| dbpprop:abstract
|
- Louis the Great (Hungarian: I. Lajos, Croatian: Ludovik I, Polish: Ludwik Węgierski, Czech: Ludvík I. Veliký, Slovak: Ľudovít Veľký, Italian: Luigi I d'Ungheria, Bulgarian: Лудвиг I, was Apostolic King of Hungary from 1342 and King of Poland from 1370 until his death. Louis was the head of the senior branch of the Angevin dynasty. He was one of Hungary's most active and accomplished monarchs of the Late Middle Ages, extending territorial control to the Adriatic and securing Dalmatia, with part of Bosnia and Bulgaria, within the Holy Crown of Hungary. He spent much of his reign in wars with the Republic of Venice. He was in competition for the throne of Naples, with huge military success and the latter with little lasting political results. He founded the University of Pécs in 1367, the letter patent issued by pope Urban V
- Ludwig der Große (ung. Lajos I. Nagy – Ludwig der Große, pol. Ludwik Węgierski – Ludwig der Ungar oder von Anjou; * 5. März 1326 in Visegrád, Ungarn; † 10. September 1382 in Trnava, damals Königreich Ungarn, heute Slowakei) war ab 1342 König von Ungarn, und ab 1370 König von Polen.
- Lluís I d'Hongria (en hongarès I. Lajos), conegut com a Lluís el Gran (Nagy) va regnar com a rei d'Hongria des de 1348, i de Polònia des de 1370. Va ser un dels monarques hongaresos més poderosos de la baixa edat mitjana, guanyant el control de l'Adriàtic, i assegurant el domini de Dalmàcia i parts de Bòsnia i Bulgària.
- Ludvík I. Uherský nebo také Ludvík I. Veliký z Anjou byl v letech 1342-1382 uherský a od roku 1370 také polský král.
- Luis I de Anjou-Hungría llamado Luis I el Grande fue rey de Hungría y Polonia, a finales del siglo XIV. Hijo de Carlos Roberto e Isabel de Polonia, hija de Ladislao I el Breve, y hermana de Casimiro III el Grande, Rey de Polonia y último gobernante de la dinastía Piast, muerto en 1370. Recibió su nombre en honor de su tío, San Luis de Tolosa
- Ludvig I Suuri oli Unkarin, Kroatian ja Dalmatian kuningas 1342 - 1382 ja Puolan kuningas 1370 - 1382. Hän kuului Anjoun sukuun. Ludvig peri Unkarin kruunun isältään Kaarle Robertilta. Hän oli yksi keskiajan Unkarin vahvimmista hallitsijoista. Hän kävi sotaa Bulgariassa, Bosniassa, Valakiassa ja Kultaista Ordaa vastaan. Hän oli naimisissa kolme kertaa ja sai neljä lasta, joista kaksi tytärtä selvisi aikuisikään. Vuonna 1370 hän peri äidinisältään Puolan kruunun. Ludvigin kuoltua vuonna 1382 hänen tyttärensä Maria kruunattiin Unkarin hallitsijaksi ja nuorempi tytär Hedwige Puolan "kuninkaaksi".
- Louis I le Grand (en hongrois Nagy Lajos, en polonais Ludwik Wegierski, Andegawenski - d'Anjou), né le 5 mars 1326, mort le 10 septembre 1382 à Trnava, roi de Hongrie de 1342 à 1382 et roi de Pologne de 1370 à 1382, fils de Charles Ier Robert d'Anjou, roi de Hongrie, et d'Elisabeth de Pologne. Il est membre de la Maison capétienne d'Anjou-Sicile.
- Fájl:Blason Louis Ier de Hongrie. svg Nagy Lajos címere, amely egyesíti a liliomos Anjou-címert, a Magyar és a Lengyel Királyság, valamint Dalmácia címerét. I. (Nagy) Lajos (lengyelül Ludwik Węgierski/Wielki/Andegaweński azaz Magyar Lajos, Nagy Lajos, Anjou Lajos) Magyarország és Lengyelország Anjou-házi királya volt. Uralkodása a középkori Magyar Királyság egyik fénykora: az ország belső békéje és dinasztikus kapcsolatai lehetővé tették a társadalom, a gazdaság és a kultúra fejlődését, így az ország fejlettsége közelebb került a nyugat-európai országokéhoz, aktív külpolitikája és hadjáratai révén pedig Magyarország európai nagyhatalommá vált. A lovagkirály személyes kvalitásai és dicsőséges hadjáratai megihlették még a 19. századi magyar nemzeti romantika költőit is.
