| dbpprop:abstract
|
- Landscape ecology is the science of studying and improving the relationship between spatial pattern and ecological processes on a multitude of landscape scales and organizational levels. As a highly interdisciplinary enterprise, landscape ecology integrates biophysical and analytical approaches with humanistic and holistic perspectives across natural and social sciences. Landscapes are spatially heterogeneous geographic areas characterized by diverse interacting patches or ecosystems, ranging from relatively natural terrestrial and aquatic systems such as forests, grasslands and lakes to human-dominated environments including agricultural and urban settings. The most salient characteristics of landscape ecology are its emphasis on the relationship among pattern, process and scale and its focus on broad-scale ecological and environmental issues. These necessitate the coupling between biophysical and socioeconomic sciences. Key research topics in landscape ecology include ecological flows in landscape mosaics, land use and land cover change, scaling, relating landscape pattern analysis with ecological processes, and landscape conservation and sustainability (Wu & Hobbs 2002).
- Die Landschaftsökologie ist eine synthetisch-integrative, gesamtheitliche Betrachtungsweise der physischen Geographie. Sie untersucht innerhalb eines gegebenen Ausschnittes der Erdoberfläche das räumliche, zeitliche sowie funktionale Wirkungsgefüge zwischen den dort lebenden Organismen und ihrer Umwelt.
- Krajinná ekologie je rozsáhlý hraniční obor ekologie a geografie zabývající se studiem komplexní struktury vztahů mezi společenstvy organismů (biocenózami) a podmínkami jejich prostředí v určitém výseku krajiny. Pojem poprvé použil a takto definoval německý biogeograf Carl Troll.
- La Ecología del Paisaje es una disciplina a caballo entre la Geografía orientada regionalmente y la Biología. Estudia los paisajes tanto naturales como antrópicos prestando especial atención a los grupos humanos como agentes transformadores de la dinámica físico-ecológica de éstos. Ha recibido aportes tanto de la Geografía física como de la biología, ya que si bien la Geografía aporta las visiones estructurales del paisaje (el estudio de la estructura horizontal o del mosaico de subecosistemas que conforman el paisaje), la Biología nos aportará la visión funcional del paisaje (las relaciones verticales de materia y energía). Este concepto comienza en 1898, con el geógrafo, padre de la pedología rusa, Vasily Vasilievich Dokuchaev y fue más tarde continuado por el geógrafo alemán Carl Troll. Es una disciplina muy relacionada con otras áreas como la Geoquímica, la Geobotánica, las Ciencias Forestales o la Pedología. El enfoque paisajístico de regionalización considera que el paisaje es el resultado conjunto de los factores ambientales y que no puede encontrarse una jerarquía de los mismos para explicar su estructura. La Ecología del paisaje estudia el nivel de organización de la materia superior del ecosistema. Un paisaje, en Biología, es un conjunto a nivel regional de diferentes unidades o teselas internamente homogéneas bajo los mismos procesos funcionales. A veces se dice que un paisaje es la repetición en el espacio de un conjunto de ecosistemas. La definición de paisaje dada por la Ecología y por la Geografía difieren en algunos aspectos, pero en general se puede decir que la Geografía estimula la investigación de los aspectos estructurales y la Ecología los aspectos funcionales. Los paisajes se pueden concebir como sistemas generales dentro de la Teoría General de Sistemas. Dentro de la ecología del paisaje son clave los conceptos de grano y perturbación ecológica. La Ecología del paisaje es una de las herramientas en la evaluación del impacto ambiental de las obras y actividades humanas y se usa principalmente en la ordenación del territorio. Véase también: Variables ambientales
- L'expression « écologie du paysage » daterait de 1939. Elle faisait alors écho à une théorie unifiante émergente (Landscape Ecology pour les anglais, Landschaftsökologie ou Geoökologie pour les allemands, landschapecologie pour les néerlandais…), proche de la biogéographie, mais s'intéressant plus spécifiquement aux échelles dites « paysagères » (ou « éco-paysagères »). Elle a commencé à être conceptualisée dans les textes dans les années 1940-1950 et continue à se développer. Wiens (en 1997) en distinguait trois courants historiques nés en Europe et en Amérique du Nord : une écologie synthétique et holiste, où l’homme tient une place importante, une écologie classique, où le niveau d’organisation ou l’échelle d’étude deviennent plus large (échelle du paysage), une écologie plutôt spatiale, étudiant comment la structure et la dynamique des paysages hétérogènes influent sur les phénomènes écologiques, et réciproquement (Turner, 1989). L'écologie du paysage s'intéresse à la dynamique spatio-temporelle des composantes biologiques, physiques et sociales des paysages humanisés et/ou naturels. Elle associe pour cela des disciplines telles que la géomorphologie et l'étude de l'architecture du paysage, l'écologie, la géographie et les sciences sociales. Les