux-ci pour réprimer des révoltes dans l'état khazar. Finalement en 889, ils franchissent la Volga et s'installent entre le Dniepr et le Don; puis en 895, ils franchissent le Dniepr et prennent possession du royaume magyar de l'Etelköz. Une partie importante des tribus Magyars s'en vont (sept tribus, à côté de trois tribus khazars) et s'installent en Pannonie où ils fondent le future royaume de Hongrie. À partir de 915, ils arrivent sur les rives septentrionales de la mer Noire puis au sud des grandes plaines ukrainiennes. Le prince de Kiev, Igor, tente en 945 de les détourner vers l'empire byzantin mais son fils Sviatoslav est tué en 972 en luttant contre eux. Ils se convertissent à l'islam vers 980. En 1008, l’évêque missionnaire allemand Bruno de Querfurt prend personnellement la tête d’une mission d’évangélisation des Petchenègues, dans les territoires compris entre la Volga et l’Oural. Entre 1036 et 1053, vaincus et harcelés par les Russes, ils franchissent le Danube et progressent à l'intérieur de l'empire. C'est ainsi qu'en 1086 ils s'emparent de la Thrace et battent les troupes byzantines à Silistra en 1090. À l'automne de la même année les Petchenègues mettent le siège devant Constantinople et tentent une alliance avec les Seldjoukides. Cette alliance eût été mortelle pour l'Empire si seulement Alexis I Comnène n'avait réagi en s'alliant aux Coumans. Ceux-ci écrasent les Petchenègues le 29 avril 1091 à la bataille de la colline de Lebounion. En 1122 ils sont définitivement battus par Jean II Comnène et se dispersent dans les Balkans surtout dans l'actuelle Transylvanie.. Les écrivains byzantins et certains historiens plus modernes les désignent sous le nom de Patzinaces. Petchenègue (langue) Gagaouze Turc Azéri
- Fájl:Khazarfall1. png Besenyők által uralt terület kb. 1015-ben (sötétzölddel jelölve)],Az Al-dunánál Olt környékétől, az Atil(Volga) környékéig.
- I Peceneghi o Patzinak erano una popolazione nomade, di ceppo turco, delle steppe dell'Asia Centrale.
- ファイル:Pechenegs c.1030. svg 黒海を中心としたペチェネグ族の勢力図(1030年) ペチェネグ族は、8世紀から9世紀にかけて裏海北岸の草原で形成された遊牧民の部族同盟である。使用された言語はテュルク諸語オグス語派に属する。9世紀末に遊牧民のハザール族とオグズ族の圧迫によって黒海北岸の草原に移住し、そこからフィン・ウゴル系の遊牧民マジャル族（後のハンガリー人）、ならびにスラヴ系の農耕民ウールィチ族・ティーヴェルツィ族を追い出した。10世紀を通じてキエフ・ルーシ、ブルガリア、ハンガリー王国、ビザンツ帝国などの隣国と抗争を繰り広げた。11世紀末に、遊牧民のトルク人とクマン人に圧迫されてドナウ川を越え、ビザンツ帝国領内へ移住した。残った人々は、クマン人に同化した。 ペチェネグ族の系統に最も近い現存する民族はガガウズ人である。
- De Petsjenegen (ook wel Patzinaken) was een confederatie van Turkse clans die in het Byzantijnse leger dienden. Met de intrede van de Seltsjoeken in Anatolië verlieten de Petsjenegen echter de Byzantijnse legers en namen deel aan de legers van de Seltsjoeken, wat uiteindelijk bij de slag bij Manzikert in een overwinning van de gezamenlijke Turkse hordes resulteerde.
- Petsjeneger eller patzinaks var et halv-nomadisk tyrkisk folk fra de sentral-Asiatiske steppene som snakket et tyrkisk språk.
