| dbpprop:abstract
|
- Monastery, a term derived from the Greek word μοναστήριον, neut. of μοναστήριος - monasterios (from μονάζειν - monazein, "to live alone") denotes the building, or complex of buildings, that houses a room reserved for prayer as well as the domestic quarters and workplace(s) of monastics, whether monks or nuns, and whether living in community or alone. The earliest extant use of the term monastērion is by the first century AD Jewish philosopher Philo (On The Contemplative Life, ch. III). Monasteries may vary greatly in size – a small dwelling accommodating only a hermit, or in the case of communities anything from a single building housing only a one senior and two or three junior monks or nuns, to vast complexes and estates housing tens or hundreds. In English usage, the term "monastery" is generally used to denote the buildings of a community of monks, while "convent" tends to be used for the buildings accommodating female monastics (nuns). The term "nunnery" for the latter is outmoded. Various religions may use these terms in more specific ways. In most religions the life inside monasteries is governed by community rules that stipulates the gender of the inhabitants and requires them to remain celibate and own little or no personal property. The degree to which life inside a particular monastery is socially separate from the surrounding populace can also vary widely; some religious traditions mandate isolation for purposes of contemplation removed from the everyday world, in which case members of the monastic community may spend most of their time isolated even from each other. Others are focused on interacting with the local communities in order to provide some service, such as teaching, medical care, or evangelism. Some monastic communities are only occupied seasonally, depending both on the traditions involved and the local weather, and people may be part of a monastic community for periods ranging from a few days at a time to almost an entire lifetime. The life within the walls of a monastery may be supported in several ways: by manufacturing and selling goods, often agricultural products such as cheese, wine, beer, liquor, and jellies; by donations or alms; by rental or investment incomes; and by funds from other organizations within the religion which in the past has formed the traditional support of Monasteries. However, today Christian monastics have updated and adapted themselves to modern society by offering computer services, accounting services, management as well as modern hospital administration in addition to running schools, colleges and universities. For a discussion of the history and development of the life inside hermit cottages see monasticism and abbey.
- Ein Kloster ist eine Anlage, in der Menschen in einer auf die Ausübung ihrer Religion konzentrierten Lebensweise zusammenleben. Die Klosteranlage besteht in der Regel aus Kult-, Wohn- und Wirtschaftsgebäuden und eventuell noch weiteren Bauwerken. Im westlichen Kulturraum sind insbesondere christliche Klöster bekannt, die größtenteils der katholischen Kirche und den orthodoxen Kirchen zugehören, wiewohl es auch protestantische und ökumenische Klostergemeinschaften gibt. Daneben bezeichnet man auch Klosteranlagen asiatischer Religionen, insbesondere die Wohnanlagen buddhistischer Mönche und die Gebets- und Meditationszentren hinduistischer Gemeinschaften, regelmäßig als Klöster.
- Un monestir és un tipus d'edificació per a la reclusió dels religiosos, que hi viuen en comú. És un lloc on habita un monjo o diversos monjos. Originàriament un monestir era la cèl·lula d'un ermità o anacoreta. Els monestirs poden variar molt en grandària; des d'una petita llar que allotja només a un ermità o, en el cas de les comunitats, des d'un únic edifici d'habitatges per a un superior i dos o tres monjos o monges, als complexos immensos d'habitatges, finques i tallers per a desenes o centenars de monjos o monges. Moltes religions i filosofies tenen tradicions monàstiques, en la que les persones es comprometen a una vida religiosa al marge de la societat secular vivint en un monestir. La paraula monestir també s'utilitza en altres religions per a referir-se a este tipus de comunitats. En la majoria de les religions la vida dins dels monestirs es regix per les regles de la comunitat que establix entre altres coses el gènere dels habitants, obligant-los a romandre en el celibat així com a la poca o nul·la propietat personal. El grau en què la vida dins d'un monestir és independent de la societat també pot variar àmpliament; en algunes tradicions religioses, l'aïllament és un mandat a l'efecte de la contemplació eliminant el món quotidià, i en este cas els membres de la comunitat monàstica poden passar la major part del seu temps inclús aïllats uns d'altres. Altres se centren en la interacció amb les comunitats locals a fi de proporcionar alguns servicis, com l'ensenyança, l'assistència mèdica, o l'evangelització. Algunes comunitats monàstiques estan només ocupades estacionalment, depenent tant de les tradicions involucrades i del clima local, i les persones poden ser part d'una comunitat monàstica, per períodes que van d'uns dies a quasi tota la vida. La vida dins dels murs d'un monestir es pot mantindre econòmicament de diverses formes: per mitjà de la fabricació i venda de béns, ben sovint productes agrícoles, com ara formatge, vi, cervesa, licors, gelees i, per donacions o almoines; lloguers o per ingressos derivats d'inversions, i per Fons d'altres organitzacions religioses que tradicionalment recolzen als monestirs. No obstant això, els monestirs catòlics s'han actualitzat i adaptat a la societat moderna, oferint servicis de computació, comptabilitat, gestió, així com l'administració d'hospitals, a més de disposar d'escoles, col·legis i universitats.