- ファイル:Louis I of Poland and Hungary. jpg ラヨシュ1世 ラヨシュ1世（Anjou I Lajos, 1326年3月3日 ヴィシェグラード - 1382年9月10日 トルナヴァ）は、アンジュー家のハンガリー王（在位：1342年 - 1382年）、ポーランド王（ハンガリー人のルドヴィク1世 Ludwik I Węgierski, 在位：1370年 - 1382年）。父はカーロイ1世。大ラヨシュ（Nagy Lajos király）とも呼ばれる。 大貴族の台頭によって弱体化していたハンガリー王国は、父カーロイ1世の治世の下で大貴族の抑制と王権の強化に成功し、大国へと成長していた。 1342年、父の後を継いで即位したラヨシュ1世は、勢力拡大のために積極的な対外政策を行なった。まず、ヴェネツィア共和国と交戦してクロアチアとダルマチアを支配下に収めた。次いで1370年、ポーランド王カジミェシュ3世が嗣子無くして死去すると、母エルジェーベトがその姉に当たるという縁故からポーランド王位も継承することとなる。 ラヨシュ1世はさらにナポリ王国の王位も狙い、同族の女王ジョヴァンナ1世と敵対した。弟で女王の最初の夫であったアンドラーシュが暗殺された後、1347年には軍勢を動かして王都ナポリを占領したが、王位を得ることはできずに終わった。しかし、晩年の1382年には同じく同族のカルロ3世にジョヴァンナ1世を殺害させ、王位につけた。 ファイル:Ludwik Wegierski. jpg ポーランドの画家ヤン・マテイコによる「ポーランド王ルドヴィク1世」としての肖像画。王冠、法衣、王錫はポーランドのもの。 男児が無かったため、死後ハンガリー王位は年長の娘マーリア、ポーランド王位は末娘ヤドヴィガ、そして彼女らの夫たちが継承することとなった。ただし、ハンガリー王位は一時マーリアとカルロ3世（カーロイ2世）との間で争われている。 対外政策に成功を収めて勢力を拡大し、ポーランド王も兼ねたことから、ラヨシュ1世は「大王」と呼ばれている。しかしバルカン半島への勢力拡大には失敗しており、また大貴族層の反発にも遭って、晩年には大貴族層に対して特権を与えるなどの譲歩もしている。これは、ハンガリー王権の衰退を現わすものでもあった。
- Lodewijk I was koning van Hongarije en Polen. Hij was de oudste overlevende zoon van koning Karel I Robert van Hongarije en zijn derde echtgenote Elisabeth van Polen (de dochter van koning Władysław IV van Polen). Hij volgde zijn vader op als koning van Hongarije in 1342 en onderwierp Walachije en Moldavië, maar beide gebieden werden later weer autonoom. Hij bezette Napels een tijdje. Lodewijk veroverde Dalmatië op Venetië, maar Kroatië verloor hij in 1376 aan Bosnië. In 1350 werd Boeda de koninklijke residentie; tot 1322 was dat Temesvar geweest en tot 1350 Visegrád. In 1367 stichtte hij de universiteit van Pécs en verder bevorderde hij de steden en de burgerij. In 1357 sloot hij een erfverdrag met zijn oom Casimir III van Polen. In 1370 werd hij ook koning van Polen, maar zijn moeder trad op als regentes. In Polen verloor hij delen van Wolynië aan Litouwen, zoals de steden Belz en Lutz, en moest hij toestaan dat Mazovië een afzonderlijk statuut behield. Lodewijk was gehuwd met: Margaretha van Luxemburg (1335-1349), dochter van Karel IV, in 1345. Dit huwelijk bleef kinderloos. Elisabeth (1340-1387), dochter van Stefanus II Kotromanić van Bosnië, in 1353 Maria (1365-1366) Catharina (1368-), in 1374 gehuwd met Lodewijk I van Orléans (1372-1407), zoon van koning Karel V van Frankrijk Maria van Hongarije (1371-1395), in 1385 gehuwd met Rooms koning Sigismund (1368-1437) Hedwig van Polen (-1399), gehuwd met koning Wladislaus II Jagiello van Polen (-1434)
- Ludwik I Wielki węg. Lajos I Nagy, – król Węgier w latach 1342-1382, oraz król Polski (jako Ludwik Węgierski) w latach 1370-1382. Ludwik pochodził z rodu Andegawenów d'Anjou – dynastii rządzącej Węgrami od 1308 do 1382. Jego ojcem był król Węgier Karol Robert, a matką Elżbieta Łokietkówna, córka Władysława I Łokietka i siostra Kazimierza III Wielkiego. Elżbieta była głównym doradcą Ludwika, a jej pozycja na Węgrzech była bardzo silna. Pierwszym krokiem w polityce Ludwika była próba opanowania Neapolu w latach 1343-1344, gdzie panowała królowa Joanna I, podejrzewana o przyczynienie się do śmierci swego męża Andrzeja, brata Ludwika. Po niepowodzeniu działań dyplomatycznych, król podjął dwie wyprawy wojenne w latach 1347/48 i w 1350. Udało