| dbpedia-owl:abstract
|
- Un monjo o monge (forma antiga i actualment del Sud del país) és una persona consagrada a la religió cristiana que ha fet vots solemnes i públics de castedat, obediència i pobresa, a més d'altres que pot demanar cada orde monàstic. A diferència del capellà i d'altres membres del clergat, viu en comunitat a un monestir o abadia seguint la regla del seu orde. Treballa al mateix monestir, tot i que hi ha ordes monàstics que fan activitats missioneres i d'apostolat i treballen amb els habitants de ciutats o zones de religió no cristiana. Els monjos depenen del seu superior (prior o abat) per al dia a dia i no del bisbe, ja que els monestirs solen ésser autònoms. En els ordes monàstics femenins, però, la superior de la comunitat sol tenir una dependència d'un superior d'un monestir masculí del mateix orde, que té la direcció espiritual de la comunitat femenina, o del bisbe. Només el Papa pot aprovar o dissoldre els diferents ordes, segons l'estil de vida proposat s'adigui o no amb la teologia oficial, l'esperit de la regla original i les necessitats de l'Església. Els monjos més coneguts històricament han estat els benedictins, cistercencs i cartoixans.
- Mnich (lat. monachus, z řec. μοναχός monachos - osamocený) je muž praktikující náboženskou formu života, podřízenou konkrétnímu náboženskému cíli. Cvičí mysl a tělo podle svého náboženství; a to činí buď sám nebo s ostatními lidmi podobného zaměření, zatímco udržuje odstup od lidí, kteří toto zaměření nesdílejí.
- Der Begriff Mönchtum bezeichnet die Gesamtheit der von Mönchen und Nonnen praktizierten religiös geprägten Lebensformen. Das Mönchtum ist eine von asketischen Idealen bestimmte Lebensweise, um in Abkehr von der Welt den weltlichen Zielen zu entsagen und das eigene Leben einem spirituellen Ziel zu widmen. Das Mönchtum existiert in verschiedenen Religionen, so vor allem im Buddhismus und im Christentum, ferner im Hinduismus und im Daoismus.
- A monk (from Greek: μοναχός, monachos, "single, solitary") is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serve the other living beings or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy. In the Greek language the term can apply to women; but in modern English it is in use only for men, while nun is used for female monastics. Although the term monachos (“monk”) is of Christian origin, in the English language it tends to be used analogously or loosely also for both male and female ascetics from other religious or philosophical backgrounds. The term monk is generic and in some religious or philosophical traditions it therefore may be considered interchangeable with other terms such as ascetic. However, being generic, it is not interchangeable with terms that denote particular kinds of monk, such as cenobite, hermit, anchorite, hesychast, solitary.
- El monacato (del griego monachos, persona solitaria) es la adopción de un estilo de vida más o menos ascético dedicado a una religión y sujeto a determinadas reglas en común. En varias religiones se encuentran formas de vida monásticas, aunque sus características varían enormemente entre ellas: budismo, cristianismo, taoísmo, shintoismo, hinduismo e islamismo. Al miembro de una comunidad que lleva una vida monástica se lo denomina monje o monja Se rigen por las reglas características de la orden religiosa a la que pertenecen y llevan una vida de oración y contemplación. Algunos viven como ermitaños y otros en comunidad, a la que se llama monasterio. El monacato cristiano surge en Egipto, entre los siglos III y IV, con san Pablo Ermitaño y san Antonio Abad (considerados los primeros monjes cristianos), dando lugar a las primeras comunidades de "solitarios" en la Tebaida, quienes renunciaban al mundo material con el fin de seguir una vida de ascetismo y contemplación, orientada hacia las realidades divinas. Los cristianos de Egipto asumieron el monaquismo con tanto entusiasmo que el emperador Valente tuvo que limitar el número de hombres que podría convertirse en monjes. En su origen el monacato era "eremítico", después los monjes se fueron agrupando en comunidades, y fue san Pacomio quien redactó la primera regla para cenobitas, cuando los monjes comenzaron a reunirse en monasterios. El monasticismo fue exportado de Egipto al resto del mundo cristiano. A partir del siglo V se difundió en Occidente, uno de los aportes más ricos de la Edad Media. Teniendo gran repercusión la Regla de san Benito. En la Iglesia católica, los monjes están agrupados en lo que se conoce como clero regular, y pertenecen a órdenes monásticas, en oposición al clero secular o seglar. La reforma protestante suprimió el monacato, aunque en la Iglesia Anglicana se revivieron, comenzando en el siglo XIX, los monacatosbenedictino, franciscano, cisterciense y dominicos, entre otros. En la Iglesia Ortodoxa también hay una gran tradición monástica, en la que todos sus monasterios siguen la regla de san Basilio. El conjunto de monasterios del Monte Athos son la representación más famosa del monacato ortodoxo.
