| dbpprop:abstract
|
- Landulf II (died 961), called the Red, was the prince of Benevento and prince of Capua (as Landulf IV) from 939 or 940, when his father, Landulf I, first associated him with the government, his mother was Gemma, daughter of Athanasius of Naples. He may have been associated as early as 933, when his elder brother, Atenulf III, was made co-regent. His uncle Atenful II died in 940 and it is likely that Landulf served as a replacement. Whatever the case, when the elder Landulf died on 10 April 943, Landulf removed his elder brother Atenulf to Benevento and his uncle Atenulf's son Landulf to Capua. Fearing for their lives, the two fled to Guaimar II of Salerno and Landulf the Red became sole prince. His first act was to continue the family policy of associated younger sons as co-princes in the government. He made his eldest son Pandulf co-prince. Other than that, Landulf made little attempts to continue family policy of alliance with his fellow Lombards and détente with the Byzantines. He distanced himself from Constantinople, while trying not to enter into open warfare, and made several tries at reuniting the Lombard principality of Salerno with the united Capua-Benevento. He abandoned imperial dating and dated from his own reign. In 946, he allied with John III of Naples to oust Gisulf I of Salerno, son of Guaimar. He was ambushed in a pass at La Cava by Mastalo I of Amalfi and the ousting failed. He soon broke his alliance with Naples and allied with Gisulf to besieged Neapolitan Nola. In 950, he was called to the aid of Aligerno, abbot of Monte Cassino. His descendants would prove to be the worst persecutors of that great monastery. He followed up his Salernitan and Neapolitan failures with successful campaigns against the gastald of Aquino, Atenulf Megalu, whom he exiled to the Docibilis II of Gaeta. In 955, Landulf made his biggest failure in supporting an Apulian revolt against Greek authority. He was forced to recognise Byzantine supremacy. The rest of his reign is less eventful, he failed in his two great ambitions: conquering Salerno and opposing the Byzantines. He associated his second son, Landulf, with him in 959 and died in 961.
- Ландульф II Рыжий - князь Беневенто в 940 - 961 годах, князь Капуи (как Ландульф IV) в 940 - 961 годах. Младший сын Ландульфа I (III по капуанской нумерации) и Джеммы, дочери Афанасия Неаполитанского. Ландульф II стал соправителем отца Ландульфа I (III) и старшего брата Атенульфа III в 940 году, после смерти своего дяди Атенульфа II. После смерти отца Ландульф II изгнал своего брата Атенульфа III и кузена Ландульфа (сына Атенульфа II), они бежали в Салерно, и, таким образом, Ландульф II стал единоличным князем Капуи и Беневенто. Впрочем, в том же 943 году Ландульф II, продолжая семейную традицию, сделал своим соправителем старшего сына Пандульфа I, а в 959 году - ещё и второго сына Ландульфа III (V по капуанской нумерации). В 946 году Ландульф II вместе с герцогом Иоанном III Неаполитанским предприняли попытку изгнать из Салерно юного князя Гизульфа I, но были разбиты амальфитанцами (союзниками Салерно). В следующем 947 году Ландульф II уже в союзе с Салерно и Амальфи осаждал Нолу, принадлежавшую своему прежнему союзнику Иоанну III. В 950 году Ландульф II изгнал из Аквино своего кузена Атенульфа (сына Атенульфа II) и вернул Аквино в состав своих владений. Ландульф II демонстративно не признавал византийского суверенитета, а официальные документы Капуи и Беневенто помечались не годами правления византийских императоров, а годами правления самого Ландульфа II. В 955 году князь поддержал очередное восстание апулийских лангобардов против Византии и после поражения был вынужден признать суверенитет византийского императора. Ландульф II умер в 961 году, оставив двух сыновей-соправителей Пандульфа I и Ландульфа III (V).
- Ландульф II Червоний, князь Капуанський як Ландульф IV і князь Беневентський, співправитель разом з батьком Ландульфом I і братом Атенульфом. Його матір'ю була Гемма, дочка неаполітанського дуки Афанасія. Після смерті батька Ландульфа II став правити однооособово. Найперше він продовжив сімейну політику призначення сина як співправителя та наділив сина Пандульфа князівською владою. Іншим його кроком була спроба встановлення тісніших стосунків з лангобардськими державами та віддалення від Візантії. У 946 об'єднався з неаполітанським дукою Іоанном III з метою зміщення Гізульфа I Салернського. Однак, він попав у засаду в проході біля печери біля Кава де Тіррені та відмовився від задуму. Невдовзі Ландульф розірвав союз з неаполітанцями, об'єднався з Гізульфом і осадив Нолу. Йому вдалось захопив Акіно. У 955 Ландульф допустив свою найбільшу помилку, підтримавши бунт в Апулії проти влади візантійців. Після придушення бунту був змушений визнати сюзеренітет Візантії.
|
| rdfs:comment
|
- Landulf II (died 961), called the Red, was the prince of Benevento and prince of Capua (as Landulf IV) from 939 or 940, when his father, Landulf I, first associated him with the government, his mother was Gemma, daughter of Athanasius of Naples. He may have been associated as early as 933, when his elder brother, Atenulf III, was made co-regent. His uncle Atenful II died in 940 and it is likely that Landulf served as a replacement.
- Ландульф II Рыжий - князь Беневенто в 940 - 961 годах, князь Капуи (как Ландульф IV) в 940 - 961 годах. Младший сын Ландульфа I (III по капуанской нумерации) и Джеммы, дочери Афанасия Неаполитанского.
- Ландульф II Червоний, князь Капуанський як Ландульф IV і князь Беневентський, співправитель разом з батьком Ландульфом I і братом Атенульфом. Його матір'ю була Гемма, дочка неаполітанського дуки Афанасія. Після смерті батька Ландульфа II став правити однооособово.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
