| dbpprop:abstract
|
- Mikhail (Mikhaylo) Vasilyevich Lomonosov was a Russian polymath, scientist and writer, who made important contributions to literature, education, and science. Among his discoveries was the atmosphere of Venus. His spheres of science were natural science, chemistry, physics, mineralogy, history, art, philology, optical devices and others. Lomonosov was also a poet, who created the basis of the modern Russian literary language.
- Michail Wassiljewitsch Lomonossow war ein russischer Dichter, Naturwissenschaftler und Reformer der russischen Sprache. Er gilt als Universalgelehrter.
- Mikhaïl Vassílevitx Lomonóssov, en rus: Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов, va ser un científic, escriptor i erudit rus que va fer importants contribucions a la literatura, l'educació i la ciència. Entre els seus descobriments es troba l'atmosfera de Venus. Va fer treballs en els camps de les ciències naturals, química, física, mineralogia, història, art, filologia, instruments òptics i d'altres. També va conrear la poesia, posant els fonaments del modern llenguatge literari rus.
- Michail Vasilijevič Lomonosov byl světově významný ruský polyhistor - chemik, krom toho též básník, obecně umělec, historik a uznávaný odborník mnoha dalších oborů. Na jeho počest byla později nazvána Lomonosovova univerzita. Narodil se jako syn rybáře, ale už v mládí utekl do Moskvy. Zde studoval nejprve na církevní škole, poté pokračoval ve studiu metalurgie v Marburgu a Freiburgu. Po návratu do Ruska se stal profesorem v nově zřízené laboratoři. Mezi Lomonosovy vědecké úspěchy můžeme zařadit formulaci obecného zákona zachování hmotnosti a pohybu z roku 1748, o rok později přišel s myšlenkou, že podstatou tepla je pohyb malých částeček. Z jeho četných prací můžeme uvést například O jevech vzduchových elektrickou silou způsobených nebo Teorie elektřiny nebo Základy matematické chemie. Lomonosovu všestranost dokazuje také vydání 15 svazků básní, ale i překlady Homéra, Horátia a Seneky.
- Mijaíl Vasílievich Lomonósov (en ruso Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов) (19 de noviembre de 1711–15 de abril de 1765 fue un geógrafo, escritor y polímata ruso con importantes descubrimientos en ciencia, literatura y educación, y fundador en 1755 de la primera universidad rusa, que hoy lleva su nombre. Por sus importantes y decisivos aportes es considerado el patriarca de la geografía en Rusia.
- Mihail Vasiljevitš Lomonosov oli venäläinen kirjailija ja tieteilijä joka vaikutti merkittävästi Venäjän kirjallisuudessa, koulutuksessa ja tieteessä. Häntä kutsutaankin joskus "Venäjän Da Vinciksi". Hän syntyi Deniskovkan kylässä joka sijaitsee Pohjois-Venäjällä. Lomonosov meni Marburgin yliopistoon Hesseniin, Saksaan, joka oli yksi tärkeimmistä eurooppalaisista yliopistoista aikana jolloin yliopistot olivat yleisesti rappiolla. Tämä yliopisto oli Lomonosovin mielenkiinnon kohteena, koska siellä opiskeli myös saksalainen filosofi Christian Wolff. Lomonosov opiskeli Wolffin kanssa ja hänestä tuli yksi tämän henkilökohtaisista opiskelijoista filosofiassa ja tieteessä.