- Pieczyngowie – związek kilku plemion koczowniczych najprawdopodobniej z grupy oguzyjskiej, które wyruszyły ze swoich pierwotnych siedzib w Azji Środkowej i w VIII – IX wieku osiedliły się między dolnym biegiem Wołgi a rzeką Jaik. W VIII wieku, Pieczyngowie mieszkali nad Jez. Bałchasz i toczyli walki z Ujgurami. Być może Ujgurowie wyparli ich na zachód, nad Jezioro Aralskie w sąsiedztwo Kaganatu Chazarskiego. Tu prowadzili zacięte walki z Oguzami. W ich wyniku, na początku IX wieku, zostali wyparci do Europy, do Kaganatu Chazarskiego. Tu nad Donem Pieczyngowie zastali Madziarów. W toku walk zmusili Węgrów do przesunięcia się na zachód, nad Dniestr, Prut i Seret. Dalsze sąsiedztwo z Węgrami cechowały zacięte walki. Nad Donem Pieczyngowie podlegali Chazarom, którzy utrzymywali względny spokój między niesfornymi koczownikami zamieszkującymi kaganat. Madziarowie, Pieczyngowie i inni koczownicy płacili Chazarom daniny. Na wezwanie kagana stawali zbrojnie w szeregach chazarskich wojsk. U schyłku IX wieku (ok. 890 lub 895 r. ), napór Pieczyngów zmusił Węgrów do opuszczenia kaganatu. Siedzący nad Dniestrem i Prutem Węgrzy napadali w celach łupieżczych Bułgarię. Władający Bułgarią Symeon I wszedł w porozumienie z Pieczyngami. Cesarz Konstantyn Porfirogeneta w swym dziele "O zarządzaniu państwem" tak to opisał: "I gdy Węgrzy poszli na wyprawę wojenną, przyszli do nich Pieczyngowie z Symeonem i rodziny ich zgładzili do szczętu, a Węgrów zostawionych na straży kraju swojego, wypędzili [... ] Węgrzy szukając ziemi do zamieszkania, przybyli do Wielkiej Morawii i wypędzili z niej tych, którzy ją zamieszkiwali, i osiedlili się w ich kraju". Kiedy w roku 965 książę kijowski Światosław I uderzył na Chazarów kładąc kres istnieniu Kaganatu Chazarskiego, Pieczyngowie zbrojnie wsparli wojska ruskie. Wraz z upadkiem kaganatu, zniknął na stepie czynnik polityczny i militarny utrzymujący dotąd Pieczyngów w ryzach. Niebawem skierowali oręż przeciwko bogatej Rusi. W roku 972, w Białobrzeżu nad Dunajem pokonali wracające z bitwy pod Silistrią pokonane wojska Światosława a jego samego zabili. Ponoć z czaszki księcia zrobili sobie puchar. Napady Pieczyngów na Ruś były tak dotkliwe, że następca Światosława, Włodzimierz, wznosił silne umocnienia mające powstrzymywać Pieczyngów. W 1036 roku doszło do wielkiej bitwy między Pieczyngami a wojskami Jarosława Mądrego i Połowcami, w której Pieczyngowie ponieśli klęskę i zostali zmuszeni do wywędrowania na południe i osiedlenia się na zachodnim wybrzeżu Morza Czarnego między Dunajem i Dniestrem. W roku 1048 wyruszyli swoimi wojskami w kierunku Bałkanów i spustoszyli Bułgarię, Macedonię i Trację. W 1091 Pieczyngowie zaatakowali Trację, należąca do cesarstwa bizantyjskiego. Zostali jednak pokonani przez wojska cesarza Aleksa I Komnena wspierane przez oddziały Połowców. W następnych wiekach ulegli częściowej asymilacji z ludnością romańską i słowiańską, część natomiast przetrwała do dziś na terenie Bułgarii jako Gagauzowie, którzy aktualnie zamieszkują tereny południowo-wschodniej Mołdawii. Szopowie mieszkający do dziś w Bułgarii są być może potomkami tego ludu.
- Os pechenegues ou patzinaks eram um povo semi-nômade das estepes da Ásia Central, de língua turca.
