| dbpedia-owl:abstract
|
- El Neoclassicisme és un estil artístic inspirat en l'art clàssic (el grecorromà) i desenvolupat durant el segle XVIII i principis del XIX, com a reacció a les exageracions del Barroc i el Rococó. S'adopta un llenguatge artístic clar i ordenat. A França, s'associarà els valors de l'antiga roma amb els de la Il·lustració fonamentats en la raó.
- Neoklassizismus (oder Neuklassizismus) wird in der deutschsprachigen Kunstgeschichte der letzte formal einheitliche Kunst- und Architekturstil des Historismus im frühen 20. Jahrhundert im deutschsprachigen Kulturraum genannt. Der eklektizistische Stil gilt gleichzeitig als Beginn der Moderne. Für den Architekturstil der 1930er Jahre wird auch der Begriff modernistischer Klassizismus verwendet. In der Malerei und Plastik sind bei Pablo Picasso, Giorgio De Chirico, Aristide Maillol, Carlo Carrà und Adolf von Hildebrand neoklassizistische Einflüsse zu erkennen. In der Architektur bilden sich mit dem Neoklassizismus die bautechnischen und formalen Prinzipien der klassischen Moderne heraus, während die Ornamentik der Baustile Jugendstil, Art Nouveau und Liberty zurücktritt. Es werden noch einmal Ideen der griechischen und römischen Antike, des Barock und des Klassizismus, und klassizistische Elemente der Renaissance aufgenommen, die sich im monumentalen Erscheinungsbild, in Säulenanordnungen, in der räumlichen Disposition und in der tektonischen Struktur zeigen.
- Neoklasicismus či novoklasicismus je v architektuře a ve výtvarném umění třetí vlna klasicismu čili návratu ke klasické římské a řecké architektuře. Ve Střední Evropě se objevuje od 60. let 19. století jako dekorativní sloh veřejných budov a pak i městských obytných domů a v rozvolněné podobě se vracel i během 20. století. Také v malířství a v hudbě se umělci, kteří hledali nějaký nový a pevnější řád, označují jako „neoklasičtí“.
- Neoclassicism (from Greek "neos"-νέος, Latin "classicus" and Greek "ismos"-ισμός) is the name given to Western movements in the decorative and visual arts, literature, theatre, music, and architecture that draw inspiration from the "classical" art and culture of Ancient Greece or Ancient Rome. The main Neoclassical movement coincided with the 18th century Age of Enlightenment, and continued into the early 19th century, latterly competing with Romanticism. In architecture the style continued throughout the 19th and 20th centuries and into the 21st.
- El término Neoclasicismo surgió en el siglo XVIII para denominar de forma peyorativa al movimiento estético que venía a reflejar en las artes los principios intelectuales de la Ilustración, que desde mediados del siglo XVIII se venían produciendo en la filosofía, y que consecuentemente se habían transmitido a todos los ámbitos de la cultura. Sin embargo después de la caída de Napoleón los artistas no tardaron en cambiar sus ideas hacia el Romanticismo y el Neoclasicismo fue abandonado.
- Le néoclassicisme est un mouvement artistique qui s'est développé dans la peinture, la sculpture, et l'architecture entre 1750 et 1830 environ. Contrairement au romantisme il sacrifie les couleurs pour la perfection de la ligne. Né à Rome au moment où l'on redécouvre Pompéi et Herculanum, le mouvement se propage rapidement en France par l'intermédiaire des élèves peintres et sculpteurs de l'Académie de France à Rome, et en Angleterre grâce à la pratique du Grand Tour de la jeunesse noble britannique, et dans le reste du monde. En Europe centrale, sous l'influence de Winckelmann, il préconise un retour à la vertu et à la simplicité de l'antique après le baroque et les excès des frivolités du rococo des années précédentes. Cette expression nouvelle d'un style ancien voulut rallier tous les arts à ce qu'on appela alors « le grand goût ». On ne jurait plus que par l'antiquité et l'on vécut à la mode de Pompéi ou d'Herculanum. Il fut choisi par les nouvelles républiques issues des révolutions françaises et américaines car ce style représentait symboliquement la démocratie de la Grèce antique et de la République romaine. La Rome impériale devint un modèle sous Napoléon I, mais avec l'émergence du mouvement romantique, ce style disparut peu à peu.
