| dbpprop:abstract
|
- Lê Duẩn was a Vietnamese communist leader. He became North Vietnam's acting party chief in late 1956. By 1958, he was the country's top policy maker, although nominally number two behind figurehead Hồ Chí Minh. He officially became the top leader when Hồ died in 1969. He led a unified Vietnam from 1975 until his death in 1986. He was a driving force during the Vietnam War (1958-75). Lê Duẩn was introduced to communism while a railroad worker during the 1920s. He was a founding member of the Indochinese Communist Party. Lê Duẩn served on the North Vietnamese Central Committee under Hồ and directed the formation of an underground communist organization in South Vietnam. Beginning in 1946, he was Secretary of Cochinchina Party Committee (later Secretary of COSVN 1951-1954). In 1956, Lê Duẩn wrote a thesis called "The Road to the South", which called for war with the United States to achieve reunification. The communist leadership discussed this plan at a meeting in December 1956, and accepted it contingent on reform of the army and international support. Throughout 1956, the party had been split by factional rivalry between party boss Trường Chinh and President Hồ, who was supported by Võ Nguyên Giáp. This rivalry focused on the issue of land reform in North Vietnam. As Lê Duẩn was identified with neither of these factions, neither objected when he began performing the duties of first secretary (head of the communist party) on behalf of Hồ in late 1956. At the May Day parade in 1957, Trường Chinh was still seated as No. 2 leader. But Lê Duẩn was gradually able to place supporters, notably Lê Ðức Thọ, in top positions and outmaneuver his rivals. He visited Moscow in November 1957 and received a green light for his war plans regarding the South. In December 1957, Hồ told the 13th Plenary Session of a "dual revolution," implying that Lê Duẩn's efforts to promote insurgency in the South were just as important as Trường Chinh's internal reforms. In early 1958, Lê Duẩn met with southern communist leaders and explained the shift in policy to them; An upsurge in violence followed. On May Day 1958, Lê Duẩn was, for the first time, seated as the number two leader, thus displacing Trường Chinh. The North Vietnamese leadership formally approved a "people's war" in March 1959. Lê Duẩn officially became first secretary in 1960. Lê Duẩn was able to use the Sino-Soviet split and the Vietnam War to extract aid from both Moscow and Beijing with no strings attached. Soviet Premier Alexei Kosygin made extensive commitments, including modern anti-aircraft missiles, during meetings with Lê Duẩn in Hanoi in February 1965. After Hồ's death in 1969, Lê Duẩn assumed formal leadership of North Vietnam's government. After the communist takeover of South Vietnam in 1975, Lê Duẩn became leader of a unified Vietnamese state. He approved a Vietnamese invasion of Cambodia late in 1978 to overthrow the Chinese-backed Khmer Rouge government of that country. This caused a disruption in relations between Vietnam and China, and Vietnam responded by deporting ethnic Chinese residents of the country and cultivating a closer alliance with the Soviet Union. China launch an invasion of Vietnam in February 1979, known as the Sino-Vietnamese War. In 1979, Duẩn was awarded Lenin Peace Prize. Lê Duẩn remained general secretary until his death in 1986. He died of natural causes in Hanoi at age 79 and was briefly succeeded by his old rival Trường Chinh. Lê Duẩn was also known as Le Dung, and was known publicly as "anh Ba", or "Third Brother."
- Lê Duản war Gründungsmitglied der Kommunistischen Partei Indochinas. Er wandte sich in seiner Zeit als Eisenbahnarbeiter in den 1920er Jahren dem Kommunismus zu. 1930 wurde er Gründungsmitglied der Kommunistischen Partei Indochinas. Er wurde zweimal von den Franzosen gefangengenommen und trat der Việt Minh bei. Lê war ab 1945 unter Hồ Chí Minh ein einflussreiches Mitglied des Nordvietnamesischen Zentralkomitees. Nach dem Rückzug der Franzosen und der Teilung Vietnams 1954 leitete er die Entstehung einer kommunistischen Untergrundorganization in Südvietnam. Er wurde 1960 erster Sekretär der Partei und damit offiziell die wichtigste Persönlichkeit in der Partei nach Hồ Chí Minh. Nach dessen Tod übernahm Le die Führung von Nordvietnam. Als Südvietnam 1976 mit Nordvietnam vereinigt und die Partei umstrukturiert wurde, wurde Lê Generalsekretär der Partei. Er billigte die vietnamesische Invasion Kambodschas, um das von China unterstützte Terrorregime der Roten Khmer zu stürzen. Das belastete die Beziehungen zwischen Vietnam und China stark, worauf Vietnam mit der Deportation ethnischer Chinesen reagierte und China 1979 eine verlustreiche Strafexpedition gegen Vietnam durchführte. Fortan pflegte Vietnam eine engere Allianz mit der Sowjetunion und trat dem RGW bei. Lê blieb bis zu seinem Tod im Jahr 1986 Generalsekretär. Er starb in Hà Nội, sein Nachfolger wurde zunächst Trường Chinh. Lê Duản war auch als Lê Dung bekannt, und wurde in der Öffentlichkeit auch "anh Ba" (dritter Bruder) genannt.
