| dbpprop:abstract
|
- The Ming Dynasty, or Empire of the Great Ming, was the ruling dynasty of China from 1368 to 1644, following the collapse of the Mongol-led Yuan Dynasty. The Ming, "one of the greatest eras of orderly government and social stability in human history," was the last dynasty in China ruled by ethnic Hans. Although the Ming capital Beijing fell in 1644 to a rebellion led by Li Zicheng, which was itself soon replaced by the Manchu-led Qing Dynasty, regimes loyal to the Ming throne (collectively called the Southern Ming) survived until 1662. Ming rule saw the construction of a vast navy and a standing army of one million troops. Although private maritime trade and official tribute missions from China had taken place in previous dynasties, the tributary fleet under the Muslim eunuch admiral Zheng He in the 15th century far surpassed all others in size. There were enormous construction projects, including the restoration of the Grand Canal and the Great Wall and the establishment of the Forbidden City in Beijing during the first quarter of the 15th century. Estimates for the late-Ming population vary from 160 to 200 million. The Ming dynasty is often regarded as both a high point in Chinese civilization as well as a dynasty in which early signs of capitalism emerged. Emperor Hongwu (r. 1368-1398) attempted to create a society of self-sufficient rural communities in a rigid, immobile system that would have no need to engage with the commercial life and trade of urban centers. His rebuilding of China's agricultural base and strengthening of communication routes through the militarized courier system had the unintended effect of creating a vast agricultural surplus that could be sold at burgeoning markets located along courier routes. Rural culture and commerce became influenced by urban trends. The upper echelons of society embodied in the scholarly gentry class were also affected by this new consumption-based culture. In a departure from tradition, merchant families began to produce examination candidates to become scholar-officials and adopted cultural traits and practices typical of the gentry. Parallel to this trend involving social class and commercial consumption were changes in social and political philosophy, bureaucracy and governmental institutions, and even arts and literature. By the 16th century the Ming economy was stimulated by trade with the Portuguese, Spanish, and Dutch. China became involved in a new global trade of goods, plants, animals, and food crops known as the Columbian Exchange. Trade with European powers and the Japanese brought in massive amounts of silver, which then replaced copper and paper banknotes as the common medium of exchange in China. During the last decades of the Ming the flow of silver into China was greatly diminished, thereby undermining state revenues and indeed the entire Ming economy. This damage to the economy was compounded by the effects on agriculture of the incipient Little Ice Age, natural calamities, crop failure, and sudden epidemics. The ensuing breakdown of authority and people's livelihoods allowed rebel leaders such as Li Zicheng to challenge Ming authority.
- Die Ming-Dynastie herrschte von 1368 bis 1644 im Kaiserreich China, löste dabei die mongolische Fremdherrschaft der Yuan-Dynastie in China ab und endete im 17. Jahrhundert mit der Qing-Dynastie.
- La dinastia Ming o Imperi de la Gran Ming, va ser la dinastia governant de la Xina des de 1368 fins 1644, i aparegué després del col·lapse provocat pels mongols al final de la dinastia Yuan. Amb els Ming es visqué "una de les èpoques de la història humana amb més ordre en el govern i més estabilitat social". Va ser l'última dinastia a la Xina governada per l'ètnia dels Han. Tot i que la capital Pequín va caure el 1644 davant la revolta encapçalada per Li Zicheng, que fou aviat substituït per la dinastia manxú Qing, els règims lleials al tron Ming, anomenats en conjunt el Ming del Sud, va sobreviure fins a 1662. El poder Ming va fer possible la construcció d'una gran flota marítima i un exèrcit d'un milió de soldats. Tot i que el comerç marítim privat i les missions oficials procedents de la Xina havien existit ja en dinasties anteriors, al segle XV, la flota que existí sota el comandament de l'almirall musulmà i eunuc Zheng He va superar tot el que s'havia vist amb anterioritat. Hi va haver grans projectes de construcció, inclosa la restauració del Gran Canal, de la Gran Muralla i la creació de la Ciutat