centres d'intérêts couvrent des domaines aussi variés que l'étude des impacts du développement humain et des risques écologiques, la biodiversité et son évolution, sans oublier des études prospective ou le développement de stratégies de gestion, éventuellement restauratoire, et d'aménagement des espaces et territoires, qui puissent être socialement acceptables. Il s'agit aussi d'observer et comprendre l'attitude de différents acteurs vis à vis des changements du paysage. L'écologie du paysage cherche à identifier les facteurs humains, et écologiques en retour, qui influencent l’organisation de l’espace, son hétérogénéité à diverses échelles, en combinant l’approche spatiale de la géographie et l’approche fonctionnelle de l’écologie Si l’Écologie s'intéresse à la dynamique de la biodiversité, à toutes les échelles spatiales et temporelles, l’Écologie du paysage s’intéresse particulièrement à l’échelle intégratrice du paysage, des continents et de la planète, et à l'évolution des paysages sous l'effet des interactions complexes entre processus écologiques et l'organisation des structures spatiales (qu'elle soit d'origine naturelle ou anthropique). Parfois, l’écologue du paysage agit sur ces structures (dites éco-paysagères), soit pour les étudier, soit dans le cadre de mesures de réhabilitation écologique. Pour décrire ces structures l’écologie du paysage a dû développer de nouveaux concepts, dont ceux présentés ci-dessous. Il est possible que l’imagerie aérienne qui a commencé à se diffuser à cette époque, puis l'imagerie satellitaire aient encouragé ces approches nouvelles, en permettant une meilleure appréhension des structures écopaysagères et en offrant un nouveau recul par rapport aux paysages et à leur évolution. Ce n'est tardivement que les milieux sous-marins ou aquatiques d'eau douce ont fait l'objet de premières approches écopaysagères.
- Bibliografia principale: FARINA A. (2001), Ecologia del Paesaggio, UTET, Torino FARINA A. (2004), Verso una scienza del paesaggio, Alberto Perdisa Editore, Bologna FERRARI C.(2001), Biodiversità: dall'analisi alla gestione. Zanichelli, Bologna FORMAN, R.T.T. (1995), Land Mosaic. The Ecology of Landscapes and Regions, Cambridge FORMAN, R.T.T. (1986), Godron M. Landscape Ecology, Wiley, New York INGEGNOLI V. (1993), Fondamenti di ecologia del paesaggio. Cittàstudi Edizioni, Milano NAVEH, Z. , LIEBERMAN A.S. (1984), Landscape Ecology. Theory and Application, Springer Verlag, New York PIGNATTI S. (1994), Ecologia del paesaggio. UTET, Torino TURNER M.G. , GARDNER R.H. 1994), Quantitative Methods in Landscape Ecology. The Analysis and Interpretation of Landscape Heterogeneity, Springer-Verlag New York. siti web Società Italiana di Ecologia del Paesaggio - Iale sez. Italiana Società Italiana di Ecologia IALE – International Association for Landscape Ecology
- 景観生態学（けいかんせいたいがく 英語:Landscape ecology）は、景観を研究対象とした生態学。ドイツの地理学者、カール・トロールにより1938年に創出された。景観の諸特性と潜在的な価値を評価し、土地利用に応用することをその目的とする実学として発展した。この分野の研究対象は、人間活動の影響が少ない自然域の景観とともに人間活動の影響が多く反映している都市域の景観を含む。 自然科学の枠を超える様々な方面からのアプローチが必要であると言われているが、その研究は世界的にもまだ少なく規模も小さい。
- Ландша́фтная эколо́гия — отрасль науки, раздел экологии и географии, который изучает пространственное разнообразие и элементы ландшафта и то, как их расположение воздействует на распределение и поток энергии и индивидуумов в окружающей среде (который, в свою очередь, может непосредственно повлиять на распределение элементов). Ландшафтная экология обычно имеет дело с прикладными и целостными проблемами. Термин ландшафтная экология был предложен Карлом Троллом, немецким географом в 1939 году. Он разрабатывал эту терминологию и множество ранних понятий ландшафтной экологии как часть его ранней работы, изучающей взаимодействия между окружающей средой и растительностью. Центральная теория ландшафтной экологии происходит от «Теории островной биогеографии» МакАртура и Вилсона Эта работа рассматривала совокупность флоры и фауны на островах как результат колонизации от континентальной опоры и стохастического вымирания. Понятия островной биогеографии были обобщены от физических островов к абстрактным участкам естественной среды обитания модели метапопуляции Левина. Это обобщение ускорило развитие ландшафтной экологии, обеспечив сохранение биоразнообразия — нового инструмента оценки влияния фрагментации естественной среды обитания на жизнедеятельность популяций. Недавний рост ландшафтной экологии связан с развитием технологии географических информационных систем и наличия широкомасштабных данных об естественной среде. По другому определению, Ландшафтная экология — раздел экологии, посвященный причинам и следствиям пространственной разнородности (Форман, 1995). Разнородность — критерий того, как части ландшафта отличаются друг от друга. Ландшафтная экология следит, как геопространственная структура влияет на изобилие организмов ландшафтного уровня, а также за поведением и функционирования ландшафта в целом. Это включает изучение образца, или внутреннего порядка ландшафта, в процессе, или непрерывном действии функционирования организмов (Тернер 1989). Ландшафтная экология также использует геоморфологию, как приложение к модели и архитектуре ландшафтов (Эллаби, 1998).
