Koine Greek ("the common dialect") is the popular form of Greek which emerged in post-Classical antiquity. Other names are Alexandrian, Hellenistic, Patristic, Common, Biblical or New Testament Greek. Original names were koine, Hellenic, Alexandrian and Macedonian (Macedonic); all on the contrast to Attic dialect. Koine was the first common supra-regional dialect in Greece and came to serve as a lingua franca for the eastern Mediterranean and ancient Near East throughout the Roman period.

PropertyValue
dbpprop:abstract
  • Koine Greek ("the common dialect") is the popular form of Greek which emerged in post-Classical antiquity. Other names are Alexandrian, Hellenistic, Patristic, Common, Biblical or New Testament Greek. Original names were koine, Hellenic, Alexandrian and Macedonian (Macedonic); all on the contrast to Attic dialect. Koine was the first common supra-regional dialect in Greece and came to serve as a lingua franca for the eastern Mediterranean and ancient Near East throughout the Roman period. It was also the original language of the New Testament of the Christian Bible and of the Septuagint (the greek translation of the Old Testament). Koine is the main ancestor of modern Greek.
  • Die Koine (auch Koinē, Ton auf der zweiten Silbe, griechisch κοινή koinē „allgemeine “) ist die altgriechische Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.). Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr. ) dabei nicht mehr zur Koinē gezählt. Griechisch war über Jahrhunderte die wichtigste Verkehrssprache im östlichen Mittelmeerraum, und auch im lateinischen Westen war die Sprache recht weit verbreitet. Neugriechisch wird das Wort Kiní [kʲiˈni] ausgesprochen, diverse rekonstruierte, zeitgenössische Aussprachemöglichkeiten sind [koi̯ˈnɛː], [kyˈnɛː], [kyˈni]. In der heutigen Sprachwissenschaft wird als Koine (auch Gemeinsprache) auch jeder Dialekt bezeichnet, der sich innerhalb einer Sprachgemeinschaft als allgemein akzeptierter überregionaler Standard durchsetzen kann.
  • Aquest article o secció conté transcripció ruby. Consulteu si el vostre navegador hi és compatible. Si no és així, és possible que veieu les transcripcions darrere el caràcter transcrit i entre claudàtors; per exemple, veureu 中[zhōng], en comptes de veure-ho en petit i a sobre del caràcter transcrit. No veieu bé alguns caràcters? El grec koiné (Κοινὴ Ἑλληνική o bé ἡ κοινὴ διάλεκτος) és la forma popular de grec antic que va emergir en l'antiguitat post-clàssica, i marca el tercer període de la història de la llengua grega. Altres noms que rep són grec alexandrí, grec hel·lenístic, grec comú o grec del Nou Testament. El grec koiné no és només important per a la història dels grecs per ser el primer dialecte comú i l'avantpassat del grec demòtic. També és significant pel seu impacte a la civilització dita occidental com a llengua franca de la Mediterrània. El koiné va ser la llengua original del Nou Testament de la Bíblia cristiana i el medi d'ensenyament i transmissió del cristianisme. El koiné va ser extra-oficialment una primera o segona llengua a l'imperi romà.
  • La koiné (del griego κοινή γλώσσα hē koinē glōssa 'lengua común' o más frecuentemente hē koinē dialektos 'habla común') fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el período subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta variedad también se la ha llamado a veces griego helenístico.
  • Koinee-kreikka (muinaiskreikaksi Κοινὴ Ἑλληνική, Koinē Hellēnikē, yhteinen kreikka) oli muinaisen kreikan kielen sekamurre, joka edustaa kreikan kielen kehityksen toista vaihetta. Koineeta käytettiin noin vuosina 300 eaa. - 500 jaa. Se kehittyi klassisesta kreikasta ja loi pohjan nykykreikalle. Sitä voidaan kutsua myös hellenistiseksi tai yleiskreikaksi tai Uuden testamentin kreikaksi. Koinee oli kreikkalaisten ensimmäinen yhteinen murre ja demoottisen kreikan merkittävin seuraaja. Kieli on merkittävä länsimaisen sivistyksen kannalta, sillä se oli paitsi ensimmäinen "kansainvälinen" kieli tai lingua franca myös Uuden testamentin ja koko kristillisen Raamatun alkuperäinen kieli ja kristinuskon levittämisen väline. Koinee oli epävirallisesti Rooman valtakunnan toinen tai, ylemmissä yhteiskuntaluokissa sekä valtakunnan itäosissa, jopa ensimmäinen kieli.