- Klášter je církevní stavba nebo areál, který obývají řeholní osoby: mniši nebo řeholnice. Obyvatelé kláštera jsou vždy ze stejného církevního řádu nebo sekty. Kromě křesťanských klášterů jsou známy také kláštery buddhistické či taoistické. Kláštery se stávaly přirozenými středisky vzdělanosti, některé měly také vojenský význam. České slovo klášter, podobně jako německé Kloster nebo polské klasztor, je odvozeno z latinského claustrum = uzavřené místo. Ze stejného latinského základu vychází také termín klauzura, kterým bývá označována uzavřená část kláštera, nepřístupná laickým osobám. V souvislosti s některými (nemnišskými) řeholními řády je nepřesné užívat pojem klášter, bývá proto často nahrazován termíny konvent, řeholní dům, nebo přímo označením náležícím danému řádu (jezuitská kolej, premonstrátská kanonie, templářská komenda atd.). Obdobné instituce v jiných náboženstvích bývají více zaměřeny jako školy a zpravidla jsou v českém jazyce označovány ne jako kláštery, ale původním termínem: např. medresy v islámu nebo hinduistické ašrámy. Nauka o klášterech se nazývá monasteriologie.
- Un monasterio es un lugar donde habita uno o varios monjes. Originalmente un monasterio era la célula de un ermitaño o anacoreta. Los monasterios cristianos son también llamados abadías, (regidas por un abad) o prioratos, (regidos por un prior). La vida comunal de un monasterio se denomina cenobitismo, en contraposición con la vida anacorética de un ermitaño. La palabra "monasterio" también se utiliza para referirse a este tipo de comunidades de otras religiones.
- Luostari on paikka, jonne voivat vetäytyä henkilöt, jotka haluavat keskittyä uskonnolliseen elämään. Miespuolisia luostarin pysyviä asukkaita kutsutaan yleensä munkeiksi ja naispuolisia nunniksi. Munkiksi tai nunnaksi tuleminen on suuri asia erityisesti luostaritoimintaa harjoittavissa kristillisissä kirkoissa ja vaatii sitoutumista. Ortodoksisen munkkiluostarin johtaja on igumeni ja nunnaluostarin johtaja igumenia. Katolisen munkkiluostarin johtaja on apotti ja nunnaluostarin abbedissa. Noviisi on munkki- tai nunnaharjoittelija, joka vielä miettii, antaako koko loppuelämäänsä koskevan luostarilupauksen. Kristinuskon lisäksi luostarilaitos on buddhalaisuudessa, jossa munkit ovat buddhalaisuuden ydin. Luostarien vetovoima ja niiden asukkaiden määrä on vaihdellut eri aikoina. Aiemmin on ollut kristittyjä luostareita, kuten "Kappadokian luolat", joissa asui yli 50 000 munkkia, tai loistokautenaan 30 000 munkkia majoittanut luostari Athos-vuorella Kreikassa. Nykyään luostarit ovat pienentyneet huomattavasti ja suurimmat niistä ovat buddhalaisia: Drepungin luostarissa Tiibetissä asui 15 000 munkkia ennen Kiinan hyökkäystä.
