Neoplatonism (also Neo-Platonism) is the modern term for a school of religious and mystical philosophy that took shape in the 3rd century CE, founded by Plotinus and based on the teachings of Plato and earlier Platonists.

PropertyValue
dbpprop:abstract
  • Neoplatonism (also Neo-Platonism) is the modern term for a school of religious and mystical philosophy that took shape in the 3rd century CE, founded by Plotinus and based on the teachings of Plato and earlier Platonists. The term - neuplatonisch - was coined by a German historian Neoplatonists would have considered themselves simply "Platonists", and the modern distinction is due to the perception that their philosophy contained enough unique interpretations of Plato to make it substantively different from what Plato wrote and believed. The Neoplatonism of Plotinus and Porphyry has been referred to as really being orthodox Platonic philosophy by scholars like John D. Turner. This distinction provides a contrast with later movements of Neoplatonism, such as those of Iamblichus and Proclus, which embraced magical practices or theurgy as part of the soul's development in the process of the soul's return to the Source. This could also be due to one possible motive of Plotinus, being to clarify some of the traditions in the teachings of Plato that had been misrepresented before Iamblichus. Neoplatonism took definitive shape with the philosopher Plotinus, who claimed to have received his teachings from Ammonius Saccas, a philosopher in Alexandria. Plotinus was also influenced by Alexander of Aphrodisias and Numenius of Apamea. Plotinus's student Porphyry assembled his teachings into the six sets of nine tractates, or Enneads. Subsequent Neoplatonic philosophers included Iamblichus, Hypatia of Alexandria, Hierocles of Alexandria, Proclus (by far the most influential of later Neoplatonists), Damascius (last head of Neoplatonist School at Athens), Olympiodorus the Younger, and Simplicius of Cilicia. Neoplatonism strongly influenced Christian thinkers. Neoplatonism was also present in medieval Islamic and Jewish thinkers such as al-Farabi and Maimonides, and experienced a revival in the Renaissance with the acquisition and translation of Greek and Arabic Neoplatonic texts.
  • Neuplatonismus ist eine moderne, erstmals in den Philosophiegeschichten von Thomas Gale (1670) und Dietrich Tiedemann (1791) eingeführte und seit etwa 1900 allgemein gängige, Bezeichnung für die spätantike philosophische Schule oder Strömung, die im 3. Jahrhundert aus dem Mittelplatonismus entstand und bis zum Ende der Antike im 6./7. Jahrhundert zahlreiche bedeutende Vertreter hervorbrachte. Er basiert auf den Lehren Platons und des Platonismus, deutet Platon aber teilweise anders als seine Zeitgenossen.
  • El neoplatonisme és una doctrina que existí entre els segles III dC i VI dC. Tot i que, ben clarament, el neoplatonisme és una doctrina basada en pensadors anteriors, hom pot dir que el creador (o sistematitzador) del neoplatonisme és Plotí.
  • Novoplatonismus (někdy také neoplatonismus) je poslední ucelený systém antické filosofie, který vznikl koncem 2. století a trval do 6. století. Nejedná se jen o obnovení Platónovy filosofie, ale o systém, který vedle platónské filosofie s velkou spekulativní silou shrnuje také ostatní hlavní směry antické filosofie, jakož i náboženské a mystické myšlenky, a to i orientální.
  • El neoplatonismo es un sistema filosófico que nació en la Alejandría del siglo III, y que fue enseñado en diferentes escuelas hasta el siglo VI. Es la última manifestación del platonismo antiguo, y constituye una síntesis de elementos muy distintos, con aportes de las doctrinas filosóficas de Pitágoras, Aristóteles, Zenón y, sobre todo, Platón, unidas a las aspiraciones místicas de origen hindú y judío.
  • Uusplatonismi on filosofinen koulukunta, joka syntyi 200-luvulla kreikkalaisen filosofian eri suuntausten, pääosin platonismin ja aristotelismin, yhtymisestä. Aikakaudelle oli ominaista yhden totuuden etsiminen ja hahmottaminen. Siksi eri filosofisia ajatuksia pyrittiin harmonisoimaan. Esimerkiksi Platonin opetuksia uusplatonikot tulkitsivat hyvin uudella tavalla. Uusplatonismi on vaikuttanut merkittävästi sekä kristinuskon filosofisiin kantoihin että koko keskiaikaisen ja modernin filosofian itseymmärrykseen että nykyaikaisen luonnontieteen, erityisesti matematiikan, filosofiaan.