- Pecenegii (în latină bisseni sau pacinacae, în maghiară besenyő) au fost un popor seminomad turcofon originar din stepele Asiei Centrale. În veacul al IX-lea ei au populat nordul Mării Negre, iar în secolele XI-XII au pătruns în Peninsula Balcanică. În limba greacă (în sursele bizantine) erau cunoscuţi ca πατσινáκοι = Patzinaki, în limba turcă se numeau beçenekler, pecenekler, pacanak, în limbile arabă şi persană Bjnak/Bjamak/Bajanak, în tibetană Be-co-nag, în limba georgiană (gruzină) Pacanak-i, în armeană Badzinaghi, în limbile slavilor răsăriteni Peceneghi/Pecenezi, în limba poloneză Pieczyngowie/Piecinigi şi în textele redactate în latina medievală Bisseni, Bessi, Pizenaci.
- Файл:Khazarfall1. png 350px Печене́ги (пацинаки, «патзинаки», печеначи, пачинасе, пезенги, «биссенус», «бадзинаги», «бешеньё», в казахской истории — западные кангары) — союз кочевых племён, сложившийся предположительно в VIII—IX веках. Предположительно язык печенегов относился к огузской подгруппе тюркской языковой группы. Упоминаются в византийских, арабских, русских и западноевропейских источниках. В конце IX века печенеги под давлением хазар и огузов переселились в Северное Причерноморье, откуда они вытеснили венгров, а со временем уличей и тиверцев. Из Причерноморья печенеги нередко совершали набеги на соседей — Киевскую Русь, Болгарию, Венгрию и Византию. Кроме этого печенеги иногда вступали в военные союзы с Русью, а также активно торговали с ней. В конце XI века основная часть печенегов была вытеснена торками на левый берег Нижнего Дуная, откуда они массово переселялись в Византию. Другая часть печенегов осталась в Причерноморье и была ассимилирована торками и половцами. Кроме этого группа печенегов поселилась на южных границах Киевского княжества в качестве конфедератов киевских князей. Потомками печенегов иногда считаются современные гагаузы.
- Petjeneger är den ryska benämningen på ett turkiskt nomadfolk som själva kallade sig kangli eller kangar och ursprungligen var bosatta mellan Volga och Ural. Patzinakitai kallades de av bysantinarna. År 860 begav sig petjenegerna västerut och trängde undan magyarerna 883 från Sydryssland, i synnerhet i området mellan Don och Dnjestr. De satte igång den ungerska folkvandringen. I ständiga strider med sina slaviska grannar och de från öster framträngande ghuzz blev de till slut besegrade av furst Jaroslav I av Kiev, varefter de drog mot sydväst för att 1091 fullständigt besegras av Alexios Komnenos. På 1200-talet fanns det fortfarande petjeneger i Siebenbürgen, men sedan omtalas de aldrig mer i hävderna. De måste i nästa generation ha uppgett sitt språk och gått upp i andra folk, som t. ex. kumanerna och magyarerna. Något som kallades de petjenegiska byarna lär emellertid ha funnits i södra Ryssland ännu i början av 1900-talet.
- Beçenekler ya da Peçenekler, Oğuz Kağan Destanı'na göre Oğuz Türklerinin 24 boyundan biri ve Kaşgarlı Mahmud'a göre Divân-ı Lügati't-Türk'te yirmi iki Oğuz bölüğünden "... Ondokuzuncusu; "بآجانآك Beçenek"lerdir. Belgeleri şudur : " şeklinde tanımladığı bir Oğuz boyudur. Anadolu'da yaşayan son peçenek halkı Aliuşağı, Şereflikoçhisar köyü halkıdır. Peçenek halkından olan ve şuanda Türk olan hiç bir topluluk kalmamıştır. Peçenek Halkı Türklerden, Oğuzlardan olan Üçok kolundan gelmiştir... 