- Mikhaïl Vassilievitch Lomonossov, en russe : Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов, né le 19 novembre 1711 à Denisowka près Kholmogory et mort le 15 avril 1765 à Saint-Pétersbourg, est un historien, astronome, orateur, peintre, poète, navigateur, musicien et linguiste russe. Homme exalté, enthousiaste, amoureux des sciences et fondateur de l’université de Moscou (qui porte son nom); Pouchkine dit même de lui qu’il était « la première université de Russie ». En 1731, Lomonossov part de son village et se rend à Moscou où il s’inscrit à l’université slavo-gréco-latine en se faisant passer pour un fils de gentilhomme (les paysans n’avaient pas accès aux études). Il réussit admirablement et une bourse d’études lui est offerte en Allemagne. Ce séjour lui apprend beaucoup sur la versification : sous l’influence de la poésie allemande, il conclut que le développement de la littérature russe est impossible sans réforme de la langue et des règles de versification. En 1739, à Freiberg, il écrit ses lettres sur les règles de la versification russe accompagnées d’un exemple, ode sur la prise de Khotine. D’accord sur le principe syllabo-tonique, il affirme que le vers peut être binaire ou tertiaire, dont le dactyle. Il mélange rimes masculines et rimes féminines. En 1741, il rentre en Russie et est nommé professeur de l’Académie des Sciences de Saint-Pétersbourg. En 1754 paraît son Traité de grammaire russe. Selon Lomonossov, la langue russe a la splendeur de l’espagnol, la vivacité du français, la robustesse de l’allemand, la douceur de l’italien, le tout enrichi par la force de l’imagination et la concision du grec et du latin. En 1755, est édité son célèbre traité Sur l’utilité des livres d’église dans lequel il pose les premiers jalons de la future langue russe littéraire (décrite par des normes et grammaticalement correcte): il déconseille l’emploi de vocables étrangers ou barbares. il prône un retour à la langue russe telle qu’elle a été modelée. il veut garder le vieux vocabulaire ecclésiastique mais éviter les mots désuets. Sa Théorie des trois styles est une tentative de normaliser la langue russe: le style élevé contient des mots de slavon d’église et de la langue vernaculaire et est destiné aux odes, tragédies, poèmes héroïques et discours. le style moyen contient des mots de slavon, est parlé par la noblesse et est destiné à la correspondance entre érudits, aux pièces dramaturgiques, élégies et satires. le style bas contient des mots de la langue russe et est le langage du peuple, destiné aux comédies et épigrammes. Il est cependant le premier à mélanger les trois styles dans ses œuvres. Toutes ces études théoriques sont une démarche démocratique : Lomonossov reste dans l’ambiance de la philosophie des Lumières, son rêve est d’élever la Russie au niveau culturel des autres nations d’Europe. Il a aussi écrit des articles de vulgarisation scientifique, traduit et adapte des grands poètes de l’Antiquité et contemporains. Avec l’arrivée en 1762 de Catherine II au pouvoir, Lomonossov tombe dans l’oubli et finit sa vie presque en disgrâce.
- Mihail Vasziljevics Lomonoszov orosz fizikus, kémikus.
- ミハイル・ワシリエヴィチ・ロモノーソフ (ロシア語: Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов)はロシアの博学者、科学者、作家。文学、教育、科学に関する業績を残している。とりわけ金星の大気の発見が重要。ロモノーソフは詩人でもあり、ロシア文章語の改革にも努めている。
- Michail Vasilevitsj Lomonosov, 19 november 1711 – Sint-Petersburg, 15 april 1765) was een Russische scheikundige, astronoom, geoloog, wiskundige, schrijver, historicus, en taalkundige. Als kind van een lijfeigene liep hij 1.000 kilometer om te gaan studeren in Moskou. Vanwege zijn universele ontwikkeling en het feit dat hij de aanstoot gaf tot de eerste stappen op diverse wetenschappelijke terreinen geldt Lomonosov als vader van de moderne wetenschap in Rusland. Vanaf 1736 tot 1741 verbleef hij in Marburg. In 1744 stichtte hij de keizerlijke porseleinfabriek in Rusland. In 1745 werd hij de eerste professor in de chemie aan de academie voor wetenschappen te Sint-Petersburg. Lomonosov richtte in 1748 het eerste chemische laboratorium van Rusland op. In 1755 was hij medeoprichter van de Academische Universiteit in Moskou, tegenwoordig de Staatsuniversiteit van Moskou. Lomonosov stierf onverwacht aan een longontsteking, en ligt begraven op het Lazaruskerkhof te Sint-Petersburg. Hij werd door Poesjkin het laatste universele genie van de Russische cultuur genoemd.
- Mikhail Lomonosov var en russisk dikter, naturvitenskapsmann og reformator av det russiske språk — en universallærd.