  • Le néoplatonisme est une doctrine philosophique, élaborée à Rome à partir de 232 par Ammonios Saccas et surtout par Plotin, dont le dernier représentant est Damascios, en 544. Le néoplatonisme ou platonisme de l'Antiquité tardive tentait de concilier la philosophie de Platon avec certains courants de la spiritualité orientale. Le mot "néoplatonisme" a été inventé par Thomas Taylor, dans sa traduction des Ennéades de Plotin (1787), ou par Heinrich von Stein en 1864 (Sieben Bücher zur Geschichte des Platonismus). Les néoplatoniciens se disent, eux-mêmes, simplement platoniciens. Le néoplatonisme se caractérise par l'insistance donnée au premier Principe et par des expériences spirituelles.
  • Fájl:Plato-raphael. jpg Platonizmus sorozat Platóni idealizmus Platóni realizmus Neoplatonizmus Neoplatonizmussal kapcsolatos cikkek Platóni ismeretelmélet Szókratikus módszer Szókratészi párbeszéd Formateória Személyek Platón Szókratész Alkibiadész Prótagorasz Parmenidész Platón műveiben tárgyalt főbb problémák Platón dialógusai Naphasonlat Vonalhasonlat Barlanghasonlat Fogathasonlat „Harmadik ember”-érv Quis custodiet ipsos custodes? megnézi • vitatja • szerkeszti a sablont Az újplatonizmus (kb. 250–550) a pogány ókor utolsó erőfeszítése arra, hogy egy olyan mindent magába foglaló filozófiai rendszert alkosson meg, amely kielégíti az ember minden szellemi igényét: átfogó és logikailag koherens képet ad a világról és az ember benne elfoglalt helyéről. Az „újplatonizmus” szó modern terminus, azok, akikre ezt ma alkalmazzuk egyszerűen csak platonikusoknak nevezték magukat. Tanításuk célja bölcseleti és vallásos újjászületés egy időben, ami legtisztábban Plótinosz műveiben jelentkezett. Az ő tana föltétlen idealizmus, ami szerint csakis az ideális világnak van igazi létezése. Mindennek központja az istenség, először mint legfőbb jó, másodszor mint szellem, mely önnönmagát mint ideális világot gondolja, harmadszor mint lélek, mely az értelem ideái szerint alakít egyedi tárgyakat az anyagban. Minden ami érzéki, a gonosztól ered, amitől nem ment meg más, mint az extázis, melyben a világtól elszakadt Én az Istennel egynek tudja magát, és meglátja az Istent. Az istenség látása a legfőbb cél, melynek elérésére tiszta élet, folytonos öntökéletesítés, valamint az ős-jónak benső tisztelete képesítik az embert. A rendszer alapítójának Ammóniosz Szakkasz tekinthető, akinek a nyomdokain három bölcseleti iskola támadt: az alexandriai-római, ennek feje maga Ammóniosz, főbb hivei: Longinosz, Órigenész, Plótinosz és ennek tanítványa Porphüriosz; a szíriai-kisázsiai-pergamoni, amelynek alapítója Jamblikhosz, főbb tagjai pedig Szópatrosz, Maximosz, Aidesziosz, Khrüszanthiosz, Szalusztiosz, és Julianus Apostata; az athéni, amelynek alapítója Plutarkhosz, főbb utódai pedig az iskola élén Szürianosz, Proklosz, és Damaszkiosz. Az újplatonizmus eszméinek utóvirágzása a 15. századi Itáliában kezdődött, kiváló embere Marsilius Ficinus volt. A reneszánsz műveltséggel terjedt el egész Európában a 16. században.
  • Il Neoplatonismo è quella particolare interpretazione del pensiero di Platone che ne venne data in età ellenistica e diventò la principale scuola filosofica antica a partire dal III secolo. Sorto all'epoca dell'Impero Romano, in seguito alla sua caduta il neoplatonismo andrà ad influenzare soprattutto la filosofia occidentale, distinguendosi dal platonismo di marca bizantina, rimasto più fedele al Platone della tradizione.