Prohibida de Pequín durant el primer quart del segle XV. Les estimacions de la població en el període tardà dels Ming es mouen entre els 160 i els 200 milions d'habitants. La dinastia Ming es considera sovint com un punt culminant de la civilització xinesa, així com una dinastia en les que sorgiren els primers indicis del capitalisme. L'emperador Hongwu, que governà del 1368 al 1398, va tractar de crear una societat en la que fomentà l'autosuficiència de les comunitats rurals de manera que no tinguessin cap necessitat d'establir una relació comercial amb els centres urbans. La seva reconstrucció de la base agrícola de la Xina i l'enfortiment de vies de comunicació a través d'un sistema de missatgeria militaritzat; com s'aconseguí un gran excedent agrícola aquest podria ser venut en mercats situats al llarg de les rutes. La cultura rural i el comerç van rebre la influència de les tendències urbanes. Les classes superiors de la societat, consagrada com una aristocràcia acadèmica, també es van veure afectades per aquesta nova cultura basada en el consum. En una trencament amb la tradició, les famílies de comerciants va començar a formar candidats a convertir-se en estudiosos i funcionaris, i adoptar els trets culturals i les pràctiques típiques de l'aristocràcia. Paral·lelament, aquesta tendència també influí en la filosofia social i política, la burocràcia i les institucions governamentals, i també en les arts i la literatura. Al segle XVI l'economia Ming va rebre l'impuls pel comerç marítim amb els portuguesos, espanyols i neerlandesos. Xina es va convertir en un gran centre de comerç mundial de mercaderies, plantes, animals i d'aliments dins el gran esdeveniment comercial conegut com el gran intercanvi colombià. El comerç amb les potències europees i amb els japonesos generà l'arribada de grans quantitats de plata que arribà a substituir el coure i els bitllets de paper que eren el mitjà de canvi comú a la Xina. Ja durant les darreres dècades del govern dels Ming, el flux d'argent a la Xina va disminuir, soscavant així els ingressos de l'Estat i, de fet, de tota l'economia Ming. Aquest mal a l'economia es va veure agreujat pels efectes d'una Petita Edat de Gel que afectà especialment a l'agricultura, amb l'arribada de desastres naturals, males collites i epidèmies sobtades. El consegüent trencament de l'autoritat i la pèrdua del suport de la gent va permetre que alguns dirigents rebels, com és el cas de Li Ming Zicheng, poguessin desafiar l'autoritat. El darrer emperador Ming, Chongzhen, es va suïcidar el 1644 quan els manxús van conquerir Beijing el 1644. En l'aspecte econòmic i cultural el Ming és el període en el qual la porcellana xinesa va arribar al punt de màxim refinament i importància i la producció de ferro a la Xina era la major del món.
- Dynastie Ming vládla v Číně v letech 1368–1644 a byla poslední čínskou národní dynastií. Jejím zakladatelem byl Ču Jüan-čang, vůdce povstání proti mongolské dynastii Jüan. Pod vládou dynastie Ming byla v Číně opravena poškození vzniklá v období vlády předchozí dynastie. K úpadku dynastie Ming došlo po nájezdech mandžuských bojovníků. Po pádu Pekingu v roce 1644 ještě pokračovala rezistence vůči Mandžuům na jihu Číny až do roku 1661, kdy byla dobyta říše pod správou tzv. dynastie Jižní Ming.
- La dinastía Ming fue la penúltima dinastía china, que gobernó entre los años 1368 y 1644. Sucedió a la dinastía Yuan, de origen mongol. Su sucesora sería también una dinastía extranjera, la dinastía manchú de los Qing.
- Ming-dynastia (明朝) hallitsi Kiinaa 1368 – 1644. Se oli Kiinan viimeinen kotimaista alkuperää oleva dynastia, ja sen perusti Zhu-perhe. Sitä edelsi mongolien Yuan-dynastia ja seurasi mantšujen perustama Qing-dynastia. Voimakas "ulkomaisten" hallitsijoiden vastustus kansan keskuudessa lopulta johti talonpoikaiskapinaan, joka ajoi Yuan-dynastian takaisin Mongolian aroille ja aloitti Ming-dynastian 1368. Dynastian alkuaikoina kulttuuri kukoisti jälleen: taiteet, erityisesti posliiniesineiden teko, nousi aiemmin saavuttamattomalle tasolle, kiinalaiset kauppiaat kulkivat pitkin Intian valtamerta, Zheng He kulki matkoillaan Afrikkaan saakka. Rakennettiin valtava laivasto, johon kuului nelimastoisia aluksia, jotka saattoivat kuljettaa 1500 tonnin lastia. Armeijassa oli yli miljoona sotilasta. Pohjois-Kiinassa tuotettiin yli 100 000 tonnia rautaa vuodessa. Kirjapainot painoivat suuria määriä kirjallisuutta. Monien mielestä Kiina oli Ming-dynastian alkuvaiheissa maailman edistynein valtio.