mu się opanować kraj, ale nie zdołał się w nim utrzymać. Ostatecznie więc tron przypadł Karolowi z Durazzo, kuzynowi Ludwika. Lata 1351-1352 przyniosły z kolei zaangażowanie się Ludwika w sprawy Rusi halicko-włodzimierskiej. Pomógł on królowi Kazimierzowi Wielkiemu w zdobyciu jej i przyłączeniu do Polski, przy czym zastrzegł sobie prawo jej wykupu, w razie gdyby po Kazimierzu dziedziczyłby jego legalny potomek. Było to związane z planami dynastycznymi obu królów. Na mocy szeregu postanowień Ludwik i jego męscy potomkowie zyskiwali prawa do tronu polskiego po śmierci Kazimierza, gdyby ten nie miał męskiego potomka. 24 stycznia 1355 roku wydano też w tej sprawie tzw. przywilej budziński, na mocy którego możnowładztwo małopolskie potwierdziło prawa Ludwika do korony polskiej, a ten w zamian potwierdził wszystkie dotychczasowe przywileje. Zapewniwszy sobie prawa sukcesyjne w Polsce, Ludwik powrócił do aktywnej polityki na Bałkanach i jeszcze w grudniu tego samego roku (1355) zhołdował Serbię, część Bułgarii oraz na pewien czas również Bośnię. Po wojnach z Republiką Wenecką Ludwik opanował także Dalmację z Dubrownikiem i wzmacniał swą pozycję na Adriatyku. Po śmierci Kazimierza Wielkiego, Ludwik przybył do Krakowa i 17 listopada w katedrze wawelskiej został koronowany przez arcybiskupa gnieźnieńskiego Jarosława Bogorię na króla Polski. Zawiązano więc wówczas unię personalną pomiędzy oboma królestwami. Po objeździe kraju wrócił on na Węgry, a władzę powierzył regentom (m. in. Elżbiecie Łokietkównie i Sędziwojowi Pałuce). Jako król Polski, Ludwik w 1372 roku zrzekł się praw do Śląska, co zapewniło mu dobre stosunki z Czechami. 17 września 1374 roku wydał on dla szlachty polskiej przywilej koszycki. Na jego mocy w Polsce dziedziczyć mogła jedna z jego córek, a szlachta zwolniona została m. in. z podatku gruntowego poza 2 groszami z łana. W 1381 roku przywilej ów został rozszerzony również na duchowieństwo (przy poradlnym wynoszącym 4 grosze z łana). Ludwik zmarł w Trnawie w nocy z 10 na 11 września 1382 r. Pochowany został w katedrze w Székesfehérvár (Białogród Stołeczny) na Węgrzech. Na Węgrzech Ludwik otrzymał przydomek "Wielki" i uchodzi za jednego z najwybitniejszych władców tego kraju. W polityce wewnętrznej doprowadził do zrównania w prawach magnatów i szlachty węgierskiej za pomocą tzw. decretum unicum wydanego 11 grudnia 1351 roku. Założył też uniwersytet w Pécsu. W Polsce nie cieszył się nigdy zbytnią popularnością, ale doprowadził m. in. do rozwoju handlu i zapobiegł rozpadowi królestwa.
- Luís I, dito o Grande (Nagy Lajos, em húngaro) foi rei da Hungria a partir de 1342, e rei da Polônia a partir de 1370. Filho de Carlos Roberto da Hungria e sobrinho, por parte de mãe, de Casimiro III da Polônia, sucedeu-os após a morte daqueles soberanos, unificando as duas coroas entre 1370 e 1382. Foi o segundo rei da dinastia angevina da Hungria. Na Hungria, manteve a política de seu pai no sentido de apoiar-se nas cidades e na pequena nobreza para controlar os grandes senhores feudais. Empreendeu três guerras contra Veneza pela posse da Dalmácia e combateu o expansionismo turco otomano. Sucederam-no suas filhas Maria (na Hungria) e Edviges (na Polônia).