- Michaił (Michajło) Wasiljewicz Łomonosow, ros. Михаи́л (Миха́йло) Васи́льевич Ломоно́сов – rosyjski uczony i poeta, prekursor chemii fizycznej, twórca Uniwersytetu Moskiewskiego. Pochodził z pomorskiej rodziny rybackiej, sam nauczył się czytać i pisać. Udało mu się wyjechać do Moskwy, gdzie ukończył szkołę podstawową, a następnie do Petersburga, gdzie chodził do gimnazjum. Jako wyróżniający się uczeń został wysłany na studia do Niemiec. Kształcił się na uniwersytecie w Marburgu pod kierunkiem znanego filozofa Christiana Wolffa. Po powrocie do Rosji objął stanowisko profesora chemii na Uniwersytecie w Petersburgu. Zorganizował przy uczelni nowoczesne laboratorium. W 1754 r. zainicjował powołanie państwowego uniwersytetu w Moskwie, który później został nazwany jego imieniem. Był członkiem Petersburskiej Akademii Nauk. Jednym z jego czołowych zasług jest to, że 26 maja 1761r. podczas obserwacji przejścia Wenus przed tarczą Słońca, odkrył, że planeta ta posiada grubą i gęstą atmosferę. W swojej pracy naukowej łączył chemię z innymi naukami ścisłymi - fizyką i matematyką. Zajmował się teorią cząsteczek, zapoczątkował nową gałąź wiedzy - chemię fizyczną, dowiódł fałszywość teorii flogistonu. Niezależnie od Lavoisiera sformułował prawo zachowania masy w reakcjach chemicznych. W książce Kurs prawdziwej chemii fizycznej podał definicję chemii fizycznej: Chemia fizyczna jest to nauka, która tłumaczy przyczynę zjawisk zachodzących wskutek operacji chemicznych w ciałach złożonych, przy pomocy praw i na podstawie doświadczeń fizycznych. Ważną rolę przypisywał eksperymentom. Prowadził także badania w dziedzinie geologii. Swoimi pracami wyprzedził rosyjską współczesność, w tej dziedzinie doceniony po śmierci. Niezależnie od pracy naukowej był też wybitnym poetą, mistrzem ody panegirycznej. Był m. in. autorem: Ody w rocznicę wstąpienia na tron cesarzowej Jelizawiety Pietrowny (Ода на день восшествия на всероссийский престол её величества государыни императрицы Елисаветы Петровны 1747 года - 1747) Porannych rozmyślań o wielkości bożej Rozmowy z Anakreontem (Разговор с Анакреоном - между 1756 и 1761) W pracy List o zasadach wierszowania rosyjskiego wyłożył teorię sylabotoniki. Napisał ponadto podręcznik retoryki oraz gramatyki języka rosyjskiego. W 1764 objął wysokie stanowisko sekretarza stanu.
- Mikhail Vasilyevich Lomonosov foi um dos maiores cientistas russos. Descreveu a Lei da Conservação da Massa anos antes de Lavoisier e escreveu a primeira gramática russa e a descoberta da (14 anos antes de Antoine Lavoisier), entre outros feitos. Assim descreveu-o Alexandre S. Pushkin: Foi o primeiro cientista russo a alcançar projeção mundial, enciclopedista e poeta. Filho de camponeses, quando jovem, caminha de Arkhanguelsk a Moscou, para continuar os estudos, iniciados como autodidata. Passa um período na Alemanha, com o mesmo objetivo, e retorna ao país de origem. Em pouco tempo, torna-se um dos membros mais ativos da Academia de Ciências de São Petersburgo, desenvolvendo trabalhos nos mais diversos campos do conhecimento: geografia, física, química, biologia, astronomia e química, entre outros. Faz diversas descobertas que serão depois confirmadas por cientistas da Europa ocidental. Um dos principais exemplos é a experiência de calcinar metais em recipientes fechados, realizada em 1760, que seria repetida por Antoine Lavoisier, 13 anos depois, servindo de base para a descoberta da Lei da Conservação da massa. Apesar de ter chegado as mesmas conclusões, o cientista russo não teria levado crédito pela descoberta por não tê-la divulgado no restante da Europa. Lomonóssov foi ainda um dos principais defensores do Iluminismo em seu país. Eventualmente, é comparado ao cientista e inventor italiano Leonardo Da Vinci. Dá nome a Universidade Estatal de Moscou. Combinando uma formidável força de vontade a uma formidável perceptividade, Lomonosov abraçou todos os ramos do aprendizado. Uma sede por examinar a fundo as coisas encontra uma entusiasmo sobrepujante nesse espírito apaixonado. Um historiador, retórico, mecânico, químico, mineralogista, artista e poeta, tudo ele experimentou e tudo ele examinou …
- Mihail Vasilievici Lomonosov (Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов) a fost savant, poet şi filolog rus.
- Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов — первый русский учёный-естествоиспытатель мирового значения, энциклопедист, химик и физик; он вошёл в науку как первый химик, который дал физической химии определение, весьма близкое к современному, и предначертал обширную программу физико-химических исследований; в числе основоположников молекулярно-кинетической теории, предвосхитивший одно из начал термодинамики; заложил основы науки о стекле. Астроном, приборостроитель, географ, металлург, геолог, поэт, утвердил основания современного русского литературного языка, художник, историк, поборник развития отечественного просвещения, науки и экономики. Разработал проект Московского университета, впоследствии названного в его честь. Открыл наличие атмосферы у планеты Венера .
- Michail Vasiljevitj Lomonosov (Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов), född i Cholmogory i Archangelskprovinsen 1711, död 1765, var en rysk vetenskapsman. Lomonosov blev en ryktbar man. Han lade grunden till den ryska vetenskapen och grundade universitetet i Moskva 1755. Lomonsov var både poet, konstnär och historiker. Han kom att framlägga principerna för det moderna ryska språket. Vidare kom han att ägna mycket tid åt natur- och skogsvård, vilket ledde till att Lomonosov grundade de första ryska skogsutbildningar i Ryssland. Man kan läsa i arkiven för akademin för vetenskapen hur Lomonosov under ett möte den 4 maj 1752 tillsammans med geografen Stepan Krasjeninnikov hade satt upp ett antal kriterier på hur en vetenskaplig kurs i skogsvård i Ryssland skulle te sig för unga studenter. Han blev ledamot av svenska Vetenskapsakademien 1761.
- Миха́йло Васи́льович Ломоно́сов — російський вчений-натураліст, геохімік, поет, реформатор російської мови. Михайло Ломоносов народився в 1711 р. у селі Денисовка поблизу міста Холмогори. Батько його, Василь Дорофійович, був помором. Він володів кількома суднами і ходив на них за рибою у Біле море і Льодовитий океан. Узимку 1730 р. дев'ятнадцятирічний Ломоносов вирушив до Москви і склав іспити до Зайконоспаської слов'яно-греко-латинської академії. Незважаючи на вік, Ломоносов був зарахований у наймолодший клас, оскільки зовсім не знав латині. Через рік він настільки вивчив латинь, що міг складати невеликі вірші. Уже тоді він ґрунтовно займався поетикою і риторикою. У 1734 р. Ломоносов вирушає до Києва, де протягом кількох місяців навчається у Києво-Могилянській академії. Наступного 1735 року він разом з іншими дванадцятьма учнями був відправлений у Петербург і зарахований у студенти університету при Академії наук. Вже через кілька місяців, у вересні 1736 р. , Ломоносова з двома іншими академічними студентами (Райзером і Виноградовим) відпустили до Німеччини для навчання металургії і гірничій справі. Закордонне відрядження тривало майже п'ять років (до червня 1741 р.). Увесь цей час Ломоносов і його товариші провели головним чином у Марбурзі, в університеті філософії, де навчалися фізиці і механіці у Християна Вольфа, а математиці і хімії — у Дуйзинга. Засвоївши теорію, російські студенти переїхали у 1739 р. у Фрейберг і під керівництвом Генкеля навчалися металургії і гірничій справі. Але незабаром Ломоносов посварився зі своїм наставником, залишив Фрейберг і повернувся до Марбургу, де жила його наречена Єлизавета Цильх (таємний шлюб з нею був укладений у 1740 р. ), а в 1741 р. за допомогою російського посланника повернувся в Росію. Тут Ломоносова призначили ад'юнктом Академії з фізичного класу. На початку 40-х рр. переважна частина академіків і академічного керівництва складалася з корінних німців, причому багато хто з них були досить далекі від науки. Усіма справами заправляв Глава академічної канцелярії спритний і розумний німець Шумахер. Ломоносов був людиною невживчививою, сварився із Шумахером і його висуванцями, виражаючи їм з усякого приводу своє презирство. Справа доходила до бійки між академіками, а в 1743 р. Ломоносов на кілька тижнів потрапив під арешт. У 1745 р. , після того як була представлена його дисертація про метали, Ломоносов став професором хімії і повноправним членом Академії. Одним з перших його починань у новому званні стала організація в 1748 р. хімічної лабораторії