- La dynastie Ming, est une lignée d'empereurs qui a régné sur la Chine de 1368, date à laquelle elle remplace la dynastie Yuan, à 1644 quand elle se voit supplanter par les Qing. Par métonymie, le terme désigne aussi la durée du règne de celle-ci. Fondée par la famille des Zhu, elle compte seize empereurs. Au milieu du XIV siècle, après plus d'un siècle de domination mongole sous les Yuan, la population chinoise rejette le « règne des étrangers ». Une suite de révoltes paysannes repousse la dynastie Yuan dans les steppes de Mongolie et établit la dynastie Ming en 1368. Elle s'ouvre par une renaissance culturelle : les arts, particulièrement l'industrie de la porcelaine, se développent comme jamais auparavant. Les marchands chinois explorent et commercent dans tout l'océan Indien, atteignant l'Afrique lors des voyages de Zheng He; on construit une grande flotte comprenant des navires à quatre mâts de tonnage supérieur à 1 500 tonnes. L'armée régulière compte un million d'hommes; plus de 100 000 tonnes de fer sont produites par an, en Chine du Nord, et de nombreux livres sont imprimés à l'aide des caractères mobiles inventés au XI siècle. Il a été dit que la Chine du début de l'ère Ming était le pays le plus avancé de la Terre.
- A Ming-dinasztia az utolsó nemzeti dinasztia volt Kínában.
- La dinastia Ming fu la dinastia al potere in Cina dal 1368 al 1644, sebbene troni che si dichiaravano "Ming" (ora collettivamente detti Ming meridionali) sopravvissero fino al 1662. La dinastia seguì quella Yuan e precedette quella Qing. Gli imperatori della dinastia Ming erano membri della famiglia Zhu. Durante il regno dei mongoli, ci furono forti sentimenti contrari al dominio degli "stranieri" tra la popolazione, che alla fine sfociarono in una rivolta popolare che rispedì la dinastia Yuan nuovamente alle steppe della Mongolia. La rivolta, condotta da Zhu Yuanzhang, insediò la dinastia Ming nel 1368. Questa dinastia promosse un tempo di primavera culturale, mentre i mercanti cinesi esploravano tutto l'oceano Indiano e l'arte cinese (in special modo l'industria della porcellana) raggiungeva traguardi mai raggiunti prima. Sotto il regno dei Ming, vennero costruiti una vasta flotta ed esercito, con quattro navi con alberi con 1.500 tonnellate di capacità e un esercito di terra di un milione di unità. Più di 100.000 tonnellate di ferro all'anno vennero prodotte nella Cina del Nord, e molti libri furono stampati con caratteri mobili. Molto rinomate sono le ceramiche Ming, tra cui si annovera la ceramica Wu cai. Secondo alcuni storici la Cina all'inizio della dinastia Ming era la nazione più avanzata della terra.
- 明（みん、1368年 - 1644年）は、明朝ともいい、中国の歴代王朝の一つ。大明と号した。 朱元璋が元を北へ逐って建国し、滅亡の後には清が明の再建を目指す南明政権を制圧して中国を支配した。
- De Ming-dynastie is de opvolger van de Yuan-dynastie en besloeg de periode voorafgaand aan de Qing-dynastie in China. De keizers in de Ming-dynastie waren leden van de familie Zhu en regeerden sinds 1421 vanuit de Verboden Stad in Peking. De dynastie kenmerkte zich door de bloei op cultureel gebied, zoals de Chinese kunst, maar voornamelijk de porseleinindustrie bereikte een hoogte die tot dan ondenkbaar was. De Chinese handelslieden verkenden de Indische Oceaan en Afrika met de reizen van Cheng Ho en de Chinese zeehandel beleefde een hoogtepunt. Sommige geschiedschrijvers zeggen dat tijdens de Mingperiode China op dat moment een van de meest ontwikkelde landen was. Later werd deze extraverte tendens drastisch omgekeerd en volgde een zeer isolationistisch beleid. De ondergang van de Ming-dynastie werd ingeluid door de langdurige oorlogen met de Mongolen en aanvallen op Chinese kuststeden door Japanners. Dit maakte het rijk zwakker en het kon hierdoor over genomen worden door de Qing-dynastie.