- Ludovic I numit cel Mare [magh. I. Nagy Lajos, pl. Ludwik Węgierski sau Ludwik I Wielki, Andegawenski, în trad. "Ludovic Maghiarul", "Ludovic cel Mare", "Ludovic Angevinul"],, rege al Ungariei (1342 - 1382) şi al Poloniei (1370 - 1382), fiul lui Carol Robert din dinastia de Anjou.
- Лайош I Великий — король Польши с 17 ноября 1370, король Венгрии с 16 июля 1342 (коронация 21 июля 1342 под именем Лайоша V). Происходил из Анжуйской (Анжу-Сицилийской) династии. Людовик был сыном венгерского короля Карла Роберта (происходившего из неаполитанской Анжуйской династии) и Елизаветы, дочери Владислава Локотка и сестры Казимира III Великого, последнего короля Польши из династии Пястов. Венгерскую корону Людовик I получил после смерти отца в 1342, но в молодости руководился советами матери. В 1347 он предпринял поход в Неаполь с целью мести за умерщвленного там брата, но прочного успеха не имел; в 1350 он повторил свой поход, покорил Неаполь и передал управление им своей матери, а сам обратил главное внимание на Далмацию, находя, что она важнее для Венгрии, чем Италия. За обладание Далмацией Людовику I пришлось вести упорную борьбу с венецианцами, но наконец он сломил их и заставил в 1356 признать Далмацию за Венгрией. В 1365 он двинулся против болгарского царя Шишмана и завоевал Видин, но не мог удержаться здесь, так как Шишман объединился с турками-османами. Последние при Людовике не тревожили Венгрии, поскольку были заняты боевыми действиями против Византии. По смерти Казимира Великого (1370) Людовик I, как сын сестры бездетного Казимира, беспрепятственно получил польскую корону. Таким образом пределы соединённых владений Людовика I простирались от Балкан до Балтийского моря и от Чёрного моря до Адриатического. Людовик I издал ряд законоположений как о правах короны, так и о правах подданных; последним он оставил местное самоуправление; за дворянами обеспечил обладание поместьями; много сделал для крестьян, заменив работы на помещиков натуральной повинностью в количестве /9 крестьянского дохода с земли; заботился о благосостоянии городов, наделяя их привилегиями, дарил им леса и земли, окружал стенами и украшал зданиями. Буда при Людовике I стал столицей государства вместо Вишеграда. Все это вместе с покровительством королём духовенству и его заботами о распространении среди венгров образования (устройство школ, основание в 1367 академии) сделало его весьма популярным в Венгрии. Иначе к нему относились в Польше, может быть, потому, что сам Людовик I постоянно жил в Венгрии (вернее, на территории современной Словакии, входившей в Венгерское королевство), мало заботился о происходивших в Польше смутах и спорах из-за власти, постоянно требовал от неё денег и, наконец, отторгнул Червонную Русь от Польши, присоединив её к Венгрии. Людовик Великий был дважды женат (на Марии Люксембургской, а после её скорой кончины — на Елизавете Боснийской), но не имел сыновей. От Елизаветы он имел трёх дочерей — Екатерину, Марию и Ядвигу. Стараясь сохранить целость государства, король объявил единственной наследницей свою старшую дочь Марию, бывшую замужем за Сигизмундом, сыном императора Карла IV Люксембургского. Но вслед за смертью Людовика I (1382) началась борьба за власть, и огромная Анжуйская монархия распалась (Ядвига стала королевой Польши, а Мария — Венгрии).
- Ludvig I (Ludvig den store) föddes den 5 mars 1326 och dog den 10 september 1382 i Nagyszombat. Han var kung av Ungern från 1342, kung av Kroatien från 1342 och kung av Polen från 1370 till sin död. Han var son till Karl I Robert och Elisabet Lokietek, polsk prinsessa. Under hans regering blev Ungern en europeisk stormakt, vars grund hade lagts av Ludvigs far, Karl I Robert, som föregick honom på tronen. Ludvigs inrikespolitik karakteriserades av en strävan att balansera adelskapets och kyrkans makt, medan hans utrikespolitik i huvudsak utgjordes av krig mot Neapel, Bulgarien, Venedig och Vallakiet. Ludvig grundlade 1367 det första ungerska universitetet i Pécs.