- Le monastère (du grec monos, seul), est un ensemble de bâtiments où habite une communauté de moines et moniales. On parle également d'abbaye ou de prieuré. Ces deux derniers sont des monastères, le premier comportant un nombre de moines plus importante que le second. Souvent, le prieuré est dépendant d'une abbaye. Les monastère des ordres militaires du Moyen Âge sont appelés commanderie.
- A kolostor vagy rendház olyan, összetartozó épületcsoport, amelyben valamely szerzetesrend tagjai állandóan együtt élnek.
- Un monastero è nel Cristianesimo un edificio comune (o una serie di edifici) dove vive una comunità di monaci o monache, sotto l'autorità di un abate o di una badessa. I monasteri non costituiscono un ordine religioso: ognuno di essi può essere una comunità a parte, oppure fare parte di confederazioni, con alcune funzioni di coordinamento e di mutuo aiuto. Monastero non è sinonimo di convento. Quest'ultimo venne introdotto con l'avvento degli ordini mendicanti, i cui monaci sono chiamati "frati" e "suore", cioè fratelli o sorelle. I monasteri cristiani iniziarono a nascere dopo l'epoca delle persecuzioni, sebbene testimonianze di vita ascetica comune in qualche modo regolata sono attestate fin dai primi secoli del cristianesimo in Oriente. Il monastero è stato per molti secoli una piccola città, con la tendenza ad essere autosufficiente dal punto di vista economico. In molti monasteri si è tramandata nel Medioevo la cultura classica, attraverso l'opera di copiatura delle opere antiche. La diffusione dei monasteri in tutta Europa è considerata da molti un fattore decisivo della evangelizzazione del continente, soprattutto in alcune aree. I monaci vivono una vita di preghiera e di lavoro, spesso manuale, ma con varianti di grande importanza a seconda del periodo storico, dell'ordine di riferimento, della regione nella quale si trovano. Presentano monasteri anche alcune religioni orientali, soprattutto il Buddhismo. Nel monastero sono presenti diversi ambienti: il chiostro (il cortile interno), il dormitorio (le celle dei monaci), il refettorio e le officine, adibite alle varie attività lavorative. Una di queste era una grande sala, con molte finestre. Si chiamava scriptorium, lo scrittoio, in cui i monaci amanuensi copiavano i testi antichi. Le molte finestre servivano per dare maggior luce ai monaci.
- 僧院（そういん、Monastery、skt:Sangharama）とは同一の信仰を持つ出家修行者僧が、共同生活を行うための施設。
- Een klooster (van het Latijnse claustrum, afgesloten ruimte) is een gebouw of een samenstel van gebouwen dat dient tot huisvesting van een groep of gemeenschap van mannen of vrouwen, vaak monniken of monialen genoemd, die zich uit de wereld heeft teruggetrokken om een godsdienstig leven te leiden.
- Et kloster (fra latin claustrum, «innhegnet sted») er et hus eller kompleks hvor menn eller kvinner lever i henhold til religiøse løfter. Fenomenet er kjent fra flere religioner. Normalt lever menn og kvinner adskilt i forskjellige klostre, men det finnes også eksempler på dobbeltklostre, f. eks. i Vadstena i Sverige.
- Klasztor (z łac. claustrum = 'miejsce zamknięte') – budynek, lub kompleks budynków, w którym zamieszkują zakonnicy, lub zakonnice określonej reguły. W obrządku wschodnim monaster. Nazwą tą określa się często sam zakon czy zgromadzenie zakonne. Nazwa ta jest używana zarówno w przypadku chrześcijaństwa jak i buddyzmu.