- Neoclassicismo è il nome dato ad un movimento culturale sviluppatosi in Europa e in America tra il XVIII ed il XIX secolo. Il neoclassicismo fu variamente caratterizzato ma ben riconoscibile nelle varie arti, nella letteratura, in campo teatrale, musicale e nell’architettura e arti visive. Il neoclassicismo nacque come reazione al tardo-barocco e al Rococò; come dice il termine esso fu caratterizzato da uno sviluppato interesse per l’arte antica, in particolar modo verso quella greco-romana, con il desiderio di ritornare alla magnificenza di quello stile alimentato dal pensiero illuminista. Fondamentale fu il contributo dell'archeologo, storico dell'arte Johann Joachim Winckelmann e del pittore e storico dell'arte Anton Raphael Mengs. Inoltre, grande influenza nello sviluppo dello stile Neoclassico ebbero gli scavi di Pompei, avviati intorno al 1740 da Carlo di Borbone, re di Napoli, che ispirarono tra gli altri Luigi Vanvitelli.
- 新古典主義（しんこてんしゅぎ）とは、18世紀後半以降、フランスで見られた古代ギリシア・ローマ（古典古代）への回帰運動を指して使われるようになった言葉である。他のヨーロッパの国でも同様の傾向に対して使われる。当時は専ら真の様式とのみ呼ばれた。
- 신고전주의는 18세기 말 프랑스를 중심으로 유럽에서 발전한 미술 사조다.
- Neoclassicisme is een stroming in de kunst waarin opnieuw de vermeende puurheid van de klassieken werd nagestreefd. Men richtte zich dus op de kunst van de oude Grieken en Romeinen. Het gaat om kunst die aan het einde van de 18e eeuw en het begin van de 19e eeuw werd gemaakt. Waar de grens tussen classicisme en neoclassicisme ligt, is niet altijd even duidelijk. In verschillende landen bestaan er verschillende tradities rondom deze naamgeving. Het classicisme wordt veelal gebruikt voor zeventiende-eeuwse kunstenaars als Nicolas Poussin en Claude Lorrain. Zij lieten zich door de antieke kunst van de Grieken en Romeinen inspireren, zonder die te willen imiteren. Met neoclassicisme omschrijft men het werk van laat-achttiende- en vroeg-negentiende-eeuwse kunstenaars, zoals de Franse schilders Jacques Louis David en Jean Auguste Dominique Ingres, of de beeldhouwers Antonio Canova en Bertel Thorvaldsen. Zij streefden veel sterker naar een getrouwe navolging van de idealen die bij de oude Grieken en Romeinen leefden. In de neoclassicistische architectuur liet men zich sterk inspireren door Griekse en Romeinse bouwwerken, vooral door de klassieke tempels met hun zuilenfronten. In Nederland behoren de meeste kerken uit de eerste helft van de 19e eeuw tot de neoclassicistische architectuur. De neoklassieke stroming kwam op na een tweetal belangrijke archeologische vondsten die de belangstelling voor de oudheid aanwakkerden: de vondst van Pompeii (1748) en die van de steen van Rosetta (1799) en de ontcijfering ervan door Champollion (1822). Het werk van de tekenaars en wetenschappers die Napoleon Bonaparte met zich mee had gebracht naar Egypte, sprak tot de verbeelding van hun tijdgenoten thuis. Een sleutelrol vervulden verder de theoretische geschriften van Johann Joachim Winckelmann. Belangrijkste centrum vanwaar het neoclassicisme zich over Europa en Noord-Amerika verspreidde was Rome. In de betiteling neoclassicisme klinkt soms ook een waardeoordeel door: kunststijlen die de traditie van de renaissance-kunstenaars en de klassieke Griekse en Romeinse kunst op respectabele wijze voortzetten, worden vaak classicistisch genoemd, terwijl hun eclectische neoclassicistisch heten.
- Neoklasycyzm (neo- + klasycyzm – łac. classicus ‘pierwszorzędny’) – zespół różnorodnych tendencji w sztuce, literaturze, muzyce i architekturze nawiązujących do nurtu klasycystycznego, renesansu lub baroku, pojawiających się na przestrzeni wieków XIX i XX.