- Ming-dynastiet var det regjerende dynasti i Kina fra 1368 til 1644. Det var det siste etnisk han-kinesiske dynastiet i landet. Det overtok etter det mongolske Yuan-dynastiet, og ble avløst av mandsjuiske Qing-dynastiet. Ming-dynastiet ble også kalt «Det store Mingriket». Det etablerte sine ordninger og sin storhet under sine første keisere, særlig under Hongwu- og Yongle-keiserne. De innledet en tid preget av kulturell oppblomstring og økonomisk vekst. Kinesiske handelsfolk gjorde seg gjeldende i hele Øst- og Sørøst-Asia, og trengte frem til alle kystene rundt Det indiske hav. Kinesisk kunst, og særlig porselenskunsten, nådde nye høyder. En kjempemessig flåte og hær ble bygget opp. Det ble produsert over 100.000 tonn jern i året i det nordlige Kina, og boktrykkerkunsten ble utviklet. Kina under det tidlige Ming-dynasti var verdens mest utviklede rike under sin tid. Mot slutten av Ming-tiden var regimet svekket av offentlig korrupsjon, evnukkenes maktstilling, intellektuell tilstivnethet, og kostbare forsvarskriger mot japanerne under Toyotomi Hideyoshi om herredømmet over Korea. Landet ble drevet til bankerott. En hungersnød i Shaanxi-provinsen kombinert av regjeringens ineffektivitet ble gnisten som utløste et bondeopprør under Li Zicheng som skulle styrte Ming-dynastiet og straks etter føre til mansjuenes maktovertakelse. Etter at Ming-hovedstaden Beijing falt i 1644, overlevde en siste rest av Mingveldets trone og makt frem til 1662 i Sør-Kina. Det er dette som menes med betegnelsen det sørlige Ming.
- Dynastia Ming - dynastia panująca w Chinach w latach 1368 - 1644. Była ostatnią narodową dynastią chińską. Została założona przez Zhu Yuanzhanga, przywódcę powstania przeciwko mongolskiej dynastii Yuan. Po okresie rozwoju trwającym do połowy XV wieku Chiny pod rządami dynastii Ming stopniowo popadały w coraz większą stagnację. Ostatecznie dynastia upadła w wyniku najazdu Mandżurów, którzy wykorzystali powstanie chłopskie i założyli własną dynastię Qing
- A Dinastia Ming, ou Império do Grande Ming, foi a dinastia que governou a China de 1368 a 1644, depois da queda da Dinastia Mongol dos Yuan acabando com o período de caos iniciado por Sima Yan em 1263. A dinastia Ming foi a última dinastia na China comandada pelos Hans (o principal grupo étnico da China), antes da rebelião liderada, em parte por Li Zicheng, e logo depois substituído pela Dinastia Manchu dos Qing. Embora a capital Ming, Pequim, tenha sucumbido em 1644, os restos do trono e do poder dos Ming (coletivamente denominado Ming Meridional) sobreviveram até 1662. O Estado comandado pelos Ming construiu uma vasta marinha e um exército permanente de um milhão de soldados. Embora tenha existido comércio marítimo privado e missões tributárias oficiais nas dinastias anteriores, a frota tributária do almirante eunuco muçulmano Zheng He no século XV superou todas as outras em tamanho absoluto. Durante este período, havia um enorme número de projetos de construções, incluindo a restauração do Grande Canal e da Muralha da China e, também, a criação da Cidade Proibida, em Pequim, durante o primeiro quarto do século XV. As estimativas para a população no final da Dinastia Ming variam de 160 a 200 milhões de pessoas. A Universidade de Calgary afirma que "os Ming criaram um dos maiores períodos de organização governamental e estabilidade social na história da humanidade. " O Imperador Hongwu (r. 1368-1398) tentou criar uma sociedade de comunidades rurais auto-suficientes em um sistema rígido e imóvel que não teriam qualquer necessidade de se envolver com a vida comercial dos centros urbanos. Sua reconstrução da base agrícola chinesa e o reforço das redes de comunicação através do sistema militarizado de correio, acabou por criar o inesperado efeito da superprodução agrícola, cujo excedente era vendido nos crescentes mercados localizados ao longo das rotas de correio. A cultura rural e o comércio logo se tornaram influenciados pelas tendências urbanas. As classes mais ricas da sociedade, consagrados como a classe dos aristocratas acadêmicos, também foram afetadas por esta nova cultura baseada no consumo. Através da tradição, famílias de comerciantes começaram a produzir candidatos a oficiais acadêmicos e adotaram traços culturais e práticas típicas da classe dos aristocratas. Paralelamente a esta tendência que envolve as classes sociais e a expansão do consumo comercial, aconteceram as mudanças na filosofia social e política, na burocracia e nas instituições governamentais, e também nas artes e na literatura. Até o século XVI a economia da Dinastia Ming foi estimulada pelo comércio marítimo com portugueses, espanhóis e holandeses. A China, então, se envolveu em um novo comércio mundial de bens, plantas, animais e culturas alimentares conhecido como o comércio colombiano. O comércio com as potências européias e os japoneses trouxeram grandes quantidades de prata, que em seguida substituíram o cobre e as notass de papel como a moeda de troca principal na China. Durante as últimas décadas da Dinastia Ming, o fluxo de prata na China tinha diminuído muito, comprometendo assim as receitas estatais e, de fato, toda a economia Ming. A economia sofreu ainda mais com os graves efeitos sobre a agricultura da ainda incipiente Pequena era do gelo do século XVIII, das calamidades naturais, das más colheitas, das epidemias freqüentes. A conseqüente fragmentação do poder e da diminuição do padrão de vida das pessoas permitiu que líderes rebeldes como Li Zicheng desafiassem a autoridade dos Imperadores Ming.