- Munkki on eri uskontokuntien tapaperinteessä mies, joka viettää tiukan uskonnollista ja askeettista elämää usein saman elämäntavan valinneiden ihmisten yhteisössä, luostarissa. Sana tulee kreikan sanasta monakhos (μοναχός), joka käännetään yleensä yksinäiseksi henkilöksi, joko mieheksi tai naiseksi. Sana otettiin käyttöön kuvaamaan egyptiläisiä miehiä ja naisia, jotka 200-luvulla vetäytyivät yksinäisyyteen Nitrian autiomaahan omistautuakseen täysin uskonnolliseen elämään. Munkin naispuolinen vastine on nunna.
- Le monachisme est l'état et le mode de vie de personnes qui ont prononcé des vœux de religion, et font partie d’un ordre dont les membres vivent sous une règle commune, séparés du monde, les moines (moniales au féminin). Le mot vient du grec ancien monos qui signifie « solitaire » et plus particulièrement « célibataire ». La première institution connue du monachisme est celle du bouddhisme theravada, il y a vingt-cinq siècles. Dans le bouddhisme, le monachisme est l'un des trois refuges, particulièrement propice à la méditation qui constitue le cœur de la pratique. Dans le christianisme, selon la tradition, le monachisme apparaît autour de saint Pacôme, vers 329 en Égypte, à deux pas de Nag Hammadi. Avec la persécution de Dioclétien en 306, nombreux avaient été les Alexandrins à se réfugier dans le désert. Même si elle diffère nettement de la vision chrétienne du monachisme, l'Égypte ancienne connut une tradition de reclus autour du temple de Sérapis. La naissance du monachisme chrétien en Égypte se situerait donc dans la continuité d'une tradition locale d'ascèse.
- 修道士（しゅうどうし）というキリスト教用語には二つの語義・概念がある。ただし二つの概念は排他的概念ではなく包含関係にある（「1」の語義が「2」の語義より広義）。 修道誓願を立て禁欲的な信仰生活をする人、ことに男性のこと。女性の場合は「修道女」という。西方教会では修道会に所属し、誓願と会の規則にしたがって生活する人々のこと。カトリック教会では修道者ともいい、聖公会では修士と呼ばれる。他方、修道会制度を持たない正教会・東方諸教会では、修道誓願をたて剪髪式を経て、多くの場合修道院で生活を送る人のこと。独身を保つ。 上述の、カトリックの修道者のうち、および正教会・東方教会で修道誓願した者の中で、助祭（輔祭）叙階（叙聖）を受けないもののこと。英語圏および日本における西方教会では男性の場合は「ブラザー」・女性の場合は「シスター」と呼ばれる。女性は助祭や司祭にならないため、基本的にこの範疇に入る（スールとも）。カトリックでは修道会の中で司祭会員、修道士会員という名称で区別されることがある。
- 수사는 로마 가톨릭, 성공회, 정교회등의 일부 기독교 교회들에서 세속을 멀리하고 금욕적인 신앙 생활을 하는 남성 수도자를 가리킨다. 여성의 경우는 수녀를 가리킨다. 수도자(修道者) 또는 수도사라고도 부른다. 서방 교회에서는 수도회에 입회하여 수도회의 규칙에 따라 생활하는 사람을 가리키며, 수도회 제도를 가지고 있지 않은 동방 교회에서는 수도 서원을 한 사람을 일컫는다. 로마 가톨릭의 수사는 두 가지로 구별하는데, 신품성사를 받은 수사는 성직수사(수도사제 혹은 수사신부), 신품성사를 받지 않은 수사를 평수사라고 부른다. 성공회에도 수사와 수녀가 있는데, 이는 옥스퍼드 운동으로 종교개혁때 없어졌던 수도원운동이 부흥하면서부터이다.