- Um mosteiro é uma instituição e edifício de habitação, oração e trabalho de uma comunidade de monges ou monjas. Os mosteiros budistas são chamados Vihara (embora no budismo tibetano possa ser usado o termo "gompa"). Os mosteiros cristãos ocidentais também são chamados de abadia, priorado, convento cartuxo, convento de frades, e preceptoria, enquanto a habitação de freiras também pode ser chamada de convento. A vida comum de um mosteiro cristão é chamada cenobítica, ao contrário do anacorético (ou anacoreta) da vida de um anacoreta e da vida eremítica de um eremita.
- Монасты́рь — религиозная община монахов или монахинь, имеющая единый устав. Представляет собой единый комплекс богослужебных, жилых, хозяйственных построек, им принадлежащих.
- Kloster, av lat. claustrum = inhägnat område. Byggnadskomplex avsett som bostad för en religiös sammanslutning som valt att leva i avskildhet från det sekulära samhället för att kunna ägna sitt liv och arbete till att tjäna Gud enligt ett fastslaget regelverk. Klosterområdets inre del, den s k klausuren (vanligen innanför en mur), får inte utan särskilt tillstånd beträdas av utomstående. Klosterväsende finns inom flera religioner, bl.a. kristendom, hinduism och buddhism. Det indiska ordet för kloster är vihara, vilket givit namn åt provinsen Bihar. Se även klipptempel. Abbedi kallas ett kloster som styrs av antingen en föreståndare, abbot, eller föreståndarinna, abbedissa.
- Файл:IMG 0446. jpg Собор св. Юрія Переможця у Видубицькому чоловічому монастирі Монастир́і (грец. μοναστήριον - відлюдне житло) – релігійні громади ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становили церковно-господарські організації. Відповідно до статуту, життя в М. бувало суворо спільне (спільножитні М. ), напівспільне (в окремих келіях зі спільною трапезою та церковною відправою) і пустельниче. Крім ченців у М. жили послушники – світські особи, що готувалися стати ченцями. М. очолювали настоятелі (архимандрити, ігумени або ігумені, “старші”, “строїтелі” тощо) і при них монастирський собор, який звичайно обирав настоятеля. Залежно від умов історичних, правних і економічних, М. поділялися щодо своїх прав та підлеглості на: Лаври, ставропігійні М. , залежні від найвищої церковної влади (в Україні – спочатку від царгородського патріарха, потім від московського патріарха і Синоду), кафедральні (підлеглі безпосередньо єпархіальному єпископові), самоправні (переважна більшість М. ) та приписані до інших, більших М. (скити й скитики, “пустині” тощо). Релігійним осередком М. була монастирська (соборна) церква (храм). Більші М. мали, крім головного храму і дзвіниці, ще інші церкви, каплиці, трапезні. На території М. , крім церковних і житлових будинків, були ще різні адміністративно-господарські будови, майстерні, іноді шпиталі, школи, друкарні тощо. Монастирські споруди були обведені тином або муром. Деякі М. розросталися у великі будівельні комплекси, а в давні часи були справжніми фортецями з оборонними мурами, баштами та ровами. Чернече життя в Україні почалося ще перед офіційним прийняттям християнства, але перші М. з’явилися слідом за хрещенням князя Володимира, насамперед у Києві та його околицях. Поіменно вони відомі щойно з часів Ярослава Мудрого (чоловічий М. св. Юрія і жіночий св. Ірини у Києві 1037 р. , М. при св. Софії, початки Києво-Печерської лаври). Згодом число М. у Києві й околицях швидко зросло в 11-13 ст. і сягало до 20 (крім Печерського, визначніші – Дмитрівський, або пізніше Михайлівський Золотоверхий, Видубицький, Кирилівський). М. створювалися й на інших землях України, насамперед у княжих столицях – Переяславі, Чернігові (Єлецький і