11. Yüzyılda Bizans İmparatorluğu tarafından diğer Türk Devletlerine larşın tampon bölge oluşturulmak için İç Anadolu'da Tuz Gölünün doğusuna yerleştirilen Aliuşağılar burada Alevi olarak Müslümanlığı kabul etmilerdir... Daha sonra Osmanlı İmparatorluğu toprağı olan Aliuşağının ilk İsmi Uşak - ı Aliyyiyey-i Peçenek olarak şu andaki Aliuşağı köyünün kuzeyine yerleştirilmişlerdir... Osmanlı'nın güçlenmesi ile Aliuşağılılılar Tüzgölü yöresinin en çarpıcı şehri olmuştur... İlk dini inançları Göktanrı, daha sonra Şamanizm sırasıyla İslam dinine inanmışlardır. Aliuşağı Türkleri Tamamen Türk olup bgünkü Bulgar, Macar, Kırım Tatar, Şereflikoçhisar, Aksaray, Konya, Karaman, Ankara, Evren, Sarıyahşi, Ağaçören, Makedonya, Arnavutluk, Kosova, Kırım Türkleri, Ukrayna, Birleşik Krallık, Almanya, İtalya, Fransa Bazı Rumların Atası olan Peçeneklerin devamı olarak yaşamaktıdırlar... Aliuşağı halkı Çaka Bey'le ortak bizansla yaptıkları savaşata Bizansa ağır darbe vermiş ve İstanbul Boğazını Atla Geçmişlerdir ... Dünya'da ilk defa deniz ve bir boğaz yaya olarak geçilmiştir... Bundan sonra bu olay bir daha tekafül etmemiştir... Beçenekler, Orta Asyadan Avrupaya göç eden tarihi Türk halklarından birisidir. Daha sonra Hıristiyanlığı kabul etmiş ve Avrupalı halklar arasında erimişlerdir. Göktürklerin batı kanadını oluşturan Onoklardan meydana gelen Peçeneklerin, 6. yüzyılda Issık ve Balkaş Gölü gölleri çevresinde oturduğu görülmektedir. 8. yüzyılda Oğuzların baskısıyla batıya göç ederek 11. yüzyılda Karadeniz kuzeyine geldiler. Hanlık seviyesinde bir oluşum kurdular. Peçenek Hanlığı Hudud ul-'alam min al-mashriq ila al-maghrib tanınmamış bir yazar tarafından 982 yılında yazımı biten daha sonra Gurluların hükümdarı Abu ul-Harith Muhammad ibn Ahmad sunulan Arapça yazılmış bu kitapda Peçenekler Bachanāk-i Turk ve Turkān-i Bachanākī olarak adlandırılmıştır.
- Печеніги (беченеги по-тюркськи, пацинаки в західноєвропейських та візантійських хроніках) - об'єднання тюркських та ін. племен у 8-9 ст. у заволзьких степах. У 90-х рр. 9 ст. П. переселились у північно-причорноморські степи включно до гирла Дунаю, витіснивши звідси ін. племена, зокрема найбільш численних угрів, Перша згадка про П. у «Повісті минулих літ» відноситься до 915. Князь Ігор уклав з П. договір, після чого вони перекочували до границь Візантії та Угорщини. У 920 князь Ігор здійснив похід проти П. , але в 944 вони взяли участь у поході Ігоря на Візантію. Протягом першої под. 10 ст. напади П. суттєво не відбились на зносинах Русі з Візантійською імперією та мусульманськими державами Каспію. Після падіння Хозарського каганату кількість П. у Північному Причорномор'ї значно збільшилась. У 968 відбувся їх перший напад на Київ. У 972 П. розбили біля дніпрових порогів дружину князя Святослава Ігоровича, який загинув у цьому бою. Печенізький хан Куря зробив чашу з черепа Святослава. Після смерті Святослава Ігоровича, в кін. 10 - першій половині 11 ст. П. посилили напади на Русь. У 988-997 князь Володимир Святославич вів запеклу боротьбу з П. Інтенсивно зміцнючи південні границі своєї держави, він збудував ряд укріплених замків по річках Сулі, Стугні і Трубежу. Літописець згадує про те, що П. у 993 перейшли Сулу і вступили в битву з дружиною Великого князя Київського Володимира Святославича, але зазнали поразки. На місці перемоги Володимир заложив місто Переяславець. Напади П. мали місце і в 996-997, а в 1015-19 вони були викликані війнами між синами Володимира Святополком, (користувався підтримкою П. ) і Ярославом. Останній похід П. на Київську Русь відбувся 1036, коли вони зазнали нищівної поразки під Києвом від війська Ярослава Мудрого. На місці цієї перемоги було збудовано Софіївський собор. Після цього П. майже не згадуються в літописах. Частина П. , яка