- Het woord monnik komt van het Griekse μοναχος (monachos), dat 'eenzaam' betekent en het woord μονος . Met de aanduiding monnik wordt iemand bedoeld die vanuit religieuze overtuiging afziet van het stichten van een gezin en die voor een speciale levensinvulling kiest. Monniken wonen dikwijls bij elkaar in een klooster of abdij, waar ze een speciale dagindeling hebben die helemaal gewijd is aan oefening in en beoefening van hun religie. Er bestaan echter ook tradities waar de monniken niet bij elkaar wonen en een actief bestaan hebben in de samenleving, vaak zijn deze werkzaam in gezondheidszorg, maatschappelijk werk of onderwijs. Veel ziekenhuizen zijn gesticht door nonnen of monniken. Vandaag de dag worden verpleegkundigen in Nederland nog vaak 'zuster' of 'broeder' genoemd: een verwijzing naar deze vroegere tijden.
- Se også Munk (fugl). religionsstubbDenne religionsrelaterte artikkelen er dessverre kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på . En munk (fra gresk monos, «alene») er en mann som har avgitt et løfte om å vie sitt liv til sin religion innenfor spesielle rammer. Munker finnes innenfor flere religioner, men uttrykket brukes spesielt mye innen kristendom og buddhisme, og tildels innen hinduisme og andre religioner. Ordet, i den greske formen monakhos, ble opprinnelig brukt om kristne eremitter som viet seg til Gud.
- Zakon mniszy, zakon kontemplacyjny (z gr. μοναχός monachos – samotnik, z łac. contemplare - wpatrywać się) – katolicka i prawosławna forma życia zakonnego, polegająca w pierwotnej wersji na całkowitym odcięciu się od świata zewnętrznego i życie w całkowitym odosobnieniu lub w nielicznej zamkniętej wspólnocie, poświęcone prawie wyłącznie modlitwie i kontemplacji Boga. Początkowo życie mnisze wiązało się z formą pustelniczą. Najstarsze ośrodki życia pustelniczego powstały w ramach Kościoła Koptyjskiego w Egipcie. Ekspansja i rozwój tej formy życia doprowadził do powstania pierwszych wspólnot zakonnych w Europie. Większość zakonów w Kościele Prawosławnym ma charakter mniszy, natomiast w Kościele katolickim istnieją także inne rodzaje zakonów bardziej nastawionych na działalność zewnętrzną. W protestantyzmie zakony mnisze nie występują wcale.
- Monge é uma pessoa devotada à vida monástica e clausural. A tradição monástica está presente em várias religiões do mundo: budismo, jainismo, taoísmo, lamaísmo, cristianismo e anglicanismo são algumas das que têm seguidores que adoptam a vida monástica.
- Мона́х (греч. μοναχός — одиночный, единичный), жен. мона́хиня — обычно — член религиозной общины, в соответствии с обетом ведущий аскетическую жизнь либо в рамках монашеской общины, либо в одиночестве, отшельничестве. Монахи проживают в монастырях (обителях), пу́стынях, лаврах. Институт монашества характерен для различных направлений христианства, индуизма и буддизма. Иногда к монахам причисляют и дервишей — но это спорно, поскольку есть формальные отличия — дервиши могли жениться, могли жить в своих домах и жить своей собственной жизнью http://www. atamanhotel. com/rs/dervishes. html. Появились монахи в середине 1 тыс. до н. э. в буддизме, с III века н. э. монашество появилось и в христианстве (монахов нет только в протестантизме). Традиция считает основателями христианского монашества египетских подвижников святых Антония Великого и Пахомия. Основателями русского монашества считаются преподобные Антоний и Феодосий Печерские, создавшие в XI в. Киево-Печерский монастырь.
- Munk är en man som av religiösa skäl för en asketisk livsstil. Den kvinnliga motsvarigheten är nunna. Termen munk används främst om medlemmar i ett kristet kloster (munkorden) eller en buddhistisk sangha. Shaolin är buddhistiska munkar som räknar sitt ursprung till Indien. De är förknippade med självförsvar, meditation och den kampsport som numera kallas Kung Fu.