- Dinastia Ming, sau Imperiul Marelui Ming a fost o dinastie care a condus China între 1368 și 1644. Dinastia a înlăturat dinastia mongolă Yuan (1279-1368) întemeiată de Kublai Khan, nepotul lui Ginghis Han. Dinastia Ming va fi urmată de Dinastia Qing.
- Великая Минская империя — государство под властью династии Мин, правившей в Китае после монгольской династии Юань с 1368 года по 1644 год. Мин была последней династией, правителями которой были этнические китайцы — после её падения к власти в Китае пришла маньчжурская династия Цин. Несмотря на то, что минская столица Пекин пала в 1644 году в результате восстания Ли Цзычэна, часть страны оставалась под контролем лояльного к минской семье режима до 1662 года. Во время правления Мин был построен флот и создана постоянная армия, общая численность которой достигала 1 млн человек. Частный сектор земельных владений в результате продолжительных войн сократился до одной трети всей обрабатываемой площади, в противовес чему возрос государственный сектор. По сути, в империи победила надельная система, хотя её установление формально и не было объявлено. Была проведена жёсткая централизация управления, предпринимались попытки регламентировать все сферы жизни граждан. Несмотря на успешное правление первых двух императоров — Чжу Юаньчжана и его сына Чжу Ди — со временем в государственном аппарате империи появились признаки разложения, и к началу XVII века он уже был насквозь пропитан коррупцией, императоры мало интересовались политикой, и вся высшая власть была сосредоточена в руках их многочисленного окружения (родственников, евнухов и придворных). Кризис затронул также аграрные отношения: после тотальной приватизации земли приближёнными императоров государственный сектор практически исчез. Минский Китай начал проводить политику самоизоляции. В это время на северо-восточных окраинах Китая возникло молодое, но сильное государство маньчжуров под властью клана Нурхаци. Воспользовавшись крестьянским восстанием Ли Цзычэна, они захватили Пекин и провозгласили новую династию — Цин. После падения столицы и смерти императора Чжу Юцзяня, покончившего жизнь самоубийством, властители оставшихся под контролем Мин Нанкина, Фуцзяня, Гуандуна, Шаньси и Юньнаня так и не смогли скоординировать свои действия и к 1662 году один за другим пали под натиском маньчжуров. Один из главнокомандующих Южной Мин, Чжэн Чэнгун, сознавая бесперспективность борьбы против маньчжуров на материке, решил оставить материк (сохранив за собой две базы — Сямэнь и Цзиньмэнь), изгнать голландцев с Тайваня и превратить этот остров в основную базу войны против завоевателей. Формально Тайвань стал считаться частью империи Мин, но после казни последнего законного минского императора Чжу Юлана Чжэн не хотел больше никого признавать в качестве монарха. Так возник редко встречающийся в мировой истории курьёз — «монархия без монарха»; вся реальная власть на острове принадлежала «главнокомандующему-усмирителю» Чжэн Чэнгуну, фактически основавшему новую династию. Чжэны правили Тайванем и воевали с маньчжурами под флагом династии Мин ещё двадцать лет.