продовжувала кочувати в причорноморських степах, з появою половців увійшла до їх племінного союзу в другій пол. 11 ст. У кін. 11 ст, П. почали нападати на землі Візантії. Для боротьби з ними візантійський імператор Олексій І Комнін використав половців, внаслідок чого були раптово знищені більше 30 тис. П. У 10-11 ст. частина П. визнала владу київських князів, осіла на руських землях, зокрема в басейні р. Рось. Останній раз вони згадуються в літописі під 1168 у складі Чорних клобуків. За повідомленням візантійського автора Костянтина Багрянородного, у 8 ст. П. поділялись на 6 округів (орд), на чолі яких стояли «великі князі». В кожну орду входили 5 родів, які очолювались «меншими князями». В дніпровсько-дністровських ордах були відомі імена ханів Паці, Куркуте, Ваіцу та ін. Влада передавалась двоюрідним братам або їх дітям, що свідчить про пережитки матріархальних законів. У серед 11 ст. в степах між Дніпром і Дунаєм кочували 13 печенізьких родів. Відомі верховні воєначальники їх Тірах та Кеген, Захоплених на війні полонених продавали в рабство або відпускали на волю за викуп. Основним видом господарської діяльності П. було кочове скотарство. Але в деяких місцях, де знаходились їх родові могильники, зокрема, біля Саркела, в Пороссі, вони переходили до напівосілого способу життя. В ряді місцевостей відкрито поховання П. Могильник 10-11 ст. був повністю розкопаний біля Саркела. Своїх покійників вони ховали в глибоких ямах, куди клали зброю (прямолезі шаблі, луки зі стрілами), срібні прикраси ременів, опудала коней, їх черепи та кінську збрую. Якщо воїн загинув у поході, то родичі насипали курган, куди клали опудало коня та речі покійника. Арабський мандрівник Ахмедібн Фадлан (початок 10 ст. ) описав детально їх зовнішній вигляд: вони були темнолицими брюнетами і мали гладко голені обличчя. Слідами поселень половців у середньовічній Русі залишаються такі топоніми, як села Печенюги, Печеніги, гора Печеніга коло Чугуєва.
|
| rdfs:comment
|
- The Pechenegs or Patzinaks were a semi-nomadic Turkic people of the Central Asian steppes speaking the Pecheneg language which belonged to the Turkic language family.
- Die Petschenegen waren eines der alten türkischen Völker. Sie stammten ursprünglich aus Westsibirien und, obschon sie wahrscheinlich oghusischer Herkunft (sie werden vielfach auch als Oghus-Petschenegen bezeichnet) waren, seit 552 Teil der Göktürken. Nach deren Niedergang zogen sie in Richtung Westen. Dabei wurden sie 889 von den Oghusen schließlich über die Wolga getrieben. 896 verbündeten sie sich mit dem bulgarischen Zar Simeon I.
- Petxenegs o Patzinaks eren un poble túrquic semi-nòmada de les estepes de l'Àsia Central que parlaven la llengua petxeneg inclosa al grup de les llengües turqueses.
- Pečeněhové nebo Pečeněgové byl polonomádský turkický kmen, který mluvil jazykem náležejícím do turkické jazykové rodiny.
- Los pechenegos o patzinakos eran un pueblo seminómada de las estepas de Asia Central que hablaban una lengua túrquica e invadieron Europa oriental y central arribando a Bulgaria, Hungría y Ucrania alrededor del siglo IX.
- Petsenegit olivat Keski-Aasian aroilta lähtöisin ollut turkinsukuinen puolipaimentolaiskansa. Vuonna 860 Petsenegit lähtivät vaeltamaan länttä kohti, nykyisen Ukrainan alueelle, samalla pakottaen siellä aimmin asuneet unkarilaiset siirtymään Karpaattien yli Tonavan altaan puolelle. Uusilla asuinsijoillaan Donin ja Dnestrin välimaastossa petsenegit joutuivat jatkuviin taisteluihin naapurikansojensa, etenkin slaavilaisten, kanssa.