- Черне́ць, черни́ця, ченці́, черне́цтво (від носіння чорного одягу), також монах, монашка — зазвичай особа з релігійної спільноти, яка відповідно до обіцянки (обітниці) веде аскетичне життя або в рамках чернечого згромадження, або на самоті. Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства. Чернець і священик — два різних поняття. Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і отже свідомо обмежує себе, з певною метою, наприклад щоб досягти певного розвитку (просвітлення). В християнстві першими ченцями були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми і заради цього уходили від світського життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти ченців. Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці в середині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті, як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла (Добро|добра і зла). Ченців немає тільки в протестантизмі. Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого і Феодора Студита. Що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії. Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирської влади, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією. І мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат. Завдання особистого порятунку душі зливалося у ченців із загальноцерковним завданнями (і соціальними). Відхід ченців від світського, відмова від цінностей світського життя, прийняття тимчасових або постійних обітниць цнотливості, жебрацтва і слухняності поєднувалися з прагненням впливати на світ своїм прикладом. У Західній Європі чернецтво поширилося з IV століття. Популярністю користувалися бенедиктинці. Клюнійська реформа у X-XI століттях зміцнила зв'язок чернецтва з папством, сприяла посиленню папської влади. І значною мірою підпорядкувала життя і діяльність католицького духовенства принципам чернецтва. Злиття ідей чернецтва з місією кліру втілилася в інституті статутних каноніків (canonici regolari), які поєднували священицький стан з прийняттям чернечих обітів. Найважливішим напрямком в Католицькій Церкві стали з XIII ст. жебручі Ордени, які займали панівне становище до початку Контрреформації. Їх відтіснили єзуїти і різні чернечі конгрегації. У сучасному світі налічується 213917 католицьких ченців, з них 149176 ченці в Священстві, і 908158 черниць різних чернечих об'єднань. Ченцем не можна назвати будь-якого чоловіка (і будь-яку жінку), які маючи фізичну і психічну можливість вступати у шлюб та статеві стосунки, заводити сім'ю і дітей, які не роблять цього, виходячи з якихось міркувань, або з-за хвороби. Наприклад, в католицькому християнстві ченці беруть письмово присягу, і приймають обітницю не тільки пов'язану з зазнеченим вище обмеженням. Перед тим, беруть благословення від батьків, рекомендацію парафіяльних священиків, екзаменують покликання до чернецького стану тощо. Згадані обмеження справжніх ченців є елементом їхнього життя, але не метою. Ченці намагаються вести ангелоподібний спосіб життя, свідчити про Небо живучи в тілі на Землі.
- 修士，也稱修道士，是天主教對於男性修行者的稱呼，但並不屬於神職人員。除了以擔任神職人員為目標的一般修士之外，另有終身不做神父、專事修道的終身修士。
- A monk is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serve the other living beings or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy. In the Greek language the term can apply to women; but in modern English it is mainly in use only for men, while nun is typically used for female monastics. Although the term monachos ("monk") is of Christian origin, in the English language it tends to be used analogously or loosely also for both male and female ascetics from other religious or philosophical backgrounds. The term monk is generic and in some religious or philosophical traditions it therefore may be considered interchangeable with other terms such as ascetic. However, being generic, it is not interchangeable with terms that denote particular kinds of monk, such as friar, cenobite, hermit, anchorite, hesychast, solitary.
- A monk is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serve the other living beings or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy. In the Greek language the term can apply to women, but in modern English it is mainly in use for men. Meanwhile nun is typically used for female monastics. Although the term monachos ("monk") is of Christian origin, in the English language it tends to be used analogously or loosely also for both male and female ascetics from other religious or philosophical backgrounds. The term monk is generic and in some religious or philosophical traditions it therefore may be considered interchangeable with other terms such as ascetic. However, being generic, it is not interchangeable with terms that denote particular kinds of monk, such as friar, cenobite, hermit, anchorite, hesychast, solitary.