- Mingdynastin, eller Stora Mings imperium, var den regerande kejserliga dynastin i Kina från 1368 till 1644 och kom till makten efter kollapsen av den Mongol-ledda Yuandynastin. Ming grundades av Hongwu-kejsaren Zhu Yuanzhang och har kallats "en av de största perioder av strukturerad regeringsmakt och social stabilitet i mänsklighetens historia," Det var den sista dynastin i Kina ledd av etninska Hankineser. Även om Mings huvudstad Beijing föll 1644 till rebeller ledda av Li Zicheng, som själv snart ersattes av den Manchu-ledda Qingdynastin, så överlevde regimer lojala till Ming-tronen (gemensamt kallat Södra Ming) till 1662.
- Míng Hanedanı 1368 - 1644 yılları arasında Çin'e hakim olmuş hanedandır. Hanedan etnik Çinliler tarafından kurulmuştur. Zhu Yuanzhang’nın 1368 yılında Nanjing kentinde tahta geçmesiyle kuruldu. Ming Taizu olarak adlandırılan Zhu Yuanzhang, tahtta kaldığı 31 yıl içinde feodal monarşi merkezi yönetimini güçlendirmek için hanedanın kuruluşuna büyük katkısı olan vezirleri ve farklı görüşlere sahip olan kişileri öldürerek imparatorluk otoritesini artırdı. Ming Taizu’nun ölümünden sonra torunu Jianwen tahta geçti. Ancak imparator Jianwen, amcası Zhu Li tarafından tahttan indirildi. Zhu Li, kendisini Chengzu İmparatoru ilan etti ve 1421 yılında başkenti Beijing’e taşıdı. Köylerdeki mücadeleler de şiddetlendi. 1627 yılında Shanxi eyaletinde yaşanan afet sırasında yöneticilerin zorla vergi toplamaları, köylü isyanlarına neden oldu. Onbinlerce köylünün katıldığı isyan ordusunun 1644 yılında Beijing şehrine girmesinden sonra imparator Cong Zhen kendini asarak intihar etti. Böylece Ming hanedanı, devrildi.
- Династія Мін або Велика країна Мін — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільонів мешканців. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втікли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року. За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік .. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю переверших своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спрудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття. Перший монарх династії, Імператор Хун У, намагався створити сталі самодостатні сілські общини, які б існували незмінно і незалежно від комерційно-торгових міських центрів. Його перебудова основи китайського сільського господарства і посилення транспортно-комунікаційних шляхів через мілітаризовану систему вістунів неочікувано призвела до появи величезного надлишку сількогосподарської продукції, який можна було збути на стихійних ринках вздовж вістунських шляхів. Це стало причиною впливу міської культури на провінційну культуру і комерцію. Вищі класи суспільства, які складалися з освічченої чиновницької знаті, також зазнали впливу нової культури, заснованої на попиті. На противагу традиціям минулого, купецькі родини почали постачати кандидатів на чиновницькі посади, переймаючи звичаї і уподобання знаті. На 16 століття розвиток мінської економіки стимулювався морською торгівлею з Португалією і Іспанією. Китай взяв участь у так званому явищі Колумбового обміну — глобальній торгівлі речами, рослинами, тваринами і людьми, що стартувала в епоху європейських відкриттів. Торгові відносини із європейськими країнами і Японією призвели до масового імпорту срібла, яке витіснило китайські мідні і паперові гроші як засіб грошового обігу. В останні роки існування Мін, притік срібла в країну сильно зменшився, що підірвало державні доходи і всю мінську економіку загалом. Цей удар співпав із малим льодниковим періодом, який завдав шкоди сільському господарсту в Китаї і позначився неврожайними роками, стихійними лихами і епідеміями. Прогресуючий занепад влади і добробуту мешканців держави стали причиною бунтів, а згодом призвів до іноземного завоювання.