  • ネオプラトニズム (Neoplatonism) は、プラトン（と後継者）の教説に類似する思想のことを指す。紀元3世紀ごろにプロティノスによって展開され、ルネサンス期にイタリアでも再び盛んになった。 なお、この「ネオプラトニズム」という言葉は、19世紀の シュライアーマッハー以降、文献学により、プラトン自身のオリジナルの教説と後世の追随者の思想とが区別して捉えられるようになって初めて生まれた造語であり、古代やルネサンスの人々がその思想を「ネオプラトニズム」と呼んでいたわけではないことは注意しなければならない。「新プラトン主義」と訳されることも多いが、原語の "neo-" が意味するニュアンスが消えてしまうため、ネオプラトニズムと呼ぶことが望ましい。
  • Het neoplatonisme is een wijsgerig stelsel uit de late oudheid (3e-6e eeuw na Chr. ) waarin vergeestelijking en verinnerlijking een grote rol spelen. Het vormde de afsluiting van de klassieke filosofie, en elementen (begrippen, terminologie) uit eerdere filosofische stelsels zijn terug te vinden in de werken van de neoplatonisten.
  • Nyplatonisme var en filosofisk bevegelse som ville skape et enhetlig system av religiøs, mystisk og filosofisk art ved å forbinde gresk filosofi med orientalsk tenkning. Retningen oppstod på 200-tallet.
  • Neoplatonizm – filozofia powstała w III wieku n.e. w Aleksandrii pod wpływem myśli Platona oraz pogańskiej myśli religijnej.
  • O Neoplatonismo foi uma corrente de pensamento iniciada no século III que se baseava nos ensinamentos de Platão e dos platônicos, mas interpretando-os de formas bastante diversificadas. Apesar de muitos neoplatônicos não admitirem, o neoplatonismo era muito diferente da doutrina platônica. O prefixo neo, inclusive, só foi adicionado pelos estudiosos modernos para distinguir entre os dois, mas na época eles se autodenominavam platônicos.
  • Neoplatonism este denumirea dată fazei finale a tradiţiei platoniciene, inaugurată de gândirea lui Plotin, durând până în secolul VI d. Hr. când ultimul bastion platonician, Şcoala din Atena, a fost desfiinţată de împăratul bizantin Iustinian.
  • Неоплатони́зм — идеалистическое направление античной философии III—VI вв. , соединяющее и систематизирующее элементы философии Платона, Аристотеля и восточных учений. Наиболее известным и значительным выразителем идей неоплатонизма является Плотин. Парадигма неоплатонизма сводится: к диалектике платоновской триады Единое-Ум-Душа; к концепции ступенчатого удаления-перехода от высшего «единого и всеобщего» к разобщенной материи; к мистически-интуитивному познанию высшего; к освобождению души человека от мате́рийной обремененности, к достижению чистой духовности с помощью аскезы и/или экстаза. Т. о. неоплатонизм — учение об иерархически устроенном мире, порождаемом от запредельного ему первоначала; учение о «восхождении» души к своему истоку; разработка теургии (практических способов единения с Божеством).
  • Nyplatonism är den form av platonism som utgick från den grekiske filosofen Ammonios Sakkas i Alexandria och dennes lärjungar Plotinos och Origenes. Dess grundare anses allmänt vara Plotinus.
  • Neoplatonculuk ya da Yeniplatonculuk M.S. 3. yüzyıl Platon ve Aristoteles öğretilerini uzlaştırarak oluşturulmuş felsefi bir akımdır. Özellikle İtalyan rönesansı döneminde Giovanni Pico della Mirandola, Marsilio Ficino, Medici, Michelangelo ve Sandro Botticelli gibi isimler yeniplatonculuğa katkıda bulunmuşlardır. Bizans'tan İtalya'ya getirilen Platon'un el yazmalarının Floransa Akademisi nde bu isimler tarafından çevirileri yapılır. Ayrıca bu dönemde, Platon'dan yola çıkan aynı isimler, platonik aşk kavramını ortaya çıkartmışlardır.