- Les Petchenègues sont un peuple nomade d'origine turque qui apparaissent à la frontière de l'empire khazar au VIII siècle. Ils s'installent au X siècle au nord de la mer Caspienne. Selon la légende, ils constituent la tribu Peçenek des Oghouzes, issue de Dağ Han. Nomadisant tout d'abord dans le nord-ouest du Kazakhstan moderne, à l'est de la Volga, ils forment peu à peu une part de plus en plus importante de l'armée de Khazars.
- Fájl:Khazarfall1. png Besenyők által uralt terület kb. 1015-ben (sötétzölddel jelölve)],Az Al-dunánál Olt környékétől, az Atil(Volga) környékéig.
- I Peceneghi o Patzinak erano una popolazione nomade, di ceppo turco, delle steppe dell'Asia Centrale.
- ファイル:Pechenegs c.1030.
- De Petsjenegen (ook wel Patzinaken) was een confederatie van Turkse clans die in het Byzantijnse leger dienden. Met de intrede van de Seltsjoeken in Anatolië verlieten de Petsjenegen echter de Byzantijnse legers en namen deel aan de legers van de Seltsjoeken, wat uiteindelijk bij de slag bij Manzikert in een overwinning van de gezamenlijke Turkse hordes resulteerde.
- Petsjeneger eller patzinaks var et halv-nomadisk tyrkisk folk fra de sentral-Asiatiske steppene som snakket et tyrkisk språk.
- Pieczyngowie – związek kilku plemion koczowniczych najprawdopodobniej z grupy oguzyjskiej, które wyruszyły ze swoich pierwotnych siedzib w Azji Środkowej i w VIII – IX wieku osiedliły się między dolnym biegiem Wołgi a rzeką Jaik. W VIII wieku, Pieczyngowie mieszkali nad Jez. Bałchasz i toczyli walki z Ujgurami. Być może Ujgurowie wyparli ich na zachód, nad Jezioro Aralskie w sąsiedztwo Kaganatu Chazarskiego. Tu prowadzili zacięte walki z Oguzami.
- Os pechenegues ou patzinaks eram um povo semi-nômade das estepes da Ásia Central, de língua turca.
- Pecenegii (în latină bisseni sau pacinacae, în maghiară besenyő) au fost un popor seminomad turcofon originar din stepele Asiei Centrale. În veacul al IX-lea ei au populat nordul Mării Negre, iar în secolele XI-XII au pătruns în Peninsula Balcanică.
- Файл:Khazarfall1. png 350px Печене́ги (пацинаки, «патзинаки», печеначи, пачинасе, пезенги, «биссенус», «бадзинаги», «бешеньё», в казахской истории — западные кангары) — союз кочевых племён, сложившийся предположительно в VIII—IX веках.
- Petjeneger är den ryska benämningen på ett turkiskt nomadfolk som själva kallade sig kangli eller kangar och ursprungligen var bosatta mellan Volga och Ural. Patzinakitai kallades de av bysantinarna. År 860 begav sig petjenegerna västerut och trängde undan magyarerna 883 från Sydryssland, i synnerhet i området mellan Don och Dnjestr. De satte igång den ungerska folkvandringen.
- Beçenekler ya da Peçenekler, Oğuz Kağan Destanı'na göre Oğuz Türklerinin 24 boyundan biri ve Kaşgarlı Mahmud'a göre Divân-ı Lügati't-Türk'te yirmi iki Oğuz bölüğünden "... Ondokuzuncusu; "بآجانآك Beçenek"lerdir. Belgeleri şudur : " şeklinde tanımladığı bir Oğuz boyudur. Anadolu'da yaşayan son peçenek halkı Aliuşağı, Şereflikoçhisar köyü halkıdır. Peçenek halkından olan ve şuanda Türk olan hiç bir topluluk kalmamıştır.
- Печеніги (беченеги по-тюркськи, пацинаки в західноєвропейських та візантійських хроніках) - об'єднання тюркських та ін. племен у 8-9 ст. у заволзьких степах. У 90-х рр. 9 ст. П. переселились у північно-причорноморські степи включно до гирла Дунаю, витіснивши звідси ін.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