- 明朝（1368年1月23日－1644年4月25日）是中國歷史上承元朝、下啟清朝的朝代，是以汉民族为主推翻蒙古族统治者而建立起来的汉族复兴王朝，也是中國歷史上最後一個由漢族建立的君主制皇朝。1368年朱元璋灭元称帝，国号為大明，共经历十七世，十六位皇帝，國祚共276年。因為明朝的皇帝姓朱，所以又稱朱明。 明初定都应天府（今南京），号京师。太宗永乐十九年，明成祖朱棣迁都顺天府（今北京），应天府改为南京。 明朝的领土曾囊括今日内地十八省之范围。东北初年抵日本海、鄂霍次克海、乌地河流域，后改为辽河流域；初年西达西喇木伦河一带，后改为今长城；西北至新疆哈密，后改为嘉峪关；并曾在今东北地区、新疆东部、西藏等地设有羁縻机构。明成祖時期甚至短暫征服並統治安南（今越南北部）。 明初武功极盛一时，曾北进蒙古，南征安南。明英宗幼年即位時，朝中有「三楊」楊溥、楊士奇、楊榮主持政局，『海內清平』。明初太祖至宣宗期間，是明朝國內主要最安定繁榮的時期，亦是中國歷史其中一個盛世(黃金時代)。至正統七年，张太皇太后去世，明英宗仅十五岁，宦官王振趁机開始擅权；正統十四年發生土木堡之變，国力发展开始停滞。正德、嘉靖朝始逐渐中衰，社会矛盾萌發，并面临蒙古、倭寇两大外患。明神宗萬曆朝初期在名相張居正的輔政之下曾一度中興。後世計當時朝廷歲收，明朝的經濟規模可稱世界第一。惟至萬曆朝中期始，因立太子之争，君臣关系紧张，終致皇帝怠政、官员腐化，关外女真兴起，明朝开始走向衰亡。天启年间，少年皇帝明熹宗事事信赖太监魏忠贤，加快了明朝腐败的进程。至崇祯年间，臣子党争激烈，皇帝決策失準，殺袁崇煥，后金军队突破长城，五入关内。又遇连年灾荒，各地爆发民变，叛降數易，官兵疲於奔命。1644年，大顺军队攻占北京，崇祯帝自缢，明朝灭亡。但由明朝宗室在華南建立的若干个南明政权延续了数十年，於清朝康熙二十二年（1683年）被清军完全逐滅。
|
| rdfs:comment
|
- The Ming Dynasty, or Empire of the Great Ming, was the ruling dynasty of China from 1368 to 1644, following the collapse of the Mongol-led Yuan Dynasty. The Ming, "one of the greatest eras of orderly government and social stability in human history," was the last dynasty in China ruled by ethnic Hans.
- Die Ming-Dynastie herrschte von 1368 bis 1644 im Kaiserreich China, löste dabei die mongolische Fremdherrschaft der Yuan-Dynastie in China ab und endete im 17. Jahrhundert mit der Qing-Dynastie.
- La dinastia Ming o Imperi de la Gran Ming, va ser la dinastia governant de la Xina des de 1368 fins 1644, i aparegué després del col·lapse provocat pels mongols al final de la dinastia Yuan. Amb els Ming es visqué "una de les èpoques de la història humana amb més ordre en el govern i més estabilitat social". Va ser l'última dinastia a la Xina governada per l'ètnia dels Han.
- Dynastie Ming vládla v Číně v letech 1368–1644 a byla poslední čínskou národní dynastií. Jejím zakladatelem byl Ču Jüan-čang, vůdce povstání proti mongolské dynastii Jüan. Pod vládou dynastie Ming byla v Číně opravena poškození vzniklá v období vlády předchozí dynastie. K úpadku dynastie Ming došlo po nájezdech mandžuských bojovníků.
- La dinastía Ming fue la penúltima dinastía china, que gobernó entre los años 1368 y 1644. Sucedió a la dinastía Yuan, de origen mongol. Su sucesora sería también una dinastía extranjera, la dinastía manchú de los Qing.
- Ming-dynastia (明朝) hallitsi Kiinaa 1368 – 1644. Se oli Kiinan viimeinen kotimaista alkuperää oleva dynastia, ja sen perusti Zhu-perhe. Sitä edelsi mongolien Yuan-dynastia ja seurasi mantšujen perustama Qing-dynastia. Voimakas "ulkomaisten" hallitsijoiden vastustus kansan keskuudessa lopulta johti talonpoikaiskapinaan, joka ajoi Yuan-dynastian takaisin Mongolian aroille ja aloitti Ming-dynastian 1368.
- La dynastie Ming, est une lignée d'empereurs qui a régné sur la Chine de 1368, date à laquelle elle remplace la dynastie Yuan, à 1644 quand elle se voit supplanter par les Qing. Par métonymie, le terme désigne aussi la durée du règne de celle-ci. Fondée par la famille des Zhu, elle compte seize empereurs. Au milieu du XIV siècle, après plus d'un siècle de domination mongole sous les Yuan, la population chinoise rejette le « règne des étrangers ».