Академії на Васильєвському острові. Ломоносов прагнув забезпечити свою лабораторію саморобними приладами для фізико-хімічних досліджень. Серед творів Ломоносова є роботи з фізики, хімії, геології, метеорології, гірничої справи, географії, астрономії, історії і філології. Він був видатним поетом, художником, просвітителем і суспільним діячем. Однак Ломоносов дуже мало піклувався про поширення своїх праць за кордоном. Результати його наукової діяльності, хоча і відзначалися в голландських, німецьких і французьких наукових журналах, у цілому залишилися незапитаними європейськими вченими, а в самій Росії до того часу було ще занадто мало фахівців, здатних оцінити їх. Дуже глибока й оригінальна ідея була висловлена ним у дисертації «Міркування про причину тепла і холоду» (1744 р. ), у якій він прямо пов'язав температуру тіла з «внутрішнім рухом власної матерії», тобто з рухом дрібних часток (молекул), з яких, за його переконанням, складалося будь-яке тіло. У дисертації «Спроба теорії пружної сили повітря» (1749 р. ) він прогнозував багато положень кінетичної теорії газів. У 1753 р. у «Слові про явища повітряні і їхню залежність від електричної сили» він спричинив глибоко продуману теорію атмосферної електрики. У своєму «Слові про народження металів від струсів землі» він за 60 років до Юнга висунув ідею про «невідчутні землетруси», тобто повільні коливання земної кори. У «Курсі щирої фізичної хімії» (1754 р. ) Ломоносов висловив свої погляди на утворення кристалів і настійно рекомендував «добре досліджувати фігуру кристалів і вимірювати їх» (Роме де Ліль, який вважається засновником кристалографії, виступив з такою пропозицією тільки у 1783 р.). У 1739 р. , знаходячись у Німеччині, Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина». Гучна поетична слава прийшла до Ломоносова через десять років. У 1748 р. Кирило Розумовський підніс його вітальну оду Єлизаветі I. Вона негайно подарувала автору дві тисячі карбованців. З тих пір ломоносовські оди стали невід'ємною частиною всіх придворних торжеств. Написані «високим штилем», що відрізнявся надзвичайною піднесеністю і бурхливим складом, вони захоплювали слухачів. У 1739 р. Ломоносов відправив в Академію трактат з теорії російського віршування. У 1748 р. він випустив «Риторику» — перший в Росії друкований посібник з теорії літератури й ораторського мистецтва. У 1755 р. з'явилася «Російська граматика», що витримала потім чотирнадцять видань і зберегла практичне значення протягом ста років. Ще в 40-ві рр. Ломоносов вивчав мозаїчні роботи, привезені з Риму графом Михайлом Воронцовим. Приготування скляних сплавів (смальт) зберігалося італійцями у суворій таємниці. Ломоносов перейнявся бажанням розкрити їхній секрет. Протягом двох років він цілими днями проводив у своїй лабораторії і крок за кроком йшов до своєї мети. Зрештою він відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору. Йому довелася самому стати художником, тому що майстрів-мозаїчників у Росії не було. Файл:Poltava battle. jpg Мозаїка Ломоносова «Полтавська баталія» Улітку 1752 р. він закінчив першу роботу — мозаїчний образ Богоматері, що підніс імператриці Єлизаветі. Слідом за тим він узяв собі двох учнів і склав мозаїчний портрет Петра I. У 1753 р. Ломоносов одержав у дарунок від Єлизавети I маєток за 64 версти від Петербурга в Усть-Рудицях і 200 душ кріпаків для роботи на скляній фабриці, збудовані за казенний кошт. У 1756 р. Ломоносов одержав від імператриці у володіння «погоріле місце» на Мойці, відбудував на ньому двоповерховий будинок і переніс до нього мозаїчну майстерню. У наступні дев'ять років тут були виготовлені кілька портретних мозаїк. Чотири роки Ломоносов з учнями працювали над величезною картиною для передбачуваного монумента Петрові — «Полтавською баталією». Вона була закінчена в 1764 р. уже після смерті Єлизавети. Ще одним захопленням Ломоносова була російська історія. У 1753 р. імператриця через свого фаворита Івана Шувалова оголосила Ломоносову, що «бажала б бачити Російську історію, написану його стилем». У середині 1758 р. Ломоносов представив Шувалову рукопис першого тому, доведеного до смерті Ярослава Мудрого. Праця була надрукована вже після смерті автора в 1766 р.. 26 травня 1761 