- Л́юдвік І Вел́икий (Людвік Угорський, Лайош І) — угорський король з 1342, польський король з 1370. Син Карла Роберта і Ельжбети Локеток. Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. В 40-50-х рр. 14 ст. брав участь у загарбанні земель Галицько-Волинського королівства. В 1350 уклав договір зі своїм дядьком польським королем Казиміром III Великим про перехід польських земель та окупованих поляками Галичини та Холмщини під владу Угорщини. Після смерті Казиміра III Великого став королем польським. У 1372 передав владу над Галичиною своєму наміснику князю шлезькому Владиславу Опольському (правив до 1377). У 1376—78 вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка І Великого польський престол посіла його дочка Ядвіґа.
- 拉约什一世（大帝）（匈牙利语：I. （Nagy）Lajos，1326年3月5日－1382年9月11日）安茹王朝的匈牙利国王（1342年—1382年在位）和波兰国王（卢德维克一世，1370年起）。他是安茹王朝最强大的统治者。 拉约什一世大约在1351年颁布一部意在巩固封建制度的法典，禁止把贵族采邑收为国有，但若该贵族绝嗣，土地收归王室；确认中小贵族享有大领主所享有的种种特权。结果到哈布斯堡王朝时代，匈牙利成了一个贵族数量大得不成比例的国家。 拉约什一世对外进行多次战争，胜利地扩展了匈牙利的领土。他曾与那不勒斯（1347年）、威尼斯及立陶宛等国家作战（1351年，1372年，1377年）。1358年，拉约什一世几乎征服了全部达尔马提亚。克罗地亚在他统治时期被确认为“圣伊什特万王国”的一部分。拉约什一世使保加利亚、波斯尼亚、塞尔维亚、瓦拉几亚和摩尔多瓦等巴尔干小国承认匈牙利的宗主国地位。但是在1349年时，摩尔多瓦一度脱离了匈牙利的统治。 1366年，拉约什一世击退了入侵巴尔干半岛的奥斯曼帝国军队。 1370年，波兰的皮雅斯特王朝绝嗣，拉约什一世经王朝贵族协议（其父查理一世与波兰国王卡齐米日三世的条约）入主波兰。他于1374年给波兰的小贵族颁发了所谓科希策特权。 在拉约什一世统治时期，中世纪的匈牙利国力达到了顶峰。
|
| rdfs:comment
|
- Louis the Great (Hungarian: I. Lajos, Croatian: Ludovik I, Polish: Ludwik Węgierski, Czech: Ludvík I. Veliký, Slovak: Ľudovít Veľký, Italian: Luigi I d'Ungheria, Bulgarian: Лудвиг I, was Apostolic King of Hungary from 1342 and King of Poland from 1370 until his death. Louis was the head of the senior branch of the Angevin dynasty.
- Ludwig der Große (ung. Lajos I. Nagy – Ludwig der Große, pol. Ludwik Węgierski – Ludwig der Ungar oder von Anjou; * 5. März 1326 in Visegrád, Ungarn; † 10. September 1382 in Trnava, damals Königreich Ungarn, heute Slowakei) war ab 1342 König von Ungarn, und ab 1370 König von Polen.
- Lluís I d'Hongria (en hongarès I. Lajos), conegut com a Lluís el Gran (Nagy) va regnar com a rei d'Hongria des de 1348, i de Polònia des de 1370. Va ser un dels monarques hongaresos més poderosos de la baixa edat mitjana, guanyant el control de l'Adriàtic, i assegurant el domini de Dalmàcia i parts de Bòsnia i Bulgària.
- Ludvík I. Uherský nebo také Ludvík I. Veliký z Anjou byl v letech 1342-1382 uherský a od roku 1370 také polský král.
- Luis I de Anjou-Hungría llamado Luis I el Grande fue rey de Hungría y Polonia, a finales del siglo XIV. Hijo de Carlos Roberto e Isabel de Polonia, hija de Ladislao I el Breve, y hermana de Casimiro III el Grande, Rey de Polonia y último gobernante de la dinastía Piast, muerto en 1370. Recibió su nombre en honor de su tío, San Luis de Tolosa
- Ludvig I Suuri oli Unkarin, Kroatian ja Dalmatian kuningas 1342 - 1382 ja Puolan kuningas 1370 - 1382. Hän kuului Anjoun sukuun. Ludvig peri Unkarin kruunun isältään Kaarle Robertilta. Hän oli yksi keskiajan Unkarin vahvimmista hallitsijoista. Hän kävi sotaa Bulgariassa, Bosniassa, Valakiassa ja Kultaista Ordaa vastaan. Hän oli naimisissa kolme kertaa ja sai neljä lasta, joista kaksi tytärtä selvisi aikuisikään. Vuonna 1370 hän peri äidinisältään Puolan kruunun.