  • La koinè ou koinê (en grec ancien κοινή / koinḗ, « commune ») est, au sens propre, une forme de grec ancien, ayant servi de langue commune au monde hellénistique et normalisée à cette époque. Elle est issue principalement du grec ionien-attique et s'est imposée comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique, en concurrence par la suite avec le latin. Par extension, une « koinè » est une langue véhiculaire dans laquelle se sont fondus différents dialectes et parlers locaux. La koinè peut être seulement écrite ou orale. Elle peut être limitée à la littérature, aux textes administratifs, de droit, etc. Il devient donc difficile de reconnaître l'origine géographique d'auteurs de textes écrits dans une koinè. Les exemples les plus remarquables de constitution d'une koinè poussée sont bien sûr le grec ancien, mais également, le français, l'occitan ou l'arabe littéral. Une koinè peut aussi être une lingua franca permettant la communication entre des interlocuteurs parlant des langues différentes. Ainsi, actuellement l'anglais dans le monde des affaires peut servir de koinè. Le français a servi, jusqu'au milieu du XX siècle, de "koinè" diplomatique, entre autres. La koinè doit cependant être bien distinguée du sabir : en effet, élément complètement absent d'un sabir, la koinè est une langue aboutie et souvent pensée (d'où sa capacité à servir la littérature) et non un disparate créé dans un seul but utilitaire. On utilise aussi le mot koinê pour nommer la variété relativement uniforme d'ancien occitan utilisée dans les manuscrits des troubadours, quelle que soit leur origine (péninsule ibérique, Saint Empire, comté de Toulouse, royaume d'Aragon).
  • Il greco ellenistico o koiné (Κοινὴ Ἑλληνική) è un antico dialetto greco e forma la terza tappa nella storia della lingua greca. Altri nomi della lingua sono alessandrina, comune o greco del nuovo Testamento.
  • コイネー（Κοινὴ Ἑλληνική）とは、アッティカ・イオニアギリシア語方言を基盤として、ヘレニズム、すなわち、アレクサンドロス大王が採用した、マケドニア王国の共通語である。 アレクサンドロス大王が構築した汎ギリシア帝国の公用語で、これが後に新約聖書の言語として採用され、東ローマ区域の公用語且つ通商語として、東ローマ帝国にうけつがれ、現代ギリシャ語の基盤となった共通語をいう。 したがって、後1世紀頃からはじまる音韻構造の移行を受け、現代ギリシア語の発音とその語彙形態素を、その特徴とするもので、東ローマ帝国の宮廷で使用されていた言語と基本的に同一のもので、現代ギリシア語の母音・子音システムをすでに有しているもので、アオリスト形が現在にも引き継がれている。 現代ギリシア語の方言は、このコイネーから派生して、14世紀頃にも、 Le Livre Des Assisesのギリシア語訳（キプロス方言の古文献）の語彙・文体にその痕跡が多々みられる。コイネーは、このように中世ギリシア語を束ねて「共通化」した言語体であり、現代ギリシア語の諸方言の生みの親となっている。したがって、該「コイネー」の古アテナイ方言が、現代ギリシア標準語の基礎となっている。ギリシア語の基礎は、したがって、コイネーにあるということができる。
  • Koinè of Koinē (Κοινή, "gemeenschappelijk") was de standaardvorm van het Grieks vanaf de hellenistische periode tot de ondergang van het Romeinse Rijk. Deze eerste Griekse eenheidstaal was een van de voertalen van het (oostelijke) Middellandse Zeegebied, de voornaamste taal van het oostelijke deel van het Romeinse Rijk (zoals Latijn dat in het westelijke deel was) en de taal waarin een deel van het Nieuwe Testament geschreven is. Het taalgebied van de Koinè strekte van Massalia (het huidige Marseille in Frankrijk) in het westen tot Noord-India in het oosten.