- Ландша́фтна еколо́гія — розділ екології та географії, який вивчає просторову різноманітність і елементи ландшафту і те, як їх розташування впливає на розподіл і потік енергії та індивідуумів в навколишньому середовищі (який, у свою чергу, може безпосередньо вплинути на розподіл елементів). Ландшафтна екологія зазвичай має справу з прикладними і цілісними проблемами. Термін ландшафтна екологія був запропонований Карлом Троллом, німецьким географом в 1939. Він розробляв цю термінологію і безліч ранніх понять ландшафтної екології як частину його ранній роботі, що вивчає взаємодії між навколишнім середовищем і рослинністю. Центральна теорія ландшафтної екології походить від «Теорії острівної біогеографії» Макартура і Вілсона. Ця робота розглядала сукупність флори і фауни на островах як результат колонізації від континентальної опори і стохастичного вимирання. Поняття острівної біогеографії були узагальнені від фізичних островів до абстрактних ділянок природного місця існування моделі мета популяції Льовіна. Це узагальнення прискорило розвиток ландшафтної екології, забезпечивши збереження біорізноманітності — нового інструменту оцінки впливу фрагментації природного місця існування на життєдіяльність популяцій. Недавнє зростання ландшафтної екології пов'язане з розвитком технології географічних інформаційних систем і наявності широкомасштабних даних про природне середовище. Ландшафтна екологія — розділ екології, присвячений причинам і наслідкам просторової різнорідності (Форман 1995). Різнорідність — критерій того, як частини ландшафту відрізняються один від одного. Ландшафтна екологія стежить, як просторова структура впливає на достаток організмів ландшафтного рівня, а також за поведінкою і функціонування ландшафту в цілому. Це включає вивчення зразка, або внутрішнього порядку ландшафту, в процесі, або безперервній дії функціонування організмів (Тернер 1989). Ландшафтна екологія також включає геоморфологію, як додаток до моделі і архітектури ландшафтів (Еллабі 1998). Геоморфологія — вивчає те, як геологічні утворення впливають на структуру ландшафту.
- 景观生态学是研究景观单元的类型组成、空间配置及其与生态学过程相互作用的综合性学科。强调空间格局、生态学过程与尺度之间的相互作用是景观生态学研究的核心所在。
|
| rdfs:comment
|
- Landscape ecology is the science of studying and improving the relationship between spatial pattern and ecological processes on a multitude of landscape scales and organizational levels. As a highly interdisciplinary enterprise, landscape ecology integrates biophysical and analytical approaches with humanistic and holistic perspectives across natural and social sciences.
- Die Landschaftsökologie ist eine synthetisch-integrative, gesamtheitliche Betrachtungsweise der physischen Geographie. Sie untersucht innerhalb eines gegebenen Ausschnittes der Erdoberfläche das räumliche, zeitliche sowie funktionale Wirkungsgefüge zwischen den dort lebenden Organismen und ihrer Umwelt.
- Krajinná ekologie je rozsáhlý hraniční obor ekologie a geografie zabývající se studiem komplexní struktury vztahů mezi společenstvy organismů (biocenózami) a podmínkami jejich prostředí v určitém výseku krajiny. Pojem poprvé použil a takto definoval německý biogeograf Carl Troll.
- La Ecología del Paisaje es una disciplina a caballo entre la Geografía orientada regionalmente y la Biología. Estudia los paisajes tanto naturales como antrópicos prestando especial atención a los grupos humanos como agentes transformadores de la dinámica físico-ecológica de éstos.
- L'expression « écologie du paysage » daterait de 1939. Elle faisait alors écho à une théorie unifiante émergente (Landscape Ecology pour les anglais, Landschaftsökologie ou Geoökologie pour les allemands, landschapecologie pour les néerlandais…), proche de la biogéographie, mais s'intéressant plus spécifiquement aux échelles dites « paysagères » (ou « éco-paysagères »).
- Bibliografia principale: FARINA A. (2001), Ecologia del Paesaggio, UTET, Torino FARINA A. (2004), Verso una scienza del paesaggio, Alberto Perdisa Editore, Bologna FERRARI C.(2001), Biodiversità: dall'analisi alla gestione. Zanichelli, Bologna FORMAN, R.T.T. (1995), Land Mosaic. The Ecology of Landscapes and Regions, Cambridge FORMAN, R.T.T. (1986), Godron M. Landscape Ecology, Wiley, New York INGEGNOLI V. (1993), Fondamenti di ecologia del paesaggio. Cittàstudi Edizioni, Milano NAVEH, Z.
- 景观生态学是研究景观单元的类型组成、空间配置及其与生态学过程相互作用的综合性学科。强调空间格局、生态学过程与尺度之间的相互作用是景观生态学研究的核心所在。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