- O Neoclassicismo foi um movimento cultural nascido na Europa em meados do século XVIII, que teve larga influência em toda a arte e cultura do ocidente até meados do século XIX. Teve como base os ideais do Iluminismo e um renovado interesse pela cultura da Antiguidade clássica, advogando os princípios da moderação, equilíbrio e idealismo como uma reação contra os excessos decorativistas e dramáticos do Barroco e Rococó.
- Неоклассици́зм — термин, применяемый в российском искусствоведении для обозначения художественных явлений последней трети XIX и XX веков, которым присуще обращение к традициям искусства античности, искусства эпохи Возрождения или классицизма (в музыке — также и эпохи барокко). В зарубежном искусствоведении неоклассицизмом называют классицизм в архитектуре и изобразительном искусстве второй половины XVIII — первой трети XIX веков, в отличие от классицизма более раннего периода.
- Nyklassicism (nyantik) var den mest betydelsefulla stilen inom konst och arkitektur i Europa och Nordamerika från cirka 1750 till 1820. Nyklassicismen, neoklassicism, inspirerades av grekisk-romerska former, känslolägen och ideal. Stilen var inte bara en reaktion mot rokokon utan hade också en politisk sida i Frankrike och Amerika, där anspelningarna på de "demokratiska" styrena i Grekland och i den romerska republiken sågs som stöd för de revolutionära regeringarna i Frankrike och Amerika. Nyklassicismen inspirerades av de arkeologiska fynden vid utgrävningarna i Pompeji och Herculaneum 1748 och av den tyske arkeologen Winckelmanns författarskap. I England hade skulptören John Flaxman, porslinsfabriken Wedgwoods "etruriska" servis och Adamstilen i heminredningen samtliga sitt ursprung i pånyttfödelsen av antikens klassiska motiv, ämnen och dekorutsmyckning. I Rom var skulptörerna Antonio Canova och Bertel Thorvaldsen nyklassicismens stora företrädare, och i Frankrike, där den kom att förknippas med revolutionen, Jacques-Louis David. Inom arkitekturen uppstod stilen på 1760-talet och spreds till Frankrike, England och Ryssland. En klassicerande tendens hade dock funnits redan under barocken på 1600-talet. Utmärkande drag är bruket av ordningar, pediment, entablement, friser och klassiska dekorornament. Bland arkitekterna märks Filippo Juvarra, Luigi Vanvitelli och John Nash.
- Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і лат. classicus — зразковий) — загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19—20 ст. , які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого». В архітектурі неокласицизм виявився на початку. 20 ст. як реакція проти декоративних надмірностей і конструктивних невизначеностей модерну (П. Андреєв, М. Верьовкін — в Україні, І. Жолтовський, І. Фомін — в Росії, О. Перре — у Франції, Е. Саарінен — у США). В образотворчому мистецтві неокласицизм поширювався як реакція на імпресіонізм і орієнтувався на античну архаїку, раннє Відродження та класицизм (скульптори П. Війтович, А Попель — в Україні, С. Меркулов — V Росії, живописці Ф. Годлер — у Швейцарії, М. Дені — у Франції, В. Сєров, К. Петров-Водкін — у Росії). В музиці неокласицизм протиставляв романтизму, імпресіонізму й експресіонізму ясність конструкції і стриманість, урівноваженість музичної мови. Найповніше представлений у музичній культурі Франції у творчості представників французької шістки, в творчості І. Стравінського у його роботи у Франції, а також італійців І. Піццетті, А. Казеллі. В літературі умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі 19 — 20 століть, що брали за основу «класичну норму», яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних, непроминущих засадах буття, настанову на успадкування культурної та літературної традицій, орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у попередні епохи. Поети, що належали до неокласичної тенденції, широко використовували античні сюжети та образи. Серед літераторів, у яких спостерігаються неокласичні тенденції — Т. С. Еліот, П. Валері, Р. М. Рільке, О. Мандельштам. До українських неокласиків традиційно відносять Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмару, Павла Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта), Максима Рильського. Окрім того, В. Домонтовича (В. Петрова), М. Могилянського, Андрія Ніковського, Бориса Тена, Григорія Кочура та ін.