  • Koiné var det greske administrasjons- og talespråket i det hellenske riket. Språket er basert på den attiske dialekten, men har en del ikke-attiske trekk, særlig fra jonisk. Det nye testamentet er skrevet på koiné. Etter mønster fra koiné-gresk blir koinéspråk brukt i lingvistikken om standardspråk eller dialekter som har oppstått på lignende måter.
  • Koine (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos - wspólny dialekt) - określenie powszechnej formy języka greckiego która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 pne. - 300 ne.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie, drugim po łacinie językiem Cesarstwa Rzymskiego. W koine powstało wiele znanych dzieł literackich, m. in. Septuaginta i Nowy Testament. Koine stanowiła produkt epoki hellenistycznej zapoczątkowanej podbojami Aleksandra Macedońskiego. Od III/II wieku p.n. e była potocznym językiem Greków zamieszkałych w basenie Morza Śródziemnego oraz językiem międzynarodowym w większej części cesarstwa rzymskiego Była używana szeroko w Egipcie, Azji Mniejszej i na Bliskim Wschodzie, stanowiąc język handlu, dyplomacji, nauki i literatury. Za koniec okresu tej fazy rozwoju języka greckiego zwykło się przyjmować rok 330, w którym Konstantynopol został ufundowany przez cesarza Konstantyna. Od tego momentu koine stała się podstawą greki bizantyjskiej.
  • O grego koiné (Κοινὴ Ἑλληνική) era um dialeto do grego utilizado como língua franca na porção oriental do Império Romano. Também conhecido como "alexandrino", "helenístico", "comum"', ou "grego do Novo Testamento", o koiné surgiu por volta de 300 a.C. e perdurou até 330 d.C. , quando deu lugar ao grego medieval. Todos os atuais alfabetos europeus derivam quer direta quer indiretamente do alfabeto grego. No entanto, os gregos não inventaram o seu alfabeto; adotaram-no dos semitas. Isto se evidencia no fato de que as letras alfabéticas gregas (de cerca do século XVII a.C. ) assemelham-se aos caracteres hebraicos (de cerca do século XVIII a.C.). Seguem também a mesma ordem geral, com poucas exceções. Além disso, a pronúncia dos nomes de algumas das letras é bem similar; por exemplo: ál‧fa (alfa, grego) e ’á‧lef (álefe, hebraico); bé‧ta (beta, grego) e behth (bete, hebraico); dél‧ta (delta, grego) e dá‧leth (dálete, hebraico); e muitas outras. O coiné tem 24 letras. Ao adaptarem o alfabeto semítico à língua grega, os gregos fizeram um valioso acréscimo a ele, por tomarem as letras excedentes, para as quais não tinham consoantes correspondentes (’á‧lef, he’, hhehth, ‛á‧yin, waw e yohdh) e as usaram para representar os sons vocálicos a, e (breve), e (longo), o, y e i. Alfabeto grego Koiné Α α Ál‧fa = alfa a Β β Bé‧ta = beta b Γ γ Gám‧ma = gama g, duro, como em guerra2 Δ δ Dél‧ta = delta d Ε ε É‧psi‧lon = epsilo e, breve, como em etapa Ζ ζ Zé‧ta = dzeta z Η η É‧ta = eta e, longo, como em peso Θ θ Thé‧ta = teta th, como think em inglês Ι ι I‧ó‧ta = iota i Κ κ Káp‧pa = capa k Λ λ Lám‧bda = lambda l Μ μ My = mu m Ν ν Ny = nu n Ξ ξ Xi = csi x, pronunciado cs Ο ο Ó‧mi‧kron = ômicron o, breve, como em modelo Π π Pi = pi p Ρ ρ Rho = rô r Σ σ, ς3 Síg‧ma = sigma s Τ τ Tau = tau t Υ υ Ý‧psi‧lon = ípsilon y ou u, (u francês) Φ φ Fi = fi f, o ph latino Χ χ Khi = ki, qui k, pronunciado aspirado kh Ψ ψ Psi = psi ps, como em lapso Ω ω O‧mé‧ga = ômega o, longo, como em povo
  • Greaca Koine (Κοινὴ Ἑλληνική, "limba greacă comună", sau ἡ κοινὴ διάλεκτος, "dialectul comun") este forma populară a limbii greceşti, apărută în antichitatea postclasică şi marchează a treia perioadă a istoriei limbii greceşti. Alte nume sunt greaca alexandrină, elenistică, comună, sau greaca Noului Testament. Greaca Koine este importantă nu numai pentru istoria grecilor, ca primul lor dialect comun şi principal strămoş al limbii demotice, ci şi pentru impactul său asupra civilizaţiei occidentale ca lingua franca a Mediteranei. Koine a fost şi limba originală a Noului Testament al Bibliei creştine şi mijlocul prin care s-au răspândit învăţăturile creştinismului. Greaca Koine era, neoficial, prima sau a doua limbă a Imperiului Roman.
  • Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Другие названия — александрийский, эллинистический, общий или новозаветный греческий. Койне был первым надрегиональным диалектом Греции, и впоследствии стал лингва-франка восточного Средиземноморья и древнего Ближнего Востока в римский период. Койне был также первоначальным языком Нового завета и христианской Библии. Однако, теперь в ученом мире в связи с выходом трудов лингвистов-сирологов, считается, что НЗ написан на галилейском диалекте арамейского языка (близкий к нему это сирийский язык) . Койне является основным предком современного греческого языка.
  • Koine, "det gemensamma samtalsspråket" var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform som kom att användas som ett internationellt hjälpspråk främst i skrift bland de breda folklagren under Hellenistisk tid i Främre Orienten och Medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är t ex till större delen skrivna på koine. Koine överensstämmer med den dialekt som talades i Aten på 300-talet f. Kr. och påverkades obetydligt av talspråkets vidare utveckling. Koine har också använts som term inom språkvetenskap ungefär som lingua franca.
  • Koine Helenistik Dönemde Attik Diyalekt'ten sonra gelişen ve Yunanistan dışındaki bölgelerde de kullanılan, bu sebeple sadece Yunanlar'ın değil Yunan olmayanların da kullandıkları bir halk lehçesi. Aynı zamanda Romalıların Yunanlılarla anlaşmak için kullandığı lehçedir. Ortadoğu'da yaygın olarak kullanılmıştır bir ara Yahudiler tarafından da kullanılır olmuştu. Zaman içinde İbranice'nin yerine geçmiş İbranice Tevrat'ı anlayamayan Yahudiler için 70 Haham tarafından Tevrat Yunanca'nın Koine diyalektine çevrilmiştir. Bu çeviri bu sebepten dolayı Septuagint adıyla anılmaktadır. İsa zamanında Ortadoğu'da Koine Diyalekti konuşulduğundan halkın anlaması için İncil de bu lehçede kaleme alınmıştır. Yunan aydınlar tarafından bu dil son derece son derece bayağı ve avam bulunmuş, bunun yerine Attik Diyalektin kullanılması gerektiğini savunmuşlardır ancak Koine halk tarafından daha basit grameri ve çevre dillerden aldığı kelimeler nedeniyle tercih edilmiştir. Bizans Dönemi'nde Kilise; İncil'in dili olmasına rağmen Koine'yi değil Attik diyalekti tercih etmiş ve Bizans İmparatorluğunun resmi dili de Attik Diyalekt olmuştur.
  • Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 до н. е. до 300 року н. е. На цьому діалекті написані майже усі твори Нового Заповіту та велась проповідницька діяльність Апостола Павла та інших христянських апостолів по розповсюдженню Євангелії у країнах Середземноморського басейну. Поступово слово "койне" набуло інших значень, наприклад, як функціональний тип мови, що використовується як основний засіб повсякденного спілкування з широким діапазоном комунікативних сфер в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов. Спочатку термін «койне» використовувався в лінгвістиці лише стосовно загальногрецької мови, яка склалася в еліністичний період (IV-III ст. до н. е. ) на іонійсько-аттичній діалектичній основі і виконувала функції спільної мови ділової, наукової і художньої літератури Греції до II-III ст. , хоча вже на початку нової ери виникає рух «аттикистів» проти панування койне, за відродження норм старої аттичної літератури. Еліністичне койне, що заступило давні грецькі діалекти, стало історичною основою для сучасних грецьких діалектів, утворених після розпаду койне. Сучасна соціолінгвістика трактує койне у ширшому сенсі — як будь-який засіб спілкування (головним чином усного), що забезпечує постійну комунікативну зв'язаність певного регіону. Вирізняють міські койне і койне ареалу (країни). Роль койне може виконувати наддіалектна форма певної мови, розвинута на базі одного або кількох її діалектів, а також одна з мов, якими розмовляють у цьому ареалі (наприклад, у багатомовній Республіці Малі роль койне грає мова бамана, що має наддіалектну форму, яка склалася як столичне койне у Бамако). Усні койне посідають проміжне становище між лінгва-франка та загальнонаціональною літературною мовою. Койне (особливо міське) є важливою передумовою формування літературної мови. Іноді койне розглядають поруч з піджинами, однак процес формування койне є суттєво відмінним: піджинізація передбачає істотну структурну модифікацію мови-джерела, натомість койне здебільшого розвивається у бік збереження і збагачення мови або діалекту, що перетворюються на койне. Піджин формується в умовах контакту і взаємного впливу різних мов, а койне найчастіше (хоча й не завжди) утворюється на базі діалектів однієї мови або близько споріднених мов. У деяких випадках піджин може набути функцій койне з наступним розвитком у бік креольської мови. Крім усних, можливі також письмові форми койне - наприклад, латинська мова у ролі науково-письмового койне у середньовічній Європі.
  • 通用希臘語(Koine Greek；Κοινὴ Ἑλληνική或ἡ κοινὴ διάλεκτος，「通用方言」)，又譯民間希臘語、通用希臘語或共通希臘語，或作希利尼話(Hellenistic)或亞歷山大語(Alexandrian)，是指公元前3世紀到公元3世紀時期，在歐洲及中東所流行的希臘語。通用希臘語是希臘語的第三段歷史時期。 通用希臘語的重要性不僅在於它是希臘人歷史裡第一個共同的方言及通俗希臘語（Demotic Greek）的主要原型；它在西方文明的發展亦具有重要的影響力，因為它是地中海地區在當時的通用語(lingua franca)。通用希臘語亦是基督教《聖經·新約全書》著書時所使用的語言，亦是當中道理的傳播及教導時所使用的主要媒介，使基督教得以傳揚開，所以又名為新約希臘語。通用希臘語亦是羅馬帝國在第1到2世紀時的非正式第一或第二語言。
dbpprop:date
  • June 2009
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:ipa2Property
  • v
dbpprop:reason
  • /j/ is not a fricative, /ɣ/ would be, but anyway neither appear in the following IPA transcription, only /ɡ/ does
dbpprop:reference
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • Koine Greek ("the common dialect") is the popular form of Greek which emerged in post-Classical antiquity. Other names are Alexandrian, Hellenistic, Patristic, Common, Biblical or New Testament Greek. Original names were koine, Hellenic, Alexandrian and Macedonian (Macedonic); all on the contrast to Attic dialect. Koine was the first common supra-regional dialect in Greece and came to serve as a lingua franca for the eastern Mediterranean and ancient Near East throughout the Roman period.
  • Die Koine (auch Koinē, Ton auf der zweiten Silbe, griechisch κοινή koinē „allgemeine “) ist die altgriechische Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.). Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr. ) dabei nicht mehr zur Koinē gezählt. Griechisch war über Jahrhunderte die wichtigste Verkehrssprache im östlichen Mittelmeerraum, und auch im lateinischen Westen war die Sprache recht weit verbreitet.
  • Aquest article o secció conté transcripció ruby. Consulteu si el vostre navegador hi és compatible. Si no és així, és possible que veieu les transcripcions darrere el caràcter transcrit i entre claudàtors; per exemple, veureu 中[zhōng], en comptes de veure-ho en petit i a sobre del caràcter transcrit.
  • La koiné (del griego κοινή γλώσσα hē koinē glōssa 'lengua común' o más frecuentemente hē koinē dialektos 'habla común') fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el período subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta variedad también se la ha llamado a veces griego helenístico.
  • Koinee-kreikka (muinaiskreikaksi Κοινὴ Ἑλληνική, Koinē Hellēnikē, yhteinen kreikka) oli muinaisen kreikan kielen sekamurre, joka edustaa kreikan kielen kehityksen toista vaihetta. Koineeta käytettiin noin vuosina 300 eaa. - 500 jaa. Se kehittyi klassisesta kreikasta ja loi pohjan nykykreikalle. Sitä voidaan kutsua myös hellenistiseksi tai yleiskreikaksi tai Uuden testamentin kreikaksi.