Троїцько-Іллінський), Новгород-Сіверському, Володимирський на Волині, Галичі (М. св. Івана), потім у Холмі, Львові (св. Юра) та ін. Побіч них поставали менші чернечі осідки на всьому просторі України, як можна довідатися з окремих (далеко неповних) вісток про такі М. 11-13 ст. : Зарубський біля Канева, Борисоглібський біля Переяслава, Загорівський (Св. Гора) біля Володимира і Жидичинський на Волині, Данилів в Угровську на Холмщині, Синевідський і Полонинський у Карпатах, Ратенський біля Рави Руської. З княжих часів, мабуть, походили інші стародавні М. , відомі тільки з пізнього середньовіччя: Межигірський Спаський біля Києва, Спасо-Преображенський в Новгороді-Сіверському, Пересопницький і Дорогобузький на Волині, Городиський біля Сокаля, Онуфріївський у Львові, Спас і Лаврів біля Самбора та ін. М. засновували здебільшого князі й бояри, але чимало М. завдячують своїм початком духовним особам і подвижникам-ченцям. Засновники-ктитори (та їх нащадки) піклувалися про М. , дбали про їх розбудову і добробут, для чого надавали М. маєтки й дарунки грішми й коштовними речами. Це забезпечувало фундаторам певні права та вплив на організацію та хід монастирського життя (ухвалення статуту, призначення настоятелів тощо). Вони мали там родові усипальниці, а деякі М. ставали немов би духовними осередками того чи іншого значного роду. Вже за княжої доби М. були важливими осередками церковно-релігійного, науково-освітнього та культурно-мистецького життя, значення і вплив яких поширювалися на всю Україну, а іноді й на цілий Схід Європи. Зростала вага М. і в господарському житті країни, зокрема завдяки колонізаційній діяльності М. Оборонні споруди М. мали неабияке військове значення. Визначніші М. користувалися чималим впливом на тогочасні державно-політичні відносини України-Русі. Татарське лихоліття 13-14 ст. завдало великої шкоди М. Чимало їх загинуло, залишивши тільки слід у т. зв. скальних М. (Бакота, Бубнище та ін. ) і в назвах місцевостей (Монастир-ець-ище-иська тощо). Інші були спустошені і довгий час лежали в руїнах. Лише поодинокі визначніші М. (зокрема, Києво-Печерський) пережили татарське лихоліття. 3 переходом України до складу Великого князівства Литовського, а частково під владу Польщі, з’явилися нові монастирські фундації, зокрема на терені Галичини, де перед 1500 р. згадувалося 44 М. 16-17 ст. принесли відродження монастирського життя на Волинь (Почаївська Лавра з 16 ст. ) і Наддніпрянщину. Завдяки діяльності митрополита Йова Борецького, Ісайі Копинського, Петра Могили та при допомозі козацтва було відновлено низку М. княжої доби й засновано нові, зокрема на Лівобережжі (Пустинно-Миколаївський і Братський Богоявленський у Києві, Межигірський біля Києва, Густинський-Троїцький біля Прилуки, Мгарський біля Лубен, Красногірський біля Золотоноші, Мошногірський біля Черкас та ін.). Значення М. в історії української культури величезне. В добу середньовіччя М. були головними осередками освіти (школи), науки, книжності (Городиські пам’ятки 12-13 ст. , Вибельський апостол 13-14 ст. , Путнянське Євангеліє 14 ст. , Мукачівський Псалтир 15 ст. , Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. , пом’яники 14-15 ст. Печерської Лаври, Михайлівського Золотоверхого, Унівського та інших М. , Межигірський, Густинський, Підгорецький та ін. літописи), церковного співу (Київські, а пізніше Почаївські напіви) та образотворчого мистецтва (мозаїка і фрески Михайлівського М. , Печерського М. , Кирилівського М. , малярська школа в Печерському М. 11-12 ст. тощо), лічби (Печерська Лавра). За козацько-гетьманської доби в М. ширилася шкільна освіта, наука і література (Могилянська колегія, Чернігівський, Переяславський