| dbpprop:abstract
|
- Neo-progressive rock (or often shortened to neo-prog, not to be confused with the significantly more modern New prog) is a sub-genre of progressive rock, developed in the UK and popular in the 1980s, although it lives on today In the book "The Progressive Rock Files", author Jerry Lucky dedicates a chapter on Neo-progressive rock with the title "A Neo Beginning!", stating that this sub-genre "surfaced in late 1981, bearing testimony to the lasting values of this musical form" of progressive rock, but distinguishing it from this main genre by going on to say that "Sure the sound was a bit different.... a little more bite, a little more eighties". Later in the same book, Jerry Lucky suggested that this sub-genre of Progressive Rock peaked in the mid-1980s: "As 1984 dawned all of the British neo-progressive rock bands release material. Marillion's second Fugazi, Pallas' The Sentinel, Pendragon's Fly High Fall Far, Twelfth Night's Art and Illusion, Solstice's Silent Dance, and plenty of others including records from Haze Ce'st La Vie, Craft, Mach One Lost For Words, BJH Victims of Circumstance, The Enid The Spell, and others" Neo-progressive rock is characterized by deeply emotional content, often delivered via dramatic lyrics and a generous use of imagery and theatricality on-stage. The music is mostly the product of careful composition, relying less heavily on improvised jamming. The subgenre relies very much on clean, melodic & emotional electric guitar solos, combined with keyboards. The main musical influences on the neo-prog genre are Genesis, Yes, Camel, and Pink Floyd. Early neo-prog was marked by sophisticated lyrics and often dark themes. While the accessibility of neo-prog by the mainstream is debatable, the form did generally seem more radio-friendly, with shorter tracks, than earlier progressive rock. Nonetheless, neo-prog never achieved the heights of popular success that bands like Pink Floyd did. The early notable neo-prog albums included Fact and Fiction (1982) by Twelfth Night, Script for a Jester's Tear (1983) by Marillion, The Wake (1985) by IQ, and The Sentinel (1984) by Pallas. Marillion is almost certainly the most popular neo-prog band, peaking in popularity with their albums Misplaced Childhood (1985) and Clutching at Straws (1987). Following this peak, neo-prog declined as a mainstream genre, although these three pioneering bands are still active as of 2009, and several newer groups have worked in the same space in the 1990s and 2000s. By some fans of progressive rock, neo-prog is criticised for lacking originality compared to other progressive rock - even by such artists as Robert John Godfrey of The Enid, whose own band has sometimes been promoted by neo-prog fans. Despite criticisms, neo-prog still draws a significant fan base and albums are consistently released. One of the biggest labels for neo prog is InsideOut Music . According to the Progressive Archives website, the most popular neo prog artists are Marillion, IQ, Arena and Pendragon. News about neo progressive rock bands is given regularly on The Dutch Progressive Rock website .
- Der Neo-Prog ist eine Stilrichtung der Rockmusik, die zu Beginn der 1980er Jahre als zweite Welle des Progressive Rock begründet wurde und sich stark an dessen musikalische Elemente anlehnte.
- El rock neoprogresivo (a veces acortado a neo-prog) es un género musical derivado del rock progresivo que alcanzó su auge en la década de 1980. Se caracteriza por sus emocionales composiciones transmitidas mediante letras oscuras y una cuidada teatralidad en el escenario. Al contrario que el rock progresivo tradicional, el neo-prog se concentra más en la composición que en la improvisación, dotando a sus canciones de solos de guitarra melódicos y limpios y con envolventes y modernas partes de teclado. Las máximas influencias en los artistas de rock neoprogresivo son Genesis, Yes y Pink Floyd. El neo-prog es más accesible para el gran público que el rock progresivo debido a sus canciones más cortas, aunque no alcanzó las altas cotas comerciales que bandas como Pink Floyd o Yes alcanzaron en los '70. Sin embargo, Marillion es quizás la banda más importante del género, cuyos discos Misplaced Childhood y Clutching at Straws alcanzaron altos puestos en las listas de éxitos. Otras bandas como IQ, Pendragon, Pallas, Jadis o Arena también consiguieron buenas ventas en esta época. Después de alcanzar esta cumbre, el neo-prog se hundió en la corriente underground. Este género es a menudo criticado por muchos fans del rock progresivo debido a su falta de originalidad y a su predisposición al mercado musical. A pesar de esta polémica, el neo-prog aún posee una buena base de fans, y varias formaciones permanecen activas hoy en día, gracias en parte al sello discográfico InsideOut Music, promotor de muchos trabajos progresivos en la década de 1990 y en el nuevo siglo.