- Tân cổ điển là tên của một trào lưu nghệ thuật trang trí, nghệ thuật thị giác, văn học, âm nhạc và kiến trúc lấy cảm hứng từ văn hóa và nghệ thuật cổ điển phương Tây. Trào lưu này thống trị bắc Âu từ giữa thế kỷ 18 tới cuối thế kỷ 19. Tân cổ điển trong văn hóa, nghệ thuật và kiến trúc, phát triển như một lời đáp trả đối với Rococo, một trào lưu được cho là quá lố và nông cạn. Về mặt kiến trúc, trào lưu Tân cổ điển có những nét tương đồng với kiến trúc cổ điển và kiến trúc Phục hưng, bao gồm tính trật tự và giản đơn, về mặt nghệ thuật, trào lưu này được khuôn mẫu theo những tác phẩm của thế giới cổ điển, thường bao gồm các đề tài chính trị về chiến tranh và lòng dũng cảm. 50px Bài này còn sơ khai.
- 新古典主義（英語：Neoclassicism），是一種新的復古運動。興起於18世紀的羅馬，並迅速在歐美地區擴展的藝術運動，影响了装饰艺术、建筑、绘画、文学、戏剧和音乐等众多领域。新古典主義，一方面起於對巴洛克（Baroque）和洛可可（Rococo）藝術的反動，另一方面則是希望以重振古希臘、古羅馬的藝術為信念(亦即反對華麗的裝飾，儘量以儉樸的風格為主)。新古典主義的藝術家刻意從風格與題材模仿古代藝術，並且知曉所模仿的內容為何。
|
| rdfs:comment
|
- El Neoclassicisme és un estil artístic inspirat en l'art clàssic (el grecorromà) i desenvolupat durant el segle XVIII i principis del XIX, com a reacció a les exageracions del Barroc i el Rococó. S'adopta un llenguatge artístic clar i ordenat. A França, s'associarà els valors de l'antiga roma amb els de la Il·lustració fonamentats en la raó.
- Neoklasicismus či novoklasicismus je v architektuře a ve výtvarném umění třetí vlna klasicismu čili návratu ke klasické římské a řecké architektuře. Ve Střední Evropě se objevuje od 60. let 19. století jako dekorativní sloh veřejných budov a pak i městských obytných domů a v rozvolněné podobě se vracel i během 20. století. Také v malířství a v hudbě se umělci, kteří hledali nějaký nový a pevnější řád, označují jako „neoklasičtí“.
- Neoklassizismus (oder Neuklassizismus) wird in der deutschsprachigen Kunstgeschichte der letzte formal einheitliche Kunst- und Architekturstil des Historismus im frühen 20. Jahrhundert im deutschsprachigen Kulturraum genannt. Der eklektizistische Stil gilt gleichzeitig als Beginn der Moderne. Für den Architekturstil der 1930er Jahre wird auch der Begriff modernistischer Klassizismus verwendet.
- Neoclassicism (from Greek "neos"-νέος, Latin "classicus" and Greek "ismos"-ισμός) is the name given to Western movements in the decorative and visual arts, literature, theatre, music, and architecture that draw inspiration from the "classical" art and culture of Ancient Greece or Ancient Rome. The main Neoclassical movement coincided with the 18th century Age of Enlightenment, and continued into the early 19th century, latterly competing with Romanticism.
- El término Neoclasicismo surgió en el siglo XVIII para denominar de forma peyorativa al movimiento estético que venía a reflejar en las artes los principios intelectuales de la Ilustración, que desde mediados del siglo XVIII se venían produciendo en la filosofía, y que consecuentemente se habían transmitido a todos los ámbitos de la cultura. Sin embargo después de la caída de Napoleón los artistas no tardaron en cambiar sus ideas hacia el Romanticismo y el Neoclasicismo fue abandonado.
- Le néoclassicisme est un mouvement artistique qui s'est développé dans la peinture, la sculpture, et l'architecture entre 1750 et 1830 environ. Contrairement au romantisme il sacrifie les couleurs pour la perfection de la ligne.
- Neoclassicismo è il nome dato ad un movimento culturale sviluppatosi in Europa e in America tra il XVIII ed il XIX secolo. Il neoclassicismo fu variamente caratterizzato ma ben riconoscibile nelle varie arti, nella letteratura, in campo teatrale, musicale e nell’architettura e arti visive.