і Харківський колегіуми, василіанські школи на Правобережжі та в Галичині), зокрема, віршування та пісенна творчість (Могилянська колегія, Почаївський Богогласник 1790 р. та ін.). Із заведенням друкарства при М. засновувалися друкарні (Онуфріївський М. у Львові, Печерська Лавра, Дермань, Унів, Новгород-Сіверський, Чернігів, Почаїв), процвітало граверство (Печерська Лавра, Крехів, Почаїв). У жіночих М. культивувалося гафтярство (Вознесенський і Флорівський М. у Києві тощо). Монастирські церкви та дзвіниці залишаються дорогоцінними пам’ятками української архітектури: тринавних княжих храмів 11-12 ст. (Успенська і Троїцька церкви Печерської Лаври, Михайлівський Золотоверхий і Видубицький собори та Спас на Берестові в Києві, Єлецький собор у Чернігові та Пантелеймонівський храм у Галичі – два останні з романськими впливами), ротонд 12 ст. (св. Іллі у Галичі і св. Василія у Зимному біля Володимира-Волинського), триконхових храмів візантійсько-афонського ренесансу 15-16 ст. (Лаврів, Троїцький М. у Кам'янці-Подільському), пізньої готики (Троїцька церква в Межиріччі біля Острога, Успенська в Зимному та надбрамна вежа Дерманського М. ) і ренесансу 16-17 ст. (помонастирська церква в Залужжі біля Збаража, перебудови княжих М. у Києві П. Могилою, Кисілева церква в Нискиничах), козацького барокко 17-18 ст. (Троїцька і Петропавлівська церкви Густинського М. , Всіх Святих, Воскресіння і Петро-павлівської церкви в Печерській Лаврі та інші шедеври 5-банних монастирських храмів) та рококового стилю 18 ст. (головна дзвіниця в Почаєві та ін.). Стильні також дерев’яні церкви і дзвіниці М. : Межигірського Спаса (1611 р. ), Крехівського М. (1658 р. ), Манявського скиту (1676 р. ), Мошногірського й Медведівського М. та ін.
- 修道院是一种宗教机构，在天主教、東正教中均有此机构。
|
| rdfs:comment
|
- Monastery, a term derived from the Greek word μοναστήριον, neut. of μοναστήριος - monasterios (from μονάζειν - monazein, "to live alone") denotes the building, or complex of buildings, that houses a room reserved for prayer as well as the domestic quarters and workplace(s) of monastics, whether monks or nuns, and whether living in community or alone.
- Ein Kloster ist eine Anlage, in der Menschen in einer auf die Ausübung ihrer Religion konzentrierten Lebensweise zusammenleben. Die Klosteranlage besteht in der Regel aus Kult-, Wohn- und Wirtschaftsgebäuden und eventuell noch weiteren Bauwerken. Im westlichen Kulturraum sind insbesondere christliche Klöster bekannt, die größtenteils der katholischen Kirche und den orthodoxen Kirchen zugehören, wiewohl es auch protestantische und ökumenische Klostergemeinschaften gibt.
- Un monestir és un tipus d'edificació per a la reclusió dels religiosos, que hi viuen en comú. És un lloc on habita un monjo o diversos monjos. Originàriament un monestir era la cèl·lula d'un ermità o anacoreta.
- Klášter je církevní stavba nebo areál, který obývají řeholní osoby: mniši nebo řeholnice. Obyvatelé kláštera jsou vždy ze stejného církevního řádu nebo sekty. Kromě křesťanských klášterů jsou známy také kláštery buddhistické či taoistické. Kláštery se stávaly přirozenými středisky vzdělanosti, některé měly také vojenský význam.
- Un monasterio es un lugar donde habita uno o varios monjes. Originalmente un monasterio era la célula de un ermitaño o anacoreta. Los monasterios cristianos son también llamados abadías, (regidas por un abad) o prioratos, (regidos por un prior). La vida comunal de un monasterio se denomina cenobitismo, en contraposición con la vida anacorética de un ermitaño. La palabra "monasterio" también se utiliza para referirse a este tipo de comunidades de otras religiones.