- A monk is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serving all other living beings, or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy. In the Greek language the term can apply to women, but in modern English it is mainly in use for men. Meanwhile, nun is typically used for female monastics. Although the term monachos ("monk") is of Christian origin, in the English language it tends to be used analogously or loosely also for both male and female ascetics from other religious or philosophical backgrounds. The term monk is generic and in some religious or philosophical traditions it therefore may be considered interchangeable with other terms such as ascetic. However, being generic, it is not interchangeable with terms that denote particular kinds of monk, such as friar, cenobite, hermit, anchorite, hesychast, solitary.
|
| rdfs:comment
|
- Un monjo o monge (forma antiga i actualment del Sud del país) és una persona consagrada a la religió cristiana que ha fet vots solemnes i públics de castedat, obediència i pobresa, a més d'altres que pot demanar cada orde monàstic. A diferència del capellà i d'altres membres del clergat, viu en comunitat a un monestir o abadia seguint la regla del seu orde.
- Mnich (lat. monachus, z řec. μοναχός monachos - osamocený) je muž praktikující náboženskou formu života, podřízenou konkrétnímu náboženskému cíli. Cvičí mysl a tělo podle svého náboženství; a to činí buď sám nebo s ostatními lidmi podobného zaměření, zatímco udržuje odstup od lidí, kteří toto zaměření nesdílejí.
- Der Begriff Mönchtum bezeichnet die Gesamtheit der von Mönchen und Nonnen praktizierten religiös geprägten Lebensformen. Das Mönchtum ist eine von asketischen Idealen bestimmte Lebensweise, um in Abkehr von der Welt den weltlichen Zielen zu entsagen und das eigene Leben einem spirituellen Ziel zu widmen. Das Mönchtum existiert in verschiedenen Religionen, so vor allem im Buddhismus und im Christentum, ferner im Hinduismus und im Daoismus.
- A monk (from Greek: μοναχός, monachos, "single, solitary") is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serve the other living beings or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy.
- El monacato (del griego monachos, persona solitaria) es la adopción de un estilo de vida más o menos ascético dedicado a una religión y sujeto a determinadas reglas en común. En varias religiones se encuentran formas de vida monásticas, aunque sus características varían enormemente entre ellas: budismo, cristianismo, taoísmo, shintoismo, hinduismo e islamismo.
- Munkki on eri uskontokuntien tapaperinteessä mies, joka viettää tiukan uskonnollista ja askeettista elämää usein saman elämäntavan valinneiden ihmisten yhteisössä, luostarissa. Sana tulee kreikan sanasta monakhos (μοναχός), joka käännetään yleensä yksinäiseksi henkilöksi, joko mieheksi tai naiseksi. Sana otettiin käyttöön kuvaamaan egyptiläisiä miehiä ja naisia, jotka 200-luvulla vetäytyivät yksinäisyyteen Nitrian autiomaahan omistautuakseen täysin uskonnolliseen elämään.
- Le monachisme est l'état et le mode de vie de personnes qui ont prononcé des vœux de religion, et font partie d’un ordre dont les membres vivent sous une règle commune, séparés du monde, les moines (moniales au féminin). Le mot vient du grec ancien monos qui signifie « solitaire » et plus particulièrement « célibataire ». La première institution connue du monachisme est celle du bouddhisme theravada, il y a vingt-cinq siècles.
- 修道士（しゅうどうし）というキリスト教用語には二つの語義・概念がある。ただし二つの概念は排他的概念ではなく包含関係にある（「1」の語義が「2」の語義より広義）。 修道誓願を立て禁欲的な信仰生活をする人、ことに男性のこと。女性の場合は「修道女」という。西方教会では修道会に所属し、誓願と会の規則にしたがって生活する人々のこと。カトリック教会では修道者ともいい、聖公会では修士と呼ばれる。他方、修道会制度を持たない正教会・東方諸教会では、修道誓願をたて剪髪式を経て、多くの場合修道院で生活を送る人のこと。独身を保つ。 上述の、カトリックの修道者のうち、および正教会・東方教会で修道誓願した者の中で、助祭（輔祭）叙階（叙聖）を受けないもののこと。英語圏および日本における西方教会では男性の場合は「ブラザー」・女性の場合は「シスター」と呼ばれる。女性は助祭や司祭にならないため、基本的にこの範疇に入る（スールとも）。カトリックでは修道会の中で司祭会員、修道士会員という名称で区別されることがある。
- 수사는 로마 가톨릭, 성공회, 정교회등의 일부 기독교 교회들에서 세속을 멀리하고 금욕적인 신앙 생활을 하는 남성 수도자를 가리킨다. 여성의 경우는 수녀를 가리킨다. 수도자(修道者) 또는 수도사라고도 부른다. 서방 교회에서는 수도회에 입회하여 수도회의 규칙에 따라 생활하는 사람을 가리키며, 수도회 제도를 가지고 있지 않은 동방 교회에서는 수도 서원을 한 사람을 일컫는다. 로마 가톨릭의 수사는 두 가지로 구별하는데, 신품성사를 받은 수사는 성직수사(수도사제 혹은 수사신부), 신품성사를 받지 않은 수사를 평수사라고 부른다. 성공회에도 수사와 수녀가 있는데, 이는 옥스퍼드 운동으로 종교개혁때 없어졌던 수도원운동이 부흥하면서부터이다.