- A Ming-dinasztia az utolsó nemzeti dinasztia volt Kínában.
- La dinastia Ming fu la dinastia al potere in Cina dal 1368 al 1644, sebbene troni che si dichiaravano "Ming" (ora collettivamente detti Ming meridionali) sopravvissero fino al 1662. La dinastia seguì quella Yuan e precedette quella Qing. Gli imperatori della dinastia Ming erano membri della famiglia Zhu.
- 明（みん、1368年 - 1644年）は、明朝ともいい、中国の歴代王朝の一つ。大明と号した。 朱元璋が元を北へ逐って建国し、滅亡の後には清が明の再建を目指す南明政権を制圧して中国を支配した。
- De Ming-dynastie is de opvolger van de Yuan-dynastie en besloeg de periode voorafgaand aan de Qing-dynastie in China. De keizers in de Ming-dynastie waren leden van de familie Zhu en regeerden sinds 1421 vanuit de Verboden Stad in Peking. De dynastie kenmerkte zich door de bloei op cultureel gebied, zoals de Chinese kunst, maar voornamelijk de porseleinindustrie bereikte een hoogte die tot dan ondenkbaar was.
- Ming-dynastiet var det regjerende dynasti i Kina fra 1368 til 1644. Det var det siste etnisk han-kinesiske dynastiet i landet. Det overtok etter det mongolske Yuan-dynastiet, og ble avløst av mandsjuiske Qing-dynastiet. Ming-dynastiet ble også kalt «Det store Mingriket». Det etablerte sine ordninger og sin storhet under sine første keisere, særlig under Hongwu- og Yongle-keiserne. De innledet en tid preget av kulturell oppblomstring og økonomisk vekst.
- Dynastia Ming - dynastia panująca w Chinach w latach 1368 - 1644. Była ostatnią narodową dynastią chińską. Została założona przez Zhu Yuanzhanga, przywódcę powstania przeciwko mongolskiej dynastii Yuan. Po okresie rozwoju trwającym do połowy XV wieku Chiny pod rządami dynastii Ming stopniowo popadały w coraz większą stagnację. Ostatecznie dynastia upadła w wyniku najazdu Mandżurów, którzy wykorzystali powstanie chłopskie i założyli własną dynastię Qing
- A Dinastia Ming, ou Império do Grande Ming, foi a dinastia que governou a China de 1368 a 1644, depois da queda da Dinastia Mongol dos Yuan acabando com o período de caos iniciado por Sima Yan em 1263. A dinastia Ming foi a última dinastia na China comandada pelos Hans (o principal grupo étnico da China), antes da rebelião liderada, em parte por Li Zicheng, e logo depois substituído pela Dinastia Manchu dos Qing.
- Dinastia Ming, sau Imperiul Marelui Ming a fost o dinastie care a condus China între 1368 și 1644. Dinastia a înlăturat dinastia mongolă Yuan (1279-1368) întemeiată de Kublai Khan, nepotul lui Ginghis Han. Dinastia Ming va fi urmată de Dinastia Qing.
- Великая Минская империя — государство под властью династии Мин, правившей в Китае после монгольской династии Юань с 1368 года по 1644 год.
- Mingdynastin, eller Stora Mings imperium, var den regerande kejserliga dynastin i Kina från 1368 till 1644 och kom till makten efter kollapsen av den Mongol-ledda Yuandynastin. Ming grundades av Hongwu-kejsaren Zhu Yuanzhang och har kallats "en av de största perioder av strukturerad regeringsmakt och social stabilitet i mänsklighetens historia," Det var den sista dynastin i Kina ledd av etninska Hankineser.
- Míng Hanedanı 1368 - 1644 yılları arasında Çin'e hakim olmuş hanedandır. Hanedan etnik Çinliler tarafından kurulmuştur. Zhu Yuanzhang’nın 1368 yılında Nanjing kentinde tahta geçmesiyle kuruldu. Ming Taizu olarak adlandırılan Zhu Yuanzhang, tahtta kaldığı 31 yıl içinde feodal monarşi merkezi yönetimini güçlendirmek için hanedanın kuruluşuna büyük katkısı olan vezirleri ve farklı görüşlere sahip olan kişileri öldürerek imparatorluk otoritesini artırdı.
- Династія Мін або Велика країна Мін — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільонів мешканців.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