- Lê Duẩn est un homme politique vietnamien, membre fondateur du Parti communiste indochinois et secrétaire général du Parti communiste vietnamien de 1960 à sa mort. Il est introduit au communisme quand il travaille sur les lignes de chemin de fer dans les années 1920. Duẩn appartient au Comité central du Nord Vietnam sous Ho Chi Minh et dirige la formation d'une organisation communiste clandestine dans le sud Vietnam. Il devient premier Secrétaire du parti en 1960, étant ainsi la personnalité la plus importante du parti après Ho. À la mort de Ho, Duan assume le commandement du Nord Vietnam puis du Vietnam unifié. À l'unification, il devient secrétaire général du parti. Il approuve l'invasion du Cambodge pour renverser les Khmers rouges ce qui créé des tensions avec la Chine. En 1979, Le Duan reçoit le Prix de la Paix Lénine. Duẩn meurt à Hanoï en 1986. Le poste de secrétaire général passe à Truong Chinh. Le Duẩn était aussi connu sous le nom de Le Dung, et de anh Ba (troisième frère).
- è stato uno dei fondatori del Partito Comunista Indocinese, un diffusore delle idee e dei pensieri del comunismo fra gli operai indocinesi negli anni Venti. Prima e durante la Guerra del Vietnam, Lê fu membro del Comitato Centrale del Partito Comunista del Vietnam e contribuì a formare dei quadri comunisti nel Vietnam del Sud. Nel 1960 divenne primo segretario del Partito, la carica più alta dopo quella di Ho Chi Minh, che era presidente. Dopo la morte di Ho Chi Minh, che era anche presidente della Repubblica Democratica del Vietnam, il potere statale passò a Ton Duc Thang, mentre Lê abolì la carica di presidente del PCV, divenendone così il diretto capo. Approvò l'invasione del Kampuchea Democratico nel 1979 per rovesciare il governo di Pol Pot; Lê, a differenza di Ho Chi Minh, era filo-sovietico e temeva che la presenza di un governo vicino alla Cina come era quello dei Khmer Rossi avrebbe potuto destabilizzare il Vietnam nell'area ex-indocinese. Con l'invasione della Cambogia e le conseguenti brevi scaramucce di confine con la Cina, Lê spinse il governo vietnamita a stringere stretti accordi con l'Unione Sovietica e sempre nel 1979 venne insignito del Premio Lenin per la Pace. Lê rimase segretario del PCV fino alla sua morte, nel 1986, quando gli successe per un anno Truong Chinh e successivamente Nguyen Van Linh.
- レ・ズアン（ベトナム語：Lê Duẩn, 漢字：黎 筍， 1907年4月7日 - 1986年7月10日）はベトナムの革命家、政治家。元ベトナム共産党書記長。
- Lê Duẩn (Le Duan) var en vietnamesisk jernbanearbeider. På 1920-tallet var han en av stifterne av det indokinesiske kommunistpartiet, og han blei etter hvert en av lederne i Vietnam, både innen parti og statsstyre. Duan var medlem av sentralkomiteen i det nordvietnamesiske kommunistpartiet under Ho Chi Minh, og han leda arbeidet med å bygge opp en kommunistisk undergrunnsorganisasjon i Sør-Vietnam. Han blei førstesekretær i partiet i 1960, og var dermed formelt nummer to i partihierarkiet (etter Ho). Da Ho døde i 1969, blei Duan leder for regjeringa i nord, og etter Saigons fall i 1975 leda han samlinga av de to landa. I 1976 blei han generalsekretær for det samla kommunistpartiet. Han godkjente den vietnamesiske invasjonen i Kambodsja i 1978 for å kaste Røde Khmer-styret, som var støtta av Kina. Dette førte til spenning mellom Vietnam og Kina, og mange innbyggere av kinesisk etnisitet blei utvist fra Vietnam. Landet blei i denne perioden knytta nærmere til Sovjetunionen. I 1979 blei Le Duan tildelt Lenins fredspris. Duan beholdt posten som generalsekretær og regjeringsleder fram til sin død i 1986. Han blei etterfulgt av Truong Chinh. Duan var også kjent som Le Dung og som «anh Ba» eller «Bror nummer tre».
- Lê Duẩn – wietnamski działacz komunistyczny. W latach 1930-45 był członkiem Komunistycznej Partii Indochin, kilkakrotnie więziony. Od 1946 do 1954 był jednym z głównych przywódców ruchu oporu przeciwko wojskom francuskim w Wietnamie Południowym. W latach 1960-1976 piastował funkcję pierwszy sekretarz KC, od 1976 sekretarz generalny KC i członek Biura Politycznego KC Komunistycznej Partii Wietnamu.