- Luostari on paikka, jonne voivat vetäytyä henkilöt, jotka haluavat keskittyä uskonnolliseen elämään. Miespuolisia luostarin pysyviä asukkaita kutsutaan yleensä munkeiksi ja naispuolisia nunniksi. Munkiksi tai nunnaksi tuleminen on suuri asia erityisesti luostaritoimintaa harjoittavissa kristillisissä kirkoissa ja vaatii sitoutumista. Ortodoksisen munkkiluostarin johtaja on igumeni ja nunnaluostarin johtaja igumenia.
- Le monastère (du grec monos, seul), est un ensemble de bâtiments où habite une communauté de moines et moniales. On parle également d'abbaye ou de prieuré. Ces deux derniers sont des monastères, le premier comportant un nombre de moines plus importante que le second. Souvent, le prieuré est dépendant d'une abbaye. Les monastère des ordres militaires du Moyen Âge sont appelés commanderie.
- A kolostor vagy rendház olyan, összetartozó épületcsoport, amelyben valamely szerzetesrend tagjai állandóan együtt élnek.
- Un monastero è nel Cristianesimo un edificio comune (o una serie di edifici) dove vive una comunità di monaci o monache, sotto l'autorità di un abate o di una badessa. I monasteri non costituiscono un ordine religioso: ognuno di essi può essere una comunità a parte, oppure fare parte di confederazioni, con alcune funzioni di coordinamento e di mutuo aiuto. Monastero non è sinonimo di convento.
- 僧院（そういん、Monastery、skt:Sangharama）とは同一の信仰を持つ出家修行者僧が、共同生活を行うための施設。
- Een klooster (van het Latijnse claustrum, afgesloten ruimte) is een gebouw of een samenstel van gebouwen dat dient tot huisvesting van een groep of gemeenschap van mannen of vrouwen, vaak monniken of monialen genoemd, die zich uit de wereld heeft teruggetrokken om een godsdienstig leven te leiden.
- Et kloster (fra latin claustrum, «innhegnet sted») er et hus eller kompleks hvor menn eller kvinner lever i henhold til religiøse løfter. Fenomenet er kjent fra flere religioner. Normalt lever menn og kvinner adskilt i forskjellige klostre, men det finnes også eksempler på dobbeltklostre, f. eks. i Vadstena i Sverige.
- Klasztor (z łac. claustrum = 'miejsce zamknięte') – budynek, lub kompleks budynków, w którym zamieszkują zakonnicy, lub zakonnice określonej reguły. W obrządku wschodnim monaster. Nazwą tą określa się często sam zakon czy zgromadzenie zakonne. Nazwa ta jest używana zarówno w przypadku chrześcijaństwa jak i buddyzmu.
- Um mosteiro é uma instituição e edifício de habitação, oração e trabalho de uma comunidade de monges ou monjas. Os mosteiros budistas são chamados Vihara (embora no budismo tibetano possa ser usado o termo "gompa"). Os mosteiros cristãos ocidentais também são chamados de abadia, priorado, convento cartuxo, convento de frades, e preceptoria, enquanto a habitação de freiras também pode ser chamada de convento.
- Монасты́рь — религиозная община монахов или монахинь, имеющая единый устав. Представляет собой единый комплекс богослужебных, жилых, хозяйственных построек, им принадлежащих.
- Kloster, av lat. claustrum = inhägnat område. Byggnadskomplex avsett som bostad för en religiös sammanslutning som valt att leva i avskildhet från det sekulära samhället för att kunna ägna sitt liv och arbete till att tjäna Gud enligt ett fastslaget regelverk. Klosterområdets inre del, den s k klausuren (vanligen innanför en mur), får inte utan särskilt tillstånd beträdas av utomstående. Klosterväsende finns inom flera religioner, bl.a. kristendom, hinduism och buddhism.
- Файл:IMG 0446. jpg Собор св. Юрія Переможця у Видубицькому чоловічому монастирі Монастир́і (грец. μοναστήριον - відлюдне житло) – релігійні громади ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становили церковно-господарські організації.
- 修道院是一种宗教机构，在天主教、東正教中均有此机构。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