  • Неоплатоні́зм — філософська течія античності. Розбудова Римської імперії супроводжувалася дуже сильними змінами у свідомості людей того часу. Посилювалося тяжіння до суто релігійного способу самоусвідомлення. Це відбилося і на філософії III—IV ст. н. е. , яка дедалі більше набувала рис теософського вчення. Неоплатонізм виникає в античній філософії як остання спроба синтезувати уявлення про Космос та людину в одне вчення, переважно на підставах платонівської філософської традиції. Плотін, Порфирій, Прокл — найбільш відомі представники цього завершального в античній філософії напряму думки. Неоплатоніки конструюють вчення про ієрархічність будови Дійсності. Основою буття є божественне (але безособове, на відміну від прийнятого у християнстві) «Єдине» як остання підстава існування будь-якого буття. Все інше існує, як і Єдине, вічно, тому питання про походження всього замінюється в неоплатонізмі питанням про залежність одного буття від іншого. І в цьому розумінні «Єдине» шляхом поступового послаблення в низхідному порядку обумовлює «розум», потім «душу», «Космос», «матерію» (під якою розуміється, як і у Платона, небуття). Чуттєвий світ у неоплатоніків — це єдність ідей розуму, душі та матерії. Цей світ протяжний, тривалий, неістинний. Душа людини неречовинна, безтілесна, вона пов'язана не тільки з тілом, а й з божественною душею. Мета земного життя — звільнення від тілесності, чуттєвості через вдосконалення морального життя і наступного після смерті злиття з божеством. Саме в неоплатонізмі вперше проводиться ідея тріадичного, низхідного розвитку будь-якого предмета, навіть Бога. Це перебування в собі — вихід з себе — повернення в себе. Найбільш детально цю ідею опрацював Прокл, тому його визнано християнською церквою святим. Ідеї неоплатонізму про існування ідеального світу, про втілення ідеї в матерію, про безсмертя душі, про пантеїстичний зв'язок божественного та світського не загинули разом з розпадом античного суспільства. Вони мали значний вплив на християнську теософію Середньовіччя та на філософію доби Відродження і Нового часу.
  • 新柏拉图主义（Neo-Platonism），是古希腊文化末期最重要的哲学流派，并对西方中世纪中的基督教神学产生了重大影响。该流派主要基于柏拉图的学说，再加上斯多葛學派、亚里士多德的思想融合為一個體系。 但在許多地方進行了新的詮釋。 在《聖經》新約時代的哲學本身包含一種宗教態度，這就是基督教涉及哲學的緣故。這種宗教哲學就叫做新柏拉圖主義，也就是以希臘思想為基礎而創建的宗教哲學。
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:reference
rdf:type
rdfs:comment
  • Neoplatonism (also Neo-Platonism) is the modern term for a school of religious and mystical philosophy that took shape in the 3rd century CE, founded by Plotinus and based on the teachings of Plato and earlier Platonists.
  • Neuplatonismus ist eine moderne, erstmals in den Philosophiegeschichten von Thomas Gale (1670) und Dietrich Tiedemann (1791) eingeführte und seit etwa 1900 allgemein gängige, Bezeichnung für die spätantike philosophische Schule oder Strömung, die im 3. Jahrhundert aus dem Mittelplatonismus entstand und bis zum Ende der Antike im 6./7. Jahrhundert zahlreiche bedeutende Vertreter hervorbrachte.
  • El neoplatonisme és una doctrina que existí entre els segles III dC i VI dC. Tot i que, ben clarament, el neoplatonisme és una doctrina basada en pensadors anteriors, hom pot dir que el creador (o sistematitzador) del neoplatonisme és Plotí.
  • Novoplatonismus (někdy také neoplatonismus) je poslední ucelený systém antické filosofie, který vznikl koncem 2. století a trval do 6. století. Nejedná se jen o obnovení Platónovy filosofie, ale o systém, který vedle platónské filosofie s velkou spekulativní silou shrnuje také ostatní hlavní směry antické filosofie, jakož i náboženské a mystické myšlenky, a to i orientální.
  • El neoplatonismo es un sistema filosófico que nació en la Alejandría del siglo III, y que fue enseñado en diferentes escuelas hasta el siglo VI. Es la última manifestación del platonismo antiguo, y constituye una síntesis de elementos muy distintos, con aportes de las doctrinas filosóficas de Pitágoras, Aristóteles, Zenón y, sobre todo, Platón, unidas a las aspiraciones místicas de origen hindú y judío.
  • Uusplatonismi on filosofinen koulukunta, joka syntyi 200-luvulla kreikkalaisen filosofian eri suuntausten, pääosin platonismin ja aristotelismin, yhtymisestä. Aikakaudelle oli ominaista yhden totuuden etsiminen ja hahmottaminen. Siksi eri filosofisia ajatuksia pyrittiin harmonisoimaan. Esimerkiksi Platonin opetuksia uusplatonikot tulkitsivat hyvin uudella tavalla.