- Ле Зуан, вьет. Lê Duẩn — государственный и политический деятель Социалистической республики Вьетнам, деятель международного коммунистического движения, один из основателей Коммунистической партии Индокитая, в 1960—1986 — Генеральный секретарь (первоначально — Первый секретарь) ЦК Компартии Вьетнама, по влиятельности соперничавший даже с президентом Хо Ши Мином. Происходил из влиятельного дворянского рода. С юношеских лет включился в революционное движение против французских колонизаторов, за освобождение своей родины. В 1928 вступил в Товарищество революционной молодёжи Вьетнама, с 1930 член Коммунистической партии Индокитая (КПИК, с 1951 — Партия трудящихся Вьетнама — ПТВ). За революционную деятельность неоднократно подвергался тюремному заключению (в 1931—36, 1940—45). В 1936 был назначен секретарём комитета КПИК в Центральном Вьетнаме. С 1939 член Постоянного комитета ЦК КПИК. После победы Августовской революции 1945 ЦК КПИК направил Ле Зуана своим представителем в Южный Вьетнам, где он развернул большую работу по организации народных масс на борьбу против иностранных захватчиков. С 1951 член Политбюро и секретарь (до 1960) ЦК ПТВ. В годы войны Сопротивления (1945—54) принимал непосредственное участие в руководстве борьбой вьетнамского народа в защиту завоеваний Августовской революции, вёл активную партийную работу в Южном и Центральном Вьетнаме. С 1960 первый секретарь ЦК ПТВ. Автор ряда теоретических работ по вопросам деятельности партии и социалистического строительства в ДРВ. Официально его нередко называли «Второй брат». Влияние его было настолько велико, что он даже решился нарушить завещание Хо Ши Мина, согласно которому, прах последнего должен был быть уничтожен; Ле Зуан распорядился о сооружении мавзолея. После его смерти в 1986, последовали многочисленные обвинения его за стремление контролировать буквально все сферы общественной жизни вьетнамского общества. Поддерживал тесные отношения с СССР. Одним из важнейших достижений Ле Зуана является разгром режима Пол Пота в Камбодже, несмотря на давление и последующую вооружённую агрессию со стороны Китая. Дочь Ле Зуана, Аннь, вопреки воле отца, вышла замуж за советского математика, академика В. П. Маслова. Она родила ему троих детей и во время родов третьего умерла. Под давлением Ле Зуана внук его Антон Маслов был возвращен во Вьетнам, но впоследствии вернулся к отцу и сестрам. Именем Ле Зуана названа площадь в Москве.
- Lê Duẩn (Le Dung), 1969'da Ho Şi Minh'in ölümü üzerine İşçi Partisi'nin liderliğini üstlenen ve bu görevi ölümüne değin sürdüren Vietnamlı komünist devlet adamı.
- Ле Зуан Ле Зуа́н, в'єт. Lê Duẩn — державний і політичний діяч Соціалістичної республіки В'єтнам, один із засновників Комуністичної партії Індокитаю, в 1960—1986 — Генеральний секретар (спочатку — Перший секретар) ЦК Компартії В'єтнаму, що за впливовістю змагався навіть з президентом Хо Ши Міном. Походив з впливового дворянського роду. Офіційно його нерідко називали «Другий брат». Вплив його був настільки великий, що він навіть зважився порушити заповіт Хо Ши Міна, згідно якому, прах останнього мав бути знищений; Ле Зуан розпорядився про споруду мавзолею. Підтримував тісні відносини з СРСР. Режим Ле Зуана був виключно авторитарним. Не знищував своїх політичних опонентів, проте всюди знаходив «ворогів» і прагнув контролювати буквально всі сфери суспільного життя. Це привело до того, що в 1986, після його смерті, вибухнув шквал критики на його адресу. Одним з найважливіших досягнень Ле Зуана є розгром режиму Пол Пота в Камбоджі, незважаючи на тиск і подальшу збройну агресію з боку Китаю. Дочка Ле Зуана, всупереч батьковій волі, вийшла заміж за радянського математика, академіка В. П. Маслова. Під тиском отця була повернена до В'єтнаму, де її видали заміж за місцевого чиновника, проте незабаром повернулася до СРСР до чоловіка.
- 黎笋，印度支那共产党的早期创始人，在20世纪20年代便以一名铁路工人的身份投身共产主义。 在胡志明时期，黎笋进入北越越南共产党中央委员会并且领导位于南越境内的地下共产党组织。1960年黎笋成为越共第一书记，从职务上看算得上是除胡志明以外的最重要的越共党内人士。 在胡志明逝世后，黎笋取得了北越的领导权并随后统一了越南。当1976年 南越并入北越之时，黎笋已成为越南共产党总书记。黎笋在苏联教唆之下，为推翻红色高棉政权发动了对柬埔寨的战争。1979年黎笋被授予列宁和平奖。 1986年7月10日黎笋在河内去世时仍然保留着总书记的职务，他的继任者是长征。黎笋同时也被称为Le Dung、“三哥”。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