р. Ломоносов спостерігав у себе будинку за допомогою власноруч виготовленого телескопа рідке астрономічне явище — проходження Венери по сонячному диску і відкрив атмосферу Венери. Усе життя Ломоносов не переставав воювати із Шумахером, Таубертом, Епінусом, Міллером та іншими. У 1754 р. Ломоносов склав особливу записку «Про виправлення Академії», у якій писав, що в Академії нічого не робиться для підготовки вітчизняних учених, що вся навчальна робота розвалена. Він прийшов до думки про необхідність створити незалежний від Академії університет, двері якого були б розкриті для всіх бажаючих. Йому вдалося надихнути на свою думку Шувалову. Ломоносов склав і розробив увесь план університету, намітив усю його організаційну структуру і навіть програму викладання. При університеті Ломоносов планував улаштувати гімназію. Шувалов прийняв план і приклав його до свого «Доношення» у сенат. У липні 1754 р. сенат затвердив це подання, а в січні 1755 р. «Указ про установу в Москві Університету» був підписаний Єлизаветою. Перший час Університет розташовувався в казенному будинку колишньої палацевої аптеки біля Воскресенських воріт. При ньому відразу були відкриті дві гімназії — «шляхетна» (для дворян) і «різночинна» (для мирян). При університеті була створена друкарня і на першому етапі друкувалася перша московська газета «Московські відомості». Тут же стали видаватися наукові, літературні і навчальні книги та підручники. Одним з перших вийшло «Зібрання творів Ломоносова». У лютому 1757 р. Ломоносов очолив географічний департамент петербурзького академічного університету, а потім був призначений радником Академічної канцелярії і фактично разом з Таубертом став керівником Академії. У 1760 р. у його безпосереднє відання перейшли академічні гімназія й університет. Завдяки Ломоносову становище студентів і гімназистів, які терпіли злу холоднечу і голод, трохи покращилося. Увесь 1762 р. Ломоносов прохворів. З початком царювання Катерини II, користуючись тим, що нова імператриця перенесла на Ломоносова свою неприхильність до Шувалова, вороги стали брати над ним верх. У травні 1763 р. Ломоносов був відправлений у відставку. Однак Катерина скасувала свій указ. У жовтні Ломоносов був обраний почесним членом Академії мистецтв, а в грудні — призначений у статські радники. Улітку 1764 р. імператриця навіть відвідала хворого вченого в його будинку. Помер Ломоносов від застуди в квітні 1765 р.
- 米哈伊尔·瓦西里耶维奇·罗蒙诺索夫俄國化學家，哲學家。1711年11月19日生於阿爾漢格爾斯卡亞省傑尼索夫卡村，是一個漁手夫的孩子，1765年4月15日卒於聖彼得堡。1730年到莫斯科考入斯拉夫-希臘-拉丁學院。1735年他轉入聖彼得堡科學院附屬大學學習。1736年被聖彼得堡科學院派往德意志學習礦業，先入馬爾堡大學學習物理學和化學等，後到弗賴堡學習礦業和冶金學。1741年回聖彼得堡科學院，任物理學副教授。1745年8月成爲聖彼得堡科學院院士和化學教授。1748年秋他按照自己的計劃創建了俄國第一個化學實驗室。1755年創辦了莫斯科大學。1760年他當選爲瑞典科學院院士，1764年當選爲義大利波倫亞科學院院士。
|
| rdfs:comment
|
- Mikhail (Mikhaylo) Vasilyevich Lomonosov was a Russian polymath, scientist and writer, who made important contributions to literature, education, and science. Among his discoveries was the atmosphere of Venus. His spheres of science were natural science, chemistry, physics, mineralogy, history, art, philology, optical devices and others. Lomonosov was also a poet, who created the basis of the modern Russian literary language.
- Michail Wassiljewitsch Lomonossow war ein russischer Dichter, Naturwissenschaftler und Reformer der russischen Sprache. Er gilt als Universalgelehrter.
- Mikhaïl Vassílevitx Lomonóssov, en rus: Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов, va ser un científic, escriptor i erudit rus que va fer importants contribucions a la literatura, l'educació i la ciència. Entre els seus descobriments es troba l'atmosfera de Venus. Va fer treballs en els camps de les ciències naturals, química, física, mineralogia, història, art, filologia, instruments òptics i d'altres.
- Michail Vasilijevič Lomonosov byl světově významný ruský polyhistor - chemik, krom toho též básník, obecně umělec, historik a uznávaný odborník mnoha dalších oborů. Na jeho počest byla později nazvána Lomonosovova univerzita. Narodil se jako syn rybáře, ale už v mládí utekl do Moskvy. Zde studoval nejprve na církevní škole, poté pokračoval ve studiu metalurgie v Marburgu a Freiburgu. Po návratu do Ruska se stal profesorem v nově zřízené laboratoři.