- Le rock néo-progressif, très souvent raccourci en néo-prog, est un courant musical apparu et popularisé au début des années 80. C'est un sous-genre du rock progressif, dont il est issu.
- A neo-progresszív rock (gyakran csak neo-prog) a progresszív rockzene egyik válfaja, amely az 1980-as években alakult ki és érte el népszerűsége csúcsát. Jellemző a műfajra a érzelmesség, a drámaiság és a színpadiasság. A zene központjában sok esetben a billentyűs hangszerek állnak és olyan együttesek hatásai érezhetőek benne, mint a Genesis, a Yes, a Camel, a Toto vagy a Pink Floyd. A műfaj legismertebb együttesei: Marillion, Pendragon, IQ, Pallas, stb.
- Neoprogressive o new progressive (abbreviato anche in Neo-prog) è il nome di un genere e di un movimento musicale sviluppatisi negli anni '80 e orientati al revival del rock progressivo degli anni '70. L'espressione new progressive iniziò a diffondersi alla metà degli anni '80, con riferimento a gruppi come Marillion, Pendragon, IQ, Pallas e altri.
- Rock neoprogresywny (ang. neo-progressive rock; lub neo-prog) - styl muzyki rockowej powstały w początkach lat 80. XX wieku na bazie nostalgii za oryginalną falą rocka progresywnego. Muzycy reprezentujący rock neoprogresywny sięgnęli do doświadczeń grup rocka symfonicznego z lat 70. , adaptując większość cech tamtej muzyki (złożoność harmoniczna i rytmiczna, teatralność wykonania, fantasmagoryczne lub filozoficzne teksty) i łącząc je z rozwiązaniami brzmieniowymi i bardziej elektronicznym instrumentarium typowymi dla nowej fali. Do prekursorów stylu należeli Marillion i IQ. Z czasem do stylu neo-prog zaczęto zaliczać powracających na scenę muzyków i grupy rocka progresywnego, szczególnie te, które przejęły elementy stylu nowej fali. W chwili obecnej definicja tego stylu obejmuje większość nowo powstałych grup wykonujących muzykę odwołującą się do klasycznych odmian rocka progresywnego; często zalicza się do niego również powstały pod koniec lat 80. styl nazwany metalem progresywnym.
- O rock neoprogressivo (também neo progressivo ou simplesmente neo prog) é um subgênero do rock progressivo, que surgiu na década de 80, renascido após a queda do movimento do rock progressivo clássico, na década de 70. Nesse gênero, dentre as bandas mais famosas encontram-se Marillion, IQ, Arena e Pallas. O estilo é um esforço em fundir estruturas musicais complexas, sons do rock progressivo dos anos 1970 e a música popular na década de 1980. O Genesis tem sido uma influência particularmente importante e recorrente para as bandas do gênero. O início do rock neoprogressivo foi marcado pelas letras sofisticadas e pelos temas obscuros. Enquanto a assessibilidade do gênero na mídia é discutível, suas canções eram mais comerciais e assessíveis que o rock progressivo anterior. Apesar disso, as bandas de neo prog nunca atingiram o sucesso que bandas como o Yes atingiram em sua época.
- Нео-прог (англ. neo-progressive, neo-prog) - стиль рок-музыки, появившийся в самом конце 70-х годов.
- Неопрогресивний рок (або скорочено, «неопрог», «неопрогресив») є субжанром прогресивного року, який отримав розвиток та став популярним у 1980-х роках під сильним впливом та захопленням творчістю гуртів симфонічного та прогресивного року 1970-х років. На питання, коли неопрогресивний рок посів своє місце серед жанрів, дехто відповідає, що це був альбом «Script for a Jester's Tear» (1983) гурту Marillion. Інші стверджують, що все почалося з гурту Twelfth Night на початку 1980-х років. В той же час навіть вважають, що на розвиток жанру сильно вплинув альбом «A Trick of the Tail» зі своїм типовим звучанням для гуртів неопрогресивного року. До найбільш впливових на жанр альбомів в перехідний період до початку 1980-х років можна віднести «Spectral Mornings» Стіва Геккетта (Steve Hackett, 1979), «Wind & Wuthering» (1976), «And Then There Were Three» (1978), «Seconds Out» (1978) від Genesis, «Saga», всі альбоми Camel починаючи з «Breathless» (1978) до «The Single Factor» (1982), та деякі альбоми Eloy, особливо «Silent Cries and Mighty Echoes» (1979). Неопрогресивний рок характеризується глибоким емоційним змістом, що часто вдається до драматичної лірики та сценічних образів. Музика є здебільшого результатом ретельно продуманої композиції, що не спирається так сильно на імпровізаційну гру. Цей субжанр покладається багато в чому на чисті мелодійні сольні партії електрогітар в