  • Le néoplatonisme est une doctrine philosophique, élaborée à Rome à partir de 232 par Ammonios Saccas et surtout par Plotin, dont le dernier représentant est Damascios, en 544. Le néoplatonisme ou platonisme de l'Antiquité tardive tentait de concilier la philosophie de Platon avec certains courants de la spiritualité orientale.
  • Fájl:Plato-raphael.
  • Il Neoplatonismo è quella particolare interpretazione del pensiero di Platone che ne venne data in età ellenistica e diventò la principale scuola filosofica antica a partire dal III secolo. Sorto all'epoca dell'Impero Romano, in seguito alla sua caduta il neoplatonismo andrà ad influenzare soprattutto la filosofia occidentale, distinguendosi dal platonismo di marca bizantina, rimasto più fedele al Platone della tradizione.
  • Het neoplatonisme is een wijsgerig stelsel uit de late oudheid (3e-6e eeuw na Chr. ) waarin vergeestelijking en verinnerlijking een grote rol spelen. Het vormde de afsluiting van de klassieke filosofie, en elementen (begrippen, terminologie) uit eerdere filosofische stelsels zijn terug te vinden in de werken van de neoplatonisten.
  • Nyplatonisme var en filosofisk bevegelse som ville skape et enhetlig system av religiøs, mystisk og filosofisk art ved å forbinde gresk filosofi med orientalsk tenkning. Retningen oppstod på 200-tallet.
  • Neoplatonizm – filozofia powstała w III wieku n.e. w Aleksandrii pod wpływem myśli Platona oraz pogańskiej myśli religijnej.
  • O Neoplatonismo foi uma corrente de pensamento iniciada no século III que se baseava nos ensinamentos de Platão e dos platônicos, mas interpretando-os de formas bastante diversificadas. Apesar de muitos neoplatônicos não admitirem, o neoplatonismo era muito diferente da doutrina platônica. O prefixo neo, inclusive, só foi adicionado pelos estudiosos modernos para distinguir entre os dois, mas na época eles se autodenominavam platônicos.
  • Neoplatonism este denumirea dată fazei finale a tradiţiei platoniciene, inaugurată de gândirea lui Plotin, durând până în secolul VI d. Hr. când ultimul bastion platonician, Şcoala din Atena, a fost desfiinţată de împăratul bizantin Iustinian.
  • Неоплатони́зм — идеалистическое направление античной философии III—VI вв. , соединяющее и систематизирующее элементы философии Платона, Аристотеля и восточных учений. Наиболее известным и значительным выразителем идей неоплатонизма является Плотин.
  • Nyplatonism är den form av platonism som utgick från den grekiske filosofen Ammonios Sakkas i Alexandria och dennes lärjungar Plotinos och Origenes. Dess grundare anses allmänt vara Plotinus.
  • Neoplatonculuk ya da Yeniplatonculuk M.S. 3. yüzyıl Platon ve Aristoteles öğretilerini uzlaştırarak oluşturulmuş felsefi bir akımdır. Özellikle İtalyan rönesansı döneminde Giovanni Pico della Mirandola, Marsilio Ficino, Medici, Michelangelo ve Sandro Botticelli gibi isimler yeniplatonculuğa katkıda bulunmuşlardır. Bizans'tan İtalya'ya getirilen Platon'un el yazmalarının Floransa Akademisi nde bu isimler tarafından çevirileri yapılır.
  • Неоплатоні́зм — філософська течія античності. Розбудова Римської імперії супроводжувалася дуже сильними змінами у свідомості людей того часу. Посилювалося тяжіння до суто релігійного способу самоусвідомлення. Це відбилося і на філософії III—IV ст. н. е.
rdfs:label
  • Neoplatonism
  • Neuplatonismus
  • Neoplatonisme
  • Novoplatónismus
  • Neoplatonismo
  • Uusplatonismi
  • Néoplatonisme
  • Neoplatonizmus
  • Neoplatonismo
  • ネオプラトニズム
  • Neoplatonisme
  • Nyplatonisme
  • Neoplatonizm
  • Neoplatonismo
  • Neoplatonism
  • Неоплатонизм
  • Nyplatonism
  • Yeniplatonculuk
  • Неоплатонізм
  • 新柏拉图主义
owl:sameAs
skos:subject
foaf:page
is dbpedia-owl:Person/influenced of
is dbpedia-owl:influenced of
is dbpprop:data of
is dbpprop:influences of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:schoolTradition of
is owl:sameAs of