  • La koinè ou koinê (en grec ancien κοινή / koinḗ, « commune ») est, au sens propre, une forme de grec ancien, ayant servi de langue commune au monde hellénistique et normalisée à cette époque. Elle est issue principalement du grec ionien-attique et s'est imposée comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique, en concurrence par la suite avec le latin.
  • Il greco ellenistico o koiné (Κοινὴ Ἑλληνική) è un antico dialetto greco e forma la terza tappa nella storia della lingua greca. Altri nomi della lingua sono alessandrina, comune o greco del nuovo Testamento.
  • Koinè of Koinē (Κοινή, "gemeenschappelijk") was de standaardvorm van het Grieks vanaf de hellenistische periode tot de ondergang van het Romeinse Rijk. Deze eerste Griekse eenheidstaal was een van de voertalen van het (oostelijke) Middellandse Zeegebied, de voornaamste taal van het oostelijke deel van het Romeinse Rijk (zoals Latijn dat in het westelijke deel was) en de taal waarin een deel van het Nieuwe Testament geschreven is.
  • Koiné var det greske administrasjons- og talespråket i det hellenske riket. Språket er basert på den attiske dialekten, men har en del ikke-attiske trekk, særlig fra jonisk. Det nye testamentet er skrevet på koiné. Etter mønster fra koiné-gresk blir koinéspråk brukt i lingvistikken om standardspråk eller dialekter som har oppstått på lignende måter.
  • Koine (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos - wspólny dialekt) - określenie powszechnej formy języka greckiego która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 pne. - 300 ne.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie, drugim po łacinie językiem Cesarstwa Rzymskiego.
  • O grego koiné (Κοινὴ Ἑλληνική) era um dialeto do grego utilizado como língua franca na porção oriental do Império Romano. Também conhecido como "alexandrino", "helenístico", "comum"', ou "grego do Novo Testamento", o koiné surgiu por volta de 300 a.C. e perdurou até 330 d.C. , quando deu lugar ao grego medieval. Todos os atuais alfabetos europeus derivam quer direta quer indiretamente do alfabeto grego.
  • Greaca Koine (Κοινὴ Ἑλληνική, "limba greacă comună", sau ἡ κοινὴ διάλεκτος, "dialectul comun") este forma populară a limbii greceşti, apărută în antichitatea postclasică şi marchează a treia perioadă a istoriei limbii greceşti. Alte nume sunt greaca alexandrină, elenistică, comună, sau greaca Noului Testament.
  • Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Другие названия — александрийский, эллинистический, общий или новозаветный греческий.
  • Koine, "det gemensamma samtalsspråket" var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform som kom att användas som ett internationellt hjälpspråk främst i skrift bland de breda folklagren under Hellenistisk tid i Främre Orienten och Medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är t ex till större delen skrivna på koine. Koine överensstämmer med den dialekt som talades i Aten på 300-talet f. Kr.
  • Koine Helenistik Dönemde Attik Diyalekt'ten sonra gelişen ve Yunanistan dışındaki bölgelerde de kullanılan, bu sebeple sadece Yunanlar'ın değil Yunan olmayanların da kullandıkları bir halk lehçesi. Aynı zamanda Romalıların Yunanlılarla anlaşmak için kullandığı lehçedir. Ortadoğu'da yaygın olarak kullanılmıştır bir ara Yahudiler tarafından da kullanılır olmuştu.
  • Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 до н. е. до 300 року н. е.
rdfs:label
  • Koine Greek
  • Koine
  • Grec koiné
  • Koiné
  • Koinee
  • Koinè
  • Koinè
  • コイネー
  • Koinè
  • Koiné
  • Koine
  • Koiné
  • Limba greacă comună
  • Койне
  • Koine
  • Koini
  • Койне
  • 通用希臘語
owl:sameAs
skos:subject
foaf:page
is dbpedia-owl:Work/language of
is dbpedia-owl:language of
is dbpprop:commonLanguages of
is dbpprop:disambiguates of
is dbpprop:fam of
is dbpprop:language of
is dbpprop:redirect of
is owl:sameAs of