- Louis I le Grand (en hongrois Nagy Lajos, en polonais Ludwik Wegierski, Andegawenski - d'Anjou), né le 5 mars 1326, mort le 10 septembre 1382 à Trnava, roi de Hongrie de 1342 à 1382 et roi de Pologne de 1370 à 1382, fils de Charles Ier Robert d'Anjou, roi de Hongrie, et d'Elisabeth de Pologne. Il est membre de la Maison capétienne d'Anjou-Sicile.
- Fájl:Blason Louis Ier de Hongrie. svg Nagy Lajos címere, amely egyesíti a liliomos Anjou-címert, a Magyar és a Lengyel Királyság, valamint Dalmácia címerét. I. (Nagy) Lajos (lengyelül Ludwik Węgierski/Wielki/Andegaweński azaz Magyar Lajos, Nagy Lajos, Anjou Lajos) Magyarország és Lengyelország Anjou-házi királya volt.
- ファイル:Louis I of Poland and Hungary.
- Lodewijk I was koning van Hongarije en Polen. Hij was de oudste overlevende zoon van koning Karel I Robert van Hongarije en zijn derde echtgenote Elisabeth van Polen (de dochter van koning Władysław IV van Polen). Hij volgde zijn vader op als koning van Hongarije in 1342 en onderwierp Walachije en Moldavië, maar beide gebieden werden later weer autonoom. Hij bezette Napels een tijdje. Lodewijk veroverde Dalmatië op Venetië, maar Kroatië verloor hij in 1376 aan Bosnië.
- Ludwik I Wielki węg. Lajos I Nagy, – król Węgier w latach 1342-1382, oraz król Polski (jako Ludwik Węgierski) w latach 1370-1382. Ludwik pochodził z rodu Andegawenów d'Anjou – dynastii rządzącej Węgrami od 1308 do 1382. Jego ojcem był król Węgier Karol Robert, a matką Elżbieta Łokietkówna, córka Władysława I Łokietka i siostra Kazimierza III Wielkiego. Elżbieta była głównym doradcą Ludwika, a jej pozycja na Węgrzech była bardzo silna.
- Luís I, dito o Grande (Nagy Lajos, em húngaro) foi rei da Hungria a partir de 1342, e rei da Polônia a partir de 1370. Filho de Carlos Roberto da Hungria e sobrinho, por parte de mãe, de Casimiro III da Polônia, sucedeu-os após a morte daqueles soberanos, unificando as duas coroas entre 1370 e 1382. Foi o segundo rei da dinastia angevina da Hungria.
- Ludovic I numit cel Mare [magh. I. Nagy Lajos, pl. Ludwik Węgierski sau Ludwik I Wielki, Andegawenski, în trad. "Ludovic Maghiarul", "Ludovic cel Mare", "Ludovic Angevinul"],, rege al Ungariei (1342 - 1382) şi al Poloniei (1370 - 1382), fiul lui Carol Robert din dinastia de Anjou.
- Лайош I Великий — король Польши с 17 ноября 1370, король Венгрии с 16 июля 1342 (коронация 21 июля 1342 под именем Лайоша V). Происходил из Анжуйской (Анжу-Сицилийской) династии.
- Ludvig I (Ludvig den store) föddes den 5 mars 1326 och dog den 10 september 1382 i Nagyszombat. Han var kung av Ungern från 1342, kung av Kroatien från 1342 och kung av Polen från 1370 till sin död. Han var son till Karl I Robert och Elisabet Lokietek, polsk prinsessa. Under hans regering blev Ungern en europeisk stormakt, vars grund hade lagts av Ludvigs far, Karl I Robert, som föregick honom på tronen.
- Л́юдвік І Вел́икий (Людвік Угорський, Лайош І) — угорський король з 1342, польський король з 1370. Син Карла Роберта і Ельжбети Локеток. Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. В 40-50-х рр. 14 ст.
- 拉约什一世（大帝）（匈牙利语：I.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