комбінації з сучасною, соковитою, барвистою та атмосферичною грою клавішних інструментів. Головними чинникам музичного впливу на жанр неопрогресивного року були такі гурти як Genesis, Yes, Camel та Pink Floyd. Протягом 1980-х років стиль неопрогресивної музики несподівано зміг не потрапити під вплив «нової хвилі», що тоді була домінуючим напрямком. Багато гуртів, на кого вплинули класичні симфонічні гурти 1970-х, прагнули залучити нові музичні технології, зокрема цифрові синтезатори та інші пристрої, що могли видавати нові незвичайні звуки, створюючи прогресивний рок, який був свіжим і, водночас, таким, що все ще характеризувався особливостями класичної ери симфонічного прогресивного року. Оскільки популярна музика стала просоченою звуками «нової хвилі», характерної для початку 1980-х р. , то неопрогресивний рок у 1990-х роках йшов далі до більш витонченої форми, яка, схоже, повертається більше до основних витоків прогресивного року композиційно, в той же час намагаючись не регресувати до «зношених» тем. Неопрогресивний рок часто приймав більш важкі форми, ніж більшість класичних симфонічних гуртів за весь час свого розвитку (наприклад, гурт Arena, який має багато стільки ж спільного як з прогресивним металом, так і з неопрогресивним роком). На теперішній час одними з найпотужніших видавців неопрогресивного року є «InsideOut Music» та «ProgRock Records». Згідно даних сайту www. progarchives. com найбільш популярними неопрогресивними гуртами за останній час вважають Marillion, IQ, Arena та Pendragon. В Україні також є виконавці неопрогресивного року високого ґатунку. Останнім часом стали помітними проекти Karfagen, Hoggwash, Sunchild, які створив український сучасний композитор та мультиінструменталіст з Харкова Антон Калугін.
|
| rdfs:comment
|
- Der Neo-Prog ist eine Stilrichtung der Rockmusik, die zu Beginn der 1980er Jahre als zweite Welle des Progressive Rock begründet wurde und sich stark an dessen musikalische Elemente anlehnte.
- El rock neoprogresivo (a veces acortado a neo-prog) es un género musical derivado del rock progresivo que alcanzó su auge en la década de 1980. Se caracteriza por sus emocionales composiciones transmitidas mediante letras oscuras y una cuidada teatralidad en el escenario.
- Le rock néo-progressif, très souvent raccourci en néo-prog, est un courant musical apparu et popularisé au début des années 80. C'est un sous-genre du rock progressif, dont il est issu.
- A neo-progresszív rock (gyakran csak neo-prog) a progresszív rockzene egyik válfaja, amely az 1980-as években alakult ki és érte el népszerűsége csúcsát. Jellemző a műfajra a érzelmesség, a drámaiság és a színpadiasság. A zene központjában sok esetben a billentyűs hangszerek állnak és olyan együttesek hatásai érezhetőek benne, mint a Genesis, a Yes, a Camel, a Toto vagy a Pink Floyd. A műfaj legismertebb együttesei: Marillion, Pendragon, IQ, Pallas, stb.
- Neoprogressive o new progressive (abbreviato anche in Neo-prog) è il nome di un genere e di un movimento musicale sviluppatisi negli anni '80 e orientati al revival del rock progressivo degli anni '70. L'espressione new progressive iniziò a diffondersi alla metà degli anni '80, con riferimento a gruppi come Marillion, Pendragon, IQ, Pallas e altri.
- Rock neoprogresywny (ang. neo-progressive rock; lub neo-prog) - styl muzyki rockowej powstały w początkach lat 80. XX wieku na bazie nostalgii za oryginalną falą rocka progresywnego. Muzycy reprezentujący rock neoprogresywny sięgnęli do doświadczeń grup rocka symfonicznego z lat 70.
- O rock neoprogressivo (também neo progressivo ou simplesmente neo prog) é um subgênero do rock progressivo, que surgiu na década de 80, renascido após a queda do movimento do rock progressivo clássico, na década de 70. Nesse gênero, dentre as bandas mais famosas encontram-se Marillion, IQ, Arena e Pallas. O estilo é um esforço em fundir estruturas musicais complexas, sons do rock progressivo dos anos 1970 e a música popular na década de 1980.
- Нео-прог (англ. neo-progressive, neo-prog) - стиль рок-музыки, появившийся в самом конце 70-х годов.
- Неопрогресивний рок (або скорочено, «неопрог», «неопрогресив») є субжанром прогресивного року, який отримав розвиток та став популярним у 1980-х роках під сильним впливом та захопленням творчістю гуртів симфонічного та прогресивного року 1970-х років.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