- Het woord monnik komt van het Griekse μοναχος (monachos), dat 'eenzaam' betekent en het woord μονος . Met de aanduiding monnik wordt iemand bedoeld die vanuit religieuze overtuiging afziet van het stichten van een gezin en die voor een speciale levensinvulling kiest. Monniken wonen dikwijls bij elkaar in een klooster of abdij, waar ze een speciale dagindeling hebben die helemaal gewijd is aan oefening in en beoefening van hun religie.
- Se også Munk (fugl). religionsstubbDenne religionsrelaterte artikkelen er dessverre kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på . En munk (fra gresk monos, «alene») er en mann som har avgitt et løfte om å vie sitt liv til sin religion innenfor spesielle rammer. Munker finnes innenfor flere religioner, men uttrykket brukes spesielt mye innen kristendom og buddhisme, og tildels innen hinduisme og andre religioner.
- Zakon mniszy, zakon kontemplacyjny (z gr. μοναχός monachos – samotnik, z łac. contemplare - wpatrywać się) – katolicka i prawosławna forma życia zakonnego, polegająca w pierwotnej wersji na całkowitym odcięciu się od świata zewnętrznego i życie w całkowitym odosobnieniu lub w nielicznej zamkniętej wspólnocie, poświęcone prawie wyłącznie modlitwie i kontemplacji Boga. Początkowo życie mnisze wiązało się z formą pustelniczą.
- Monge é uma pessoa devotada à vida monástica e clausural. A tradição monástica está presente em várias religiões do mundo: budismo, jainismo, taoísmo, lamaísmo, cristianismo e anglicanismo são algumas das que têm seguidores que adoptam a vida monástica.
- Мона́х (греч. μοναχός — одиночный, единичный), жен. мона́хиня — обычно — член религиозной общины, в соответствии с обетом ведущий аскетическую жизнь либо в рамках монашеской общины, либо в одиночестве, отшельничестве. Монахи проживают в монастырях (обителях), пу́стынях, лаврах. Институт монашества характерен для различных направлений христианства, индуизма и буддизма.
- Munk är en man som av religiösa skäl för en asketisk livsstil. Den kvinnliga motsvarigheten är nunna. Termen munk används främst om medlemmar i ett kristet kloster (munkorden) eller en buddhistisk sangha. Shaolin är buddhistiska munkar som räknar sitt ursprung till Indien. De är förknippade med självförsvar, meditation och den kampsport som numera kallas Kung Fu.
- Черне́ць, черни́ця, ченці́, черне́цтво (від носіння чорного одягу), також монах, монашка — зазвичай особа з релігійної спільноти, яка відповідно до обіцянки (обітниці) веде аскетичне життя або в рамках чернечого згромадження, або на самоті. Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства. Чернець і священик — два різних поняття.
- 修士，也稱修道士，是天主教對於男性修行者的稱呼，但並不屬於神職人員。除了以擔任神職人員為目標的一般修士之外，另有終身不做神父、專事修道的終身修士。
- A monk is a person who practices religious asceticism, living either alone or with any number of other monks. A monk may be a person who decided to dedicate his life to serving all other living beings, or to be an ascetic who voluntarily chooses to leave mainstream society and live his life in prayer and contemplation. The concept is ancient and can be seen in many religions and in philosophy. In the Greek language the term can apply to women, but in modern English it is mainly in use for men.
|