- 新古典主義（しんこてんしゅぎ）とは、18世紀後半以降、フランスで見られた古代ギリシア・ローマ（古典古代）への回帰運動を指して使われるようになった言葉である。他のヨーロッパの国でも同様の傾向に対して使われる。当時は専ら真の様式とのみ呼ばれた。
- 신고전주의는 18세기 말 프랑스를 중심으로 유럽에서 발전한 미술 사조다.
- Neoclassicisme is een stroming in de kunst waarin opnieuw de vermeende puurheid van de klassieken werd nagestreefd. Men richtte zich dus op de kunst van de oude Grieken en Romeinen. Het gaat om kunst die aan het einde van de 18e eeuw en het begin van de 19e eeuw werd gemaakt. Waar de grens tussen classicisme en neoclassicisme ligt, is niet altijd even duidelijk. In verschillende landen bestaan er verschillende tradities rondom deze naamgeving.
- Neoklasycyzm (neo- + klasycyzm – łac. classicus ‘pierwszorzędny’) – zespół różnorodnych tendencji w sztuce, literaturze, muzyce i architekturze nawiązujących do nurtu klasycystycznego, renesansu lub baroku, pojawiających się na przestrzeni wieków XIX i XX.
- O Neoclassicismo foi um movimento cultural nascido na Europa em meados do século XVIII, que teve larga influência em toda a arte e cultura do ocidente até meados do século XIX. Teve como base os ideais do Iluminismo e um renovado interesse pela cultura da Antiguidade clássica, advogando os princípios da moderação, equilíbrio e idealismo como uma reação contra os excessos decorativistas e dramáticos do Barroco e Rococó.
- Неоклассици́зм — термин, применяемый в российском искусствоведении для обозначения художественных явлений последней трети XIX и XX веков, которым присуще обращение к традициям искусства античности, искусства эпохи Возрождения или классицизма (в музыке — также и эпохи барокко). В зарубежном искусствоведении неоклассицизмом называют классицизм в архитектуре и изобразительном искусстве второй половины XVIII — первой трети XIX веков, в отличие от классицизма более раннего периода.
- Nyklassicism (nyantik) var den mest betydelsefulla stilen inom konst och arkitektur i Europa och Nordamerika från cirka 1750 till 1820. Nyklassicismen, neoklassicism, inspirerades av grekisk-romerska former, känslolägen och ideal. Stilen var inte bara en reaktion mot rokokon utan hade också en politisk sida i Frankrike och Amerika, där anspelningarna på de "demokratiska" styrena i Grekland och i den romerska republiken sågs som stöd för de revolutionära regeringarna i Frankrike och Amerika.
- Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і лат. classicus — зразковий) — загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19—20 ст. , які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого». В архітектурі неокласицизм виявився на початку. 20 ст. як реакція проти декоративних надмірностей і конструктивних невизначеностей модерну (П. Андреєв, М. Верьовкін — в Україні, І.
- Tân cổ điển là tên của một trào lưu nghệ thuật trang trí, nghệ thuật thị giác, văn học, âm nhạc và kiến trúc lấy cảm hứng từ văn hóa và nghệ thuật cổ điển phương Tây. Trào lưu này thống trị bắc Âu từ giữa thế kỷ 18 tới cuối thế kỷ 19. Tân cổ điển trong văn hóa, nghệ thuật và kiến trúc, phát triển như một lời đáp trả đối với Rococo, một trào lưu được cho là quá lố và nông cạn.
- 新古典主義（英語：Neoclassicism），是一種新的復古運動。興起於18世紀的羅馬，並迅速在歐美地區擴展的藝術運動，影响了装饰艺术、建筑、绘画、文学、戏剧和音乐等众多领域。新古典主義，一方面起於對巴洛克（Baroque）和洛可可（Rococo）藝術的反動，另一方面則是希望以重振古希臘、古羅馬的藝術為信念(亦即反對華麗的裝飾，儘量以儉樸的風格為主)。新古典主義的藝術家刻意從風格與題材模仿古代藝術，並且知曉所模仿的內容為何。
|