- Mijaíl Vasílievich Lomonósov (en ruso Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов) (19 de noviembre de 1711–15 de abril de 1765 fue un geógrafo, escritor y polímata ruso con importantes descubrimientos en ciencia, literatura y educación, y fundador en 1755 de la primera universidad rusa, que hoy lleva su nombre. Por sus importantes y decisivos aportes es considerado el patriarca de la geografía en Rusia.
- Mihail Vasiljevitš Lomonosov oli venäläinen kirjailija ja tieteilijä joka vaikutti merkittävästi Venäjän kirjallisuudessa, koulutuksessa ja tieteessä. Häntä kutsutaankin joskus "Venäjän Da Vinciksi". Hän syntyi Deniskovkan kylässä joka sijaitsee Pohjois-Venäjällä. Lomonosov meni Marburgin yliopistoon Hesseniin, Saksaan, joka oli yksi tärkeimmistä eurooppalaisista yliopistoista aikana jolloin yliopistot olivat yleisesti rappiolla.
- Mikhaïl Vassilievitch Lomonossov, en russe : Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов, né le 19 novembre 1711 à Denisowka près Kholmogory et mort le 15 avril 1765 à Saint-Pétersbourg, est un historien, astronome, orateur, peintre, poète, navigateur, musicien et linguiste russe.
- Mihail Vasziljevics Lomonoszov orosz fizikus, kémikus.
- ミハイル・ワシリエヴィチ・ロモノーソフ (ロシア語: Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов)はロシアの博学者、科学者、作家。文学、教育、科学に関する業績を残している。とりわけ金星の大気の発見が重要。ロモノーソフは詩人でもあり、ロシア文章語の改革にも努めている。
- Michail Vasilevitsj Lomonosov, 19 november 1711 – Sint-Petersburg, 15 april 1765) was een Russische scheikundige, astronoom, geoloog, wiskundige, schrijver, historicus, en taalkundige. Als kind van een lijfeigene liep hij 1.000 kilometer om te gaan studeren in Moskou. Vanwege zijn universele ontwikkeling en het feit dat hij de aanstoot gaf tot de eerste stappen op diverse wetenschappelijke terreinen geldt Lomonosov als vader van de moderne wetenschap in Rusland.
- Mikhail Lomonosov var en russisk dikter, naturvitenskapsmann og reformator av det russiske språk — en universallærd.
- Michaił (Michajło) Wasiljewicz Łomonosow, ros. Михаи́л (Миха́йло) Васи́льевич Ломоно́сов – rosyjski uczony i poeta, prekursor chemii fizycznej, twórca Uniwersytetu Moskiewskiego. Pochodził z pomorskiej rodziny rybackiej, sam nauczył się czytać i pisać. Udało mu się wyjechać do Moskwy, gdzie ukończył szkołę podstawową, a następnie do Petersburga, gdzie chodził do gimnazjum.
- Mikhail Vasilyevich Lomonosov foi um dos maiores cientistas russos. Descreveu a Lei da Conservação da Massa anos antes de Lavoisier e escreveu a primeira gramática russa e a descoberta da (14 anos antes de Antoine Lavoisier), entre outros feitos. Assim descreveu-o Alexandre S. Pushkin: Foi o primeiro cientista russo a alcançar projeção mundial, enciclopedista e poeta. Filho de camponeses, quando jovem, caminha de Arkhanguelsk a Moscou, para continuar os estudos, iniciados como autodidata.
- Mihail Vasilievici Lomonosov (Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов) a fost savant, poet şi filolog rus.
- Michail Vasiljevitj Lomonosov (Михаи́л Васи́льевич Ломоно́сов), född i Cholmogory i Archangelskprovinsen 1711, död 1765, var en rysk vetenskapsman. Lomonosov blev en ryktbar man. Han lade grunden till den ryska vetenskapen och grundade universitetet i Moskva 1755. Lomonsov var både poet, konstnär och historiker. Han kom att framlägga principerna för det moderna ryska språket.
- Миха́йло Васи́льович Ломоно́сов — російський вчений-натураліст, геохімік, поет, реформатор російської мови. Михайло Ломоносов народився в 1711 р. у селі Денисовка поблизу міста Холмогори. Батько його, Василь Дорофійович, був помором.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
